1. Територіальна громада – первинний об’єкт місцевого самоврядування. 2. Конституція України про місцеве самоврядування і місцеві фінанси (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
0 5475
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ “МІСЦЕВІ ФІНАНСИ”

Територіальна громада – первинний об’єкт місцевого самоврядування.

Конституція України про місцеве самоврядування і місцеві фінанси.

1. Згідно зі ст. 140 Конституції основним елементом місцевого
самоврядування в Україні є територіальна громада.

“Місцеве самоврядування, як зазначено у ч. 1 цієї статті, є правом
територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у
сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно
вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів
України”.

У ч. З ст. 140 Основного Закону вже стверджується, що питання місцевого
значення вирішуються як безпосередньо громадою, так і через органи
самоврядування, тобто не самостійно колективом громади.

Первинним об’єктом місцевого самоврядування, основним носієм його
функцій і повноважень згідно зі ст. 6 цього Закону є територіальна
громада села, селища, міста.

У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють
як суб’єкти права власності.

Формою вирішення територіальною громадою питань місцевого значення
шляхом прямого волевиявлення є місцевий референдум, предметом якого може
бути будь-яке питання, віднесене Конституцією і законами України до
відання місцевого самоврядування, і рішення якого є обов’язковими до
виконання на відповідній території.

Іншою формою участі громади у вирішенні питань місцевого значення є
загальні збори громадян за місцем проживання, рішення яких можуть
враховуватися органами місцевого самоврядування в їх діяльності.

Нарешті, члени територіальної громади мають право місцевої ініціативи,
тобто право ініціювати розгляд у раді будь-якого питання, віднесеного до
відання місцевого самоврядування.

Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об’єднувати на договірних
засадах об’єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для
виконання спільних проектів або спільного фінансування (утримання)
комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього
відповідні органи і служби.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого
самоврядування, фінансове підтримує місцеве самоврядування. Витрати
органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів
державної влади, компенсуються державою.

Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через
утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що
перебуває в комунальній власності; затверджують програми
соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх
виконання; затверджують бюджети відповідних
адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання;
встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують
проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів;
утворюють, реорганізовують і ліквідовують комунальні підприємства,
організації та установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю;
вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої
компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та
культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх
виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з
коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між
територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з
коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для
реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та
контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до
їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі
повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих
повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету
України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому
законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам
місцевого самоврядування відповідні об’єкти державної власності.

Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень
органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої
влади.

Органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом,
приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній
території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів невідповідності
Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом
порядку з одночасним зверненням до суду.

Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити
повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо
вони: порушують Конституцію або закони України; обмежують права і
свободи громадян; не забезпечують наданих їм законом повноважень.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначає порядок і
підстави дострокового припинення повноважень:

– рад (ст. 78);

– сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті,
районної, обласної ради (ст. 79).

Закон передбачає і підстави дострокового припинення повноважень органів
самоорганізації населення.

Згідно зі ст. 80 Закону повноваження цих органів припиняються у разі:

1) невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у місті
ради, її виконавчого комітету, загальних зборів громадян або невиконання
своїх повноважень;

2) їх саморозпуску.

Рішення про дострокове припинення повноважень органу самоорганізації
населення приймається загальними зборами громадян, що утворили даний
орган, або відповідною радою.

2. За статтями 142 і 143 Конституції України та ст. 16 Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” матеріальною і фінансовою основою
місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих
бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності
територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також
об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних
і обласних рад.

Повноваження місцевого самоврядування — це визначені і закріплені в
Конституції, законах України та інших нормативно-правових актах права та
обов’язки суб’єктів системи місцевого самоврядування, необхідні для
реалізації завдань і функцій місцевого самоврядування на відповідній
території.

Повноваження органів місцевого самоврядування закріплені у розділі 2
“Організаційно-правова основа місцевого самоврядування” Закону, який
включає повноваження:

– сільських, селищних та міських рад (статті 25-26);

– виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (статті 27-41);

– сільського, селищного, міського голови (ст. 42);

– районних і обласних рад (статті 43-44).

Крім перелічених повноважень, у згаданому розділі, у главі 5 “Порядок
формування, організація роботи органів та посадових осіб місцевого
самоврядування”, визначаються: порядок формування рад (ст. 45); порядок
підготовки і проведення сесій рад (ст. 46); організація роботи постійних
комісій (ст. 47); тимчасових контрольних комісій рад (ст. 48); депутатів
(ст. 49); секретаря сільської, селищної, міської ради (ст. 50);
виконавчого комітету ради, його повноваження та організація роботи
(статті 51-54); організація роботи відділів, управлінь та інших
виконавчих органів рад (ст. 55); організація роботи голови відповідної
ради (ст. 55), його заступника (ст. 56) та їх виконавчих апаратів (ст.
58), президії (колегії) районної, обласної ради (ст. 57); форми і зміст
актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 59
Закону).

Щодо змісту повноважень сільських, селищних, міських рад, то вони
поділяються на загальну і виключну компетенцію цих рад.

У межах загальної компетенції сільські, селищні, міські ради правомочні
розглядати й вирішувати питання, віднесені Конституцією і Законом
України “Про місцеве самоврядування в Україні” та іншими законами до
їхнього відання (ст. 25 Закону).

Виключною компетенцією цих рад є питання, що розглядаються лише на
пленарних засіданнях сільської, селищної, міської рад (ст. 26 Закону).

До кола цих питань, зокрема, належать: утворення і ліквідація постійних
та інших комісій, виконавчого комітету, інших виконавчих органів рад;
затвердження плану роботи ради; заслуховування звітів голови, постійних
комісій, керівників виконавчих органів рад; розгляд запитів депутатів,
прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; затвердження
програм соціально-економічного та культурного розвитку
адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань
місцевого самоврядування, затвердження місцевого бюджету та звіту про
виконання бюджету тощо.

Повноваження виконавчих органів сільських і селищних рад поділяються на
власні та делеговані повноваження у таких сферах: соціально-економічного
та культурного розвитку, планування та обліку (ст. 27); в галузі
бюджету, фінансів і цін (ст. 28); в сфері управління комунальною
власністю (ст. 29); в галузі житлово-комунального господарства,
побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування (ст.
30); в галузі будівництва (ст. 31); у сфері освіти, охорони здоров’я,
культури, фізкультури і спорту (ст. 32); у сфері регулювання земельних
відносин та охорони навколишнього природного середовища (ст. 33); у
сфері соціального захисту населення (ст. 34); у галузі оборонної роботи
(ст. 36); щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою
(ст. 37); щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав,
свобод і законних інтересів громадян (ст. 38); інші повноваження
виконавчих органів рад.

Місцеве самоврядування в Україні забезпечується низкою гарантій, які
являють собою конституційно-правові засоби забезпечення організації і
діяльності місцевого самоврядування. Гарантії — найважливіша умова
повного й ефективного здійснення органами місцевого самоврядування
визначених законом їх завдань, функцій і повноважень.

Основоположні гарантії місцевого самоврядування викладено у Конституції
України, інші — у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Згідно зі ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування
захищаються в судовому порядку. Захист прав місцевого самоврядування в
ряді випадків передбачається і галузевим законодавством. Зокрема, в суді
розглядаються справи про адміністративні правопорушення,
відповідальність за які настає в разі невиконання рішень органів
самоврядування.

Органи місцевого самоврядування можуть також звертатися до суду з
вимогами про визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої
влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та
організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження
органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 Закону).

В судовому порядку вирішуються майнові спори між органами місцевого
самоврядування (це прерогатива арбітражних судів).

Органи місцевого самоврядування мають право оскаржити до суду відмову
органу державної влади (в даному разі Міністерства юстиції або
виконавчого комітету вищестоящої ради) зареєструвати положення (устав)
про місцеве самоврядування.

Рішення органів місцевого самоврядування відповідно до ст. 144
Конституції України з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам
України зупиняються у встановленому порядку, з одночасним зверненням до
суду.

Гарантіям місцевого самоврядування в Україні присвячено і розділ 6
Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” (статті 71-80). Так, у ст.
71 Закону визначається, що територіальні громади, органи та посадові
особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм
повноваження.

Разом з тим органи виконавчої влади та їх посадові особи не мають права
втручатися в законну діяльність місцевого самоврядування, а також
вирішувати питання, які віднесені законом до повноважень органів та
посадових осіб місцевого самоврядування.

У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, що зачіпають
інтереси місцевого самоврядування, вона повинна повідомити про це
відповідні органи та посадових осіб місцевого самоврядування.

Важливою гарантією місцевого самоврядування в Україні є підзвітність і
підконтрольність місцевих адміністрацій районним і обласним радам у
виконанні програми соціально-економічного і культурного розвитку,
районних, обласних бюджетів, а також у частині повноважень, делегованих
їм відповідними районними, обласними радами, та у виконанні рішень рад з
цих питань (ст. 118 Конституції, ч. 1 ст. 72 Закону).

Гарантією місцевого самоврядування є й право районних та обласних рад
виявляти недовіру голові відповідної місцевої адміністрації (ст. 118
Конституції, частин 2 і 3 ст. 72 Закону).

Нарешті, гарантією місцевого самоврядування в Україні є обов’язковість
актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого
самоврядування.

Зокрема, акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови
районної в місті ради, виконавчих комітетів згаданих рад, прийняті в
межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма
розташованими на відповідній території органами виконавчої влади,
об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями,
посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово
проживають на відповідній території.

У свою чергу місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та
організації, а також громадяни несуть встановлену Законом
відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну
самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті
невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування,
прийнятих у межах, наданих їм повноважень.

На вимогу відповідних органів та осіб місцевого самоврядування керівники
розташованих або зареєстрованих на відповідній території підприємств,
установ та організацій незалежно від форм власності зобов’язані прибути
на засідання цих органів для подання інформації з питань, віднесених до
відання ради та її органів, відповіді на запити депутатів.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” передбачає, що
органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть
відповідальність за свою діяльність перед:

– територіальною громадою;

– державою;

– юридичними і фізичними особами (ст. 74 Закону).

Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб
місцевого самоврядування визначаються Конституцією та законами України.

Органи та посадові особи місцевого самоврядування підзвітні,
підконтрольні перед відповідними територіальними громадами.

Місцеві фінанси – це система формування розподілу і використання доходів
територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання
делегованих та закріплених за ними функцій і завдань.

Структура місцевих фінансів України:

самостійні місцеві бюджети (11 785 місцевих бюджетів різного рівня
складалося в Україні у 2004 р.);

фінанси комунальних підприємств.

Фінансовою основою місцевого самоврядування є доходи місцевих бюджетів.

Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого
самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних джерел та
закріплених загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових
платежів. У доходній частині місцевого бюджету окремо виділяються
доходи, необхідні для виконання власних повноважень, і доходи, необхідні
для виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Використана література:

Базидевич В.Д., Баласт рик Л.О. Державні фінанси. – К., 2002.

Загальна теорія фінансів. – К., 2000.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навчальний посібник. – К., 2002.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018