.

Аналіз фінансової стійкості підприємства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
10 18421
Скачать документ

Реферат на тему:

Аналіз фінансової стійкості підприємства

Поняття фінансової стійкості

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є
фінансова стійкість.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності
підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей
ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

• рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів*) стабільними
джерелами фінансування;

• платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити
термінові зобов’язання мобільними активами);

• часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах
фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних
показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо
характеристики фінансового стану підприємств в Україні.

Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком
таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові
кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + КД); власні обігові
кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КД + Кк).
Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між
власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття
якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК –
мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші
назви цього показника – робочий капітал; капітал, що функціонує) є
різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими
зобов’язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових
зобов’язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є
частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та
довгострокових зобов’язань. При цьому останні прирівнюються до власних
коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів
розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування
можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (3) достатньо власних
обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових
коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність
гарантована:

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних
обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються
короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є
можливість її відновити:

4. Кризовий фінансовий стан — для забезпечення запасів не вистачає
“нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Для визначення типу фінансової стійкості підприємства за даними балансу
(див. дод. 1.1) складають агрегований баланс, позиції активу і пасиву
якого за ступенем агрегації відповідають меті аналізу (табл. 27).

У табл. наведено приклад аналізу фінансової стійкості підприємства за
даними агрегованого балансу.

Таким чином, за звітний період якісно змінився тип фінансової стійкості
підприємства: воно перейшло з нестійкого фінансового стану до
нормального насамперед завдяки збільшенню власного капіталу та
одночасному зменшенню запасів.

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової
стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність
(ліквідність).

Показники платоспроможності (ліквідності)

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно
розраховувати сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів
ліквідності. Основними з них є коефіцієнти поточної, швидкої та
абсолютної ліквідності.

Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви,
тобто термінові невідкладні зобов’язання. Аналітик поступово зменшує
розмір чисельника до абсолютно ліквідного (грошові кошти).

1. Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття, загальної
платоспроможності)

Значення Кл п показує, скільки грошових одиниць обігових коштів припадає
на кожну грошову одиницю короткострокових, тобто невідкладних
зобов’язань. Критичне значення К = 1. Значення К = 1 – 1,5 свідчить про
те, що підприємство вчасно ліквідовує борги.

Приклад

де 0, 1 — індекси, що характеризують значення К відповідно на початок і
кінець року.

2. Коефіцієнт ліквідності швидкої

Приклад.

3. Коефіцієнт ліквідності абсолютної

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах
0,2-0,35 [11; 12]. Коефіцієнт характеризує здатність підприємства
негайно ліквідувати короткострокову заборгованість.

Отже, у підприємства не вистачає грошових коштів на покриття
невідкладних зобов’язань. Протягом звітного року показник абсолютної
ліквідності зменшився в 5 разів і перебуває далеко за межами
припустимого (критичного) рівня.

Оцінювання ринкової стійкості підприємства

Ринкова стійкість визначається показниками, що характеризують
рентабельність підприємства, ефективність менеджменту, ділову
активність, інвестиційну діяльність, дивідендну політику тощо.

Розглянемо сукупність показників, які характеризують фінансову стійкість
підприємства щодо самостійності, незалежності у використанні власних
коштів.

Відповідно до стандартів фінансової звітності саме ці показники
відображають напрямок фінансової діяльності підприємства. За
визначенням, це діяльність, яка зумовлює зміни розміру і складу власного
і позикового капіталу підприємства.

За критерієм вартості залучення капіталу, а також ураховуючи позитивний
вплив фінансового важеля, підприємству було б вигідно фор-мувати свої
активи насамперед за рахунок позикових коштів. Проте якщо величина
позикових коштів значно перевищує власні, підприємству загрожує
банкрутство, оскільки позичальники можуть водночас виставити вимоги щодо
повернення боргів.

Співвідношення між власними і позиковими коштами визначає на-перед
фінансову стійкість підприємства у довгостроковому плані. Підприємство з
неризиковим співвідношенням упевненіше почувається на ринку капіталу за
рахунок додаткової емісії акції, облігацій або кредитів банків.

У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність показників
для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел
фінансування.

1. Коефіцієнт автономії (незалежності), або коефіцієнт концентрації
власного капіталу,

Коефіцієнт Кавт характеризує частку власників підприємства в загальній
сумі авансованих коштів. Що більше значення цього показника, то більшою
є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів. У
загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна
бути меншою від 50 %, тобто Кавт > 0,5 [12].

Мінімальне значення коефіцієнта автономії (К = 0,5) свідчить про те, що
всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.
Приклад.

Отже, коефіцієнт К за звітний період підвищився, а ризик появи
фінансових труднощів у майбутньому зменшився. 2. Коефіцієнт фінансової
залежності

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення коефіцієнта
КА, у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у
фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо КА = 1, підприємство не має
позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому
факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного
капіталу.

Приклад.

Таким чином, за звітний період фінансова незалежність підприємства
підвищилась: на 1 грн власного сукупного капіталу припадає на 20 коп.
менше.

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів доповнює
коефіцієнт автономії. Якщо нормальне мінімальне значення К = 0,5, то
нормальне співвідношення залучених і власних коштів Кз/В = 1. Цей
коефіцієнт розраховується за формулою

Значення К/ показує, скільки позикових коштів (сума розділів III та IV
Пасиву) припадає на 1 грн власного капіталу. Збільшення значення цього
показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і
навпаки.

Приклад.

4. Коефіцієнт мобільності. За умов збереження мінімальної фінансової
стабільності підприємства К,/в має бути обмежений зверху значенням
співвідношення вартості оборотних і необоротних активів:

Приклад.

5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

Значення Км показує частку власного капіталу, що використовується для
фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього
коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані
підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно
маневрувати власними коштами.

Приклад.

Отже, спостерігаються зміни на краще; у підприємства з’явилося більше
свободи маневрувати мобільними коштами.

6. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів

Нормальне значення цього відносного показника, що було отримане на
основі статистичного узагальнення господарської практики, становить
0,6-0,8.

Приклад.

Таким чином, за звітний період забезпечення запасів власними обіговими
коштами збільшилось на 0,39 і досягло нормального значення.

7. Коефіцієнт виробничих фондів. Визначається відношенням балансової
вартості виробничих фондів (основних коштів, виробничих запасів та
незавершеного виробництва) до підсумку балансу:

За даними господарської практики нормальне значення К А > 0,5. Якщо
показник менший від нормального значення, слід вжити заходів щодо
поповнення майна виробничого призначення, залучивши для цього додатково
власні кошти або довгострокові кредити.

Приклад.

Отже, на початок і кінець звітного періоду коефіцієнт виробничих фондів
має нормальний рівень.

8. Для характеристики структури джерел коштів слід використовувати також
спеціальні показники, що відбивають різноманітні тенденції у зміні
окремих груп джерел. Насамперед це коефіцієнт довгострокового залучення
позикових коштів:

Значення Кл показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних
джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку
позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення
значення цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності
підприємства від зовнішніх інвесторів, тобто про погіршення його
фінансової стійкості.

Приклад.

Висновок: за звітний період відбулися зміни на краще. 9. Коефіцієнт
структури довгострокових вкладень

Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних активів профінансована
чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують,
припустивши, що довгострокові позики використовують для фінансування
основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів.

Приклад.

Таким чином, частка довгострокових позик зменшилась, що свідчить про
зміцнення фінансової стійкості підприємства у звітному періоді.

10. Коефіцієнт короткострокової заборгованості

Приклад.

Отже, збільшення частки термінових зобов’язань свідчить про деяку втрату
фінансової стійкості.

11. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів

Приклад.

Отже, частка основних, так званих нормальних джерел формування запасів
збільшилась, тобто фінансова стійкість підвищилась. 12. Коефіцієнт
кредиторської заборгованості

Таким чином, за звітний період цей показник істотно не змінився. 13.
Співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю

Приклад.

Отже, за звітний період значення показника збільшилось; бажано зменшити
абсолютні розміри як дебіторської, так і кредиторської за-боргованості.
В умовах інфляції для фінансового стану підприємства краще, щоб
кредиторська заборгованість перевищувала дебіторську.

З наведеного прикладу доходимо загального висновку: за звітний період
фінансова стійкість підприємства підвищилась, але слід вжити термінових
заходів щодо нормалізації показника абсолютної ліквідності.

Зазначимо, що не існує єдиних однозначних критеріїв для розглянутих
показників. Багато залежить від галузі, ринкової ситуації та репутації
підприємства (неплатежів, порушення фінансової дисципліни). Загальною
вимогою з боку кредиторів є обережність стосовно збільшення частки
позикового капіталу підприємств; вони віддають перевагу тим, у кого
велика частка власного капіталу. Власники підприємства, навпаки, схильні
підвищувати частку позикових коштів, але в межах припустимого ризику,
щоб не втратити фінансової стійкості. Аналіз впливу фінансового важеля
(відношення позикових коштів до загальних джерел).

Запровадження форми № 3 фінансової звітності “Звіт про рух грошових
коштів” дає змогу додатково ефективно використовувати показники
грошового потоку для оцінювання фінансової стійкості підприємства. Так,
можна визначити:

1. Рентабельність на основі грошового потоку:

Коефіцієнт Я п показує частку грошових коштів у виручці. Він доповнює
традиційні показники рентабельності, визначаючи не тільки прибуткову, а
й “грошову” продукцію.

2. Коефіцієнт самофінансування (показник грошової віддачі інвестицій)
Ксф:

Коефіцієнт показує, яку частину інвестицій можна покрити за рахунок
грошового потоку.

З. Коефіцієнт обслуговування боргу – Коб:

Коефіцієнт показує спроможність підприємства погашати свої зобов’язання
за рахунок коштів від основної діяльності.

Аналіз фінансової стійкості за критерієм ступеня покриття запасів
стабільними джерелами фінансування, а також за критеріями показників
платоспроможності та ринкової стійкості показників грошового потоку дає
змогу дістати повне уявлення про поточний та очікуваний рівні фінансової
стійкості як найважливіші показники фінансового стану підприємства.

Список використаної літератури

Литвин М. И. О критериях платежеспособности предприятия // Финансы. —
1993. — № 10.

Литвин М. И. Применение матричных балансов для оценки финансового
состояния предприятия // Финансы. — 1995. — № 3.

Миддлтон Д. Бухгалтерский учет и принятие финансовых решений: Учебник:
Пер. с англ. — М.: Аудит. ЮНИТИ, 1997. —408с.

Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси: Пер. з англ. — К.: Основи, 1993. — 384
с.

Николаева С. А. Особенности учета затрат в условиях рынка: система
“директ-костинг”. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 128 с.

Операції комерційних банків / Р. Коцовська та ін. — Львів: Центр
“Європа”, 1997.—228 с.

Патров В. В., Ковалев В. В. Как читать баланс. — М.: Финансы и
статистика, 1994. — 254 с.

Рабочая тетрадь: Национальные стандарты бухгалтерского учета //
Национальный центр экономического образования. — К., 1999.

Фінансова діяльність підприємств / О. М. Бандурка та ін. — К.: Либідь,
1998. —312 с.

Финансовый анализ деятельности фирмы. — М.: Ист-Сервис, 1995. — 240 с.

Финансовый менеджмент: Учеб.-практич. руководство / Е. С. Стоянова и
др. — М.: Перспектива, 1993. —268 с.

Финансовый менеджмент. — М.: Корпорация “КАРАНА”, 1998. — 290 с.

Финансы I Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1996.

Хелферт Э. Техника финансового анализа: Пер. с англ. — М.: Аудит.
ЮНИТИ, 1996. —664 с.

Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Финансы предприятий. — М.: ИНФРА-М, 1998.
— 344 с.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019