.

Джерела формування оборотних коштів (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
237 2815
Скачать документ

Реферат на тему:

Джерела формування оборотних коштів

План

1. Власні джерела формування оборотних коштів

2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання

Література

1. Власні джерела формування оборотних коштів

Як правило, мінімальна потреба підприємства в оборотних коштах
покривається за рахунок таких власних джерел: статутний капітал (фонд),
відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення; цільове
фінансування та цільові надходження (із бюджету, галузевих і
міжгалузевих позабюджетних фондів), приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок
коштів бюджету, пайових внесків членів-засновників, внесків іноземних
учасників (для спільних підприємств), надходження від емісії цінних
паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новостворенрго
підприємства.

На вже діючих підприємствах власними джерелами фінансування оборотних
коштів є прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства,
надходження від емісії цінних паперів, а також прирівняні до власних
оборотних коштів сталі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу
оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що
залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його
розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке
економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за
придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України 23.02. 96 р.
ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів
України “Про порядок використання прибутку державних підприємств,
установ і організацій”. Згідно з цим Законом державні підприємства мали
спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 %
загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від
оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів,
залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів,
загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів
та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це
кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи
грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу
підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за
призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування
оборотних коштів підприємства.

Сталі пасиви – це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати
працівникам, відрахувань на обов’язкове державне пенсійне страхування,
на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування
покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються
сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що
сталі пасиви відсутні на підприємстві.

Методика визначення власних оборотних коштів підприємства, яка зараз
пропонується, не робить розмежування між сталими пасивами і
короткотерміновими пасивами. Відображаються вони в І розділі пасиву
балансу.

З метою повнішого залучення фінансових ресурсів і якісного управління
ними підприємства мають змогу планувати сталі пасиви. Залежно від виду
сталих пасивів можуть застосовуватись різні методики їх розрахунку.

Розмір мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу
її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між
терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона
сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може
використати в господарському обороті. Так, якщо виплата заробітної плати
здійснюється за першу половину місяця 25-го числа кожного місяця, а за
другу половину – 10-го числа наступного місяця, то в обороті
підприємства завжди перебуває дев’ятиденна сума заробітної плати.

Мінімальна заборгованість щодо резерву майбутніх платежів створюється
головним чином за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна
заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва
не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що
відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку
нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам,
коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка. Однак на
рахунку майбутніх платежів згідно з графіком відпусток завжди є кошти,
які використовуються в господарському обороті. У зв’язку з цим
мінімальні залишки коштів на рахунку майбутніх платежів ураховуються як
джерело формування власних оборотних коштів. Резерв майбутніх платежів
визначається в сумі мінімального залишку за звітними даними за 12
місяців, що передують плановому року, з урахуванням змін фонду
заробітної плати в плановому році.

Сума мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх
платежів може визначатися і спрощеним методом, виходячи з суми
мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання
фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна заборгованість щодо відрахувань у позабюджетні фонди також
постійно є в обігу підприємства, її можна визначити як добуток
мінімальної перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та
відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою
готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом
виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності
продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва,
ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних
оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається
відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку
розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів спрямовується не вся
сума сталих пасивів, а лише приріст її в плановому році, оскільки базову
їх суму враховано в попередні роки.

2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є
постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання
фінансового плану щорічно уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу
виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того,
на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів
за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої
готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних
зобов’язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють
потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим.
Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині
економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо
фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової
нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових
ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів,
комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів – фінансування витрат, пов’язаних з
придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами
підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, із виникненням
(збільшенням) дебіторської заборгованості, податковими платежами та
іншими зобов’язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно ув’язати всі джерела оборотних
коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів
сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних
цінностей.

Ураховуючи складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі,
комерційні банки з метою гарантії повернення коштів, що надаються в
позику, кредитують суб’єктів господарювання під заставу їхнього майна
або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби в позикових оборотних коштах включає розрахунок
необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих
товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних
цінностей визначається для кожного об’єкта як різниця між запланованою
вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними
коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об’єктів кредитування, надається
строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно
менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом
виробництва, станом товарного і грошового обігу.

Порядок отримання кредиту викладено в розділі 7.

3. Залучення коштів інших суб’єктів господарювання

До залучених належать кошти інших кредиторів, які надаються
підприємствам у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до
одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Вексель є найпростішою й найпоширенішою формою кредитних грошей. Він
виписується боржником і передається кредиторові. Сам факт видачі векселя
означає фактично перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель
реалізується незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких
грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання
є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком
фінансових ресурсів у покупця (споживача) і неможливості розрахуватися з
постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів.
Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що
поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або
інше боргове зобов’язання.

Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період
становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними
формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У
цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і
народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює
обертання оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових
ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел
формування оборотних коштів, її породжує брак власних оборотних коштів.
Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про
участь у господарському обігу підприємства коштів інших суб’єктів
господарювання.

Іншими словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові
зобов’язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за
розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не
сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних
вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк;
за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено
чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за
розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за
невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і
прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті
порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів.
Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні
цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник
змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до
пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.

За кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів
відбувається у товарній формі на відміну від власних оборотних коштів і
банківського кредиту, які виступають у грошовій формі. Розмір і
тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від
конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо –
від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості,
головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Стан кредиторської і дебіторської заборгованості, їх участь у формуванні
та використанні оборотних коштів промислових підприємств свідчать про
серйозні негаразди в господарській діяльності (табл. 6.6).

У цілому в промисловості України станом на 1.07.1999 р. у запаси
товарно-матеріальних цінностей вкладено оборотних коштів на суму 27960,2
млн грн. Дебіторська заборгованість перевищує суму оборотних коштів,
вкладених разом у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову
продукцію і товари і становить 62115,4 млн грн. Кредиторська
заборгованість становить 88578,9 млн грн. і більше ніж у 1,4 раза
перевищує дебіторську. Така сама тенденція мала місце й у 1998 році.
Наведені дані дають змогу зробити висновок, що для підприємств
кредиторська заборгованість є ледве чи не головним джерелом
короткострокового фінансування.

Створюється парадоксальна ситуація: що більше в обороті
під-приємства-споживача товарів і грошей підприємства-постачальника, то
більше (незалежно від форми власності) це його влаштовує. Однак таке
“перекачування” капіталу (хоча й тимчасове) в кінцевому підсумку утворює
ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює
обертання оборотних коштів у народному господарстві в цілому.

Джерела формування оборотних коштів справляють вплив на їх обертання.
Особливості різних джерел формування і принципи різного режиму
використання власних і залучених оборотних коштів впливають на
ефективність використання оборотних коштів і всього оборотного капіталу.
Раціональне формування названих джерел оборотних коштів має значний
вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан
підприємства, сприяє досягненню мети з мінімально необхідними за даних
умов оборотними коштами.

Література:

Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 р.

Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.

Закон України “Про підприємництво” від 7 лютого 1992 р.

Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 липня 1991 р.

Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20 березня 1991 р.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р.

Закон України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 р.

Закон України “Про банкрутство” // Відомості Верховної Ради України. –
1992. – №31.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22 травня 1997 р.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.

Закон України “Про заставу” від 2 жовтня 1992 р.

Закон України “Про приватизаційні папери” від 6 березня 1992 р.

Закон України “Про лізинг” від 16 грудня 1997 р.

Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної
конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради
України. – 1992. – №2.

Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”
від 26 червня 1997 р.

Закон України “Про збір на обов’язкове соціальне страхування” від 26
червня 1997р.

Закон України “Про державний бюджет України на 1999 р.” від 31 грудня
1998 р.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17
грудня 1999р.

Закон України від 13 лютого 1998 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

Закон України від 22 лютого 2000 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про підприємництво”.

Закон України від 30 червня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про банкрутство”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про Національний банк України”.

Закон України від 4 листопада 1999 р. “Про запровадження єдиного збору,
який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”.

Закон України від 20 травня 1999 р. “Про внесення змін до Закону України
“Про оренду державного та комунального майна”.

Закон України від 18 листопада 1999 р. “Про внесення змін до Декрету
Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір”.

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 p. №996-XIV.

Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з
питань оподаткування” від 2 березня 2000 р.

Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 р.” від 17 лютого
2000 р. №1458.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про створення Державного
інноваційного фонду” від 18 лютого 1992 р.

Постанова Кабінету Міністрів України та НБУ від 19.04.94 р. № 279 “Про
нормативи запасів товарно-матеріальних цінностей державних підприємств
та організацій та джерела їх покриття”.

Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про
порядок санації державних підприємств” // Зібрання постанов Уряду
України. – 1994. – № 5.

Типове положення по плануванню обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) в промисловості. Затверджено постановою КМУ
26.04.96 p., №473.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств. Затверджено
постановою КМУ 23.04.96 р. № 452.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню собівартості
продукції будівельно-монтажних робіт. Затверджено постановою КМУ
9.02.96р. №186.

Типове положення по плануванню, обліку і калькулюванню науково-дослідних
і дослідно-конструкторських робіт. Затверджено постановою КМУ 20.06.96
р. № 830.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану
неплатоспроможних підприємств та організацій // Галицькі контракти. –
1997. – №40.

Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств. Методика
інтегральної інвестиційної привабливості підприємств та організацій //
Українська інвестиційна газета. – 1998. -№3.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 “Про
складання фінансової звітності”.

Постанова Правління Пенсійного фонду України “Про затвердження змін та
доповнень до Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами,
установами, організаціями та громадянами збору на обов’язкове Державне
пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до
Пенсійного фонду України” від 9 січня 2000 р. №1-3.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020