Реферат з курсу «економіка підприємства»

Види підприємств. Особливості фінансової діяльності підприємств

з іноземними інвестиціями

План

1. Види підприємств

2. Особливості фінансової діяльності підприємств з іноземними
інвестиціями

1. Види підприємств

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого
управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна
класифікація за певними ознаками. Загальна кількість виокремлених і
згрупованих видів підприємств залежить від числа відібраних
класифікаційних ознак. Достатньо повна класифікація підприємств має бути
забезпечена за умови використання таких ознак: 1) мета і характер
діяльності; 2) форма власності майна; 3) належність капіталу; 4)
правовий статус і форма господарювання; 5) галузево-функціональний вид
діяльності; 6) технологічна і територіальна цілісність; 7) розмір за
чисельністю працівників (табл. 1.1).

* Для переважної більшості підприємств властивим є комерційний характер
діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних відносяться звичайно
благодійницькі, освітянські, медичні, наукові та інші підприємства
невиробничої сфери народного господарства.

Приватними є підприємства, що засновані на власності майна
окремих громадян, з правом найму робочої

сили. До цього виду відносять також індивідуальні та сімейні
підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи
або членів однієї сім’ї, виключно їх особистій праці.

Таблиця 1.1. Класифікація підприємств (фірм) за певними ознаками

Класифікаційні ознаки Види підприємств (фірм)

Мета і характер діяльності Комерційні

Некомерційні

Форма власності майна Приватні

Колективні

Державні

Спільні

Належність капіталу Національні

Закордонні

Змішані (спільні)

Правовий статус і форма господарювання

Галузево-функціональний вид діяльності Одноосібні

Кооперативні

Орендні

Господарські товариства Промислові Сільськогосподарські

Будівельні

Транспортні

Торговельні

Виробничо-торгові

Торгово-посередницькі Іноваційно-впроваджувальні Лізінгові

Банківські

Страхові

Туристичні тощо

Технологічна (територіальна) цілісність і ступінь

підпорядкування

Головні (материнські) Дочірні

Асоційовані

Філії

Розмір за чисельністю працівників Малі (дрібні)

Середні

Великі (надвеликі)

Колективне — це таке підприємство, що грунтується на власності його
трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства
або громадської організації.

В Україні функціонують власне державні та державні комунальні
підприємства, їх майно вважається відповідно власністю загальнодержавних
чи адміністративно-територіальних одиниць.

Якщо підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників
(юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством
(зі змішаною формою власності).

* За належністю капіталу і контролю прийнято розрізняти підприємства
(фірми): національні — капітал належить підприємцям своєї країни;
закордонні — капітал є власністю іноземних підприємців повністю або у
певній частині, що забезпечує їм необхідний контроль; такі підприємства
створюються у формі філіалів або дочірніх фірм та реєструються в країні
місцезнаходження; змішані — капітал належить підприємцям двох або
декількох країн; їх реєстрація здійснюється в країні одного з
засновників такого підприємства, це зумовлює місцезнаходження його
штаб-квартири, якщо метою створення змішаного підприємства слугує
спільна підприємницька діяльність, то його називають спільним. Саме такі
численні спільні підприємства функціонують у різних галузях народного
господарства України.

* Найбільш важливою є класифікація підприємств (фірм) за правовим
статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю
однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов’язання
усім майном (капіталом). Таке підприємство може бути зареєстроване як
самостійне або як філіал іншого підприємства (фірми). Форму одноосібних
підприємств мають переважно малі (дрібні) за чисельністю працівників
фірми.

Кооперативні підприємства (кооперативи) — добровільні об’єднання
громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності.
Характерною їх ознакою є особиста участь кожного в діяльності,
використання власного або орендованого майна. В економіці України
функціонують два основних типи кооперативів: виробничі і споживчі. У
перспективі можна очікувати широке розповсюдження кооперативів в інших
сферах діяльності — науковій, фінансовій, страховій тощо.

У державному секторі економіки однією з форм підприємництва є орендні
підприємства. Оренда означає засноване на договірних взаєминах тимчасове
володіння і користування майном, що необхідне орендатору для здійснення
підприємницької діяльності. Об’єктами оренди можуть бути цілісні майнові
комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів
(філіалів, цехів, дільниць), а також окремі одиниці майна.

Виокремлювані за цією ознакою господарські товариства являють собою
певні об’єднання підприємців. У більшості/ країн з ринковою економікою
такі товариства залежно від характеру інтеграції (осіб чи капіталу) та
ступеню відповідальності за своїм зобов’язанням (повна чи часткова)
поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні і
акціонерні.

Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) — товариство,
всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і
несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства усім
своїм майном. Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке,
що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається
засновницькими документами; учасники цього товариства несуть
відповідальність в межах їх вкладів. Командитним є товариство, яке,
поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше
учасників, відповідальність котрих обмежується особистим» вкладом у
майно такого підприємства.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне
товариство. Головним атрибутом такого товариства слугує акція — цінний
папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в
статутному фонді товариства; підтверджує членство в ньому і право на
участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання
частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його
ліквідації. Акціонерні товариства бувають двох видів: перший —
відкритого типу, акції якого розповсюджуються шляхом відкритої
передплати та купівлі-продажу на фондових біржах; другий — закритого
типу, акції котрого можуть розповсюджуватися лише між його засновниками.

Акціонерна форма господарювання має істотні переваги: фінансові —
створює механізм оперативної (мобілізації великих за розміром інвестицій
і регулярного одержання доходу в формі дивідендів від акцій; економічні
— акціонерний капітал сприяє встановленню гнучкої системи
виробничо-господарських зв’язків, опосередкованих перехресним або
ланцюговим володінням акціями; соціальні — акціонування є важливою
формою роздержавлення власності підприємств будь-яких розмірів,
перетворення працівників у власників певної частки їх майна.

* Технологічною і територіальною цілісністю володіють так звані
материнські (головні) підприємства або фірми. Особливістю діяльності їх
є те, що вони контролюють інші фірми. В залежності від розміру капіталу,
що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу та
ступеню підпорядкованості підприємства, які знаходяться у сфері впливу
головної фірми, можна підрозділити на дочірні і асоційовані, філіали.
Дочірнє підприємство (компанія) — юридичне самостійне організаційне
утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс;
проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх
компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій. Асоційоване
підприємство є самостійним; воно не знаходиться під контролем фірми, яка
володіє його акціями.

На відміну від дочірніх і асоційованих підприємств філія не користується
юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та
балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має
однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить
материнській фірмі.

* З-поміж суб’єктів господарської діяльності осібно відокремлюються малі
(дрібні) підприємства, що складають основу малого бізнесу. До них
відносяться господарюючі суб’єкти з чисельністю працюючих: у
промисловості та будівництві — до 200 чол.; в інших галузях виробничої
сфери — до 50 чол.; науці і науковому обслуговуванні — до 100 чол.;
галузях невиробничої сфери — до 25 чол.; роздрібній торгівлі — до 15
чол.

Зрештою класифікація підприємств (фірм) за галузеве-функціональним видом
діяльності в цілому зрозуміла з самої назви окремих їх груп (видів).
Пояснення потребують хіба що лізінгові підприємства. У світовій
економіці під такими господарюючими суб’єктами розуміють міжнародні
орендні фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари
споживчого призначення, обчислювальну техніку, різноманітне технологічне
устаткування, транспортні, засоби тощо.

2. ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ З ІНОЗЕМНИМИ
ІНВЕСТИЦІЯМИ

Підприємство з іноземними інвестиціями — підприємство будь-якої
організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства
України, іноземна інвестиція в статутному капіталі якого, за його
наявності, становить не менше 10 %. Рівень відповідальності іноземних
інвесторів за боргами підприємства з іноземними інвестиціями залежить
від особливостей обраної організаційно-правової форми. Зазначені
підприємства можуть утворюватися в результаті:

а) часткової участі у підприємствах, що створюються спільно

з українськими юридичними і фізичними особами;

б) придбання корпоративних прав діючих підприємств;

в) створення підприємств, що повністю належать іноземним

інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних
осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю.

Вітчизняне законодавство розрізняє такі основні види іноземних
інвестицій:

іноземна валюта, що визнається конвертованою Національ

ним банком України;

валюта України (у разі реінвестицій);

будь-яке рухоме і нерухоме майно та пов’язані з ним май

нові права;

акції, облігації, інші цінні папери, а також корпоративні

права (права власності на частку (пай) у статутному фонді

юридичної особи, створеної відповідно до законодавства України або
законодавства інших країн), виражені у конвертованій

валюті;

грошові вимоги та права на вимоги виконання договірних

зобов’язань, які гарантовані першокласними банками і вартість

яких виражена у конвертованій валюті;

іноземні інвестиції у вигляді будь-яких прав інтелектуальної власності;

права на провадження господарської діяльності, включаю

чи права на користування надрами та використання природних

ресурсів, наданих відповідно до законодавства України або згідно з
договорами;

інші цінності відповідно до законодавства України.

Якщо інвестиції здійснюються не у грошовій формі, то вони мають бути
оцінені як в іноземній конвертованій валюті, так і в гривнях за угодою
сторін. Оцінка проводиться з урахуванням міжнародних або українських
ринкових цін із застосуванням обмінного курсу НБУ.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється органами державної
реєстрації після їх фактичного внесення. Для державної реєстрації
іноземних інвестицій іноземний інвестор або уповноважена ним особа подає
органу державної реєстрації такі документи:

« інформаційне повідомлення про внесення іноземної інвестиції, заповнене
за спеціальною формою з відміткою податкового органу за місцем
здійснення інвестиції про її фактичне внесення;

документи, що підтверджують форму здійснення іноземної

інвестиції (установчі документи, договори (контракти) про виробничу
кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної
діяльності, концесійні договори тощо);

документи, що підтверджують вартість іноземної інвестиції;

документ, що свідчить про внесення заявником плати за реєстрацію (у
розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день
здійснення реєстрації іноземної інвестиції).

Державна реєстрація іноземної інвестиції діє протягом усього періоду
функціонування інвестиції. У разі повної або часткової репатріації
іноземної інвестиції за кордон іноземний інвестор або уповноважена ним
особа повинні повідомити про це відповідний орган державної реєстрації.

Підприємства, створені за участю іноземних інвестицій, а також об’єкти
(результати) спільної діяльності на території України за участю
іноземних інвестицій без створення юридичної особи, в т. ч. на основі
договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво,
спільну діяльність тощо, підлягають валютному регулюванню та
оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з
питань валютного регулювання та оподаткування підприємств, створених без
участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України
встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без
участі іноземних інвестицій. Винятком з цього правила є надання
податкових канікул підприємствам автомобільної промисловості у разі
інвестування в них іноземних інвестицій на суму, що перевищує 150 млн.
дол. США.

Нерезидент може бути засновником суб’єкта малого підприємництва —
юридичної особи, платника єдиного податку. Право на сплату єдиного
податку виникає, якщо у статутному фонді суб’єкта малого підприємництва
частка нерезидента не перевищує 25 %.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до
статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для
реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом.
Митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на
підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з
відстроченням платежу не більше ніж на 30 календарних днів з дня
оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і
ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочка
платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства і податковою
інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на
примірнику векселя.

Згідно із законодавством операції з передачі основних засобів як внеску
до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного
майнового комплексу в обмін на емітовані такою юридичною особою
корпоративні права, у т. ч. при ввезенні основних фондів на митну
територію України (крім підакцизних товарів) або при вивезенні за межі
митної території України, не є об ‘єктом обкладення ПДВ.

Якщо протягом трьох років з часу зарахування іноземної інвестиції на
баланс підприємства з іноземними інвестиціями майно, що було ввезено в
Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу
зазначеного підприємства, відчужується, у т. ч. через припинення
діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за
кордон), підприємство з іноземними інвестиціями сплачує ввізне мито та
інші відповідні податки, які обчислюються, виходячи з митної вартості
цього майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом валюти
України, визначеним НБУ на день здійснення відчуження майна.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов’язкових
платежів гарантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх
прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на
законних підставах унаслідок здійснення іноземних інвестицій. З доходів
нерезидентів України (дивіденди, проценти, роялті) стягується податок на
репатріацію за ставкою 15 % у разі вивезення доходів за кордон. Згадана
ставка може бути знижена відповідно до положень міжнародних договорів
про усунення подвійного оподаткування.

Похожие записи