Реферат на тему
Культура та цивілізація План
1. Національні культури та культура загальнолюдська.
2. Глобальні проблеми сучасної цивілізації.
Література 1. Національні культури та культура загальнолюдська
`„7
можна їй не симпатизувати, адже космополіти – це ті люди, які
відчувають себе дітьми космосу, відчувають свою спорідненість із
вихідними засадами буття природи, світу. В цьому сенсі деякі відомі
духовні наставники людства були космополітами (наприклад, Будда,
Христос). Інша справа, коли космополітизм постає ідеологічною
установкою, тобто коли він подається як соціальна програма; тоді він
веде до штучного зглажування відмінностей між людьми та навіть до
соціального насильства. Якщо ж космополітизм виступає як характеристика
політики, тоді він однозначно постає явищем небезпечним та руйнівним. Те
ж саме можна сказати і про інші наведені позиції; наприклад, націоналізм
як світоглядна установка також не може не викликати поваги, оскільки, як
звичайно, він при цьому пов’язується із поглибленим інтересом до
національної культури, історії, народних звичаїв. Як ідеологічна
установка він вже небезпечний тому, що загрожує соціальним протистоянням
та розбратом. В політичному плані він може бути виправданий лише в
окремі періоди історичного розвитку певного народу або держави. Отже, в
реальному продукуванні та соціальному функціонуванні культура постає
складним, багатоелементним утворенням, тому й розуміти і осмислювати її
слід без спрощень. Для цього треба набувати навичок цілісного
конкретного мислення, як постає особливо важливим тоді, коли ми хочемо
свідомо займати виправдану позицію в підході до з’ясування взаємозв’язку
між національними культурами та світовою культурою.
2. Глобальні проблеми сучасної цивілізації
У філософських та культурологічних дослідженнях тип цивілізації
визначають за різними ознаками: релігійними, етнічними або расовими
характеристиками, за особливостями взаємодії з природою. Сучасну західну
цивілізацію переважно визначають за її способом освоєння світу і тому
називають індустріальною (або постіндустріальною). Індустріальне
виробництво характеризується широким використанням машинної техніки як
традиційної, так і нетрадиційної: автоматів, роботів комп’ютерів.
Ефективність такого виробництва набагато вища від ручної праці, тому
сучасне індустріальне виробництво здатне не лише забезпечити задоволення
основних потреб людини, а й створити умови для успішного розвитку науки,
освіти, культури, мистецької творчості, охорони здоров’я і, врешті-решт,
— для саморозвитку та самовдосконалення особи. Індустріальна цивілізація
постає умовою усвідомлення, проголошення та захисту прав людини,
культивування індивідуальної людської самобутності.
Але індустріальне виробництво принесло людству не лише позитивні
здобутки. Його негативні сторони виявилися у тому, що, по-перше, воно
зробило людську працю більш одноманітною, механічною, часто майже
позбавленою забарвлення людською індивідуальністю. По-друге, машинне
виробництво призвело до масового каліцтва людей, масової їх загибелі
внаслідок технічних аварій та катастроф, а застосування техніки на війні
спричинило небачені жертви під час військових конфліктів. Нарешті,
впровадження машин та машинного виробництва зумовило значну
раціоналізацію людської свідомості, виникнення механістичного
світобачення, ототожнення природних процесів і навіть людини з машинами
підвищеної складності. Але чи не головним негативним наслідком
індустріалізації виробництва стало виникнення так званих глобальних
проблем сучасної цивілізації, зумовлених тим, що людська технічна та
виробнича діяльність за своїми масштабами досягла вимірів
загальнопланетних процесів. Глобальними їх назвали саме тому, що вони
охоплюють та заторкують певною мірою усе людство, усю земну кулю
(“глобус” з латини — куля). У зв’язку з цим і розв’язувати їх може лише
все людство або, принаймні, більшість його. Глобальні проблеми не можна
розв’язати в межах окремих країн або окремих регіонів Землі. Які ж
проблеми входять у коло глобальних?
По-перше, — це екологічні проблеми, тобто проблеми, пов’язані з
порушенням унаслідок людської діяльності рівноваги в геологічних,
біохімічних процесах Землі та біосфери загалом. До комплексу екологічних
проблем входять:
• забруднення довкілля; воно настільки інтенсивне, що на Землі сьогодні
майже немає екологічно чистих рік; до того ж забруднені не лише грунти,
водоймища, атмосфера, а й космічний простір навколо планети;
• знищення лісів, зеленого шару Землі, через що відбулися зміни у
водообмінних процесах планети, у температурному режимі на її поверхні;
сучасна наука занепокоєна появою “парникового ефекту” в земній
атмосфері, коли внаслідок виробничої діяльності відбувається підвищення
загальної температури: це загрожує таненням полярних льодів і відчутним
підвищенням рівня води у Світовому океані;
• зменшення площі грунтів, придатних для рільництва внаслідок
будівництва міст, шляхів, підприємств, ерозії ґрунтів та ін.
Весь комплекс екологічних проблем створює реальні загрози людському
життю. За попередніми прогнозами деяких футурологів (прогнозування
майбутнього) до середини XXI ст. людство може знищити себе внаслідок
загальної екологічної катастрофи.
По-друге, — це проблеми енергетики. Відомо, що ефективність сучасного
виробництва перебуває у прямопропорційній залежності від рівня
енергоозброєності праці. Але саме виробництво енергії є чи не найбільш
екологічно небезпечним: теплові станції викидають у повітря тисячі тонн
отруйних газів та твердих пилових відходів. Ядерні станції небезпечні
через радіацію, а також необхідність захоронення відходів ядерного
палива. Енергетика також є найпотужнішим чинником створення “парникового
ефекту”. Намагання використовувати природні джерела енергії (сонячне
випромінювання, вітер, припливи) поки що неефективні.
По-третє, — це проблеми, пов’язані з хімічним виробництвом, із
створенням різного роду штучних матеріалів. Без останніх неможливі ні
сучасне виробництво, ні сучасні медицина та обчислювальна техніка. Але
штучні матеріали не піддаються природній утилізації, а тому створюють
небезпеку для довкілля та здоров’я людини.
По-четверте, — це проблеми війни та миру, зумовлені нагромадженням зброї
масового знищення, людини. Хоча після розпаду СРСР і зникнення
протистояння двох світових соціальних систем загроза світової ядерної
війни ніби відсунулась на другий план, але вона не зникла. Ніхто не
гарантує людству захист від ядерного шантажу, політичного авантюризму як
із боку певних політичних режимів, так і певних злочинних груп і навіть
одинаків. Крім того, такої зброї нагромаджено так багато, що серйозну
загрозу становить її зберігання;знищення її — складна і дорога
процедура.
По-п’яте, — це проблеми, пов’язані з перенаселенням певних регіонів
Землі (демографічна проблема). Загалом населення планети збільшується
відчутними темпами. Тому виникають проблеми забезпечення людства
продовольством, житлом, одягом, медичним обслуговуванням, проблеми,
пов’язані з легальною та нелегальною еміграцією.
Крім того, до глобальних проблем сучасної цивілізації належать такі, що
пов’язані з масовим розповсюдженням деяких хвороб (СНІД, онкологічні,
серцево-судинні захворювання, діабет та ін.); проблеми збереження
культурної спадщини людства, взаємин між розвиненими країнами та тими,
що розвиваються, боротьба з міжнародним тероризмом, наркомафією та ін.
Якими ж можуть бути шляхи та умови розв’язання глобальних проблем?
До них можна віднести:
• масове роз’яснення значення та масштабів глобальних проблем;
• обов’язкове введення в освіту знань, пов’язаних із глобальними
проблемами сучасності;
• міжнародна співпраця у справі розв’язання глобальних проблем на різних
рівнях;
• міжнародне запровадження в економічні показники виробництва таких
норм, що забезпечують фінансування, спрямовані на розв’язання глобальних
проблем. Загалом глобальні проблеми сучасності вимагають від людства
нового рівня міжнародної інтеграції.
Велику роль у розв’язанні глобальних проблем відіграють громадська думка
та такі громадські організації, як “Зелений світ”, “Грінпіс” та ін.
Література
1. Губман Б.Л. Западная философия культуры ХХ века.- Тверь, 1997.
2. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995. –
Розд. 9.
3. Чижевський Д. Культурно-історичні епохи //Українське слово. – Т.3. –
К., 1982
4. Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.
5. Шпенглер О. Закат Европы.—М., 1982.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
