Реферат на тему:
Порядок проведення ревізії роботи фінансових органів щодо складання і
виконання бюджету
Ревізія складання і виконання бюджету охоплює весь обсяг роботи
місцевих органів державної влади, зокрема фінансових і казначейських, та
органів місцевого самоврядування. Розпочинається вона з перевірки
виконання зведеного бюджету території і має на меті дати об’єктивну
оцінку стану виконання бюджетів регіону (міста, району) та внести
пропозиції щодо усунення й попередження недоліків у діяльності органів
державної влади і підпорядкованих їм установ, підприємств та
організацій.
Питаннями, що підлягають обов’язковому контролю при перевірці виконання
зведеного бюджету території, є встановлення:
• наявності та правильності розрахунків доходів і видатків бюджетів;
• законності, обґрунтованості і правильності внесення уточнень до
бюджетних призначень у процесі виконання бюджетів;
• дотримання нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і
зборів та інших платежів між рівнями бюджетів;
• правильності розмежування доходів між бюджетами, розподілу платежів до
відповідних фондів бюджету та асигнувань із цих фондів бюджету;
• дотримання порядку перерахування коштів з державного бюджету місцевим
бюджетам і розподілу їх між бюджетами територіальних громад;
• правильності розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів;
• законності та ефективності використання бюджетних коштів, державного і
комунального майна.
Ревізія, як правило, починається з одночасної перевірки всіх ділянок
роботи фінансового органу, Держказначейства й інших об’єктів,
передбачених програмою.
Перед початком ревізії необхідно отримати від фінансового органу або
установи банку довідку про відкриті рахунки для виконання відповідного
бюджету, реєстр розпорядників бюджетних коштів, які фінансуються з
бюджету, та засвідчені копії рішень і розпоряджень відповідного
місцевого органу державної виконавчої влади чи місцевого самоврядування,
що стосуються формування та виконання бюджету.
На підставі наявних у фінансовому органі регіону (міста, району) даних:
розрахунків, обґрунтувань, рішень органів виконавчої влади і місцевого
самоврядування, звітності про виконання низових бюджетів тощо
з’ясовується стан роботи Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад, а
також стан роботи місцевих фінансових органів щодо організації
бюджетного планування та управління виконанням відповідного місцевого
бюджету.
Насамперед установлюється дотримання відповідних законодавчих і
нормативних актів при складанні, розгляді і затвердженні проекту
бюджету; виконання вимог Бюджетного кодексу щодо змісту та структури
рішення про бюджет території; наявність розпису доходів і видатків
бюджету, бюджетного розпису за місяцями у розрізі головних розпорядників
бюджетних коштів, затверджених кошторисів і штатних розписів, планів
використання бюджетних коштів підприємствами й організаціями, які є їх
одержувачами.
У разі несвоєчасного затвердження місцевого бюджету необхідно
встановити, чи не здійснювалося у періоді до затвердження бюджету
фінансування в обсязі понад Іп обсягу видатків, визначеного на
відповідний період попереднього бюджетного року, та чи не
перераховувалися кошти на здійснення капітальних видатків.
Аналізуючи рішення про затвердження бюджету, треба враховувати, що у
разі прийняття бюджету з дефіцитом повинні бути визначені джерела його
покриття (для бюджетів АР Крим і міст), а затвердження обласних,
районних і районних у містах бюджетів з дефіцитом взагалі не
допускається.
У разі встановлення випадків затвердження дефіцитних бюджетів ревізор
повинен встановити наслідки такого рішення (зростання бюджетної
заборгованості тощо).
У процесі перевірки звертається увага на правильність визначення у
складі бюджету загального і спеціального фондів. Водночас треба
враховувати, що формування спеціального фонду місцевих бюджетів можливе
лише за умови, якщо це передбачено законом про державний бюджет.
Належить також з’ясувати, які загальнорегіональні (районні, міські)
програми, що потребували виділення коштів бюджетів різних рівнів,
прийнято місцевими радами та як забезпечувався контроль за повнотою
виконання заходів за цими програмами.
За даними звітів про стан виконання прийнятих програм необхідно
встановити, скільки бюджетних коштів було виділено на зазначені цілі та
чи досягнуто результативних показників, визначених рішеннями ради.
При перевірці перерахування коштів з державного бюджету місцевим
бюджетам та розподілу їх між бюджетами територіальних громад
встановлюється, чи забезпечено дотримання Порядку перерахування дотації
вирівнювання, додаткової дотації на зменшення фактичних диспропорцій між
місцевими бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ та
субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, а також міжбюджет-них
трансфертів між місцевими бюджетами. Якщо мали місце факти передання
видатків на виконання власних повноважень між місцевими бюджетами, а
також передання видатків на виконання делегованих державних повноважень,
то необхідно перевірити наявність відповідних угод, своєчасність їх
укладення (не пізніше 1 серпня року, що передує плановому), повноту
перерахування відповідними бюджетами коштів на проведення зазначених
видатків.
Аналізуючи роботу органів державної влади та місцевого самоврядування
щодо формування бюджету, слід також звернути увагу на правильність
розрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів. При цьому перевіряються
показники, застосовані Міністерством фінансів при визначенні обсягу
надходження на відповідній території доходів до бюджетів та при
затвердженні обсягу міжбюджетних трансфертів. У випадку виявлення
розбіжностей з даними перевірки встановлюється, яким чином вплинуло
неправильне визначення цих показників на міжбюджетні взаємовідносини і з
вини яких органів та посадових осіб відбулось надання недостовірної
інформації.
У процесі виконання місцевих бюджетів виконавчі органи місцевих Рад
мають право змінювати обсяг доходів і видатків відповідного бюджету в
межах наданих їм законом прав. Такі зміни мають бути обґрунтованими і
документально оформленими.
Однією з найважливіших ділянок ревізійної роботи у фінансовому органі є
контроль за виконанням дохідної частини бюджету. У процесі перевірки
проводиться аналіз рівня виконання доходів за кожним джерелом і кожним
видом платежів у бюджет, установлюються причини відхилень від
запланованих сум. Одночасно зіставляються нараховані суми платежів з
фактичними надходженнями. У разі невиконання передбачених планом
надходжень податків, зборів та інших обов’язкових платежів необхідно
визначити вплив невиконання дохідної частини бюджету на виконання
бюджету за видатками та з’ясувати, чи забезпечувалося своєчасне
коригування видаткової частини за постійного відставання виконання плану
за доходами.
Серед причин, що можуть призвести до значних відхилень у виконанні
бюджету за окремими видами доходів, можливі прора-хунки, допущені на
етапі формування бюджету, у тому числі умисне заниження бази
оподаткування, необгрунтоване надання податкових пільг та ін. Тому до
питань, що підлягають перевірці, включають стан роботи органів державної
податкової служби, виконавчих органів відповідних рад щодо забезпечення
повноти і своєчасності надходження платежів до бюджету, дотримання
законності та обґрунтованості надання окремим категоріям платників пільг
з податків і зборів, які надходять до бюджету. Шляхом вибіркових
перевірок установлюють, чи використано кошти, вивільнені у результаті
надання пільг, за призначенням.
Документальній перевірці підлягають усі випадки повернення доходів за
рахунок бюджету. Перевіряється законність повернення податків і
платежів, а також з’ясовується, чи не було це повернення зумовлене
списанням сум, які бюджету не належали. Дані про зараховані і повернені
доходи за кожним видом платежу мають бути звірені з даними податкової
адміністрації, про що складаються довідки.
Важливо також установити, яку роботу проведено місцевими органами
виконавчої влади і самоврядування, відповідними фінансовими органами з
вишукування додаткових джерел наповнення доходів місцевих бюджетів і
яких заходів вжито щодо підвищення ефективності цієї роботи. Зокрема, це
стосується питань формування і реалізації інвестиційних програм,
приватизації об’єктів державної і комунальної власності, створення ринку
цінних паперів, підготовки пропозицій щодо випуску в обіг для розміщення
місцевих грошових, грошово-речових і речових лотерей та ін.
Перевірка правильності передбачених у бюджеті видатків здійснюється за
кожною статтею видаткової частини. При цьому перевіряється не тільки
цільова спрямованість видатків, а й можливий обсяг їх фінансування
виходячи із запланованих надходжень до бюджету. У сучасних умовах
дефіциту фінансових ресурсів необхідно планувати фінансування насамперед
поточних видатків. Це витрати бюджету на фінансування мережі
підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок
бюджетного року, а також на фінансування заходів щодо соціального
захисту населення. За умови достатності доходів бюджету плануються
витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності й інші
витрати, пов’язані з розширеним відтворенням.
Найбільшу питому вагу у видатках місцевих бюджетів займають асигнування
на фінансування соціально-культурних закладів і соціальний захист
населення.
Під час ревізії використання державних активів у бюджетній сфері
аналізуються питання використання бюджетних коштів (майна) на утримання
бюджетних установ і на видатки з проведення загальних заходів за
напрямами діяльності галузей і функцій, покладених на відповідних
розпорядників бюджетних коштів. Обов’язково перевіряється: правильність
планування надходжень і витрат на утримання галузі, установи,
організації (і в цілому, і за окремими кодами економічної класифікації
видатків бюджету); реальність формування бюджетних запитів, наявність
розрахунків до них, дотримання чинних норм і нормативів, цін і тарифів;
урахування у розрахунках доведених вищою організацією лімітів витрат;
наявність кошторисів, планів використання бюджетних коштів і асигнувань
із бюджету, правильність їх складання і затвердження; правильність
ведення обліку і складання фінансової звітності.
Розмір витрат на фінансування соціально-культурних закладів визначається
виходячи з середньорічних показників по мережі, штатах і контингентах
цих закладів, норм видатків, середніх ставок заробітної плати, числа
днів функціонування ліжок у лікарняних закладах, числа днів перебування
дітей у дошкільних закладах, учнів — у школах-інтернатах та ін. У
зв’язку з цим з’ясування правильності установлення видатків на
соціально-культурні заходи необхідно починати з перевірки прийнятих у
розрахунках до бюджету даних про середньорічні показники по мережі,
штатах і контингентах. Порівнюючи показники, прийняті в розрахунках до
бюджету, з показниками статистичної і бухгалтерської звітності, з
планами розгортання нової мережі і приросту чисельності контингентів,
установлюється достовірність фактичної наявності мережі, штатів і
контингентів на початок планового періоду і середньорічної їх
чисельності.
Практика ревізійної роботи свідчить, що фінансові органи під час
формування бюджету нерідко завищують перехідну базу по мережі, штатах і
контингентах, у результаті чого завищуються видатки на утримання
соціально-культурних закладів.
Якщо перевіркою буде встановлено, що під час складання бюджету були
допущені помилки у визначенні контингентів, які обслуговуються
соціально-культурними установами, ставок заробітної плати, норм видатків
та інших показників, що призвело до завищення асигнувань, то в процесі
ревізії необхідно внести пропозиції щодо уточнення бюджетних призначень.
Аналізуючи кошториси доходів і видатків бюджетних установ, треба
звернути увагу на заплановане надходження коштів з інших джерел, а саме:
платні послуги, оренда, спонсорські та інші надходження.
Необхідно також звернути увагу на правильність оформлення і своєчасність
затвердження кошторисів. При порушенні установлених строків затвердження
бюджетів бюджетні установи не можуть своєчасно затвердити свої
кошториси, тому фінансування в І кварталі поточного року здійснюється
виходячи з тих сум асигнувань, які були виділені в IV кварталі
попереднього року.
У загальній сумі асигнувань на соціально-культурні заходи більше
половини становлять видатки на заробітну плату.
Перевіряючи витрачання грошових коштів на заробітну плату, слід,
зокрема, проаналізувати правильність установлення і застосування
посадових окладів (ставок) заробітної плати, доплат, надбавок, виплат за
заміщення і сумісництво та премій відповідно до чинних нормативних
актів. З’ясовується, чи не перевищує фактична чисельність працівників
передбачену штатним розписом, затвердженим вищою організацією у межах
фонду оплати праці; чи не допускалися виплати зарплати за
невідпрацьований час (за час перебування працівників у відпустках, на
лікуванні тощо), а також чи не списувалися на витрати кошти за
фіктивними відомостями на виплату зарплати, за відомостями минулих років
(за минулі періоди), на підставних і вигаданих осіб, чи не допускались у
відомостях на виплату заробітної плати підчистки, дописки і виправлення
цифр з метою збільшення суми виплаченої заробітної плати. У разі
наявності підчисток, дописок і виправлень необхідно переконатись, чи не
зроблено це з метою привласнення грошових коштів.
Перевіряється правильність утримання податків із заробітної плати
працівників установи і своєчасність їх перерахування до бюджету, а також
відрахування до державних цільових фондів, правильність відображення цих
операцій у бухгалтерському обліку.
Одночасно з’ясовується, чи здійснював фінансовий орган контроль за
витрачанням і збереженням коштів, правильністю тарифікації вчителів,
медичних та інших працівників бюджетних установ. За необхідності
проводиться вибіркова перевірка тарифікаційних списків.
Під час перевірки витрат на відрядження слід керуватись відповідними
постановами Кабінету Міністрів України та інструктивними матеріалами
Міністерства фінансів України з цього питання. Якщо мали місце
відрядження працівників, котрі працюють у даній установі за
сумісництвом, або тих, які постійну роботу в даній установі суміщають з
роботою в інших установах, доцільно провести зустрічні перевірки і
переконатись, чи не було подвійної компенсації витрат на відрядження.
Під час ревізії витрат на оплату комунальних послуг перевіряється
правильність застосування чинних норм, цін і тарифів на опалення,
освітлення, водопостачання, каналізацію; з’ясовується, чи не
завищувались у документах на оплату господарських та інших витрат
показники, від яких залежить розмір оплати, чи забезпечувалось
відшкодування витрат за користування комунальними послугами орендарями.
За витратами на утримання автотранспорту перевіряється правильність
застосування норм витрат пально-мастильних матеріалів, заповнення
маршрутних листів, стан розрахунків за надані послуги найманим
автотранспортом, використання автотранспорту за призначенням.
Витрати на поточний ремонт перевіряються через вивчення правильності
складання кошторисів на такий ремонт, застосування розцінок,
відповідності вартості списаних матеріалів обсягу виконаних робіт з
поточного ремонту.
Канцелярські і поштово-телеграфні витрати перевіряються виходячи з
необхідності максимальної ощадливості й недопущення оплати особистих
міжміських телефонних розмов за рахунок державних коштів.
У процесі проведення ревізій в установах охорони здоров’я, дитячих
будинках, садках, яслах, школах-інтернатах, у будинках інвалідів та
інших установах, яким виділяються кошти на харчування, слід перевірити
за документами повноту оприбуткування продуктів харчування та
правильність списання їх на витрати, з’ясувати, чи не було зловживань
через фальсифікацію в цих установах документів постачальників продуктів
харчування, чи не було штучного завищення деяких показників
господарської діяльності установи тощо.
Під час ревізії витрат на харчування доцільно провести зустрічні
перевірки у деяких постачальників харчових продуктів, раптово перевірити
повноту закладки продуктів для приготування їжі, звірити (вибірково)
дані меню з даними пробних дегустацій медперсоналом установи і
з’ясувати, чи немає між ними розбіжностей.
Ревізія витрат на придбання медикаментів проводиться шляхом перевірки
документів (рахунків, накладних) на придбання медикаментів, правильності
застосування цін та таксування оплачених рахунків. Особлива увага
приділяється перевірці повноти оприбуткування і правильності списання
вартості медпрепаратів на витрати, особливо це стосується витрат
наркотичних, дефіцитних і дорогих медпрепаратів. Можливе проведення
зустрічних перевірок у постачальників ліків та в осіб, на лікування яких
вони списувалися.
Ревізія витрачання коштів на придбання основних засобів та інших
товарно-матеріальних цінностей ставить за мету виявити забезпечення їх
збереження і використання.
Перевірці підлягають такі питання: відповідність витрат кошторисним
призначенням на зазначені цілі; повнота надходжень та оприбуткування
товарно-матеріальних цінностей; правильність проведення переоцінок,
дооцінок та індексацій основних засобів і малоцінних предметів;
наявність договорів про матеріальну відповідальність з матеріально
відповідальними особами; своєчасність і повнота проведення річних
інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей; правильність списання
матеріальних цінностей; обґрунтованість реалізації або безплатного
передання основних засобів, обладнання та інвентарю. У разі відчуження
об’єкта власності необхідно перевірити наявність рішення органу
управління про продаж основних фондів із визначенням способу продажу,
дотриманням покупцем умов купівлі-продажу майна в частині повноти та
своєчасності розрахунків за придбаний об’єкт, повноту і своєчасність
внесення до доходів бюджетних установ коштів від реалізації необоротних
активів (крім будівель і споруд) та правильність їх використання,
повноту і своєчасність перерахування до відповідних бюджетів коштів від
продажу бюджетними установами та підприємствами об’єктів державного
(комунального) майна.
У разі ліквідації об’єкта власності обов’язково перевіряється наявність
у об’єкта контролю дозволу органу управління на списання основних
засобів, акта на списання із висновками комісії про стан списаних
основних засобів, та причини їх списання, своєчасне оприбутковування у
бухгалтерському і складському обліку матеріальних цінностей, які
залишаються після ліквідації основних засобів.
Ревізія витрачання коштів на капітальний ремонт приміщень і споруд, як
правило, проводиться із залученням,фахівців, за допомогою яких
перевіряється, чи не допущено при оплаті виконаних робіт приписок до
фактично виконаних обсягів робіт та неправильного застосування розцінок
і зайвого списання матеріалів.
В установах, де є спеціальні кошти, перевіряється правильність їх
формування і використання, наявність кошторису спеціальних коштів,
затвердженого в установленому порядку. Необхідно встановити, чи не
використовувалися спеціальні кошти на цілі, не передбачені кошторисом, а
також своєчасність і повноту перерахування до бюджету сум перевищення
доходів над видатками за кошторисами спеціальних коштів.
Під час ревізії використання бюджетних коштів, розпорядником яких були
органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації,
встановлюється, чи не було випадків створення позабюджетних фондів,
виділення коштів одночасно з різних бюджетів, здійснення витрат на
придбання легкових автомобілів і мобільних телефонів за наявності
простроченої кредиторської заборгованості за загальним і спеціальним
фондами відповідного бюджету.
У разі створення держадміністрацією (радою) господарських підприємств
для власного обслуговування за необхідності проводять перевірки
правильності розрахунків за надані цими підприємствами послуги.
Перевіряється також економічне обґрунтування створення таких
підприємств.
Здійснюючи контрольні заходи у сфері матеріального виробництва, що
проводяться у межах перевірок виконання бюджетів, ревізори повинні
проаналізувати доцільність виділення та реальну потребу підприємств у
бюджетних коштах (для цього проводиться аналіз їх виробничих і
техніко-економічних показників), стан фінансування заходів, на які
суб’єктам підприємницької діяльності виділяли кошти з бюджету. Головна
увага повинна приділятись не тільки ощадливому їх використанню, а й
забезпеченню їх витрачання за цільовим призначенням. Тому важливо
перевірити, чи не було фактів використання бюджетних коштів на приховане
кредитування комерційних та інших структур недержавного сектору
економіки; використання бюджетних коштів і матеріальних цінностей на
госпрозрахункову діяльність; чи не спрямовувались бюджетні кошти на
депозитні рахунки замість витрачання їх на першочергові і невідкладні
заходи; чи не допускались факти безгосподарності, марнотратства,
непродуктивного використання бюджетних коштів, державного і комунального
майна. У разі виявлення витрачання бюджетних коштів не за цільовим
призначенням ревізори повинні поставити питання про припинення
фінансування, повернення до бюджету витрачених не за цільовим
призначенням коштів та притягнення винних осіб до відповідальності.
Перевірці підлягають і питання правильності нарахування і своєчасності
перерахування до бюджетів усіх рівнів дивідендів на державну
(комунальну) частку майна у статутних фондах відкритих акціонерних
товариств, а також орендної плати та інших неподаткових платежів.
У процесі виконання бюджету можуть утворитись вільні бюджетні кошти за
рахунок додатково одержаного доходу і перевищення доходів над видатками.
Ці кошти не підлягають вилученню органами державної виконавчої влади
вищого рівня і можуть бути вкладені у господарські заходи, в акції та
інші цінні папери, а також можуть бути використані для надання
процентних та безпроцентних позичок.
Суми перевищення доходів над видатками, що утворились на кінець року,
можуть спрямовуватися на додаткове фінансування житлово-комунального
господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров’я і соціального
забезпечення, на допомогу громадянам, які потребують соціального
захисту, та на інші цілі. На додаткові видатки складаються кошториси і
затверджуються в тому самому порядку, що й основні кошториси. Оцінюючи
правильність виділення з бюджету додаткових асигнувань, слід установити
наявність джерел покриття додаткових видатків і перевірити їх цільове
використання.
Рішення про використання вільних бюджетних коштів приймає відповідний
орган державної виконавчої влади та місцевого самоврядування з наступним
затвердженням цих рішень відповідними радами. Перевіряючи роботу
фінансових органів, потрібно звернути увагу на те, чи не спостерігалися
факти спрямування коштів бюджету на депозитні рахунки в банках (як за
ініціативою фінансового органу, так і відповідно до рішення органу
виконавчої влади) з посиланням на те, що нібито в бюджеті є тимчасово
вільні кошти, хоч фактично окремі видатки, передбачені бюджетом,
своєчасно не фінансувалися.
Ревізуючи роботу фінансового органу, необхідно з’ясувати, чи
отримувались позички для покриття тимчасових касових розривів, що
виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету, їх
обґрунтованість і дотримання встановлених строків погашення. Доцільно
перевірити і їх використання. У разі використання цих коштів не за
призначенням видача позики має бути припинена.
У Бюджетному кодексі України визначено, що бюджетні позички можуть
отримуватись у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців,
але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких
позичок визначається Міністерством фінансів України.
Іноді мають місце факти, коли виконавчі органи ставлять питання про
надання їм позичок і одночасно приймають рішення про видачу позичок
суб’єктам господарювання (особливо недержавного сектору економіки) за
умови, що не було забезпечене своєчасне і в повних обсягах фінансування
видатків на виплату заробітної плати та інші першочергові і невідкладні
заходи, що їх передбачено бюджетом по установах освіти, культури,
охорони здоров’я, соціального забезпечення і соціального захисту.
Перевіряючи це питання, слід мати на увазі, що ті суб’єкти
підприємницької діяльності, незалежно від форми власності і
підпорядкування, які сплачують податки, збори та інші обов’язкові
платежі до бюджету, можуть фінансуватися з бюджету та отримувати позички
відповідно до програм економічного і соціального розвитку регіону, але
ці позички не повинні бути безпроцентними чи такими, проценти за які є
нижчими від розрахункового рівня інфляції на період позички.
Якщо фінансування видатків здійснювалося з резервного фонду виконавчих
органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного
підпорядкування), районних рад, необхідно перевірити наявність
щоквартальних докладних письмових звітів про видатки з резервних фондів
з обгрунтуванням їх необхідності й ефективності. Рішення щодо схвалення
цих видатків та можливого відновлення резервного фонду повинно
прийматись відповідними місцевими радами на найближчій сесії.
Перевіряючи дотримання бюджетних прав місцевих органів влади, необхідно
керуватися чинним законодавством і, зокрема, з’ясувати, чи не
допускалося незаконне вилучення коштів у бюджети вищого рівня, чи
законними були операції щодо передання і вилучення коштів у формі
взаємних розрахунків з бюджетами нижчого рівня.
Ревізія законності операцій за рахунками бюджету основного рівня
території (обласного, районного, міського) включає перевірку
планово-фінансових, звітних та інших документів щодо виконання цього
бюджету, а також суцільну перевірку операцій за рахунками, на яких
обліковувалися кошти цього бюджету. За умови повнофункціонального
казначейського обслуговування місцевих бюджетів така перевірка
здійснюється в територіальних органах Державного казначейства України.
У процесі перевірки дотримання органами Держказначейства порядку
виконання державного бюджету та місцевих бюджетів за доходами ревізори
зосереджують увагу на перевірці таких питань:
• правильність ведення бухгалтерського обліку доходів бюджету відповідно
до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та
місцевих бюджетів;
• дотримання порядку відкриття рахунків та зарахування податків і зборів
(обов’язкових платежів) до бюджетів;
• обґрунтованість відкриття реєстраційних спеціальних рахунків бюджетним
установам та правильність зарахування на них коштів;
• повнота і своєчасність перерахування платежів до державного та
місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, затверджених
законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та
рішеннями про місцеві бюджети регіону;
• повнота надходження коштів до бюджету за рахунок платежів, не
визначених законодавством як обов’язкові, зокрема коштів за
приватизоване майно, адміністративних штрафів тощо;
• правильність проведення операцій з коштами від повернення бюджетних
позичок та кредитів, наданих під державні гарантії, стан обліку
заборгованості;
• правильність повернення надмірно або помилково сплачених платежів до
бюджету;
• правильність зарахування коштів до загального фонду та спеціального
фонду державного бюджету та місцевих бюджетів;
• дотримання черговості при проведенні операцій із обробки платежів.
До основних питань, які необхідно встановити під час перевірки
дотримання органами Державного казначейства порядку касового виконання
бюджету за видатками, включають:
• правильність формування мережі розпорядників бюджетних коштів та
одержувачів, що безпосередньо обслуговуються у відповідному органі
Держказначейства;
• дотримання встановленого порядку відкриття розпорядником коштів
особових та реєстраційних рахунків;
• правильність та своєчасність складання розпорядниками й одержувачами
бюджетних коштів кошторисів та планів використання бюджетних коштів на
основі затверджених лімітів;
• контроль за правильністю здійснення бюджетних видатків, зокрема
наявність в органах Держказначейства документальних підтверджень для
оплати рахунків (угод, звітів тощо);
• законність здійснення операцій з власними надходженнями бюджетних
установ;
• дотримання встановленого порядку перерахування міжбюджет-них
трансфертів та інших коштів за міжбюджетними розрахунками.
До програми ревізії виконання бюджету в обов’язковому порядку включають
питання щодо перевірки економічної і контрольної роботи фінансових і
казначейських органів. Зокрема, установлюється використання фінансовими
органами й органами Державного казначейства наданого їм права обмеження
або призупинення фінансування за наявності фактів незаконного витрачання
коштів, а також у разі нена-дання звітів про використання раніше
виділених коштів.
Фінансові органи і відповідні органи Державного казначейства можуть
вносити конкретні пропозиції і здійснювати заходи щодо скорочення
бюджетних витрат за рахунок припинення реалізації окремих регіональних
програм, не повністю забезпечених джерелами фінансування, приведення
мережі, штатів і контингентів установ у відповідність до бюджетних
призначень на їх утримання тощо.
Перевіряється, як часто Міністерство фінансів АР Крим, обласні, Київське
і Севастопольське міські фінансові управління, фінансові управління
районних державних адміністрацій та відповідні органи Державного
казначейства розглядали звіти й інші документи про виконання бюджетів
районів, міст республіканського й обласного підпорядкування, сіл, селищ
і міст районного підпорядкування. Чи подавалися за результатами цього
розгляду відповідні пропозиції Уряду, обласним і районним (міським)
державним адміністраціям, виконавчим органам міських рад для
відповідного реагування? Наскільки глибоко і всебічно зроблено аналізи
бюджету та наскільки обґрунтованими є пропозиції щодо поліпшення стану
виконання бюджету?
Список літератури:
Гусак Т. М., Мірошниченко Н. О. Посібник з аудіювання (англ. мова). Ч.
II для викладачів. 144 с. (З комплектом касет).
Гужва В. М., Постєвой А. Г. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі.
458 с.
Дворецька Г. В. Соціологія праці. 244 с.
Дворецька Г. В. Соціологія. 472 с.
Денісова О.О. Інформаційні системи і технології в юридичній діяльності.
316 с.
Джога Р. Т. Бухгалтерський облік у бюджетних установах. 483 с. Дудчак В.
І., Мартинюк О. В. Митна справа. 310 с.
Драб Н. Л. Техніка і мова презентації. (Нім. мова). 102 с.
Дяченко В.І. Система правоохоронних органів. 320 с.
Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. С.
Ф. Покро-пивного. 468 с.
Економіка підприємства. За ред. С. Ф. Покропивного. Рос. мовою. 608 с.
Економіка: Навч. посіб. для загальноосвіт. навч. закл. / За ред. С. В.
Степаненка. 306 с.
Єріна А.М. Організація вибіркових обстежень. 127 с.
Єріна А. М. Статистичне моделювання та прогнозування. 170 с.
Єжова Л. Ф. Інформаційний маркетинг. 560 с.
Жлуктенко В. І. та ін. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч.
2. Математична статистика. 336 с.
Завіновська Г. О. Економіка праці. 300 с. Кардаш В. Я. Маркетингова
товарна політика. 240 с. Кардаш В. Я. Товарна інноваційна політика. 266
с. КербЛ.П. Основи охорони праці. 216 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
