Реферат на тему:
Формування ринку
державних цінних паперів
На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і
розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для
такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А
саме однією з основних функцій РЦП є залучення додаткового оборотного
капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів – акцій, облігацій,
векселів, депозитарних розписок тощо.
Від часу набуття Україною незалежності та початку формування ринкової
економічної системи країни безперервно йшов процес створення ринку
капіталу, або фондового ринку, що характеризувався відокремленням часток
(паїв, акцій) суб’єктів господарювання (фізичних та юридичних осіб) у
системі обігу пайового (акціонерного) капіталу.
Враховуючи той факт, що майже сторіччя економічна система країни
функціонувала як така, що не мала ринку приватного капіталу, а весь
обіговий капітал був сконцентрований в особі єдиного власника – держави,
формування та перехід до цивілізованого ринку приватного капіталу, вищою
формою якого є організований фондовий ринок, – досить складна проблема,
яка потребує ретельного економічного аналізу і створення власної
теоретичної бази функціонування цього сегменту економіки.
Розглянувши умови виникнення і подальшої перспективи розвитку фондового
ринку в Україні, можна відмітити, що його формування відбувалося в
кілька етапів. Перший етап – це період виходу України зі складу
Радянського Союзу, що збігся у часі з процесом створення приватних
акціонерних та фінансових компаній, які займалися залученням коштів
населення під випуск власних ЦП. І хоч діяльність цих установ на РЦП
була стихійною й неорганізованою , а самі ЦП мали характер штучно
підтримуваної вартості, цей етап можна назвати першими кроками фондового
ринку в Україні.
Другий етап розвитку РЦП виник у зв’язку з випуском в обіг та створенням
вторинного ринку купівлі – продажу компенсаційних сертифікатів і чорного
ринку приватизаційних майнових сертифікатів – ваучерів. Ціна первинного
ринку – 500 грн. за ваучер та 10 і 20 грн. за компенсаційний сертифікат
– виявилася надто умовною. А от вторинні ринки продемонстрували до цього
виду державних ЦП можливість дієвості ринкового механізму ціноутворення.
Такі інструменти, як ПМС, КС, пільгова передплата, знов повернули
приватного інвестора до ринку, при чому психологічно для пересічного
громадянина не було значних ризиків при втраті вартості ПМС чи КС, що
давало змогу привернути увагу значної кількості фізичних осіб до процесу
приватизації. У цей період створюються псевдобіржі – центри
сертифікатних аукціонів, велика кількість фінансових посередників
(довірчих та інвестиційних компаній), формується інформативна база та
інші інфраструктурні підрозділи. Також у цей період починається процес
масової приватизації.
Оцінюючи базу масової приватизації, розглянемо кілька цифр. До середини
1998 року було приватизовано 9500 середніх великих підприємств
(починаючи з 01.01.1995 року ) із глибиною приватизації 70 %, не менш як
4750 із глибиною продажу 100 %. У сертифікатних аукціонах, за даними
Фонду держмайна, узяло участь понад 20 млн. громадян, через пільгову
передплату було розміщено близько 7 % статутного капіталу всіх
приватизованих підприємств. Отже, можна зробити висновок, що за роки
проведення масової приватизації було розподілено значну частину об’єктів
малої та середньої власності.
Розвиток інституту приватної власності через випуск ПМС, КС та
розміщення акцій підприємств через пільгову передплату ознаменував
початок реального процесу становлення українського ринку цінних паперів.
Саме масова приватизація була тим чинником, що дав поштовх і став
реальною базою створення фондового ринку та його інфраструктури в
Україні.
Третій етап розвитку фондового ринку характеризувався такими факторами:
– активний продаж державою значних пакетів акцій великих підприємств;
– бурхливий розвиток біржових та позабіржових систем обігу акцій;
– поява значної кількості фінансових посередників, що оперували вже не
сертифікатами, а реальними грошима;
– концентрація власності шляхом активного скуповування акцій у
населення;
– розвиток ринку державних боргових зобов’язань;
– вихід на ринок у ролі покупців великих зовнішніх інституціональних та
приватних інвесторів;
– розробка та затвердження індексу ПФТС.
Початок третього етапу припадає на період 1995-1998 років. У
цей час вже помітні структурні зміни в економіці, що виникли в
результаті приватизаційних процесів.
Активізація грошової приватизації була викликана рядом об’єктивних
чинників, серед яких слід виділити такі: дефіцит держ. бюджету та
постійне збільшення державного боргу, можливість продажу значних пакетів
середніх та великих об’єктів, присутність на ринку платоспроможних
покупців ( у першу чергу зовнішніх). Широкий розмах грошової
приватизації привів до активного розвитку інфраструктури фондового
ринку, передусім біржових та позабіржових торговельних майданчиків.
Розвиток біржової торгівлі викликав створення значної кількості
спеціалізованих брокерських компаній, основним видом діяльності яких
стали операції за кошти на ринку цінних паперів. Значний інтерес до
брокерського бізнесу був зумовлений такими факторами, як значний рівень
прибутковості, поява великої кількості зовнішніх покупців, зацікавлених
у портфельних інвестиціях в українські ЦП, і так званий інвестиційний
бум на ринках, що народжуються (зокрема в Росії). У цей період
починається процес концентрації власності шляхом придбання стратегічними
покупцями ЦП на відкритому ринку, причому значна кількість операцій
відбувається шляхом купівлі ЦП у населення.
Цей період характеризується бурхливим розвитком інфраструктури фондового
ринку: з’являється велика кількість торговельних майданчиків,
розвиваються реєстраторські й депозитарні установи, створюється
позабіржова фондова торгова система, розвиваються професійні асоціації
та спілки. На жаль, сьогодні можна констатувати: органи влади і контролю
не були належним чином підготовлені до такого бурхливого розвитку ринку,
що призвело до значної кількості правопорушень та зловживань.
Із розвитком ринку корпоративних ЦП отримав значний імпульс до
налагодження і сегмент державних боргових зобов’язань – як внутрішніх
(облігації внутрішньої державної позики), так і зовнішніх
(євробондз).Перший аукціон (закритий) із розміщення ОВДП був проведений
10 березня 1995 року.
Що стосується ринку ОВДП цього періоду, яскравим прикладом буде ситуація
1997 року. Початок 1997 року на фондовому ринку України
характеризувався досить високою дохідністю ОВДП (60-70 % річних ).
Стабільний курс національної валюти робив для нерезидентів дуже
вигідними вкладення в державні цінні папери. Адже на ринку акцій доти
фактично не було ні ліквідних ЦП, ні інвесторів.
У першому кварталі Мінфін зменшив дохідність ОВДП до 25-35 % річних,
його позиції тоді здавалися досить міцними. Стабільність курсу гривні
все ще давала змогу іноземним інвесторам зберігати прийнятну дохідність
у твердій валюті. В цей період відбувається кардинальна перебудова у
структурі власників ОВДП. Дуже низькі доходи за цими ЦП змушують
вітчизняні банки шукати інших інструментів для отримання доходу,
оскільки вартість запозичених коштів для банків України набагато вища
від вартості коштів іноземних інвесторів. Таким чином , питома вага
іноземців у запозиченнях Мінфіну суттєво збільшувалася.
У другому кварталі 1997 року спостерігалося подальше зниження дохідності
ОВДП – до 20-23 % річних. На цьому ринку остаточно почали домінувати
нерезиденти. Такий висновок можна було легко зробити після 1 липня. Із
цього дня прибуток за ОВДП на первинному ринку почав обкладатися
30-процентним податком. Це суттєво зменшило привабливість облігацій для
вітчизняних інвесторів. Якби всі учасники ринку перебували в однакових
умовах, то введення податку враз спричинило б або збільшення ставки
розміщення ОВДП на первинному ринку, або суттєве зменшення обсягів
запозичення Мінфіну. Але нічого подібного не сталося. Справа в тому, що
нерезиденти сплачують податок у відповідно до двосторонніх міжнародних
угод про уникнення подвійного оподаткування, тому зміни у внутрішньому
податковому законодавстві їх аж ніяк не стосуються. А оскільки переважну
кількість покупців на ринку ОВДП становили нерезиденти, то ринок зовсім
не відреагував на запровадження нового податку.
За цих умов приплив іноземних інвесторів забезпечував стабільно високий
попит на гривню, тож НБУ успішно поповнював валютні резерви. Але вже
тоді експерти висловлювали побоювання з приводу можливої зворотної
реакції. Адже в разі виникнення форс-мажорних обставин нерезиденти, як
правило, масово покидають ринок, що спричиняє різку девальвацію
національної валюти. На ринку корпоративних ЦП у другому кварталі 1997
року спостерігається активізація інвесторів. Підвищуються в ціні акції
хімічної, нафтогазової, металургійної промисловості. Фондові індекси
свідчать про поступове зростання. Тоді почали уже всерйоз говорити про
прихід на наш ринок іноземних банків-депозитаріїв.
Але його не відбулося. Проте в третьому кварталі, за словами операторів,
на ринку з’явилося декілька відомих іноземних інвесторів, які значно
активізували ситуацію на ринку корпоративних ЦП. Це збіглося з періодом
пільгової приватизації підприємств енергетики. Акції цих підприємств
одразу привернули увагу інвесторів. Унаслідок недооціненості їхня
курсова вартість за кілька місяців зросла більш як на 100 %. Такий
перебіг подій підігрівав інтерес інвесторів до ринку акцій у цілому, що
призвело до підвищення котирувань основної маси більш-менш ліквідних
акцій.
А на ринку ОВДП в третьому кварталі з’явилися перші симптоми кризової
ситуації. Мінфін продовжував проводити політику зниження дохідності
держоблігацій, яка досягла рекордно низького рівня за час існування ОВДП
– 19-23 % річних. Наприкінці вересня розпочався відплив коштів
нерезидентів із цього ринку. Очевидно, такий рівень дохідності уже не
влаштовував інвесторів. Мінфін відразу зіткнувся з гострими проблемами
щодо виплат за розміщеними раніше позиками.
Ситуація змінилася тільки з 8 жовтня. Мінфін змушений був піти на
поступки і підвищив ставку дохідності за ОВДП майже на 5 процентних
пунктів. Необхідно зазначити, що цей крок емітента одразу покращив життя
НБУ. Адже під час відпливу коштів нерезидентів Національному банку
довелося витрачати валютні резерви. Відразу після підвищення рівня
дохідності ОВДП на валютній біржі з’явилася пропозиція американського
долара.
Здавалося кризу вже подолали, але справжні неприємності були ще
попереду. Їх причиною став той самий форс-мажор, про який згадувалося
раніше. Йдеться про кризу на світових фондових ринках, після якої
іноземні інвестори почали масово виводити свої капітали з країн із
перехідною економікою, в тому числі і з України. Щоб протистояти цьому
процесу, НБУ довелося вдатися до непопулярних жорстких адміністративних
обмежень на валютному ринку, а Мінфіну підвищувати дохідність ОВДП більш
як удвічі.
Корпоративний ринок цінних паперів відреагував на різке підвищення
дохідності ОВДП обвальним падінням курсу акцій. Фондові індекси з кінця
жовтня до кінця року знизилися більш як на 30 %
Але все ж таки цей етап вніс позитивні моменти в розвиток фондового
ринку України. Основними досягненнями цього етапу розвитку ринку можна
назвати:
– розвиток ринкової інфраструктури (біржові та позабіржові установи,
агенції з перереєстрації прав власності – незалежні реєстратори та
депозитарні установи, створення професійних асоціацій);
– створення галузі професійних учасників фондового ринку ( брокерських
та фінансових компаній);
– поява та розвиток спеціальних державних контролюючих установ (державна
комісія з цінних паперів і фондового ринку);
– активне входження до українського фондового ринку зовнішнього
венчурного капіталу.
Основною хибою цього етапу є переоцінка можливостей національного
фондового ринку, штучне форсування його розвитку та стратегічні помилки
у процесі проведення приватизації, посилені світовою фінансовою кризою.
Четвертий етап розвитку фондового ринку в Україні, який відраховується
від початку фінансової кризи і до сьогодні, ставить більше запитань,
аніж дає відповідей щодо перспектив розвитку фондового ринку в Україні.
На сьогодні український ринок має досить добре розвинену систему обігу
ЦП (національну депозитарну систему, електронні торгові системи і т.
ін.), розвинуті контролюючі органи та органи захисту прав акціонерів,
але активність у цьому сегменті економіки дуже незначна.
Фінансовий ринок України відкритий для західних інвестицій, однак його
привабливість, за оцінкою західних інвесторів, украй низька. Втім, це
біда не лише нашої країни. Згідно з інтегральними показниками рівня
ризику країни, що визначаються для 117 держав за 9 різними напрямами,
більшість країн СНД знаходиться на позиціях аутсайдерів у рейтингу
інвестиційної привабливості. Так , за даними на 01.2004 року Україна
займала 126 місце з загальним балом 29,85 порівняно з Люксембургом, який
займає перше місце з загальним балом 98,48 з 100 максимальних. Для
порівняння, Росія займає 161 місце, її загальний бал складав 20,86.
Україна має такі значення показників:
– політичний ризик – 3,17 з 25 можливих;
– економічна ефективність – 4,05 з 25 можливих;
– показники боргу – 9,76 з 10 максимальних;
– борг за дефолтом або за зміненим режимом погашення – має максимально
можливий бал – 10,00;
– кредитний рейтинг – 0,63 з максимальних 10;
– доступ до банківського фінансування – 0,16 з можливих 5;
– доступ до короткострокового фінансування – 1,83 з максимальних 5
балів;
– доступ до ринку капіталу – 0,25 з максимальних 5;
– дисконт по форфейтингу – цей бал не підвищився з нульової відмітки з 5
максимальних.
Низький рейтинг України свідчить про загалом негативну оцінку процесів,
що відбуваються в її економіці.
Досить важливо, що зростання курсів акцій відбувалося одночасно зі
збільшенням обсягів торгівлі. Загальний обсяг торгів у ПФТС піднявся до
найвищих із початку роботи системи рівнів: у жовтні – 176,1 млн.,
листопаді – 84 млн., грудні – 154, 8 млн. грн. Усього ж 1999 року в ПФТС
зареєстровано угод на загальну суму 974 млн. грн.(без аукціонних торгів
Фонду держмайна), що втричі більше, ніж 1998 року. Для порівняння: обсяг
торгів на фондових біржах минулого року становив 351, 5 млн.грн. Левова
частка угод – це продаж Фондом держмайна акцій на аукціонах. До речі,
завдяки приватизації обсяги біржової торгівлі минулого року збільшились
в 2,3 раза.
Наприкінці 2004 року значно поліпшилася й структура ринку. Протягом
трьох кварталів 2004 року на фондовому ринку спостерігається тенденція
по збільшенню купівлі векселів. Дані по купівлі та продажу векселів
наведено у таблиці 1.
Таблиця 1.
вид послуг І-кв (млн.грн.) ІІ-кв. (млн.грн.) ІІІ-кв. (млн.грн.)
купівля векселів 1 678 1 161,3 1 334,74
продаж векселів 1 115 917,1 950,48
РАЗОМ 2 793 2 078,4 2 285,22
У ІІІ кварталі було куплено векселів на 173.44 млн. грн. більше ніж у
ІІ кварталі, продано векселів на 33,38 млн. грн. більше у порівнянні з
ІІ кварталом 2004 р. Операцій з купівлі акцій по комерційних угод
здійснено у 5 разів менше, ніж операцій з векселями, але на 35,84 млн.
грн. більше ніж у ІІ кварталі. Продаж акцій збільшилась у ІІІ кварталі
на 3,07 млн. грн.
Нині значні зусилля необхідно спрямувати на поліпшення інвестиційного
клімату. Ефективна інтеграція України до світового економічного простору
є загальним завданням побудови її державності, прискорення радикального
оновлення національної економіки та побудови її ринкової соціально
зорієнтованої моделі. В Україні є досить великі можливості для розвитку
іноземного бізнесу та інвестицій, а саме : наявність відносно розвиненої
інфраструктури; низька вартість ресурсів; сприятливе географічне
положення; висока якість і дешевизна робочої сили; ненасичений
вітчизняний ринок.
Однак залучення іноземних кредитів ставить перед урядом завдання
подвійного характеру. З одного боку, залучення кредитів є необхідним (за
підрахунками економістів, на душу населення припадає 23 дол. прямих
іноземних інвестицій), а з другого – іноземні кредити формують
зовнішній борг країни і нераціональне їх використання призведе до
поглиблення боргової кризи в країні. Отже, особливої актуальності
набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також
залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу
домашніх господарств.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
