.

Фінансові послуги на валютному ринку (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
2 5027
Скачать документ

Реферат на тему

Фінансові послуги на валютному ринку

План

Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії валюти

Ринок операцій спот

Валютний курс і котировки

Основні види котирування валюти

Стратегія валютного арбітражу

Види валютних курсів

Визначення крос-курсу валют

Література 1. Конверсійні операції на валютному ринку Поняття конверсії
валюти

Відмінними рисами міжнародних розрахунків є те, що їх об’єктом виступає
грошовий валютний еквівалент вартості тих товарів, послуг, робіт,
капіталів, платіжних засобів, що здійснюють обіг між державами, а
суб’єктами – уряди, організації та громадяни, банківські рахунки яких
перебувають на території різних країн. Це вимагає використання не тільки
національної, а й інших іноземних валют, їх регулярного обміну.

Міжнародний поділ праці та відсутність єдиної для всіх країн валюти
платежу, наявність постійної небезпеки валютних втрат унаслідок коливань
валютних курсів викликає необхідність здійснення валютних операцій,
тобто операцій купівлі-продажу іноземної валюти. Суттєву роль при цьому
відіграє валютний ринок.

Як невід’ємна частина міжнародних розрахунків валютні операції надають
можливість суб’єктам міжнародних розрахунків купити саме ті іноземні
валюти, які потрібні їм у даний момент, по-перше, для здійснення
платежів, по-друге, для того, щоб зберегти від знецінення свої валютні
резерви, якщо курс валют, з яких складаються ці резерви, починає падати
або існує загроза цього. Валютні операції є також засобом одержання
прибутків, особливо для банків та брокерських контор. Стрижнем валютних
операцій є валютний курс, рівень якого постійно коливається під впливом
попиту й пропозиції учасників цих операцій на валютному ринку.

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов’язані з конверсією
валюти, яка є обміном однієї валюти на іншу за діючим валютним курсом.
Конверсійні операції – це угоди агентів валютного ринку щодо обміну
обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за
узгодженим курсом на певну дату. 

Щодо конверсійних операцій в англійській мові прийнято стійкий термін
Foreign Exchange Operations (коротко – foreks або FX). Конверсійні
операції поділяються на дві групи:· операції типу спот або поточні
конверсійні операції;

– форвардні конверсійні операції.

2 Ринок операцій спот

Різниця між двома групами конверсійних операцій полягає в даті
валютування. Операції спот – найпоширеніші та становлять до 90 % обсягу
валютних угод. У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні
операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на 2-й
робочий день після дня укладання угоди. Міжнародний ринок поточних
конверсійних операцій називається спот-ринком.

Спот-курс (курс спот) – ціна валюти однієї країни, виражена у валюті
іншої країни. спот (англ. spot – готівкова) є угодою купівлі-продажу
валюти за курсом, зафіксованим в угоді, відповідно до якої обмін валют
між банками-контрагентами проводиться, як правило, протягом 2-х робочих
днів, не враховуючи дня укладення угоди. Той, хто прострочив платіж,
платить прогресивно зростаючий штраф-відсоток. Швидкість одержання
валюти в таких операціях дала підстави називати ці угоди «готівковими». 

Головний курс спотових угод – це курс телеграфного переводу. В основі
угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови
розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом
поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію,
оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.

Крос-операції застосовуються при поєднанні валютного обміну з
купівлею-продажем цінних паперів. Цікавим є досвід триступеневої схеми,
що практикувалась нашими маклерами: долар – ваучер – гривня – долар.
Угода давала спекулятивний ефект в умовах відносно низького валютного
котирування приватизаційного сертифікату порівняно з його гривневим
курсом.

3 Валютний курс і котировки

Поточним конверсійним операціям відповідає обмінний курс спот. Він є
поточним валютним курсом і приводиться на сторінках газет, згадується у
розмовах, висвічується на екранах інформаційних агентств.

Валютний курс – це цiна грошової одиниці однієї країни, виражена в
грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР,
ЕКЮ). Валютний курс дуже рухливий і встановлюється з урахуванням
купівельної спроможності валют. Діяльність валютних ринків та
спекулятивні валютні операції завжди мають сильний кон’юнктурний вплив
на валютний курс.

У банківській практиці прийняті наступні позначення курсів валют:
наприклад, курс долара США до німецької марки позначають USD/DEM. У
даному позначенні ліворуч ставиться база котировки (базова валюта),
праворуч – валюта котировки (валюта, що котирується):

Таке написання означає «кількість валюти, що котирується за одиницю
базової валюти» (у даному випадку 1,5525 німецьких марок за один
американський долар). Останні цифри написання валютного курсу
називаються процентними пунктами (poins) або піпсами (pips). Сто пунктів
складають базове число – на дилерському жаргоні «велику фігуру» (big
figure). Наприклад, зміна курсу долара до німецької марки з 1,5525 до
1,5535 буде сприйнято як зростання курсу долара на 10 пунктів, а зміна
курсу з 1,5525 до 1,5325 – як падіння долара на дві «фігури». Котировка
курсів спот буває прямою і непрямою.

4 Основні види котирування валюти

Визначення курсу валюти називається її котируванням. Повне котирування
включає визначення курсу покупця (покупки) і курсу продавця (продажу),
відповідно до яких банк купує і продає іноземну валюту на національну.
За рахунок різниці між цими курсами (маржі) банк покриває свої видатки
на здійснення обмінних операцій та одержує прибуток.

При прямому котируванні курс (вартість одиниці) іноземної валюти
висловлюється в національній валюті, тобто валюта, що продається,
співвідноситься з валютою, що купується.

Наприклад, за підсумками торгів на Українській міжбанківській валютній
біржі 27 липня 1998 року курс долара США складав 2,112 грн., а курс
німецької марки – 1,628 грн. При використанні прямого котирування для
переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в
національній валюті необхідно помножити її на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті х курс.

Звідси, для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй
суму в іноземній валюті при прямому котируванні її необхідно поділити на
курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті І курс.

При прямому котируванні іноземної валюти курс продажу буде більше курсу
покупки.

Приклад 1. Банк встановив наступний курс долара США: покупка – 2,112 гр.
од., продаж – 2,132 гр. од. Визначити: а) скільки гр. од. можна отримати
за 250 дол. США; б) скільки доларів США можна купити на 200 тис. гр. од.

Розв’язання:

а) сума в гр. од. = 250 х 2,112 = 528 гр. од.

= 93808,63 дол. США.

При використанні непрямого котирування вартість одиниці національної
валюти виражається в іноземній валюті. 

Наприклад, курс долара США у Великобританії виражається як кількість
доларів США за один фунт стерлінгів. В Україні при непрямому котируванні
курс долара США буде визначатися як кількість доларів США за одну
гривню. Тому для переведення суми в національній валюті в еквівалентну
їй суму в іноземній валюті її необхідно помножити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті х Курс.

Отже, при непрямому котируванні для переведення суми в іноземній валюті
в еквівалентну їй суму в національній валюті її необхідно поділити на
курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті І Курс.

При непрямому котируванні, на відміну від прямого, курс покупки
іноземної валюти буде більшим курсу її продажу.

Приклад 2. Банк у Лондоні встановив наступний курс долара США: продаж –
2,2510 дол. США за фунт стерлінгів; покупка – 2,2520 дол. США за фунт
стерлінгів. Визначити: а) скільки фунтів стерлінгів можна отримати за
1000 дол. США; б) скільки доларів США можна отримати за 1000 фунтів
стерлінгів.

Розв’язання.

= 444,05 ф. ст.

б) сума в доларах США = 1000 2, 2510 = 2251 дол. США.

Сторони Bid i Offer і розмір маржі в котируванні валютних курсів. На
валютному ринку банки котирують валютні курси з використанням двох
сторін – bid i offer. Якщо подивитись на котировку курсів у газетах, в
обмінному пункті або на моніторі Рейтер, можна побачити такий напис:

.

Bid – це курс купівлі. За котировкою bid банк купує базову валюту, в
нашому випадку USD – долари США, продає валюту, що котирується, тобто
німецькі марки.

Offer – це курс продажу. За котировкою offer банк продає базову валюту –
долари, а купує німецькі марки. 

У визначенні дій, які необхідно здійснити з базовою валютою за стороною
bid чи стороною offer, важливе значення має: хто і кому котирує валютний
курс. Як правило, комерційні банки котирують курс своїм клієнтам –
компаніям, фізичним особам, однак на міжбанківському ринку банки
котирують один одному. Вищенаведене правило відноситься до банку, що
котирує курс.

Для полегшення розуміння і запам’ятовування сторін bid i offer наведемо
наступну схему:

Припустимо, що клієнт банку тримає валютний рахунок у доларах США, але
за умовами угоди повинен заплатити за поставлене обладнання німецькі
марки. Виставляючи банку платіжне доручення в німецьких марках проти
свого доларового рахунку, клієнт фактично просить здійснити йому
конверсію доларів у необхідні для закупки обладнання марки. Банк виконує
конверсію за котировкою bid, купуючи у клієнта долари (шляхом списання
їх з рахунку клієнта) і продаючи йому марки (зараховуючи їх на рахунок
клієнта і здійснюючи платіж).

Це правило застосовується також і в діяльності банківських обмінних
пунктів. Різниця між правою та лівою стороною котировки називається
спред (spread) або маржа (margin) і служить основою для отримання банком
прибутку за протилежними угодами з клієнтами або іншими банками. Маржа
(спред) може розглядатись як «плата за послуги».

Зміна у маржі залежить від декількох причин.

– Статус контрагента. Розмір банківської маржі ширше для клієнтів банка,
ніж для інших банків на міжбанківському ринку. При котировці курсу
долара до німецької марки (USD/DEM) на міжнародному валютному ринку
ширина спреду складає не більше 10 пунктів (як правило, 5 пунктів) –
1,5510/20.

– Ринкова кон’юнктура. В умовах нестабільного курсу, що швидко
змінюється, розмір маржі звичайно більший.

– Валюта, що котирується, і ліквідність ринку. Розмір маржі більший при
котировці банком валюти, що рідко вживається або за угодами на менш
ліквідному ринку.

– Сума угоди. На світових валютних ринках банки котирують стандартні
спреди в 5 пунктах за угодами на середньоринкові суми від 1 до 10 млн.
доларів проти німецької марки, японської ієни, фунта стерлінгів,
швейцарського франка.

– Характер відносин між контрагентами. Якщо між банками-контрагентами
протягом ряду років склались стійкі позитивні відносини, відсутні
випадки невиконання умов угод, дилери банків добре знають один одного,
то розмір маржі може бути більш вузьким. Якщо дилер банку не бажає
здійснювати конверсійні угоди з певним контрагентом, але в силу ряду
обставин не хоче відмовляти йому прямо, то він прокотирує широкий спред,
завідомо прирікаючи контрагента на відмову від операції.

Відкрита валютна позиція. Відкрита валютна позиція – це неспівпадання
вимог (активів) і зобов’язань (пасивів) в іноземній валюті для учасника
валютного ринку (банку, компанії).

Позиція буває довгою і короткою. Довга позиція означає перевищення вимог
в іноземній валюті над зобов’язаннями і позначається знаком «+».

Коротка позиція – перевищення зобов’язань в іноземній валюті над
вимогами, позначається знаком «–».

Наприклад, при купівлі банком 1 млн. доларів США за німецькі марки за
курсом 1 5500 утворюється довга позиція на суму 1 млн. доларів і коротка
– на суму 1 550 000 марок. Ці позиції можуть бути виражені у вигляді
запису:

+1 000 000 USD – 1 550 000 DEM.

Будь-яка валютна позиція означає загрозу ризику зміни валютних курсів і,
як наслідок, можливі прибутки або збитки. Як правило, для зручності
відкрита валютна позиція враховується у базовій валюті.

5. Стратегія валютного арбітражу

Валютний арбітраж є операцією з купiвлi-продажу валюти з наступною
оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів.
Арбітраж може працювати на основі котирування двох видів – прямого і
непрямого.

Валютний арбiтраж буває часовим i просторовим, простим i складним.
Простий валютний арбiтраж – це арбiтраж, який здiйснюється з двома
валютами. Складний або непрямий арбітраж – це арбiтраж, що проводиться з
великою кількістю валют на різних ринках. Маклер ніби піднімається
східцями, обмінюючи куплену валюту на третю, четверту. Причому
повернення до початкової валюти на завершальній стадії не обов’язкове.

Наприклад: 10 фунт. стерл. – 15 дол. – 25 гульд. – 24 тис. лір – 28
марок – 11,2 фунт. стерл. При курсах 1 дол. = 1,6 марки і 1 фунт. стерл.
= 2,5 марки прибуток від операції складе у фунтах 1,2, в доларах – 1,8.

У сучасній Україні отримав розповсюдження просторовий арбітраж. До цієї
операції стихійним шляхом приходять починаючі дилери. Прибуток виникає
через різницю в курсах на різних валютних ринках. У нормальних умовах
валютний арбітраж належить за своїми макроекономічними наслідками до
позитивних явищ, бо сприяє вирівнюванню ринкових курсів валют. Вивчення
географії валютних котирувань дозволяє виявити точки відносно більш
дешевої купівлі іноземної валюти. 

Часовий валютний арбітраж – це операція, яка здійснюється з метою
отримання прибутку від різниці валютних курсів у часі. Часовий арбітраж
– отримання прибутку за рахунок відкриття спекулятивних позицій за одним
курсом з наступним закриттям після закінчення певного часу (від
декількох хвилин до декількох місяців) за курсом, який змінився. Цей
найбільш розповсюджений сьогодні вид валютного арбітражу передбачає
розрахунок дилера на позитивну зміну курсу і характеризується прийняттям
ризику збитків при відкритті валютних позицій.

Арбітражні конверсійні операції (валютний арбітраж) пов’язані з
відкриттям валютним дилером спекулятивної валютної позиції за рахунок
банку з метою отримання прибутку при зміні валютного курсу. Як правило,
позиції відкриваються в круглих сумах базової валюти. 

Довга позиція (тобто купівля) відкривається в очікуванні росту курсу
валюти.

Коротка позиція (тобто продаж) відкривається в очікуванні зниження курсу
валюти.

Наприклад, валютний дилер розраховує на підвищення курсу долара США до
німецької марки в найближчий час (як правило, протягом робочого дня) і
купує 1 млн. доларів проти марки за курсом 1,5350, відкриваючи тим самим
довгу позицію за доларами США. Відкривши спекулятивну позицію, він
підпадає під ризик несприятливої зміни курсу. Припустимо, що розрахунок
був невірний, курс виріс до 1,5410. Дилер закриває довгу позицію шляхом
продажу 1 млн. доларів і отримує прибуток:

+ 1 000 000 USD

– 1 000 000 USD

– 1 535 000 DEM

+ 1 541 000 DEM

+ 6 000 DEM

При проведенні арбітражних конверсійних операцій з відкриттям і
закриттям позиції в базовій валюті результат за двома угодами буде
виражатись у валюті котировки:

1 000 000 USD Ч (1 541 0 – 1 535 0) = 6000 DEM.

За тривалістю валютні позиції, що створюються для проведення

рбітражних операцій, поділяються на два види.

ooooooonaOeEEEEEEE?

&

gd1pO

,

.

0

2

4

D

F

H

P

R

Z

j

l

?

?

¦

?

I

I

?

e

i

i

o

u

& ( * 8 : H N P R V X Z ~ ? ? ? ? ° ? U Ue ae ae .

2

6

8

@

H

J

L

b

d

?

?

?

?

?

¬

?

?

A

Ae

AE

Oe

ae

e

Te

e

??????H?H??????

S), що лежить перед ним на столі: куплена базова валюта (довга позиція)
записується із знаком «+», продана (коротка позиція) – із знаком «–».
Після закриття ввечері позиції на дату валютування за даними валютами
дилер ставить жирний квадратний нуль у графі «позиція», підводячи
підсумок робочому дню. Від слова квадрат (square) походить сленговий
вираз: «I am squared» або коротко «sq», що означає, що банк закінчив
конверсійні операції на дану дату валютування. Російською мовою даний
вираз отримав форму прямого перекладу: «Мы заскверились» або «Я в
сквере», або просто «сквер».

У розрахунку на значну зміну курсу стратегічна позиція відкривається і
тримається до закриття протягом певного періоду часу (від декількох днів
до декількох місяців). Наприклад, дилер продає 2 млн. доларів проти
німецької марки 9 грудня за курсом 1,5805 і закриває позицію 15 січня
купівлею доларів за курсом 1,5350, отримавши прибуток у розмірі 91 тис.
німецьких марок.

Ризик збитків при несприятливій зміні валютного курсу тут значно вищий,
тому розмір стратегічної позиції, як правило, набагато менший звичайної
денної.

Арбітражний прибуток вкрай нестабільний, конверсійні операції пов’язані
з ризиком залишитись у неприкритій позиції (із затримкою перепродажу в
якій-небудь ланці). 

На відміну від арбітражних операцій, які передбачають відкриття
ризикових позицій, ряд конверсійних операцій здійснюється не за рахунок
банку, а за рахунок клієнтів – клієнтські конверсії. Порядок здійснення
клієнтських конверсій передбачає здійснення двох конверсій – внутрішньої
та зовнішньої.

Припустимо, клієнту банку для здійснення платежу необхідно купити 1 млн.
німецьких марок за долари, в яких він тримає свої валютні резерви.
Клієнт звертається в банк з проханням конвертувати його долари в 1 млн.
марок. Банк здійснює йому внутрішню конверсію, тобто продає марки шляхом
проведення внутрішніх бухгалтерських проводок, і якщо на банківському
коррахунку НОСТРО є марки, він може здійснити платіж за дорученням
клієнта. Однак це буде означати відкриття банком валютної позиції, що
повинна бути закрита. Якщо, припустимо, у банку на коррахунку НОСТРО
німецьких марок немає, проблема відкритої позиції вирішується
автоматично – вона закривається шляхом купівлі банком 1 млн. марок на
міжбанківському ринку за долари і зарахуванням їх на рахунок НОСТРО.

Як правило, внутрішні клієнтські конверсії та зовнішні конверсії, що їх
регулюють, здійснюються на одну дату валютування.

З точки зору балансу банку, внутрішні клієнтські конверсії проводяться
за пасивними рахунками банку, тоді як зовнішні, що закривають їх,
проводяться за активними рахунками (за рахунками НОСТРО).

Часто виникає ситуація, коли клієнти запрошують банк здійснити
протилежні конверсії між двома валютами (наприклад, одні клієнти купують
долари за гривні для виконання імпортних контрактів, інші клієнти
продають доларову виручку з розрахунку обов’язкового продажу), при цьому
банк відкриває позицію за конверсіями з одними клієнтами, закриваючи її
за рахунок протилежної конверсії з іншими, тобто проводить взаємозалік
протилежних сум. З точки зору балансу, дані конверсії проводяться за
пасивними рахунками (доларовими і гривнєвими) і регулюються рахунками
НОСТРО тільки на суму перевищення сум однієї з валют після здійснення
взаємозаліку.

6. Види валютних курсів

Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний
курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів.

Валютний курс за безготівковими міжбанківськими угодами.

Цей курс формується в результаті міжбанківських угод з продажу/купівлі
безготівкової валюти на валютних ринках (для вільно конвертованих валют
– на світових валютних ринках, для курсу долар/гривня – на українському
міжбанківському ринку). Цей курс прийнято в якості офіційного в
більшості розвинених країн (наприклад, курс на кінець робочого дня).

Обмінний курс валютних бірж

У тих країнах, де збереглися валютні біржі, через які проходить основний
оборот конверсійних операцій, курс, що встановлюється на біржі, є
основним курсом внутрішнього валютного ринку, а часто – й офіційним
курсом.

Валютні біржі, що збереглися в ряді країн, носять підпорядкований
характер щодо міжбанківського ринку і використовуються, в основному, для
фіксації курсу на певний момент часу (наприклад, фіксинг за курсом
USD/DEM у Франкфурті-на-Майні в 11 – 00). Даний фіксинг виступає в
якості офіційного курсу, який практично не відрізняється від курсу
міжбанківського ринку в цей момент.

Валютний курс готівкових угод

Даний курс формується на основі попиту і пропозиції на ринку торгівлі
готівкової валюти і може значно відрізнятись від безготівкового курсу
міжбанківських угод. Для країн із значною часткою готівкових грошей у
внутрішньому грошовому обороті готівковий обмінний курс відрізняється
від міжбанківського безготівкового більше, ніж у країнах з розвиненою
системою безготівкових платежів населення (за чеками, пластиковими
картками тощо). В обмінних пунктах розвинених країн курс готівкового
обміну валют встановлюється суворо на основі міжбанківського валютного
курсу з досить вузькою маржою.

Процес встановлення валютного курсу. У загальному вигляді валютні
операції поділяють на два види: касові та термінові. Касові ще називають
овернайтом (overnight). У цьому випадку мова йде про надання товару
(валюти) в момент укладання угоди або через декілька днів і тимчасовий
розрив між датою укладання угоди та її реалізацією.

Якщо ви потрапляєте за кордон, то вже в аеропорту можете обміняти гроші
на готівку або чеки країни перебування. Це найпростіший приклад касової
операції, яка не передбачала, в даному випадку, отримання прибутку. Хоча
саме вона є двигуном валютного дилерства. Тому звернемося до угод
купівлі-продажу валют як самостійного роду діяльності.

Розрізняють національні, регіональні та світові валютні ринки залежно
від обсягу, характеру операцій та кількості валют, що використовуються.
Головними суб’єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні
корпорації та банки (ТНК, ТНБ).

Раніше угоди щодо обміну валют між великою кількістю контрагентів
здійснювались, в основному, на валютних біржах, де представники банків
могли укладати угоди один з одним і знати курс поточних угод. З
розвитком сучасних засобів зв’язку і телекомунікацій – прямих
телефонних, телексних ліній, а також дилингового обладнання фірми Рейтер
укладання угод стало можливим не лише за допомогою прямого контакту
(«обличчя до обличчя»), а й опосередковано – з дилингових зал банків
через технічні засоби зв’язку. При цьому стало можливим укладати угоди
між різними фінансовими центрами, що знаходяться в різних часових
поясах. Однак в умовах різкої зміни курсу валюти (після повідомлень
економічного або політичного характеру), паніки на валютних ринках
виникають ситуації, коли котировки курсу в різних фінансових центрах і
навіть у різних банках відрізняються, але, як правило, не більше ніж на
10 – 20 пунктів.

Забезпечення ринку інформацією про поточний рівень валютного курсу
здійснюється двома шляхами:

– з брокерської фірми;

– з інформаційної сторінки системи Рейтер або інших інформаційних систем
(Доу Джонс Телерейт, Блумберг, Тенфор).

Брокерська фірма збирає дані про поточні котировки bid i offer у великої
кількості банків і повідомляє про них лінією прямого телефонного зв’язку
всім зацікавленим учасникам ринку. Інформаційна сторінка агентства
Рейтер показує всім передплатникам, які мають рейтерівський термінал,
поточні значення валютних курсів, що котируються великими банками
маркет-мейкерами (сторінка EFX = або FXFX для світових курсів валют; RUR
= для курсу долара до російського рубля).

Котировки, що отримуються від брокерської фірми, є реальними, оскільки
відображають дійсні «тверді» заявки (firm orders) банків на купівлю і
продаж валюти. Курс інформаційної сторінки є індикативним (довідковим) і
відображає тільки дані про котировки, що введені в систему Рейтер
банками, які мають доступ до введення на дану сторінку. (Як правило,
дилери кажуть, що екран «бреше» – screen is luing).

Банки і компанії, що є учасниками валютного ринку, за ступенем впливу на
валютні курси та процентні ставки поділяються на 2 групи.

Маркет-мейкери (market makers) – великі банки та фінансові компанії, що
визначають поточний рівень валютного курсу або процентних ставок за
рахунок значної частки своїх операцій у загальному об’ємі ринку.

На світових валютних ринках маркет-мейкери – це великі міжнародні банки,
що щоденно здійснюють валютні операції на мільярди і десятки мільярдів
доларів США, такі, як, наприклад, Barclays Bank Plc, Chase Manhattan
Bank, Union Bank of Switzerland, Fuji Bank, Deutsche Bank і т. д.
Причому для кожного ринку можуть бути свої маркет-мейкери. При
визначенні маркет-мейкерів основне значення має не абсолютний розмір
самого банку, а його частка в операціях ринку, тобто здатність,
встановлюючи ціну, впливати на ринок. Маркет-мейкери встановлюють
поточний рівень курсу шляхом проведення операцій один з одним і з менш
великими банками, що є користувачами ринку. Маркет-мейкери часто
використовують брокерські фірми для встановлення своїх двосторонніх
котировок – наприклад, великий банк може одночасно поставити через
брокера заявку на купівлю і заявку на продаж, задавши тим самим поточний
рівень курсу.

Невеликі банки та фінансові компанії використовують для своїх операцій
той курс, який для них встановлюють маркет-мейкери, тобто вони є
користувачами ринку – маркет-юзерами (market users).

Основною функцією маркет-мейкерів є здійснення ними котировок для малих
банків, а роль малих банків – маркет-юзерів – полягає в прийнятті або
неприйнятті котировок маркет-мейкерів. Таким чином, маркет-мейкери
котирують ціну (make price), а маркет-юзери – беруть ціну (take price).

7. Визначення крос-курсу валют

Крос-курс – це курс обміну між двома валютами, за винятком долара США.
До числа найбільш активних ринків конверсійних операцій за крос-курсами
належать: німецька марка до японської ієни DEM/JPY, фунт стерлінгів до
німецької марки GBP/DEM, німецька марка до швейцарського франка DEM/CHF,
німецька марка до французького франка DEM/FRF тощо. До крос-курсів
належить також курс німецької марки до гривні. Якщо хтось хоче обміняти
італійські ліри на бразильські крузейро, то йому важко обійтись без
посередництва долара. Тут ніби повторюється історія виникнення грошей у
вигляді загального еквівалента. Тому при котируванні валют
використовується також поняття їхнього крос-курсу – співвідношення між
курсами двох валют щодо третьої. Крос-курс щодо валют, об’єм торгівлі в
яких незначний, часто важко отримати у чистому вигляді, тому угоду
здійснюють через долар США.

Однією з особливостей крос-курсів є те, що курси між валютами можуть
котируватися по-різному, залежно від того, який банк проводить
котирування.

Розглянемо три способи розрахунку крос-курсів з урахуванням того, чи є
котировки валют до долара прямими або непрямими. При цьому пропонується
користуватись простим для запам’ятовування правилом множення і ділення
дробів, у вигляді яких можна представити запис курсу валют. При цьому не
слід сприймати написання USD/DEM буквально, як дріб. Це просто
загальноприйняте в міжнародній практиці позначення валютного курсу. Якби
курс долара до німецької марки зображувався у вигляді дробу, то значенню
курсу 1,5520 (або кількості марок за один долар) відповідав би запис DEM
/ USD.

Розрахунок крос-курсу для валют з прямими котировками до долара, (тобто
долар є базою котировки для обох валют).

Наприклад, треба знайти крос-курс німецької марки та швейцарського
франка – DEM/CHF. Застосовуючи правило дробів, спробуємо вивести формулу
отримання співвідношення DEM/CHF у вигляді написання дробу DEM/CHF
шляхом використання прямих доларових курсів, німецької марки і
швейцарського франка:

.

Якщо USD/CHF = 1,2810, а USD/DEM = 1,5350, то крос курс DEM/CHF складе
1,2810/1,5350 = 0,8345 з округленням до пункту.

Таким чином, якщо долар США є базою котировки для обох валют, то для
знаходження їх крос-курсу слід розділити доларові курси цих валют.

Розрахунок крос-курсу для валют з прямою і непрямою котировкою до
долару, де долар є базою котировки для однієї з валют.

Наприклад, потрібно знайти крос-курс фунта стерлінгів до німецької марки
GBP/DEM. Тут курс GBP/USD є непрямою котировкою, а курс USD/DEM –
прямою:

GBP/DEM = GBP/USD USD/DEM.

Прийнявши, що курс GBP/USD = 1,5720, а курс USD/DEM = 1,5350, отримаємо
крос-курс фунта до марки: 1,5720 1,5350 = 2,4130 з округленням до
пункту.

Таким чином, наступне правило розрахунку крос-курсів таке: якщо долар є
базою котировки тільки для однієї з валют, то необхідно перемножити
доларові курси цих валют.

Розрахунок крос-курсу для валют з непрямими котировками до долара США,
де долар є валютою котировки для обох валют.

У цьому випадку правило вказує: якщо долар є валютою котировки для обох
валют, то для знаходження їх крос-курсу необхідно поділити доларові
курси цих валют.

Дані способи застосовуються для розрахунку середнього крос-курсу, однак
у дійсності будь-які курси котируються банками у вигляді двосторонньої
котировки bid i offer. Наприклад, клієнту банку, що має валютний рахунок
у німецьких марках, потрібно купити 100 тис. фунтів стерлінгів для
оплати контрактних поставок, і він хоче знати, яка сума буде списана з
його рахунку в німецьких марках.

Банк прокотирує йому курс фунта стерлінгів до німецької марки у вигляді
двосторонньої котировки:

.

Оскільки базовою валютою є фунт стерлінгів, то зі сторони bid банк буде
купувати фунти стерлінгів проти німецьких марок, а зі сторони offer –
продавати фунти. Відповідно клієнт купить у банку 100 тис. фунтів
стерлінгів за курсом 2,4200 (сторона offer), сплативши за них 242 тис.
німецьких марок.

У реальній міжнародній практиці для ліквідних ринків валютні дилери
часто розраховують крос-курси більш простим способом: вони беруть
середню з кожних котировок доларового курсу валют, шляхом множення або
ділення отримують середній крос-курс цих валют і потім розсувають спред
від середнього значення.

Наприклад, для розрахунку згаданого вище крос-курсу фунта стерлінгів до
німецької марки валютний дилер взяв би середній курс фунта стерлінгів до
долара – 1,57225 і помножив його на середній курс долара до німецької
марки – 1,53825: 1,57225 1,53825 = 2,4185 (з округленням до піпса).

При котируванні крос-курсу у вигляді подвійної котировки він встановив
би сторони bid i offer на 5 пунктів вище і нижче середнього значення:
GBP/DEM = 2,4180 – 2,4190.

Складний спосіб розрахунку спреду крос-курсу особливо актуальний для
неліквідних кросів, ринок угод яких розвинений слабо або практично
відсутній.

Література:

Конституція України.

Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.91.

Зміни та доповнення до Закону України «Про цінні папери та фондову
біржу» від 10.09.97.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»
від 30.10.96.

Указ Президента України «Про безпосереднє залучення УФБ до
приватизаційних процесів» від 1995 року.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 1991 року.

Закон України «Про власність» від 07.02.91 № 697-ХІІ.

Закон України «Про заставу» від 2.10.92 № 2654-ХІІ.

Закон України «Про страхування». – К.: Парламент, 1998. – 37 с.

Земельні відносини в Україні: Законодав. акти і нормат. док. / Упоряд.
Л. Новаковський та ін.; Держ. ком. України по земел. ресурсах. – К.:
Урожай, 1998.

Закон України «Про збори на обов’язкове пенсійне страхування» від
26.06.97 р. № 400 – ВР.

Закон України «Про збори на обов’язкове соціальне страхування.» від
26.06.97 р. № 402 – ВР.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про випуск облігацій внутрішньої
державної позики 1998 року» від 6.04.98 р. № 463.

Постанова КМУ «Про затвердження Правил виготовлення і використання
вексельних бланків» від 10.09.92 № 528-92 п.

Азаров М. Янчуков В. Регіональна система масових електронних платежів //
Вісник НБУ. – 1998. – № 10. – С. 49.

Адамик Б.П. Мінімальні резервні вимоги як інструмент грошово-кредитного
регулювання // Фінанси України. – 1998. – № 1. – С. 37 – 42.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019