ВНУТРІШНІ ЦІНИ ТА МЕТОДИ ЇХ ФОРМУВАННЯ

3.1. ФУНКЦІЇ І СИСТЕМА ВНУТРІШНІХ ЦІН НА ПІДПРИЄМСТВІ

В основі системи внутрішньовиробничих відносин лежать внутрішні ціни.
Вони являють собою умовно-розрахункові ціни, за якими підрозділи
передають один одному товари або надають послуги. Ніякі реальні платежі
при цьому не здійснюються.

Внутрішні планово-розрахункові ціни створюють основу договірних відносин
між підприємством та його підрозділами щодо матеріально-технічного
постачання останніх та поставки готової продукції на склад підприємства,
а також між самими підрозділами відносно поставок продукції (робіт,
послуг) за внутрішньо-фірмовою кооперацією.

Внутрішня ціна в практиці внутрішнього обігу виконує ті самі функції, що
і ринкова ціна. Серед цих функцій найбільш вагомими є вимірююча та
стимулююча. Вимірююча функція виявляється через облік витрат
виробництва, стимулююча — через формування частки прибутку згідно зі
структурою внутрішньої ціни. Основна мета внутрішніх розрахунків
досягається в тому разі, якщо рівень внутрішніх цін забезпечує найбільш
ефективне функціонування існуючої системи управління підприємством.

Установлення внутрішніх цін, особливо у великих компаніях, — складне та
трудомістке завдання. Оскільки рух коштів згідно з цінами є лише
документальним і не створює реального прибутку для підприємства,
складається враження, що встановлення рівня внутрішніх цін — виключно
облікова операція, яка не впливає на реальні господарські рішення. Проте
практичний досвід показує, що багато часу витрачається на формування та
узгодження внутрішніх цін.

Кожне підприємство формує свою власну систему внутрішніх цін. Однак
можна виділити два основні чинники, які впливають на вибір системи
внутрішньофірмового ціноутворення: стиль управління вищого керівництва
та професійна орієнтація керівництва підприємства.

Стиль управління проявляється в ступені його централізації. Коли
підприємство як організація має централізовану структуру і можливості
кожного структурного підрозділу щодо прийняття рішень обмежені, система
внутрішніх цін формується зверху. Вона єдина для всіх структурних
підрозділів підприємства. Утім, застосування такого принципу має одну
перевагу — відсутність численних внутрішніх переговорів та узгоджень
щодо встановлення внутрішніх цін.

У разі децентралізованої структури управління кожний структурний
підрозділ функціонує в умовах більшої свободи вибору, а відтак він має
можливість обирати відповідну систему внутрішнього ціноутворення.
Автономний структурний підрозділ, природно, прагне якнайкраще захистити
свої інтереси; «сильні» структурні підрозділи (наприклад, за складом
кадрів) у цьому випадку перебувають у кращому становищі, ніж «слабкі»
або нові структурні підрозділи. Підрозділ, який виготовляє кінцеву
продукцію та вимушений сплачувати високу внутрішню ціну за комплектуючі
вироби, може опинитися в ситуації, коли не зможе реалізувати свою
продукцію на ринку через її високу ціну. Як наслідок, прибуток,
урахований у внутрішній ціні, не буде реалізований, що призведе до
збитку для підприємства взагалі.

Що стосується професійної орієнтації керівництва компанії, то залежно
від професійної підготовки менеджерів та їх практичного досвіду можна
виокремити менеджерів, які більш схильні до виробництва та техніки, ніж
до маркетингу, і навпаки. Усе це впливає на вибір системи внутрішніх
цін.

На підприємствах, зорієнтованих на виробництво, існує тенденція до
ціноутворення на основі витрат виробництва (внутрішня ціна дорівнює
витратам виробництва плюс прибуток). На підприємствах, орієнтованих на
ринок, внутрішня ціна напівфабрикатів та готової продукції частіше
встановлюється як різниця між ринковою ціною та витратами реалізації.
Саме таку систему застосовують провідні компанії світу. Кожна система
внутрішніх цін має свої недоліки та переваги, однак підхід, заснований
на ринкових цінах, здається найбільш ризикованим. Існує також проміжний
варіант внутрішнього ціноутворення — використання договірних цін.

Процес децентралізації великих західних компаній супроводжувався
активним упровадженням внутрішньофірмового ціноутворення в корпоративний
механізм управління. Створення відносно незалежних структурних
підрозділів змусило керівництво децентралізованих компаній сформулювати
нові підходи до управління. На початок 80-х років у США налічувалося
близько 1,5 тис. компаній, а в Великобританії — понад 300, які
застосовували внутрішньофірмові ціни. Серед найбільш відомих компаній,
які використовують внутрішньофірмові ціни, можна назвати американські
«Дженерал моторе», «Дженерал електрик», «ІБМ»; англійську «Плессі»;
японські «Тойота», «Мацусіта». На основі застосування внутрішніх цін
була створена ефективна структура функціонування великих підприємств,
яка забезпечувала узгодження економічних інтересів кожного окремого
підрозділу та підприємства в цілому.

У процесі становлення ринкової економіки внутрішній механізм вітчизняних
підприємств докорінно змінюється. Насамперед це виявляється у більш
широкому використанні структурними підрозділами підприємств елементів
ринкових відносин. Предметно спеціалізовані структурні підрозділи
отримують відносну економічну самостійність. У своїй господарській
діяльності вони мають можливість приймати самостійні рішення; їх
продукція не передається від підрозділу до підрозділу, а реалізується.
Їх дохід та оплата праці персоналу безпосередньо залежать від
результатів господарської діяльності (обсягу випущеної і реалізованої
продукції, витрат виробництва та ін.). Таким чином, трансформація
внутрішнього механізму підприємств безпосередньо впливає на зміну ролі
внутрішніх цін у їх господарській діяльності: внутрішні ціни стають
одним із найважливіших елементів цього механізму.

В умовах розширення економічної самостійності структурних підрозділів
виникає потреба у використанні внутрішніх цін як економічного елемента
управління структурними підрозділами з боку адміністрації підприємства.
Такі ціни замінюють цілу систему директивних показників (випуск
продукції у вартісному вимірі, фонд заробітної плати тощо) і дають
можливість управляти господарською діяльністю підрозділів підприємства,
не використовуючи надто жорсткої регламентації. За допомогою
цілеспрямованого формування рівнів цін адміністрація центрального
апарату управління ставить перед структурними підрозділами орієнтири
їхньої господарської діяльності виходячи зі стратегічних завдань усього
підприємства.

Структурні підрозділи підприємства в умовах відносної економічної
самостійності дістають можливість самостійно виконувати замовлення
сторонніх організацій, а також здійснювати спільну діяльність на
принципах прямих договірних відносин. В останньому випадку внутрішні
ціни формуються без участі адміністрації підприємства і є критеріями
вартісної оцінки роботи окремого підрозділу з боку інших підрозділів,
які беруть участь у спільному виконанні замовлення.

Внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв’язку загальнозаводських
критеріїв оцінки роботи з критеріями, що характеризують роботу окремих
підрозділів. Через систему внутрішніх цін визначаються орієнтири для
роботи структурних підрозділів, і цим опосередковано регламентуються всі
дії підрозділів.

3.2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ВНУТРІШНІХ ЦІН

У практиці внутрішньофірмових відносин внутрішні ціни можуть формуватися
на рівні ринкових цін, на договірній основі та на основі витрат
виробництва.

Внутрішні ціни, визначені за ринковими цінами. За базу внутрішніх цін
беруться поточні або усереднені ринкові ціни на внутрішньофірмові
матеріали та комплектуючі вироби, які, з точки зору підприємства, є
проміжною продукцією. За відсутності таких цін використовують ціни на
аналогічну продукцію. У внутрішніх відносинах між підрозділами
практикується також використання ринкових цін зі знижками, що свідчить
про економію партнерів за внутрішньою угодою на витратах, пов’язаних з
реалізацією (на рекламу, транспортування, фінансові розрахунки та ін.).
При цьому найчастіше компанії використовують поточні ринкові ціни.
Усереднені ринкові ціни застосовуються тоді, коли підприємства не
вважають за доцільне витрачати час та кошти на збір поточної цінової
інформації. Рідко у внутрішньому ціноутворенні використовуються ціни
ринкових аналогів номенклатури товарів і послуг внутрішньофірмового
обігу.

На думку західних економістів, існує кілька переваг ринкових цін як бази
для формування внутрішніх цін, а саме: вони забезпечують стабільну
основу господарської взаємодії підрозділів; дають змогу об’єктивно
оцінити ефективність діяльності підрозділів, оскільки саме ринкові ціни
є об’єктивним вимірником витрат і прибутку. Вони створюють належні
стимули до підвищення ефективності роботи підрозділів за допомогою
прибутку, що входить у структуру ринкових цін. Крім того, західні
економісти вважають, що основана на ринковій внутрішня ціна позитивно
впливає на продуктивність праці і конкурентоспроможність внутрішньої
продукції.

Проте внутрішні ціни, визначені на базі ринкових, не є оптимальним
інструментом внутрішніх розрахунків. Так, не завжди можна визначити
ринкову ціну на внутрішню продукцію або ціну аналога. В окремих випадках
внутрішні товари через свою специфіку взагалі виключені з ринкового
обігу. Це стосується, зокрема, товарів, які компанії виробляють із
застосуванням секретних технологій. Також має місце певна умовність
ринкових цін, які публікуються. За відомими оцінками, розбіжність між
опублікованими та фактичними ринковими цінами становить 10—15% і більше.
Вибір бази ціни значно ускладнюється, якщо ринок монополізований.

В окремих випадках ринкові ціни можуть неточно відображати (у тому числі
й завищувати) виробничі витрати підрозділу-постачальника у внутрішньому
обігу. Це може статися як через обмеженість конкретного ринку порівняно
з обсягом внутрішньовиробничого обігу, так і в разі неповного врахування
рівня завантаження потужностей. На конкурентному ринку фірми складають
кошторис витрат виходячи з неповного завантаження потужностей (як
правило, не більш як на 80%).

У децентралізованій компанії внаслідок вищої регульованості виробництва
рівень завантаження потужностей може бути вищим. У цьому разі механічне
перенесення ринкової ціни у внутрішньоекономічні відносини призведе до
штучного збільшення внутрішньої ціни виробів підрозділу-постачальника,
що стане причиною збільшення цін у внутрішньому обігу. За подібної
ситуації часто приймаються неправильні рішення, наприклад збільшується
ціна на кінцеву продукцію, що, у свою чергу, веде до зниження
конкурентоспроможності продукції підприємства. Таким чином, внутрішні
ціни, сформовані на ринкових цінах, не завжди сприяють узгодженню
інтересів підрозділів та підприємства в цілому.

Внутрішні ціни, визначені на базі фактичної ціни готової (кінцевої)
продукції. Своєрідною альтернативою викладеному вище методу внутрішнього
ціноутворення може бути такий метод установлення цін на внутрішні деталі
та вузли, який базується на фактичній ціні реалізації готової продукції
підприємства. При визначенні внутрішніх цін на проміжні продукти з
фактичної ціни готової продукції віднімають витрати виробництва та
прибутки підрозділів-постачальників. Процес розрахунку здійснюється у
зворотному порядку послідовності технологічного процесу виробництва. На
практиці такий метод внутрішнього ціноутворення використовує японська
компанія «Мацусіта». За оцінками фахівців, у цьому разі структура
внутрішньої ціни така: витрати підрозділу-постачальника — 22%, прибуток
— 15%, різні ринкові надбавки — 34%, торговельні націнки — 19%, інші —
10%. Приблизно таку саму структуру має внутрішня ціна, визначена на
основі договірної

ринкової ціни за кінцеву продукцію в американських децентралізованих
компаніях.

При формуванні внутрішніх цін на базі ринкових цін на кінцеву продукцію
виникає проблема визначення величини прибутку у внутрішній ціні.
Вирішуючи цю проблему на практиці, орієнтуються на галузеву норму
прибутку або здійснюють це пропорційно витратам виробництва або обсягу
товарообігу. Але в будь-якому з названих варіантів не виключається
можливість довільного розподілу прибутку, що може стати причиною
зниження ефективності корпоративної системи управління.

Слід зазначити, що внутрішні ціни, визначені на базі ринкової ціни
кінцевої продукції підприємства, часто призводять до викривлення
сутності внутрішньогосподарських відносин унаслідок виникнення
внутрішньофірмової ринкової стихії, яка негативно впливає на
налагоджений корпоративний механізм. Це може спричинити небажану
конкуренцію між підрозділами компанії.

Внутрішні ціни, сформовані на договірній основі. На практиці
підприємства часто узгоджують ринкові ціни на кінцеву продукцію,
сформовані на договірній основі, з особливостями внутрішніх відносин,
визначаючи внутрішню ціну на проміжну продукцію виходячи з існуючого
рівня ринкових цін. Зауважимо, що ряд фахівців з внутрішнього
ціноутворення виключають будь-яку можливість використання альтернативних
баз розрахунку, крім договірної ціни. При цьому як аргумент висувається
небезпека послаблення ефективності корпоративної системи управління.

При визначенні внутрішніх цін на основі угоди між
підрозділами-постачальниками та підрозділами-споживачами доцільно
дотримуватися таких правил:

•підрозділам-партнерам за внутрішньофірмовою угодою надається свобода
вибору в реалізації або придбанні продукції як у внутрішнього
підрозділу, так і на стороні;

•допускається мінімальне втручання арбітражного комітету компанії;

•сторони зобов’язані інформувати одна одну про можливі альтернативні
закупівлі та продаж.

Досвід практичної діяльності децентралізованих компаній свідчить про те,
що внутрішні ціни, сформовані на договірній основі, не вирішують усіх
проблем. Так, якщо в договір включається умова не купувати продукцію у
«зовнішніх» постачальників, то у випадку, коли ринкова ціна менша за
прямі витрати підрозділу-постачальника, підприємство зазнає прямих
збитків. Слід відзначити певний суб’єктивізм договірного підходу до
встановлення внутрішніх цін, тому що вибір необхідної ціни значною мірою
залежить від особистих якостей керівників підрозділів, які здійснюють
переговори. Крім того, як і будь-яка договірна форма прийняття рішень,
процедура визначення внутрішніх договірних цін — це дуже тривалий
процес, пов’язаний з великими втратами часу та ризиком виникнення
конфліктних ситуацій між керівниками підрозділів.

Внутрішні ціни, визначені на основі витрат виробництва. Цей метод
внутрішнього ціноутворення найбільш широко використовують у практиці
організації внутрішньофірмових відносин вітчизняні підприємства. У
зарубіжних компаніях при розрахунках внутрішніх цін витрати є менш
поширеною їх базою. Це пояснюється тим, що на своїх традиційних ринках
збуту підприємства повинні постійно порівнювати конкурентоспроможність
продукції підрозділів з об’єктивним зовнішнім критерієм, яким є ринкова
ціна. Проте іноді підприємства вважають за доцільне використовувати
затратну базу у внутрішньофірмовому ціноутворенні і застосовують різні
варіанти затратного методу встановлення внутрішніх цін. В їх основу
можуть бути покладені повні, виробничі, прямі (непрямі), змінні та
граничні витрати.

На думку багатьох західних економістів, використання затратного методу
при встановленні внутрішніх цін може призводити до неефективних
управлінських рішень. Так, внутрішні ціни, визначені на основі повних
витрат, нерідко зумовлюють завищення витрат підрозділів. Така ситуація
виникає при повній або близькій до неї завантаженості потужностей
підрозділу, коли внутрішня ціна обчислена виходячи з умов нормального
завантаження потужностей. Як наслідок, підрозділу-споживачу, котрий
використовує внутрішню продукцію, буде вигідніше купувати її у зовнішніх
постачальників. У цьому випадку підприємство зазнає збитків та сплачує
додатковий прибуток «зовнішньому» постачальнику.

За рахунок зменшення постійних (змінних) витрат при збільшенні обсягу
виробництва може бути знижена внутрішня ціна, що базується на прямих
витратах. Але й у цьому разі зберігається головний негативний наслідок,
притаманний усім варіантам витратного методу внутрішнього ціноутворення
— відсутність стимулів у підрозділів підприємства зменшувати ціну.

Використання підприємствами внутрішніх цін на базі нормативних витрат
нерідко перешкоджає зростанню ефективності роботи підрозділів. Так, якщо
нові нормативи вводяться на підприємстві з 1 січня, то підрозділи, які
впровадили раціоналізаторські пропозиції з 1 грудня попереднього року,
отримують від цього вигоду лише протягом місяця. Тому вони, як правило,
намагаються впроваджувати новації з моменту введення підприємством нових
нормативів з тим, щоб якомога довше одержувати додаткові доходи. Такий
варіант формування внутрішніх цін досить часто використовується в
практиці американських децентралізованих компаній.

З теоретичної точки зору оптимальним визнається варіант ціноутворення на
базі граничних витрат. Особливо це стосується підприємств з
капіталомістким виробництвом. Однак на практиці він використовується
дуже рідко.

Модифікацією витратного методу ціноутворення є внутрішні ціни з
надбавкою на прибуток. У такому вигляді внутрішня ціна наближається за
своєю структурою до ринкової.

Комбіновані методи внутрішнього ціноутворення. Виходячи з викладеного
вище можна зробити висновок, що в системі внутрішнього ціноутворення
необхідний поступовий перехід до розрахунків, що ґрунтуються на ринкових
цінах.

Особливістю внутрішніх розрахунків середньої ланки управління є те, що
вони практично не обговорюються в пресі, не існує статистичних даних,
які б регулярно публікувалися. У багатьох випадках система внутрішнього
ціноутворення на підприємстві становить його комерційну таємницю. Однак
в останні роки спостерігається поступовий відхід від витратних методів у
внутрішньофірмовому ціноутворенні. Взагалі підприємства практикують
диференційований вибір бази розрахунку внутрішньої ціни залежно від
конкретної ситуації.

З метою поєднання переваг різних методів внутрішніх розрахунків
підприємства намагаються використовувати комбіновані (змішані) методи
внутрішнього ціноутворення в корпоративному механізмі управління.

У всіх існуючих методах внутрішніх розрахунків нижньою межею ціни є
витрати (повні, виробничі, прямі, додані) підрозділу-постачальника, а
верхньою межею — ринкова ціна. З точки і зору партнерів внутрішніх угод
(підрозділів-постачальників та підрозділів-споживачів проміжної
продукції) такий діапазон внутрішніх цін загалом виправданий.
Підрозділу-постачальнику не має сенсу реалізовувати свою продукцію за
ціною, меншою за виробничі витрати, тоді як підрозділ-споживач не
заінтересований купувати внутрішню проміжну продукцію за ціною, вищою
від ринкової. Існування підрозділів у вертикально-інтегрованій компанії
передбачає активне використання внутрішніх цін як інструмента
корпоративної системи управління з метою формування розрахункового
прибутку підрозділів. Використання показника прибутку у внутрішніх
відносинах має об’єктивне підґрунтя. Прибуток вважається дійовим
показником оцінки ефективності роботи структурної одиниці підприємства.

Прихильники такого підходу вважають, що використання прибутку як
основного інструмента фінансового контролю створює стимули для
збільшення ефективності роботи підрозділів, визначається чітка межа між
прибутковими та неприбутковими дільницями внутрішньовиробничої
діяльності. Цьому значною мірою сприяють внутрішні ціни, базою яких є
ринкові ціни, причому рівень ринкової ціни може бути скоригований на
договірній основі з урахуванням специфіки внутрішніх відносин.

Таким чином, внутрішні ціни, які дають змогу приймати обґрунтовані
управлінські рішення, базуються на конкурентній ринковій інформації про
витрати та прибуток. У межах удосконалення корпоративних систем
управління, що здійснюється в останній час у практиці функціонування
зарубіжних (а частково і вітчизняних) компаній, слід очікувати зрушення
основного масиву внутрішніх цін у бік використання ринкової
розрахункової бази.

3.3. ВНУТРІШНІ ЦІНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЇ ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧИХ
ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Як уже зазначалося, внутрішні ціни є важливим інструментом економічних
відносин між підрозділами підприємства, між останніми і апаратом
управління. В основі таких відносин лежить економічний інтерес, що
реалізується через прибуток. Звідси виникає проблема визначення величини
прибутку в ціні виробів, що виготовляються підрозділами. Вона стосується
передусім цін на продукцію внутрішньокоопераційного призначення, що
формується не на ринкових цінах, а на основі витрат. Ця проблема
вирішується шляхом попереднього базового розподілу частини прибутку
підприємства між його підрозділами, на продукцію яких установлюються
ціни.

Існують різні способи розподілу прибутку підприємства між його
підрозділами. Однак такому розподілу може підлягати лише та частина
прибутку від реалізації, яка залишається після всіх розрахунків
підприємства з державним бюджетом, державним та комерційними банками,
іншими кредиторами, виплати дивідендів та створення фондів на рівні
підприємства.

Залишковий принцип розподілу прибутку підприємства дає змогу акумулювати
частину коштів на рівні підприємства з метою централізованого
розв’язання деяких важливих проблем перспективного розвитку підприємства
(реконструкція та технічне переозброєння, освоєння нових видів
продукції, розширене відновлення виробничих потужностей, здійснення
заходів у соціальній сфері та ін.).

За критерій розподілу частини прибутку підприємства між його виробничими
підрозділами можна брати виробничу собівартість або додані витрати
(вартість обробки). Додані витрати підрозділів включають власні витрати
даного виробничого підрозділу та витрати (додані витрати) допоміжних,
обслуговуючих та забезпечуючих підрозділів, які співпрацюють на
договірній основі з даним підрозділом.

Якщо за базу розподілу частини прибутку підприємства між його
виробничими підрозділами взяти додані витрати, то спочатку обчислюється
коефіцієнт розподілу:

picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa6ffffffe0000000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff01000000000003000000000000000000
picscalex132010009000003a00100000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02a004a0081200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa7ffffff60080000470400000b00000026060f000c004d61746854797065
0000000109000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
40026a040500000013024002e40715000000fb0280fe0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000086040000002d01010008000000320aa002
1208010000002c0015000000fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d65
73204e657720526f6d616e000086040000002d01020004000000f001010008000000320a
00036702010000002e0008000000320a0003b301010000002e0010000000fb02c0fd0000
000000009001000000020002001053796d626f6c0002040000002d01010004000000f001
020008000000320a2904810401000000e50010000000fb0280fe00000000000090010000
00020002001053796d626f6c0002040000002d01020004000000f001010008000000320a
a0022403010000003d0015000000fb0220ff0000000000009001010000cc040200105469
6d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01010004000000f001020008000000
320a30043b0701000000e40008000000320adf01860601000000f00008000000320a0003
f10101000000ef0008000000320a00033a0101000000f00015000000fb0280fe00000000
00009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01
020004000000f001010008000000320ad0033b0601000000d10008000000320a7f014905
01000000cf0015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d657320
4e657720526f6d616e000086040000002d01010004000000f001020008000000320aa002
4c000100000067000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000
070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01020004000000
f001010003000000000000000000

picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa6ffffffe0000000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff01000000000003000000000000000000 де
Пр — частина прибутку від реалізації, яка підлягає розподілу між його
виробничими підрозділами;

picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa6ffffffe0000000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff01000000000003000000000000000000pics
calex1000100090000038800000002001200000000000500000009020000000004000000
02010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020100000005000000
0b0200000000050000000c028002e0021200000026060f001a00ffffffff000010000000
c0ffffffaeffffffa00200002e0200000b00000026060f000c004d617468547970650000
700010000000fb02c0fd0000000000009001000000020002001053796d626f6c00020400
00002d01000008000000320af901370001000000e5000a00000026060f000a00ffffffff
01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d
00cc040000002d01010004000000f001000003000000000000000000Сд — сумарні
додані витрати виробництва в повній собівартості продукції, що
реалізується підприємством.

Звідси внутрішня планово-розрахункова ціна визначається так:

picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa6ffffffe0000000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff01000000000003000000000000000000pics
calex185010009000003dd01000002001500000000000500000009020000000004000000
02010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020100000005000000
0b0200000000050000000c026002e00d1200000026060f001a00ffffffff000010000000
c0ffffffa6ffffffa00d0000060200000b00000026060f000c004d617468547970650000
700015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720
526f6d616e000081040000002d01000008000000320a8001480d010000002c0015000000
fb0220ff0000000000009001000000000402001054696d6573204e657720526f6d616e00
0081040000002d01010004000000f001000008000000320ae001f50c010000002e000800
0000320ae001410c010000002e0008000000320ae001c502010000002e0008000000320a
e001f301010000002e0015000000fb0220ff0000000000009001010000cc040200105469
6d6573204e657720526f6d616e00cc81040000002d01000004000000f001010008000000
320ae0017f0c01000000ef0008000000320ae001c80b01000000f00009000000320ae001
bd0903000000e46a690009000000320ae001530603000000e26a690015000000fb0220ff
0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f6d616e0000810400
00002d01010004000000f001000008000000320ae0012c03020000006a6915000000fb02
20ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc81
040000002d01000004000000f001010008000000320ae0014c0201000000f00008000000
320ae0017d0101000000ef0015000000fb0280fe00000000000090010100000004020010
54696d6573204e657720526f6d616e000081040000002d01010004000000f00100000800
0000320a8001d70a01000000670015000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402
001054696d6573204e657720526f6d616e00cc81040000002d01000004000000f0010100
08000000320a8001b90801000000d10008000000320a80014f0501000000d10008000000
320a8001460001000000d60010000000fb0280fe00000000000090010000000200020010
53796d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320a8001a6070100
00002b0008000000320a80013004010000003d000a00000026060f000a00ffffffff0100
0000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc
040000002d01000004000000f00101000300000000000000

де Ц планово-розрахункова цінау j-го виробу (виду робіт,

послуг) і-го підрозділу;

С — база ціни (витрати виробництва);

С — додані витрати на виробництво у-го виробу (роботи,

послуги) і-го підрозділу;

g — коефіцієнт розподілу прибутку, який доводиться до

всіх підрозділів у вигляді єдиної норми рентабельності.

Такий підхід дає змогу економічному (фінансовому) управлінню
підприємства встановити об’єктивні планово-розрахункові ціни на
внутрішньовиробничому рівні, а виробничим підрозділам — формувати
прибуток:

picscalex125010009000003110200000200150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02800380101200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffaeffffff401000002e0300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000f00015000000fb0280fe0000000000009001000000000402001054696d6573204e65
7720526f6d616e000086040000002d01000008000000320aa001bb0f0100000029000800
0000320aa0011e0801000000280015000000fb0220ff0000000000009001000000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000086040000002d01010004000000f0010000
08000000320a0002300b010000002e0008000000320a00025e0a010000002e0015000000
fb0220ff0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00
cc86040000002d01000004000000f001010009000000320a00029f0e03000000e46a6900
15000000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f
6d616e000086040000002d01010004000000f001000008000000320a0f031c0701000000
6a0008000000320a0002970b020000006a6915000000fb0220ff00000000000090010100
00cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01000004000000
f001010008000000320a0002b70a01000000f00008000000320a0002e80901000000ef00
15000000fb0220ff0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f
6d616e000086040000002d01010004000000f001000008000000320a0f03f50001000000
6a0008000000320a00020d04020000006a6915000000fb0280fe00000000000090010100
00000402001054696d6573204e657720526f6d616e000086040000002d01000004000000
f001010008000000320aa0019f0d01000000430015000000fb0280fe0000000000009001
010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d0101000400
0000f001000008000000320aa001b40801000000d60008000000320aa0010f0202000000
cff010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c00020400
00002d01000004000000f001010008000000320aa0018b0c010000002d0008000000320a
a0012105010000003d0010000000fb02c0fd000000000000900100000002000200105379
6d626f6c0002040000002d01010004000000f001000008000000320af9015e0601000000
e50008000000320af901370001000000e5000a00000026060f000a00ffffffff01000000
000010000000fb021000070000000000bc02000000cc0102022253797374656d00cc0400
00002d01000004000000f00101000300000000000000 (3.3)

де Пр — прибуток i-го підрозділу, отриманого від реалізації j-го виду
продукції (виконання робіт, надання послуг).

Зі свого чистого прибутку підрозділи можуть створювати власні фонди
накопичення та споживання, а також резервний фонд, Кошти з фонду
накопичення можуть спрямовуватися на фінансування розвитку виробництва;
кошти фонду споживання, як правило, використовують для фінансування
соціального розвитку та матеріального заохочення трудового колективу;
кошти резервного фонду необхідні підрозділам, наприклад, для формування
оборотних виробничих фондів понад централізовано встановлені ліміти.
Збільшення цих фондів проти встановлених лімітів здійснюється за рахунок
прибутку підрозділу.

Цей підхід до формування прибутку виробничих підрозділів дає змогу:

•на рівні планування розподіляти між виробничими підрозділами частину
прибутку підприємства від реалізації пропорційно доданим витратам
виробництва, що встановлює пряму залежність валового та чистого прибутку
підрозділів від результатів роботи підрозділу з виконання планових і
договірних зобов’язань;

• формувати планово-розрахункові ціни на продукцію (роботи, послуги)
підрозділів, що дає змогу впроваджувати елементи товарно-грошових
відносин на внутрішньофірмовому рівні.

Слід зазначити, що при формуванні внутрішніх цін можна застосовувати
різні коригуючі коефіцієнти, які дають змогу враховувати специфіку
кожного підрозділу та об’єктивно відображати її в рівні внутрішньої
планово-розрахункової ціни на його продукцію.

Визначаючи внутрішні ціни, адміністративно-управлінському апарату
підприємства необхідно об’єктивно оцінити в рівні ціни основні параметри
виробничого потенціалу кожного підрозділу. Одним із таких параметрів є
фондоозброєність праці, яка залежить від наявності машин та обладнання в
окремому структурному підрозділі. Рівень фондоозброєності праці в
багатьох випадках залежить від технологічних умов виробництва і тому в
підрозділах підприємства може бути неоднорідним. Через це при
встановленні внутрішніх цін часто відображають виробничі можливості
структурного підрозділу.

Вивчення практики господарювання вітчизняних підприємств дає підстави
стверджувати, що затратний метод ціноутворення формує ціни автономно по
групі підрозділів і не дає змоги здійснити ранжирування рівнів цін
виходячи зі ступеня фондоозброєності праці.

Розподільний метод ціноутворення на відміну від затратного методу
визначає рівні цін сукупно по групі підрозділів, що забезпечує їх
ранжирування. Однак широке застосування до недавнього часу критеріїв
розподілу (зарплатомісткість, трудомісткість) не забезпечували
урахування фондоозброєності праці, бо вони відображали лише затрати
живої праці.

Щоб уникнути цього недоліку при застосуванні розподільного методу
визначення внутрішніх цін, за критерій розподілу частки витрат і
прибутку доцільно використовувати трудомісткість виробництва виробу,
скориговану на фондоозброєність праці за формулою:

picscalex156010009000003680100000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c028004a0061200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbcffffff600600003c0400000b00000026060f000c004d61746854797065
0000100109000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
0002740405000000130200025f0615000000fb0220ff0000000000009001010000000402
001054696d6573204e657720526f6d616e000086040000002d01010008000000320af003
a80501000000670008000000320aca01bd0501000000690015000000fb0220ff00000000
00009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01
020004000000f001010008000000320ac002210101000000eb0015000000fb0280fe0000
000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc8604000000
2d01010004000000f001020008000000320a9003760401000000d40008000000320a6a01
9c0401000000d40015000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d65
73204e657720526f6d616e000086040000002d01020004000000f001010008000000320a
60023e0301000000540015000000fb0280fe0000000000009001010000cc040200105469
6d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01010004000000f001020008000000
320a6002220001000000d20010000000fb0280fe00000000000090010000000200020010
53796d626f6c0002040000002d01020004000000f001010008000000320a600216020100
00003d000a00000026060f000a00ffffffff01000000000010000000fb02100007000000
0000bc02000000cc0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f0010200
03000000000000ffffffде Тк, Т — трудомісткість відповідно скоригована та
планова;

Ф , Ф — відповідно індивідуальний і середньогруповий показник
фондоозброєності праці.

У свою чергу, показник фондоозброєності праці визначається за формулою:

picscalex150010009000003d40000000300150000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02e00380041200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffbcffffff400400009c0300000b00000026060f000c004d61746854797065
0000c00009000000fa02000010000000000000002200040000002d010000050000001402
00020e030500000013020002380415000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402
001054696d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01010008000000320a9003
190301000000d20008000000320a6a01460301000000c00008000000320a600222000100
0000d40010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002
040000002d01020004000000f001010008000000320a6002c801010000003d000a000000
26060f000a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc
0102022253797374656d00cc040000002d01010004000000f00102000300000000000000
0000де А — планова величина амортизаційних відрахувань;

Т — планова трудомісткість продукції підрозділу.

При визначенні індивідуального показника фондоозброєності праці
використовуються амортизаційні відрахування та трудомісткість по
окремому підрозділу, а середньогруповий показник фондоозброєності
визначається по групі підрозділів, які пов’язані між собою технологічним
процесом.

Вибір величини амортизаційних відрахувань як показника оцінки
фондоозброєності пояснюється тим, що, по-перше, виходячи з концепції
ціноутворення на продукцію виробничо-технічного призначення ціна на
високоефективне обладнання вища, ніж на низькоефективне; по-друге,
застосування прискорених норм амортизаційних відрахувань забезпечує
встановлення більш високих відрахувань з нового обладнання, ніж зі
старого. Взагалі ці обидва фактори дають підстави стверджувати, що сума
амортизаційних відрахувань по окремому структурному підрозділу може
забезпечити достовірне відображення рівня технічних можливостей наявного
обладнання та його новизну.

Таке коригування трудомісткості по підрозділах, які характеризуються
високим рівнем фондоозброєності, зумовить установлення більш низького
рівня цін, що примусить підрозділи намагатися максимально
використовувати наявне обладнання.

Аналітичні дослідження практики господарювання вітчизняних підприємств
показали, що внутрішні ціни не відображають змін у якісних параметрах
продукції при виробництві різних її модифікацій.

Відсутність взаємозв’язку між рівнем цін та якісними параметрами
кінцевої продукції підприємства не заінтересовує структурні підрозділи
вживати спільних заходів, спрямованих на забезпечення додаткових якісних
параметрів готової продукції. Ця проблема може бути вирішена через
упровадження механізму формування надбавок та знижок до
внутрішньогосподарських цін за критерієм якісних параметрів продукції,
який базується на бальній оцінці впливу якісних параметрів окремого виду
продукції структурного підрозділу на якісні параметри готової продукції
підприємства. Бальна оцінка установлюється методом експертного аналізу,
який здійснює комісія в складі служби головного конструктора і головного
технолога, а також виробника. Ця комісія на основі конструкторської і
технологічної документації визначає ступінь впливу окремого підрозділу
на якісні параметри готової продукції. На її основі визначається рівень
надбавок (знижок) за якісні параметри певного виду продукції
структурного підрозділу за формулою:

picscalex100010009000003540000000000120000000000050000000902000000000400
000002010100050000000102ffffff00040000002e011800050000003102010000000500
00000b0200000000050000000c02200220011200000026060f001a00ffffffff00001000
0000c0ffffffa6ffffffe0000000c60100000b00000026060f000c004d61746854797065
000050000a00000026060f000a00ffffffff01000000000003000000000000000000pics
calex1530100090000036301000003001500000000000500000009020000000004000000
02010100050000000102ffffff00040000002e0118000500000031020100000005000000
0b0200000000050000000c02a004400a1200000026060f001a00ffffffff000010000000
c0ffffffabffffff000a00004b0400000b00000026060f000c004d617468547970650000
000109000000fa02000010000000000000002200040000002d0100000500000014024002
9c060500000013024002fc0915000000fb0220ff00000000000090010100000004020010
54696d6573204e657720526f6d616e000086040000002d01010008000000320a2b044f08
02000000677208000000320adb01e70802000000677208000000320a0003990502000000
697208000000320a00035a0202000000697215000000fb0280fe00000000000090010100
00cc0402001054696d6573204e657720526f6d616e00cc86040000002d01020004000000
f001010008000000320acb035b0701000000c20008000000320a7b019f0701000000d600
15000000fb0280fe0000000000009001010000000402001054696d6573204e657720526f
6d616e000086040000002d01010004000000f001020008000000320aa002b60401000000
420015000000fb0280fe0000000000009001010000cc0402001054696d6573204e657720
526f6d616e00cc86040000002d01020004000000f001010008000000320aa00223010100
0000d60010000000fb0280fe0000000000009001000000020002001053796d626f6c0002
040000002d01010004000000f001020008000000320a7b01b60601000000440008000000
320aa0028103010000003d0008000000320aa0023a000100000044000a00000026060f00
0a00ffffffff01000000000010000000fb021000070000000000bc02000000cc01020222
53797374656d00cc040000002d01020004000000f00101000300000000000000

де Ц — надбавка (знижка) по і-му виду продукції структурного
підрозділу за г-й якісний параметр;

В — кількість балів по і-му виду продукції структурного підрозділу за
г-й якісний параметр;

Ц — частка підвищення (зниження) ціни по g-му виду готової продукції
підприємства за г-й вид якісного параметра;

В — кількість балів по g-му виду готової продукції підприємства за
г-й вид якісного параметра (В = 100 балів).

Подібний механізм формування надбавок і знижок дає змогу забезпечити
взаємозв’язок між якісними параметрами готової продукції підприємства і
продукції кожного окремого підрозділу, результатом чого має стати
формування мотиваційного механізму господарської діяльності для
забезпечення якості готової продукції без додаткового контролю й
управління з боку адміністративно-управлінського апарату підприємства.

Таким чином, використовуючи систему внутрішніх цін підрозділи дістають
реальну можливість здійснювати свою виробничо-господарську діяльність на
принципах самоокупності та часткового самофінансування.

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття «внутрішня ціна».

2. У чому полягають функції внутрішніх цін?

3. Яка специфіка застосування внутрішніх цін у практиці господарювання
вітчизняних та зарубіжних підприємств?

4. Які існують методи формування внутрішніх цін?

5. Яка специфіка застосування внутрішніх цін, що формуються на рівні
ринкових?

6. Як визначаються внутрішні ціни на базі фактичної ціни готової
продукції?

7. За яких умов доцільно формувати внутрішні ціни на договірній основі?

8. У чому полягає сутність витратного методу утворення внутрішніх цін?

9. Який із методів внутрішнього ціноутворення найбільш поширений у
практиці господарювання вітчизняних підприємств?

10. На яких засадах формуються внутрішні ціни на продукцію підрозділів —
центрів витрат?

11. Яку структуру мають внутрішні ціни на продукцію підрозділів -центрів
прибутку?

12. Які коригуючі коефіцієнти та для яких цілей можна використовувати
при формуванні внутрішніх цін?

13. Яка верхня та нижня межі внутрішньої ціни?

14. Розкрийте сутність стратегії і тактики ціноутворення на
підприємстві.

Похожие записи