Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства (ВАТ «Промприлад”) (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 20238
Скачать документ

Курсова робота

з курсу „Економіка підприємства та фінанси”

Тема:

Шляхи підвищення ефективного використання основних фондів підприємства
(ВАТ «Промприлад”)

ЗМІСТ

Вступ

1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.

1.1. Визначення, склад та структура основних фондів.

1.2. Характеристика показників використання, технічного стану і руху
основних фондів.

2. Характеристика об’єкта дослідження ВАТ «Промприлад».

2.1 Предмет і ціль діяльності підприємства.

2.2 Аналіз роботи діяльності в динаміці за 2–3 роки.

2.3 Аналіз використання основних виробничих фондів підприємства.

2.4. Шляхи підвищення використання основних фондів.

Висновки і пропозиції

Додатки

Список використаної літератури

ВСТУП

Ринкові економічні процеси останніх років змусили підприємства України
переглянути свою політику щодо ефективності використання всіх наявних
ресурсів з метою найшвидшого вирішення проблем конкурентноздатності та
економічної стабільності.

Для того щоб вирішити це важливе питання підприємство має звернутись до
методів наукового пошуку оптимальних шляхів розв’язання цієї проблеми,
ґрунтовного економічного аналізу своєї діяльності та ринкової ситуації в
цілому, методів планування та прогнозування.

Отже, кожне підприємство має розглядати питання стабілізації та виходу
на зазначений рівень конкурентноздатності через призму своєї
самостійності та незалежності як товаровиробника, з одного боку, і
залежності від впливу зовнішнього економічного середовища та, зокрема,
макроекономічного впливу держави з іншого.

Основна мета ринкової економіки — задовольнити потреби споживачів шляхом
нарощування випуску конкурентоспроможної продукції. Проте підприємства
(фірми), що випускають таку продукцію далекі від альтруїстичних мотивів.
Кожне підприємство повинно мати прибуток, розміри і способи одержання
якого залежать від знань та досвіду, що набуваються поступово.

Для того щоб вивести фірму у ранг прибуткової часто звертаються до
кількісного ї якісного вдосконалення основних виробничих фондів шляхом
введення нових фондів та модернізацію статкування, використовуючи, при
цьому, здобутки науково-технічного прогресу, але одним з найважливіших
факторів вдосконалення виробництва залишається підвищення ефективності
вже існуючих засобів праці. Для цього необхідно провести серйозний
аналіз складу та структури основних фондів, їх технологічного стану,
резервів покращення використання основних фондів та їх ефективності. Це
і є мета даної курсової роботи.

1.Теоретичні та методичні питання аналізу використання основних фондів.

1.1. Визначення, склад та структура основних фондів.

У процесі виробництва на підприємстві беруть участь три фактори:

– засоби праці;

– робоча сила;

– гредмети праці;

Засоби праці та предмети праці утворюють засоби
виробництва, що становлять матеріальний зміст виробничих фондів
підприємства. У свою чергу, виробничі фонди — це суспільна праця і
матеріальна основа виробництва. У цьому полягає схожість засобів праці
та предметів праці. Проте вони також істотно різняться.

Засоби праці беруть участь в утворенні продукту протягом ряду виробничих
циклів. При цьому вони втрачають лише частку загальної вартості,
зберігаючи споживну вартість та речову форму.

На відміну від засобів праці предмети праці за один виробничий цикл
втрачаються повністю.

Іншими словами, засоби праці — це різні верстати, механізми,
інструменти, двигуни тощо, тобто це засоби. за допомогою яких
виготовляють продукцію і надають послуги.

Предмети праці — це все те, до чого докладається людська праця, що
полягає в обробці сировини, матеріалів у процесі виробництва з
метою пристосування їх до особистого і виробничого споживання. Це
все те, з чого виготовляється продукція (вугілля, метал, тканини, вовна,
нафта, заготовки, дошки та ін.).

Засоби праці відбиваються в основних фондах підприємства, а предмети
праці — в оборотних. Проте слід зазначити, що засоби праці та предмети
праці стають виробничими фондами підприємства лише тоді, коли беруть
участь в утворенні вартості продукції. Отже, засоби виробництва
складаються із засобів та предметів праці, а виробничі фонди — з
основних і виробничих фондів.

Основні фонди — це частина засобів виробництва, які беруть участь у
процесі виробництва тривалий період, зберігаючи при цьому натуральну
форму і властивості, а також переносять свою вартість на вартість
готового продукту частинами.

Основну класифікацію виробничих фондів підприємства наведено на рис.
2.1.

Усі основні фонди підприємства поділяються на дві групи:

• невиробничого призначення;

• виробничі

Кожна організація чи підприємство при створенні наділяються необхідними
виробничими фондами, що з розвитком підприємства чи організації
поповнюються та оновлюються.

Рис. 2.1. Основна класифікація виробничих фондів підприємства

До основних фондів невиробничого призначення належать ті, що не беруть
участі у процесі виробництва але забезпечують його нормальне
функціонування, задовольняють побутові та культурні потреби працівників,
це фонди, що належать до соціальних умов виробництва, зокрема:

житлово-комунальні приміщення;

побутові, спортивні приміщення;

будинки та устаткування медичного призначення;

дитячі дошкільні заклади;

багаторічні насадження та ін.

Усі ці заклади, приміщення, будинки є основними фондами невиробничого
призначення лише тоді, коли перебувають на балансі підприємства, і саме
підприємство відповідає за їх

утримання, експлуатацію і ремонт.

До основних виробничих фондів належать ті, що беруть участь у процесі
виробництва. Вони становлять приблизно 95—98% загальної вартості
основних фондів підприємства.

Оскільки елементи основних фондів відіграють різну роль у процесі
виробництва, велике значення має їх поділ на активну та пасивну
частини.

До активної частиш основних виробничих фондів належить комплекс машин і
механізмів, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі
(транспортні засоби, устаткування, виробничий інвентар та ін.).

До пасивної частини основних виробничих фондів належить решта видів
фондів, що не беруть безпосередньої участі у виготовленні продукту, але
необхідні для виробничого процесу.

Вони забезпечують нормальне використання активної частини х-:овних
виробничих фондів.

Відношення окремих видів (груп) основних фондів, виражене у
відсотках, до їх загальної вартості на підприємстві визначає видову
(технологічну) структуру використання засобів праці. За інших однакових
умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та
ефективніша, чим більшою у їх складі є питома вага активної частини.
Вона змінюється під впливом багатьох факторів:

• виробничо-технологічних особливостей підприємства;

• науково-технічного прогресу і зумовленого ним технічного рівня
виробництва;

• ступеня розвитку різних форм організації виробництва;

• відтворюваної структури капітальних вкладень у створенні нових
основних фондів;

• вартості будівництва виробничих об’єктів і рівня цін на технологічне
устаткування;

• територіального розміщення підприємства та ін. Звичайно,
громадськості не байдуже, яким є співвідношення між різними
видами основних виробничих фондів, куди більше вкладається
коштів підприємства: у будинки, які є однією з умов процесу виробництва,
або у виробниче устаткування, яке визначає потужність підприємства. З
одного боку, здавалося б, чим ваща на підприємствах частка активної
частини основних фондів, тим вищий рівень їх технічного оснащення та
більше можливостей мають підприємства щодо збільшення обсягу випуску
продукції при однаковому обсязі основних виробничих фондів. Проте, з
іншого боку, якщо нове, найефективніше устаткування поставити просто
неба, воно швидко вийде з ладу. Тому недостатня недостатня кількість
елементів пасивної частини негативно впливає на ефективність
використання засобів виробництва, і передусім на їх технічний стан та
обслуговування. Тому для найефективнішого використання основних
виробничих фондів підприємству необхідно прагнути досягти
оптимального співвідношення між активною та пасивною частинами.
Структура основних виробничих фондів, як і структура
матеріально-технічної бази, має галузевий характер. Залежно від
належності до певної галузі народного господарства підприємство матиме
різну питому вагу засобів, які відносять до активної чи пасивної
частини. Наприклад, на транспорті транспортні заоби становлять 60 – 70
%; будинки, споруди та передавальні пристрої – 20 – 25 %; силові, робочі
машини та устаткування – 3 – 5 %; тоді як в інших галузях народного
господарства питома вага транспортних засобів становить 2-4% загальної
вартості основних виробничих фондів.

За сукупністю промислових підприємств України в загальному обсязі
основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливалась
у межах: будівель і споруд – 45 – 47 %. машин і устаткування – 40 – 42
%; транспортних засобів – 2,5 – 3 %.

Для встановлення норм амортизаційних відрахувань і розрахунків щорічних
амортизаційних сум згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку
підприємств” застосовують групову класифікацію, що охоплює засоби праці
аналогічного виробничо-технологічного призначення з приблизно однаковим
терміном експлуатації. Наведемо видову класифікацію основних виробничих
фондів підприємства, що використовується в системах бухгалтерського

обліку та статистики:

1. Земельні ділянки.

Капітальні витрати на поліпшення земель.

Будівлі, споруди та передавальні притрої.

Машини і обладнання.

Транспортні засоби

Інструменти прилади інвентар.

Робоча і продуктивна худоба

Багато річні насадження.

Інші основні засоби.

В групі “Інші основні засоби” ведеться облік засобів, які не включені до
наведених вище груп.

Окрім цього в національних стандартах бухгалтерського обліку виділяють
окремо інші необоротні матеріальні активи,які класифікуються за такими
групами:

Бібліотечні фонди.

Малоцінні необоротні активи.

Тимчасові не титульні споруди.

Приридні ресурси.

Інвентарна тара.

Предмети прокату.

Інші необоротні мтеріальні активи.

Структура основних фондів.

Під структурою основних фондів розуміють питому вагу кожної групи
основних фондів у зальній вартості ОФ по підприємству, галузі і
промисловості в цілому.

Виробнича структура основних фондів і її зміна за той або інший відрізок
часу дають можливість характеризувати технічний рівень промисловості
й ефективність використання капілітальних вкладень в основні фонди.
Зокрема, чим вище в складі основних фондів питома вага машин,
устаткування й інших елементів активної частини основних фондів, тим
більше продукції буде зроблено на кожну гривню основних фондів.

Розходження виробничої структури основних фондів у різних галузях
промисловості є результатом техніко-економічних особливостей цих
галузей. Навіть підприємства усередині однієїтієї ж галузі
промисловості, як правило, мають неоднакову виробничу структуру основних
фондів, Найбільш висока питома вага активних елементів основних фондів
на підприємствах із високим рівнем технічної оснащеності і
електроозброєності праці, де виробничі процеси механізовані й
автоматизовані і широко використовуються хімічні методи обробки.

На виробничу структуру основних фондів впливає розвиток концентрації,
спеціалізації, кооперування і комбінування виробництва, на неї також
впливає капітальне будівництво. Домагаючись зниження вартості
будівництва, наприклад, виробничих будинків, можна зменшити частку
пасивних елементів основних фондів у загальній їх вартості і тим самим
підвищити ефективність витрат, вкладених в основні фонди нового
підприємства.

Все це говорить про те, що підприємство зацікавлене в підвищенні частки
машин і обладнання-найбільш активної частини основних фондів і в
зниженні питомої ваги насамперед будинків і господарського інвентарю без
збитку для ефективного функціонування виробничого процесу.

Майже кожне підприємство може поліпшити структуру основних виробничих
фондів за рахунок підвищення частки виробничого устаткування. Це можливо
завдяки більш раціональному розставлянню устаткування усередині цехів,
розміщення його на відкритих площадках, де це можливо, а також виносу
з виробничих площ невиробничих служб (складів, контор і т.д.) і
розміщення на них додаткової кількості устаткування.

Структуру промислово-виробничих основних фондів варто розглядати й у
галузевому розтині. Вона відбиває рівень матеріально-технічної бази
промислового виробництва, а також ступінь індустріального розвитку
країни.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості
знаходиться на підприємствах важкої промисловості, у тому числі
значна їхня частка сконцентрована в галузях, що забезпечують
технічний прогрес у народному господарстві (у
електроенергетиці, машинобудуванні, у хімічній, нафтохімічній і паливній
промисловості, у чорній металургії й інших галузях).

1.2. Характеристика показників використання, технічного стану і руху
основних фондів.

Показники використання основних виробничих фондів переважно поділяються
на дві великі групи:

• натуральні;

• вартісні.

Іноді додатково виокремлюють ще одну групу показників —
умовно-натуральні.

До натуральних показників належить продуктивність на
одиницю часу роботи устаткування, машини чи механізму. Така
продуктивність називається технологічною і .-вимірюється в
натуральних одиницях (Інт./год; км/год; т/год). Вона заноситься в
технічний паспорт основного фонду. Натуральні показники використання
основних виробничих фондів є найбільш вірогідними, але вони не дають
змоги реально оцінити ступінь використання основних фондів різних видів.
Так, неможливо порівняти продуктивність доменної печі та
металорізального верстата. З метою усунення таких незручностей на деяких
підприємствах застосовують умовно натуральні показники, їх сутність
полягає в тому, що продуктивність устаткування, яке має на підприємстві
найбільшу питому вагу, беруть за базову. На її основі спочатку
розраховують індекси зведення, а потім, з урахуванням цих індексів —
продуктивність іншого устаткування. У результаті отримують
продуктивність в умовно-натуральних одиницях.

Натуральні та умовно-натуральні показники використання основних
виробничих фондів застосовують для активної їх частини. Проте визначити
в натуральних одиницях продуктивність будинків, споруд тощо майже
неможливо. З огляду на це для визначення ефективності
використання всіх основних фондів застосовують вартісні показники.

Формули, які будуть використовуватись при розрахунках підкреслимо.

Вартісні показники поділяються на три основні групи.

І. Показники, що характеризують технічний стан основних виробничих
фондів.

. Коефіцієнт зносу Показує, яка частка вартості основних фондів
підприємства вже -перенесена на вартість готової продукції, інакше
кажучи, характеризує ступінь зносу основних фондів і визначається
відношенням вартості зносу до первісної вартості основних фондів на
кінець року:

кзн = Cзн / Сперв.к.р. (2.1)

2. Коефіцієнт придатності. Характеризує ступінь придатності основних
фондів до експлуатації і визначається відношенням недоамортизованої
вартості основних фондів Сзал до їх первісної вартості на кінець року
Сперв.к.р.

Кприб = Cзал / Сперв .к
.р =( Сперв.п..р – Cзн) / Сперв. к. р (2,2)

Слід пам’ятати, що

Кприб+ Кприб=1 (2,3)

II. Показники, що характеризують рух основних фондів.

1. Коефіцієнт оновлення. Характеризує інтенсивність уведення в дію нових
виробничих потужностей і визначається відношенням вартості введених
основних фондів до первісної вартості всіх основних фондів на кінець
року:

Конов= Cввед / Сперв .к
.р (2,4)

2. Коефіцієнт вибуття. Характеризує інтенсивність вибуття основних
фондів упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням
вартості основних фондів, що вибули до первісної вартості основних
фондів на початок року:

Квиб= Cвиб / Сперв .п .р
(2,5)

III. Показники, що характеризують технічне оснащення підприємства.

1. Фондооснащеність. Показує, яка частина загальної вартості основних
фондів припадає на одиницю основного устаткування і визначається за
формулою:

Фосн= Cср / А обл (2.6)

де Cср—середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства;

А обл облікова кількість устаткування на підприємстві, що має
найбільшу питому вагу.

2. Фондоозброєність. Характеризує ступінь озброєності фондами одного
працівника і показує, яка частка загальної вартості основних фондів
підприємства припадає на одного середньооблікового працівника:

Фозб= Cср / Ч п (2.7)

де Чп— середньооблікова чисельність працівників,

3. Енергоозброєність. Показує, яка частка виробничих енергетичних
потужностей припадає на одного робітника і визначається за формулою

Еозб= Wел / Ч.с..р
(2,8)

де Wел — сумарна потужність усіх електродвигунів устаткування на
підприємстві;

Ч.с..р — середньооблікова чисельність робітників, які працюють на цьому
устаткуванні.

4. Машиноозброєність. Показує, яка частка машин і обладнання
припадає на одного робітника і визначається за формулою

Мозб= Cмаш .обл / ССЧ
(2,9)

де Cмаш .обл –загальна вартість машин і обладнання

VI. Показники, що характеризують ефективність використання основних
виробничих фондів підприємства.

Загальні показники

1. Фондовіддача. Показує, яка частка валового доходу припадає на 1 гри.
вартості основних виробничих фондів:

ФВ=ВД/ Cср (2,10)

де ВД — валовий дохід протягом розрахункового періоду,

2. Фондомісткість. Характеризує, яка частка вартості основних виробничих
фондів припадає на 1 грн. валового доходу підприємства. Цей показник
обернений до фондовіддачі і визначається за формулою:

ФМ=Cср / ВД (2,11)

На збільшення фондовіддачі та зменшення фондомісткості можуть істотно
впливати інфляційні процеси або підвищення рівня цін тобто фактори, від
яких не залежить ступінь використання фондів. Щоб уникнути
необгрунтованого збільшення або зменшення цих показників, їх
визначають в умовно-натуральних одиницях за формулою:

ФМ=ЧП/ Cср (2,12)

де ЧП — чиста продукція підприємства.

3. Рентабельність основних виробничих фондів. Визначається відношенням
балансового прибутку П б до середньорічної вартості фондів Сср:

Мо .в .ф.= П б / Сср

Часткові показники

Коефіцієнт екстенсивного використаніІя (часткове завантаження ОФ)

Кс= Тф / Тп
або Кс= Тф / Тк (2.14)

Тп – планово відпрацьований час

Тф – фактично відпрацьований час

Тк – календарний час

3. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання

Кі=Пф/Ппасп= КУф /КУмах (2.16)

Ппасп – паспортна потужність

Пф – фактична потужність

КУмах – максимально можливий об”єм випуску продукції на даному
обладнанні

КУф – фактично можливий об”єм випуску продукції на даному обладнанні.

Показує використання потужності обладнання.

4. Інтегральний коефіцієнт використання обладнання.

Кінт=Ке*Кі
(2.17)

Показує використання обладнання як в часі так і по потужності.

2. Характеристика об’єкта дослідження ВАТ «Промприлад».

2.1 Предмет і ціль діяльності підприємства.

Завод в своєму становленні, як приладобудівний, починає розвиток з січня
1957 року, на базі вагомеханічного і машинобудівного заводів, котрі були
засновані в 1915-1918 рр. Ці заводи були невеликими, мало оснащеними,
виготовляли водяні насоси, автоваги, виконували ремонт ваг.

Територія головного заводу – 11,16 га, загальна площа заводських
приміщень – 55400 кв.м, в виробнича – 26630 кв.м.

Завод має такі види виробництва, як литво чавунне і кольорове,
мехобробка, штампуванння, складання і регулювання, гальванопокриття,
фарбування, литво пластмас, плати друкованого монтажу інструментальне
виробництво.

З 1958 р. почалась спеціалізація заводу по виготовленню газових
лічильників. Було освоєно випуск ротаційних газових лічильників типу РС
з діапазоном вимірювання 4,0 – 1000 м.куб./год. Найбільший випуск цих
лічильників припадає на 1968 р. і складає 16800 шт.

В 1982 р. завод освоїв випуск турбінних витратомірів газу типу “Тургас”
з діапазоном вимірювання 20-800 м.куб./год.

З 1986 р. завод починає випуск турбінних витратомірів газу ЛГ з
діапазоном вимірювання 16-25 м.куб./год.

Завод був єдиним виготовлювачем промислових лічильників газу в
колишньому СРСР.

Лічильники газу РГ, Тургас, ЛГ експортувались в багато країн світу, в
тому числі у Польщу, Чехословаччину, Угорщину, Румунію, Болгарію, Іран,
Ірак, Китай та інші країни.

В даний час поставка лічильників газу здійснюється в країни
СНГ.

На даному етапі частка експортної продукції складає 20% від загального
обсягу виробництва..

Багаторічний досвід виготовлення промислових газових лічильників
дозволив за короткий час, спільно з інженерно-впровадницькою фірмою
“Темпо”, розробити і вперше на Україні з 1993 р. розпочато серійний
випуск побутових газових лічильників ротаційного типу РЛ-4, РЛ-6, які є
найменшими за розмірами : габарити лічильника 100x100x170. Для його
виготовлення використовуються матеріали, які в достатній кількості є на
Україні.

Для метрологічного забезпечення виробництва та перевірки лічильників
газу створена сучасна випробувальна станція “Тургас”, на базі якої
сформовано державний Еталон по витратометрії газу.

За цей період сформувався інтелектуальний потенціал заводу, що налічує
більш 400 спеціалістів різного профілю, об’єднаних в інженерному центрі
та інших підрозділах. Значний внесок в його сторення зробив національний
університет нафти і газу, який має значний кадровий потенціал технічн
птахівників вищої кваліфікації в галузі вимірювань та метрології.
Івано-Франківський центр стандартизації, метрології і сертифікації (ЦСМ)
визначений Держстандартом України, як головна організація в галузі
вимірювання газу, розробляє концепції метрологічного забезпечення
витратної кількості газу в галузі теоретичних метрологій.

В даний час завод проводить актуальні роботи, пов’язані з розробкою,
випробуванням освоєнням серійного виробництва гами лічильників. До
Державної Програми “Приладобудування енергоресурсозбереження” увійшли як
особливо важливі завдання і перспективні напрацювання завод

– комплекс апаратури обчислення витрат газу;

– лічильники газу ротаційні (стандарт СЕВ);

– лічильники газу вибухобезпечного виконання до 2500 м.куб./год.

ВАТ “Промприлад” випускає вироби особливої складності, на базі яких
створюються системи управління; забезпечує технічне переоснащення таких
галузей, як енергетична, в тому числі чорна і кольорова металургії,
нафтова, газова та хімічна промисловість.

Об’єм виготовленої за 1999 рік продукції становить близько 9 млн. грн.,
в тому числі 1245 тис. грн. прибутку.

Колектив постійно працює над оновленням і освоєнням виробництва нових
видів

продукції, розроблена і діє “Програма НДР-КДР і оновлення продукції ВАТ
“Промприлад”,атакож “Програма освоєння нових видів товарів народного
споживання ВАТ “Промприлад”. Колектив у своїй діяльності постійно
зацікавлений в довгостроковому та стабільному співробітництві на
взаємовигідни умовах.

Номенклатура виробів основного виробництва підприємства.

Основні види продукції:

1. Лічильник газу ротаційний РЛ-4, РЛ-6, РЛ-20.

2. Лічильник газу ЛГ.

3. Лічильник газу ротаційний РГ.

4. Лічильник витратомір мазуту СМ.

5. Обчислювач кількості теплової енергії ОТЕ-1111.

6. Перетворювач вимірювальних різниць тисків.

7. Посудини зрівнювальні (СУ), зрівнювальні двокамерні (5412,
5423, 5424), зрівнювальні конденсаційні (СК), розділювальні (СР).

8. Діафрагма для вимірювання витрати рідини і газу ДКС, ДВС, ДБС.

9. Манометр показуючий МП.

10. Манометр та термометр свердловинний уніфікований МСУ, ТСУ.

11. Контролер логічний мікропроцесорний «Ломіконт» Л-110, Л-112, Л-120,
Л-122.

12. Контролер малоканальний мікропроцесорний «Реміконт» Р-130.

13. Блок живлення і спряження сигналів БПС-300.

14. Блок живлення 22БП-36.

15. Блок добування кореня БИК-1.

16. Блок регулюючий програмний РЗ1.

17. Уніфікований комплекс технічних засобів УКТЗ-М.

Аналіз роботи діяльності в динаміці за 2-3 роки.

Швидкість та інтенсивність розвитку різних суспільних явищ значно
варіюють, що відбивається в структурі відповідних динамічних рядів. Для
оцінки цих властивостей динаміки використовують взаємопов’язані
характеристики. Серед них абсолютний приріст, темпи росту, темпи
приросту і абсолютне значення 1% приросту.

Абсолютний приріст:

Ланцюговий (1.1.1) Базисний (1.1.2)

i-1

yi – розмір явища в і- му періоді;

уі-1 – розмір явища в попередньому періоді;

у1 – розмір явища в базисному періоді;

Абсолютний приріст відображає абсолютну швидкість змінювання рівнів
ряду за певний інтервал часу.

Інтенсивність зміни рівнів ряду оцінюється відносною величиною – темпом
зростання :

Ланцюговий (1.2.1) Базисний (1.2.2)

Відносну швидкість зростання називають темпом приросту:

Ланцюговий (1.3.1) Базисний (1.3.2)

або

Середньорічні темпи росту: (1.4)

n – кількість років.

При вивченні закономірного розвитку, широкого вжитку набули, “трендові
криві”, тобто певні функції, за допомогою яких списується основна
тенденція. На практиці віддається перевага функції, параметри яких мають
чіткий економічний зміст і означають абсолютну чи відносну швидкість
розвитку.

, де параметр характеризує стабільну абсолютну швидкість.

t – порядковий номер періоду, а – рівень ряду при t = 0

Параметри лінійної функції обчислюються, розв’язуючи систему нормальних
рівнянь:

(1.5)

.

, для якої характерний стабільний приріст абсолютної швидкості 2с.

Параметри параболи другого ступеня обчислюють, розв’язуючи систему
нормальних рівнянь:

(1.6)

Використовуючи вище наведені формули проведемо розрахунки.

Таблиця 1.3.1 – Динаміка розвитку обсягу реалізованої продукції.
Показник тис.грн.

Роки Назва показника Значення показника Абсолютний приріст Темпи росту
Темпи приросту Середньо річний темп росту

Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий

2003 Обсяг реалізованої продукції 6717,0 – – – – – – 106,06%

2004

8283,0 1566,0 1566,0 123,3 123,3 23,3 23,3

2005

8498,4 215,4 1781,4 102,6 126,5 2,6 26,5

Отже за 2004р. в порівнянні з 2003р. було вироблено продукції на 1566
тис.грн. більше, а в 2005 збільшення обсягів продукції становить 215,4
тис.грн. в порівнянні до 2004 р. Це збільшення являється досить
відносним, адже на нього суттєво впливали інфляційні процеси, тому про
реальне збільшення обсягів продукції говорити не можна.

Аналізуючи темпи росту можна сказати, що в 2004 р. було виготовлено
продукції в 1,233 рази більше ніж в 2003 р., а в 2005 р. показник
збільшився до 1,265 порівняно з 2003 р. і становив 1,026 порівняно з
2003 роком.

Отже, темпи росту обсягів виробництва продукції в 2004р. становлять
23,3%, за 2005 р. Темпи росту зменшилися і становлять лише 2,5%, це в
даному випадку пояснюється зменшенням попиту продукцію заводу і
відповідними зменшеннями обсягів замовлень.

Таблиця 1.3.2 – Динаміка розвитку собівартість продукції. Показник
тис.грн.

Роки Назва показника Значення показника Абсолютний приріст Темпи росту
Темпи приросту Середнйо річний темп росту

Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий

2003 Собівартість продукції 7071,0 – – – – – – 101,12%

2004

6680,0 -391,0 -391,0 94,5 94,5 -5,5 -5,5

2005

7392,0 712,0 321,0 110,7 104,5 10,7 4,5

Таким чином собівартість в 2004 р. порівняно з 2003 р. зменшилась на
391 тис.грн. За 2005 собівартість збільшилась на 712 тис.грн. порівняно
з 2004р.і на 321 порівняно з 2003р.

Отже в 2004 р. собівартість зменшилась порівняно з 2003 р. На 5,5%
в2005 р. порівняно з 2003 р. становив 104,5 а порівняно з 2004р.
110,7%.

Отже темп приросту собівартості продукції вказує на її зменшення на 5,5%
в 2004 р. Порівняно з 2003р. і збільшення собівартості в 2005 р.
порівняно з 2003р. на 10,7%.

Таблиця 1.3.3 – Динаміка розвитку середньоспискової чисельності
Показник чол.

Роки Назва показника Значення показника Абсолютний приріст Темпи росту
Темпи приросту Середнйо річний темп росту

Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий

2003 ССЧ 1944,0 – – – – – – 87,89%

2004

1444,0 -500,0 -500,0 74,3 74,3 -25,7 -25,7

2005

1160,0 -284,0 -784,0 80,3 59,7 -19,7 -40,3

Отже чисельність прцівників в 2004р. Зменшилась на 500 чоловікпорівняно
з 2003р.,а в 2005р.284чол. порівняно з 2004р.

ССЧ постійно зменшується, становлячи в 2004 р. 74,3% від ССЧ 2003р., а в
2005 р. – 59,7% від ССЧ 2003р.

Отже, ССЧ зменшився за 2003р. на 25,7% і за 2004 р. – на 19,7%. Це
стається за рахунок зменшення реального обсягу реалізованої продукції в
наслідок зменшення обсягів замовлень і зменшення конкурентноздатності, а
отже підприємство вимушене скорочувати фонд оплати праці і звільняти
працівників.

Табл.1.3.4- Динаміка розвитку продуктивність праці . Показник грн/чол

Роки Назва показника Значення показника Абсолютний приріст Темпи росту
Темпи приросту Середнйо річний темп росту

Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий

2003 Продуктивність праці 3455,0 – – – – – – 120,94%

2004

5785,0 2330,0 2330,0 167,4 167,4 67,4 67,4

2005

7392,0 1607,0 3937,0 127,8 214,0 27,8 114,0

Отже, продуктивність праці, що характеризується виробітком на одного
працюючого в 2004 зросла на 2330 грн/чол порівняно з 2003 р, а в 2005 р.
порівняно з 2004 р. – на 1607 грн/чол.

Виробіток в 2004 р. відносно 2003 р. зріс в 1,674 рази, в 2005 р.
відносно 2004 р. в 1,278 рази відносно 2003р. – в 2,139 рази. Такий
зріст продуктивності праці обумовлюється зростанням обсягу продукції на
одного працюючого і зменшенням середньої спискової чисельності. Але цей
показник можна вважати відносним так як грошовий вираз обсягів продукції
не враховує інфляційні процеси

В 2004 р. відбувається збільшення продуктивності праці на 67,4%
порівняно з 2003 р., а за 2004р. приріст продуктивності праці становив
27,8%.

Для розрахунку рентабельності візьмемо значення з таблиці 1.3.5.

Рентабельність це співвідношення балансового прибутку до суми
середнйорічної вартості ОФ та нормованих ОЗ.

Таб.1.3.5.-Рентабельність. Показник тис.грн.

Роки Балансовий прибуток Середнйо річна вартість ОФ Нормовані ОЗ
Рентабельність

2003 277 2472,9 320,5 9,9

2004 1245 2440,5 788 38,6

2005 2733 2314,2 1200 77,8

Використовуючи дані з таблиці 1.3.5 розрахуємо динаміку розвитку
рентабельності.

Таб.1.3.6- Динаміка розвитку рентабельності.

Роки Назва показника Значення показника Абсолютний приріст Темпи росту
Темпи приросту Середньо річний темп росту

Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий Ланцюговий Базовий

2003 Рентабельність 9,9 – – – – – – 167,43%

2004

38,6 28,7 28,7 389,9 389,9 289,9 289,9

2005

77,8 39,2 67,9 201,6 785,9 101,6 685,9

Рентабельність в 2004 р. порівняно з 2003 р. зросла на 28,7%, а в 2005
р. порівняно з 2004 р.- на 39,2%

В 2004 р. рентабельність заводу була в 3,8 рази більшою
порівняно з 2003 р., а в 2005 р. в 2 рази більшою порівняно з 2004 р. і
в 7,85 рази більшою по відношенню до 2003 р.

Отже, в 2004р. рентабельність зросла на 290% по відношенню до 2003 р., а
в 2005 р. приріст рентабельності склав 100%.

На зростання рентабельності впливає зростання балансового прибутку і
зменшення вартості ОФ. Показники рентабельності в даному випадку дещо
завищені так як балансовий прибуток зростає в основному за рахунок
інфляції, тому реальний прибуток і рентабельність значно менші.

2.3 Аналіз використання основних виробничих фондів ВАТ «Промприлад».

2.З.1 Аналіз складу та структури основних фондів.

Аналіз складу і структури ОФ підприємства ВАТ «Промприлад» проводимо за
даними таблиць 3.1.1-3.1.2

Таблиця З.1.1 – Вартість ОВФ.

Показник

Роки

2003

2004

2005

Вартість ОВФ на початок рокутис.трн.

1.01.00

2663,1

1.01.01

2516,3

1.01.02

2346,9

Вартість введених ОФ

Тис.грн.

5.06.00

320,2

1.05.01

275

2.04.02

240

Вартість виведених ОФ

тис.грн.

7.09.00

467

1.08,01

444,21

20.07.02

284

Вартість ОФ на кінець року

тис.грн.

31.12.00

25І6;3

31.12.01

2346,9

31,12.02

2302,9

Таблиця З.1 .2 Структура ОВФ.

Вартість ОФ

Роки

2003

2004

2005

Тис. грн

%

Тис. грн

%

Тис. грн.

%

Загальна вартість ОФ на кінець року

в тис. гр..

2516,3

100

2346,9

100

2302,9

100

1. Будівлі

654,2

26

591,4

25,2

571,1

24,8

2. Споруди

160

6

115

4,9

142,8

6,1

2. Передавальні пристрої

80,5

3,2

100,9

4,3

103,6

4,4

4. Транспортні засоби

203,8

8,1

1,69

7,7

145

5,6

5, Інструмент

50,3

2

42,2

1,8

39,1

1,7

6. Господарський інвентар

30,2

1,2

25,8

1,1

30

1,3

7.Вимірювальні пристрої

85,5

3,4

89,2

4

96,7

4,2

8. Вичислювальна техніка

50,3

2,3

70,4

3

73,7

3,2

9. Машини і обладнання

1210

47,8

1142,9

48

1100,8

48,7

Аналізуючи склад і структуру ОФ бачимо, що найбільшу питому вагу в
структурі даного підприємства займають машини і обладнання, їх питома
вага коливалась протягом трьох років в межах 47,8 – 48,7% без чітких
тенденцій до збільшення чи зменшення на відміну від грошового виразу
який змінився від 1210 тис.грн. в 2003 р., 1142,9 тис.грн. у 2004 р.; до
1100,8 у 2005 р. Це пояснюється зношенням машин і обладнання та
скороченням виробництва через низький рівень замовлень на продукцію
заводу.

Також значну частку структури ОФ займають будівлі, їх
питома вага постійно зменшується (з 26% у 2003 р. і з 25,2% у
2004р. до 24,8% у 2005 р.). Це пояснюється відсутністю

коштів на ремонт старих будівель та нове будівництво. Також
пов’язане з скороченням виробництва.

В питомій вазі споруд виявляться чітка тенденція до зменшення (6% у 2003
р., 4,9% у 2004р. 6,1% у 2005 р.), про що свідчить їх грошовий вираз
який порівняно з 2003р. все таки скоротився з 160 тис.грн. до 142,8
тис.грн. у 2005 р.

Питома вага передавальних пристроїв зростає (з 3,2% у 1999 р. та 4,3% У
2003р. до 4.,4% у 2005 р.). Це пов’язане з частковим оновленням та
переобладнанням даної частини ОФ.

Частка транспортних засобів в структурі ВАТ “Промприлад”
також висока. Це обумовлюється існуванням власного автопарку. Проте
вона постійно зменшується ( з 8,1% у 2003р. і з 1,1% у 2004 р. до 5,6%
у 2005 р.). Це пов’язане з її зношенням та відсутністю коштів на
оновлення даної групи.

Питома вага інструментів в структурі заводу невелика і постійно
зменшується (з 2% у 2003 р. і 1,8% у 2004 р. до 1,1% у 2005 р.). Це
також пов’язане з скороченням виробництва і їх зношенням.

Невелику питому вагу має виробничий і господарський інвентар (1,2% у
2003р., 1,1% у 2004р., .3% у 2005 р.), його динаміка не виявляє чіткої
тенденції до збільшення чи до зменшення.

Вимірювальні пристрої та вимірювальна техніка має велике
значення для даного виробництва (йдеться про виробництво лічильників
та автоматичних систем управління), тому їх питома вага постійно зростає
(з 3,4% у 2003 р., 4% у 2004 р., 4,2% у 2005 р. для вимірювальних

пристроїв і з 2,3% у 2003 р. 3% у 2004 р., 3,2% у 2005 р. для
вимірювальної техніки),

Загалом обсяги виробництва на ВАТ “Промприлад” в даному періоді
скорочуються до оптимальних меж які диктує ринковий попит,
тому така структура дозволяє нормально розвиватись та забезпечувати
нормальне відтворення виробництва..

2.3.2. Аналіз ефективності використання ОФ.

Показник

2003

2004

2005

Валовий дохід протягом розрахункового періоду

тис,грн. 6717

8283

8498,4

Середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства

тис,грн. 2472,9

2440,5

2341,2

Середньооблікова чисельність працівників,

чол. 1944

1444

1160

Використовуючи формули з розділу 2.2 проведемо
характеристику технічного стану основних виробничих фондів.

Роки Валовий дохід протягом розрахункового періоду Середньорічна
вартість основних виробничих фондів підприємства Середньооблікова
чисельність працівників Фондовіддача Фондоємність Фондоозброє-

ність

2003 6717 2472,9 1944 2,72 0,37 1,272068

2004 8283 2440,5 1444 3,39 0,29 1,690097

2005 8498 2341,2 1160 3,63 0,28 2,018276

Таким чином на 1 грн.ОФ в 2003 р. припадало 2,72 тис. грн. виробленої
продукції, в 2004 р. –3,39 тис грн, в 2005 р. – 3,63 тис. грн. Не важко
прослідкувати позитивні тенденції до збільшення фондовіддачі.

Таким чином на 1 грн, виробленої продукції припадає в 2003 р. – 0,37
тис. грн.ОФ, в 2004 р. 0,29 тис грн.ОФ, в 2005 р. – 0,27 тис грн.ОФ,
Бачимо зменшення частки вартості ОФ, що припадає на одиншцо продукції.

Отже у 2003р. вартість ОФ що припадає на одного працівника становяла
1,27грн, у 2004р. – 1,69 тис грн, у 2005р. – 2,02 тис грн.

Збільшення фондоозброєності пояснюється в даному випадку переважно тим,
що темпи зменшення середньооблікова чисельність працівників (ССЧ)
випереджають темпи середньорічної вартості ОФ, що пов’язано з
скороченням чисельності працівників у звязку із згортанням масштабів
виробництва..

Таб 3.2.3-Розрахунок часткових показників.

Показник

2003

2004

2005

Планово відпрацьований час

4811100

4762380

3694600

Фактично відпрацьований час

2501772

2857428

2290652

Планова потужність тис. грн.

7552

9239

9415

Фактична потужність тис.грн.

6592,9

8287,4

8586,5

Таблиця 3.2.4

Роки Планово відпрацьований час Фактично відпрацьований час Планова
потужність тис. грн. Фактична потужність тис.грн. Коефіцієнт
екстенсивного використання: Коефіцієнт Інтенсивного використання
Коефіцієнт інтегрального використання

2003 4811100 2501772 7552 6592,90 52,00 87,3 45,4

2004 4762380 2857428 9239 8287,40 60,00 89,7 53,8

2005 3694600 2290652 9415 8586,50 62,00 91,2 56,5

Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання в 2003 р. становив 52%
від планового часу роботи обладнання, у 2004 р. – 60%, у 2005 р. – 62%
планового часу. Як бачимо даний коефіцієнт збільшується, а отже
фактичний час роботи обладнання наближається до планового часу, в цьому
і полягає екстенсивний шлях підвищення ефективності використання
обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання показує як ефективно
використовується обладнання по потужності. Він визначає ступінь
наближення фактичної потужності обладнання до планової.

В 2003 р. він становив 87,3%, в 2004 р. – 89,7%, в 2005 р. – 91,2%, а
отже постійно збільшусться. Даний коефіцієнт повинен прямувати до 100%
використання паспортної потужності обладнання.

Інтегральний коефіцієнт показує ефективність використання обладнання в
часі і по потужності. На даному підприємстві він збільшується з 45,4% в
2003р. до 53,8% у 2004 р. і до 56,5% у 2005 р.

2.3.3. Аналіз технічного стану та руху основних фондів.

Таблиця 3.3.1- Вартість основних фондів (на початок року і введених)

Показник

2003 2004 2005

Вартість ОВФ на початок року тис.грн.

2663,1

2516,3

2346,9

Вартість введених ОФ тис.грн.

320,2

275

240

Вартість ОФ на кінець року тис.грн.

2516,3

2346,9

2302,9

Вартість виведених ОФ

тис.грн.

467

444,4

284

Таблиця 3.3.2

Роки

Вартість ОВФ на початок року тис.грн. Вартість введених ОФ тис.грн.
Вартість ОФ на кінець року тис.грн. Вартість виведениОФтис.грн.
Коефіцієнт оновлення Коефіцієнт вибуття

2003

2663,1 320,2 2516,3 476,00 12,7 17,5

2004

2516,3 275 2517,3 444,40 11,7 17,7

2005

2346,9 240 2518,3 284,00 104 12,1

Таблиця 3.3.3 -Дані для розрахунку коефіцієнт зношення

Показник

2003

2004

2005

Вартість ОФ на початок року

2663,1

2516,3

2346,9

Вартість зносу

552

525,9

496,5

Таблиця 3.3.4

Роки

Вартість ОВФ на початок року тис.грн. Вартість зносу Коефіцієнт зношення
Коефіцієнт придатності

2003

2663,1 552 20,7 79,3

2004

2516,3 525,9 20,9 79,1

2005

2346,9 496,5 21,2 78,8

З розрахунків видно, що коефіцієнт оновлення протягом даних років
постійно зменшується. З 2003 р. він становив 12,7 % і далі знижувався до
11,7 % у 2004 році і до 10,4 % у 2005 р. Тому можна сказати, що на
даному підприємстві не проводиться оновлення обладнання, що в свою чергу
призводить до фізичного зношення ОФ і зниження і’х загальної
продуктивності.

Коефіцієнт вибуття, який характеризує Інтенсивність вибуття ОФ, у 2003
р. становив 17,5%, в 2004р. – 17,7% і в 2005 р. – 12,1%.

Коефіцієнт зношення в 2003 р. становив 20,7%, в 2004 р. – 20,9%, а в
2005 р. -21,2%, Даний коефіцієнт постійно збільшується, що негативно
впливає на загальний стан обладнання підприємства.

Коефіцієнт придатності теж постійно зменшується з 79,3% у 2003 р. до
78,8% у 2005 р.

Отже, можна сказати, що на даному підприємстві давно вже не робилося
оновлення ОФ, про що свідчить низький коефіцієнт оновлення, що в свою
чергу призводить до скорочення виробництва, збільшення витрат на
виробництво продукції, тобто не може йти ніяка мова про економію
сировини, енергії і т. п.

2.4. Шляхи підвищення використання основних фондів

Економічна діяльність підприємств в Україні відбувається в умовах
обмеженості інвестиційних ресурсів, що обумовлює необхідність
раціонального використання наявних у них основних засобів. Отже, перед
підприємствами стають завдання домогтися підвищення використання наявних
основних засобів і насамперед їх активної частини, в часі і за
потужністю, тобто мова йде про підвищення рівня інтенсивного їх
використання. Для вирішення цього завдання та отримання відчутних
результатів у діяльності підприємства повинні бути розроблені конкретні
засади, спрямовані на поліпшення використання основних засобів,
практичне застосування яких дасть змогу використовувати наявні на
підприємствах резерви підвищення їх ефективності.

Пріоритетне значення серед таких заходів повинно бути відведено
своєчасній заміні і мобілізації морально застарілого устаткування,
організації прискореного введення в експлуатацію придбаної нової
техніки; удосконаленню організації матеріально-технічного забезпечення
підприємств та технічного обслуговування сучасних систем машин;
запровадження прогресивних форм організації виробництва і праці;
застосування сучасних ефективних систем матеріального стимулювання
робітників та іюкенерно-технічних працівників; залучення інвестиційних
ресурсів вітчизняних і зарубіжних інвесторів для модернізації
матеріально-технічної бази підприємств; широке застосування лізингових
операцій.

Практична реалізація окреслених заходів на підприємствах позначиться на
їх економічній діяльності і сприятиме підвищенню інтенсивності
виробництва. Зокрема, складаються широкі можливості для прискорення
переорієнтації підприємств на випуск нової продукції, яка користується
підвищеним попитом у споживачів. Поряд з тим, поліпшення інтенсивного
використання основних засобів підприємства є важливою передумовою
збільшення обсягів випуску продукції, яка користується попитом на ринку
без додаткових капітальних вкладень, що особливо важливо в умовах
обмеженості інвестиційних ресурсів.

Отже, інтенсифікація використання основних засобів підприємств дає змогу
значно знизити витрати, пов’язані з моральним зносом машин і
устаткування, сприяє прискоренню їх оновлення, що в кінцевому результаті
позитивно позначається на фондоозброєності праці працюючих та зростанні
її продуктивності. А в кінцевому підсумку зростає і фондовіддача на
підприємствах._

Цей процес можна пояснити відповідними розрахунками. Наприклад, якщо в
розрахунку фондовіддачі (Фв) обсяг виробництва продукції виразити через
добуток чисельності працівників (Т) і продуктивності їхньої праці (П), а
вартість основних фондів через добуток чисельності працівників (Т) і
фондоозброєності їх праці за умови однозмінної роботи (Фоз), то матимемо
таке відношення:

Фв = ТП / ТФоз = П / Фоз

.

Виходячи із змісту цього відношення видно, що фондовіддача наявних на
підприємстві основних фондів прямопропорційно залежить від
продуктивності праці працюючих і обернено пропорційно від її
фондоозброєності. Отже, для зростання фондовіддачі на підприємствах
необхідно розробляти і застосовувати заходи, які дадуть змогу
забезпечувати випередження темпів зростання продуктивності праці
порівняно з темпами зростання її фондоозброєності.

Серед напрямів підвищення ефективності використання основних засобів на
підприємствах чільне місце повинно бути відведено заходам, спрямованим
на поліпшення їх екстенсивного використання. Зокрема, важливе значення
повинно надаватися насамперед таким, які спрямовані на підвищення
змінності роботи устаткування. Підвищення змінності роботи устаткування
є важливим фактором зростання обсягів виробництва продукції і підвищення
ефективності використання основних засобів. У зв’язку з цим, на
підприємствах необхідно домагатися оптимальної структури складових
засобів праці, досягнення пропорцій між робочою силою і відповідними
видами машин і устаткування, тобто повинна зростати питома вага
прогресивного нового устаткування, удосконалюватись організація
функціонування виробничої інфраструктури, що сприятиме поліпшенню
технічного обслуговування основних підрозділів підприємства,
перерозподілу працюючих в його межах, вивільненню робітників в
допоміжних виробництвах і залучення їх після відповідної підготовки до
роботи в основних цехах, щоб підвищити змінність наявного у них
устаткування.

Підвищення коефіцієнтів змінності роботи устаткування підприємства може
бути досягнуто шляхом

розширення зони багатоверстатного обслуговування;

суміщення професій.

Можливості для розширення зони обслуговування створюються в результаті
технічного удосконалення устаткування, підвищення рівня комплексної
механізації і автоматизації виробництва.

Підвищенню змінності роботи устаткування повинно сприяти удосконалення
його структури, тобто зменшення в його складі тих машин і верстатів, які
за своїми технологічними можливостями лише частково завантажені роботою
протягом зміни.

Наявність на підприємствах устаткування, яке лише частково
використовується у виробничому процесі, не дає змоги протягом строку
корисного його використання перенести свою вартість на виготовлювану
продукцію (послуги). В результаті матиме місце значна недоамортизація
такого устаткування, що негативно впливатиме на економічні показники
діяльності підприємства. Досвід діяльності багатьох підприємств показує,
що позбутися надлишку устаткування можна шляхом зміни його структури,
наприклад, реалізації або списання застарілих верстатів і машин,
придбати нове устаткування, і за рахунок високої продуктивності якого
більш повно завантажити все наявне устаткування. Вирішення проблеми
повного завантаження устаткування можливе шляхом розвитку
госпрозрахункового кооперування підприємств з метою ефективності
використання наявних у них резервів виробничих потужностей.

Значного підвищення змінності роботи устаткування можна домогтися шляхом
розширення сітки госпрозрахункових організацій, покликаних здійснювати
прокат машин і устаткування та інших елементів основних фондів. Такі
госпрозрахункові організації скуповують у підприємств зайве
устаткування, здійснюють у випадках необхідності їх ремонт і
модернізацію і віддають на прокат підприємствам, споживачам. Від такої
діяльності економічну вигоду отримують всі її учасники: підприємства,
які продали зайве у них устаткування такій госпрозрахунковій
організації, мають змогу отримувати суму коштів значно більшу, ніж у
випадку, коли таке устаткування демонтується і підготовлюється для здачі
його на металобрухт. В той же час, підприємства, яким необхідні
відповідні види машин і устаткування на саої кошти мають змогу
оперативно його придбати і залучити до використання у виробничому
процесі, оскільки значна частина таких машин і верстатів перебуває в
доброму технічному стані.

Важливе значення в підвищенні ефективності використання основних засобів
мають соціальні фактори. Так, проведені соціологічні дослідження на ряді
підприємств дали змогу виявити низку причин, які негативно впливають на
організацію використання активної частини основних засобів в другу
зміну. Насамперед, мова йде про незадовільне забезпечення другої зміни
необхідним комплексом послуг виробничої інфраструктури (своєчасного
ремонтного обслуговування, ритмічного забезпечення робочих місць
необхідними матеріалами, інструментом, комплектуючими, транспортними
засобами, різними видами енергії), низький рівень організації
харчування, медичного обслуговування; недостатність в організації
соціально-побутової інфраструктури міст та робітничих селищ; невисокий
рівень кваліфікації кадрів, що не дає можливість ефективно
використовувати нову техніку.

Поряд з технічними і організаційними факторами важливу роль в підвищенні
ефективності використання основних засобів повинні відігравати фактори
матеріального стимулювання працівників підприємств. Мова йде про те, що
менеджмент підприємств має розробляти і постійно удосконалювати
механізми матеріального стимулювання робітників, інженерів та інших
працівників, діяльність яких сприяє виявленню та організації
використання резервів підвищення ефективності основних засобів.

Поліпшення інтенсивного та екстенсивного використання основних засобів
підприємств безпосередньо позначається на зниженні собівартості
виготовлюваних виробів за рахунок економії на умовно-постійних витратах,
а в кінцевому підсумку це дає змогу збільшити прибуток підприємств та
підвищити рентабельність їх діяльності.

Висновки і пропозиції.

В даній курсовій роботі дається аналіз діяльності підприємства ВАТ
“Промприлад” за період 2003 – 2005 рр. На основі аналізу
виробничо-організаційної структури підприємства, основних технологічних
показників та показників ефективності використання ОФ можна зробити
наступні висновки.

Підприємство ВАТ “Промприлад” має в наявності всі види обладнання
коефіцієнт зношення якого коливається в межах 20,7-21,1%. Технічний
рівень протягом останніх років понизився, що випливає із зменшення
коефіцієнта фондоозброєності.

Підприємство отримує незначні прибутки та всі вони ідуть на погашення
минулих заборгованостей перед комунальними службами. Рентабельність
підприємства має тенденцію до зменшення.

В даний час підприємство згортає виробництво в зв’язку зі зменшенням
попиту на його основну продукцію. Цим пояснюються численні звільнення та
довгострокові відпустки, в наслідок чого помітно зменшилась чисельність
працівників. В зв’язку з зменшенням виробництва зменшується завантаження
обладнання та фактичний час його роботи.

Аналіз показав наявність суттєвих резервів покращення використання ОФ за
рахунок доведення показників стану і руху ОФ до оптимальних значень, але
для цього необхідно збільшити прибутки і погасити заборгованість.
Збільшенню прибутків та об’ємів виробництва буде сприяти встановлення
нових зв’язків, пошук нових партнерів.

На підприємстві дуже багато коштів іде на ремонт, модернізацію та
реконструкцію ОФ. Доцільно було би здійснювати поступове технічне
переозброєння, що призвело б до зменшення цих витрат. Кошти на це
переозброєння можна знайти за рахунок здачі в оренду великої кількості
пустуючих приміщень та обладнання, що перебуває на консервації.

Загалом підприємство повністю забезпечене матеріало-технічними,
трудовими та природніми ресурсами, що дозволило йому в кожен з
розглянутих в даній курсовій роботі років виконати виробничі плани.

Аналізуючи темпи росту можна сказати, що в 2004 р. було виготовлено та
реалізовано продукції в 1,233 рази бішьлзье ніж в 2003 р., а в 2005 р.
показник збільшився до 1,265 порівняно з 2003 р. і становив 102,6
порівняно з 2003 роком.

Отже, в 2004 р. собівартість зменшилась порівняно з 2003 р. на 5,5%
в2005 р. порівняно з 2003 р. становив 104,5, а порівняно з 2004р.
110,7%. ССЧ постійно зменшується, становлячи в 2004 р. 74,3% від ССЧ
2003р., а в 2005 р. – 59,7% від ССЧ 2003р.

Виробіток в 2004 р. відносно 2003 р. зріс в 1,674 рази, в 2005 р.
відносно 2004 р. в 1,278 рази відносно 2003р. – в 2,14 рази. Такий
зріст продуктивності праці обумовлюється зростанням обсягу продукції на
одного працюючого і зменшенням середньої спискової чисельності. Але цей
показник можна вважати відносним так як грошовий вираз обсягів продукції
не враховує інфляційні процеси .

В 2004 р. рентабельність заводу була в 3,8 рази більшою порівняно з 2003
р., а в 2005 р. в 2 рази більшою порівняно з 2004 р. і в 7,85 рази
більшою по відношенню до 2003 р.

Зробивши розрахунки по основних техніко-економічних показниках
діяльності підприємства можна зробити висновки про те, що прогнози на
2006-2007рр. являються досить сприятливими для підприємства. За ними
обсягу реалізованої продукції стабільно зростає на 23,4%.

Основна частина виробничих основних фондів промисловості знаходиться на
підприємствах важкої промисловості, у тому числі значна їхня частка
сконцентрована в галузях, що забезпечують технічний прогрес у
народному господарстві.

Загалом обсяги виробництва на ВАТ “Промприлад” в даному періоді
скорочуються до оптимальних меж які диктує ринковий попит,
тому така структура дозволяє нормально розвиватись та забезпечувати
нормальне відтворення виробництва.

Єфективність використання обладнання в часі і по потужності на даному
підприємстві збільшується з 45,4% в 2003р. до 53,8% у 2004 р. і до
56,5% у 2005 р.

Можна сказати, що на даному підприємстві оновлення основних фондів є
низьким, про що свідчить низький коефіцієнт оновлення, що в свою чергу
призводить до скорочення. виробництва, збільшення витрат на виробництво
продукції, тобто не може йти ніяка мова про економію сировини, енергії і
т. п.

Провівши аналіз складу, структури використання, стану, руху ОФ
підприємства ВАТ Промприлад” за період 2003 – 2005 рр. можемо зробити
висновки про досить скрутне становище заводу. Тому треба знаходити
наявні резерви для покращення свого становища..

Перспективні резерви потребують значних капітальних вкладень. Так,
заміна застарілої техніки новою, перебудова виробництва потребує вагомих
затрат, але має ряд переваг. Експлуатувати застарілі, навіть
модернізовані ОФ не завжди вигідно, бо тягне за собою підвищення витрат
на ремонт, паливо, енергію, екологію, знижує продуктивність праці,

Тому в деяких випадках доцільно вводити нову техніку і технології.
Нажаль коефіцієнт оновлення на даному підприємстві є досить малим бо,
хоча підприємство є прибутковим в даному періоді, частина прибутку іде
на покриття попередньої заборгованості по електроенергії. А отже
використання перспективних резервів практично не можливе.

Список використаної літератури:

Ворст Й., Ревентлоу П., „Економіка фірми”, Москва, 1994.

Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу : Навчальний
посібник – 3-е вид. перероб. – М.: Фінанси і статистика, 1998 – 416с.

Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства – Львів:
Виробництво “Спалон” 1998 – 212с.

Економіка виробничого підприємства: Навчальний посібник Й.М. Петрович.,
І.О. Будицева. та ін.; За ред. Й.М.Петровича – Л.Оскарп,1996 – 325с.

Економіка підприємства : Навчальний посібник / А.В.Шегда, П.М.
Литвиненко, М.П. Накаба., та ін.; За. ред. А.В.Шегди – 2-ге вид/ спор. –
К: Знання – Прес, 2000 – 286с.

Економіка підприємства : Навчальний посібник – 2-ге вид., доп. – К:
“Каравела”, Львів “Новий світ – 2000”, 2001 – 320с.

Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. О.П.Крайник / – Львів:
“Інтелект – Захід”: , 2003 – 208с.

“Економіка підприємтсва: Навчально методичний посібник”, Київ, 1999.

Економіка підприємства : Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного. –
Вид 2-ге, перероб. та доп . – К.: КНЕУ , 2000 – 528с.

Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навч. пос. / За наук.
і заг. ред. д-ра економічних наук, професора В.А.Ткаченка – Київ: Центр
навчальної літератури, 2003 – 288с.

Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. Й.М.Петровича.- Львів:
“ Магнолія плюс”, видавець В.М.Піча – 2004 – 680с.

Мец В.О., “Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового
стану підприємства”, Київ, 1999.

Мочерний С.В. Бізнес віл “А” до “Я” – Львів: Світ, 1993 200с,

Національні стандарти. Регістри бухгалтерського обліку. – К.:
Бухгалтгерія. Бліц-інформ, 2005. №5.

Петрова Й.М., Будіщева І.О., “Економіка виробничого підприємства”,
Львів, 1996.

Петрова Й.М., Будіщева І.О., “Основи виробничого підприємництва”,
Ч.1,Ч.2, Львів, 1994.

Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.: МАУП. 1999. – 108 с.

Тарасенко Н.Ф. Економічний аналіз діяльності промислового підприємства.
– Львів: ЛБІ НБУ, 2000 – 485с.

Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навч. пос. – 3-є видання,
перероблене. – Львів: “Новий Світ – 2000” 2004 – 344с.

Філімоненков О.С. Фінанси підприємств : Навчальний посібник. – К:
Кондор, 2005 – 400с.

Фінанси підприємств : Підручник для студентів вищих закладів освіти. –
Львів: „Магнолія плюс”, видавець В.М.Піча. – 2004 – 367с.

Фінанси підприємств : Навчальний посібник – 2-ге вид., перероб. і доп. –
К.: „Знання-Прес”, 2004 – 424с.

Шваб Л.І. Економіка підприємства : Навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів – 2-ге вид. – К: “Каравела”, 2005 – 568с.

Додаток

Динаміка обсягу реалізованої продукції, собівартісті продукції, ССЧ,
продуктивністі праці, рентабельністі зображено графічно.

Форма ФРУ-12

В І Д О М І С Т Ь

облік роз’їздів
________________________________________________________________________

посада, прізвище та ініціали

____________________________________________ ___ за __________ місяць
200__р.

місце проживання

Оклад

тарифна ставка

_____грн.___коп. Кіль-

кість Ставка

за

одиницю Сума Цех Вид

оплати Рахунок,

субрахунок

Стаття

витрат Додат-

кова

ознака Табельний

номер Сума

1. Добові

2. Квартирні

3. Постіль

Прибув Вибув

Дата Години Станція Підпис ДСП

(шляхового

майстра, ст.

механіка), що

засвідчує прибуття Дата Години Станція Підпис ДСП

(шляхового

майстра, ст.

механіка), що

засвідчує прибуття Відмітка про

ненадання

житлового

приміщення

Прибув Вибув

Дата Години Станція Підпис ДСП

(шляхового

майстра, ст.

механіка), що

засвідчує прибуття Дата Години Станція Підпис ДСП

(шляхового

майстра, ст.

механіка), що

засвідчує прибуття Відмітка про

ненадання

житлового

приміщення

Додано документів на _____________ листках

ППМ Бізнес центр „КІТ”
Керівник __________________

PAGE

PAGE 40

Виробничі споруди, будівлі

Споруди та передавальні пристрої

Господарський інвертар

Житлові будинки

Культурно побутові обєкти

Комунальні споруди

Будини медичного

призначення

Дитячі дошкільні засоби

Багаторічні насадження

Робочі машини та механізми

Транспортні засоби

Силові машини та устаткування

Виробничий інвентар та інструмент

Пасивна частина

Активна частина

Основні виробничі фонди

Основні фонди підприємства

Оборотні засоби підприємства

Основні фонди не виробничого призначення

ВИРОБНИЧІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА

2003 2004
2005

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018