.

Аналіз формування надходження доходів та видатків зведеного бюджету (Курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
1 8931
Скачать документ

Курсова робота

на тему:

“Аналіз формування надходження доходів та видатків зведеного бюджету”
ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП 4

1 Аналіз надходжень та видатків основних платежів до місцевих бюджетів
за січень-червень 2001 року 10

1.1 Загальноекономічні засади розвитку економіки України 14

1.2 Аналіз формування надходження доходів та видатків Зведеного бюджету
15

2 Аналіз доходної частини державного бюджету України 20

3 Шляхи модернізації ДПС України 25

3.1 Податкова служба України ХХІ століття. реформування податкової
політики 29

ВИСНОВКИ 35

Список використаних джерел 37

Додатки 39

ВСТУП

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ
економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу
держави, а з іншого – виступає головним знаряддям реалізації її
економічної доктрини. Податки – це об’єктивне суспільне явище, тому при
побудові податкової системи слід виходити з реалій
соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями можливо
і найкращими, але нездійсненними.

На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України одним із
загальних завдань є становлення ефективної податкової системи, як
інструменту державного регулювання економіки.

Перш ніж вести мову про податки, їхнє застосування тощо, варто
зупинитися на такому понятті, як бюджет. За класичним визначенням ,
бюджет – це розпис доходів і видатків держави, підприємства чи окремої
особи на певний строк. Таким чином, будь-який бюджет складається з двох
частин: перша – це доходи, друга – видатки. Видатки з бюджету йдуть, у
першу чергу, на: соціальний захист населення; фінансування заходів,
пов’язаних із здійсненням державного регулювання цін; фінансування
соціально-культурних закладів, установ та заходів (освіти, культури,
охорони здоров’я ); фінансування науки; державні капітальні вкладення;
реструктуризація вугільної промисловості; фінансування
житлово-комунального і шляхового господарства; реставрація пам’яток
архітектури; фінансування оборони, правоохоронної діяльності; утримання
органів законодавчої, виконавчої і судової влади; зовнішньо політичну
діяльність; заходи, пов’язані з ліквідацією чорнобильської катастрофи та
соціальним захистом населення.

І це далеко не повний перелік витрат. Структурою, яка покликана
забезпечити надходження вказаних коштів до доходної частини бюджету (в
основному це податки ) є державна податкова служба.

Що ж таке саме поняття “податок”? Це – обов’язковий платіж, який
справляється до бюджету з юридичних осіб (підприємств, установ,
організацій ) і громадян.

Кожний податок містить слідуючи елементи: суб’єкт, об’єкт,

джерело, одиницю оподаткування, податкову
ставку або квоту, податкові пільги.

Податки – один із найважливіших чинників непрямого регулювання
економічних процесів, завдяки якому держава здійснює вилучення на
користь суспільства певної частини валового національного продукту (ВНП)
у вигляді обов’язкового внеску. Внески здійснюють основні учасники
виробництва ВНП : робітники, які своєю працею створюють матеріальні і
нематеріальні блага і отримують відповідний дохід, та господарчі
суб’єкти – власники капіталів, які діють у сфері підприємства.

Податки виконують три важливі функції:

Забезпечення фінансування державних витрат ( фіскальна функція )

Підтримування соціальної рівноваги шляхом змінення співвідношення між
прибутками окремих соціальних груп з метою усунення нерівності між ними
( соціальна функція ).

Державне регулювання економіки ( регулююча функція ).

Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до
бюджету та внесків до державних цільових фондів становить систему
оподаткування.

Економічна сутність податків досліджувалась багатьма вченими. Найбільш
поширені перші дослідження були виконані Д. Рікардо і А. Смітом. Два
принципово різних погляди можна проілюструвати на прикладі класичних
економічних шкіл. Кейнсіанська школа вважає, що податки – це знаряддя
державного регулювання. Неокласична розглядає податки, як чисто
фіскальний інструмент. Фактично протиріччя витікає з двух функцій
податків: економічної і фіскальної. Їх сполучення – основна проблема
економіки любої країни.

Проблеми України в галузі побудови податкової системи насамперед
пов’язані саме з відсутністю чіткої економічної доктрини, визначеної
виходячи з тієї чи іншої економічної теорії. Це не дає змоги проводити
чітку стратегічну лінію, призводить до нестабільності податкової
політики, що, у свою чергу, негативно впливає на стан економіки.

Для сучасної податкової системи різних країн характерним є великий зріст
внесків у фонд соціального страхування, який за темпами випереджає як
прямі, так і непрямі податки, що пояснюється з одного боку, підвищенням
ставок внесків і поширенням кількості платників, а з іншого – поширенням
соціальної діяльності держави. Внески на соціальне страхування у
Німеччині, Франції, Італії складають більш 30% від всіх податкових
надходжень.

У цілому податкова структура багатьох країн з ринковою економікою така:
37,4% складають податки на прибуток, 34,3% – непрямі податки, 22,2% –
внески у фонд соціального страхування, 9,1% – інші податки.

Молода Українська держава розпочала створення власної податкової
системи, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже
податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни:
рівень розвитку економіки, соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню
політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови і
безліч інших чинників. У зв’язку з цим склад податкової системи,
структурні співвідношення окремих податків, порядок їх обчислення, форми
розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятися.
Водночас слід підкреслити, що форми оподаткування стають дедалі
уніфікованішими. Існує ряд основних податків, які дістали
загальносвітове визначення, хоча механізм їх справляння може суттєво
різнитися в конкретних країнах. До них належать такі форми непрямого
оподаткування, як податок на добавлену вартість й індивідуальні
(специфічні) акцизи, а також основні прямі податки – прибутковий
податок із доходів юридичних і фізичних осіб.

Державна податкова служба була створена постановою Кабінету
Міністрів України від 12.04.1990 року у системі Міністерства фінансів.

Створення податкової служби було зумовлене тим, що Україна стала на шлях
ринкових перетворень ; стали запроваджуватись приватна власність,
комерціалізація торгівлі, розпочався розвиток підприємницької
діяльності. Це зумовило збільшення кількості підприємців і платників
податків у 3 рази. Отож виникла потреба збільшити майже вдвічі й
кількість податківців – до 12000 працівників.

Завданнями органів державної податкової служби є:

здійснення контролю за додержанням податкового законодавства,
правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів,
державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а
також неподаткових доходів, установлених законодавством (податки, інші
платежі), (додаток 2);

внесення у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення
податкового законодавства;

прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і
методичних рекомендацій з питань оподаткування;

формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників
податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про
платників податків – юридичних осіб;

роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників
податків;

запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до
компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення розслідування
та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Згідно із Законом України “Про державну податкову службу в Україні”[1],
Державна податкова адміністрація здійснює такі функції:

– виконує безпосередньо, а також організовує
роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових
інспекцій, пов’язану із:

здісненням контролю за додержанням законодавства про податки, інші
платежі, валютні операції, порядку розрахунків із споживачами з
використанням електронних контрольно-касових книг;

обліку платників податків, інших платежів;

виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів;

– затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій
та інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших
платежів;

роз’яснює через засоби масової інформації порядок застосування
законодавчих і інших нормативно-правових актів про податки, інші платежі
та організовує виконання цієї роботи;

подає органам ДПС методичну і практичну допомогу в організації роботи,
проводить обстеження та перевірки її стану;

розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок;

подає Міністерству фінансів України та Головному управлінню Державного
казначейства України звіт про надходження податків, інших зборів;

надає фізичним особам – платникам податків та інших обов’язкових
платежів ідентифікаційні номери і надсилає до ДПІ за місцем проживання
фізичної особи;

прогнозує, аналізує надходження податків, інших платежів, джерела
податкових надходжень, розробляє пропозиції щодо їх збільшення та
зменшення втрат бюджету;

забезпечує виготовлення марок акцизного збору, їх зберігання, продаж та
контроль над їх застосуванням;

вносить в установленому порядку пропозиції щодо вдосконалення
податкового законодавства;

організовує у межах своїх повноважень роботу щодо забезпечення охорони
державної таємниці в органах ДПС.

На сучасному етапі система оподаткування в Україні представляє собою
сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів у бюджет, і
внесків у недержавні цільові фонди, що стягуються у встановленому
порядку. Її сьогоднішній стан можна охарактеризувати як створення основ.
За короткий час здійснено перехід до системи формування доходів бюджету
на податковій основі, реформована сама податкова система (введення
податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою
економікою, наприклад, податку на добавлену вартість ).

1. Аналіз надходжень та видатків основних платежів до місцевих
бюджетів за січень-червень 2001 року.

Місцеві податки і збори – їх порядок сплати встановлюється органами
місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних
розмірів ставок, встановлених законодавством України, крім збору за
проїзд автотранспорту, що прямує за кордон по території прикордонних
областей, який встановлюється обласними Радами народних депутатів [11].

Загальна сума доходів місцевих бюджетів за січень-червень 2001 року
становила 11373,9 млн. грн., що на 3227,6 млн. грн., або на 39,6%,
більше за відповідний показник 2000 року, в тому числі доходи загального
фонду становили 9074,6 млн. грн., що на 2024,4 млн. грн., або на 28,7%,
перевищує відповідний показник минулого року, спеціального – 2299,3 млн.
грн.. Реальні доходи місцевих бюджетів за звітний період збільшилися на
19,6%. При цьому доходи місцевих бюджетів за шість місяців поточного
року за зіставною структурою до доходів 2000 року становили 11324,9 млн.
грн., що на 3178,6 млн. грн., або 39%, більше за відповідний показник
минулого року [18].

Збільшення доходів відбулося за такими джерелами доходу: прибутковий
податок із громадян – на 1260,6 млн. грн., або в 1,5 рази; плата за
землю – на 180,3 млн. грн., або на 33,32% порівняно з відповідним
періодом минулого року; податок на прибуток підприємств – на 218,7 млн.
грн. і питома вага у ВВП склала 1,18%; неподаткові надходження – на
196,9 млн. грн., або на 23,87% більше відповідного показника минулого
року.

Найвищий рівень виконання загального фонду дохідної частини місцевих
бюджетів за січень-червень 2001 року має місце у м. Києві – 61,5%
річного розрахункового показника, в Автономній Республіці Крим – 59,7%,
у Миколаївській області – 58,9%, Рівненській – 58,5%, у Львівській –
57,4%.

Питома вага дохідної частини місцевих бюджетів (без між бюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті за звітний період становила 29,36%
проти 41,94% за аналогічний період минулого року.

Рівень виконання доходів місцевих бюджетів за січень-червень 2001 року
становив 56,14% (загального фонду – 56,18%, спеціального – 105%), у
тому числі податкових надходжень – 55,24% річного розрахункового
показника проти 56,24% за аналогічний період минулого року, неподаткових
відповідно 113,01% проти 85,44% у 2000 році. Надходження в цільові фонди
за січень-червень 2001 року в 3 рази перевищують річний розрахунковий
показник проти виконання на рівні 85,34% річного розрахункового
показника в минулому році (додаток 3).

Видатки місцевих бюджетів за січень-червень 2001 року становили 10927
млн. грн., що на 2953,4 млн. грн., або на 37%, перевищує відповідний
показник минулого року, в тому числі видатки загального фонду становили
8722,9 млн. грн., що на 1681,8 млн. грн., або на 23,9%, більше
відповідного показника минулого року, видатки спеціального фонду – 2204
млн. грн., що на 1271,5 млн. грн., або у 2,4 більше відповідного
показника минулого року.

За січень-червень 2000 року мав місце нерівномірний рівень фінансування
видатків, зокрема: рівень виконання видатків на засоби масової
інформації до річного розрахункового показника становив 386%;
будівництво – 244,3%; державне управління – 185,5%; правоохоронну
діяльність і гарантування безпеки держави – 131%; національну оборону –
123,5%; фізичну культуру і спорт – 108,7%; транспорт, дорожнє
господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатику – 90,2%. В той же
час існує ряд функцій, які здійсненні нижче за загальний рівень
виконання місцевих бюджетів, зокрема: соціальний захист і соціальне
забезпечення – 36,8% до розрахункового річного показника; попередження і
ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха – 37,4%;
охорона здоров’я – 47,4%; освіта – 51,5% .

Рівень виконання видатків місцевих бюджетів за звітний період до річного
розрахункового показника зменшився порівняно з відповідним показником
минулого року з 58,3% до 53,9%. Рівень виконання видатків загального
фонду місцевих бюджетів становив 54% річного розрахункового показника
проти 55,4% за відповідний період минулого року. Рівень виконання
видатків спеціального фонду місцевих бюджетів становив 53,6% річного
розрахункового показника проти 95,5% за відповідний період минулого
року [18].

Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення за І півріччя 2001
року становили 1812,2 млн. грн. і збільшилися порівняно з відповідним
показником минулого року на 918,7 млн. грн., або у 2 рази, в тому числі
видатки загального фонду становили 681,1 млн. грн., що на 196,5 млн.
грн., або на 22,4%, менше відповідного показника минулого року. Рівень
виконання цих видатків до річного розрахункового показника становив
39,5% проти 36,8% за відповідний період минулого року. Рівень виконання
загального фонду цих видатків становив 40,7% річного розрахункового
показника проти 36,3% за відповідний період минулого року.

Значне збільшення питомої ваги видатків порівняно з січнем-червнем
минулого року відбувається за такими статтями: охорона здоров’я (на 2,66
відсоткових пункти); освіта (на 1,75 відсоткових пункти); державне
управління (на 1,27 відсоткових пункти).

Заборгованість із соціальних виплат з місцевих бюджетів України на
01.07.2001 року становила 124,2 млн. грн. і порівняно з початком року
зменшилася на 138,5 млн. грн., або на 52,72%, а порівняно з попереднім
місяцем збільшилася на 10,9 млн. грн., або на 9,62% ( додаток 4 ).

Питома вага видаткової частини місцевих бюджетів ( без між бюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті України збільшилася з 37,78% за
січень-червень 2000 року до 40,82% за відповідний період.

Найвищий рівень виконання видаткової частини за місцевими бюджетами мав
місце у м. Києві – 88,5%; Київській області – 71,7%; Автономній
Республіці Крим – 59,2%; Харківській – 58,6%; Закарпатській області –
55,9%.

Найнижчий рівень виконання дохідної частини місцевих бюджетів за звітний
період має місце у м. Севастополі – 43,9%; Чернігівській області –
44,3%; Кіровоградській – 44,4%; в Херсонській – 44,7%; Вінницькій
області – 45,6%.

Найнижчий рівень виконання соціальних видатків має місце у таких
областях:

– у галузі освіти: Херсонська область – 37,3% річного розрахункового
показника, Хмельницька – 38,9% , Тернопільська – 42,3% відповідно.

– охорони здоров’я: Хмельницька – 36,4% розрахункового річного
показника, Запорізька та Черкаська – по 36,5% , Тернопільська – 40%.

– соціального захисту та соціального забезпечення:
Івано-Франківська область – 17,7% річного розрахункового показник ,
Рівненська та Луганська – по 21,7% , Тернопільська область – 21,8%.

1.1. Загально-економічні засади розвитку економіки України.

Реальний внутрішній валовий продукт (ВВП) на 1 півріччя 2001 року
порівняно з 1 півріччям 2000 року зменшився на 0,5%.

Але в цілому ріст ВВП відбувається протягом 22 місяців і за 10 місяців
поточного року він збільшився на 9%. За прогнозами експертів на 2002 рік
темпи зростання української економіки сповільняться до 4,5% але 2003
році зростання знову прискориться до 6%.

За січень-жовтень 2001 року рівень інфляції склав 3,9%, а за
січень-жовтень 2000 року – 23,3%. Зовнішньоторговельний зв’язок України
з країнами ЄС за дев’ять місяців 2001 року склав 5,24 млрд. доларів США,
що на 24,1% більше відповідного показника минулого року. Однак уже в
четвертому кварталі 2001 року зовнішньоторговельне сальдо сягне
від’ємного значення; 2002 році цей показник погіршуватиметься внаслідок
сповільнення приросту експорту [19].

Найбільший приріст обсягів промислового виробництва за І півріччя 2000
року зберігся в деревообробній та целюлозно-паперовій промисловості –
34,6%, легкій промисловості – 33,8%, харчовій промисловості – 30,6% та в
кольоровій металургії – 20,9%.Негативно вплинула на підсумки 1 півріччя
2000 року по промисловості робота підприємств експортно-орієнтовних та
базових галузей. Падіння обсягів промислового виробництва спостерігалося
у паливній промисловості – 12,0%,промисловості будівельних матеріалів –
4,9% [16].

Обсяги виробництва за І півріччя 2001 року порівняно з відповідним
періодом 2000 року у промисловості регіонів збільшилися. Найбільший
приріст обсягів промислового виробництва одержано в Закарпатській
області(43,7%), Волинській(35,7%), Херсонській(30,9%) та Кіровоградській
області(29,1%), у містах Києві(30,0%) і Севастополі(28,2%).

Падіння обсягів промислового виробництва спостерігалося у трьох
областях: Одеській – 25,3%, Полтавський – 17,3%, Рівненській – 4,3%.

Аналіз формування надходження доходів та видатків Зведеного бюджету.

Загальна сума доходів зведеного бюджету за січень-червень 2001 року
становила 2530,1 млн. грн. , що на 4970,4 млн. грн., або на 24,5%,
більше відповідного показника минулого року, в тому числі доходи
загального фонду становили 19612,4 млн. грн., що на 3329,8 млн. грн.,
або на 20,5%, більше відповідного показника минулого року, спеціального
– 5687,6 млн. грн., що на 1640,6 млн. грн., або на 40,5%, більше
відповідного показника минулого року. Реальні доходи зведеного бюджету
за звітний період збільшилися на 6,9% [18].

При цьому доходи зведеного бюджету за шість місяців поточного року за
зіставною структурою до доходів 2000 року становлять 25300,1 млн. грн.,
що на 29,5 млн. грн. менше відповідного показника минулого року.

Питома вага дохідної частини зведеного бюджету у ВВП за звітний період
становила 27,71% проти 28,31% за аналогічний період 2000 року.

Рівень виконання доходів зведеного бюджету України за січень-червень
2001 року становив 47,81% річного розрахункового показника проти 48,03%
за відповідний період 2000 року, у тому числі податкових надходжень –
47,41% річного розрахункового показника проти 44,86% за аналогічний
період минулого року, неподаткових – відповідно 45,17% проти 50,78% у
минулому році. Рівень виконання доходів від операцій з капіталом до
зведеного бюджету за січень-червень 2001 року становив 82,60% річного
розрахункового показника проти 132,97% за аналогічний період 2000 року,
надходжень в цільові фонди відповідно 156,94% проти 66,90% в минулому
році (додаток 5).

Платежі, що зараховані до доходів зведеного бюджету шляхом взаємозаліків
та вексельних розрахунків, на 1 липня 2000 року становили 227,3 млн.
грн., або 1,1% доходів зведеного бюджету.

Збільшення надходжень відбулося за такими джерелами: прибутковий податок
із громадян на 2,29%, податок на прибуток підприємств на 5,94%, податок
на додану вартість зменшився на 1,45%, акцизний збір із вітчизняних
товарів також зменшився на 0,14%.

Заборгованість із соціальних виплат зі зведеного бюджету України на 1
липня 2001 року становила 933,1 млн. грн. і порівняно з початком року
зменшилася на 519,4 млн. грн., або на 35,76%, а порівняно з попереднім
місяцем збільшилася на 28,2 млн. грн., або на 3,12% ( додаток 6).

Сума заборгованості зі сплати податків і зборів підприємств,
організацій і населення на 1 липня 2000 року порівняно з початком року
збільшилася на 2578,3 млн.грн., або 22%, і становила 14312,5 млн.грн., у
тому числі заборгованість із податку на додану вартість збільшилася на
1073,8 млн.грн., або 19,3%, та на 1липня поточного року становила 6639,1
млн.грн., заборгованість із податку на прибуток підприємств збільшилася
на 831,6 млн.грн., або 34,3%, і становила 3255,7 млн.грн.,
заборгованість з акцизного збору збільшилася на 144,1 млн.грн., або
26,9%, і становила 680,6млн.грн., заборгованість із прибуткового податку
з громадян збільшилася на 6,4 млн.грн., або 21,1%, і становила 36,7
млн.грн., заборгованість із плати за землю збільшилася на 135 млн.грн.,
або 40,6%, і на 1 липня 2000 року становила 467,4 млн.грн.,
заборгованість із відрахувань від плати за транзит природного газу через
територію України збільшилася на 125,3 млн.грн., або 8,9%, і становила
1532 млн.грн..

Видатки зведеного бюджету України за І півріччя 2001 року становили
23915,1 млн. грн., що на 4204,3 млн. грн., або на 21,3%, перевищує
показник минулого року, в тому числі видатки загального фонду становили
18644,3 млн. грн., що на 2586 млн. грн., або на 16,1%, більше
відповідного показника минулого року, видатки спеціального фонду –
5270,9 млн. грн., що на 1618,3 млн. грн., або на 69,3%, більше показника
минулого року.

Суттєве зменшення питомої ваги здійснення видатків порівняно з
відповідним розрахунковим річним показником спостерігається з
обслуговування внутрішнього державного боргу (на 2,92 відсоткових
пункти), із соціального захисту та соціального забезпечення (на 1,32
відсоткових пункти), національної оборони (на 1,26 відсоткових пункти).
Значне збільшення питомої ваги видатків порівняно з відповідним
розрахунковим річним показником мало місце у державному управлінні (на
1,98 відсоткових пункти), на транспорті , у дорожньому господарстві,
зв’язку, телекомунікації та інформатиці (0,99 відсоткових пункти),
житлово-комунальному господарстві (на 0,86 відсоткових пункти ), освіті
(на 0,67 відсоткових пункти ).

За січень-червень 2001 року профіцит зведеного бюджету становив 1385
млн. грн., а за січень-червень року профіцит зведеного бюджету становив
618,8 млн. грн.(див. табл. 1).

Таблиця 1

(млн.. грн.)

Січень-червень 2000 року Січень-червень 2001 року

Планові

показники

на рік Виконано Рівень

вико

нання,% Питома

вага у

ВВП,% Планові

показники

на рік Виконано Рівень

вико

нання,% Питома

вага у

ВВП,%

Доходи 42323 20329,6 48,0 28,31 52913 25300,1 47,8 27,7

Видатки 42323 19710,8 46,5 27,45 52913 23915,1 45,2 26,2

Профіцит 0,0 618,8

0,86 0,0 1385,0

1,5

Аналіз бази оподаткування свідчить, що не всі можливі резерви
використовуються в повному обсязі.

Одним з основних резервів збільшення доходів є скорочення недоїмки.
Внаслідок недостатності заходів по стягненню належних до сплати коштів,
значні суми лічаться в недоїмці. Кожна третя гривня з нарахованих не
сплачена у Запорізькій, Київській, Луганській, Полтавській, Рівненській
та Сумській областях, а в Дніпропетровській – кожна друга.

Разом з тим, в Одеській, Львівській, Київській, Житомирській, Донецькій,
Волинській, Запорізькій, Чернігівській, Хмельницькій, Херсонській,
Харківській, Миколаївській областях, мм. Києві і Севастополі
перевиконання прогнозів забезпечено повністю, або частково за рахунок
приросту неповернутих переплат.

Залишається низьким рівень забезпечення надходжень до бюджету грошовими
коштами. З можливих надходжень 27.9 млрд. грн. в цілому по Україні
одержано грошовими коштами 16.5 млрд. грн., або 59%. Лише 10 з 27
областей перевищили цей рівень, а в Чернігівській, закарпатській,
Одеській областях, мм. Києві і Севастополі рівень забезпечення
надходжень грошовими коштами складав від 75% до 89%. однак в жодній з
областей рівень касового виконання не досяг 100 відсотків, що ускладнює
вирішення соціальних програм, закладених в бюджеті.

2. аналіз доходної частини Державного бюджету України.

Загальнодержавні податки та інші обов’язкові платежі встановлюються
Верховною Радою і справляються на всій території Україні [15].

Загальна сума доходів Державного бюджету України за січень-червень 2001
року становила 18506,5 млн. грн., що на 3633,5 млн. грн., або на 24,4%,
більше відповідного показника минулого року, в тому числі доходи
загального фонду становили 13839,6 млн. грн., що на 1988,4 млн. грн.,
або на 16,8%, більше відповідного показника минулого року, спеціального
– 4666,9 млн. грн., що на 1645,1 млн. грн., або на 54,4%, більше
відповідного показника минулого року. Реальні доходи державного бюджету
за звітний період збільшилися на 7,1%. При цьому доходи державного
бюджету за зіставною структурою до доходів 2000 року становили 18177,8
млн. грн., що на 4320,9 млн. грн., або на 31,2%, більше відповідного
показника минулого року. Реальні доходи за зіставною структурою за
січень- червень поточного року збільшилися на 12,8% (додаток 7).

Частка платежів нафтогазового комплексу (надходження частини виручки від
реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу
через територію України) у прогнозних доходах Державного бюджету
передбачена у розмірі 923 млн. грн., а фактично склала – 837,5 млн.
грн., що менше на 85,5 млн. грн. від запланованого але більше на 761,7
млн. грн. Відповідного показника минулого року. Відрахування від
надходження за транспортування нафти магістральними нафтопроводами
склало за поточний період 102,9%, що на 6,6% більше відповідного
показника минулого року.

Поліпшення стану мобілізації доходів бюджету сприятиме введення нового
механізму сплати до бюджету коштів щодо транзиту природного газу. В
зв’язку з цим Мінфіном напрацьовані пропозиції до проекту Положення про
надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата
за транзит природного газу через територію України, які ще 6 квітня 2000
року направлені до Мінекономіки. За підготовку вказаного проекту
положення для подання до Кабінету Міністрів України відповідає
Міністерство економіки України [17].

Діючим законодавством не передбачено подання податковим органам
розрахунків по збору до Державного Інноваційного фонду, відповідно не
проводиться нарахування цього збору. Його мобілізація потребує
додаткових зусиль і уваги до платників податків, однак не в усіх
регіонах поставилися відповідально до цієї роботи.

За І півріччя 2001 року надійшло платежів до Державного інноваційного
фонду 259,7 млн. грн., що становить 162,33% прогнозних показників.
Державний бюджет за поточний період перевиконав план на 99,7 млн. грн.

В перелік платників акцизного збору ввійшли підприємства, які
використовують в процесі переробки нафти давальницькі схеми в
Луганській, Полтавській, Харківській областях і в інших регіонах країни.
Так, в зв’язку з введенням в дію Указу Президента України «Про платників
і порядок сплати акцизного збору» тільки в місті Києві почати сплачувати
у значних обсягах акцизний збір такі підприємства як ТОВ «Інфакс»,
«Нафтохімекологія», СП «МКС» ЗАТ «Івіс», ТОВ «Бентаком» та інші.

За січень-червень 2001 року до Фонду соціального захисту населення
надійшло 19,5 млн. грн., що становить 70,66% прогнозних призначень.
Порівняно з минулим періодом фактичні надходження зменшилися на 26,56%.

Видатки Державного бюджету України за І півріччя 2001 року становили
17568,5 млн. грн., що на 3141,5 млн. грн., або на 21,8%, перевищує
відповідний показник 2000 року, в тому числі видатки загального фонду
становили 13350,7 млн. грн., що на 1643,9 млн. грн., або на 14%, більше
відповідного показника минулого року, видатки спеціального фонду –
4217,8 млн. грн., що на 1497, млн.. грн., або на 55,1%, більше
відповідного показника минулого року [18].

Рівень виконання видатків державного бюджету за звітний період до
річного плану зменшився порівняно з відповідним показником минулого року
з 42,5% до 41,8%. Рівень виконання видатків загального фонду державного
бюджету становив 86,1% плану на І півріччя 2001 року проти 88,8% за
відповідний період минулого року або 40,9% річного плану проти 39,7% за
відповідний період минулого року. Рівень виконання видатків спеціального
фонду державного бюджету становив 45% річного розрахункового показника
проти 61,3% за відповідний період минулого року.

Питома вага видаткової частини державного бюджету (без між бюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті України зменшилася з 62,22% за
січень-червень 2000 року до 59,18% за січень-червень 2001 року.

Видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення за І півріччя 2001
року становили 1914,4 млн. грн. і збільшилися порівняно з відповідним
показником минулого року на 212,6 млн. грн., або на 12,5%, у тому числі
видатки загального фонду становили 1270,2 млн. грн., що на 422,3 млн.
грн., або на 25%, менше відповідного показника минулого року.

Заборгованість із соціальних виплат з державного бюджету на 1 липня 2001
року становила 808,9 млн. грн. і порівняно з початком поточного року
зменшилася на 380,9 млн. грн., або на 32,01%, а порівняно з попереднім
місяцем – на 17,3 млн. грн., або на 2,19% (додаток 8).

Між бюджетні трансферти (кошти, що передаються з держаного бюджету до
інших бюджетів) за І півріччя 2001 року становили 3414,6 млн. грн. і
збільшилися порівняно з відповідним показником минулого року на 1251,5
млн. грн., або на 57,9%, в тому числі видатки загального фонду становили
2264,1 млн. грн., що на 101 млн. грн., або на 4,7%, менше відповідного
показника минулого року. Рівень виконання цих видатків до річного плану
становив 48,9% проти 53,7% за відповідний період минулого року. Рівень
виконання загального фонду цих видатків становив 122,4% плану на І
півріччя 2001 року проти 130% за відповідний період 2000 року або 55,8%
річного плану проти 53,7% за відповідний період минулого року. В тому
числі дотації вирівнювання, що передаються з державного бюджету до інших
бюджетів, становили 2041 млн. грн., або 53,5% річного плану та 124,4%
плану на І півріччя 2001 року; у січні-червні 2000 року вони становили
відповідно 2016,5 млн. грн., або 50,5% річного плану та 124,3% плану на
січень-червень.

Слід зазначити, що за деякими функціями відбувається відхилення
структури фактичних видатків за звітний період від структури
запланованих видатків. За І півріччя 2001 року профіцит державного
бюджету становив 938 млн. грн., за січень-червень 2000 року профіцит
державного бюджету становив 446,1 млн. грн.(див. табл. 2).

Таблиця 2

Динаміка профіциту державного бюджету за 2000-2001 роки

(млн.. грн.)

січень січень –

лютий січень –

березень січень –

квітень січень –

травень січень –

червень

2000 рік 626,2 738,1 833,8 153,1 870,0 446,1

2001 рік 1112,1 1502,1 941,7 1020,5 1177,7 938,0

3. шляхи модернізації дпс україни.

Останні укази Президента України з економічних питань вносять до
податкового законодавства багато нового.

Один з найважливіших напрямів вирішення економічних проблем – скасування
картотеки. Це , безумовно, дасть змогу активізувати суб’єкт
господарської діяльності.

За вказівкою Президента України Головна ДПА розробляє цілий ряд заходів,
які сприятимуть відкритості податкових служб. У подальшому податкова
система хоче взагалі відмовитися від застосування штрафних санкцій у
випадку допущених бухгалтерами арифметичних помилок (звичайно там, де
немає умислу). Цими указами Президент і уряд країни зробили крок довіри
до платників податків. Але , звісно, це не означає, що довірою можна
зловживати. Платники податків повинні усвідомлювати, що сплата податків
– це не тільки формальний конституційний обов’язок , це – реальна
допомога державі в утримуванні бюджетних установ, лікарень, шкіл,
санаторіїв, а також соціальний захист населення.

Президенту країни також визначив ті точки розвитку, котрим потрібно
надати імпульс. До них належать промислові і сільськогосподарські
комплекси Харківської, Сумської, Житомирської, Волинської, Луганської та
ряду інших областей. Тут створюються зони зі спеціальним режимом
оподаткування. З метою залучення коштів на цих територіях з 1 січня 2000
року передбачається спеціальний режим інвестування проектів за
пріоритетними видами економічної діяльності протягом наступних 30 років,
що закріплено відповідними Указами Президента. Верховна Рада України вже
прийняла на підставі цього Указу Президента відповідний Закон.

На жаль Верховна Рада відхилила законопроекти Президента щодо списання
штрафних санкцій з підприємств; щодо стимулювання розвитку малого
бізнесу в період його становлення; щодо проблем регулювання ринку
підакцизних товарів; щодо упорядкування виробництва та тютюнової
продукції; щодо підтримки вітчизняної фармакологічної промисловості;
щодо стабілізування фінансування навчальних закладів тощо. Але треба
сподіватися, що законодавці більш уважно, по-державному поставляться до
пропозиції Президента.

Під час чергової конференції Голова ДПА України Микола Янович Азаров
підкреслив, що негативну роль відіграло порушення однієї з головних тез
податкової реформи, відповідно до якої зниження податкового тиску
повинно здійснюватися одночасно з розширенням податкової бази.
Дотримуючись цього принципу Президент проводив лінію на зниження
податкового тиску, подаючи у Верховну Раду відповідні законопроекти,
але, Верховна Рада прийняла безліч різних рішень, які на 4,7 млрд.грн.
звузили податкову базу.

Голова ДПА України підкреслив, що значним гальмом у поповненні дохідної
частини бюджету залишаються як триваюча криза неплатежів, так і низька
платіжна дисципліна.

Важливим напрямком у роботі податкової служби Микола Азаров назвав
наступ на тіньовий сектор, особливо в таких сферах, як
кредитно-банківська, рекламний бізнес, нафто-бізнес , доставка та
реалізація ліків та в ряді інших.

ДПАУ була проведена та відкоригована робота над помилками у податкових
деклараціях за ініціативою підприємства і оприлюднила в Наказі №360 від
10.09.2001 року. Це було зумовлено тим, що новий принцип самостійного
виправлення помилок у попередньо зданих деклараціях не збігався з чинним
порядком складання декларації. Закон “Про порядок погашення…”
зобов’язав підприємство, яке самостійно виявило помилку в попередньо
поданій декларації, заповнювати нову, уточнюючу декларацію з виправленим
показником. А Закон “Про оподаткування прибутку підприємств” ще раніше
запровадив порядок розрахунку податкової декларації наростаючим
підсумком з початку звітного фінансового року. У разі буквального
“складення” згаданих норм підприємству, яке б захотіло виправити помилку
в декларації за І квартал перед Новим роком, довелося б подавати одразу
три уточнюючі декларації ( за І, ІІ і ІІІ квартали). Але на допомогу
прийшли ДПА України та пояснила, що в разі самостійного виявлення
помилки у звіті подавати потрібно лише дві декларації: уточнюючу за той
звітний період, в якому підприємство припустилося помилки, і
відкориговану декларацію за поточний звітний період. А якщо виявлення
помилки призводиться до появи недоїмки, то, окрім декларацій,
підприємство складає довідку щодо самостійного нарахування собі 10%
штрафу від суми такої недоїмки [20].

Надзвичайно важливим напрямком діяльності податкової служби було
визнано контроль над реалізацією продукції нового врожаю. Згідно
відповідних рішень уряду, розпочалося різне зниження податкового тиску
на підприємства АПК. Рішеннями ДПА України активізовано роботу з
реалізації недоїмки по розрахунках господарств АПК з держрезервом за
поставленні енергоносії, техніку, добрива.

Таким чином , можна зазначити, що збільшення бюджетних надходжень
відбувалося і буде відбуватися надалі головним чином за рахунок тих, хто
раніше податків не сплачував. Тобто, саме в “тіньовому” секторі
економіки приховані основні резерви бюджетного росту і можливості для
послаблення податкового тиску на платників податків. Це і є зараз
основним вектором дії податкових служб. Проте, лише фіскальними методами
ситуації не виправити. Необхідно переконати тих, хто вважає майже
геройством ухилення будь-яким шляхом від сплати податків. Бо, зрештою, в
програмі залишаються і вони самі. Адже бідна держава з порожньою
скарбницею легко скочується в безодню економічної кризи.

Внаслідок цього , пропагандою податкового законодавства, оперативним
висвітленням роботи податкової служби, забезпеченням друкованою
продукцією, з питань оподаткування охоплено всі регіони України.

Також ДПА не залишає без уваги молодше покоління нашої держави. Під
егідою ДПАУ була проведена виставка “Податки – очима дітей”, яка
відбувалась в м. Києві, засвідчила, що молодше покоління з належною
пошаною ставитиметься до почесного обв’язку кожного свідомого
громадянина. Ласкаві руки податкової проти свинячого рила неплатника,
саме так уявляли деякі діти стосунки ДПА та недбайливого підприємця.

3.1 Податкова служба України ХХІ століття. Реформування податкової
політики.

Що таке Податкова, підприємці вже знають… А що ж таке модернізована
ДПА?

“Реалізація проекту модернізації податкової служби, який
впроваджуватиме ДПАУ в 2001-2002 роках спільно зі Світовим банком,
дозволить спростити податковий режим для підприємців”, – заявив недавно
головний податківець Микола Азаров. І це ще не всі обіцянки митарів –
втілення запланованого в життя дасть змогу суттєво скоротити штат
податківців.

Ще три роки тому була створена робоча група з модернізації податкової
служби. Тоді передбачалося вдосконалити податкове законодавство,
структуру податкової служби, систему стягнення податків та роботу з
платниками податків. Але ця робота проводилася, так би мовити, на
громадських засадах. До певної міри ситуація змінилася на ліпше зі
створенням у жовтні 1999 року Управління розвитку та модернізації
податкової служби. Щодо зробленого: то це насамперед відкриття з 1липня
2000 року в Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, а з 1 вересня – у
Запоріжжі, Луганську та Харкові офісів з питань роботи з великими
платниками податків. Іншими словами – це податкові інспекції з функціями
безпосереднього обслуговування та контролю за великими платниками
податків.

Рішення про створення таких офісів було прийнято після детального
аналізу джерел надходження коштів до бюджету. З’ясувалося, що в Україні
працює близько 9,5 тисяч великих підприємств – це 9% від загальної
кількості зареєстрованих суб’єктів підприємництва. Вони забезпечують
майже 80% надходжень до зведеного бюджету. Водночас саме на ці
підприємства припадає і більша частина бюджетної недоплати – 60%. ДПА
України вирішила, що такі платники потребують додаткової уваги органів
податкової служби. Але не з погляду посилання на них тиску, а за рахунок
нових методів роботи з ними – коли податкові інспектори проводять
індивідуальну роботу з кожним платником податків. У результаті великі
підприємства отримали можливість без черги здавати звіти,
консультуватися з будь-якого питання і таким чином економити час. Своєю
чергою і податківці за рахунок зосередження в одному місці основних
платників податків економлять час, а головне – кошти на адміністрування
податків. У найближчому планується створення таких офісів у всій Україні

За такий короткий термін спец офіси вже довели свою ефективність.
Зробивши підсумки третього кварталу та вересня 2000 року чотири
інспекції спрямували до бюджету суми податкових платежів, с прогнозовані
попередньо. Крім того, у клієнтів спеціалізованих інспекцій зафіксовано
зменшення суми податкової заборгованості.

Для визначення великого платника розробленні спеціальні критерії.
Великим вважається підприємство, яке набирає 5 балів за спеціальною
шкалою, свого часу затвердженою ДПАУ. Приміром, підприємство отримує 1
бал за те, що його сукупний валовий дохід на рік становить 20 млн. грн.;
плюс 2 бали – за те, що сума нарахованих платежів до бюджету становить
від 1 млн. грн. до 5 млн. грн.; ще 2 бали – за відраховані протягом року
до бюджету 2 млн. грн.[13].

Планується реорганізувати систему адміністрування примусового стягнення
податкової заборгованості. Такий факт: за три роки недоплата з
податкових платежів зросла більше ніж уп’ятеро. Рівень несплати податків
в Україні – 50% від загальної суми нарахованих платежів. Для порівняння:
у Данії це 1%, Нідерландах – 2%, США – 15% [10].

Під час розробки проекту реформування системи примусового стягнення
виходять з того, що необхідно об’єднати під єдиним керівництвом
працівників підрозділів примусового стягнення, і передати цьому
підрозділу всі функції з вибивання боргів.

Розроблено програмне забезпечення спеціально для обліку податкової
заборгованості – це так звана підсистема “картка боржника”. Насамперед
нова програма дає змогу автоматично вести реєстр боржників і щоденно
його актуалізувати. На кожне підприємство, яке заборгувало перед
бюджетом, заводиться “картка боржника” , за допомогою якої контролюються
всі розрахунки підприємства з бюджетом. Крім того, програма дозволяє
податківцям оперативно контролювати процес зростання та погашення
заборгованості і, нарешті, ефективно впливати на боржників.

Пілотне впровадження цього проекту нині відбувається в податковій
інспекції Радянського району Києва. За останні 5 місяців роботи, в цьому
районі суми новоутвореної податкової заборгованості зменшуються, а
надходження збільшуються – насамперед за рахунок погашення податкової
заборгованості попередніх періодів. Вже зараз обговорюється можливість
поширити столичний експеримент на всі райони Києва.

Ще один напрям модернізації – запровадження електронної системи
звітності. Нині така система випробовується в Дніпропетровській області.
В подальшому податковою службою планується реалізувати захищений обмін
інформацією з платниками податків за допомогою Інтернет-технологій.

Податковою адміністрацією планується можливість контролювати економічну
діяльність наших підприємств за межами держави. І навіть йшлося про
створення інституту податкових представництв за кордоном. Але влада поки
що не поспішає закріплювати документально подібну ініціативу ДПА
України. І тому ДПАУ вирішила – “нехай нам допоможуть дипломати”.

Засади майбутнього співробітництва Податкової адміністрації та
українських дипломатів оформлено у спільному Наказі ДПАУ і Мінекономіки
“Про затвердження Тимчасового положення про порядок надання
торгівельно-економічними місіями у складі дипломатичних представництв за
кордоном сприяння Державної податкової адміністрації України”. Тепер (за
документом) у дипломатів з’явилися нові обов’язки: збирати інформацію,
спрямовану на виявлення фактів приховування українськими резидентами
доходів неоподаткованих, отриманих незаконним шляхом; проводити дії з
боротьби з відмиванням брудних коштів, перевіряти окремі комерційні
контракти, що укладаються між нашими та іноземними підприємцями та
багато чого іншого [13].

Для податкової політики нашої держави поки що характерним є те, що:

по-перше, нові податки ніде на підприємствах, у районах або містах
апробуються;

по-друге, не відпрацьовуються ставки оподаткування, а тому Верховна Рада
України змушена знову й знову змінювати їх;

по-третє, в нашу економічну систему з домінуючою державною монополією на
виробництво і предмети споживання кавалерійськими методами
впроваджується податкова система розвинутих ринкових країн.

Все це свідчить про спадкоємність принципів і методів управління, про
примат політики нової законодавчої влади над економікою, але необхідно
бачити корені суспільного розвитку не в політиці, а в економіці та
фінансах, тобто необхідна економічна політика. Тільки у такому випадку
економічна політика стає двигуном прогресу.

Підходи до реформування податкової системи різні. Одні пропонують
провести корекції нині діючих податків. Інші – зовсім змінити модель
податків. Проблема може вирішуватися тим чи іншим методом, але вона не
дасть якісних результатів, якщо оподаткування не буде справедливим. Адже
нині одні сплачують непосильні податки, інші так чи інакше ухиляються
від їх сплати.

Реформування податкової політики необхідно проводити шляхом послаблення
податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у
виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків,
тому що існуюче податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку
– необхідно полегшити податковий тиск.

Якщо проаналізувати практику перебудови податкових систем у ряді країн
Західної Європи, можна виділити основні принципи, на яких повинна
будуватися реформована податкова система:

сума сплаченого податку завжди має дорівнювати вартості отримуваних від
держави благ і послуг;

усі податки повинні мати цільове призначення, тобто конкретний вид
витрат у бюджеті, куди вони будуть направлені;

платники податків мають бути проінформовані урядом, куди використано
кожну копійку сплачених ними податків;

нові податки повинні запровадитися тільки для покриття відповідних
витрат, а не для ліквідації бюджетного дефіциту;

об’єктом оподаткування може бути тільки доход, а не його джерело і не
розмір витрат;

податок має бути пропорційним доходові;

прогресія оподаткування залежно від зростання доходу не повинна
перевищувати розумного оптимуму, що дорівнює третині доходу;

умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові;

податок слід стягувати в зручний для платника час і прийнятним для нього
методом.

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову
економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації
і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована
підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування
економіки галузей і виробництв державними коштами, кредитами, державними
гарантіями державним інвесторам.

По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок
власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Висновки

Сучасна податкова система в Україні досить складна та не дає
підприємствам діяти у тих напрямках, які б трохи зменшували її тиск. З
основних функцій – фіскальної та стимулюючої – податкова система більше
виконує першу.

Таким чином, можна відмітити найбільш суттєві недоліки системи
оподаткування:

нестабільність механізму оподаткування, постійне внесення змін в діюче
податкове законодавство;

відсутність системності податкових пільг: частина податків спрямована га
стимулювання одних видів діяльності, друга частина – на стимулювання
інших видів;

відсутність єдності джерела податкових платежів.

Практика нерозумного надання пільг ставить державу перед необхідністю
постійного розширення податкового поля. Створюється замкнуте коло: чим
більше податків впроваджується, тим більше надається пільг, що, у свою
чергу, викликає необхідність введення нових податків. І так без кінця.

Аналіз свідчить, що основними факторами, які спричиняють погіршення
роботи підприємств та невиконання доходів бюджету є :

жорстка та недосконала податкова система, яка передбачає значне число
(більш сорока) державних та місцевих податків. Після сплати всіх
податків у підприємства залишається така частина прибутку, яка не
дозволяє йому розвиватися, а лише в досить мінімальних розмірах може
бути використана на матеріальне заохочення працюючих;

відсутність державних важелів стимулювання розширення виробництва та
відповідно задовольняння вітчизняних споживачів;

низька купівельна спроможність населення і споживачів продукції та
високі ціни;

відсутність власних обігових коштів.

Можна назвати ще ряд причин, які впливають на розвиток економіки України
і потребують однозначного вирішення шляхом реформування вітчизняної
податкової системи.

Для раціонального оподаткування необхідно:

стабілізувати систему оподаткування шляхом прийняття змін до податкового
законодавства лише до початку нового фінансового року, і, ні в якому
разі не посеред року;

спростити систему оподаткування, тобто, умови оподаткування повинні бути
простими та зрозумілими платникам податків, з метою зведення вільного
тлумачення законів до мінімуму;

об’єктом оподаткування повинен бути тільки прибуток, а не його джерело;

податок мусить бути пропорційним до прибутку і не перевищувати розумних
меж.

Викладене вище дозволяє визначити проблеми системи оподаткування та
контролю за її дотриманням найважливішими у сучасному українському
підприємництві.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про податкову службу в Україні” від 4.12.1990 №509 –
ХІІ.

2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств “

від 22.05.1997року.

3. Закон України «Про збір на обов’язкове соціальне страхування »//
Баланс.- 1997. -№ 32.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 12.09.1997р. №1014 Про
затвердження базових нормативів платні за використання надр для
добування корисних копалин й порядку стягнення платні за використання
надр для добування корисних копалин.

5. Кодекс України О надрах //Голос України .-1994. – №164.

6.Буряковский В.П. Налоги. – Киев, Блиц-Информ, 1997р.

7.Василик О.Д. Державні фінанси України: Підручник. – Київ,
1997 р.

8.Головна державна податкова інспекція України. Основи оподаткування в
Україні: Навчальний посібник. – Київ, 1996р. 9.Гордеева Л. П. Финансы
Украины: Учебник. – Днепропетровск, 1997 р.

10. Завальнюк І. О. Податкові системи країн Північної Європи та України
різне , схоже, можливе використання досвіду: Підручник. – Київ, 1996 р.

11. Калініченко Л. Т. Діюча система оподаткування України та перспективи
її удосконалення. Підручник. – Дніпродзержинськ, 1995 р.

12. Ковальський В.С. Державна податкова служба в Україні
Бюлетень законодавства юридичної практики України Київ Юрінком 1999.

13. Литвиненко О. Про звичайну податкову всі знають. А що таке
модернізована ДПА? // Галицькі контракти – 2000 р.- №50 – с.15.

14. Максюта А.А. , Чугунов І. Я. Показники виконання бюджету у 1999 році
// Фінанси України – 2000 р. – №6 – с. 44-63.

15. Федосов В. М. Податкова система України Підручник Київ Либідь 1994
р.

16. Фещук С. Л. , Кайдашев Р. П. Мекроекономічні показники за І півріччя
2000 року // Фінанси України. – 2000 р. -№10 – с.75-97.

17. Вісник податкової служби України : Журнал ДПА України,
№34-36,№45-48.–Київ,2000р.

18. Маяковська І.О., Шестопалова Ю.П.Основні підсумки виконання бюджету
за І півріччя 2001 року // Фінанси України. – 2001 р. – №10 – с. 34-50.

19. Кульчинський Р. Гривня потроху падатиме, а економіка зростатиме //
Галицькі контракти – 2001 р. – №46 – с.18.

20. Добронравова О. Робота над помилками // Галицькі контракти – 2001 р.
– №41 – с.12.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019