.

Бюджетний механізм та бюджетний механізм держави (курсова робота)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
2 6411
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

Бюджетний механізм та бюджетний механізм держави

Зміст

Вступ.

1. Загальна організація та управління виконання відповідного бюджету.

2. Виконання бюджетної політики.

3. Основні та пріоритетні напрямки бюджетної політики України за 2004
рік.

Висновки і пропозиції.

Література

ВСТУП

У період економічної трансформації, що характерний у даний час для
України, особлива увага приділяється питанням організації виконання
місцевих бюджетів в умовах ринкової економіки. Причиною цього або є
схильність перехідної економіки до бюджетних криз, що впливають на
соціально-економічне положення в країні. Розуміння цього взаємозв’язку
викликає необхідність виявлення напрямків удосконалювання механізму
організації виконання місцевих управління формуванням бюджетів з метою
економічної стабілізації в державі.

Актуальність теми. Складне становище в економіці держави негативно
відбивається на стані місцевих бюджетів України. Механізм виконання
місцевих бюджетів малоефективний, підтвердженням тому є нестабільність і
недостатність дохідної частини місцевих бюджетів, відсутність
відрегульованих правил міжрегіонального перерозподілу державних доходів,
виникнення конфліктних ситуацій у регіонах щодо обсягів трансферного
забезпечення. А тим часом роль місцевих бюджетів в управлінні економікою
дуже істотна, оскільки вони є значним інструментом впливу на темпи і
пропорції суспільного розвитку. Рівень виконання місцевих бюджетів є
одночасно й умовою і результатом соціально-економічного розвитку
відповідних територій. Тому створення ефективного механізму організації
виконання цих бюджетів являє собою, одну з актуальних проблем, від
швидкості вирішення якої залежать терміни стабілізації економіки і
переходу її до росту.

В даний час проблеми організації виконання формуванням місцевих бюджетів
перебувають в центрі уваги вітчизняних і закордонних учених-економістів,
що істотно розширили варіанти теоретичних і практичних рішень.

Відповідно до їхніх висновків оптимальний і гармонічний механізм в
державному бюджеті (найважливішим з них є податок на додаткову вартість,
у 100% розмірі, що надходить у Державний бюджет України) і відсутність
стабільних нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і
зборів не створюють стимулів для більшої мобілізації доходів органами
місцевого самоврядування, оскільки ніякі зрушення в економічному
розвитку адміністративно-територіальних одиниць істотно не впливають на
можливості бюджетного фінансування.

Сьогодні до задач по забезпеченню достатнього рівня дохідної
наповнюваності місцевих бюджетів необхідно додати також задачу посилення
фінансової дисципліни платників податків, що знаходиться поки на
низькому рівні. Про це свідчать розміри податкової заборгованості перед
бюджетом. У такий спосіб проблеми формування місцевих бюджетів вимагають
наукового рішення. Саме необхідність заглибленої наукової розробки
проблем формування місцевих бюджетів і їхнього регулювання, а також
безумовне практичне значення зазначених процесів в умовах перехідної
економіки визначили вибір теми магістерської роботи.

Мета курсової роботи полягає в проведенні комплексного дослідження
теоретичних організаційно правових засад та діючої практики організації
виконання місцевих бюджетів України і науковому обґрунтуванні пропозицій
і рекомендацій з його вдосконалення.

Об’єктом дослідження обрано механізм організації виконання бюджетної
політики України.

Предметом дослідження є організація виконання бюджетної політики .

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є
законодавчо-нормативна база з обраного напряму досліджень, класичні
положення економічної теорії, що були використані при дослідженні
процесу виконання бюджетів, зокрема, методи логічного методи,
економічного і системного аналізу.

1. Загальна організація та управління виконання відповідного бюджету.

Основне завдання організації та управління виконанням відповідного
бюджету полягає в забезпеченні відповідності діяльності розпорядників
бюджетних коштів визначеній меті та завданням. Важливим чинником
організації виконання бюджету с система стимулювання кращих результатів.
Основою має стати правило, що кошти, зекономлені за рахунок підвищення
ефективності використання відповідною установою сум затверджених
асигнувань, залишаються у розпорядника коштів і спрямовуються на
поліпшення виконання завдань. Поширеною практикою щодо цього є система
контрактів, що передбачає низку стимулів за досягнення окреслених
результатів.

Фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління
виконанням відповідного бюджету, координують діяльність учасників
бюджетного процесу з питань виконання місцевих бюджетів.

Зазначені положення покладають на місцеві органи виконавчої влади
відповідальність за реалізацію прийнятих представницькими органами
відповідних адміністративно-територіальних одиниць рішень про бюджет на
планований період, а місцеві фінансові органи мають організувати проце
виконання місцевих бюджетів та управління коштами відповідного бюджету
згідно з вимогам Бюджетного кодексу, законів України «Про місцеве
самоврядування в Україні», «Про обласні, районні держав адміністрації»,
нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, Міністерства
фінансів Україні міністерств та відомств у частині витрачання коштів
місцевих бюджетів, рішень та розпоряджен місцевих органів виконавчої
влади, а також принципами побудови бюджетної системи України.

Бюджетний кодекс передбачає, що асигнування надається тільки тим
об’єктам, щодо яких ці асигнування були передбачені. Розпорядники
бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними
коштами. Бюджетний кодекс забороняє брати зобов’язання та проводити
видатки, більші за бюджетні асигнування. Будь-яке розміщення замовлення,
придбання товару, послуг без передбачених на це асигнувань або з
перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та рішенням
відповідної ради про місцевий бюджет, не вважається бюджетним
зобов’язанням.

Розпорядник бюджетних коштів отримує товари, роботи та послуги
відповідно до умов взятого (зареєстрованого) бюджетного зобов’язання і
тільки після цього приймає рішення про їх оплату та подає платіжне
доручення на здійснення платежу.

Реєстрація (відображення) в бухгалтерському обліку виконання місцевих
бюджетів відповідного бюджетного зобов’язання стає надійною перепоною
виникненню заборгованості та нецільовому використанню бюджетних коштів.
Саме цей механізм значно посилює відповідальність головного розпорядника
бюджетних коштів на стадії розробки на основі плану діяльності проекту
кошторису та бюджетного запиту і – відповідно – визначення фінансового
органу в процесі прийняття рішення про включення бюджетних запитів до
проекту рішення про місцевий бюджет. При цьому простежується тісний
взаємозв’язок стадій бюджетного процесу, а саме, встановлення бюджетних
асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі затвердженого
бюджетного розпису та затвердження кошторисів з формуванням відповідного
бюджету (встановлення бюджетних призначень).

Процес виконання місцевих бюджетів стає найважливішим етапом бюджетного
процесу, оскільки стан виконання бюджетів всіх рівнів має засвідчити:

досягнення конкретних результатів діяльності відповідно до визначених
завдань:

точність прогнозування показників бюджету щодо доходів та видатків:

ефективність здійснюваної відповідними органами роботи (адміністрування)
щодо наповнення дохідної бази місцевих бюджетів:

оптимальність прийнятих рішень щодо спрямування ресурсів місцевих
бюджетів за напрямами діяльності органів місцевої влади:

досягнення фінансової самодостатності органів місцевого самоврядування:

рівень забезпечення соціальних потреб населення
адміністративно-територіальної одиниці як за рахунок коштів місцевого
бюджету, так і отриманих з державного бюджету у вигляді субвенцій:

ефективність використання запозичених ресурсів.

2. Виконання бюджетної політики.

В цьому пункті розкриваються питання, які, як правило, вирішуються на
урядовому рівні. Ці питання впливають на бюджет в цілому і можуть мати
негативний вплив на багато чи всі бюджетні організації. Рішення, які
приймаються для вирішення цих питань, є політичними рішеннями.

Ці рішення розглядатимуться тут в двох категоріях для полегшення
обговорення. Отже, перша категорія – економічний і політичний вплив на
бюджет. Ця категорія включає великий вплив на бюджет, що виникає з
економічних і політичних подій, що відбуваються поза межами бюджетної
системи країни. До таких подій можна віднести недоотримання доходів,
інфляцію і великий обсяг незакладених в бюджет видатків. До другої
категорії – бюджетна система і питання управління – відносять проблеми,
що часто виникають в бюджетній системі самі по собі, і які вимагають
прийняття протягом року політичних рішень. Сюди можна віднести питання
управління резервними фондами, контроль за позабюджетними видатками та
внесення змін до бюджету.

Спочатку розглянемо причину і природу цієї проблеми і її потенційний
вплив на виконання бюджету. Потім, розглянемо деякі з інструментів, які
застосовує уряд для вирішення цих проблем. Найкращі бюджетні системи
передбачають розвиток таких проблем протягом року і часто забезпечують
планові механізми для вирішення таких проблем. Такі ситуації, як висока
інфляція і значне недоотримання доходів, є надзвичайно серйозними самі
по собі. Ситуація може погіршитись, якщо фінансова система не
передбачила планового методу її подолання.

2.1. Економічний і політичний вплив на бюджет

Головні принципи:

Бюджети рідко коли виконуються відповідно до плану.

Серйозні економічні і політичні події можуть спричинити серйозні зриви
виконання

бюджету, навіть якщо він запланований найкращим чином.

Не існує набору правил чи методів, якими б керувались країни для
вирішення основних

проблем виконання бюджету. Але існують принципи, політичні методи і
інструменти.які часто використовуються і можуть бути пристосовані до
особливостей окремої країни.

Хороші бюджетні системи передбачають незаплановані події протягом
виконання бюджету і забезпечують планові механізми для прийняття
необхідних політичних рішень.

Загальне представлення недоотримання доходів

Це загальна проблема виконання бюджету, навіть у розвинутих країнах.

Двома основними загальними проблемами недоотримання доходів :

економіка не працює так добре, як очікувалось, коли формувався бюджет,

затверджений бюджет засновувався на нереалістичних (занадто
оптимістичних) прогнозах надходжень.

Інколи третьою причиною є незадовільний збір податків, що часто
поєднується з існуванням великого сектору тіньової економіки.

Розмір недоотримання доходів чітко визначає серйозність впливу на
бюджет, а значимість визначає тип заходів, які вживає уряд для подолання
проблеми.

Велике недоотримання доходів може бути і не визначене на початку
бюджетного року. Нездатність зреагувати швидко неодмінно спричинить
фінансову кризу, що часто набуває більших масштабів дещо пізніше.

Існує лише два прийнятні і розумні способи подолання проблеми
недоотримання доходів, — зменшення видаткової частини і отримання
додаткових надходжень. Часто використовуються поєднання цих способів.

Отримання додаткових надходжень

Підвищення податків всередині року створює економічну непевність і,
частіше за усе, не принесе збільшення доходів вчасно для вирішення
проблеми недоотримання в бюджеті. Цей метод підходить більше тоді, коли
недоотримання надходжень прогнозується на етапі формування бюджету.

Позики також є методом подолання проблеми. Але міста не можуть вийти за
рамки обмежень боргу і розміру дозволеного бюджетного дефіциту, маючи, в
той же час, обмежений доступ до фінансових ринків.

Недоотримання доходів тимчасового характеру, що спричинене нерівними
потоками надходжень протягом року – зовсім інше. Ця проблема вирішується
зосередженням уваги на планах витрачання коштів і короткостроковими
позиками. Цю проблему можна також вирішити короткостроковим відкладенням
виплат за зобов’язаннями органів влади.

Зниження податків для стимулювання економіки і, таким чином, збільшення
доходної частини. Зниження податків інколи є довгостроковим вирішенням
проблеми недоотримання доходів. Однак проблему бюджетного року, навряд
чи, вдасться вирішити.

Зменшення видатків

Найчастіше органи влади вдаються до зменшення видатків, коли виникає
проблема недоотримання доходів.

Найпростішим рішенням є зменшення фінансування усіх програм на однаковий
відсоток. Хоча це й не є добре продуманим рішенням, що засновується на
пріоритетності видатків, таким підходом найлегше керувати, і він є
найбільш політичне прийнятним, оскільки “біль” від зменшення
фінансування в рівній мірі розподіляється між усіма бюджетними
організаціями. Зменшення фінансування, як правило, не поширюється на
“законодавче затверджені програми” і “захищені програми”. Така ситуація
може негативно позначитись на інших видах діяльності органів влади.

Відкладення капітальних проектів і обмеження чи тимчасове обмеження є
дуже специфічними методами, які часто використовуються в поєднанні із
скороченням бюджетів.

Часто зміни до бюджету мають затверджуватись відповідною радою.

Нездатність швидко зреагувати на недоотримання доходів вимірюваних
пропорцій може швидко призвести до накопичення заборгованості. Тут
існують свої проблеми, які обговорюватимуться нижче.

Недоотримання доходів створює багато проблем, пов’язаних з виконанням
бюджету. Якщо бюджет базується на неправильному розрахунку доходів, то
проблем неможливо уникнути. За таких умов, виконання бюджету більше
схоже на практичну вправу з курсу управління кризовими ситуаціями. Отже,
найгіршою ситуацією є та, коли в основу оригінального бюджету закладено
занадто оптимістичні розрахунки надходжень.

Видатки, що не закладені в бюджет і невиконані зобов ‘язання

Протягом бюджетного року можуть виникнути великі і незаплановані потреби
в коштах.

Як й у випадку з недоотриманням доходів, розмір незаиланованої потреби є
важливим для визначення її серйозності. Крім того, така потреба впливає
на політичні рішення, які необхідно прийняти для вирішення проблеми.

Позабюджетні видатки — це, як правило, потреба в коштах, які необхідно
виділити, але які не були закладені в бюджет. До таких потреб можна
віднести кошти, необхідні для усунення наслідків стихійних явиш (таких,
як потопи та землетруси) чи техногенних катастроф (таких, як викид
рідких токсичних матеріалів в річкову систему).

Невиконані зобов’язання можна охарактеризувати як конкретні законні чи,
в деяких випадках, “потенційні” чи моральні зобов’язання органу влади
для вирішення проблеми непередбаченої фінансової кризи. Сюди можна
віднести несприятливе судове рішення, за яким встановлюється фінансове
зобов’язання органу влади.

Будь-який бюджет стикається з непередбаченими видатками протягом року.

Більшість органів влади вже мають відпрацьовану систему вирішення таких
проблем, особливо невеликого масштабу.

Чітка юридична база є важливим елементом будь-якого політичного рішення,
за якою встановлюється коло відповідальності органу влади і визначається
система, за якою можна віднайти необхідні шляхи виходу з негативних
ситуацій. Більшість фінансових изиків оцінити нескладно; з ними можна
впоратись, залишаючись в рамках нормального бюджетного процесу. Може
використовуватись стандартний набір інструментів оцінки і управління
ризиками.

Перед кризою

Варто іще раз наголосити, що для вирішення проблеми непередбачених
витрат до настання кризи повинна існувати юридична база. По-друге,
ризик, якому піддасться бюджет, має оцінюватись і усвідомлюватись на
стадії формування бюджету.

Хороші юджетні системи передбачають резервні фонди для непередбачених
витрат для окриття ризиків, які відносяться до гарантій органів влади і
впливу змін на обмінні курси вартості обслуговування боргу.

Практичне правило полягає в тому, що резервний онд для непередбачених
витрат не повинен перевищувати 1-3% загальної суми бюджету.

Хороший бюджет робить різні припущення при аналізі потенційного
економічного впливу на бюджет.

Середньостроковий вплив на вартість обслуговування боргу з огляду на
зміни обмінних курсів і процентних ставок мас періодично оцінюватись.

Припущення щодо надходжень та відтоку капіталу мають ретельно
перевірятись для прийняття до уваги можливих змін в зовнішньому
середовищі.

Економічні ризики, що асоціюються з потенційними зобов’язаннями також
мають оцінюватись.

Всі фактори, що перераховані вище, впливають на розмір резервного фонду
для непередбачених витрат.

Подолання кризи

Методи, що використовуються для вирішення проблеми незакладених в бюджет
видатків і невиконаних зобов’язань, відрізняються один від одного і
залежать від розмірів видатків і ситуації в країні.

Коригування бюджету. Якщо сума видатків невелика, то першим етапом є
внесення змін до бюджету. Це означає зменшення видатків деінде в бюджеті
для компенсаціїб непередбачених видатків. Такий захід, як правило,
вимагатиме юридичної ухвали. Може застосовуватись перепрограмування,
якщо сума невелика і якщо існує повноваження.

Використання резервного фонду для непередбачених видатків. Це може бути
першим варіантом розв’язання проблеми, за умови того, що резервний фонд
існує і покриває розмір та природу видатків. Зміни до бюджету можуть і
не вноситись, але відповідна рада мас знати про використання фонду.

Використання непередбаченого асигнування, що наступає після запиту
додаткового асигнування. Цей метод найчастіше використовується в
розвинених країнах, де дефіцит і його обслуговування не є найголовнішими
проблемами. Це дозволяє тимчасово використовувати кошти, що виділені під
інші програми до того часу, коли кінцева вартість може бути використана
як основа для додаткового асигнування.

Використання “фонду на чорний день”. Деякі уряди засновують на
довгостроковій основі “фонд на чорний день” для фінансування
неочікуваних потреб. Як правило, цей фонд задіюється, коли доходи
перевищують видатки. Варто зазначити, що створення таких фондів є іще
одним засобом подолання дефіциту доходів.

Борг. Взяття боргових зобов’язань для розподілу великих видатків на
довший період часу.

Підвищення податків та інші доходи.

Не існує формули для вирішення таких проблем. Часто, рішенням є
поєднання деяких з перерахованих вище інструментів.

Однак, усі розвинені бюджетні системи певним чином закладають рішення в
бюджет, – чи видатки залежать від існуючих асигнувань, чи до бюджету
вносяться зміни.

Боротьба з інфляцією

Подібно до інших питань, що були вже розглянуті, розмір Інфляції
визначає серйозність проблеми. 3-5% інфляція може бути подолана без
особливих перестановок в більшості бюджетів. 20% інфляція створює
серйозні проблеми для виконання бюджетів на рівні їх виконання в
попередньому році.

Крім того, інфляція підвищує вартість запозичення коштів. Таким чином,
частина бюджету має йти на обслуговування боргу. Звичайно, в той же час,
знижується справжня вартість обслуговування вже існуючого внутрішнього
боргу.

Подібно до інших питань, що були вже розглянуті, першим етапом боротьби
з Інфляцією є, знову жтаки, є етап, коли формується бюджет. До питання
врахування іифяв» необхідно підходити з усією обережністю. Найбільш
типовими рішеннями є:

1. Замороження заробітної плати робітників і службовців. Якщо це
відбувається протягом декількох років підряд, то це може знизити
реальний дохід службовців , негативно позначитись на моральному стані,
стати причиною втрати роботи, знизити продуктивність праці і, врешті
решт, стати головним політичним питанням.

2. Індексування законодавче затверджених програм. Пенсії, допомога по
безробіттю, медичні платежі і деякі інші законодавче затверджені
програми можуть автоматично індексуватись для дотримання рівня реальних
сум.

3. Вибіркове збільшення інфляції. Оскільки інфляція різниться в
залежності від економічних галузей, то під час формування бюджету може
бути прийняте рішення допустити вибіркове збільшення інфляції в тих
сферах, які вважаються найбільш важливими, наприклад, ціни на пальне.

4. Корегування бюджету. Однією відповіддю на інфляцію є припинення
фінансування мало пріоритетних програм для підтримання більш важливих,
принаймні на найнижчому рівні фінансування в реальній вартості.

Варто іще раз зауважити, що всі кроки, що перераховані вище аналізуються
і плануються до початку виконання бюджету. Як тільки бюджет приймається
і починається його виконання, вибір інструментів для боротьби з
інфляцією обмежується.

Найбільш важливими є надійна інформація і прогнози, заздалегідь
запланований і добре продуманий метод боротьби з інфляцією, а також
чітке усвідомлення реального впливу інфляції на послуги, що надаються
окремими бюджетними організаціями.

Варто також зауважити, що інфляція може також підвищити ціну валюти
доходів, так само як і її вартість. Це має привести до збільшення
доходів, що частково може компенсувати вплив інфляції на видаткову
частину.

Політичний вплив і корупція

Добра політика

Уряди змінюються. Часто це не співпадає з бюджетним циклом. Новий уряд
може розробляти інші політичні лінії і встановлювати свої пріоритети.

В більшості бюджетів закладено можливість представлення нової політики.
Але ця можливість, як правило, є обмеженою. Скоріше, бюджет нового уряду
вже в повному обсязі відображатиме всі нові політичні лінії, пріоритети
і нові програми.

Тиск зацікавлених груп часто перешкоджає нормальному виконанню бюджету.
Але цей тиск здоровий (в більшості випадків) і є прикладом демократії в
дії. Інколи видасться неможливим вирішити певні проблеми, що виникають
протягом поточного року в контексті бюджету.

Перехідні періоди – це періоди, коли баланс між цілісністю існуючого
бюджету і бажаними змінами нового уряду має збалансовуватись з особливою
обережністю.

Погана політика

“Поганій політиці” можна дати таке визначення, — це спроба політиків і
урядовців тиснути на виконання бюджету і порушувати матеріальне право, а
також перешкоджати ефективному виконанню бюджету.

Такий тиск може проявлятись, починаючи від намагань “просунути” хорошого
товариша чи родича на певну посаду в обхід нормальним процедурам, до
диктування результатів важливого тендеру фірмі, колезі чи товаришу.
Несанкціонований арешт коштів чи використання коштів не за призначенням
є іще одним прикладом.

Захист від невідповідного впливу та забезпечення найкращого виконання
бюджету є головними причинами того, чому країни розробляють закони про
державну службу, державні закупівлі, аудиторську діяльність та засоби
контролю виконання бюджету.

Прозорість діяльності, що пов’язана з виконанням бюджету, є головною
характеристикою бюджетних систем, які змодельовані для захисту від
невідповідного політичного впливу. Прозорість вважається наріжним
каменем належного управління видатками.

І, нарешті, зловживання бюджетною системою на політичному рівні, яке
може й не бути незаконним, часто підриває довіру громадськості і може
призвести до виникнення сумнівів щодо належного витрачання державних
коштів. Прикладом може послужити недавній випадок з Прем’єр-міністром
Франції, до спеціального фонду якого надходили для розподілення
невраховані кошти як премії для його підручних і колег.

Зрозуміло, що ця проблема поширюється не тільки на перехідні країни. Але
там вона стає іще серйознішою, оскільки законодавча база і інститути,
які займаються проблемою прозорості і контролю, менш розвинуті.

Корупція

Людина є такою, якою вона є. Корупція існує в усіх урядах. Найчастіше
корупція фінансове процвітає в країнах, які менше всього можуть собі її
дозволити. Нігерія мала б бути дуже багатою країною. Насправді,
економіка цієї країни слабка.Корупція має місце, коли державні службовці
використовують свої посади для незаконного

привласнення державних коштів. Простіше кажучи, вони крадуть державні
кошти.

Така ситуація виникає, коли посадовець чи державний службовець вирішує,
що його власний добробут важливіший за добробут народу.

Державні кошти залишаються державними незважаючи на те, чи вкрадені вони
прямо чи отримані в формі оплати роботи підрядника і закладені в
вартість проекту. Ці суми здатні значно ускладнити будь-які проблеми з
виконанням впорядкованого бюджету.

Більшість суспільств живуть добре, коли є підтримка з боку народу і є
довіра до уряду. Атмосфера корупції шкодить такій підтримці і довірі.

Ось як ще впливає корупція на виконання бюджету:

Вкрадені гроші залишають суспільство і ефект економічного
мультиплікатора губиться;

Гроші, які були виділені, не направляються на надання державних послуг;

Асигнування видатків визначається фаворитизмом, а не державними
пріоритетами;

Порушується процес фінансової звітності;

Державні товари та послуги можуть бути гіршої якості і коштувати
дорожче;

За умов обмеженого бюджету, державні послуги не надаються, а інші
державні функції не виконуються.

•І, на кінець, корупція державної влади підриває належне виконання
бюджету, як й будь- який інший фактор, і зводить нанівець зусилля усієї
бюджетної системи.

2.2. Бюджетна система і питання управління

Головні припиипи

Для вирішення проблем виконання бюджету, які з’являються протягом року,
необхідна продумана і прозора нормативно-правова база.

Існують загальноприйняті принципи і набори інструментів, які можуть
використовуватись для виходу із складних ситуацій.

Огляд

Перехідні країни стикаються з певними проблемами під час виконання
бюджету.

Сюди входять: ліквідація заборгованості, порядок понесення видатків у
випадку нестачі готівкових коштів (зарплата на першому місці, капітальні
видатки на останньому; пенсія на першому місці і т.д.), впорядкований і
прозорий процес перерахування трансфертів, належне управління резервними
фондами.

Цей перелік можна продовжувати. Але це ті питання, якими орган влади
управляє, і які можуть причинити ряд серйозних проблем протягом
виконання бюджету, якщо їх [питання] залишити без уваги.

І знову необхідно встановити природу проблем, які пов’язані з виконанням
бюджету, а потім ознайомитись із правилами та досвідом їх вирішення.

Борг

Боргом називають невиконані зобов’язання органу влади сплатити за товари
та послуги, причому нездатність сплатити за останні вийшла за межі
нормального комерційного графіку, який було погоджено. Часто борг
виникає тоді, коли в уряду немає готівкових коштів розплатитись за
рахунками. Стандартними прикладами може послужити нездатність виплатити
зарплатню і сплатити рахунки.

Коли дозволяється накопичення боргу протягом певного періоду часу, то
він переростає в заборгованість уряду. В цьому розумінні, боргом є
безпроцентна “позика уряду”.

Борг може спричинити й ряд інших похідних проблем. Це не тільки те, що
працівникам не виплачується зарплати, що, в свою чергу, не дозволяє їм
робити власні видатки.

Деякі борги можуть з’являтись в результаті поганого прогнозування
готівкових коштів і управління фінансуванням бюджету. А серйозні боргові
проблеми відображають нездатність уряду привести бюджет у відповідність
до наявних прибутків.

Якщо видатки децентралізовані, то борги можуть з’явитись в результаті
діяльності розпорядників бюджету, які купили те, на що гроші не
виділялись чи не використали гроші згідно пріоритетам, встановленим
відповідною радою.

Борги також можуть виникати в результаті недостатньої координації
діяльності центральних і місцевих органів влади.

Першим правилом боротьби з боргом є не допустити його першої появи під
час формування реалістичного бюджету, і коли уряд вживає необхідних
заходів для фінансування бюджету.

Якщо виникає борг, то, другим правилом буде правильно записати або
“занести” борг до кредиторської заборгованості в головній бухгалтерській
книзі. Це дозволяє зрозуміти проблему і вжити необхідних заходів для її
вирішення. Інформація у формі “Звіту про кредиторську заборгованість”
надсилається до казначейства, яке використовує його для відстеження
боргу.

Варто зазначити, що нерідко на кінець бюджетного року залишаються
невиконані зобов’язання. Але таке трапляється, коли очікується, шо
фінансування з бюджету того року покриє ці зобов’язання протягом
розумного періоду часу, залежно від використовуваного методу ведення
бухгалтерського обліку.

Цілком нормально мати певні суми в “кредиторській заборгованості”
протягом процесу виконання бюджету. Це лише постачання товарів та
послуг, які ще мають бути оплачені, оскільки платіжне доручення має бути
надіслане до банку, а платіжні документи іще не були готові.

Що робити, якщо всередині бюджетного року стає ясно, що боргів не
уникнути чи вони вже існують:

Направити бюджетних спеціалістів на вжиття заходів з недопущення
подальшого накопичення боргів. Передбачається, що плани витрачання
коштів будуть приведені у відповідність до наявних доходів. Можливо,
потрібно буде внести зміни до бюджету.

Внесення змін до бюджету. Це може стати першим заходом. Внесення
ґрунтовних змін до бюджету дозволить знизити видатки за найменш
пріоритетними видами діяльності. Очікування того, що кожне управління
буде самостійно вирішувати проблеми з великими боргами не додає
гнучкості до вирішення питання приведення у відповідність обмеженого
фінансування і найвищих пріоритетів.

Складання графіку виплати боргу. Для вирішення проблеми боргів мають
розроблятись певні програми. Якщо борг достатньо великий, то графік
виплатиборгу може покривати декілька років.

Списання боргів. Це фінансове неправильний підхід. Але часто уряд може
вирішити проблему боргу, оплативши частину боргової суми і списавши
решту. Це погана практика, до якої вдаються лише в крайніх випадках,
коли реципієнти мають можливість отримати якусь частку винних їм грошей,
що співставляється з тим, що краще щось аніж нічого.

• Податкові борги (недоїмка) – це податки, які мас отримати держава, але
які не були сплачені. Звичайно, це може негативно позначитись на
виконанні бюджету.

Трансферти

Міжбюджетні трансферти від уряду місцевим органам влади складають значну
частину бюджету більшості міст.

Надзвичайно важливе існування хорошої системи визначення та розрахунку
міжбюджетних трансфертів. Система не може бути хорошою, доки формула і
її застосування не стануть надбанням громадськості і будуть ретельно
перевірятись і оскаржуватись місцевими органами чи громадянами!

„@

^„@

??&?

??&?

??&?

ph Отримання і виплата коштів підлягають ретельному обліку і мають бути
прозорими.

Часті скарги з боку місцевих органів влади (в унітарних системах)
означають, що уряд перевіряє належність фінансування і потім перераховує
кошти місцевим органам влади.

Має існувати чітка система збору і обліку перерозподілених доходів на
місцевому рівні.

Варто зазначити, що міжфондові трансферти (платежі) часто відбуваються
протягом виконання бюджету, але це, як правило, звичайні операції, які
дещо відрізняються від великих міжбюджетних трансфертів.

Резервні фонди

• Це суми, які відкладає уряд для виходу з особливих ситуацій.

Як вже зазначалось вище, ступінь законності їх заснування визначає те,
яким чином вони використовуються під час виконання бюджету.

Найбільш поширеними типами резервних фондів є:

Резервний фонд для непередбачених видатків. Як правило, закладається в
законі про річний бюджет з визначеною метою, напр., для фінансування
незапланованих подій, таких як подолання наслідків природних
катаклізмів. Такий фонд складає 1%—3% від суми загального фонду (в
Україні сума загального фонду не може перевищувати один відсоток
видатків загального фонду). За умови належного заснування, вони
встановлюють мету, згідно якій витрачаються кошти.

Фонд на чорний день. Як правило, засновується як спеціальний фонд і
існує за межами закону про річний бюджет. Це фінансовий резерв уряду для
боротьби з непередбаченими обставинами, такими як різкий економічний
спад, що призводить до падіння рівня надходжень, чи фінансова криза.
Використання фінансових ресурсів цього фонду вимагає законодавчого
ухвалення. Але за певних обставин, уряд може отримати певний обмежений
доступ до такого фонду.

Невизначене призначення. Це не резервний фонд, але згадується саме тут.
Це спеціальні фонди закріплені за вищим посадовцем чи керівником бюджету
протягом бюджетного процесу з повною свободою користування цими фондами.
Чіткий облік цих фондів не ведеться, на відміну від прикладів вище, що
потенційно може сприяти зловживанням коштами цього фонду.

За умови належного управління, резервні фонди ведуться як окремі рахунки
в казначейській системі рахунків. Ведення цих фондів на окремих рахунках
комерційних банків вважається неприйнятною практикою.

При використанні коштів, вони, як правило, записуються як міжфондові
трансферти в загальний фонд, де вони надаються відповідній бюджетній
організації, яка може нести відповідальність за фактичні видатки.
Кошториси і плани видатків організацій коригуються через повноваження
органу влади для збереження балансу бюджету.

Як правило, вимагаються документальні підтвердження і обгрунтування
трансфертів та видатків.

Отже:

Політичні рішення приймаються під час виконання бюджету для подолання
непередбачених обставин, деякі з яких можуть стати причиною внесення
значних змін до бюджету.

Має існувати відповідна нормативно-правова база в законодавстві про
бюджетну систему для вирішення проблем реалізації бюджету, коли вони
виникають.

Бюджет, який базується на макроекономічних показниках і занижених
оцінках прибутків завжди зробить процес переміщення коштів під час
виконання бюджету більш керованим.

Процес виконання бюджету має бути всеохоплюючим і зважати усі аспекти
державних видатків уряду і не тільки ті, що затверджені в рішенні про
річний бюджет.

Основні та пріоритетні напрямки бюджетної

політики України на 2004 рік.

Пріоритетними напрямами бюджетної політики на 2004 рік визначити:
забезпечення соціального спрямування державного бюджету; видатки на
освіту, охорону здоров’я, культуру, науку, судову владу,
житлово-комунальне господарство; забезпечення соціальних гарантій,
соціального захисту населення та безоплатної медичної допомоги; державну
підтримку енергозберігаючих технологій. Обов’язковим завданням на 2004
рік є забезпечення поетапного погашення бюджетної заборгованості із
соціальних виплат. Активізувати роботу щодо реформування системи
соціального захисту, охорони здоров’я та пенсійного забезпечення
відповідно до напрямів, визначених у Програмі діяльності Кабінету
Міністрів України. Визначити чітку позитивну стратегію наближення
розмірів мінімальної заробітної плати, пенсій, інших видів соціальних
виплат та допомоги до рівня прожиткового мінімуму. Для фінансового
забезпечення реалізації цієї стратегії необхідно вжити заходів щодо
мобілізації доходів державного бюджету, включаючи створення цілісної
системи дій з детінізації економіки. У 2004 році перейти від системи
надання пільг і субсидій населенню до надання адресної грошової допомоги
категоріям населення, доходи яких нижче розміру прожиткового мінімуму.
Починаючи з 2004 року здійснювати облік у складі державного бюджету усіх
державних цільових фондів, які створюються за рахунок податків і зборів
(обов’язкових платежів), із збереженням їх цільового призначення. При
цьому на 2004 рік мають бути переглянуті і оптимізовані граничні обсяги
видатків на утримання таких фондів. Встановити частку прогнозного
річного обсягу валового нутрішнього продукту, що перерозподіляється
через зведений бюджет, на рівні не менше 38 відсотків з урахуванням
обліку у складі державного бюджету усіх державних цільових фондів.
Забезпечити повний облік наданих податкових пільг юридичним і фізичним
особам. При підготовці законопроектів з питань оподаткування
дотримуватися створення умов для розширеного відтворення та підвищення
ефективності вітчизняного виробництва, впорядкування податкових пільг.
Запропонувати прозорий механізм проведення бюджетного відшкодування
платникам податку на додану вартість, який забезпечить у 2004 році
погашення у повному обсязі простроченої заборгованості та недопущення
накопичення нової, зокрема, шляхом складання списків платників податків,
яким необхідно здійснити бюджетне відшкодування податку на додану
вартість, встановлення критеріїв визначення черговості та складання
графіка проведення такого відшкодування. При цьому не допускається
зменшення обсягу надходжень податку на додану вартість до державного
бюджету. У 2004 році повинні бути вжиті заходи щодо суттєвого зниження
податкового боргу. При цьому забороняються проведення списання
заборгованості (недоїмки) суб’єктів господарювання за податками, зборами
(обов’язковими платежами), відстрочення і розстрочення їх сплати.
Скасування реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності як платників
податків повинно проводитися виключно за рішенням суду за поданням
органів державної податкової служби. Передбачити загальний обсяг
надходжень коштів від приватизації державного майна на 2004 рік не менше
обсягу, затвердженого на 2003 рік. Подальше збільшення обсягу таких
надходжень має бути пов’язано виключно з додатковими витратами розвитку.
Граничний обсяг державного боргу на кінець 2004 року не повинен
перевищувати 35 відсотків валового внутрішнього продукту, враховуючи
зобов’язання держави по соціальній заборгованості та бюджетному
відшкодуванню податку на додану вартість. Передбачити норми щодо чіткої
регламентації процедур управління державним боргом та забезпечити
зниження показника співвідношення державного боргу до ВВП і скорочення
витрат на його обслуговування. Заборонити надання державних гарантій
суб’єктам підприємницької діяльності позичальникам кредитів, крім
гарантій за кредитами, які надаються міжнародними фінансовими
організаціями або на умовах співфінансування разом із міжнародними
фінансовими організаціями, за умови ратифікації Верховною Радою України
договорів, за якими надаються такі кредити, за винятком кредитів,
передбачених у законі про Державний бюджет України. Питома вага місцевих
бюджетів у зведеному бюджеті (без урахування відповідних змін щодо
обліку у складі державного бюджету усіх державних цільових фондів) та
загальний обсяг трансфертів (дотацій вирівнювання та субвенцій) з
державного бюджету місцевим бюджетам повинні становити не менше ніж у
2003 році. Обов’язковим напрямом бюджетної політики у сфері міжбюджетних
відносин є завершення у 2004 році переходу місцевих бюджетів на
обслуговування органами Державного казначейства України, у тому числі за
видатками. Зазначене вимагає чіткого розподілу функцій і повноважень у
фінансовій системі між місцевими фінансовими органами та органами
Державного казначейства України з метою оптимізації витрат на їх
функціонування та уникнення дублювання повноважень. Виходячи з принципу
субсидіарності бюджетної системи та з метою більш ефективного
використання бюджетних коштів забезпечити перехід до здійснення ряду
програм державного бюджету шляхом надання субвенцій місцевим бюджетам з
державного бюджету, які розподіляються відповідними міністерствами за
участю Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій, зокрема, на:
забезпечення інсуліном хворих на цукровий діабет та закупівлю лікарських
засобів для лікування окремих соціально небезпечних хвороб у комунальних
закладах охорони здоров’я; інформатизацію загальноосвітніх навчальних
закладів та забезпечення підручниками учнів загальноосвітніх шкіл. З
метою реалізації Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України,
починаючи з бюджету на 2004 рік, побудову трансфертних відносин між
районними бюджетами та бюджетами міст районного значення, селищ, сіл
здійснювати на основі відповідних нормативно-правових актів. При цьому
для цих рівнів бюджетів використовуються нормативи бюджетної
забезпеченості, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, без
урахування коефіцієнтів впливу факторів щодо нормативів штатної
чисельності працівників. У проекті державного бюджету на 2004 рік
запропонувати єдині підходи до розподілу ресурсів на витрати розвитку
між головними розпорядниками коштів державного бюджету з виділенням
пріоритетів. Зазначене потребує обов’язкового розподілу державних
капітальних вкладень в розрізі головних розпорядників коштів державного
бюджету за відповідними бюджетними програмами безпосередньо в проекті
державного бюджету. Субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на
виконання інвестиційних проектів мають бути визначені в розрізі бюджету
Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджетів міст Києва і
Севастополя в обсязі, не меншому ніж затверджено на ці цілі на 2003 рік,
з конкретними напрямами розподілу. Враховуючи низький рівень
експлуатаційної безпеки житлово-комунального господарства та його
соціальне значення, пріоритетним напрямом спрямування державних
централізованих капітальних вкладень визначити будівництво і
реконструкцію об’єктів житлово-комунального господарства, що мають
загальнодержавне або міжрегіональне значення. У проекті Закону України
про Державний бюджет України на 2004 рік має бути передбачено розмір
мінімальної заробітної плати на 2004 рік як базовий показник, що впливає
на реальні доходи населення і визначення політики оплати праці у
бюджетній сфері. Для забезпечення адекватної диференціації в оплаті
праці працівників бюджетної сфери необхідно визначити фонд оплати праці
на 2004 рік відповідно до Єдиної тарифної сітки. Збільшення розміру
грошового утримання військовослужбовців має бути пов’язано виключно з
необхідністю надання компенсації витрат, пов’язаних із справлянням
починаючи з 1 січня 2004 року податку з грошового забезпечення, грошових
винагород та інших виплат, одержуваних військовослужбовцями, особами
начальницького складу органів внутрішніх справ у зв’язку звиконанням
обов’язків несення служби. З метою поглиблення програмно-цільового
підходу у бюджетному процесі та підвищення ефективності використання
бюджетних коштів на 2004 рік здійснити передачу відомчих бюджетних
установ та виконання державних програм соціально-культурної сфери до
відання центральних органів виконавчої влади, які відповідають за
реалізацію державної політики у відповідній галузі. Передбачити норми
щодо пропорційного виділення Державним казначейством України коштів
загального фонду державного бюджету головним розпорядникам залежно від
бюджетних асигнувань на відповідний період, частки захищених статей
видатків на наявних в обліку бюджетних зобов’язань. Забезпечити суттєве
скорочення спеціального фонду бюджету, зокрема за рахунок додаткового
переведення із спеціального фонду бюджету до загального фонду збору за
забруднення навколишнього природного середовища, додаткових зборів на
виплату пенсій з урахуванням перевірок контролюючих органів та
фінансового забезпечення відповідних бюджетних програм із загального
фонду.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В умовах формування в Україні ринкової економіки податково-бюджетна
система є одним з найбільш діючих інструментів керування економікою,
оскільки організація виконання дохідної і видаткової частин бюджету
зв’язано з поступленням та фінансуванням і основними макропоказниками
економічного і соціального розвитку держави на відповідний рік. Крім
того, бюджет представляє основу фінансового забезпечення діяльності
органів виконавчої влади.

У зв’язку з цим посилення ролі бюджетного механізму в керуванні
економікою держави є актуальним. Значення бюджетного механізму
підсилюється також тим, що в умовах економіки перехідного типу держава
змушена активніше використовувати перерозподільну функцію через
фінансову систему для забезпечення соціальних гарантій населення,
фінансування соціально-культурної сфери, оборони, керування і
міжнародних економічних зв’язків. Мобілізація фінансових ресурсів у
бюджет стала однієї з проблем, що вимагають додаткових заходів щодо
акумулювання фінансових ресурсів для стабілізації і нарощування темпів
економічного росту.

Вивчаючи проблему організацію виконання бюджету в цілому, неможливо
обійти питання, що стосується складних умов формування місцевих
бюджетів.

При формуванні доходів місцевих бюджетів та організації їх виконання в
Україні існують серйозні недоліки, зв’язані з щорічною зміною видів
податків, зарахованих у місцеві бюджети, відсутністю стабільних
нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів,
відсутністю єдиних правил ув’язування доходів місцевих бюджетів і
регіональних податкових надходжень, а також зрозумілих формул
міжрегіонального перерозподілу доходів. Існуюча система розподілу
трансфертів не сприяє зміцненню фінансової дисципліни і не припускає
пошук додаткових джерел доходів місцевих бюджетів. Крім того, в основу
формування місцевих бюджетів в Україні покладений витратний метод, коли
планування доходів зазначених бюджетів на основі сформованих витрат
приводить до перекручування оцінок фінансових потреб регіонів.

Сьогодні місцеві бюджети формуються в дуже складних
фінансово-економічних умовах з надзвичайно динамічним
податково-бюджетним законодавством, що спричиняє ряд негативних
наслідків.

Враховуючи вищесказане пропонуємо наступну методику ефективної
організації виконання бюджетів:

1 етап. Обґрунтовано визначається без трансфертна дохідна база місцевого
бюджету, де враховуються власні, закріплені і регулюючі доходи. Причому,
відрахування від загальнодержавних податків і зборів, що формують
регулюючі доходи, повинні встановлюватися на тривалий термін на
стабільній основі, крім щорічних значних змін. На даному етапі необхідні
застосування і розрахунково-статистичні методи прогнозування й
економіко-математичних методів з використанням ЕОМ. Останні методи
реально застосовні в практиці податково-бюджетного прогнозування і дають
досить точний прогноз, якщо здійснювати розрахунок для невеликого
періоду попередження. Розрахунково-статистичні методи необхідні для
обліку можливих змін у податково-бюджетному законодавстві.

2 етап. Визначається видаткова частина бюджету з чітким закріпленням
джерел фінансування, а саме, яка частина витрат буде фінансуватися
безпосередньо з даного місцевого бюджету, а яка – з бюджетів інших
рівнів. На даному етапі важливо дотримувати правила, відповідно до якого
на початку бюджетного планування розраховується дохідна частина, після
чи одночасно з нею розраховується видаткова частина, але ніяк не
навпаки, як це відбувається зараз в Україні. Якщо випливати цьому
правилу, то бюджетне планування буде здійснюватися виходячи з реальних
можливостей платників податків відповідно до чинного законодавства, що
дозволить прискорити подолання проблеми схованого бюджетного дефіциту.

3 етап. Бюджетне планування продовжується на перспективу в 3 – 5 років,
тобто складається план бюджетного розвитку, верхній рівень якого був би
рухливим. Це значить, що після коректування поточного плану бюджету, а
також з урахуванням його особливостей складається план бюджету ще на
один рік, що випливає за останнім роком верхнього рівня. Таким чином, у
бюджетному плануванні виключаються стрибки і налагоджується безупинний
прогнозно-плановий механізм. Складання подібних планів забезпечить
виявлення і максимальне вивчення тенденції бюджетної забезпеченості. А
знання тенденції дозволить уникнути несподіваних зривів і дисбалансів у
сфері податково-бюджетних відносин.

4 етап. Бюджетні плани на найближчий рік уточнюються відповідно до
загальних закономірностей бюджетного розвитку й умовами конкретного
бюджетного року. Тобто річні бюджети будуть формуватися з урахуванням
виявленої тенденції бюджетної забезпеченості. А це свідчить про
наявність наукового підходу до бюджетного процесу, що при оптимальному
сполученні соціально-економічних і фінансових інтересів повинна
сприяти стабілізації фінансової системи держави.

Список використаної літератури.

Конституція України.–К.: “Вікар”.–1996.

Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради -2001. – №37-38.

Закон України “Про Державний бюджет на 2000 рік”. // Фінанси України
-2000. – №3-ст17

Закон України “Про Державний бюджет на 2001 рік”. // Відомості Верховної
Ради 2001. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2002 рік”. // Відомості Верховної
Ради 2002. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2003рік”. // Відомості Верховної
Ради 2003. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про Державний бюджет на 2004рік”. // Відомості Верховної
Ради 2004. – №14-16 –ст.17

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості
Верховної Ради – 1997. – №24 – ст.170.

Закон України ” Про плату за землю ” Відомості Верховної Ради – 1996.
-№1 -ст.210

Закон України ” Про податок з власників транспортних засобів та інших
самохідних машин та механізмів ” Відомості Верховної Ради – 1997. – №20
-ст.116.

Закон України ” Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” Відомості Верховної Ради – 1998. – №6- ст.97.

Закон України ” Про внесення змін та доповеннь до Закону України ” Про
систему оподаткування ” Відомості Верховної Ради – 1997. – №3 – ст.83.

Декрет Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки і збори” //
Відомості Верховної Ради України – 1993. – № ЗО – с. 336.

Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення наповнення
Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни” № 187
від 28.02.97.

Указ Президента України “Про основні напрями соціальної політики на
1997-2000 роки” № 1166/97 від 18.10.97.

Указ Президента України ” Про фіксований сільськогосподарський податок ”
. Урядовий курєр – 1998. – №36 – ст.9

Указ Президента України ” Про Державну програму приватизації на 1999 рік
” Урядовий курєр – 1998. – №49 – ст.11.

Наказ Міністерства фінансів У країн й, ФДМУ, ДПАУ “Про затвердження
Порядку перерахування у 1997 році до місцевих бюджетів коштів, одержаних
від приватизації об’єктів комунальної власності” № 54/1339/434 від
27.11.97.

Постанова Кабінету Міністрів України ” Про надання населенню субсидій
для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг ” Збірник
постанов Кабінету Міністрів України – 1995 .

Постанова Кабінету Міністрів України ” Про затвердження базових
нормативів плати за користування надрами для видобування корисних
копалин та порядку справляння плати за користування надрами для
видобування корисних копалин ” . Збірник постанов Кабінету Міністрів
України – 1997.Айвазян С.А., Енюков И.С., Мешалкин Л.Д. Прикладная
статистика: основы моделирования и первичная обработка данных:
Справочное пособие. – М.:Финансы и статистика, 1997. – 292 с.

Підсумки соціально-економічного розвитку України у 2003 році — стан
виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України „Відкритість,
дієвість, результативність”.Підсумки виконання бюджетів всіх рівнів
2001-2003 рр.

Амоша А.И., Иванов Е.Т. Каноны рынка и законы экономики. – Кн. 2:
Процесс производства. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999.- 517с.

Антоньєв І.К. Основні напрямки державної фінансовий підтримки
агропромислового комплексу // Фінанси України. -1999. -№ 6. – С. 3-7.

Бакетт М. Фермерское производство. -М.: Агропромиздат, 1995. – 181 с.

Баланюк И. Некоторые научно-методологические аспекты реформирования
аграрного сектора экономики // Экономика Украины. – 1998. – № 5. – С.
67-73.

Белоконь И. Трудовые ресурсы села (проблемы сезонной занятости). –
К.:Наукова думка, 1995. – 268 с.

Белопольская В. региональный воспроизводственный процесс как объект
управления территорией // Финансы, учет, банки. – 2000.- №3. – С. 27-39.

Большой энциклопедический словарь. Расі. – М.: Советская энциклопедия,
1991. – 863с.

Буковинський С.А. Шляхи розвитку бюджетної системи України. // Фінанси
України. -1998. -№ 9. – С. 3-11.

Булкина М. Экономика. Независимый институт российского
предпринимательства. -М.: Мысль, 1996. – 181 с.

Василенко Л.І., Бабич П.С. Місцеві фінанси та фінансова незалежність //
Фінанси України. -1998. -№ 8. – 112-117.

Вишневский В. Налогообложение предприятий в Украине. – Донецк: ИЭП НАН
Украины, 2001.-328с.

Вишневський В. До питання про ідею единого податку // Фінанси України.
-2000.- №7. -С. 11-18.

Власність у сільському господарств/. За ред. Юрчишина В., Саблука П. –
К.:Урожай, 1993.-350с.

Вместо четырех налогов и шести сборов – один фиксированный. (Из
пресс-конференции Председателя ГНА Украины Н. Азарова) // Вестник
налоговой службы Украины. – 2002. – № 5. – С. 5-8.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової економіки. – К.: Наукова
думка, 1997.-З 76с.

Галаган Б.Э., Даниленко В.А., Онищук В.М. Справочник по
бюджетно-финансовой работе сельских и поселковых советов. -К.:
Издательство политической литературы Украины, 1991. – 175с.

Гладій М.В., Іванух Р.А. Фінансова політика держави в аграрному секторі
економіки // Фінанси України. -2001. -№ 4. – С. 3-14.

Глинский В.В., Ионин В.Г. Статистический анализ: Учебное пособие. -М.:
Информационно-издательский дом “Фиминъ”, 2000. – 378 с.

Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: теория и практика: Учебное пособие.
-Санкт-Петербург: Специальная литература, 1996. – 410 с.

Горбулин В., Михалевич М., Сергиенко И. О некоторых проблемах и
результатах финансового и бюджетного прогнозирования в условиях
переходной экономики // Экономика Украины. – 1997. – № 2. – С. 31-39.

Демкив О. Местные бюджеты США // Экономика Украины. -1995. -№ 6. – С.
81-84.

Демьяненко М. Налоговая система АПК в период становления рыночных
отношений // Экономика Украины. -1996. – № 11. – С. 37-46.

Демьяненко С. К концепции национальной аграрной политики // Экономика
Украины. – 1998. – № 1. – С. 22-31.

Дикань Л.В. Налогообложение: Учебное пособие. – К: Фактор, 1996. – 310
с.

Дяконова І.І. Удосконалення методів регулювання доходів і видатків
державного й місцевого бюджетів // Фінанси України. -1999. – № 3. – С.
125-129.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова 1.1. Бюджет і фінансова політика
України. -К.: Наукова думка, 1997. – 302 с.

Єременко В. Основи соціальної економіки .-К.: МАУП, 1997.-168с.

Єрохін С., Каніщеноко П. Основи економічної теорії. – К.Юснови, 1996.
Ю.Азарян О. Фіскальна політика як засіб впливу на інвестиційні процеси
// Вісник Технологічного університету Поділля. – 1999. – №5. – С.
103-107.

Завадський Й. Управління сільськогосподарським виробництвом у системі
АПК. – К.: Вища школа, 1994. – 367 с.

Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про
плату за землю” від 19.09.96. //ВВРУ. – 1996. – №45. – ст.238.

Закон України “Про внесення змін та доповнень в Закон України “Про
фіксований сільськогосподарський податок” від 03.02.1999. // Урядовий
кур’єр. -1999.-20 лютого.

Закон України “Про фіксований сільськогосподарський податок” від
17.12.1998 р. / Урядовий кур’єр. -1999. -6 січня.

Іванух Р.А. Колобова Л.В. Фінансово-економічна політика держави та її
вплив на розвиток аграрної економіки // Фінанси України. -2000. -№ 11. –
С. 49-58.

Кириленко О.П. Зміцнення доходної бази місцевих бюджетів // Фінанси
України. -1996. № 9. – С. 35-39.

Конрад Ю., Лунина И. Налоговая политика в Украине: подходы и перспективы
// Экономика Украины. -1996. – № 11. – С. 29-36.

Костіна Н., Алексеев А., Василию О. Фінанси: система моделей і
прогнозів. -К.: Четверта хвиля, 1998. – 304 с.

Кравец В. О стратегии банка “Украина” в условиях осуществления
экономических реформ АПК // Экономика Украины. – 1997. – № 5. – С.
35-40.

Криниця С.О. Зміцнення фінансової бази місцевого та регіонального
самоврядування // Фінанси України. -1998. -№ 2. – С. 38^8.

Крисоватий А., Мельник В. Місцеві податки у США та особливості їх
справляння // Фінанси України. -1999. -№ 1. – С. 100-106.

Крисоватий А.У. Державна податкова політика і система податків //
Фінанси України, – 1998. – № 1. – С. 64-68.

Курдюкова Н. Планирование экономического и социального развития
регионов. -К.:Либідь, 1997.-446 с.

Кучерявенко Н. Основы налогового права. – Харьков: Эспада, 1996. – 385
с.

Лапіченко М. Основи фінансово-статистичного аналізу економічних
процесів. -Львів: Світ, 1995.-328с.

Лунина И. Местные бюджеты Украины: поиск новых подходов к проведению
реформ // Экономика Украины. – 2002. – № 3. – С. 31-41.

Магас В. Микроэкономический анализ современных тенденций в аграрной
сфере // Экономика Украины. – 2000. – № 2. – С. 13-19.

Мельник А. Державне регулювання економіки перехідного періоду (світовий
досвід і проблеми України). – Тернопіль: Збруч, 1997. – 179 с.

Михасюк I., Побурко О., Яцура В. Основи регулювання економічного і
соціального розвитку регіонів.—К.: Віпол, 1995.—231 с.

Мітюков 1.0. Бюджет і бюджетна політика у 1999 році. // Фінанси України.
-1999. -№3.- С. 3-17.

Москвин А. Проблемы и альтернативы агрореформы // Экономика Украины.
-1998.-№!.-С. 44-52.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси. – К.: Вік, Глобус, 1992. – 683 с.

Окунева Л.П. Налоги и налогообложение в России: Учебник. – М.:
Финстатинформ, 1996. – 375с.

Онишко С. Реальності та перешкоди на шляху до ефективної системи
оподаткування // Проблеми фінансово-кредитного регулювання в перехідній
економіці: Збірник наукових праць. – К.: Інститут економіки НАНУ.- 1996.
-С.46-52.

Онищенко А., Юрчишин В. Современный этап формирования аграрной политики:
особенности и проблемы // Экономика Украины. – 1997. – № 9. – С. 4-15.

Падалка В.М., Михайлик Ю.О., Крапивка В.І. Економічні моделі як засіб
прогнозування доходів регіональних бюджетів // Фінанси України. -2001.
-№ 6. -С. 8-18.

Панасюк Б. Кризис платежей: пути его преодоления // Экономика Украины.
1997.-№11.-С. 4-15.

Пивоварський О. Економіка перехідного періоду. – К.: Основи, 1998. – 354
с.

Поляк Г. Финансы местных советов. – М.: Высшая школа, 1978. – 214 с.

Постановление Верховной Рады Украины “Об основных положениях налоговой
политики и налоговой реформе в Украине. // Голос Украины. – 1996. – 10
января. – (№ 4).

Проблемные вопросы налогообложения и пути увеличения доходов бюджета.
(Из стенограммы заседания Верховной Рады Украины) // Вестник налоговой
службы Украины. -1998.- № 3. – С. 9-17.

Прокопенко П., Мамутов В., Замойский И.Е. и др. Формирование
организационно экономических отношений в производственном комплексе
региона. – К.: Наукова думка, 1993. – 273 с.

Радіонова І.Ф., Бурлай Т.В. Модель дефіциту бюджету України. // Фінанси
України. -1998. -№ 9. – С. 9-15.

Романів М. Державний фінансовий контроль і аудит. – К.: НІОС, 1998. –
224 с.

Рыбак В. Проблемы формирования доходных источников местных бюджетов //
Экономика Украины. -2000. -№ 10. – С. 29-38.

Слухай С.В. Фінансове вирівнювання на рівні територіальних громад
-досвід ФРН // Фінанси України. -2000. -№ 5. – С. 42-53.

Сорока І.В, Омелянович Л.О. Підвищення фінансової стабілізації економіки
Донецької області // Фінанси України. – 2002. – №8. – С.11-18.

Социальные проблемы: оценка и пути решения / Новикова О., Буздуган Ю.,
Амоша А. и др. – Кн.2: Социальная политика. – К.:Наукова думка, 1995. –
102с.

Строев Е. 0 новых ориентирах экономической политики // Вопросы
экономики. – 1998. – № 5. – С. 4-13.

Терещенко С.І. Досвід корпораційного оподаткування у ФРН. // Фінанси
України.-2001.-№ 11.-С.84-91.

Ткаченко Т. Налог на прибыль предприятий и прямые иностранные инвестиции
// Экономика Украины. – 2002. – № 4. – С. 26-34.

Турчинов О.В. Тіньова економіка: теоретичні основи дослідження. -К.:
Артек, 1995.-117с.

Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник/ Под ред. Л.А.
Дробозиной.-М.: Финансы. ЮНИТИ, 2000. – 479с.

Чумаченко Н., Биренберг Б., Вожик Л. и др. Самоуправление и
самофинансирование регионов: теория и практика. – К.: Наукова думка,
1994. -211с.

Чухно А. Перехід до ринкової економіки. – К.: Наукова думка, 1996. – 278
с.

Шевчук В. Становления та розвиток системи державного фінансового
контролю в Україні // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 61-72.

Шепотько Л., Прокопа I., Максимюк О., Гудзинський С. Село: сучасна
політика і стратегія розвитку. – К.: Україна, 1997. – 330 с.

Энтони Б. Аткинсон, Джозеф Э. Стиглиц. Лекции по экономической теории
государственного сектора / Пер. с английского под ред. Л.Л. Любимова. –
М.:Аспект Пресс, 1995. – 832 с.

Юрко Е. О путях преодоления платежного кризиса // Экономика Украины.
-2000.-№4.-С. 18-23.

Юхновський І.Р. Податкова політика у сільському господарстві. -К.:
Либідь, 1994-216с.

Ярошенко С.П. Поєднання національних і регіональних інтересів у
фінансово-кредитній сфері // Фінанси України. – 2002. – № 9. – С. 44-48.

PAGE 1

PAGE 38

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019