.

Класифікація бюджетно-правових норм (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 4078
Скачать документ

Реферат

на тему:

Класифікація бюджетно-правових норм

ПЛАН

TOC \o “1-3″

Вступ PAGEREF _Toc28326247 \h 3

Поняття державного бюджету України та бюджетної системи PAGEREF
_Toc28326248 \h 3

Поняття бюджетного права PAGEREF _Toc28326249 \h 7

Поняття бюджетно-правових норм PAGEREF _Toc28326250 \h 9

Класифікація бюджетно-правових норм PAGEREF _Toc28326251 \h 10

Висновки PAGEREF _Toc28326252 \h 12

Література: PAGEREF _Toc28326253 \h 13

Вступ

Сучасна економіка потребує удосконалення й розвитку фінансового
планування на всіх рівнях, посилення ініціативи і відповідальності усіх
ланок державного фінансового апарату в складанні і виконанні фінансових
планів, що суперечить висновкам окремих науковців про відмирання
інституту планування.

Відмова від планування неможлива також в зв’язку з необхідністю
приборкання інфляції.

Розбудова фінансової системи з різними її ланками обумовлює існування
спеціального державного апарату – фінансово-кредитних установ, котрі
покликані запроваджувати в життя фінансово-кредитну політику держави.

Фінансову систему необхідно відрізняти від фінансових установ, які
організовують фінансові відносини. Фінансова система – це сукупність
таких грошових відносин, де утворюються і використовуються грошові
фонди.

Фінансові установи займаються акумуляцією грошових фондів (державна
податкова адміністрація і її органи) і їх розподілом, активно впливають
на процес утворення фондів – бюджетів усіх рівнів.

Поняття державного бюджету України та бюджетної системи

Бюджетна система України – це об’єднання всіх ланок державного бюджету
на єдиних принципах. Правові засади бюджетної системі становлять
Конституція України, виданий на її основі Закон “Про бюджетну систему
України”, інші законодавчі акти.

Економічною основою бюджетної системи України виступає
народногосподарський комплекс. Складовими елементами бюджетної системи є
її структура, принципи побудови і організація функціонування. Структура
бюджетної системи визначається бюджетним устроєм. Він ґрунтується на
адміністративно-державному устрої України. Бюджет України об’єднує 13,3
тис. самостійних бюджетів.

Бюджетна система України складається з державного бюджету України,
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих
бюджетів.

Бюджетний устрій – це організація і принципи побудови бюджетної системи,
її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи. Він
визначається державним устроєм і адміністративно-територіальним поділом
України.

Бюджетний устрій ґрунтується на принципах єдності, повноти,
достовірності, гласності, наочності та самостійності усіх бюджетів, що
входять до бюджетної системи України.

Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і
видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи
повинна забезпечуватися єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією,
формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного
процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням
необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету
іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і
видатків.

Принцип єдності бюджету означає існування єдиного розрахунку доходів і
видатків кожної ланки бюджетної системи. Єдність бюджетної системи
повинна забезпечуватися єдиними правовою базою, бюджетною класифікацією,
формами бюджетної документації, погодженими принципами бюджетного
процесу, грошовою системою, соціально-економічною політикою, наданням
необхідної статистичної та бюджетної інформації з одного рівня бюджету
іншому.

Принцип повноти полягає у відображенні в бюджеті всіх доходів і
видатків.

відображення у звіті про виконання бюджету тільки тих доходів та
видатків, які є результатом кінцевих касових операцій банків.

Принцип гласності забезпечує висвітлення в засобах масової інформації
показників бюджетів і звітів про їх виконання.

Принцип наочності – це відображення показників бюджетів у взаємозв’язку
з загальноекономічними показниками в Україні і за її межами шляхом
використання засобів максимальної інформативності результатів
порівняльного аналізу, визначення темпів і пропорцій економічного
розвитку.

Державний бюджет – це система грошових відносин, що виникають між
державою з однієї сторони та підприємствами, організаціями, установами,
населенням з іншої сторони. За допомогою цих відносин формується,
розподіляється та використовується центральний фонд державних фінансових
ресурсів; це головний фінансовий план держави на поточний рік, який має
силу закону.

Бюджет складається з двох взаємопов’язаних частин: доходів і видатків.
Держава регулює відтворювальні процеси через обидві частини. Бюджет стає
важливим інструментом економічної політики, впливаючи на
соціально-економічні процеси: ділову активність, зайнятість, ринок
споживчих товарів. Все це робить бюджет об’єктом напруженої боротьби –
через нього задовольняються інтереси різних груп бізнесу, військово-
промислових монополій, профсоюзів.

Державний бюджет є найдійовішим механізмом здійснення фінансової
політики держави. У доходах бюджету відображається податкова політика
держави, а у видатках – пріоритетні напрямки вкладень коштів. Основні
напрямки бюджетної політики визначаються Верховною Радою України в
спеціальній постанові, яка має назву бюджетної резолюції.

До проекту Закону про Державний бюджет України Кабінет Міністрів України
додає техніко-економічне обґрунтування відрахувань, дотацій і субвенцій
бюджетам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та
Севастополя.

Кошти державного бюджету України витрачаються лише на цілі та в межах,
затверджених Законом про Державний бюджет України.

Збалансованість бюджетів, які входять до складу бюджетної системи
України, є необхідною умовою фінансово-бюджетної політики. Перевищення
доходів над видатками становить надлишок, перевищення видатків над
доходами – дефіцит бюджету. При визначенні розміру дефіциту бюджету
кредити і позики в джерело доходів не враховуються. Дефіцит бюджету
покривається за рахунок внутрішніх державних позик, позик іноземних
держав та інших фінансових інституцій.

До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські
бюджети. Це фонди фінансових ресурсів, що зосереджені в розпорядженні
місцевих Рад народних депутатів та органів місцевого та регіонального
самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету розмежована.
Всього бюджетів в Україні понад 13 тисяч. Найчисельніша група – це
сільські, селищні та міські бюджети.

Система місцевих бюджетів існує у всіх країнах світу. Проте її розвиток
і функції зумовлені рядом національних, політичних, економічних та інших
факторів. Найбільший вплив мають економічні та політичні фактори. У
промислово розвинених країнах їм належить значна роль в економічному і
соціальному розвитку. Так, у США, Японії, Німеччині з місцевих бюджетів
фінансується біля 40 % всіх бюджетних витрат цих держав. Більшу частину
видатків направляють на утримання закладів освіти, охорони здоров’я і
соціального забезпечення, органів правопорядку, будівництво місцевих
шляхів тощо.

Майже в усіх країнах світу бюджетні видатки поділяють на поточні та
капітальні витрати. Відповідно кожний підрозділ має свої джерела
доходів. Місцеві бюджети затверджуються місцевими органами і до
державного бюджету не включаються.

Поняття бюджетного права

Роль і значення державного бюджету України в соціально-економічному
житті країни, в здійсненні державою її функцій вимагають суворої
регламентації відносин в галузі бюджету.

Бюджетне право регулює відносини, які виникають при визначенні
бюджетного устрою, складу доходів і видатків державного і місцевого
бюджетів і принципів їх розмежування, компетенції держави, місцевих Рад
депутатів у галузі відповідних бюджетів, у зв’язку з регулюванням
порядку складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету та змісту
його виконання.

Урегульовані нормами права відносини в галузі бюджетної діяльності
стають бюджетними правовідносинами і набувають усіх властивостей
фінансових правовідносин. Але як окремий їх вид відрізняються від інших
фінансових правовідносин, преш за все більш вузьким колом суб’єктів.
Ними у бюджетних правовідносинах є тільки державні органи, підприємства
і організації, які одержують асигнування з бюджету, складають,
розглядають або затверджують бюджет.

Бюджетні правовідносини виникають:

.

?

O

Ue

TH

a

a

?

o

„?`„?

$

&

*

,

@

B

t

v

x

|

~

?

?

I

I

?

O

Oe

O

U

a

ae

?

o

oe

?????????????oe

між Україною в особі Верховної Ради і Кримською автономною Республікою
та Київською і Севастопольською міськими Радами, обласними Радами, між
обласними Радами і районними (міськими) Радами, між районними і
сільськими (селищними) Радами у зв’язку з розподілом доходів і видатків
між державними і місцевими бюджетами, затвердженням нормативів
відрахувань від загальнодержавних доходів і податків у місцеві бюджети,
складанням, розглядом і встановленням різних видів бюджетів;

між Верховною Радою, місцевими Радами і відповідними органами виконавчої
влади з приводу затвердження бюджетів і звітів про їх виконання;

між фінансовими органами, іншими органами державної виконавчої влади та
місцевими органами державної виконавчої влади; державними
підприємствами, установами і організаціями з приводу складання, розгляду
і виконання відповідного бюджету;

між фінансовими органами і кредитними установами з приводу касового
виконання бюджету.

Не можуть бути суб’єктами бюджетних правовідносин окремі комерційні
підприємства, кооперативні, громадські організації та окремі громадяни.

За певних умов вони стають суб’єктами податкових або кредитних
правовідносин, але не бюджетних. Вони не беруть участі у створенні
бюджетної системи, розподілі доходів і видатків між ланками бюджетної
системи, складанні, розгляді та виконанні бюджету.

Бюджетні правовідносини, як вид фінансових, виникають тільки на підставі
нормативного акту – акту про бюджет – закону про державний бюджет або
рішення місцевої Ради про свій бюджет, які за чинним законодавством усіх
країн світу приймаються на один рік. У зв’язку з цим усі бюджетні
правовідносини мають періодичний характер: діють тільки один рік. З
моменту вступу в дію нового акту про бюджет (в Україні з 1 січня) ці
правовідносини поновлюються, як правило, між тими ж суб’єктами. Час дії
бюджету і нормативного акту про нього має назву бюджетного періоду.

Бюджетне право тісно пов’язане з іншими розділами і інститутами
фінансового права, особливо з розділами правового регулювання доходів і
видатків.

З’ясування предмету бюджетного права і чітке відмежування його від інших
фінансово-правових інститутів має і практичне, і теоретичне значення. З
теоретичного боку таке з’ясування необхідно через те, що це дозволяє
краще систематизувати бюджетно-правові акти і легше орієнтуватися в них,
а з практичного – перш за все тому, що кожний фінансово-правовий
інститут має свої засоби захисту прав суб’єктів фінансових
правовідносин.

Так, при невиконанні бюджетних зобов’язань до порушників застосовується
адміністративний метод впливу, а податкових – може застосуватися і
судовий (арбітражний).

Поняття бюджетно-правових норм

Норми бюджетного права, як і будь-якої іншої галузі, є
загальнообов’язковими правилами поведінки, що встановлені компетентними
органами і забезпечені при їх застосуванні примусовою силою держави.

Норми бюджетного права мають специфічні ознаки, які виділяють їх з
великої кількості соціальних правил, що існують у суспільстві.

Норми права всіх галузей – це обов’язкові правила поведінки загального
характеру. Приписи, що містяться в нормі і вводяться в дію офіційно,
повинні виконуватись кожним суб’єктом, якщо він опиняється в умовах, що
передбачені правилом. Кожна правова норма формулюється державою,
містить чітко визначені юридичні права і обов’язки. Якщо правило,
предписане в нормі, не виконується добровільно, держава примушує до
цього, застосовуючи заходи, які передбачаються санкціями. Таким чином,
норми усіх галузей права мають імперативний, тобто обов’язковий
характер, забезпечений примусовою силою держави.

Всі ці ознаки властиві й бюджетно-правовим нормам, які регулюють
відносини тільки в галузі бюджетної діяльності, і містять приписи і
заборони, що встановлюються державою з приводу порядку мобілізації,
розподілу і використання бюджетних коштів. Вони мають імперативний
характер, оскільки вміщують державне веління. Але імператив виступає в
формі категоричного припису, що виключає зміну умов норми за
волевиявленням суб’єктів відносин.

Норма бюджетного права безпосередньо визначає поведінку суб’єктів
бюджетного права за певних обставин і не ставить цю поведінку в
залежність від їх згоди.

Категоричність бюджетно-правової норми виявляється в усіх її видах, які
визначаються характером поведінки суб’єктів бюджетно-правових відносин,
що регулюється цією нормою.

Класифікація бюджетно-правових норм

Бюджетно-правові норми можливо класифікувати в залежності від наступних
критеріїв.

В залежності від характеру поведінки суб’єктів бюджетно-правових
відносин (активно чи пасивна):

Зобов’язуючі;

Забороняючі;

Уповноважуючі.

Зобов’язуючі бюджетно-правові норми приписують здійснити певні дії,
скеровані на мобілізацію чи витрачання коштів державного бюджету. Вони
регулюють відносини в галузі бюджетного планування тощо. Зобов’язуючі
бюджетно-правові норми містяться у всіх бюджетних законах і нормативних
актах.

Забороняючі бюджетно-правові норми приписують не чинити дії, які
порушують або підривають бюджетну дисципліну.

Зобов’язуючі і забороняючі норми схожі між собою визначеністю форми,
точністю приписів, які містяться в них.

В уповноважуючих бюджетно-правових нормах держава надає учасникам
бюджетних правовідносин повноваження на проведення певних позитивних
дій. Категоричність у цих видах норм виявляється дещо своєрідно.
Суб’єкти бюджетних правовідносин у межах своєї компетенції можуть
конкретизувати вимоги держави. У випадках застосування уповноважуючої
норми її імперативний характер сполучається з певними правомочностями,
встановленими у суворих межах. Так, законодавство дозволяє Радам
депутатів збільшувати загальні суми доходів і видатків своїх бюджетів,
але без зміни розмірів відрахувань у ці бюджети від загальнодержавних
податків і доходів, передбачених у періодичних актах про бюджет. Межі
застосування уповноважуючої норми виражені в категоричній формі.
Сполучення імперативності і повноваженості передбачає досягнення
ефективності у керівництві бюджетами з урахуванням місцевих
особливостей.

У юридичній літературі бюджетно правові норми прийнято поділяти на:

Матеріальні;

Процесуальні.

Матеріальні встановлюють матеріальний зміст бюджету, тобто структуру
бюджетної системи, перелік доходів і видатків, їх обсяги, розмежування
доходів і видатків між окремими видами бюджетів, розміри резервних
фондів тощо. Матеріальні норми в учбовій літературі об’єднуються в
правовий інститут “бюджетний устрій” і входять в розділ фінансового
права – бюджетне право.

Процесуальні бюджетно-правові норми складають також окремий інститут
розділу фінансового права – бюджетного права і регулюють відносини, що
виникають при складанні, розгляді проекту бюджету, затвердженні бюджету,
складанні, розгляді і затвердженні звіту про виконання бюджету.

Висновки

На підставі всього вищевикладеного можна зробити такі висновки.

Бюджетне право являється розділом фінансового права і регулює
відносини, які виникають при визначенні бюджетного устрою, складу
доходів і видатків державного і місцевого бюджетів і принципів їх
розмежування, компетенції держави, місцевих Рад депутатів у галузі
відповідних бюджетів, у зв’язку з регулюванням порядку складання,
розгляду, затвердження і виконання бюджету та змісту його виконання.

Відносини, що виникають між суб’єктами бюджетного права регулюються
бюджетно-правовими нормами.

Бюджетно-правові норми є загальнообов’язковими правилами поведінки, що
встановлені компетентними органами і забезпечені при їх застосуванні
примусовою силою держави.

В залежності від критеріїв бюджетно-правові норми можна класифікувати на
зобов’язуючі, забороняючі, уповноважуючі в залежності від характеру
поведінки суб’єктів бюджетно-правових відносин (активно чи пасивна) та
на матеріальні і процесуальні.

Література:

Фінансове право України. За ред. Л.К.Воронової. – К., 1995.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. пос. – К.: вища школа,
1997.

Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія – К., 1999.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України – К., 2000.

PAGE 1

PAGE 13

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019