Курсова робота

Шляхи підвищення прибутку і рентабельності підприємства (Райффайзен Банк
Аваль)

Вступ

1. Загальна характеристика об’єкта дослідження.

1.1. Характеристика продукції (робіт, послуг) і умов функціонування
підприємства

1.2 Забезпечення підприємства ресурсами: матеріально-технічними,
трудовими і природними

1.3 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності
підприємства

2. Теоретичні та методологічні питання аналізу прибутку та
рентабельності

2.1. Джерела формування та розподілу прибутку підприємства

2.2. Показники прибутку і рентабельності

3. Аналіз прибутку і рентабельності

3.1 Аналіз динаміки показників прибутку та рентабельності

3.2 Аналіз формування та розподілу прибутку підприємства

3.3 Аналіз рентабельності виробництва і окремих видів продукції

4. Оцінка резервів підвищення прибутку та рентабельності підприємства

Висновок і пропозиції

Література

Вступ

Ринкові умови господарювання обумовлюють необхідність поглибленого
вивчення і всебічного удосконалення економічної діяльності усіх галузей
національної економіки. Особлива увага в цьому контексті повинна бути
спрямована на основу їх ланку-підприємств. Сукупність економічних
проблем, які виникають в процесі динамічного функціонування підприємств,
повинні вирішувати спеціалісти, які здобули високий рівень знань,
відповідну професійну підготовку, мають достатній рівень кваліфікації.
Від рівня одержаної загальної та професійної підготовки, їх
компетентності і обізнаності у вирішальний мірі залежатиме успішне
розв’язання конкретних практичних завдань, тобто розробка та здійснення
заходів, спрямованих на ефективну діяльність підприємств в
довготерміновій перспективі, забезпечення високих темпів його розвитку
та підвищення конкурентоспроможності.

Економіка підприємства охоплює широке коло проблемних питань пов’язаних
з управлінням численних взаємопов’язаних видів діяльності на основі
процесного підходу. В результаті реалізації системи процесів повинен
бути досягнутий якісний кінцевий результат у вигляді конкретного
суспільного корисного продукту. В зв’язку з цим чільне місце відведено
визначенню сутності підприємства як суб’єкта підприємницької діяльності,
ґрунтовно висвітлене його сучасне середовище.

Для реалізації стратегії та досягнення цілей підприємства повинні бути
визначені необхідні ресурси. Серед них визначальне місце займають
основні та оборотні засоби, трудові та інформаційні ресурси. Мова йде не
тільки про вивчення їх складу чи класифікування. Особливу увагу слід
акцентувати на їх раціональному використанні в процесі виробництва,
зокрема основних і оборотних засобів та нематеріальних ресурсів.

Поряд з тим, в полі зору поглибленого вивчення мають знаходитися
економічного розвитку підприємства. Мова йде про обґрунтування джерел та
форм фінансування та інвестування його розвитку, метою якого має бути
інноваційний підхід та досягнення моделі ділової досконалості.

Основна мета і задача дисципліни « Економіка підприємства» представлені
в цьому з нових наукових позицій, які узагальнюють висвітлюють здобутки
авторського колективу. Мета їх викладення полягає в тому, щоб майбутні
економісти і менеджменти набули таких знань з економіки підприємства,
які дадуть змогу їм компетентно вирішувати практичні завдання
безпосередньо на підприємствах.

Матеріали в підручнику додаються таким чином, щоб майбутні спеціалісти
на основі глибокого засвоєння теоретичних питань були здатні сформувати
досконалі економічні механізми переходу підприємств на інноваційні
моделі господарювання.

1.Загальна характеристика об’єкта досліджень

Книг і статі про банк і банківську діяльність завжди було багато.
Проте 15-20 років тому у вітчизняній економічній і юридичній літературі
розглядалися проблеми лише державного банку і місце банківської системи
в плановій економіці. Юридичний аспект міжбанківських відносин і установ
Держбанку з клієнтурою не розглядався у зв’язку з неактуальністю в
умовах тотальної державної власності. Система організації і структура
вимоги до персоналу установ Держбанку і Будбанку були уніфіковані.
Існувала централізована система підготовки і розподілу кадрів, і
дивуватися з цього не доводилося, оскільки банки займали своє відведене
їм місце в жорстко централізованій системі державного управління
економікою.

Нині в ринковій економіці, що формується, роль банків стає іншою.
Банківські установи беруть активну участь в регулюванні фінансових
потоків, вступають у нові відносини з клієнтами — фізичними і юридичними
особами. Від банків залежить багато що, їх правильна організація і
цілеспрямована діяльність вимагають великих знань і зусиль.

Тому читач з цікавістю зустріне чергове перевидання книги «Банки:
організація і персонал». На фоні численних, переважно економічного
характеру, публікацій дана книга, по суті справи вперше розкриває
питання організації банку як установи і питання роботи його персоналу.
Адже в банки приходять нові люди, яким треба оволодіти технологією
управління, виконання фінансово-кредитних операцій, нарешті, «людських
відносин». Без цього успіху досягти дуже важко. Необхідність для кожного
комерційного банку знайти своє місце в банківській системі, свій круг
клієнтів, «своя особа» в умовах ринкової економіки і міжбанківської
конкуренції, що загострюється, робить особливо актуальним питання,
розглянуті в пропонованій роботі.

Видання дає глибокий і всесторонній аналіз різних аспектів організації
банку. Стратегія банківської установи визначає його задачі і функції,
від цього залежить вибір структури. Стійка система управління
досягається тоді коли чітко визначені задачі банківських підрозділів, їх
зв’язки між собою, режими роботи з інформацією і порядок діяльності.
Кожний банкір знає, як це важливо.

Але банк — не інерційний і повинен бути мобільним і швидко і які
пристосовуватися до змін економічного і соціального середовища. В книзі
правильно пояснюється, в якій ситуації як треба діяти, враховувати
чинники. Корисні для читача матеріали і рекомендації про маркетинг в
банківській справі, пошуку партнерів, технології нововведень і
організаційно-консультуванні.

Нова роль кадрів, що працюють в банківських установах, на практиці
реалізується не без праці. Тому дуже корисними є глави книги, присвячені
банківському персоналу. Завіса таємності, властива кожному банку не
повинна приховувати те загальне, що властиво всім банківськими
працівникам. Хіба допустимо недооцінювати високі нормативи :

— кваліфікаційні вимоги до співробітників, нехтувати що виправдали себе
способами їх підбору? Тільки з урахуванням цього можна сформувати
злагоджені управлінські команди в кожному банку.

Книгу відрізняє глибоке знання банківської практики. В ній багато
узагальнень, цінних спостережень і порад. Багато читачів, безумовно,
скористаються радами автора, як підвищувати організаційну культуру
працівників яким чином покращувати їх відносини з клієнтами, як
добиватися зміни мотивації службовців і стимулювання їх діяльності. До
того ж пропонована технологія організаційного розвитку банку містить
весь комплекс засобів необхідних для вирішення цих задач. Особливий
інтерес представляють результати застосування технології організаційного
консультування в банках, а також механізм дослідження організаційної
банківської культури.

Конкретні рекомендації допоможуть краще налагодити справу в кожному
банку. Додатки містять корисні матеріали і документи.

На закінчення відзначу, що книга «Банки: організація і персонал» буде не
тільки пізнавальна, але і цікава для читача. Багато корисного черпнуть в
ній як працівники банків, так і їх клієнти. Адже банки сталі в нашій
країні могутнім інститутом економічного розвитку.

Люди, що приходять в банк, часто думають: «Що це за установа така?
Беруть наші гроші, кудись їх дівають. І чим вони тут займаються?

Ген яке приміщення собі «відгриміли». І охорона яка. Звідки у них такі
засоби?». Ці або подібні питання задають собі багато наших громадян.
Спробуємо пояснити, що ж відбувається насправді.

Почнемо з головного. Значення банківської діяльності складає торгівля
грошима. Як будь-яка торгівля, торгівля грошима може здійснюватися
різними способами. Найпоширеніший — скупка з метою перепродажу. Вона має
дві сторони.

Характеристика продукції (робіт і послуг) і умов функціонування
підприємства.

Банки «купують» гроші, якщо клієнт до них хоче покласти гроші. Об’єм
(тобто сума) і ціна (тобто відсотки, які клієнт одержуватиме) ці
операції безпосередньо впливають на економічний стан і ефективність
роботи банків.

Банки «продають» гроші, якщо клієнт хоче отримати кредит. Об’єм (тобто
сума) і ціна (тобто відсотки, які клієнт платитиме

за кредит) цих операцій також безпосередньо впливає на економічний стан
банків.

Крім того, за деякі банківські операції стягується додаткова платня і
комісійні (наприклад, за переклади і кредитні картки),

тоді як у банків виникають додаткові витрати (наприклад, на орендувати
будівель, споруди, устаткування бланки, персонал і т.д.).

Спрощено можна сказати, що банк, не одержувач зовнішніх субсидій, може
існувати на ринку тільки в тому разі і до тих пір, поки його доходи
(відсотки, які він одержує по кредитах, стягувана їм платня, комісійні і
т.п.) перевищують його витрати (відсотки, які він платить, витрати на
персонал і майно). Такий комерційний банк можна вважати ефективним, і ми
надалі орієнтуватимемося саме на подібні банківські установи. Звідси всі
видимі і невидимі для клієнта «багатства» банків.

Сучасні словники визначають банк як «соціальний інститут економічного
життя, фінансове підприємство, яке зосереджує грошові кошти (внески) і
надає їх в тимчасове користування у вигляді кредитів (позик) за певну
платню (відсоток) на принципах поворотності, терміновості (під
матеріальні цінності, цінні папери, векселі і т.п.). Банк здійснює
посередницькі функції у взаємних платежах і взаєморозрахунках між
підприємствами установами і окремими особами; регулює грошовий обіг в
країні, включаючи випуск (емісію) нових грошей, операції з цінними
паперами і т.п. Слід зазначити, що банки — тільки одна група організацій
фінансового сектора. Якщо за основу класифікації прийняти характер
послуг, які установи фінансового сектора надають клієнтам то можна
виділити три найважливіші елементи сучасної кредитної системи:

Задача будь-якої організації — зробити ресурси більш продуктивними,
продуктивними. Зміна продуктивності (від англ. productivity ).

Продуктивність — кращий інструмент для порівняння менеджменту різних
підрозділів однієї організації або менеджменту різних організацій, бо
продуктивність включає всі зусилля, вкладені організацією, і виключає
ті, які не контролює. Продуктивність — перша перевірка компетентності
управління і відповідно можливої зміни.

Всі фінансові організації сучасності мають доступ приблизно до одних і
тих же ресурсів. Єдино, що відрізняє одну установу банківської сфери від
іншої, — якість менеджменту на всіх рівнях. Постійне підвищення
продуктивності є однією з головних і найважчих задач менеджменту. Адже
продуктивність є баланс між безліччю чинників зміни і розвитку
банківської установи. Лише небагато з цих чинників піддаються чіткому
визначенню і вимірюванню. Цей баланс і дає найбільший випуск продуктів і
послуг при якнайменших зусиллях.

Відповідно до XVIII століття вважалося, що ручна фізична праця є зрештою
єдиний продуктивний ресурс, а фізична робота — єдине реальне зусилля.
Зростання продуктивності в сучасній економіці вже досягається не
«кваліфікованою або некваліфікованою» мускульною працею, а знанням. В
результаті, вирішальний вплив на продуктивність надають

не робітники, але «працівники знання» (knowledge workers) — менеджери,
економісти, фахівці. Базовий чинник в розвитку сучасної економіки —
норма «накопичення мізків», темпи, якими країна «проводить» людей, що
володіють освітою, уявою, теоретичною і аналітичною майстерністю.

Концепція продуктивності, яка має на увазі, що фізична робота є єдине
продуктивне зусилля, безнадійно застаріла. На зміну

їй прийшла концепція продуктивності, що зводить разом всі зусилля,
затрачувані на випуск продуктів і послуг. Але навіть і така концепція,
будучи великим кроком вперед, залишиться неадекватною, якщо зусилля
організації визначаються видами діяльності, вимірними лише у формі
зримих, реєстрованих прямих витрат, тобто, згідно їх визначенню, в
бухгалтерському обліку. Є чинники, що надають істотне, якщо не
вирішальне, вплив на продуктивність; вони ніколи не зможуть бути
виражений реєстрованими цифрами витрат.

Перш за все існує знання. Коли воно правильно застосовується — це
найпродуктивніший ресурс. Але застосоване невірно, воно

стає не продуктивнішим ресурсом. Знання працівника є результатом дуже
високих соціальних інвестицій.

Далі, існує час — найміцніший ресурс. Немає нічого менш продуктивного,
ніж простота дорогого устаткування або високооплачуваних і здатних
людей. Але рівно непродуктивним може бути і «втиснення»
найпродуктивніших зусиль в період нездібний їх вміщати, — скажімо,
спроби працювати у дві зміни на старому або ненадійному устаткуванні або
при постійних збоях програмного забезпечення. До речі кажучи, час вищих
менеджерів організації є якнайменше відомим якнайменше аналізованим,
якнайменше керованим зі всіх чинників продуктивності.

Продуктивність є також функція асортименту продуктів (product mix) і
балансу між різними комбінаціями одних і тих же ресурсів.

Не кожний банк здатний на все, не кожна банківська установа повинна
включатися в діяльність яка об’єктивно здається самою прибутковою. Кожна
управлінська команда банкірів має особливі здібності і специфічні
обмеження. Спроби вийти за їх межі, ймовірно, приречені на провал
безвідносно до того наскільки прибутковим є банк. Тому використовування
специфічних здібностей банківської установи і дотримання специфічних
обмежень — важливий чинник продуктивності.

Нарешті, продуктивність залежить від організаційної структури і від
балансу між різними видами діяльності в банку. Якщо відсутність чіткої
організації вимушує керівників банківських підрозділів замість справи
втрачати час на спроби з’ясувати що вони повинні робити, то найцінніший
і дефіцитний ресурс банку витрачається даремно. Якщо вище керівництво
зацікавлено

тільки в економічній стороні справи, тоді як банк потребує особливій
увазі до маркетингу банку не вистачає продуктивності. Збиток при неувазі
до таких чинників буває більше, ніж при зниженні прибутку.

Тому банківським керівникам необхідно охоплювати всі чинники, що
впливають на зміну продуктивності діяльності банківської установи.
Потрібно поставити таку мету підвищення продуктивності, при якій всі ці
чинники враховувалися б. Необхідно також розробити спеціальні методи і
показники — інструменти для вимірювання впливу вказаних чинників
розвитку банківської установи. Потрібні методи і технології, що
дозволяють розрізняти продуктивні і нераціональні «невигідні витрати»
оцінювати, як впливають на продуктивність використовування часу,
асортиментних комбінацій фінансових продуктів і послуг, або комбінацій
технологічних банківських процесів, організаційна структура, баланс між
різними видами діяльності банку.

Крім перерахованих, на продуктивність впливають багато чинників в
трудовому процесі: контрольовані і неконтрольовані, критично важливі і
тривіальні, передбачені і непередбачувані, довгострокові і
короткострокові. Управляти продуктивністю значить управляти цими
чинниками.

Поняття продуктивності тісно пов’язано з іншими економічними
показниками, серед яких в менеджменті особливе значення мають
економічність (efficiency) і дієвість (effectiveness). Ці слова на
Українську мову іноді переводять як ефективність і ми користуватимемося
цим терміном, маючи на увазі сукупність цих і інших що приводяться нижче
чинників.

Численні теоретичні і практичні дослідження показують, що в
найзагальнішому вигляді всі можливі критерії ефективності
підрозділяються на психологічні і непсихологічні .

До числа психологічних критеріїв (або змінних) відносяться .

— задоволеність членів колективу різними аспектами членства в ньому
(наприклад, відносинами з колегами і керівниками, умовами праці,
заробітною платнею і т.д.);

— мотивація членів колективу (йдеться про їх бажання трудитися і
прагненні зберегти членство в колективі);

— авторитет керівника в колективі;

— самооцінка колективу (вона торкається цілого ряду важливих його
характеристик і є якимсь загальним підсумком успішності

його функціонування).

Забезпечення підприємства ресурсами: матеріально-технічними, трудовими і
природними.

Термін « ресурси» (від французької ressjurce – допоміжний засіб)
тлумачиться як засоби, можливості, джерела доходів. Під засобами
розуміють прийом, способи дії для досягнення чого-небудь, а також
предмет, пристосування (або їх сукупність) ,необхідні для здійснення
будь-якої діяльності.

Процесний підхід до класифікації ресурсів базується на їх групуванні
відповідно до основних елементів процесу.

Види ресурсів:

— Ресурси засобів праці ( матеріальні й нематеріальні );

— Ресурси предметів праці;

— Трудові ресурси;

— Інформаційні ресурси;

Продуктом процесу можуть бути матеріальна й нематеріальна продукція,
роботи, послуг. До матеріальних предметів праці відносяться, наприклад,
сировина, матеріали, комплектуючі вироби, а матеріальні об’єкти, щодо
яких виконуються роботи чи надаються послуги. До предметів праці, які не
мають матеріальної форми, можна віднести об’єкти проектування,
теоретичних досліджень, а також права користування природними ресурсами
тощо.

За допомогою знарядь праці відбувається безпосередній вплив на предмети
праці, внаслідок якого предмети праці видозмінюються. До матеріальних
знарядь праці належать –машини – устаткування – прилади — інструменти та
інше. До нематеріальних знарядь праці можна віднести — програмні
продукти – виробничі «ноу-хау» тощо.

До трудових ресурсів можна ввіднести:- праця людей полягає у виконанні
трудових функцій, процедур й операцій, специфіка яких залежить від
особливостей процесу, та зумовлюється складом і розподілом персоналу
підприємства за категоріями, спеціальностями, посадами, рівнем
кваліфікації, набутими навичками та досвідом тощо.

Інформаційні ресурси –це інформація яка є мірою усунення невизначеності
ситуацій щодо стану та взаємозв’язків між першими трьома основними
елементами процесу. Під інформацією розуміють сукупність даних, які
мають новизну й корисність.

Для ефективного функціонування підприємство застосовує взаємопов’язані
види діяльності як систему процесів, в яких використовується ресурси та
які управляються для уможливлення перетворення входів на виходи. За
призначенням і значущістю розрізняють процеси створення цінностей і
процеси реалізації стратегічних завдань. До основних елементів, без яких
здійснити будь-який процес неможливо, належать предмети праці, засоби
праці, праця людей та інформація. Процес ний підхід до кваліфікації
ресурсів базується на їх групуванні відповідно до основних елементів
процесу. За цією ознакою виділяються ресурси засобів праці ( матеріальні
і нематеріальні ), ресурси предметів праці, трудові та інформаційні
ресурси.

Класифікація ресурсів за їх належністю до основних елементів процесу
використовується при ресурсному забезпеченні підприємства.

Ресурси можна кваліфікувати як економічні, якщо вони забезпечують
майбутній економічний ефект підприємства. Це можливо:

якщо ресурси є грошовими коштами або легко можуть бути перетворені в
грошові кошти;

якщо ресурси є товарами, які передбачаються продати й отримати за них
грошові кошти;

Якщо ресурси будуть використані майбутній діяльності підприємства, яка
призведе до надходження грошових коштів.

Економічні ресурси підприємства називають активами. Для того, щоб
ресурси вважалися активом, необхідне виконання двох умов;

він повинен знаходитися у володінні підприємства

він повинен мати достовірно визначену вартість у грошовому виразі.

Згідно з визначенням, наведеним у чинному законодавстві України, активи
– це ресурси, контрольовані підприємством в результаті надходження
економічних вигод у майбутньому. Майбутня вигода, втілена в активі, є
потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів чи їх
еквіваленту на підприємстві.

Класифікація ресурсів як активів підприємства використовується при
веденні обліку та складанні звітності. Активи є одним з основних
елементів звіту про фінансовий стан підприємства-бухгалтерського.

Економічні ресурси забезпечують майбутній економічний ефект
підприємству, під якими розуміються надходження на підприємство грошових
коштів. Економічні ресурси відображаються як активи в бухгалтерському
балансі підприємства на певну дату, якщо їх вартість буде достовірно
визначена в грошовому виразі. Бухгалтерський баланс включає активи і
пасиви(зобов’язання і капітал).пасивами є вимоги різних осіб щодо
активів бухгалтерського балансу. Рівність активів і пасивів у балансі є
основним бухгалтерським рівнянням. Класифікація ресурсів як активів
здійснюється за нормативними розділами і статтями активу балансу.
Основною класифікацією є поділ на оборотні й необоротні оборотними
активами є грошові кошти та їх еквівалент, що не обмежені у
використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи
споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Всі, активи, що
не є оборотними належать до необоротних.

1.3 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності
підприємства.

Основу планів становлять договори, укладені із споживачами (
покупцями) продукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально
технічних ресурсів .

Матеріально-технічне забезпечення власного виробництва і капітального
будівництва через систему прямих угод (контрактів) або через товарні
біржі та інші посередницькі організації України.

Перелік інформаційних ресурсів у сфері витрат, які становлять комерційну
таємницю.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості,
пов’язані з виробництвом, технологією, управління, фінансами та іншою
діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення ( передача, витік
) яких може завдати шкоди його інтересам.

Як ми вже говорили, будь-які банківські організації повинні починати
свій бізнес з питань: хто наші покупці; де вони; що

вони вважають цінністю. Банк, як і будь-який фінансовий інститут,
визначається його внеском, тим що він вносить в суспільне благо, все
інше — це зусилля, а не результати. Дохід приходить від покупця,
клієнта, все інше — витрати. Звичайно питання, в чому полягає наш
бізнес, задають, коли починаються неприємності. Тоді правильна відповідь
може творити дива. Але чекати неприємностей — це, звичайно,
безвідповідально. Питання повинне задаватися при народженні будь-якого
банку і особливо коли він має намір рости. А головне, питання повинне
задаватися на вершині успіху.

Річ у тому, що успіх, особливо великий успіх, завжди примушує старіти ті
самі методи, за допомогою яких він досягнутий. Ситуація

на ринку, у фінансовій сфері різко міняється. Успіх створює власні,
абсолютно нові проблеми. Нелегко на вершині успіху запитати себе: в чому
полягає наш бізнес? Всі думають, що відповідь настільки очевидна, що не

заслуговує обговорення.

Техніко –технологічна база підприємства-система сукупність найактивніших
елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання
продукції9 виконання робіт, надання послуг), що здійснюється за
допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів),
різноманітних транспортних засобів, організованих у технологічні системи
виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

Техніко-технологічна база включає такі сторони виробництва, як
технологічну та технічну.

Технологічна складова характеризує технологічні процеси і містить:

* операції з видобутку, обробки, переміщення, складання, контроль та
інших складових частин виробничого процесу;

* сукупність способів прийомів переробки ресурсів та одержання готової
продукції;

* комплекс технологічної документації загального і спеціального
призначення.

Технічна складова містить:

* енергетичну базу ;

* виробничі машини й устаткування та транспортні засоби;

* технічну базу інформаційних процесів;

Процес економічного управління технічним розвитком підприємством
включає такі основні етапи:

встановлення цілей – визначення та ранжування пріоритетів;

підготовчий – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

прогнозування ( планування ) робіт – узгодження вибраних і прийнятих
рішень, їх інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми
технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

супроводження організації програм – контроль за виконанням передбачених
програмою заходів, проведення необхідного коригування програм.

До основних показників також належить інформація

Забезпечення підприємства ресурсами (тобто інформацією): Будь-яка
банківська установа, якою би воно не була за профілем діяльності і
розмірами, зайнята збором, зберіганням, аналізом і використовуванням
інформації. Інформаційне забезпечення служить важливою умовою існування
банку в ринкових відносинах.

Від повноти і достовірності інформації залежить правильна орієнтація
банку у відносинах з своїми партнерами і клієнтами,

вибір напрямів використовування фінансово-кредитних ресурсів. І
навпроти, брак інформації її невірогідність і запізнювання ведуть до
помилкових дій, збитку і навіть фінансового краху. Практика дає немало
тому прикладів.

Тому організація роботи будь-якого банку включає як важливий елемент
наладку його інформаційного забезпечення. Справа ця

вельми складна, оскільки йдеться не про механічне накопичення масивів
інформації і їх довільне використовування а про строгі правила і
розпорядки роботи з інформацією. Їх призначення двояко — охопити всі
сторони роботи банку як цілісної структури і одночасно забезпечити кожне
робоче місце службовця необхідної йому інформацією. Спроби збирати
поспішно яку-небудь інформацію успіху не приносять.

Банкірам слід перш за все керуватися основними правилами інформаційної
діяльності, корисними для кожного банку.

Ось основний їх перелік.

— Інформація, збирана і використовується в банку, повинна відповідати
його статуту і тим задачам, які покликаний виконувати даний банк. Іншими
словами, не хаотичний а строго змістовний відбір інформації сприяє
ефективній його діяльності.

— Повнота інформації означає збір, аналіз і систематизацію по різних
напрямах: про клієнтів банку — фізичних і юридичних

особах, про партнерів — про органи і організації, з якими банк
співробітничає про величину і динаміку різних внесків і депозитів,
статутний капітал і резервні фундації, про динаміку інвестицій на ринках
капіталів, товарів і послуг, про попит на продукцію і послуги в галузі,
регіоні і країні і т.д. Реєстр видів інформації може мінятися залежно
від профілю діяльності банку і ситуації, в якій він знаходиться.

— Банківська інформація повинна бути достовірною, правильно тій, що
відображає факти, події і процеси у фінансовій сфері,

а головне — своєчасної.

— Інформацію в банку слід збирати, аналізувати і накопичувати на
магнітних і паперових носіях, а також у вигляді документів

або матеріалів іншого роду.

— Банківська інформація повинна бути строго конфіденційний, тобто мати
обмежений і захищений доступ. Це правило торкається, як всіх службовців
банку, так і всіх партнерів і клієнтів банку( Райффайзен банк Аваль).

Такі загальні правила роботи з банківською інформацією, які належить
знати і дотримувати кожному службовцю банку.

Звичайно, названі правила можна порахувати простими і умовними, і вони
можуть легко розчинитися в поточній діяльності. Їх реалізації багато в
чому сприяє введення строгих розпорядків роботи з інформацією. Причому
це не сума окремих процедурних документів, а система процедур роботи з
інформацією різних видів, зв’язаних між собою.

< B O Ue J T ? c ae e i \ ^ d O U < O J ? e ^ O O ?????$??$????Виходячи з наявного досвіду, в банківських організаціях можна рекомендувати наступні способи документування і використовування інформації. 1. Формування і підтримка в робочому стані банку даних, в якому закодовані всі види і масиви необхідної інформації. Спеціальне положення, затверджуване керівництвом банку, повинне визначити графік і порядок представлення даних їх обробки і зберігання. Особливо слід врегулювати режим використовування інформації по коло, її видів і об'єму осіб. 2. Створення схеми руху документів в банці, яка повинна містити: документи, що поступають від державних і муніципальних органів; - документи (листи, телеграми, факси і т.п.) від партнерів і клієнтів; - інструкції, загальні і специфічні вимоги, що відносяться, до функціональної діяльності співробітників банку Аваль; - внутрішні документи - накази, розпорядження, поточні доручення усередині банку, що поступають від керівників різних рівнів в структурні підрозділи і до конкретних виконавців. 3. В положеннях про структурні підрозділи банку доцільно точно визначити, інформацію якого вигляду і зміст вони одержують (від яких служб), готують і передають (за якими адресами і в які терміни). Так же істотно в посадових інструкціях працівників точно виділяти роздягнув про їх роботу з інформацією - види інформації, операції, терміни, адресати, відповідальність. При вступі до посади, періодичних перевірках і атестаціях служать "інформаційний елемент" діяльності підлягає ретельній оцінці. До внутрішніх документів в банку відносяться: інформаційні листи, службові записки, розпорядження, накази і т.п. Одним з видів внутрішньої документальної інформації є листи. Звичайно вони використовуються для передачі інформації зверху вниз, наприклад повідомлення співробітника про зміну умов його оплати або інформаційний лист про необхідність виконання тих або інших робіт. 2. Теоретичні та методологічні питання аналізу прибутку та рентабельності Прибуток – це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи надлишок надходжень над витратами ресурсів, прибуток є метою підприємницької діяльності та основним її економічним показником. При цьому зарплата розглядається як витрати на ресурсну складову підприємницької діяльності – персонал. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного устаткування його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або при наймі стабілізувати її на певному рівні. Загальна величина прибутку підприємства ( валовий прибуток ) має ті ж джерела, що і дохід, тобто вона включає прибуток від: реалізації продукції ( робіт, послуг ), матеріальних цінностей. Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального прибутку. Він обчислюється як різниця між обсягом реалізованої продукції ( без врахування податку на додану вартість і акцизного збору ) та її повною собівартістю. Цей метод прямого обчислення прибутку від реалізації продукції, який є основним. Існує ще так званий аналітичний метод, згідно з яким прогнозний прибуток обчислюється коригуванням його базової величини з урахуванням впливу обсягу продукції, її собівартості та цін. Але цей метод, орієнтований на велику частину порівняльної продукції в загальному її обсязі, не знайшов широкого застосування в умовах динамічного виробництва ринкової економіки. Прибуток від реалізації матеріальних цінностей, майна і позареалізаційних операцій обчислюється аналогічно доходу, тільки з виручки вираховується всі витрати, а не тільки матеріальні. Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишається, називається чистим прибутком. З неї виплачують борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша – прибуток, який розподіляється між власниками майна ( капіталу ) підприємства ( акціонерами ), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби ( внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини належить прибуток, який залишається на підприємстві (нерозподілений прибуток ), і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду. Поширені такі різновиди прибутку: валовий прибуток – різниця між виручкою і прямими витратами; прибуток від операцій – валовий прибуток за вирахуванням адміністративно-господарських витрат, які приблизно відповідають нашим загальногосподарським витратам; прибуток до виплати податку – прибуток від операцій за мінусом процентів за кредит; чистий прибуток – попередня величина прибутку за вирахування податку. Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності. Рентабельність - це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальному він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Рентабельність має ряд застосованих ресурсів (капіталу) і рентабельності продукції ( витрат на її виробництво ). Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів залежна від охоплення останніх, може обчислюватися як сукупність активів виробничих фондів, власного (акціонерного ) капіталу. Рентабельність виробничих фондів ( Рв ) - традиційний показник на наших підприємствах, який називають на практиці рентабельність виробництва, обчислюється за формулою: Рв=П/Ко*100, де П – загальний ( валовий) прибуток підприємства за рік. Ко – середня величина основних виробничих фондів і оборотних коштів підприємства за рік. Треба мати на увазі, що така методика обчислення рентабельності виробництва є дещо неконкретною. Вона завищує цей показник, оскільки загальний прибуток містить надходження не тільки від виробництва, але й від інших форм діяльності. Це треба враховувати при аналізі ефективності виробництва. Рентабельність сукупних активів (Ра) характеризує ефективність використання всього наявного майна. Ра = П / Кв * 100, де Кв – середня сума активів балансу підприємства, г. о. Рентабельність валового ( акціонерного) капіталу ( Рв ) Показує ефективність, створених за рахунок власних коштів. Рв = Пч / Кв * 100, де Пч – чистий прибуток за вирахуванням сплати процентів за кредит. Кв – власний капітал. Величина власного капіталу приймається за даним балансу. Вона дорівнює сумі активів за мінусом всіх боргових зобов’язань. Цей показник рентабельності цікавить в першу чергу акціонерів, оскільки він означає верхню межу дивідендів. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність реалізованої продукції ( Рн ). Рч = пр / Ср * 100, де Пр – прибуток від реалізації за певний період, г. о., Ср – повна собівартість реалізованої продукції, г. о., Рентабельність продукції може обчислюватися також відношенням прибутку до обсягу реалізації продукції. У такому вигляді цей показник застосовується у зарубіжній практиці. У багато номенклатурному виробництві поряд з рентабельністю окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу обчислюється за формулою: Рі = ( Ці – Сі ) Сі * 100, де Рі – рентабельність і – того виробу, %; Ці, Сі – відповідна ціна і повна собівартість і – того виробу, г.о., Рівні модифікації показника рентабельності широко використовується у економічному аналізі та прийняття підприємницьких рішень. 2.1. Джерела формування та розподілу прибутку. Стійкість банку вимірюється не тільки його стабільністю. Динамізм економічних ситуацій вимагає систематичних поліпшень його структури і діяльності. Відповідно до "кривої організаційного розвитку" жодна організація не може розвиватися в режимі постійного " взльоту " Практиці допомагає теорія організаційного розвитку відповідно до якої можна говорити лише про певні етапи стабільності в організації, коли вже поставлена ясна мета організовані механізми взаємодії людей і підрозділів, набраний і "замотивований" на досягнення бажаних результатів кваліфікований персонал і, нарешті, є відчуття, що в організації "йде" стійке зростання . Але і в такій ситуації, як свідчить вивчення практики існування сучасних організацій, керівнику треба пам'ятати, що наступний етап розвитку його фірми - це стагнація і криза. Кризи в розвитку організацій неминучі, і, за даними бізнес-консультантів, навіть найконсервативніші провінційні західні банки переживають їх не рідше ніж один раз в 50-60 років Кризи природно можуть закінчуватися для різних організацій по-різному. Для когось це може бути різкий прорив до нового стану і нових досягнень , але тільки в тому разі якщо організація над цим серйозно працює. Проте може бути і інший результат кризового стану - розпад організації, і тоді керівникам залишається тішитися тим, що кожний розвал - це можливість почати нове життя. Фахівці виділяють в банківському менеджменті наступні розділи: структура організації, фінансові потоки, облік, економіка, бізнес-планування, персонал. Таким чином, спочатку структурують і описують бізнес-процес потім забезпечують принципами які підтримують цей бізнес-процес. Розрізняють такі принципи: - принцип взаємної вигоди для компанії і споживачів, який забезпечує зростання компанії; - принцип отримання прибутку на шляху служіння суспільству; - принцип чесної конкуренції; - принцип вигоди для компанії і акціонерів; - принцип залучення до управління персоналу. До загально віднесених джерел відносять - Отримання максимального прибутку; - Забезпечення конкурентоспроможності філіалу; - Забезпечення: своєчасного і якісного обслуговування клієнтів філіалу, виконання операційно-касовими працівниками філіалу всіх операцій, - валютних операцій; - операцій по пластикових картках; - продажі і покупки різних цінних паперів; - обслуговування підприємств малого бізнесу; - збереження готівки, цінностей і цінних бланків, друку, ключів, штампів, реєстрів, журналів, устаткування і іншого майна філіалу; - видачі кредитів населенню; - правильного ведення журналів, реєстрів і іншої документації; -довідково-інформаційних послуг клієнтам філіалу; спеціальностям (взаємозамінності); - своєчасне і якісне виконання довідок відділу бази даних і контролю вкладних операцій; - щоденної доставки звітності філіалу в банк і назад; - економного витрачання електроенергії, обліку і підтвердження свідчень лічильника - дотримання комерційної таємниці. - здійсненням працівниками всіх видів операцій, за якістю і швидкістю обслуговування клієнтів. - постійним підвищенням культурних і професійних навиків спілкування. - якісна і ефективна робота філіалу у відсутність керівника філіалу. Посадова інструкція операційно-касового працівника Мета роботи: Своєчасно і якісно обслуговувати клієнтів. Залучення грошових коштів в рублях і іноземній валюті для отримання максимального прибутку. Основні завдання та джерела формування прибутку: По ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» «Як провідний банк, ми прагнемо стати банком номер один за розміром активів» «Наша ціль – бути першим серед банків за частиною ринку у визначених нами сегментах» «Прибутковість власного капіталу банку відповідає очікуванням наших акціонерів та перевищує відповідні показники найбільших банків на Українському ринку» «Ми є першим банком, до якого звертаються за фінансовими послугами в Україні завдяки підтримуванню довгострокових відносин зі своїми клієнтами та найвищого рівня банку на ринку» «Визнання банку ґрунтується на таких чинниках як: загальна доступність наших послуг через найкращу в країні мережу відділень та філії. Швидке прийняття рішень завдяки чітко регламентованими процесам. Найвища визначна якість обслуговування приватних клієнтів Найкращі рішення для корпоративних клієнтів що поєднує знання місцевого ринку та передовий міжнародний досвід» « ми розуміємо своїх клієнтів і прагнемо підтримувати з ним довгострокові відносини. Відносини з клієнтами формуються фахівцями найвищої кваліфікації, які надають послуги відмінної якості через найкращу в Україні мережу відділень» «ми зосереджуємо увагу на задоволенні потреб клієнтів Та високо цінуємо наші відносини з ними. Ми постійно поповнюємо перелік продуктів та послуг для клієнтів і активно використовуємо метод перехресного продажу між бізнес – сегментами» «Зосередження на потреб клієнтів Ми надаємо клієнтам фінансові послуги найкращої якості Ми дотримуємося найвищих професійних стандартів Ми проявляємо гнучкість, щоб досягти швидкого реагування на потреби клієнтів Ми формуємо довгострокові відносини, які створюють цінності для наших клієнтів, акціонерів, працівників та суспільства» «Підвищення цінності для акціонерів Ми прагнемо неперервного стійкого зростання цінності акціонерного капіталу шляхом досягнення максимального показника його прибутковості Ми досягаємо найвищих результатів діяльності та розширюємо свої можливості для виконання постановлених бізнес – цілей» «Підтримання загальноприйнятих етичних цінностей Ми працюємо та розвиваємо свої відносини відповідно до загально прийнятих етичних цінностей Ми піклуємося про потреби людей, поважаємо людську гідність та цінуємо різноманітність думок Ми дотримуємося моральних, етичних, та правових норм. Ми проявляємо цілісність у виконанні обіцянок. 2.2 Показники прибутку і рентабельності. Прибуток і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції зміни. Оскільки структура балансу наших підприємств поступово змінюється у напрямку адаптації візьмемо спрощений баланс, побудований згідно з міжнародною практикою. Він показаний на мал. 1 мал. 1 «Показники прибутку і рентабельності» Фіксовані активи – це майно, створено за рахунок довгострокових інвестицій, яке має тривалий термін обігу ( більше року ), передусім основні фонди, незавершене будівництво , нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інше. Поточні активи включають мобільні елементи майна з коротким терміном обігу ( до одного року ). До них належать оборотні кошти і цінні папери, що швидко реалізуються. Поточні активи мають здатність досить швидко перетворюються у гроші. Поточні активи більш ліквідні ніж фіксовані. В свою чергу окремі різновиди поточних активів мають різну ліквідність. Пасив балансу поділяється на дві групи : власний капітал(кошти) і чужий у різних формах заборгованості (зобов’язання). Власний капітал тобто «Райффайзен банк Аваль» створюється з двох основних джерел. Перше – внески власників підприємства при його організації або виручка від продажу акцій акціонерного товариства. Цю складову власного капіталу прийнято у нас називати - статутним фондом ( капіталом ). Друге основне джерело – акумульований ( нерозподілений між власниками і працівниками ) прибуток, який утворюється від діяльності підприємства. Боргові зобов’язання у балансі поділяються на довго – і коротко строкові. Довгострокові – це ті зобов’язання, які погашаються не раніше ніж за рік від дати складання балансу, короткострокові – в межах року. Корпоративні боргові зобов’язання включають не тільки кредити, але різні форми кредиторської заборгованості: за одержані товари , аванси, видачі векселів, за розрахунками по оплаті праці, виплаті податків, обов’язковим відрахуванням на соціальні заходи тощо. Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів. Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення і балансу мають важливе економічне значення і використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. Це співвідношення можна розглядати у різних аспектах, але основними з них є ті, що характеризують суть заборгованості, ліквідності та активності підприємства. 3.Аналіз прибутку рентабельності. Існує декілька методів аналізу величини прибутку. На великих та середніх підприємствах найчастіше використовуються метод прямого по асортиментного розрахунку. Для цього потрібно знати асортимент продукції, планову собівартість одиниці продукції і планову ціну реалізації продукції. Ще один метод розрахунку планової величини прибутку називається аналітичним. Розрахунок за цим методом базується на використанні базової величини рентабельності, що склалася в попередньому періоді, запланованого обсягу реалізації, а також враховується можливе зниження собівартості, цін, зміна асортименту, підвищення якості продукції. При розрахунку планової величини прибутку аналітичним методом по – перше, розраховуємо очікуваний прибуток від реалізації, продукції у звітний період збільшується на суму планового прибутку до кінця базового періоду. Далі обчислюється базовий прибуток від реалізації продукції і базова рентабельність з урахуванням всіх можливих змін величини прибутку. Рентабельність продукції за минулий рік, яка приймається за основу при розрахунку прибутку, може підвищитись або знизитись в лановому році залежно від зміни асортименту, якості та зміни продукції. Зміна рентабельності залежно від зміни ціни визначається за формулою: rі = rо – ( 1+ r о ) ( 1- j проду ) , j ресур де, rі – коефіцієнт рентабельності продукції при зміні відпускних цін на продукцію і цін на ресурси, що формують собівартість продукції; rо – коефіцієнт рентабельності до зміни цін; jпрод – індекс відпускних цін на торгову товару продукцію; jресур – індекс цін на ресурси, які формують собівартість товарної продукції; 3.1 Аналіз динаміки показників прибутку та рентабельності. У ринкових умовах метою створення кожного підприємства є отримання прибутку в результаті здійснення його господарської діяльності. Прибуток є основним джерелом збагачення власників підприємства, розширення і модернізація виробництва. Відповідно до бухгалтерського обліку, прибуток, в числі інших (внески засновників у статутний капітал, пайові внески, емісійний дохід),відносяться до джерел власних економічних ресурсів підприємства. Отримання прибутку часто визначається як основна мета діяльності кожного підприємства. Згідно із Законом України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні » прибуток підприємства визначається як різниця між отриманими доходами і понесеними підприємством витрати за певний період. Відповідно, збиток підприємства визначається як перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійсненні ці витрати. Під прибутком підприємства розуміють збільшення економічної вигоди у вигляді надходження активів або збільшення зобов’язань, які сприяють зростанню власного капіталу ( товарів, інших активів ). Джерелом інформації про одержаний прибуток як результат діяльності підприємства є перша частина «Фінансові результати»форми фінансової звітності підприємства « звіт про фінансові результати » за окремий звітний період ( таб. 1.1) Таб. 1.1 «Фінансові результати» Показники, наведені в документах у звіті про фінансові результати, віднімаються, при його складанні. Викладені показники оцінки фінансового стану підприємства є обов’язковими для подання в комерційний банк при обґрунтуванні платоспроможності і кредитоспроможності позичальника, при обґрунтовані рішень щодо вибору варіантів залучення грошових коштів, чи для фінансування програм розширення виробництва. Результати такого аналізу є корисними для ділових партнерів підприємства при визначенні рівня його ділової « надійності» . розгорнута оцінка фінансового стану підприємства є обов’язковою умовою при поданні заявки на отримання коштів по міжнародних кредитних лініях. Підсумкова оцінка стану підприємства, акціонерного товариства включається в склад річного звіту. Набір фінансових показників, що характеризує фінансовий стан і ділову активність емітентів залежить від глибини досліджень, але більшість методик аналізу фінансового стану передбачає визначення наступних груп показників: фінансової звітності, платоспроможності, ділової активності , рентабельності, Схема групування показників фінансового стану підприємства подана на рис. 1.2 Рис. 1.2. «показників фінансового стану підприємства» 3.2 Аналіз формування та розподілу прибутку підприємства Схема використання прибутку підприємства Прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів, тому він доповнюється показником рентабельності. 3.3 Аналіз рентабельності виробництва і окремих видів продукції Рентабельність – це відносний показник ефективності роботи підприємства. У загальній формі він обчислюється як відношення прибутку до витрат. Найбільш поширеними критеріями оцінки ефективності діяльності підприємств є показники прибутковості або рентабельності. Коефіцієнт рентабельності характеризує рівень прибутковості діяльності підприємства в цілому, його окремих складових або продукції і визначення як відношення одержаного підприємством балансового або чистого прибутку за аналізований період до величини вкладених, затрачених ресурсів, або до обсягу реалізованої продукції. Коефіцієнт рентабельності всього капіталу показує величину балансового або чистого прибутку, одержаного протягом аналізованого періоду, з кожної гривни загальної вартості майна і може бути розрахований за формулою: Кр = Балансовий (чистий ) прибуток * 100 % Вартість майна Коефіцієнт рентабельності власних засобів підприємства характеризує ефективність використання власних засобів і визначає частку балансового або чистого прибутку, що припадає на кожну гривну засобів підприємства: Кр.вз = Балансовий ( чистий ) прибуток * 100 % Власні засоби Для ефективності господарювання найбільш поширеними і зрозумілими є показники рентабельності або прибутковості . слід розрізняти рентабельність капіталу або основних фондів і продукції. Рентабельність капіталу визначається як відношення величини прибутку до вартості капіталу. При розрахунку рентабельності продукції визначається відношенням прибутку від реалізації одиниці товару до собівартості її виготовлення. 4. Оцінка резервів підвищення прибутку та рентабельності підприємства. Прибуток і рентабельність як основні показники фінансових результатів не можуть повністю характеризувати фінансовий стан підприємства і можливі тенденції його зміни. Останній істотно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними балансу - підсумкового систематичного документу про наявність і використання коштів на певну дату (кінець року). Оскільки структура балансу наших підприємств поступово змінюється у напрямку адаптації. Для характеристики ефективності використання ресурсів використовують показники рентабельності. Рентабельність характеризує результативність діяльності підприємства. Рентабельність теж буває декількох видів; загальна, продукції, рентабельність власного капіталу тощо. Для підвищення ефективності роботи підприємства використовують планування величини прибутку та рентабельності. З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування комерційних банків, «останній», сам контролює показники рентабельності та продуктивності. В нашому випадку, дослідження проводились на показниках комерційного банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», який займає передові позиції на ринку. Основними напрямками діяльності банку є: депозитарій, іпотечне кредитування, карткові кредити, залучення коштів на поточні рахунки. Дані показника являються ключовими в дослідженні резерву та рентабельності комерційної установи. З року в рік банк удосконалює свої напрямки діяльності та все більше кидає сили на задоволення потреб населення, якісного обслуговування, та якомога більшого залучення клієнтської бази. Про це свідчить і той факт, що в 2005 році банк приєднався до австрійської банківської групи Райффайзен, це було перше серйозне влиття іноземного капіталу в українські банки. Щороку банк ставить перед собою певні цілі та плани, які треба досягнути в поточному році. Період вивчення показників 2006-2007 рр. Мною проаналізовано активи по кредитуванню фізичних осіб одного з відділень ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» м. Коломия. Показники активів: 1). 01.01.2006р.- 7 813,00 тис. грн. 2). 01.01.2007р.- 13 618,00 тис. грн. 3). 01.01.2008 р.- 22 785,00 тис. грн. Як ми бачимо по отриманих даних, з року в рік відбувається ріст активів в межах 57,4-60,0 % по відношенню минулого до попереднього періоду. Щодо нарощення приросту кредитного портфелю, то його виконання на кінець року становить 100 %, і це показники тільки одного відділення. В 2006-2007 році, це передове відділення по нарощенні кредитного портфелю та якості обслуговування, про що свідчить відзнака грамотою голови правління банку. Висновки і пропозиції: Усвідомлюючи свою місію і високу соціальну відповідальність, банк заявляє про свої пріоритети: підтримка зусиль державних органів і організацій, направлених на соціально-політичну стабілізацію в країні, створення і розвиток цивілізованих ринкових відносин; надання сприяння суспільним рухам, творчим групам і окремим особам в їх прагненні зберегти і примножити оборонний, економічний, культурний потенціал України; послідовний і неухильний розвиток партнерських відносин з клієнтами на базі безумовного виконання взаємних зобов'язань, високої якості пропонованого банківського продукту, пошани і взаємного довір'я; створення сприятливих умов для професійної кар'єри співробітників банку, розвитку їх особового потенціалу, зростання матеріального добробуту; висока культура роботи з клієнтами, технологічність, прихильність нормам чинного законодавства. Стратегічна мета «Райффайзен Банк Аваль». Наша мета - стати кращим в країні фінансовим інститутом. В прагненні досягти цю мету ми вважаємо себе відповідальним перед: Акціонерами, що ввірили нам в управління капітал; Клієнтами, які доручили нам управляти їх справами; Співробітниками банку, що довірили нам свою життєву перспективу; Державою, в якій ми працюємо і суспільством, якому ми служимо. Пропозиції: Необхідність поліпшення ефективності управління, підвищення прибутковості праці, ефективності виробництва, конкурентоспроможності підприємства вимагає проведення реструктуризації підприємства. Реструктуризація в широкому розумінні передбачає комплексність змін, а не зміну тільки однієї сфери функціонування; є постійним інструментом управління, а не реалізації одноразової цілі; може охоплювати майнові перетворення вона може бути спрямована на зміну; підлягає модифікації та коригуванню в ході реалізації. Вона може бути спрямована на зміну майна, структури виробничої програми, структури залученого капіталу, активів, доходів та витрат, структури персоналу, інформації або інших структур. Література. Кулішов В.В. економіка підприємства; теорія і практика; Навчальний посібник. – К.: Ніка – центр, 2002.- 29с.0 Економіка підприємства: Навч. – метод. Посібник для самостійного вивчення дисципліни./ Г.О. Швидаменко, С. Ф. Подкропивний, С.М. Клименко та ін. – К.: КНЕУ,2000, Бойчин І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства. - Львів: В- во «Сполом», - 1998. Економіка підприємства: Навч. Посібник / А.В. Шевага, Т.М. Нахаба та ін. За ред. А.В. Шенеди. – К.: Знання – Прес, 2001 Фінанси підприємств.: підручник за ред.. А.М. Поддєрогіна, 3-тє. Вид. – К.: КНЕУ,2000. Загальні положення « Райффайзен банк Аваль ». Листи голови правління В. Лавренчука, - 2008 р. PAGE PAGE 32 PAGE - 41 -

Похожие записи