Шляхи зниження собівартості.

Основні напрями розв’язування проблеми. Зниження цін — це легкий спосіб
швидко привернути увагу клієнтів, але поганий спосіб для забезпечення
успіху на довгостроковий період. Причина в тому, що, знизивши ціну на
10%, ви ризикуєте понизити свій прибуток на 50%. Підприємства часто
намагаються понизити ціну, але “знизити ціни взмозі кожний, але не
кожному вистачає розуму зробити товар кращим.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її
виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на
виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання
усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та
організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше
використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку,
технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції.
Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності
виробництва. Собівартість продукції має тісний зв’язок а ї; ціною. Це
проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її
нижньою межею для виробника.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має
визначення складу витрат, які в неї включаються. Як відомо,
витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел:
собівартості і прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються
у собівартість, є питання їх розмежування між зазначеними джерелами
відшкодування. Загальний принцип цього розмежування полягає в тому, що
через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що
забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва; предметів,
засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у
собівартість продукції включаються витрати на:

дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

підготовку і освоєння нової продукції;

виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію,
амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

обслуговування виробничого процесу і управління ним;

збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні
витрати і т. п.);

розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на
геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на
рекультивацій земель, охорону повітряного, водного басейнів);

набір і підготовку кадрів;

поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології,
організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім
капітальних витрат.

Треба мати на увазі, що з різних причин на практиці повної відповідності
між дійсними витратами на виробництво і собівартістю продукції. Так,
згідно з їм порядком не включаються у собівартість її, а
відшкодовуються за рахунок прибутку або джерел витрати на підготовку і
освоєння нової продукції серійного і масового виробництва. Разом з тим є
витрати, які включаються у собівартість продукції, але не мають прямого
зв’язку з виробництвом. До них належать оплата часу виконання державних
обов’язків працівниками підприємства, скорочення робочого дня підлітків,
матерів, які мають дітей віком до одного року та ін.

Непродуктивні витрати підприємства, пов’язані з виробничою діяльністю
(втрата від браку, недостач і псування матеріалів, простоїв тощо),
включаються у фактичну собівартість продукції, а втрати від порушення
договорів з іншими підприємствами і організаціями (штрафні санкції)
відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються у собівартість, не є незмінним. Він може
дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією
таких змін повинно бути повніше відображення у собівартості дійсних
витрат на виробництво продукції.

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш
дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва,
автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і
кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші
складові за меншими цінами тощо. Однак існує чимало проблем пов’язаних з
цим. Так, зменшення витрат на придбання якісних матеріалів та заміна
більш дешевими може призвести до пониження якості кінцевого продукту, а
це може негативно відбитися на реалізації продукції. Зменшення кількості
працівників і автоматизація виробництва вимагає на перших етапах чималі
капіталовкладення тощо.

Найбільш ефективним шляхом зниження собівартості продукції є
впровадження економних технологій виробництва, переймання світового
досвіду по зменшенню собівартості. Так, Японія навчилася економити все:
електроенергію, метали, робочу силу для створення більшості матеріальних
продуктів. Чому ми не можемо перейняти їхній досвід? Ресурсоекономні,
ресурсозберігаючі технології – це вихід для українського
товаровиробника.

Також важливим є дотримання всіх головних принципів ефективного
розміщення продуктивних сил: це скорочення шляхів між виробником та
покупцем, між виробництвом і сировинною базою.

Дотримання загальних економічних принципів та законів – важливий шлях
для зниження собівартості продукції, яка не буде призводити до
погіршення кінцевого продукту і дасть для вітчизняного товаровиробника
можливість отримувати додаткових покупців та додаткові прибутки.

Похожие записи