.

Відображення філософсько-лінгвістичної концепції Толкіна у "Чоловічку з Місяця" (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1595
Скачать документ

Реферат на тему:

Відображення філософсько-лінгвістичної концепції Толкіна у “Чоловічку з
Місяця”

Щоб показати настільки філософсько-лінгвістична концепція Толкіна
пронизує всю його творчість, ми розглянемо її не на основі його
концептуальних творів – “Володарі перснів” чи “Сільмарілліоні” – а на
основі двох віршиків для дітей про Чоловічка з Місяця.

Ці такі прості, на перший погляд, віршики, при уважнішому розгляді
виявляються зовсім не простими. Вони є досить глибокою лінгвістичною і
літературною грою, у дусі Льюїса Керролла, якого теж часто сприймають як
“дитячого письменника”, не розуміючи всієї глибини його книг про Алісу –
від ілюстрацій принципів математичної логіки, можливості
психоаналітичних інтерпретацій (не дарма ним так захоплювався Набоков)
до передумов постмодернізму (в інтертекстуальності, лінгвістичній
грі)[1], а також як зображення свідомості людини, зокрема під час
творчості[2]. І хоч творча концепція Толкіна зовсім відрізняється від
Керроллової, все ж у цих письменників багато спільного.

Перш ніж перейти до самих віршів, слід у кількох словах розглянути ту
саму “концепцію творчості”, яка там ілюструється. Слідом за Томом
Шиппі[3] ми бачимо її, в першу чергу, у двох аспектах: “філології” та
“реконструкції”.

Поняття філології у англійській науці сильно відрізняється від
вітчизняного[4]. Там це асоціюється більш з лінгвістикою, і розуміння
філології, як об’єднання мовознавства та літературознавства відстоював
саме Толкін, ідучи проти більшості. Він вважав, що дослідження художніх
текстів не можна проводити без лінгвістики, він сильно зневажав
літературознавство у традиційному вигляді, “літературу”[5]. Для прикладу
наведу кілька слів з його лекції про “Беовульфа”: “I have not been a man
so diligent in my special walk as duly to read all that has been printed
on, or touching on, this poem. But I have read enough, I think, to
venture the opinion that Beowulfiana is, while rich in many departments,
specially poor in one. It is poor in criticism, criticism that is
directed to the understanding of a poem as a poem. It has been said of
Beowulf itself that its weakness lies in placing the unimportant things
at the centre and the important on the outer edges. This is one of the
opinions that I wish specially to consider. I think it profoundly untrue
of the poem, but strikingly true of the literature about it. Beowulf has
been used as a quarry of fact and fancy far more assiduously than it has
been studied as a work of art”[6]. Саме його зневажливе ставлення до
літературознавства. літературної критики і зумовило, значною мірою,
неприйняття спочатку його творів критикою. Можна відзначити, що
літературна критика також просто “не зрозуміла” його. Адже твори Толкіна
нехтують основними принципами літературної творчості, вони не піддаються
традиційному літературознавчому аналізу, видаються белетристичними
(твори для дітей, “Володар Перснів”, але “Сільмарілліон”, “Втрачені
сказання”, “Незакінчені сказання”, “Повернення Беортнота…” аж ніяк
белетристичними не назвати, це цілком “елітарні” твори, якщо слідувати
за визначенням Ортега-і-Гасета). Ці твори виникли, у першу чергу, з його
захоплення лінгвістикою, зі створення штучних мов, виникли з бажання
створити для цих “художніх” мов ареал існування. Толкін відстоював
об’єднання лінгвістики і літературознавства в одну науку (щоправда на
основі лінгвістики, зокрема історичного мовознавства – сфери його
зацікавлень). Саме це гіпотетичне об’єднання, щось середнє між
лінгвістикою та літературознавством, він вкладав у поняття “філології”.

Концепція “реконструкції” у творчому методі Толкіна цілком постмодерна,
вона має дуже багато спільного з художніми прийомами, наприклад,
Борхеса. Нагадаємо, Борхес створював свої новели на основі інших
текстів, використовуючи приховані цитати, відсилання до реальних творів
й авторів (та до неіснуючих). Він писав свої твори не на чистому аркуші
паперу, як до нього, а на основі вже написаних творів (реально чи
гіпотетично написаних), створюючи своєрідні палімпсести. Таким чином
виходив багатомірний текст, де, окрім верхнього рівня, поверхового
сюжету, існує сюжет глибинний, що відсилає до інших творів, до іншої
культурної традиції, до історії, охоплюючи величезний тематично-образний
комплекс. Тобто має місце постмодерністичний синтез, на відміну від
модерністичного аналізу (це досить умовні дефініції). Все це дуже
близько Толкіну, адже його прийом “реконструкції” ґрунтується саме на
цьому, хоч і має трохи іншу мету, ніж інтелектуальні
бібліографічно-текстуальні ігри Борхеса.

“Реконструкція” полягає у тому, що за написаним твором повинен
проглядатися інший твір, обов’язково давніший, з прадавньої традиції,
прадавньої культури (переважно давньоанглійської, але іноді й інших).
Якщо творчість Борхеса можна ототожнити з “палімпсестом” то творчість
Толкіна з “Беовульфом” чи “Піснею про Нібелунгів” – рукописом, що зазнав
безліч переписувань, під час яких змінився настільки, що вже ледь
проглядається його справжнє джерело. Тільки за допомогою “реконструкції”
можна уявити собі датський “Пра-Беовульф” чи бургундських
“Пра-Нібелунгів”. Читач повинен реконструювати той прадавній текст,
тільки так він зрозуміє задум автора, що часто полягає саме у цьому
протиставленні давнього-сучасного.

Цей прийом взятий Толкіном з історичного та порівняльного мовознавства.
Толкін прийшов у лінгвістику, коли компаративістика й історія мови
зазнавала занепаду, після захоплення нею у ХІХ столітті (спроби
реконструювати праіндоєвропейську мову, прагерманську, праслов’янську
тощо). Тим не менш він був одним з небагатьох хто відстоював ці
дисципліни, які під час викладання Толкіна значно скорочувались. Ця
боротьба, що велась переважно проти традиційного літературознавства,
було приречена на поразку. Проте саме така боротьба була характерна для
світогляду Толкіна. Таким чином всі твори Толкіна передбачають наявність
якось тексту на задньому плані, якоїсь прадавньої легенди, що
призабулась чи зовсім виродилась у дитячий віршик. Саме такий ключ до
розуміння його творів для дітей: віршів та казок.

Його основні твори ілюструють або саму “реконструкцію”, відтворення
прадавнього гіпотетичного тексту – гіпотетичної, реконструйованої,
англійської міфології, або дають привід для такої реконструкції,
постійно нагадуючи про “втрачені сказання”[7]. На відміну від них, його
твори для дітей: “Гобіт”, казки, віршики показують ті ж прадавні тексти,
але які виродились у дитячі казки, вірші. Це процес характерний для
літератур всіх народів – процес перетворення епосу на казку, що ,
частково, торкнувся й найбільшої пам’ятки давньоанглійської літератури –
“Беовульфа”.

Толкін написав два вірші про “чоловічка з Місяця”: “Чоловічок з Місяця
затримався” (1923) та “Чоловічок з Місяця поспішив” (1923)[8]. Другий
відомий у багатьох варіантів, один з яких увійшов до “Володаря перснів”.
Вони обидва увійшли до збірки “Пригоди Тома Бомбаділа…” (1962).

Перш за все потрібно реконструювати ті тексти, що знаходяться за ними.
На думку відразу спадає віршик зі збірки “Казки матінки гуски” де корова
плигає через місяць[9]. Як і там, у Толкіна присутній і кіт зі скрипкою,
і собака, і корова, що плигає-танцює, і тарілка, що втікає:

The ostler has a tipsy cat

that plays a five-stringed fiddle;

And up and down he runs his bow,

Now squeaking high, now purring low,

now sawing in the middle.

The landlord keeps a little dog

that is mighty fond of jokes;

When there’s good cheer among the guests,

He cocks an ear at all the jests

and laughs unlit he choices.

They also keep a horned cow

as proud as any queen;

But music turns her head like ale,

And makes her wave her tufted tail

and dance upon the green.

And O! the row of silver dishes

and the store of silver spoons!

For Sunday there’s a special pair,

And these they polish up with care

on Saturday afternoons.

The Man in the Moon was drinking deep,

and the cat began to wail;

А dish and a spoon on the table danced,

Тhe cow in the garden madly pranced,

and the little dog chased his tail.

[“The Man in the Moon Stayed Up Too Late”]

Проте справжнє коріння, як віршів Толкіна, так і народного віршу, лежать
значно глибше, у англійській міфології та фольклорі. Толкіну був добре
відомий ліричний середньоанглійський вірш про Місячного Чоловічка, що
міститься у “Манускрипті Херлі” під номером 2253[10]. Вірш пізніше
отримав назву “Чоловічок з Місяця” [11]. Це один з кращих
середньоанглійських віршів, що породив безліч наукових досліджень та
інтерпретацій. Вірш написаний у народному дусі, пронизаний сільською
тематикою і все ж представляє досить розумні судження селянина, що
показує англійське селянство зовсім не таким темним і пригніченим, як
пізніша літературна традиція (але дуже близько до образу гобітів у
Толкіна). Селянин роздумує, чому б Місячному Чоловічку не спуститись на
землю. Тут слід відмітити, що у давнину місячні плями уявляли як людину
з лампою, собаку та терновий кущ[12]. Селянин вирішує, що Місячного
Чоловічка спіймали на крадіжці віття кущів, яким він намагався укріпити
свій місячний тин. Далі він роздумує як допомогти Місячному Чоловічку,
його судження досить тверезі і відбивають погляди тогочасного селянства:
напоїти сторожа, а потім піти до судді й знайти собі виправдання. Цей
середньоанглійський вірш підштовхує до думки про існування певної
літератури про Місячного Чоловічка, літератури, що займається
обіграванням народних повір’їв, тобто він підштовхує до реконструкції.
Вірші Толкіна були спробами відродити цю поезію або створити її заново,
провести паралель між сучасними дитячими “дурничками” та середньовічною
лірикою, заповнити відсутні місця тим, що могло існувати[13], тим, що
служитиме своєрідним містком для розуміння безперервності розвитку
літератури – від епосу, народних сказань і вірувань до дитячих віршиків
і казок. Причому акцент тут саме на науковій обґрунтованості таких
гіпотетичних текстів, як при реконструкції гіпотетичних форм
індоєвропейської мови. Таким чином, реконструюючи вірші Толкіна, ми
виходимо на цю середньовічну лірику, яка, на рівні з ними, штовхає нас
ще глибше, до прадавніх сказань і легенд, відбитих у ній. У народному
вірші немає особливих деталей (вони дуже нечіткі), що дали б підстави
для реконструкції якихось прадавніх, міфологічних уявлень, вірші ж
Толкіна їх мають. Ці вірші знаходяться на одному рівні з середньовічною
лірикою, за задумом автора, але є невідомою, “можливою”, її частиною.
Тому у них значно більше прадавніх, міфологічних елементів ніж у
існуючих фрагментах. Зокрема, коли Місячний Чоловічок обпікається
холодною картоплею, тут зашифрована більш давнє сказання про
розчарування у земних благах[14]. Він може не встигнути потрапити на
Місяць а своїй колісниці бо заснув. А вже сходить Сонце, і коні гризуть
свої вудила[15]:

The ostler said to his tipsy cat:

‘The white horses of the Moon,

They neigh and champ their silver bits;

“But their master’s been and drowned his wits,

and the Sun’ll be rising soon!’

[“The Man in the Moon Stayed Up Too Late”]

Всі ці “white horses of the Moon”, що “champ their silver bits” (білі
скакуни Місяця, що гризуть свої срібні вудила) звучить так міфологічно,
як відсилання до давніх уявлень про могутні стихії, до міфологічних
образів Місяця, Сонця, так нагадує грецьку міфологію, наприклад, міф про
Фаетона. Міфологічні елементи містяться і в тих тваринах, що співають,
танцюють, в образі корчмаря і корчми[16].

Таким чином, ми бачимо, що ці вірші цілком відбивають концепцію автора,
пов’язану з “реконструкцією”, лінгвістичним прийомом застосованим до
літератури. Вони містком між міфологією та дитячими віршиками,
своєрідним коментарем до останніх, ключем до їх “реконструкції”.

2003

————————————————————————
——–

[1] И.Л.Галинская. Льюис Кэролл и загадки его текстов. М., 1995.

[2] Д.М.Урнов. Как возникла “Страна Чудес”. М., 1969.

[3] Т.А.Шиппи. Дорога в Средьземелье. Перевод М.Каменкович. Спб.-М.,
2003 (T.A.Shippey. The Road to Middle-Earth, Lnd., 1982)

[4] Ми не зупинятимемось на цьому детально, але це можна побачити просто
порівнявши відповідні статті з енциклопедії “Українська мова” та з
Оксфордського словника англійської мови.

[5] Зневажливе ставлення до традиційного літературознавства звучить у
статті про середньовічний трактат “Ancrene Wisse” (“Посібник для
відлюдниць”) (J.R.R.Tolkien. Ancrene Wisse // Ancrene Wisse and Hali
Mei?had, Essays and Studies. Oxford, 1929. P. 104) у передмові до
видання поеми “Сер Гавейн та Зелений лицар” (Sir Gawain & The Green
Knight. Ed. J.R.R. Tolkien and E.V. Gordon. Oxford,1924).

[6] J.R.R.Tolkien. Beowulf: The Monsters and the Critics // Tolkien
J.R.R. The Monsters and the Critics and Other Essays. Ed. Christopher
Tolkien. Lnd, 1983.

[7] Прототип “Сільмарілліона” так і називався – “The Book of Lost Tales”
– “Книга Втрачених сказань” (див. J.R.R.Tolkien. The Book of Lost Tales.
Ed. by C.Tolkien. Lnd., 1983 (Vol. 1), 1984 (Vol. 2)).

[8] “The Man in the Moon Stayed Up Too Late”, “The Man in the Moon Come
Down Too Soon”. Перший вірш увійшов до “Володаря перснів” у розділ
“Грайливий поні”. Він також відомий під назвою “Кішка й скрипка, або
Скандальна таємниця дитячого віршика розкрита” (досить промовиста
назва).

[9] В українському перекладі це втрачається (оригіналу я не маю):

Тупу-тупу-дрібці.

Грає кіт на скрипці.

А корова туп-туп –

Аж розлився суп-суп

Бо від того гопака

Миска дала драпака…

(І.Жиленко, 1999)

Гей, кошка и скрипка,

Пляши да не шибко.

Щенок на заборе заржал.

Корова подпрыгнула

Выше луны,

И чайник с тарелкой сбежал.

(Г.Кружков, 1988)

[10] Шиппи. С. 82-83.

[11] Текст можна знайти у виданнях The Harley lyrics : the Middle
English lyrics of Ms. Harley 2253. Edited by: G. L. Brook х, 125 p. :
facsims. ; 25 cm. : Manchester: Manchester University Press, 1948.
Publications of the University of Manchester, English series, no. 302;
Facsimile of British Museum MS. Harley 2253, With an introduction by: N.
R. (Neil Ripley) Ker xxiii, [194] p. 32 cm. London and New York: Oxford
University P?????

Early English Text Society (Series). Original series : 255; Видання з
перекладом на сучасну англійську: Medieval English Lyrics. Edited by
R.T.Davies, London, 1963. (даний вірш знаходиться на сторінках 71-73).
Наводжу давньоанглійський текст повністю:

“Місячний чоловічок” з Манускрипту Херлі №2253 (1310 р.)

Brook 30; Ker 81

001: Mon in the mone stond & strit

002: on is botforke is burthen he bereth

003: hit is muche wonder that he na doun slyt

004: for doute leste he valle he shoddreth ant shereth

005: when the forst freseth muche chele he byd

006: the thornes beth kene is hattren to tereth

007: Nis no wytht in the world that wot wen he syt

008: ne bote hit bue the hegge whet wedes he wereth

009: whider trowe this mon ha the wey take

010: he hath set is o fot is other toforen

011: For non hithte that he hath ne sytht me hym ner shake

012: he is the sloweste mon that euer wes yboren [70]

013: Wher he were o the feld pycchynde stake

014: for hope of ys thornes to dutten is doren

015: He mot myd is twybyl other trous make

016: other al is dayes werk ther were yloren

017: ўis ilke mon vpon heh whener he were

018: wher he were y the mone boren ant yfed

019: He leneth on is forke ase a grey frere

020: this crokede caynard sore he is adred

021: Hit is mony day go that he was here

022: ichot of is ernde he nath nout ysped

023: He hath hewe sumwher a burthen of brere

024: tharefore sum hayward hath taken ys wed

025: Yef thy wed ys ytake bring hom the trous

026: sete forth thyn other fot stryd ouer sty

027: We shule preye the haywart hom to vr hous

028: ant
maken????????????????›????????????????????›?????????????????????›???????
???????????????????????????????????

033: ўis mon hereth me nout thah ich to hym crye

034: ichot the cherl is def the del hym todrawe

035: ўah ich 3e3e vpon heth nulle nout hye

036: the lostlase ladde con nout o lawe

037: Hupe forth hubert hosede pye

038: ichot thart amarscled into the mawe

039: ўah me teone with hym that myn teh mye

040: the cherld nul nout adoun er the day dawe

[12] Це відбито у “Сні літньої ночі” Шекспіра.

[13] Шиппи. С. 84.

[14] Шиппи. С. 82.

[15] такі міфологічні елементи є у ранніх варіантах вірша, також у тому,
що увійшов до “Володаря перснів”. У віршах з “Пригод Тома Бомбаділа…”
ці елементи більш приховані.

[16] можна порівняти з міфологічним образом таверни у сучасного
італійського письменника Алессандро Барікко. Він вводить у свій роман
“Море-океан” (“Oceano mare”, 1993) багато міфологічних і фольклорних
образів: таверна, море-океан, діти-помічники і діти-двійники.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020