.

Основи кошторисного планування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 8696
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Основи кошторисного планування”

ПЛАН

1. Види і структура кошторисів

2. Місце формування дохідної частини в кошторисному плануванні

3. Засади кошторисних розрахунків

Список використаної літератури

1. Види і структура кошторисів

Установи невиробничої сфери, основним джерелом фінансування яких є
бюджетні кошти, називаються бюджетними. До них належать установи освіти,
охорони здоров’я, науки, державної влади й управління, оборони і
правоохоронних органів. Установа, незалежно від того, веде вона облік
самостійно чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для
забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани
асигнувань за кожною виконуваною нею функцією. Усі видатки цих установ
визначаються на основі кошторису, а тому порядок планування і
фінансування видатків називається кошторисним.

У практиці кошторисного планування застосовуються дві форми кошторисів:
кошторис доходів і видатків складають, як правило, установи освіти й
охорони здоров’я, які, крім бюджетних коштів, одержують кошти від
комерційної діяльності (надання платних послуг); кошторис видатків
складають органи державної влади й управління, оборони та правоохоронні
органи, суди і прокуратура.

Кошторис доходів і видатків бюджетної установи, організації є основним
плановим документом, який підтверджує повноваження щодо отримання
доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для
виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік
відповідно до бюджетних призначень. Бюджетним призначенням є
повноваження, яке надано головному розпорядникові коштів бюджету Законом
України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має
кількісні та часові обмеження. Таке призначення дає змогу Міністерству
фінансів України, Державному казначейству або місцевому фінансовому
органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на
конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Кошторис видатків бюджетної установи — це основний плановий документ,
який визначає обсяг’ видатків, джерела їх формування, цільове
спрямування коштів, необхідних для утримання бюджетної установи,
розвитку її матеріально-технічної і соціальної бази.

Остаточне формування кошторису здійснюється на підставі лімітної довідки
про асигнування з бюджету, яку в тижневий термін після опублікування
Закону України про Державний бюджет України, відповідного рішення
Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад Міністерство
фінансів України, Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим,
місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників. Згідно із
зазначеними лімітними довідками головні розпорядники та розпорядники
вищого рівня уточнюють розпорядникам нижчого рівня річні обсяги
бюджетних асигнувань, здійснюють помісячний розподіл асигнувань із
загального фонду та доводять до них відповідні лімітні довідки.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить
затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та
їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із
законодавством мають бути визначені на основі відповідних нормативів.
Лімітна довідка видається відповідно Міністерством фінансів України,
Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим
органом, розпорядником вищого рівня та доводиться до головних
розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів
кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

План асигнувань із загального фонду бюджету установи — це помісячний
розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за
скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття
установою зобов’язань протягом року. Він є невід’ємною частиною
кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Бюджетні асигнування — це повноваження розпорядникові бюджетних коштів
на взяття зобов’язань та витрачання бюджетних коштів на конкретну мету в
процесі виконання бюджету, яке надано відповідно до бюджетного
призначення.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності
затверджених кошторисів і планів асигнувань. При цьому установи мають
право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти на цілі І в межах,
установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Зобов’язання — це будь-яке розміщення замовлення, укладення контракту
(угоди), придбання товару, одержання послуги чи інші ідентичні операції
протягом бюджетного року, згідно з якими необхідно буде здійснити
платежі з бюджету протягом цього ж бюджетного року або в майбутньому.

У бюджетному плануванні розрізняють такі види кошторисів: індивідуальний
кошторис, загальний кошторис, кошторис на проведення централізованих
заходів, зведений кошторис. Аналогічно до видів кошторисів розрізняють
види плану асигнувань із загального фонду бюджету.

Індивідуальний кошторис — це фінансовий план конкретної бюджетної
установи, що відображає специфіку й особливості її виробничої
діяльності; його складають установи освіти, охорони здоров’я, державної
влади й управління, правоохоронні органи, суди і прокуратура та ін. Він
також є основним документом при плануванні і фінансуванні окремих
заходів, передбачених кодами видатків бюджетної класифікації.

Загальний кошторис складається на видатки однотипних установ, що
обслуговуються централізованою бухгалтерією. Такі кошториси складаються
по школах, клубах, бібліотеках, фельдшерсько-акушерських пунктах. Для
цих установ характерним є невеликий обсяг фінансування і стабільний штат
працівників.

Кошторис видатків на проведення централізованих заходів розробляють
міністерства, відомства, управління (відділи) місцевих органів влади й
управління на видатки, які доцільно здійснювати в централізованому
порядку (наприклад, видатки на підготовку кадрів, придбання цінного
навчального обладнання та інвентарю, медичного обладнання, автомобілів
швидкої медичної допомоги, проведення спортивних змагань тощо).

Зведений галузевий кошторис містить усі видатки на утримання установ
одного відомства, наприклад управління (відділу) освіти чи охорони
здоров’я, тобто в ньому об’єднуються індивідуальні кошториси, загальні
кошториси і кошториси видатків на проведення централізованих заходів.
Розроблення зведених кошторисів можливе завдяки тому, що в основу
індивідуальних кошторисів покладені єдині показники плану економічного і
соціального розвитку, а базою для розрахунків усіх кошторисів слугують
діючі норми витрат, і складаються вони за єдиними формами і статтями
(підстаттями) бюджетної класифікації.

Зведені кошториси і плани асигнувань — це зведення показників усіх видів
кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого
рівня за функціональною класифікацією. Вони складаються головним
розпорядником, розпорядником вищого рівня для подання їх Міністерству
фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим,
місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Індивідуальний кошторис є основним елементом кошторисного планування і
має дві складові:

— загальний фонд, який відображає надходження із загального фонду
бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на
виконання бюджетною установою, організацією основних функцій;

— спеціальний фонд, який відбиває надходження зі спеціального фонду
бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення
видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних
заходів, пов’язаних з виконанням установою основних функцій.

До кошторису також додаються розрахунки та обґрунтування видатків і
доходів у розрізі видів доходів і елементів витрат за кожним фондом
кошторису.

2. Місце формування дохідної частини

в кошторисному плануванні

У дохідній частині проектів кошторисів зазначаються планові обсяги
асигнувань, які передбачається спрямувати на покриття видатків установи
із загального та спеціального фондів проектів відповідних бюджетів.

Формування дохідної частини спеціального фонду проекту кошторису
здійснюється на підставі розрахунків доходів, які складаються за кожним
джерелом доходів, що плануються на наступний рік.

За основу цих розрахунків беруться такі показники:

• обсяг надання тих чи інших платних послуг, а також інші розрахункові
показники (площа приміщень та вартість обладнання, іншого майна, що
здаються в оренду, кількість місць у гуртожитках, кількість відвідувань
музеїв, виставок тощо) та розмір плати в розрахунку на одиницю
показника, який повинен установлюватися відповідно до законодавства;

• прогнозне надходження зборів (обов’язкових платежів) до спеціального
фонду бюджету.

На підставі цих показників визначається сума доходів на наступний рік за
кожним джерелом їх надходження з урахуванням конкретних умов роботи
установи. Під час формування показників, на підставі яких визначаються
доходи планового періоду, обов’язково враховується рівень їх фактичного
виконання за останній звітний рік, а також очікуваного виконання за
період, що передує плановому. Показники повинні наводитися в обсязі,
зазначеному у розрахунку, і повною мірою відповідати показникам
бухгалтерської звітності за відповідні періоди.

У процесі формування спеціального фонду проекту кошторису планування
спеціальних коштів та інших власних надходжень установ здійснюється за
правилами, визначеними для цих категорій чинним законодавством,
включаючи кошти, що спрямовуються на відновлення касових видатків.

Спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за
всіма джерелами надходжень коштів до цього фонду та відповідними
напрямами їх використання (за видами).

Під видатками бюджетної установи розуміють державні платежі, які не
підлягають поверненню. Вони бувають відплатними, тобто здійсненими в
обмін на товар чи послугу, або невідплатними (односторонніми). Категорія
видатків не включає платежів у рахунок погашення державного боргу, які
класифікуються як фінансування.

Розрізняють чотири групи видатків бюджетної установи — поточні та
капітальні видатки, кредитування з вирахуванням погашення і
нерозподілені видатки. Групи видатків поділяються на предметні статті
видатків кошторису, які, у свою чергу, містять підстатті видатків.
Останні поділяються на елементи витрат. Фінансування установ і
організацій, що перебувають на бюджеті, здійснюється згідно з кошторисом
доходів та видатків, який має таку структуру за економічною
класифікацією видатків:

Група 1. Поточні видатки (код 1000)

Стаття 1. Видатки на товари і послуги (код 1100)

Підстаття 1.1. Оплата праці працівників бюджетних установ (код 1110)

Ця категорія видатків включає оплату праці всіх працівників бюджетних
установ (організацій) та/або залучених за трудовими угодами за
встановленими посадовими окладами, ставками або розцінками. Величина
оплати праці відображається без нарахувань на фонд оплати праці, які
обліковуються за кодами 1121— 1122. До цієї категорії також входить
установлена чинним законодавством одноразова грошова допомога у зв’язку
з виходом на пенсію. Величина оплати праці містить такі елементи витрат:

— код 1111 — основну заробітну плату за встановленими окладами, ставками
або розцінками всіх штатних працівників; оплату праці за трудовими
угодами; надбавку за вислугу років; доплату за ранг, надбавки та доплати
обов’язкового характеру (оплати нічних змін, позаурочних годин, за
науковий ступінь, за використання в роботі знання іноземних мов тощо);
надбавки, що мають стимулюючий характер; премії (всі види преміальних
виплат); матеріальну допомогу, в тому числі у разі нещасного випадку,
хвороби, оздоровлення та в інших випадках за рішенням адміністрації
відповідно до чинного законодавства;

— код 1112 — грошове утримання військовослужбовців, у тому числі основні
й додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців та осіб
рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ;

— код 1113 — виплати з тимчасової непрацездатності.

Підстаття 1.2. Нарахування на заробітну плату (код 1120) Ця категорія
містить такі елементи витрат бюджетних установ (організацій):

— код 1121 — збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, розмір і
порядок сплати якого визначені Законом України «Про збір на обов’язкове
державне пенсійне страхування»;

—код 1122 — збір на всі види обов’язкового соціального страхування,
передбачені законодавством.

До цієї категорії «Нарахування на заробітну плату» належать усі
зазначені вище нарахування на фонд оплати праці працівників бюджетних
установ.

Підстаття 1.3. Придбання предметів постачання і матеріалів, оплата
послуг та інші видатки (код 1130)

До цієї категорії належать видатки на придбання всіх предметів і
матеріалів, які передбачаються на поточні видатки, оплата послуг тощо,
за винятком капітальних активів.

Ця категорія видатків призначена для закупівлі матеріалів,
канцелярського обладнання, предметів для поточних господарських потреб
та потреб, безпосередньо пов’язаних з профілем діяльності установи чи
організації, обладнання вартістю до 500 грн, а також швидкозношуваних
предметів з терміном служби до одного року, продуктів харчування,
медикаментів та перев’язувальних матеріалів, довідкових, офіційних та
періодичних видань. Сюди також входять витрати на товари, що надаються
працівникам безплатно або за зниженими цінами, у тому числі державні
закупівлі продовольства та обмундирування для Збройних сил. Ця категорія
видатків охоплює також витрати на придбання товарів та послуг, що
надаються безплатно або за зниженими цінами як у звичайному порядку, так
і при особливих обставинах, наприклад після стихійного лиха. Видатки,
пов’язані з оплатою тари, доставкою зазначених матеріалів тощо
враховуються за кодом придбання цього матеріалу у разі, коли це
обумовлено угодою про поставку.

До цієї категорії видатків належать такі елементи витрат:

— код 1131 — предмети, матеріали, обладнання та інвентар, у тому числі:
канцелярське приладдя, креслярське, письмове приладдя і матеріали;
виготовлення і придбання бухгалтерських, статистичних бланків,
відомостей, а також класних журналів, бланків дипломів, свідоцтв,
медалей, нагрудних значків, грамот, посвідчень, іншої документації для
навчальних закладів, бюджетних установ і організацій.

Придбання або передплата періодичних, довідкових, інформаційних видань,
підручників (крім бібліотечних фондів).

До цієї категорії відносять також видатки на придбання матеріалів та
інвентарю для господарських цілей: щіток, мастики, мийних засобів,
електричних лампочок тощо; видатки на прання і санітарно-гігієнічне
обслуговування контингентів, що обслуговуються медичними,
соціально-реабілітаційними закладами, військовослужбовців строкової
служби та ін.; видатки на аптечки та їх поповнення, якщо в цій установі
немає медичного кабінету чи пункту.

Сюди ж належать видатки на придбання предметів вартістю до 500 грн і
терміном експлуатації менше року або однорідних малоцінних предметів
(калькуляторів, посуду, іграшок для дитячих установ, фізкультурного
інвентарю тощо), а також матеріалів і предметів для науково-дослідних та
навчальних робіт (реактивів, хімікалій, спеціального посуду, тканин,
насіння для дослідних робіт та випробовувань); дрібне обладнання,
хімікати, медичні та біопрепарати для оброблення лісових насаджень і
рибопосадкового матеріалу тощо.

Ця категорія охоплює також видатки на виготовлення карт, схем, макетів,
що мають тимчасовий характер, наприклад для організацій виставок;
придбання інших матеріалів і предметів тварин та їх корму, для станцій
переливання крові і науково-дослідних установ.

— код 1132 — медикаменти та перев’язувальні матеріали — медикаменти,
медиковідновлювальні засоби, бактеріологічні препарати, ендопротези,
діагностичні тести та перев’язувальні матеріали для
лікувально-профілактичних і лікувально-ветеринарних закладів, а також
для будинків-інтернатів, санаторіїв, профілакторіїв тощо. До цієї
категорії входить: придбання вітамінів, вакцини, сироватки,
дезинфекційних засобів, плівки для рентгенівських знімків, матеріалів
для проведення аналізів;- оплата донорів, крові для переливання; дрібний
медичний інвентар (термометри, ланцети, пінцети, голки, шприци,
супінатори та інше), слухові апарати тощо. Сюди ж входять також витрати
на придбання безплатних ліків. До цього ж коду відносять видатки на
лікування військовослужбовців строкової служби системи відповідних
силових міністерств і відомств (лікування інших військовослужбовців
тільки за окремим розпорядженням цих структур).

— код 1133 — продукти харчування, а саме: видатки на продукти харчування
(у тому числі на оплату продукції, одержану від підсобних господарств) у
лікувально-профілактичних закладах, будинках-інтернатах,
загальноосвітніх навчальних закладах, дитячих будинках, дошкільних
установах, профтехучилищах, вищих закладах освіти й інших установах та
організаціях згідно з чинним законодавством, а також видатки на
безплатне дитяче харчування дітей до двох років із малозабезпечених
сімей. До цієї категорії належать також видатки на спецхарчування осіб,
що працюють у шкідливих умовах, продовольчі пайки та компенсаційні
виплати за всі види харчування, передбачені законодавством.

— код 1134 — м’який інвентар та обмундирування, а саме: постільна
білизна та білизна, спеціальний одяг, усі види обмундирування, спортивна
форма, захисний одяг, захисне та спеціальне взуття, штори та занавіски.
Сюди також належить компенсація за речове забезпечення відповідно до
затверджених нормативів, а також одяг та м’який інвентар (або
компенсація за нього) дітям-сиротам, які залишилися без піклування
батьків.

— код 1135 — оплата транспортних послуг та утримання транспортних
засобів (у тому числі видатки на утримання транспорту, придбання
пально-мастильних матеріалів, поточний ремонт автомобілів та
транспортних засобів, планово-технічне обслуговування, придбання
запчастин), а також видатки на страхування автомобіля, дорожний збір,
проїзд платними дорогами (тунелями), оформлення прав водія, технічний
огляд транспортного засобу тощо.

Видатки на наймання транспорту для будівельних робіт і капітального
ремонту будівель відносять до капітального будівництва та капітального
ремонту.

— код 1136 — оренда та експлуатаційні послуги, а саме: плата за
використання приміщень і обладнання, утримання в чистоті будівель,
дворів, вивіз сміття, обслуговування ескалаторів, ліфтів,
сміттєпроводів, антен, плата за радіоточки тощо, якщо вони є складовою
угоди оренди.

— код 1137 — поточний ремонт обладнання, інвентарю та будівель; технічне
обслуговування обладнання. До цієї категорії належать видатки, пов’язані
з придбанням будівельних матеріалів для поточного ремонту приміщень,
обладнання механізмів та/або оплати послуг сторонніх організацій за
здійснення цих робіт, якщо це передбачено кошторисом.

— код 1138 — послуги зв’язку, а саме: абонентна плата за телефон,
міжміські та міжнародні розмови, факсимільний зв’язок, електронну пошту,
оплата поштових відправлень, включаючи телеграми, листи, бандеролі тощо.
Сюди ж відносять видатки на обслуговування та утримання внутрішньої
телефонної станції, а також видатки на послуги зв’язку, мобільний
зв’язок, Інтернет тощо.

— код 1139 — оплата інших послуг та інші видатки, у тому числі оплата
професійних послуг: з бухгалтерського аудиту, юридичних,
інформаційно-обчислювальних, консультативних послуг, обробки інформації;
страхування власних та орендованих приміщень відповідно до чинного
законодавства та нормативних актів, медичного й особистого страхування;
видатки на позавідомчу та протипожежну охорону; заходи з охорони праці
та техніки безпеки, на палітурні й поліграфічні роботи (рекламні
буклети, візи-тівки, запрошення, посвідчення, інформаційні бюлетені,
видання книг, довідників тощо).

Наказом Міністерства фінансів України від 12 листопада 1993 р. № 88
визначено, що до представницьких видатків належать видатки, пов’язані з
проведенням офіційного прийому представників інших установ, забезпечення
їх транспортом, культурною програмою, буфетним обслуговуванням під час
переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті
установи. Ці видатки здійснюються відповідно до угод, укладених з
організацією — надавачем послуг.

За цим же кодом передбачаються витрати на проїзд та проживання свідків і
потерпілих під час судового розгляду, а також послуги експертів під час
слідства та при проведенні експертиз. Сюди ж відносять витрати на
отримання послуг лікувальних, оздоровчих, побутових установ, закладів
харчування тощо.

До цього коду належать також збір на обов’язкове пенсійне страхування,
що стягується з окремих видів господарських операцій (у випадку купівлі
валюти для відряджень або утримання бюджетних установ тощо), а також
обов’язкові платежі в бюджет, які здійснюють бюджетні організації, та
оплата внесків громадським організаціям, якщо це обумовлено
законодавством України. Сюди ж відносяться штрафні санкції за рішеннями
суду, видатки за ліцензування, сплату державного мита тощо.

Підстаття 1.4. Видатки на відрядження (код 1140) До цієї категорії
належать видатки на оплату проїзду, добових, квартирних під час
службових відряджень; оплату підйомних, проїзду, добових при переміщенні
працівників; сесійних виїздів народних суддів; відряджень на курси і в
навчальні заклади, на сесії, семінари, наради і конференції, тобто всі
видатки на відрядження, що сплачуються за рахунок бюджетних коштів у
випадках, передбачених законодавством України.

За цим кодом обліковуються видатки на придбання службових проїзних
квитків та оплату проїзду за маршрутними листами, а також надбавки до
заробітної плати, що виплачуються в передбачених рішеннями Уряду
випадках окремим категоріям працівників замість компенсації видатків на
відрядження (добових, квартирних).

До цього ж коду належать видатки на відрядження працівників бюджетних
установ (організацій) на сесії, наради, з’їзди наукового характеру, а
також різного роду поїздки з науковою метою, відрядження викладачів,
проїзд на виробничу практику студентів (учнів).

Підстаття 1.5. Матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та
заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення (код
1150)

Ця категорія охоплює придбання товарів військового призначення,
військової техніки, інвентарю як коротко, так і довгострокового
використання; військове будівництво (крім житла для військовослужбовців,
будівництва об’єктів соціально-культурного та побутового призначення;
придбання обладнання довгострокового використання для дитячих установ,
соціально-культурних закладів тощо, що не належать до заходів
спеціального призначення). Сюди ж відносять видатки на мобілізаційну
підготовку та інші видатки спеціального призначення, що мають
загальнодержавне значення:

— інженерне обладнання — придбання в межах штатів і належних норм,
утримання і ремонт інженерного обладнання;

— озброєння — придбання згідно з установленими нормами озброєння,
боєприпасів, військово-хімічного майна, оптичних та навчальних
стрілецьких приладів, утримання і зберігання всіх видів озброєння тощо;

— автобронетанкова техніка — придбання в межах штатів і установлених
норм автомобілів різного призначення, автобусів, мотоциклів,
моторолерів, тракторів, тягачів, танків, бронетранспортерів, бойових
машин піхоти, інших видів бойових, спеціальних машин тощо, придбання і
виготовлення спецкузовів, утримання авторемонтних баз тощо;

— авіаційна техніка — придбання літаків, гелікоптерів, їх силових
установок, обладнання, видатки на утримання, експлуатацію і ремонт
авіаційної техніки, монтаж, утримання і поточний ремонт паркового та
іншого обладнання, видатки на маскування авіаційної техніки;

— кораблі і морська техніка — видатки на придбання (будування,
виготовлення), утримання і ремонт кораблів, катерів, суден,
пла-впричалів, плавказарм, корабельних артщитів та інших плавзасобів,
озброєння, морської техніки, військово-технічного майна;

— мостіння, асфальтування, бетонування смуг, доріг, розвантажувальних
майданчиків, обладнання заїздів до основних доріг тощо;

— засоби зв’язку та спеціальна техніка — видатки на придбання, утримання
і ремонт засобів та майна зв’язку, спеціальної електронно-обчислювальної
техніки та іншого обладнання й апаратури, які використовуються для
потреб зв’язку, будівництво, реконструкція і капітальний ремонт ліній
зв’язку і технічних споруд об’єктів зв’язку, плата стороннім
організаціям за ремонт і перевірку вимірювальних приладів і засобів
зв’язку, установка телевізійних антен тощо;

— службові тварини — видатки на придбання та утримання коней, собак та
інших службових тварин, передбачених штатами, придбання й утримання
інвентарю для заготівлі і зберігання кормів, утримання і ремонт обозу та
обозного майна тощо;

— придбання устаткування — видатки на придбання, утримання і ремонт
меблів та устаткування за встановленими нормами для казармених і
службових військових будинків, придбання лічильно-обчислювальних машин,
копіювально-розмножувальних і комп’ютерних апаратів, друкарських машин
тощо;

— видатки на бойову підготовку — видатки на тактичну, стрілецьку і
спеціальну підготовку військовослужбовців, обладнання, утримання і
ремонт навчальних об’єктів, ремонт і утримання ґрунтових доріг та
низьководних мостів на території навчальних центрів полігонів,
обладнання й утримання навчальних класів, проведення військових
тактичних і тактично-спеціальних навчань тощо;

— видатки на фізичну підготовку і спорт — видатки на проведення
спортивних змагань і навчально-тренувальних зборів за планами, що
затверджуються в установленому порядку, оформлення місць змагань тощо;

— капітальне будівництво, капітальний ремонт будов і споруд військових
частин, установ, підприємств і організацій;

— придбання, утримання і ремонт транспортних засобів, оплата
транспортних послуг, у тому числі придбання пально-мастильних
матеріалів, капітальний і поточний ремонт автомобілів та транспортних
засобів, планово-технічне обслуговування, придбання запчастин, а також
видатки на страхування автомобіля, проїзд по платних дорогах (тунелях),
інші збори, передбачені законодавством, оформлення прав водія,
страхування водія, технічний огляд транспортного засобу, податок із
власників транспортних засобів тощо.

Підстаття 1.6. Оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160)

Ця підстаття охоплює платежі бюджетних установ (організацій) за
комунальні послуги та енергоносії, у тому числі оплату енергоносіїв для
виробничих потреб, а саме:

код 1161 —оплата теплопостачання;

код 1162 — оплата водопостачання і водовідведення;

код 1163 — оплата електроенергії;

код 1164 — оплата природного газу, у тому числі оплата послуг з його
транспортування;

код 1165 — оплата інших комунальних послуг — утримання в чистоті
будівель, дворів, вивіз сміття, обслуговування ескалаторів, ліфтів,
сміттєпроводів, антен, плата за радіоточки тощо;

код 1166 — оплата інших енергоносіїв — дров, мазуту, торфу, вугілля
тощо.

Підстаття 1.7. Дослідження та розробки, державні програми (код 1170) До
цієї категорії відносять:

— витрати на геологорозвідувальні та топографо-геодезичні роботи, а
також витрати, пов’язані з виконанням робіт із типового й
експериментального проектування та послуг науково-дослідних організацій,
інших установ, як державних, так і госпрозрахункових, щодо реалізації
державних багатоцільових та інших програм. Видатки, призначені на
реалізацію програм, що передбачають оплату різноманітних послуг, до ціни
яких входять витрати установи — надавача послуг, у тому числі заробітна
плата, але не вимагається розмежування цих витрат. Сюди ж входить оплата
послуг підприємств, організацій, пов’язана з виконанням багатоцільових
програм (проектів);

— витрати, пов’язані з виконанням Національних (державних)
багатоцільових програм, що мають комплексний характер, оплата яких
здійснюється на підставі укладених угод з виконавцями проектів програм
(наприклад, Національна космічна програма, організація Антарктичної
експедиції, Національна програма оздоровлення р. Дніпро тощо);

— збір на обов’язкове пенсійне страхування, що стягується відповідно до
постанови Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740 «Про
затвердження Порядку сплати збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування з окремих видів господарських операцій» у випадку закупівлі
валютних коштів з метою обслуговування державного боргу та виконання
функцій держави з міжнародної діяльності;

— витрати, пов’язані з прийомом офіційних іноземних делегацій в Україні,
а також з реалізацією програм міжнародного співробітництва за кордоном,
проведенням виставок, днів культури, техніки тощо, якщо це передбачено
видатками на міжнародну діяльність.

До цього коду належать:

— оплата послуг з типового проектування, а саме: витрати, пов’язані з
виконанням робіт з типового й експериментального проектування, складання
загальнодержавних норм, технічних умов і технічних інструкцій щодо
дослідження, проектування і будівництва, а також розроблення схем
генеральних планів промислових вузлів, схем захисту територій від
небезпечних геологічних процесів, проектів забудов міст і сіл та інших
проектних робіт. Сюди ж входить оплата науково-дослідних послуг. Це
оплата послуг бюджетним, госпрозрахунковим, будь-яким іншим установам та
організаціям за надані науково-дослідні послуги;

— оплата виконання інших програм та видатки на виконання робіт
відповідно до укладених угод з підприємствами (організаціями).
Наприклад, такі програми: молодіжні програми і заходи державних органів
у справах сім’ї і жінок; проведення навчально-тренувальних зборів і
змагань; підготовка і участь національних збірних команд України в
Олімпійських та Параолімпійських іграх, програми та заходи в галузі
культури і мистецтва; проведення учнівських та студентських олімпіад,
конкурсів тощо;

— видатки на проведення виборів та референдумів; оплата згідно з чинним
законодавством підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації
кадрів за договорами.

До цього коду належить оплата робіт, пов’язаних з докорінним поліпшенням
земель, проведенням земельної реформи, хімічною паспортизацією земель;
боротьбою зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин;
протиепізоотичними заходами. Сюди входить оплата досліджень і прикладних
розробок у галузі сільського господарства, робіт, пов’язаних з охороною
і раціональним використанням водних ресурсів, земель, мінеральних
ресурсів.

Стаття 2. Виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями (код 1200)

Під процентами розуміють платежі за користування грошовими позиками. Ці
платежі відрізняються від виплати (погашення) основної суми боргу, яка
класифікується як фінансування, а також від комісійних зборів, що
виплачуються за сприяння в розміщенні боргових зобов’язань.

Незважаючи на те, що сума процентів може накопичуватись постійно, її
величина повинна показуватись на момент платежу. У випадку дисконтних
цінних паперів, коли сума процентів нараховується раніше, процент
обчислюється як різниця між ціною емісії і ціною погашення цінного
папера, а реєстрація здійснюється на момент фактичного погашення боргу
банківським установам, у тому числі виплата процентів за позичками
Національного банку України; виплата процентів комерційним банкам;
виплати процентів за іншими внутрішніми позичками; виплати процентів за
зовнішнім державним боргом.

Стаття 3. Субсидії і поточні трансферти (код 1300)

До цієї категорії належать усі невідплатні державні платежі, які не
підлягають поверненню і передбачаються на поточні цілі. Таким чином
виключаються капітальні трансферти, що надаються з метою фінансування
видатків на придбання капітальних активів або збільшення фінансового
капіталу отримувача.

Під субсидіями розуміють усі невідплатні поточні виплати підприємствам,
які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат
або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки,
пов’язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.

Трансферти населенню можуть надаватись як у готівковій формі, так і
через оплату рахунків.

Підстаття 3.1. Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам,
організаціям) (код 1310). Ця підстаття має такі елементи витрат:

• код 1311 —субсидії державним підприємствам, крім
сільськогосподарських;

• код 1312 — субсидії фінансовим установам;

• код 1313 — субсидії підприємствам і організаціям сільського
господарства;

• код 1314 — субсидії на покриття збитків підприємств, державна
підтримка підприємств, приріст обігових коштів;

• код 1315 — інші субсидії.

Трансфертні платежі — є невідплатними і безповоротними і не передбачають
придбання товарів чи послуг, надання кредиту або виплату непогашеного
боргу.

Підстаття 3.2. Поточні трансферти органам державного управління інших
рівнів (код 1320) Ця підстаття має такі елементи витрат:

код 1321 — кошти, що передаються іншим бюджетам (включаючи дотації
бюджетам інших рівнів);

код 1322 — інші поточні трансферти органам державного управління.

Трансферти населенню — це поточні платежі фізичним особам у грошовій (не
в натуральній) формі, які передбачені для збільшення їх доходу. Подібні
платежі можуть бути окремою добавкою до бюджету певної сім’ї чи особи,
або компенсуванням певних видів витрат, наприклад на харчування,
комунальні послуги, оплату проїзду тощо. До цієї категорії також входять
допомоги інвалідам, багатодітним сім’ям, стипендії, пенсії, путівки на
оздоровлення тощо.

Підстаття 3.3. Поточні трансферти населенню (код 1340) Ця підстаття має
такі елементи витрат:

• код 1341 — виплата пенсій і допомоги;

• код 1342 — стипендії, матеріальна допомога студентам, учням,
аспірантам, докторантам;

• код 1343 — інші поточні трансферти населенню, у тому числі оплату
безплатно наданих квартир і комунальних послуг, додаткові виплати
населенню на покриття витрат на оплату житлово-комунальних послуг;
одноразову грошову допомогу громадянам, що потерпіли від стихійного
лиха, виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю; відшкодування моральних
збитків; премії, фанти та стипендії, які призначаються Президентом,
Кабінетом Міністрів України, інші виплати громадянам відповідно до
законодавства України та рішень місцевих органів самоврядування;
додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати
житлово-комунальних послуг та придбання твердого палива і скрапленого
газу; грошова допомога студентам і учням з числа дітей-сиріт та дітей,
які залишилися без батьківського піклування; винагорода в грошовій або
натуральній формі за участь у рятувальних роботах або в інших
надзвичайних ситуаціях; повернення заощаджень громадян тощо.

Підстаття 3.4. Поточні трансферти за кордон (код 1350) Ця підстаття
охоплює невідплатні, безповоротні платежі іншим країнам, міжнародним
організаціям, наднаціональним органам, некомерційним зарубіжним
закладам.

Група 2. Капітальні видатки (код 2000)

Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання
капітальних активів, стратегічних і надзвичайних запасів товарів, землі,
нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються
отримувачам з метою придбання ними подібних активів, компенсації втрат,
пов’язаних з руйнуванням чи ушкодженням основних фондів.

Стаття 4, Придбання основного капіталу (код 2100)

Ця стаття передбачає витрати на нові або існуючі товари тривалого
користування, які купують або створюють власними силами. Вона охоплює
лише видатки на товари тривалого користування — необоротні активи, що
мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 500 грн за
одиницю (комплект), та інші малоцінні необоротні предмети, термін
експлуатації яких перевищує один рік, а вартість за одиницю не перевищує
500 грн (телефони, обчислювальна техніка, пральні машини, холодильники
тощо). Сюди належать такі види товарів тривалого користування, як
нерухомі основні фонди, у тому числі житлові споруди, а також рухомі
основні фонди, такі як транспортні засоби, устаткування, обладнання,
прилади, меблі незалежно від вартості. Ця категорія охоплює також
платежі, спрямовані на модернізацію, продовження термінів експлуатації
основного капіталу, підвищення його продуктивності, поліпшення віддачі
основних фондів.

Підстаття 4.1. Придбання обладнання і предметів довгострокового
користування (код 2110)

Ця підстаття має такі елементи витрат:

— код 2111 — придбання виробничого обладнання і предметів
довгострокового користування для підприємств (установ) і для реалізації
багатоцільових проектів (програм). До цієї категорії входить придбання
бюджетними установами й організаціями виробничого обладнання,
транспортних засобів, спецавтомобілів, приладів, машин, вузлів,
механізмів, двигунів, верстатів, бурового устаткування, геодезичних
інструментів, науково-дослідних приладів, спеціальних креслярських
столів та іншого виробничого обладнання довгострокового користування.
Сюди також відносять придбання виробничого обладнання і предметів
довгострокового користування в межах виділених обсягів капітальних
вкладень за багатоцільовими програмами (проектами). За цим кодом
обліковуються також видатки на придбання племінної худоби, інших тварин,
зокрема, службових собак (крім тих, що обліковуються за кодом 1150);

— код 2112 — придбання невиробничого обладнання і предметів
довгострокового користування для підприємств (установ) і для реалізації
багатоцільових проектів (програм). До цієї категорії належать видатки
бюджетних установ на придбання столів, стільців, інших канцелярських
меблів, меблів для дитячих та навчальних закладів, меблів для медичних
та лікувально-профілактичних закладів, а також спеціальних меблів для
закладів культури, комп’ютерної та розмножувальної техніки, спортивного
обладнання, протипожежного приладдя, обладнання для їдалень, буфетів
тощо, включаючи автомобілі, що використовуються на невиробничі цілі.
Сюди також входять видатки на поповнення музейних фондів, книг та
періодичної літератури для бібліотечних фондів, придбання та випуск
підручників для бібліотечних фондів навчальних закладів, придбання
предметів довгострокового користування в межах виділених обсягів
капітальних вкладень за багатоцільовими програмами (проектами). До цього
коду відносять видатки на придбання зброї та боєприпасів для установ і
організацій, які відповідно до чинного законодавства мають право на її
придбання, але не мають видатків за кодом 1150, а також платежі до
Пенсійного фонду у випадку купівлі валюти на придбання обладнання.

Підстаття 4.2. Капітальне будівництво (придбання) (код 2120) Ця
підстаття містить такі елементи витрат:

• код 2121 — будівництво (придбання) житла, у тому числі для
військовослужбовців, а також державний житловий фонд, гуртожитки тощо;

• код 2122 — будівництво (придбання) адміністративних об’єктів;

• код 2123 — інше будівництво (придбання), що не охоплюється позицією
2121—2122.

Зауважимо, що, враховуючи сучасні умови, капітальні видатки на придбання
будівель (виробничого і невиробничого призначення) бюджетними
організаціями та установами обліковуються за тими ж кодами, що й
капітальне будівництво таких об’єктів.

За кодами 2121—2123 враховуються будівельні матеріали, які купують за
рахунок коштів, що передбачаються на капітальне будівництво і
використовуються у процесі будівельних робіт. Ці ж коди охоплюють також
видатки на обладнання до установки, а саме: готові до встановлення
будівельні конструкції і деталі. До них належать металеві, залізобетонні
і дерев’яні конструкції, збірні елементи, обладнання для опалювальної,
вентиляційної, санітарно-технічної системи, а також обладнання та меблі,
що потребують монтажу і призначаються для встановлення (тобто те, що
вління, призначені для здійснення капітальних витрат, що передаються
іншим країнам, міжнародним організаціям, наднаціональним органам,
некомерційним установам та іншим економічним одиницям, що не є
резидентами даної економіки;

— код 2450 — капітальні трансферти до бюджету розвитку.

Крім поточних та капітальних видатків бюджетної установи (організації),
виділяються окремо такі групи видатків, як нерозподілені видатки (код
3000) і кредитування з вирахуванням погашення (код 4000).

Група 3. Нерозподілені видатки (код 3000)

До цієї категорії відносять видатки з резервних фондів Кабінету
Міністрів України та фондів непередбачених видатків Ради міністрів
Автономної Республіки Крим, обласних та місцевих адміністрацій,
виконкомів місцевих рад.

Група 4. Кредитування з вирахуванням погашення (код 4000)

До цієї категорії відносять платежі бюджетів усіх рівнів, в результаті
яких у них з’являються фінансові вимоги до інших економічних одиниць,
які передбачають обов’язкове повернення коштів.

Метою таких платежів є проведення економічної політики, а не управління
ліквідністю або отримання прибутків. Видатки за цією групою можуть
здійснюватись тільки за наявності бюджетних призначень, відображених у
додатку до кошторису — розшифрування. Ці платежі охоплюють надання
кредитів та їх повернення за такою деталізацією:

Стаття 8. Надання внутрішніх кредитів з вирахуванням погашення (код
4100)

Передбачає кредитування (мінус погашення) органів державного управління
інших рівнів, державних підприємств, фінансових установ. Окремо виділено
надання кредитів та повернення кредитів.

Підстаття 8.1. Надання внутрішніх кредитів (код 4110) подається в такому
розшифруванні:

• код 4111 — надання кредитів органам державного управління інших
рівнів, у тому числі державним позабюджетним фондам;

• код 4112 — надання кредитів підприємствам, установам, організаціям;

• код 4113 — надання інших внутрішніх кредитів.

Підстаття 8.2. Повернення внутрішніх кредитів (код 4120) включає:

• код 4121 — повернення кредитів органами державного управління інших
рівнів, у тому числі державними позабюджетними фондами;

• код 4122 — повернення кредитів підприємствами, установами,
організаціями;

• код 4123 — повернення інших внутрішніх кредитів.

Стаття 9. Надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення (код 4200)

Включає кредитування і платежі в рахунок його погашення, які надаються
зарубіжним країнам, міжнародним організаціям, підприємствам, приватним
особам та іншим економічним одиницям за такою деталізацією:

• код 4210 — надання зовнішніх кредитів;

• код 4220 — повернення зовнішніх кредитів.

3. Засади кошторисних розрахунків

Визначення обсягу витрат за кожною статтею здійснюється на базі двох
основних елементів: оперативно-сітьових показників і встановлених норм і
нормативів.

Оперативно-сітьові показники — це показники, які відображають діяльність
бюджетної установи й покладені в основу кошторисних розрахунків
(кошторисного планування). Вони мають як директивний, так і
розрахунковий характер. Директивними оперативно-сітьові показники є у
разі створення бюджетної установи, коли державним планом економічного і
соціального розвитку визначаються її потенційні можливості.

Директивний вплив на формування оперативно-сітьових показників можливий
для окремих бюджетних установ у зв’язку з тим, що організація вищого
рівня доводить план за показниками, які визначають обсяги її діяльності.
Насамперед це стосується вищих навчальних закладів, яким щорічно
доводиться план набору студентів. Розрахункові показники характерні для
діючої системи бюджетних установ і повною мірою визначають весь обсяг її
(установи) діяльності.

Оперативно-сітьові показники можна розділити на основні й похідні.
Основні показники характеризують функціональне призначення установи, а
похідні — деталізують функції реалізації її діяльності. Так, для
дошкільних установ основним показником є кількість дітей, а похідним —
кількість груп за строком перебування в них дітей. Для загальноосвітніх
середніх шкіл основний показник — кількість учнів, а похідний показник
першого порядку планах економічного і соціального розвитку показники
мережі навчальних закладів і контингентів учнів та студентів
затверджуються на кінець планового року. Для вищих і
професійно-технічних навчальних закладів установлюється показник
прийняття і випуску. А тому в процесі складання кошторису видатків на
утримання окремих типів установ освіти дуже важливо правильно визначити
перехідний і попереднього року контингенти учнів та студентів.
Пояснюється це тим, що найбільші суми витрат у плановому році припадають
на утримання перехідного контингенту, оскільки він, як правило, значно
перевищує приріст контингенту в плановому році. Перехідний на початок
планового року контингент учнів та студентів визначається на підставі
даних статистичних і фінансових звітів.

Приріст контингентів навчальних закладів та інших установ, як правило,
відбувається не одночасно з початком бюджетного року. До нового
навчального року діє зазвичай перехідний на плановий рік контингент, а
потім до кінця бюджетного року — розширений контингент. Цим викликана
необхідність подвійного розрахунку усіх видатків — на перехідний
контингент до моменту його розширення і на новий — до кінця року. Тому
кошторисні розрахунки ведуться на середньорічні контингенти, які
визначаються за такою формулою:

де Кс — середньорічний контингент;

КІ — контингент на початок планового року;

МІ — число місяців функціонування перехідного контингенту;

К2 — контингент після розширення (або скорочення);

М2 — число місяців функціонування нового контингенту.

Середньорічний показник може бути розрахований також за такою формулою:

Оперативно-сітьові показники установ охорони здоров’я відбивають:
кількість лікарняних ліжок, число лікарських відвідувань, кількість
ліжко-днів, число лікарських посад.

Для всіх видів лікарняних установ (стаціонарних установ), до яких
належать лікарні, санаторії, будинки дитини тощо, показником для
планування є кількість ліжок та ліжко-днів в установі. Для визначення
суми видатків на утримання лікарень розраховується середньорічна
кількість ліжок (Кс), яку встановлюють за такою формулою:

де М1 — число місяців функціонування ліжок, що виводяться з
експлуатації;

К1 — перехідна кількість ліжок на початок планового року;

З — кількість нових ліжок, які вводяться в дію в плановому році;

В — кількість ліжок, які виводяться з експлуатації в плановому році;

М — число місяців функціонування нових ліжок.

В амбулаторно-поліклінічних та інших установах, де здійснюються
лікарські прийоми хворих (самостійні амбулаторії, поліклініки, станції
швидкої медичної допомоги тощо), а також у бюро судово-медичної
експертизи показником для формування видатків є число лікарських посад
та лікарських відвідувань, річна завантаженість лікаря.

Важливим елементом механізму кошторисних розрахунків є бюджетне
нормування видатків. Норми і нормативи є економічними важелями
забезпечення обґрунтованого рівня видатків за окремими видами, створення
рівних фінансових умов функціонування однотипних установ, задоволення
їхніх потреб. За допомогою нормування раціоналізується техніка
розрахунків видатків, досягається єдність методів аналізу кошторисів
установ та оцінка їхньої діяльності, полегшується контроль за якістю
складання і виконання кошторисів, значно скорочуються планові
розрахунки.

Зміст нормування полягає у створенні науково обґрунтованої системи норм
і нормативів, яка повинна забезпечити якісний рівень планових
розрахунків. Слід зазначити, що створення такої системи стримується
недостатнім розробленням теорії нормування та її методологічних основ.
Крім того, в економічній літературі немає чіткого визначення понять норм
і нормативів.

Норми і нормативи є показниками кількісного вираження матеріальних,
трудових чи грошових витрат на виробництво матеріальних і нематеріальних
благ певної розрахункової одиниці (на одного хворого, на одного студента
тощо).

Норма відрізняється від нормативу тим, що вона слугує тільки основою для
визначення розміру (величини) необхідних матеріальних і нематеріальних
благ, тоді як норматив має додаткове призначення — державне регулювання
тих чи інших розподільних відносин. Тому характерною ознакою нормативу є
його затвердження вищим органом, тоді як норми може затвердити керівник
будь-якої бюджетної організації.

Отже, норматив і норма є інструментами розподілу на всіх стадіях
суспільного відтворення, тобто вони регулюють трудові, матеріальні і
фінансові витрати як на виробничі, так і на споживчі цілі. Але нормативу
притаманна вища роль — регулювання ззовні, тобто з боку держави.
Нарешті, норматив відрізняється ще й тим, що він іноді виражає загальну
потребу в матеріальних або грошових ресурсах, що зовсім не притаманне
нормі.

Розрахунковою одиницею для розроблення норм слугує основний виробничий
показник, прийнятий у плані економічного і соціального розвитку для
відповідних установ і заходів (клас, ліжко та ін.). Норматив, на відміну
від норми, не пов’язаний безпосередньо з одиницею нормування (наприклад,
ставки заробітної плати, штатні нормативи, тарифи внесків на соціальне
страхування та ін.). Основою практичного нормування можуть бути загальні
соціальні нормативи, передбачені окремими законодавчими актами.

Норми і нормативи можна класифікувати за такими ознаками: за характером
установлення і формою вираження.

За характером установлення норми і нормативи поділяються на обов’язкові
і факультативні. Обов’язкові встановлюються Урядом або ж за його
дорученням міністерствами та відомствами і не можуть бути змінені,
наприклад ставки заробітної плати, норми видатків на харчування в
лікарнях та інших установах, а факультативні визначаються фінансовими
органами або відомствами і погоджуються з фінансовими органами. Вони
характеризують середні витрати ресурсів на розрахункову одиницю і
відображають конкретні умови роботи установи.

За формою вираження норми можуть бути як матеріальні, так і фінансові;
нормативи поділяються на абсолютні показники (матеріальні, трудові,
фінансові) та відносні показники (процентні).

Список використаної літератури

Бюджетний кодекс України. – К.: “АрТек”,2001.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України. – К.: Наукова думка, 1997.

Кириленко О.П. Місцеві бюджети України (історія, теорія, практика).- К.:
НІОС, 2000.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. – К.: Т-во
“Знання”, КОО, 1999.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. – К.: НІОС, 1998.

Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. – Черкаси:
Відлуння. – 1999.

PAGE

PAGE 2

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019