.

Поняття технічної естетики. дизайн як проектна культура. Специфіка естетичної діяльності (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3574
Скачать документ

Реферат на тему:

Поняття технічної естетики. дизайн як проектна культура. Специфіка
естетичної діяльності

Різноманітність естетичних відношень людство відтворило як естетичні
категорії. Водночас усвідомлювався процес формування власне естетичного
відношення, що започаткувало, крім інших, і категорію естетичної
діяльності як специфічної здатності особистості та людства в цілому
перетворювати дійсність за законами краси. Ця діяльність пов’язана з
усіма проявами людської діяльності, проте має ряд особливостей.

У будь-якій утилітарній діяльності (як індивідуальній, так і
колективній) є хоча 6 елементи загальнолюдського значення, змісту,
сенсу, які відтворюють загальнолюдську цінність даної діяльності. З цим
загальнолюдським началом пов’язано естетичне забарвлення або естетичний
зміст людської діяльності.

Кожен, хто володіє естетичною свідомістю, свідомо або несвідомо працює,
діє, оцінює дійсність у співвідношенні зі своїми естетичними уявленнями.
Тому на ступінь естетичної забарвленості даного виду діяльності справляє
істотний вплив таке: якість естетичного смаку; зміст естетичного ідеалу;
розвиненість естетичного почуття, емоцій та уявлень суб’єкта діяльності.

Таким чином, естетична діяльність – це будь-яка людська діяльність у її
загальнолюдському вимірі (хоча загальнолюдське не вичерпується
естетичним. Разом з красою зміст загальнолюдського складають добро,
істина, свобода тощо). Наприклад, кожній людині красивий будинок
подобається більше, ніж непоказний, і на будівництво такої оселі будуть
спрямовані всі її зусилля; елегантне плаття приваблює більше, ніж
лантухувате, тому вибір за інших рівних умов буде зупинений на першому.
Кожен сподівається побачити результат своєї праці гармонійним,
пропорційним, привабливим, який прикрашає побут, працю, оселю,
зовнішність особистості, піднімає її настрій, самопочуття.

Мета естетичної діяльності – перетворення дійсності за законами краси,
тобто за законами ритму, симетрії, пропорції, гармонії тощо. Це пов’язує
естетичну діяльність з діяльністю творчою, яка акцентує на
перетворюючому характері впливу, естетичний намір вносить якісний сенс,
«зверхідею» цього перетворення. Зв’язок між естетичним та творчим
характером людської діяльності є діалектичним, відсутність будь-якого
аспекту позбавляє сенсу діяльність в цілому.

Мета естетичної діяльності знаходиться не зовні, а в людині:

завдяки їй у особистості розвиваються якості та здібності, які мають
загальне культурне значення. Згідно з законом перенесення, у процесі
естетичної діяльності формуються, а потім можуть бути використані у
будь-якій людській діяльності якості мислення та характеристики
ціннісного світу, що наповнюють творчістю та естетичною значущістю
будь-який прояв особистості. Серед цих результатів слід назвати чуттєве,
образне мислення; здатність до емоційного реагування, співвідносну з
культурою почуття; здатність до тонкого, чутливого спілкування з іншими
людьми; здатність до відображення дійсності, яка формується на підставі
творчого уявлення, що має естетичну природу; здатність до передбачення
тощо.

Цінності, що створюються у процесі естетичної діяльності, мають вічний
характер. Наприклад, фізика за два віки пройшла шлях від І. Ньютона до
А. Ейнштейна. Є галузі, в котрих не діють закономірності, що були
відкриті Ньютоном, де діє фізика Ейнштейна. Але знахідки, зроблені
Рубенсом чи Рембрандтом, не стали менш значними з появою шедеврів
Матісса чи Ван Гога. Е. Золя, Ч. Діккенс, В. Гюго стоять поряд, а не
нижче, ніж А. Франс, Б. Шоу, Е.-М. Ремарк тощо. Більше того, те, що було
передбачено у XVI ст. Босхом або у XIX ст. Діккенсом, набирає своєї
істинної значущості та життєвого наповнення у XX ст.

Естетична діяльність породжена трудовою діяльністю та існує як її
частина (згадаймо, наприклад, танці народів Півночі, в яких відтворені
звичаї та головні види трудової діяльності, наприклад, мисливство
(полювання на тюленів, оленів, качок тощо). Тому необхідно враховувати
таке: естетична діяльність – це необхідний аспект суспільної практики,
на підставі якої розвивається естетичне виробництво (творчість і
свідомість) та естетичне споживання; естетична діяльність – атрибут
(істотна властивість) будь-якої соціальної діяльності, що створює
довершену річ, досконалий твір, породжує відточену думку (ідею); однак
естетичну діяльність можна розглядати як окремий вид діяльності, яка
існує самостійно. Так характеризується вид діяльності, де безпосередньо
та в основному розв’язуються естетичні завдання.

Отже, естетична діяльність внутрішньо неоднорідна. Вона розглядається як
система видів діяльності, спегщфіка яких визначається співвідношенням.
и,ілвй перетворення та характером того об’єкта дійсності, на який и,е
перетворення, спрямоване. УСІ види предметів естетичної діяльності та
співвідносні з ними їх різновиди узагальнюються схематично так:

З перелічених особливостей естетичної діяльності випливають такі
висновки:

1. Естетична діяльність співвідносна з усіма видами людської діяльності,
але ступінь її наявності залежить від націлювання особистості на
перетворення світу за законами краси, тобто від розвиненості естетичної
потреби; здатності особистості до такого перетворення, тобто від
розвиненості естетичних умінь, навичок, знань тощо; умов, за яких ця
діяльність здійснюється.

Обставини можуть сприяти як реалізації цих якостей та потреб
особистості, так і їх формуванню. Однак умови виконання можуть заважати
реалізації цілей естетичної діяльності, а також гальмувати розвиток
естетичної свідомості особистості.

2. Види естетичної діяльності співвідносні з наявністю естетичних та
інших цілей, що є метою такої діяльності, а також з характером предмета,
що перетворюється.

Власне естетична діяльність – діяльність, що спрямована на досягнення
будь-яких неутилітарних цілей. Насамперед, це художня діяльність, за
винятком архітектури та декоративно-побутового мистецтва. Інша справа –
духовна користь, яку дістає особистість під час спілкування з другом,
читання книги або сприйняття величних явищ природи, тощо.

3. Результатом естетичної діяльності є не тільки світ предметів та
навколишнє середовище, що перетворюються за законами краси, а й сама
людська суб’єктивність, яка збагачується та удосконалюється завдяки
розвиненому творчому уявленню та іншим навичкам і умінням, що мають
естетичну природу. Серед них: відчуття форми, уміння мислити за
аналогією та асоціацією, образне мислення, інтуїція, а також уміння
організувати свою працю так, щоб вона приносила насолоду, тощо.

63. Поняття технічної естетики. Дизайн як проектна культура

В умовах сучасної цивілізації важливого значення набуває дизайн –
найрозвинутіша та усвідомлена галузь людської діяльності за законами
краси поза мистецтвом.

Дизайн у вузькому, спеціальному значенні терміна – це проектна
художньо-творча діяльність, що направлена на розробку елементів
предметно-просторового середовища людської життєдіяльності, які
виготовлені індустріальне, з високими споживчими властивостями й
естетичними якостями. Позначка дизайну – у цьому вузькому смислі –
формування гармонійного середовища житлової, виробничої і
соціально-культурної сфер. Об’єкти дизайну – промислові вироби
(виробниче обладнання, побутова техніка, меблі, посуд, одяг тощо);
елементи і системи міського, виробничого і житлового середовища;
візуальна інформація; функціонально-споживчі комплекси і т. ін.
Відповідно розрізняють окремі види дизайну: дизайн промислових виробів,
дизайн середовища, графічний дизайн, дизайн соціально-культурної сфери і
т. ін.

Усередині кожного виду можлива також спеціалізація дизайну. Позначка
проектування в дизайні – оптимізація функціональних процесів
життєдіяльності людини, підвищення естетичного рівня виробів і їх
комплексів. Предметом проектування в дизайні є структура і якості форми
предметного середовища в цілому і окремих виробів як його елементів.
Метод дизайну – принципові основи діяльності, що складаються еволюційно
і визначають її позначку та категоріальний апарат, який задає методичні
підвалини проектування – засоби моделювання об’єкта і сукупність правил,
що визначають послідовність і зміст етапів формотворення. Сучасні
принципи дизайну – поєднання в цілісній структурі і гармонійній формі
всіх суспільне необхідних якостей об’єкта, що проектується. Основними
робочими категоріями дизайнерського проектування є образ, функція,
морфологія, технологічна форма, естетична цінність.

Здійснення ідеї створення цілісного об’єкта потребує глибокого знання
основних законів і тенденцій розвитку економіки, виробництва,
споживання, а також розуміння духовних потреб суспільства. Тому дизайн
базується на наукових основах моделювання об’єкта, поєднує наукові
принципи з художніми в проектному образі і знаходить застосування в
інших галузях суспільної діяльності – це так званий соціальний дизайн.

Теоретичною базою сучасного дизайну є технічна естетика – наукова
дисципліна, яка комплексно вивчає соціальні, естетичні, функціональні,
ергономічні і технічні аспекти формування предметно-просторового
середовища і складає науково-методичні основи дизайну.

Виникнення дизайну пов’язано з розвитком промисловості наприкінці XIX
ст., коли вузька спеціалізація виробництва призвела до руйнування
універсальності творчих сил людини та, як наслідок, до втрати естетичної
цінності предметів, які вироблялися промисловим способом.

У 1851 р. у Лондоні відбулася промислова виставка, враження від якої
висловив один з її відвідувачів: «Незважаючи на розвиток науки і
техніки, успіхи цивілізації у художній справі поступаються досягненням
минулих сторіч. Таке ж ганебне визнання напрошується від зіставлення
сучасних виробів з виробами наших предків. При всьому технічному
прогресі наші вироби поступаються їм за формою та навіть за їх
практичною пристосованістю та доцільністю».

Цим відвідувачем був Г. Земпер, засновник технічної естетики. Через
шість років відомий англійський теоретик та соціолог Д. Рескін відзначив
з цього приводу: «Те, що створюється поспішно, вмирає також поспішно;
те, що коштує всього дешевше, у підсумку виявляється найдорожчим», –
зафіксувавши у даному висловлюванні зв’язок між доцільністю, корисністю
та красою. Отже виникнення дизайну пов’язано з власне процесом розвитку
людської цивілізації. З самого свого виникнення дизайн орієнтувався на
досягнення єдності трьох принципів: корисності, зручності та краси.

Розробку даних принципів здійснив Г. Земпер, який у 1860– 1863 рр.
написав працю «Стиль у технічних та тектонічних мистецтвах, або
Практична естетика», де сформулював фундаментальний закон дизайну: форма
предмета повинна залежати від його функції у людській практиці,
матеріалу виготовлення та технології виробництва, а також визначатися
рівнем соціально-історичного розвитку суспільства.

У нашій країні ідеї дизайну набули розвитку на початку XX ст., що
пов’язано з діяльністю Страхова, Енгельмейера, Столярова та ін. У 1920
р. були створені перші організації, які спеціально займалися розробкою
дизайнерських проблем – Всеросійські художньо-технічні майстерні. У 1962
р. був створений ВНДІТЕ – Всесоюзний науково-дослідний інститут
технічної естетики. Цей центр дизайнерської теорії та творчості мав
філії в багатьох містах (наприклад, у Харкові), а на великих
підприємствах працювали спеціальні художньо-конструкторські бюро.
Водночас були організовані перші спеціальні вищі та середні навчальні
заклади (наприклад, Харківський художньо-промисловий інститут, нині –
Харківська державна академія дизайну і мистецтв, яка є головним закладом
підготовки дизайнерських кадрів України), де розпочалася підготовка
фахівців такого профілю.

У 1964 р. на міжнародному семінарі дизайнерів у Бельгії було прийнято
таке визначення дизайну:

Дизайн – г^е творча діяльність, метою якоі є виявлення формальних
якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні особливості
виробів, але головним чином – структурні та фунщіональні взаємозв’язки,
які перетворюють вироби в єдине и,іле як з точки зору споживача, так і з
точки зору виробника.

Таким чином, були виділені головні специфічні особливості дизайну як
різновиду естетичної діяльності.

Дизайн має власний предмет. Об’єктом дизайнерської діяльності є світ
речей, які створюються людиною за допомогою засобів індустріальної
техніки за законами краси та функціонування.

Мета дизайну (художнього конструювання) полягає у формуванні
гармонійного предметного середовища, яке найбільш повно задовольняє
матеріальні та духовні потреби людини.

Дизайн охоплює і діяльність дизайнера, і результати його праці –
предмети, що пройшли художньо-конструкторську розробку, і особливий
метод проектування – художнє конструювання, і власну теорію – технічну
естетику – науку, яка досліджує проблеми створення гармонійного
предметного середовища.

Художнє конструювання як метод дизайну передбачає висунення нової
художньо-проектної ідеї та розробку нової функціональної структури,
раціональне втілення цієї ідеї та гармонійне, виразне стилістичне
оформлення предмета.

Предмети, які є результатом діяльності дизайнера, повинні бути
функціональними, а саме: досконало виконувати своє практичне
призначення; бути зручними та безпечними під час експлуатації, тобто
задовольняти вимоги ергономіки; бути естетично виразними, тобто мати
інформаційно-виражальну форму і бути цілісними композиційне. Наприклад,
історія розвитку автомобілебудування – це пошук форми, яка б найліпшим
способом втілювала ідею руху, швидкості, динаміки. Найбільше відповідає
цій ідеї форма «витягнутої краплі», яку має сьогодні більшість
автомобілів.

Для досягнення композиційної цілісності дизайнер використовує можливості
ритму, кольору, масштабу, співвідношення світла та тіні, пустоти та
об’єму у поєднанні з особливостями звукового оформлення, освітлення
тощо.

Соціальне призначення дизайну полягає в тому, щоб створювати предмети
промислового виробництва, які здатні «по-людському ставитися до людини»,
тобто були гідними посередниками між виробником та споживачем. Дизайн
призначений здійснювати масову культурно-естетичну комунікацію, щоб
передати через предмети побуту, засоби виробництва, речі повсякденного
використання певний тип естетичного смаку. Дизайн пов’язує в одне ціле
матеріальну та духовну культуру суспільства, забезпечуючи цілісність
цивілізації. Сучасний маркетинг як один з напрямів сьогодення ринкової
діяльності дуже широко використовує закони дизайну для створення
цілісного предметного середовища. Дизайн вимагає врахування будь-якої
новації у зміні предметного світу.

Отже, слід висунути тезу про схожість дизайну не тільки з технічною
творчістю, з одного боку, але й з художньою творчістю – з іншого, при
збереженні власної специфіки. Співвідношення дизайну, мистецтва
технічної творчості, можна з’ясувати, проаналізувавши таблицю.

У теорії дизайну з 1980-х років домінує ідея проектної культури. Вона
народилася в XX ст. із характерної для європейської культури Нового часу
утопії подолання розриву між Красою і Корисністю. Проектна культура в
ідеалі не розділяється на «мистецтво» і «техніку».

Зміст терміна «проектна культура» осягає комплекс засобів і форм.
інституи,іонально організованої проектної діяльності, яка функционально
пов’язана з системами управління, планування. і є особливого роду
виробництвом проектної докуменгпагаї, у мові якої передбачається бажаний
результат дій і образ майбутнього об’єкта – речі, предметного
середовища, системи діяльності, способу життя в и,ілому тощо.

Але крім характеристики інституціональної проектної діяльності проектна
культура сучасності є відмінною стильовою рисою сучасного мислення,
однією з найважливіших типологічних ознак сучасної культури майже у всіх
основних її аспектах, пов’язаних з творчою діяльністю людини. Впливу
проектної культури зазнають сучасні наука, мистецтво, психологія людини,
її відношення до світу, до соціального і предметного середовища;

у формах споживання і творчості також присутні риси проектного
переживання світу, тобто передбачення таких його образів, котрі повинні
бути створені внаслідок людської життєдіяльності.

Таке трактування проектної культури надає терміну «дизайн» широкого
розуміння – як будь-якого прояву проектного мислення в сучасній культурі
суспільства.

Отже, естетична діяльність у сукупності всіх видів та форм пронизує
різні сфери людської діяльності, естетизує її, наближає до створення
ідеалів краси, підносить саму суб’єктивність особистості.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019