Реферат на тему:
Фінансова стратегія підприємства та основні етапи її реалізації
План
Вступ
1. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства
2. Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства
3. Методи та механізми фінансової стратегії діяльності підприємства
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники,
пропорції та темпи розширенного відтворення,є основною формоюреалізації
головних цілей підприємства. Перспективне планування вк-лючає розробку
фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової
діяльності.
За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньої
відповідальності за результати діяльності виникає об’єктивна
необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану та
перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питаннь і
спрямованофінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової
стратегії – це галузь фінансового планування. Як складова частина
загальної стратегії економічного розвитку, вона має узгоджуватися з
цілями та напрямками останньої.У свою чергу, фінансова стратегія
справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства.
Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє
коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку
підприємства [4, 57-69].
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи обcєктивні економічні
законо-мірності ринкових відносин,розробляє форми та способи виживання й
розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та прак-тику
формування фінансових ресурсів,їх планування та забезпеченняфінансової
стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова
стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства
:оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл
прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно
оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів,фінансова стратегія
забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства
умовам,які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегія передбачає
визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір
найефективніших способів їх досягнення. Цілі фінансової старатегії мають
підпорядковуватися загальній стратегії еконо-мічного розвитку та
спрямовуватися на максимізацію прибутку та рин-кової вартості
підприємства.За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку
макроекономічних процесів,теденцій розвитку вітчизняних фінансових
ринків,можливостей диверсифікації діяльності підприємства.
1. Економічна сутність фінансової стратегії діяльності підприємства
Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показники,
пропозиції та темпи розширеного відтворення, є основною формою
реалізації головних цілей підприємства. Перспективне планування включає
розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його
фінансової діяльності. За умов ринкової економіки, самостійності
підприємств, їхньої відповідальності за результати діяльності виникає
об’єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансового стану
та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань і
спрямовано фінансову стратегію підприємства.
Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети
фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і
шляхів їх досягнення.
Завданнями фінансової стратегії є:
визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та
використання фінансових можливостей;
визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами
господарювання, бюджетом, банками та іншими фінансовими інститутами;
фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності на
перспективу;
вивчення економічних та фінансових можливостей імовірних конкурентів,
розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової стійкості;
розробка способів виходу із кризового стану та методів управління за
умов кризового стану підприємств.
Розробка фінансової стратегії – це галузь фінансового планування. Як
складова частина загальної стратегії економічного розвитку, вона має
узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансова
стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію
підприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку
спричиняє коригування як фінансової, так і загальної стратегії розвитку
підприємства [4, 145].
Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об’єктивні економічні
закономірності ринкових відносин, розробляє форми та способи виживання й
розвитку за нових умов. Фінансова стратегія включає методи та практику
формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової
стійкості підприємства за ринкових умов господарювання. Фінансова
стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства:
оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподіл
прибутку, грошові розрахунки, інвестиційну політику.
Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об’єктивно
оцінюючи характер внутрішніх та зовнішніх факторів, фінансова стратегія
забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства
умовам, які склалися на ринку товарів та фінансовому ринку. Фінансова
стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової
діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення. Цілі
фінансової стратегії мають підпорядковуватися загальній стратегії
економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та
ринкової вартості підприємства. За розробки фінансової стратегії слід
ураховувати динаміку макроекономічних процесів, тенденції розвитку
вітчизняних фінансових ринків, можливості диверсифікації діяльності
підприємства.
Розробка стратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні
елементи циклу прийняття управлінського рішення. Специфіка принципів
стратегічного планування висуває на особливо важливе місце етап аналізу.
Він включає :сукупність маркетингових досліджень –виявлення тенденцій
розвитку ринків та їх сегментів,тестування,аналіз пробних
продаж,визначення напрямків соціально-політичного та макроеко- номічного
розвитку.
Ефективність фінансової стратегії досягається за:
відповідності розробленої фінансової стратегії загальній стратегії
підприємства – ступеню узгодженості цілей, напрямків і етапів реалізації
цих стратегій;
узгодженості фінансової стратегії підприємства з прогнозованими змінами
у зовнішньому підприємницькому середовищі;
реалізації розробленої підприємством фінансової стратегії щодо
формування власних і залучених зовнішніх фінансових ресурсів тощо.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється
виробництву конкурентоспроможної продукції, повноті виявлення грошових
доходів, мобілізації внутрішніх ресурсів, максимальному зниженню
собівартості продукції, формуванню та розподілу прибутку, визначенню
оптимальної потреби в оборотних коштах, раціональному використанню
залучених коштів, ефективному використанню капіталу підприємства.
Фінансова стратегія підприємства забезпечує:
формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження
фінансових ресурсів на цих напрямках;
відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним
можливостям підприємства;
визначення головної загрози з боку конкурентів, правильний вибір
напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішальної
переваги над конкурентами.
2. Основні етапи формування фінансової стратегії підприємства
Процес формування фінансової стратегії підприємства включає наступні
основні етапи:
визначення періоду реалізації стратегії;
аналіз факторів зовнішнього фінансового середовища підприємства;
формування стратегічної мети фінансової діяльності;
розроблення фінансової політики підприємства;
розроблення системи заходів по забезпеченню реалізації фінансової
стратегії;
оцінка розробленої фінансової стратегії.
Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії підприємства є
визначення періоду її реалізації. Тривалість цього періоду залежить в
першу чергу від тривалості періоду формування загальної стратегії
розвитку підприємства. Крім того, на нього діють такі фактори: динаміка
макроекономічних процесів, зміни, що відбуваються на фінансовому ринку,
галузева приналежність і специфіка виробничої діяльності підприємства.
В процесі формування фінансової стратегії велика увага приділяється
аналізу факторів зовнішнього середовища, вивченню економіко-правових
умов фінансової діяльності підприємства та врахуванню факторів ризику.
Формування стратегічної мети фінансової діяльності підприємства є
наступним етапом стратегічного планування, головним завданням якого є
максимізація ринкової вартості підприємства. Система стратегічних цілей
підприємства повинна формуватися чітко і коротко, відображаючи кожну з
цілей в конкретних показниках – нормативах.
До таких нормативів відносяться:
середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, що формуються
із внутрішніх джерел;
мінімальна частка власного капіталу;
коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;
співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства тощо.
На базі фінансової стратегії визначається фінансова політика
підприємства за основними напрямами фінансової діяльності: податкова,
цінова, амортизаційна, дивідендна.
Фінансова політика підприємства – це сукупність методів фінансового
менеджменту, яка здійснюється в короткостроковому періоді і враховує
фактори, які діють у цей час.
Підприємство формує фінансову політику під впливом трьох груп факторів:
І група – фактори мікроекономічного характеру;
ІІ група – фактори макроекономічного характеру;
ІІІ група – специфічні фінансові фактори.
До першої групи відносяться: споживчий попит на продукцію (товари,
послуги), які реалізовує підприємство та товарна пропозиція; рівень цін
на товари; конкурентне середовище підприємства; ринкова частка
підприємства та його конкурентоспроможність.
До другої групи відносяться: податкова політика; оплата праці;
регулювання доходів та цін; кредитно-грошова політика; кон’юнктура
ринків ресурсів та капіталів.
До третьої групи відносяться: фактори часу, інфляція, ризики. Врахування
факторів ризику має важливе значення для формування фінансової
стратегії. Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику
неплатежів, інфляційних коливань, фінансової кризи та інших
непередбачуваних обставин [1, 12].
В результаті розроблення системи заходів, що забезпечують реалізацію
фінансової стратегії, на підприємстві формуються “центри
відповідальності”, визначаються права, зобов’язання і заходи
відповідальності їх керівників за результати реалізації фінансової
стратегії підприємства.
Заключним етапом розроблення фінансової стратегії підприємства є оцінка
її ефективності. Така оцінка може бути основана на прогнозованих
розрахунках різних фінансових показників, а також на основі прогнозу
динаміки нефінансових результатів реалізації розробленої стратегії,
таких як зростання ділової репутації підприємства, підвищення рівня
управління фінансовою діяльністю його структурних підрозділів тощо.
Вихідним етапом планування є прогнозування основних напрямків фінансової
діяльності підприємства, що здійснюється в процесі перспективного
планування. На цьому етапі визначаються завдання і параметри поточного
фінансового планування. У свою чергу база для розроблення оперативних
фінансових планів формується саме на стадії поточного фінансового
планування.
Основу перспективного фінансового планування становить прогнозування,
яке є втіленням стратегії підприємства на ринку. Фінансове прогнозування
полягає у вивченні можливого фінансового стану підприємства на
перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає
розробку альтернативних фінансових показників та параметрів,
використання яких відповідно до тенденцій зміни ситуації на ринку дає
змогу визначити один із варіантів розвитку фінансового стану
підприємства [8,123-131].
Основою фінансового прогнозування є узагальнення та аналіз наявної
інформації з наступним моделюванням і врахуванням факторів можливих
варіантів розвитку ситуації та фінансових показників. Методи та способи
прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб своєчасно
врахувати ці зміни.
Результатом перспективного фінансового планування є розробка трьох
основних документів:
прогноз звіту про фінансові результати (про прибутки та збитки);
прогноз руху грошових коштів (баланс грошових потоків);
прогноз балансу активів та пасивів підприємства.
Прогнозний звіт про фінансові результати показує обсяг прибутку, який
буде одержано в наступному періоді.
Прогноз руху грошових коштів відображає рух грошових потоків за
операційною, інвестиційною фінансовою діяльністю. Він дає можливість
визначити джерела капіталу й оцінити його використання в наступному
періоді.
За допомогою прогнозу руху грошових коштів можна визначити, скільки
грошових коштів необхідно вкласти в господарську діяльність
підприємства, синхронність надходження і витрачання грошових коштів, що
дає можливість визначити потребу в залученні капіталу й перевірити
майбутню ліквідність підприємства.
Після складання прогнозу руху грошових коштів розробляється стратегія
фінансування підприємства.
Прогноз балансу підприємства входить до складу директивного фінансового
планування. Баланс підприємства – це зведена таблиця, що в ній
відображено джерела капіталу (пасив) і його розміщення (актив). Баланс
активів і пасивів необхідний для того, щоб оцінити, в які види активів
спрямовуються грошові кошти і за рахунок яких джерел (пасивів)
передбачається створення активів [5, 47-56].
Структура балансу, що прогнозується (як правило, на плановий трирічний
період) відповідає загальновживаній структурі балансу підприємства,
оскільки за вихідний береться бухгалтерський баланс підприємства на
останню дату.
Успіх фінансової стратегії підприємства гарантується, коли фінансові
стратегічні цілі відповідають реальним економічним та фінансовим
можливостям підприємства, коли чітко централізовано фінансове
керівництво, а методи його є гнучкими та адекватними змінам
фінансово-економічної ситуації.
В умовах ринкових відносин,самостійності,відповідальності підприємств за
результатами своєї діяльності виникає об’єктивна необхідність визначення
тенденцій фінансового стану,орієнтації і фінансових можливостей та
перспективної оцінки фінансового стану інших госпо-дарюючих суб’єктів.
Підприємства зацікавлені в виробітки фінансової стратегії.Фінансова
стратегія –це генеральний план дій по забезпече- нню підприємства
грошовими засобами.Вона обхватує питання теорії та практики формування
фінансів,їх планування,вирішує задачі,які забезпечують фінансову
стабільність підприємства в ринкових умовах господаювання.Теорія
фінансової стратегії досліджує обcєктивні закономірності ринкових умов
господарювання,розробляє способи і форми виживання в нових
умовах,підготовки та ведення фінансових операцій.
Фінансова стратегія підприємства включає в себе:
аналіз фінансового стану;
оптимізацію основних та оборотних засобів;
розподіл прибутку.
Фінансова стратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю
забезпечує :
формування та ефективне використання фінансових ресурсів;
виявлення найефективніших напрямків інвестування та зосередження
фінансових ресурсів на цих напрямках;
відповідність фінансових дій економічному стану та матеріальним
можливостям підприємства;
”
?????h
?????????h
;„C†C.D?DEjEAEE`F?FueI?K”NdN”OlOaOdP°QthR?SiSLT T?VIW/eaaaaaaeeeeOOOOeee
eeeee
&
gd+-h
&
gd+-h
????¤?¤?$???????h
????¤?¤?$???????h?визначення головної загрози з боку конкурентів,
правильний вибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення
вирішаль- ної переваги над конкурентами;
створення та підготовка стратегічних резервів;
ранжування та поетапне досягнення цілей;
Таким чином успіх фінансової стратегії підприємства гарантується при
взаєморівновазі теорії і практики фінансової стратегії,при співпаданні
стратегічних цілей з реальним економічним та фінансовим можливос- тям
через жорстку централізовану фінансову стратегію.
Завданнями фінансової стратегії є:
визначення способів проведення успішної фінансової стратегії та
використання фінансових можливостей;
визначення перспективних фінансових взаємовідносин із суб’єктами
господарювання,бюджетом,банками,тощо.
фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності;
вивчення економічних та фінансових можливостей ймовірних
конкурентів,розробка та здійснення заходів щодо забезпечення фінансової
стійкості;
розробка способів виходу з кризового стану та методів управління за умов
кризового стану підприємств[2,3].
2. Методи та механізми фінансової стратегії.
Процеси трансформації економічної системи зумовлюють складність її
поведінки(динаміка попиту і пропозиції, появи нових технічних
новшеств),а з цього – невизначенність значень характеристик майбутнього
стану ринкового середовища для окремого підприємства.В цих умовах
підприємства всіх форм власності можуть забезпечити перс-пективу свого
існування тільки на основі стратегічного планування,од-ним з важливих
компонентів якого являються процеси формування і реалізації фінансової
стратегії розвитку підприємства.
Оскільки фінансова стратегія підприємства затрагує всі аспекти
йогофінансової діяльності,можна стверджувати,що елементи механізму
фінансового менеджмента повинні нести в собі механізми і інструменти
формування і реалізаціії фінансової стратегії [4].
В основу структури системи стратегічного управління фінансами
підп-риємства може бути положен класифікатор основних елементів
меха-нізму фінансового менеджменту формування і реалізації фінансової
стратегії підприємства буде включати слідучі складникові :
механізми внутришнього регулювання окремих аспектів формування і
реалізації фінансової стратегії підприємства;
риночний механізм регулювання діяльності по розробці і реалізації
фінансової стратегії;
механізми державного правового і нормативного регулювання фінансової
діяльності підприємства;
інформаційне забезпечення процесів стратегічного планування і управління
фінансовою діяльностю;
методи фінансового управління підприємства,використовуємі в процесах
розробки і реалізаціії фінансової стратегії;
сукупність фінансових важилів,які забезпечують реалізуємість фінансової
стратегії.
Формування і реалізація фінансової стратегії як основи фінансового плану
підприємства базується на використанні внутришніх інструментів.
До них можна віднести :
традиційні інструменти фінансового управління – фінансовий аналіз,
бюджетування, антикризисне управління;
механізми фінансової реструктуризації – ліквідація нерентабельних,
неплатоспроможних структур підприємства, контроль за витратами грошових
коштів, управління видатками виробництва, інтеграція капіталу з іншими
підприємствами;
інструменти ринку фінансових послуг – факторинг, страхування, лізинг
Під зовнішними механізмами та інструментами можна враховувати регулятори
взаємовідносин, які представляють собою зміни і доповне-ння к правилам
взаємодії,формуючих на макроекономічному рівні. Ці коректировки к
правилам взаємодії становляться інструментами фіна- нсового управління в
тому випадку,коли підприємство ініціює їх і являється ексклюзивним
користувачем з’являючих при цьому пільг і виділених ресурсів [4, 78].
До інструментів, які підтримують процедури формування і реалізації
фінансової стратегії розвитку відносяться :
методики по виконанню окремих кроків загального процесу формування і
реалізації фінансової стратегії розвитку;
моделі фінансового механізму підприємства, іноваційних процесів, що
впливають на формування і реалізацію фінансової стратегії.
Серед внутрикорпоративних фінансових інаструментів реалізації стратегії
розвитку забезпечують методи фінансового планування і уп-равління
підприємства(“гнучкого бюджету”, проценту від продажу, аналізу
беззбитковості, управління видатками),а також ситуаційні плани.
Метод “гнучкого бюджету” – пеередбачає визначення капітальних затрат по
проектам програми розвитку не у вигляді фіксованих сум, а у вигляді
нормативів видатків, що використовувалися як база при визначенні
показників діяльності підприємства, наприклад обсяг робіт по іновації.
Ефективність розробленої фінансової стратегії,забезпечення її реалізації
залежить від якості діяльності організаційної структури фінансових служб
підприємства,а значить організаційну структуру фінансово-економічного
управління підприємства можна рахувати внутрішньокорпоративним
інструментом формування і реалізації стратегії. Визначеня структурних
компонентів,їх функцій,складає розробку такого виду організаційного
механізму.
Метод проценту від продаж. Може бути використан для отримання оці-нок
кожного елементу прогнозуємого бюджету і звіту про прибутки і збитки,
які визначаються виходячи з запланованих обсягів продаж. В якості
відправних процентних відношень вибираються відношення, які мають місце
в поточній діяльності або отримані по ретроспективним даним,або
відзеркалюючи бажаний стан з точки зору системи менеджменту. Даний метод
дозволяє дуже просто визначити склад балансу і звіт про прибутки та
збитки. Метод беззбитковості – метод аналізу точки розриву. Дозволяє
визначити обсяги виробництва і продажу, які задовільняють умовам
беззбитковості,отримувати інформацію для рішення о цільових розмірах
прибутку, забезпечувати гнучкість довогострокових фінансових планів за
рахунок можливостей варіації різноматних видів витрат, цін, обсягів
продажу.
Серед механізмів внутришнього регулювання окремих аспектів фор-мування і
реалізації фінансової стратегії підприємства представляє інтерес метод
управління видатками, який базується на узгодженій діяльності
структурних підрозділів підприємства.
В основі цього методу лежать три принципа:
напівфабрикатний метод обліку витрат,
системоскладаюча діяльність головного економічного управління
підприємством,
використання мотиваційних установок окремих виробництв, які виділені в
самостійни центри відповідальності.
Даний метод ефективно використовується для вже сталої номенкла-тури
підприємства і може розповсюджуватися на управління видатками по крупним
контрактам. Кожен центр відповідальності може приймати участь в одному
або кількох контрактах (проектах) підприємства.
Механізми адаптації планів підприємства до зовнішніх умов доцільно
будувати на основі ситуаційних планів. Традиційно ситуаційні плани
розглядались як методичний прийом забезпечення гнучкості
загаль-нокорпоративної стратегії. Ситуаційний план являється в деякому
сенсі антиподом стртегічного плану. В ситуаційному плані передбачається,
що ті чи інші передбачення, прогнози в стратегічному плані
невраховуються.
Ситуаційний план може бути ефективно використовуватися як механізм
підтримки реалізації фінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний
план повинен визначити ті можливі або необхідні зміни,які повинні бути
здійснені по відношенню к загальній стратегії, цілям і фінансовим
субстратегіям підприємства.
Розглянемо деякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії
розвитку підприємства, створені і використовані в умовах
тра-нсформування економіки.
Механізм фінансової підтримки стратегії диверсифікації.
В сучасних умовах трансформування економіки України однією з най-більш
ефективнішою стратегією неалізації розвитку для великих підп-риємств
являється стратегія диверсифікації. Суть цієї стратегії полягаєв тому,що
діяльність різноманітних підрозділів підприємства організу-ється в
різних галузях. При цьому підсилюються конкурентні позиції пі-дприємства
в галузях,де має місце успіх,розширення сфери функціонування
підприємства.
Входження підприємства в нову галузь пов’язане з необхідністю витрат, до
складу яких входять:
інвестиції в виробничі підприємства,
додаткові інвестиції, пов’язані з подоланням вхідних бар’єрів
(патеттування технологій),
вартість опіру інших фірм, які вже знаходяться в галузі.
В даному випадку фактор “видатки освоювання ринку” може прийма-ти
значення детермінанта, таким чином, для реалізації стратегії
дивер-сифікації потрібен механізм, який дозволить надати детермінанту
таку динаміку, при якій він попаде в межі порогу прийнятності.
Цей механізм базується на ідеї переміщення ресурсів по складаючийся
ринковій ситуації для підтримки навих ідей та розробки нових товарів.
Склад механізму представляє собою багатокрокову процедуру :
За базис формуавння потоку внутришніх інвестицій підприємство вибирає
один або два контракти по основній продукції.
Нововведення рангується по ступеню ліквідації продукції, що виробляється
на їхній основі.
В плани включають іноваційний процес, пов’язаний з нововведеннями, які
мають найбільший ранг(N1).
Організовується система управлінського обліку для N1, по методу
диференційного обліку.
Використання дифференційного обліку знижує видатки по новведе-нню N1, і
дозволяє здійснити стратегію цінового проникнення при русі продукції,
пов’язаної з цим нововведенням.
Схема бюджетування N1і динаміка фінансових потоків по нововве-денню
представляються у вигляді бізнес-плану.
Наявність у підприємства вільних потужностей позволяє створитиумови для
запуску механізмів інтенсивного капіталостворення.
Отримуючий вільний прибуток від реалізації продукту по нововведе-нню N1
використовується при формуванні іноваційного фонду для запуску
інноваційного процесу по нововведенню N2.
При накопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для
нововведення N2 запускається процес по цьому нововведенню.
По мірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикаєть-ся
механізм інтенсивного капіталостворення,а також здійснюється перехід до
обліку повних видатків по центрам відповідальності.
Віртуальна фінансово-промислова група.Діяльність підприємств,пра-цюючих
по контрактам з закордонними фірмами і виробляючих висо-котехнологічну
продукцію, характеризується рядом особливостей:
виробляєма продукція відноситься до класу складних технічних систем. Це
обов’язково призвeде до необхідності залучення в виробничий процес
підприємств-суміжників для виробництів окремих деталей і вузлів;
відсутність оборотних засобів практично у всіх підприємств
України,призводе до практично некерованому росту загально виробничого і
фінансового риску діяльності базового підприємства;
конкуренція на світовому ринку затрагує і фінансову стратегію
підп-риємства. Так на тендерах по заключенні договорів на складну
технічну продукцію західні конкуренти переносять боротьбу в область
фінансової стратегії,тобто вони предлагають лізингову форму поставки
продукції. В той же час відчизняні підприємства не зможуть дозволити
собі такої форми фінансування робіт.
Таким чином з’являються загальні напрямки подолання існуючих проблем:
прискорити рух фінансових ресурсів від базового підприємства до
підприємств-суміжників;
притримати надхожувальні до підприємствам-суміжникам грошові засоби в їх
виробничому циклі;
зконцентрувати в межах одного банку необхідні обсяги грошових засобів,
за допомогою яких можливо буде задовольнити необхідність базового
підприємства в поповненні оборотних засобів за рахунок кредитних
ресурсів;
Подолати існуючі проблеми дозволяє використання снеціального механізму,
який реалізує максимально замкнуту систему руху фінансо-вих ресурсів по
визначеному контракту. Такий механізм будується, як “віртуальна
фінансово-промислова група”, яка формується при співдії з Національним
банком України. Ініціатором і організатором процесу створення цього
механізму вистуває базове підприємство.
Формування і функціонування механізму складається з:
Для підприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємст-
ва відкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною
відзнакою –це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами,які поступають
на рахунок тільки підприємству –власника рахунку.Даний рахунок виключає
нецільове використання грошових засобів,так як кошти на ньому не
підлягаються до списання.Таким чином,і базове підприємство і його
контрагенти становляться клієнтами одного банку [4, 78].
Цей механізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми,бо різко
прискорюється швидкість проходження грошових засобів від базового
підприємства до контрагентів;оскільки грошові засоби залишаються в межах
одного банку,то він може акумулювати їх для кредитування базового
підприємства,тощо.
Даний механізм реалізує ідею самоорганізації фінансових потоків.В якості
базового елементу,який запускає цей процес є базове підприє-мство
–здійснювач контракту,також важливо роль грає Національний банк України
і Кабінет Міністрів,які легалізують своїми рішеннями по-добні схеми
взаємовідносин підприємств і банківських структур.
Висновки
В даній роботі йшлося про суть поняття “фінансова стратегія
підприємства”. Важливим моментом при розробленні фінансової стратегії
підприємства є визначення періоду її реалізації. Тривалість цього
періоду залежить в першу чергу від тривалості періоду формування
загальної стратегії розвитку підприємства.
Розглянуті основні етапи формування фінансової стратегії підприємства,
методи та механізми фінансової стратегії.
На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика
підприємства за основними напрямками фінансової діяльності:
податкова,
цінова,
амортизаційна,
дивідендна,
інвестиційна.
У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється
виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутришніх
ресурсів,мак- симальному зниженню собівартості продукції,формуванню та
розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу
підприємства,тощо.Важ- ливе значення для формування фінансової стратегії
має врахування факторів ризику.Фінансова стратегія розробляється з
урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань, фінансової кризи. В
умовах ринку підприємства, організації, фірми зіткаються з різними
фінансовими проблемами,тобто з цього зcявляється необхідність
передбачення майбутнього стану підприємства,а це можливо тільки при
використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.
Список використаної літератури:
Журнал Фінанси України, 2006 рік №10
Ковалева A.M., Лапуста М.Г. Скамай Л.Г. Финансьі фирмьі: Учебник. — М :
ИНФРА-М. 2000. – С. 336.
О.М.Бандурка, М.Я. Коробов, П.І. Орлов, К.Я. Петрова – “Фінансова
діяльність підприємства”, Київ, “Либідь”, 2002, ст. 81, 109, 125-174,
279, 308-318
П.Г. Клівець Стратегія підприємства: Навч. Посіб. – Київ. –
“Акакдемвидав”, – 2007
Гриньова В.М.. Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. — 2-ге вид.,
перероб. і доп. — К.: Знання-Прес. 2004. – С. 175
Мойсеєнко І.Є.Фінансове планування підприємств // Фінанси України. –
2000. – №9. – С.68
Крамаренко Г.О. Фінансовий аналіз і управління. — К.: Центр
навчальної літератури, 2003. – 123 с.
Слав’юк Р.А. Фінанси підприємства: Навч. посіб. – Київ: ЦУЛ, 2002. – С.
323.
Павлова Л.Н. Финаны предприятий: Учебник для вузов. — М.: Финансы:
ЮНИТ.И. 1998. – 639 с.
Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Поддєрьогіна А.М. – К.: КНЕУ. –
2000. – С.329.
PAGE
PAGE 6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
