Реферат на тему:
Правове регулювання створення і руху статутних фондів
Статутний фонд, як основа фінансово – господарської діяльності
підприємства.
Фінансово – господарська діяльність підприємства будь-якої
організаційно – правової форми та форми власності розпочинається з
формування статутного фонду.
Статутний фонд – це виділені підприємству або залучені ним на засадах,
визначених чинним законодавством фінансові ресурси у вигляді грошових
коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи,
цінні папери, що закріплені за підприємством на праві власності або
повного господарчого відання. За рахунок статутного фонду підприємство
формує свої власні ( основні та оборотні ) кошти.
Порядок і джерела формування статутних фондів залежать від типу
підприємства і форми власності, на базі якої воно функціонує. В Україні
права підприємств різних типів і форм власності закріплені у чинному
законодавстві, зокрема в законах України “ Про власність”, “Про
підприємництво в Україні”, “Про господарські товариства”.
Розмір статутного фонду в значній мірі визначає масштаби його виробничо
– господарської діяльності, хоч, природно, не існує прямого зв’язку між
розмірами статутних фондів підприємств різних галузей і обсягом
виробництва товарів та послуг на них, бо останнє визначається ще й
такими факторами, як попит, пропозиція і ціна на товари і послуги,
розмір залучених банківських кредитів та інших позикових фінансових
ресурсів. У певній мірі розмір статутного фонду впливає на можливості
зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Величина
статутного фонду, яка визначає участь кожного з засновників, акціонерів
у капіталі підприємства, є критерієм визначення суми прибутку, яку кожен
із них одержує при його розподілі.
Початковий розмір статутного фонду підприємства фіксується в статуті або
установчому договорі, які в обов’язковому порядку подаються до органів
влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні
органи ( фінансові, податкові ) а також банки у взаємовідносинах із
підприємствами постійно слідкують за розміром статутного фонду кожного
підприємства і за тим, щоб він був відповідним чином оплачений: адже
замало лише задекларувати в статуті певний розмір статутного фонду,
треба вжити заходи щодо того, щоб кошти ( або майно, нематеріальні
активи) надійшли в розпорядження підприємства реально від усіх
юридичних і фізичних осіб, що мають частки в статутному фонді та є його
власниками.
Як зазначалося вище, поряд із грошовими коштами, які надходять у
розпорядження підприємств із державних джерел, від акціонерів, пайовиків
та інших засновників ( власників ) у статутні фонди може надходити майно
( будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина,
матеріали, інші товарно – матеріальні цінності), цінні папері, а також
нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить права
користування:
результатами інтелектуальної праці у вигляді винаходів, відкриттів,
промислових зразків, технологій, гудволів, ноу – хау ,
раціоналізаторських пропозицій, звітів про науково – дослідницькі роботи
і іншими об’єктами інтелектуальної власності ;
землею, водою або іншими природними ресурсами ;
будівлями, обладнанням.
Вартість об’єктів інтелектуальної власності і інших нематеріальних
активів визначається на договірних засадах між власниками підприємств і
суб’єктами права власності на ці об’єкти ( громадяни, юридичні особи,
держава ).
Оцінка об’єктів основних засобів, що надходять як внесок у статутний
фонд підприємства, здійснюється через визначення їх первісної, відновної
та залишкової вартості. Первісна вартість будівель, машин, устаткування,
транспортних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку, що
характеризують витрати на їх придбання, будівництво, виготовлення,
доставку, монтаж. Відновна вартість цих об’єктів розраховується на
підставі їх первісної вартості та інфляційної індексації. Залишкова
вартість кожного об’єкта основних засобів визначається як різниця між
відновною вартістю і фактичним зносом даного об’єкта.
Об’єкти основних засобів приймаються на баланс підприємства як внесок до
статутного фонду по залишковій вартості.
Вартість оборотних засобів ( сировина, матеріали , тощо ) приймається на
баланс як внесок у статутний фонд підприємства, виходячи з вартості їх
придбання. В такому ж порядку оцінюються цінні папери ( акції,,
облігації тощо ).
Враховуючи розміри і темпи інфляції, законодавство України допускає
збільшення вартості окремих видів високоліквідного ( гостродефіцитного )
майна ( автомобілі, будівельні матеріали тощо ) до рівня ринкових цін ,
що склалися на момент формування статутного фонду підприємства.
Законодавство України передбачає мінімальний розмір статутних фондів,
нище яких державна реєстрація підприємства допускається .
Ці мінімальні розміри не є сталими. У зв’язку з інфляційними явищами в
економіці вони нерідко змінюються ( збільшуються ) в законодавчому
порядку.
Розмір статутного фонду підприємства в процесі його господарської
діяльності також змінюється, при цьому всі зміни розміру статутних
фондів на державних підприємствах у бухгалтерському обігу знаходять
відображення на однойменному рахунку, в той час як на малих
підприємствах, у господарських товариствах, підприємствах з іноземними
інвестиціями вони знаходять відображення лише після відповідної
державної перереєстрації зміни розміру статутного фонду.
Додаткові кошти державному підприємству на збільшення обсягу виробництва
можуть бути виділені з державного бюджету або за рахунок перерозподілу
коштів інших підприємств даної галузі.
Акціонерне товариство може додатково випустити акції, товариство з
обмеженою ( повною ) відповідальністю і інші господарські товариства –
збільшити суми внесків усіх учасників до статутного фонду підприємства.
Незалежно від типу підприємства і форми власності статутний фонд може
зрости за рахунок :
безпосереднього приєднання до нього частини одержаного прибутку на
приріст власних фінансових ресурсів;
введення в дію об’єктів капітальних вкладень за рахунок власних коштів
( прибуток, амортизаційні відрахування ), централізованих і інших
спеціальних джерел фінансування і банківських кредитів ( після сплати
підприємством боргу банку );
індексації основних засобів у зв’язку з інфляцією, яка згідно з
діючим законодавством збільшує балансовий прибуток підприємства, який
спрямовується на капітальні вкладення ;
до оцінки оборотних засобів ( сировини, матеріалів, палива, запчастин,
малоцінних і швидкозношуваних предметів тощо ) і засобів обігу (готової
продукції ). Враховуючи наявність інфляції в Україні, підприємствам усіх
форм власності дозволено проводити переоцінку залишків товарно –
матеріальних цінностей на початку кожного місяця за умови зміни цін на
виробничі та інші запаси товарів і матеріалів із спрямуванням суми до
оцінки на поповнення своїх власних оборотних коштів, тобто на поповнення
статутного фонду державних підприємств, збільшення власних фінансових
фондів спеціального призначення у підприємств недержавних форм
власності.
Якщо підприємство збиткове, то збитки , фактично, за відсутності джерел
їх покриття ( кошти резервного ( страхового ) фонду, інші власні кошти
спеціального призначення ) зменшують суму статутного фонду підприємства,
хоч у бухгалтерському обліку вони обраховуються окремо на активному
рахунку “ Збитки” аж до появи джерел покриття, в тому числі прибутку.
Аналогічним чином зменшення статутного фонду може бути також наслідком
уцінки основних засобів і оборотних товарно – матеріальних активів.
На державних підприємствах сума статутного фонду може зменшуватися при
реалізації об’єктів 2-ї і 3-ї груп основних засобів (здебільшого це
верстати, машини, устаткування, прилади й інші об’єкти). При цьому зі
статутного фонду списується вся первісна вартість реалізованих об’єктів,
в той час як виручка від продажу їх, яка зараховується у статутний фонд,
тяжіє до залишкової вартості цих об’єктів ( за реалізації об’єктів 1-ї
групи – будівель, споруд, передавальних пристроїв цього не
спостерігається, бо на суму зносу реалізованих об’єктів передбачено
збільшення статутного фонду).
Коли ліквідуються ( списуються з балансу ) об’єкти усіх трьох груп
основних засобів, статутний фонд не зменшується, оскільки при ліквідації
будинків, споруд, передавальних пристроїв також передбачено збільшення
статутного фонду на суму зносу, а при ліквідації устаткування і інших
об’єктів груп 2- ї і 3-ї статутний фонд зовсім не зачіпається : вся
первісна вартість об’єктів відноситься на рахунок зносу основних засобів
( зменшує його ).
Зменшує розміри статутного фонду нарахування зносу основних засобів,
тобто перенесення частини вартості їх на витрати виробництва. Це
стосується підприємств усіх типів і форм власності, хоч у
бухгалтерському обліку різних підприємств нарахування амортизаційних
відрахувань відображається по різному. Державні підприємства при
нарахуванні амортизації основних засобів прямо зменшують рахунок
статутного фонду, інші підприємства облічують в суми зносу основних
засобів лише на однойменному бухгалтерському рахунку. У будь –якому
випадку нарахування зносу означає зменшення вкладень власних фінансових
ресурсів у основні засоби, якщо вони створені за рахунок статутного
фонду. Це зменшення статутного фонду повинне компенсуватися введенням
у дію нових об’єктів основних засобів, що компенсується за рахунок
амортизаційних відрахувань.
З 1 січня 1995 року в Україні скасовано порядок, що передбачав
вилучення державою частини амортизаційних коштів державних
підприємств до державного бюджету для створення централізованих
фондів капіталовкладень, тобто вся сума амортизаційних відрахувань
перебуває у розпорядженні підприємств для витрат за цільовим
призначенням. Але не виключено, що враховуючи інвестиційну ситуацію в
країні, такий порядок може бути запроваджено знову.
Економіко – правові засади формування і руху коштів статутних фондів.
Порядок формування і динаміка коштів статутних фондів, а також порядок
їх використання, як джерела виконання фінансових зобов’язань юридичних
осіб перед кредиторами залежать від форми власності підприємства і його
організаційно – правової форми.
T uuuuuuuuuuuuuuuuuuuuuoess
¶
??
?господарчого відання. Чинним законодавством України встановлено, що,
здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє,
користується і розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню
до них будь – які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності
підприємства.
Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом
виробництва товарів і послуг на ньому. Якщо мова йде про створення
нового підприємства, то статутний фонд розраховується, виходячи з
кошторисної вартості будівництва, вартості необхідного технологічного
устаткування, а також розміру мінімальних нормативних запасів
сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, інших
виробничих запасів, незавершеного виробництва, видатків майбутніх
періодів, готової продукції, товарів. Діюча практика наділення
підприємств власними фінансовими ресурсами не передбачає закріплення в
статутних фондах державних підприємств коштів, на проведення
розрахунків. Така практика була впроваджена для часів, коли потреби
підприємств у коштах у сфері розрахунків майже повністю
задовольнялися за рахунок банківських кредитів ( платіжних і
розрахункових), причому основною формою безготівкових розрахунків за
товари і послуги була інкасова ( акцентна ) форма, яка не передбачала
попередньої оплати їх споживачами.
Як відомо, з середини 1992 року Уряд і Національний банк України
скасували застосування цієї форми розрахунків ( спочатку у розрахунках
з партнерами з країн СНД, а згодом – з усіма партнерами в Україні)
і запровадили порядок, при якому взаємні поставки товарів і послуг
переважно відбуваються з попередньою сплатою грошей. В цих умовах
статутні фонди державних підприємств, природно, повинні вміщувати в
собі фінансові ресурси для здійснення таких розрахунків, у
противному разі підприємства – споживачі мають фінансові забруднення
при необхідності переказу авансів під необхідні їм матеріали,
товари, а постачальники опиняються в скрутному фінансовому становищі
при переході на відвантаження ( відпуск ) своєї продукції лише після
надходження коштів від покупців на оплату її вартості.
Сама суперечність між діючою системою безготівкових розрахунків у
народному господарстві і порядком формування нормативів власних
оборотних коштів, коли не враховується потреба підприємства у коштах
для авансування в сферу обігу і є однією з найважливіших причин
платіжної кризи в народному господарстві, яка , на жаль, має місце в
Україні.
Трудовому колективу державного підприємства може бути передане готове,
діюче підприємство. В цьому випадку статутний фонд відображає вартість
вкладених коштів у будівлі, споруди, устаткування, у запаси і витрати
виробництва.
У будь – якому випадку джерелом формування статутних фондів державних
підприємств є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з
державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у
порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових
ресурсів – за розпорядженнями державних органів, що виконують функції
по управлінню державним майном ( Фонд державного майна, міністерства і
відомства України ).
ВСТУП.
В умовах ринкових відносин цент економічної діяльності переміщується до
основної ланки економіки – підприємства. Саме на цьому рівні
створюється необхідна суспільству продукція, надаються необхідні
послуги. На підприємстві зосереджені кваліфіковані кадри, вирішуються
питання економічного витрачання ресурсів, застосування
високопродуктивної техніки і технології.
На підприємстві розробляються бізнес – плани, застосовується маркетинг,
здійснюється управління – менеджмент. В умовах ринкової економіки
виживає лише той, хто найбільш грамотно визначить вимоги ринку і
організує виробництво продукції, яка користується попитом і забезпечить
високий рівень заробітної плати працівників підприємства. Безпосереднім
стимулом для організації виробництва, заснування підприємства є
перспектива одержати прибуток і використати його для задоволення
відповідних потреб. Інакше кажучи, завданням всіх виробничих, науково
дослідних, комерційних підприємств є задоволення суспільних потреб у
продукції, роботах, послугах і реалізація на основі одержаного прибутку
соціальних і економічних інтересів членів трудового колективу і власника
майна підприємства.
При організації підприємства необхідно вивчити можливості по
виготовленню продукції, виходячи з вивчення ринку :
що виготовляти ;
з чого виготовляти і ким;
для чого виготовляти, тобто хто буде користуватися цією продукцією.
Функціонування підприємства, незалежно від його типу і форми власності
розпочинається з формування статутного фонду. Отже, для функціонування
підприємство повинно володіти статутним фондом.
Порядок формування і використання статутних фондів різних видів
підприємств регулюються Законами України “ Про власність “ , “ Про
підприємства в Україні “, “ Про господарські товариства “ ( додаток 1
). Державні підприємства нарощують свої статутні фонди за рахунок
власних нагромаджень. Для цього підприємство може використовувати в
межах 30 – 80 % суми прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств
після сплати податків та облікових платежів. Таким чином нарощувати
вартість основних засобів підприємств і відповідно відображати приріст
статутного фонду. З 1996 року таких обмежень немає. Але підприємці
повинні пам’ятати, що для забезпечення нормальної роботи підприємства
необхідно нарощувати статутний фонд і оборотні засоби.
Акціонерні товариства формують статутний фонд шляхом реалізації акцій.
Товариства з обмеженою відповідальністю за рахунок внесків учасників. Ці
внески визначають частину кожного учасника в статутному фонді
підприємства.
Функціонування підприємства починається з формування статутного фонду,
оскільки саме за його рахунок формуються власні ( основні і оборотні )
кошті, що являється першою необхідністю для функціонування підприємства.
Статутний фонд – сукупність матеріальних ( речових ) і грошових коштів
і інших нематеріальних цінностей, які є постійним внеском його
засновників – учасників у створене ними господарське товариство з метою
забезпечення діяльності підприємства й отримання на цій основі прибутку.
Внесками засновників та учасників товариства у матеріальній формі є
будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; у грошовій
формі – грошові ресурси ( втому числі у вільно конвертованій валюті )
та цінні папери; у формі нематеріальних цінностей – усі види майнових
прав на користування землею та іншими природними ресурсами, у тому числі
інтелектуальною власністю.
Статутний фонд може поповнюватися за рахунок частини прибутку від
господарської діяльності, а також додаткових внесків учасників.
Порядок внесення і оцінка вкладів кожного засновника в статутний фонд
визнаються засновницькими документами. Вартість майна при цьому
оцінюється за цінами, які склалися на період заснування підприємства або
відповідно до угоди між учасниками. Для оцінки товарно – матеріальних
цінностей, які вносять до статутного фонду, створюють відповідну комісію
з учасників підприємства. Водночас, таку оцінку при організації
спільного підприємства здійснюють у договірних цінах з урахуванням цін
світового ринку. За ухвалою ради засновників учасники можуть вносити
вклади частинами або одноразово. Ця ж рада може прийняти ухвалу про
збільшення або зменшення статутного фонду. Збільшення його відбувається
лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів ( оплати акцій ),
крім випадків, передбачених Законом України “ Про господарські
товариства “. Зменшення статутного фонду товариства у разі заперечення з
боку його кредиторів не допускається.
Рішення товариства про зміни розміру статутного фонду набуває сили з дня
внесення їх до державного реєстру. Так у разі створення товариства з
обмеженою відповідальністю розмір статутного фонду повинен становити не
менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам. При цьому
до уваги беруть ставку на момент створення даного товариства. З 2000
року мінімальна заробітна плата становить 118 гривень. Мінімальний
статутний фонд відкритого акціонерного товариства – 1250 мінімальних
заробітних плат.
Згідно із Законом України “ Про господарські товариства “ ( додаток 1 )
до моменту реєстрації такого товариства кожен з учасників зобов’язаний
внести не менше 30 % вказаного в установочних документах вкладу,
засвідчивши це документально. Учасник товариства повністю вносить на
свій вклад не пізніше одного року після реєстрації товариства. У разі
порушення цього положення учасник сплачує за час прострочення 10 %
річних з недонесеної суми. Винятком із цього правила можуть бути
випадки, передбачені установчими документами. Внесення повного вкладу
підтверджується свідоцтвом товариства.
Більш докладний огляд порядку руху коштів статутного фонду саме
товариства з обмеженою відповідальністю пояснюється об’єктом дослідження
даної роботи. Далі буде розглянуто такі питання, як порядок збільшення,
зменшення статутного фонду, можливість виходу одного із учасників
товариства. Робота базується на даних спільного підприємства “
Вінісін “, яке за організаційно – правовою формою являє собою товариство
з обмеженою відповідальністю.
Згідно з чинним законодавством в Україні можна заснувати відкрите
акціонерне товариство, закрите акціонерне товариство, товариство з
додатковою відповідальністю, повне та командитне товариства.
Порядок заснування та діяльності господарських товариств регулюється
Законом України “ Про господарські товариства “, який зокрема передбачає
різницю між товариствами і в порядку формування статутного фонду. Так
для акціонерних товариств статутний фонд є розподіленим на певну
кількість акцій рівної номінальної вартості. Товариства з обмеженою або
повною відповідальністю мають статутний фонд у вигляді часток, розміри
яких визначаються установчими документами.
Отже, підсумовуючи вищесказане, робимо висновок, що статутний фонд є
основою функціонування для будь – якого суб’єкта господарювання. Згідно
Закону України “ Про підприємства “ відзначають такі джерела формування
майна підприємства :
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи, держані від реалізації продукції, а також від інших видів
господарської діяльності;
доходи від цінних паперів;
кредити банків та інших кредиторів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від роздержавлення і приватизації власності;
придбання майна іншого підприємства чи організації;
безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств
і громадян;
інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
