.

Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
603 6408
Скачать документ

Реферат на тему:

Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції

Управління формуванням прибутку від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) передбачає розрахунок його планового обсягу. Планування,
прогнозування суми прибутку суб’єктів господарювання необхідне для
складання поточних і перспективних фінансових планів.

Визначення суми прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) має певні особливості залежно від сфери діяльності суб’єкта
господарювання: виробничої сфери, торгівлі, сфери послуг.

У виробничій сфері є особливості в розрахунках прибутку від реалізації
продукції промисловими і сільськогосподарськими підприємствами,
будівельними організаціями, підприємствами транспорту. У сфері послуг
будуть особливості визначення прибутку від надання послуг комерційними
банками, страховими компаніями, інвестиційними фондами, підприємствами
торгівлі.

На підприємствах виробничої сфери можуть бути використані три методи
розрахунку прибутку від реалізації продукції: прямого розрахунку, за
показником витрат на одну гривню продукції, економічний (аналітичний)
метод.

Метод прямого розрахунку. Прибуток розраховується за окремими видами
продукції, що виробляються і реалізуються. Для розрахунку необхідні такі
вихідні дані.

1. Перелік і кількість продукції відповідної номенклатури (асортименту),
що планується до виробництва і реалізації.

2. Собівартість одиниці продукції.

3. Ціна одиниці продукції (ціна виробника).

Приклад 1.

Підприємство планує реалізувати 400 виробів. Собівартість одного виробу
12 грн. Ціна виробу 15 грн.

1 варіант розрахунку. Прибуток від реалізації одного виробу 3 грн. (15
грн. – 12 грн.). Прибуток від реалізації всіх виробів 1200 грн. (400*3
грн.).

2 варіант розрахунку. Обсяг реалізації всіх виробів 6000 грн. (400*15
грн.). Собівартість реалізованих виробів 4800 грн. (400*12 грн.).
Прибуток від реалізації виробів 1200 грн. (6000 грн. – 4800 грн.).

Цей метод розрахунку застосовується за відносно невеликого асортименту
продукції. Метод достатньо точний, але надто трудомісткий, коли
реалізується великий асортимент продукції. Крім того, він не дає
можливості визначити вплив на прибуток окремих факторів.

Розрахунок прибутку на підставі показника витрат на 1 грн. продукції. Це
укрупнений метод. Може застосовуватись по підприємству в цілому за
розрахунку прибутку від випуску, реалізації всієї продукції.
Передбачається використання даних про виробничі витрати та реалізацію
продукції за попередній період, а також очікувану їх зміну, що
прогнозується в наступному періоді.

Приклад 2.

Витрати на 1 грн. продукції, що реалізується в звітному періоді, – 82
коп. (розраховується діленням собівартості продукції на обсяг реалізації
в оптових цінах). Планується зниження витрат на 1 грн. продукції, що
буде реалізована, на 2 коп. Обсяг реалізації продукції в періоді, що
планується, в оптових цінах – 1100 тис. грн.

1-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої
продукції, – 80 коп. (82 коп. – 2 коп.). Собівартість продукції, що її
буде реалізовано в плановому періоді, – 880 тис. грн. (1100 тис.
грн.*0,80 грн.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді –
220 тис. грн. (1100 тис. грн. – 880 тис. грн.).

2-й варіант розрахунку. Витрати, що плануються на 1 грн. реалізованої
продукції, – 80 коп. (82 коп. – 2 коп.). Прибуток на 1 грн. продукції,
що її буде реалізовано в плановому періоді, – 20 коп. (100 коп. – 80
коп.). Прибуток від реалізації продукції в плановому періоді 220 тис.
грн. (1100 тис. грн. * 0,20 грн.).

За цього методу розрахунку також бракує можливості визначити вплив
окремих чинників на обсяг прибутку, його зміну.

Економічний (аналітичний) метод. Може використовуватися для розрахунку
прибутку від випуску (реалізації) продукції. Він відрізняється від уже
розглянутих методів розрахунку прибутку тим, що дає змогу визначити не
тільки загальну суму прибутку, а й вплив на неї зміни окремих чинників:
обсягу виробництва (реалізації) продукції; собівартості продукції; рівня
оптових цін і рентабельності продукції; асортименту та якості продукції.

Розрахунок прибутку цим методом здійснюється окремо за порівнянною і
непорівнянною продукцією в плановому періоді. Порівнянна продукція – це
продукція, що вироблялася в попередньому періоді. Непорівнянна продукція
– це продукція, що не вироблялася на підприємстві в попередньому
періоді.

Розрахунок прибутку за порівнянною продукцією здійснюється в такій
послідовності:

* визначається очікуваний базовий прибуток і базова рентабельність
продукції;

* порівнянна продукція планового періоду визначається за собівартістю
періоду, що передував плановому;

* виходячи з рівня базової рентабельності продукції розраховується
прибуток за порівнянною продукцією в плановому періоді;

* розраховується вплив окремих чинників на зміну прибутку в періоді, що
планується.

Розрахунок базового прибутку здійснюється на підставі звітних або
очікуваних даних за попередній період. Базовий прибуток – це прибуток
від випуску (реалізації) продукції в періоді, що передував плановому. За
його розрахунку здійснюється коригування звітного, очікуваного прибутку
з урахуванням чинників, що на нього вплинули тоді, але не діятимуть у
періоді, що планується: зміна оптових цін, припинення випуску окремих
видів продукції, зміна рентабельності окремих видів продукції, зниження
їх собівартості. Від точного розрахунку базового прибутку залежить
точність усіх наступних розрахунків.

Приклад 3.

Базова рентабельність визначається діленням базового прибутку (30 000
грн.) на очікувану собівартість продукції за період, що передує
плановому (150 000 грн.).

Базова рентабельність становитиме 20% (ЗО 000 : 150 000 * 100%).

Собівартість порівнянної продукції в періоді, що планується, –
160000грн. Зниження собівартості продукції в періоді, що планується,-
1%.

Відтак собівартість порівнянної продукції в плановому періоді, виходячи
із собівартості попереднього періоду, дорівнюватиме 158400 грн. (160000
: (100%- 1%) * 100%).

Прибуток від зниження собівартості порівнянної продукції в періоді, що
планується, проти попереднього дорівнюватиме 1600грн. (160000 грн. –
158400 грн.).

Прибуток від випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що
планується, виходячи з рівня базової рентабельності, становитиме 31680
грн. (158400 грн. * 20% : 100%).

Різниця 1680 грн. (31680 грн. – 30000 грн.) – це збільшення прибутку від
випуску (реалізації) порівнянної продукції в періоді, що планується,
унаслідок впливу такого чинника, як збільшення обсягу випуску продукції.

Прибуток від випуску (реалізації) непорівнянної продукції може бути
розрахований методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані.
За браком таких прибуток розраховується для всієї непорівнянної
продукції з використанням показника середньої рентабельності продукції
по підприємству.

Приклад 4.

Собівартість непорівнянної продукції, що планується до випуску і
реалізації, – 25000 грн. Середня рентабельність продукції на
підприємстві в поточному періоді – 20%. Прибуток становитиме 5 тис. грн.
(25 тис. грн. * 20% : 100%).

Слід зазначити, що в тому разі, коли розрахунок прибутку розглянутими
вище методами здійснений виходячи із загального випуску продукції,
окремо розраховується прибуток від реалізації продукції. При цьому
враховується обчислена сума прибутку від випуску продукції, а також
зміна прибутку в залишках нереалізованої продукції. Може бути
використана така формула розрахунку:

Прп = Пзпп + Пвп – Пзкп

де Прп – прибуток від реалізації продукції;

Пзпп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на початок планового
періоду;

Пвп – прибуток від випуску продукції;

Пзкп – прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового
періоду.

Прибуток у залишках нереалізованої продукції можна розраховувати за
методом прямого розрахунку, якщо є відповідні вихідні дані. Проте, як
правило, дуже складно визначити асортимент, перелік виробів у залишках,
особливо на кінець періоду, що планується.

Тому частіше прибуток у залишках нереалізованої продукції розраховується
за показником рентабельності продукції. При цьому прибуток у залишках
нереалізованої продукції на початок планового періоду обчислюється
множенням собівартості цих залишків на середню рентабельність продукції
на підприємстві в попередньому періоді (або в четвертому кварталі
попереднього року за розрахунку прибутку на плановий рік).

Прибуток у залишках нереалізованої продукції на кінець планового періоду
можна розрахувати множенням їхньої собівартості на середню
рентабельність продукції на підприємстві в період, що планується (або в
четвертому кварталі планового року за розрахунку прибутку на плановий
рік).

Зведений розрахунок прибутку від реалізації продукції можна подати так
(тис. грн.).

1. Залишки продукції на початок планового періоду:

– за оптовими цінами 220

– за собівартістю 190 Прибуток 30

2. Випуск продукції в плановому періоді:

– за оптовими цінами 7000

– за собівартістю 5600 Прибуток 1400

3. Залишки продукції на кінець планового періоду:

– за оптовими цінами 200

– за собівартістю 160 Прибуток 40

4. Реалізація продукції в плановому періоді (1+2-3):

– за оптовими цінами 7020

– за собівартістю 5630 Прибуток 1390

BІз розглянутих методів обчислення прибутку метод прямого розрахунку
практично може бути використаний на підприємствах різних сфер діяльності
і галузей економіки. Щодо аналітичного методу розрахунку і методу з
використанням показника витрат на 1 грн. продукції, то методологія й
окремі положення можуть бути застосовані також і на підприємствах сфери
послуг.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку визначення
фінансових результатів від операційної діяльності підприємства в цілому
можна здійснити за такою схемою (тис. грн.)-

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
6300

2. Відрахування з доходу:

– податок на додану вартість 1050

– акцизний збір 320

– рентні платежі

– інші відрахування 250

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) (1-2) 4680

4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 3000

5. Валовий прибуток (збиток) (3-4) 1680

6. Інші операційні доходи 1240

7. Адміністративні витрати 950

8. Витрати на збут 220

9. Інші операційні витрати 660

10. Фінансові результати (прибуток) від операційної діяльності (5 + 6
-7-8-9) 1090

5. Сутність і методи обчислення рентабельності

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток
від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не
можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших
однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє
більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці,
більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг).

Прибуток – це частина отриманого на вкладений капітал чистого доходу
підприємства, що характеризує його винагороду за ризик підприємницької
діяльності.

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства,
отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.
По-перше, витрати можна розглядати як поточні витрати діяльності
підприємства, тобто собівартість продукції (робіт, послуг). Тут можливі
різні варіанти визначення поточних витрат і прибутку, що
використовуються у розрахунках.

По-друге, витрати можна розглядати як авансовану вартість (авансований
капітал) для забезпечення виробничої та фінансово-господарської
діяльності підприємства. Тут також можливі різні варіанти визначення
авансованої вартості й визначення прибутку, що береться для розрахунків.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами
характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому,
найзагальнішому розумінні рентабельність означає прибутковість або
дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи
окремих видів її; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому
як суб’єктів господарської діяльності; прибутковість різних галузей
економіки.

Рентабельність безпосередньо пов’язана з отриманням прибутку. Однак її
не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку.
Рентабельність – це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що
вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних
витрат, авансованої вартості, для розрахунку рентабельності, зумовлюють
наявність значної кількості показників рентабельності.

На рис. 4.4 наведено класифікацію показників рентабельності. Обчислення
рентабельності окремих видів продукції (робіт, послуг) може грунтуватися
на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні
витрати можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції
(виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат
(заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника
(вартість за мінусом непрямих податків).

Для розрахунку рівня рентабельності підприємств можуть
використовуватися: загальний прибуток; прибуток від реалізації продукції
(робіт, послуг), тобто від основної діяльності. При цьому прибуток
зіставляється з авансованою вартістю, яку можна визначати в різних
варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позичковий
капітал, основний капітал, оборотний капітал).

Для розрахунку рентабельності галузей економіки береться загальна сума
прибутку, отримана підприємствами, об’єднаннями, іншими
госпрозрахунковими формуваннями, що входять у відповідну галузь
економіки. На рівень рентабельності галузі впливатиме наявність у ній
низькорентабельних і збиткових підприємств.

Література:

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.

Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.

Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.

Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.

Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.

Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.

Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.

Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.

Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.

Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.

Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.

Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020