.

Показники стану і використання оборотних коштів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
369 3290
Скачать документ

Реферат на тему:

Показники стану і використання оборотних коштів

План

1. Показники стану власних оборотних коштів

2. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх
обертання

3. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Література

1. Показники стану власних оборотних коштів

Стан оборотних коштів характеризується насамперед наявністю їх на певну
дату. Наявність власних оборотних коштів підприємства визначається як
різниця між сумою підсумку І розділу пасиву балансу Ф.1 та рядка 530 і
підсумком І розділу активу балансу Ф.1 та рядка 300.

Тобто із суми І розділу пасиву “Джерела власних та прирівняних до них
коштів” (ряд. 495, графа 4) та суми рядка 530 (довгострокові кредити)
вираховується сума показників розділу активу “Основні засоби та інші
позаоборотні активи” (ряд. 070, графа 4) та позикові кошти (ряд. 300).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 (ПБО2)
“Баланс”, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від
31.03.99 р. №87 і зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21.06.99
р. №391/3684, наявність власних оборотних коштів підприємства
визначається як різниця між сумою підсумку “розділу І пасиву балансу Ф.
1”. “Власний капітал” (рядок 380) та підсумком розділу І активу балансу
(рядок 080).

Отже, з суми розділу І пасиву балансу “Власний капітал” (рядок 380) та
суми рядка 430 “Забезпечення наступних витрат і платежів” вираховується
сума показників розділу І активу “Необоротні активи” (рядок 080).

Порівняння фактичної наявності оборотних коштів з нормативом дає змогу
визначити брак або надлишок власних оборотних коштів.

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних
коштів над фактичною наявністю їх. Він може виникнути з вини самого
підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання,
не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування
приросту нормативу власних оборотних коштів), через стихійне лихо та з
інших причин.

Основними причинами браку власних оборотних коштів можуть бути: погана
робота маркетингової служби; невиконання планів прибутку; слабка
відповідальність підприємств за формування і збереження власних
оборотних коштів та їх нецільове використання; несвоєчасне фінансування
приросту нормативу оборотних коштів; наявність дебіторської
заборгованості (несвоєчасні розрахунки) тощо.

Брак власних оборотних коштів може виникати у зв’язку зі значним
підвищенням цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в підприємств у разі
перевищення розмірів оборотних коштів понад визначені їх нормативи,
необхідні для задоволення постійних мінімальних потреб виробництва в
ресурсах. Він може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку;
неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження
(отримання) товарно-матеріальних цінностей від інших організацій;
неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом,
та ін.

Перевищення нормативу оборотних коштів може бути виправданим у разі
перевиконання плану випуску продукції, але темпи зростання нормативних
запасів не повинні випереджати темпів зростання обсягу виробництва.

За сучасних умов господарювання (зміна цін, інфляція, спад виробництва)
перевищення фактичної наявності власних оборотних коштів над нормативом
– явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну дату різних періодів фактичну наявність власних
оборотних коштів, можна судити про абсолютну зміну їхніх величин.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести
коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства
(Крв). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів
до вартості майна підприємства:

Крв = Фн/М

де Фн – фактична наявність (вартість оборотних коштів, грн.);

М – вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яку частку у
майні підприємства вони займають. Залежно від типу виробництва, виду
продукції та інших чинників ця частка може бути різною. Але бажано, щоб
вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і,
у разі необхідності, швидкої ліквідності оборотних активів.

2. Показники використання оборотних коштів і шляхи прискорення їх
обертання

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на
підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з
яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується
періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот,
тобто проходять всі стадії круго-обороту на підприємстві:

О=СТ/Р

де О – термін обертання оборотних коштів, днів;

С – середні залишки нормованих оборотних коштів, грн.;

Т – тривалість періоду, за який обчислюється обертання, днів;

Р – обсяг реалізованої продукції, грн.

Середню вартість оборотних коштів можна розрахувати як середню
арифметичну або середню хронологічну. Дані для розрахунку
використовуються залежно від періоду (рік, півріччя, квартал тощо), за
який визначається оборотність. Якщо за рік, то необхідно для розрахунку
брати наявність оборотних коштів на початок кожного місяця.

Отже, формула, за якою визначається середня арифметична, виглядатиме
так:

де С1, С2, … С12 – сума (вартість) оборотних коштів на початок кожного
місяця року (з січня по грудень);

С13 – сума оборотних коштів на початок наступного року.

Середня сума оборотних коштів за середньою хронологічною визначається за
формулою:

Хоч результати підрахунків за обома формулами мають незначні
розбіжності, але розрахунок, проведений за формулою [2], статистика
вважає точнішим.

Приклад 9.

Вартість оборотних коштів на підприємстві у звітному році на початок
кожного місяця становила, тис. грн.: січень – 830, лютий – 860, березень
– 780, квітень – 820, травень – 770, червень – 840, липень – 810,
серпень – 750, вересень – 790, жовтень – 800, листопад – 780, грудень –
810, січень наступного року – 870.

Виходячи з формули середньої арифметичної (1), сума оборотних коштів
становитиме 808,5 тис. грн.

(830+ 860+ 780+ 820+ 770+ 840 +810+ 750+ 790+ 800+ 780+ 810+ 870)/13

Сума оборотних коштів за рік, розрахована за середньою хронологічною
(2), становитиме 805,0 тис. грн.

(1/2*830 +860+ 780+ 820 +770 +840 +810+750 +790+ 800+ 780 +810
+1/2*870)/12

Тривалість обертання коштів – це синтетичний показник, здатний
відображати одночасно результати процесу матеріального відтворення –
обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період – і
ефективність використання в цьому процесі матеріальних засобів і коштів.

Дані таблиці свідчать, що фактичний час обертання коштів за рік
скоротився проти плану на 3,3 дня (50,6-47,3).

Унаслідок прискорення обертання оборотних коштів із обороту
вивільняється частина коштів, що обраховується множенням фактичного
одноденного обсягу реалізації продукції на дні прискорення обертання
оборотних коштів. У нашому прикладі за рахунок прискорення часу
обертання оборотних коштів з обороту вивільняється 56,1тис.грн.
(17,0×3,3).

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів
використовується коефіцієнт обертання, що визначається за формулою:

Ко=Р/С

де Ко – коефіцієнт обертання оборотних коштів.

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період,
що аналізується. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше
вони використовуються.

У нашому прикладі кількість оборотів збільшилась за рік на 0,5 оборота
((6120/805)/(5580/785)), що позитивно позначилось на діяльності
підприємства.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів є оберненим до коефіцієнта
обертання показником і визначається за формулою:

Кз=С/Р

де Кз – коефіцієнт завантаження оборотних коштів, коп.

Він характеризує участь оборотних коштів у кожній гривні реалізованої
продукції. Що менше оборотних коштів припадає на 1 грн. обороту, то
ліпше вони використовуються.

У нашому прикладі (див. табл. 6.7) фактично у 1 грн. реалізованої
продукції авансовано 13 коп. (805,0/6120,0), тоді як за планом
передбачалось 14 коп. (785,0/5580,0), що свідчить про підвищення
ефективності витрат.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть
використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних
коштів) і рентабельність. Вони обчислюються за формулами:

Ке = П/С; Р=(П/С)*100%

де Ке – коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.;

П – прибуток від реалізації продукції, грн.;

Р – рентабельність оборотних коштів, %.

Якщо Ке є абсолютним показником і характеризує, скільки прибутку
припадає на 1 грн. оборотних коштів, то Р – відносний показник, що
визначає ступінь використання оборотних коштів. Що більшим є значення
першого і другого показників, то ефективніше використовуються оборотні
кошти.

Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення
ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у
зв’язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв’язки з
постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації
непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення
може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів – це пряме скорочення потреби в
оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення
обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок
поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних
коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг
виробництва.

За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш
реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які
сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Вк – власні кошти;

З – забезпечення наступних витрат;

Оз – основні засоби та інші позаоборотні активи;

Пк – позикові кошти;

Фн – фактична наявність оборотних коштів;

Н – норматив оборотних коштів;

М – вартість майна підприємства;

отних коштів;

Т – тривалість періоду, за який обчислюється обертання оборотних коштів;

Р – обсяг реалізації продукції;

П – прибуток від реалізації продукції.

Показники стану й ефективності використання оборотних коштів, порядок
їхнього визначення та їхній економічний зміст наведено в табл. 6.8.

3. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і
розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним
капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на
різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники:
вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та
організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання
необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації
продукції оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і
ризику використання (рис. 6.2).

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з
найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в
установах банку, вкладені в цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається
відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у
свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і
простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в
незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих
запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється
тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту
реалізації і більше підлягає впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних
процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором,
який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи
визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до
короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

– коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кз.к.) (коефіцієнт автономії
Ка);

– коефіцієнт покриття (Кп);

– коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.)

Перший показник (Кз.к.) визначається як відношення різниці між обсягами
власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу)
і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів
(підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у
підприємства оборотних засобів – виробничих запасів, незавершеного
виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та
інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (ПБО 2)
“Баланс” цей показник (Кзк) визначається як відношення різниці між
обсягами власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву
балансу) і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних
активів (підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості
наявних у підприємства оборотних засобів – виробничих запасів,
незавершеного виробництва, готової продукції, дебіторської
заборгованості, поточних фінансових інвестицій та інших оборотних
активів (підсумок розділу II активу балансу, рядок 260).

де Кз.к. – коефіцієнт забезпечення власними коштами;

Вк – власні кошти, грн.;

СУМА з.к. – загальна сума оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних
для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від
позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1,
підприємство є неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого
періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження
ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) – це найбільш узагальнюючий показник
ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів
підприємства (підсумок II розділу активу балансу) до суми
короткострокових зобов’язань (підсумок IV розділу пасиву балансу).

де Кп – коефіцієнт покриття;

Сума п.а – сума усіх поточних активів, грн.;

Сума к.з. – сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства
для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у
межах 2,0 – 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць
активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань.
Коли Кп стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною,
а підприємство – неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс.л.) визначається як відношення
суми коштів та короткострокових фінансових вкладень підприємства (III
розділ активу балансу) до короткострокових зобов’язань (підсумки II і
III розділів пасиву балансу).

Де К абс.л. – коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г к. – грошові кошти, грн.;

К в. – короткострокові вкладення, грн.;

СУМА к.з. – сума короткострокових зобов’язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою
заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 – 0,35. За
значення меншого ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб’єкт господарювання, який за рахунок
власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає
невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно
розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є
виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних
коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний
капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику
та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства
є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими
якостями.

Література:

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.

Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.

Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.

Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.

Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.

Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.

Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.

Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.

Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.

Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.

Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.

Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020