.

Розвиток лізингу в Україні, формування лізингового ринку (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
11 10867
Скачать документ

Курсова робота з економіки підприємства

Розвиток лізингу в Україні, формування лізингового ринку.

Зміст

Вступ………………………………………………………….
………………………………………………..3

1.Сутність поняття лізингу, його структура та
види……………………………………….5

2.Організаційно-правові основи лізингових
угод………………………………………….15

3.Методика оцінки ефективності застосування лізингу

в процесі оновлення технічної бази
підприємства…………………………………………21

4.Напрями розвитку лізингу в
Україні………………………………………………………..
..30

Заключна
частина………………………………………………………..
………………………………37

Список використаної
літератури……………………………………………………..
…………..40

Вступ

В останні роки спостерігається підвищений інтерес до широких
можливостей лізингового бізнесу – цієї принципіально нової галузі
діяльності на фінансовому ринку України. Кредитна система будь-якої
країни представляє собою невід’ємну частину світової економіки,
найскладніший механізм, що увібрав в себе велике різноманіття форм
кредиту і кредитних інститутів, галузь тісних взаємозв’язків між
фінансовим і промисловим капіталом.

Перетворення під впливом науково-технічного прогресу сфери
виробництва та обігу, глибокі зміни економічних умов господарювання
викликають необхідність пошуку та впровадження нетрадиційних для
господарства нашої країни методів оновлення матеріально-технічної бази
та модифікації основних фондів суб’єктів різноманітних форм власності.
Одним із таких методів і є лізинг.

До початку 60-х років лізинг в зарубіжних країнах в
основному торкався роздрібних компаній, які часто орендували свої
приміщення. На протязі останніх трьох десятиріч популярність лізингу
стрімко зросла; замість того, щоб позичати гроші на купівлю комп’ютера,
автомобіля, судна чи супутника, компанія може взяти його в лізинг.

Актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи
формування лізингового ринку, обумовлена передусім нестприятливим станом
парку устаткування: значна питома вага морально застарілого
устаткування, низька ефективність його використання, немає
забезпеченості запасними частинами тощо. Одним з варіантів рішення цих
проблем може стати лізинг, який об’єднує всі елементи
зовнішньо-торгівельних, кредитних та інвестиційних операцій.

Перехід до ринкової економіки поставив перед
промисловими підприємствами ряд проблем, головною з яких являється
наступна: як затвердитися в умовах зростаючої конкуренції, скорочення
ринку збуту через невисокі ціни продукції та неплатоспроможність,
складність пошуку постачальників сировини, матеріалів та обмеженості
фінансових ресурсів.

В наш час більшість українських (та й не тільки
українських) підприємств відчувають нестачу оборотних коштів. Вони не
можуть оновлювати свої основні фонди, впроваджувати досягнення
науково-технічного прогресу і вимушені брати кредити. Існують
різноманітні види кредитування: іпотечне, під заставу цінних паперів,
під заставу партій товару, нерухомості. Однак підприємству при
необхідності оновлення своїх основних фондів вигідніше брати
устаткування в лізинг. При цьому економія коштів підприємства у
порівнянні зі звичайним кредитом на придбання основних засобів доходить
до 10% від вартості устаткування за увесь строк лізингу, який складає,
як правило, від одного до п’яти років. Теперішня економічна ситуація в
Україні, на думку багатьох експертів, сприяє лізингу. Форма лізингу
примирює протиріччя між підприємством, у якого немає коштів на
модернізацію, і банком, який неохоче надасть цьому підприємству кредит,
так як не має достатніх гарантій повернення інвестованих коштів.
Лізингова операція вигідна усім учасникам: одна сторона отримує кредит,
який виплачується поетапно, та потрібне устаткування, інша сторона —
гарантію повернення кредиту, так як об’єкт лізингу є власністю
лізингодавця чи банка, що фінансує лізингову операцію, до надходження
останнього платежу.

Лізинг є однією з найцікавіших форм інвестування, що
здатні значно пожвавити процес оновлення виробництва і посприяти
входженню економік країн Співдружності до структури світового ринку.
Лізинг може дати потужний поштовх процесам приватизації, конверсії,
оновлення технологічного парку існуючих підприємств і створення нових
виробництв, оптимізувати використання наявного машинного парку і на
вигідних умовах отримати найсучасніше вітчизняне та зарубіжне
устаткування.

1. Сутність поняття лізингу, його структура та види

Успіх лізингового бізнесу в будь-якій галузі багато в чому
залежить від правильного розуміння його змісту та специфічних
особливостей, їх адекватного відображення в методичних рекомендаціях та
практичних рішеннях. Ще Декарт підкреслював, що чітке визначення слів
зможе позбавити людство від половини його помилок.

Тому передусім потрібно з’ясувати, в чому ж сутність
лізингу, які його природа та потенціал, принципи та організаційні форми.
Лише повне пізнання економічного механізму та переваг, закладених в
лізинговій системі, дозволить широко використовувати його в практичній
підприємницькій діяльності.

Згідно із Законом України “Про лізинг” лізинг – це
підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи
залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне
користування на визначений строк лізенгоодержувачу майна, що є власністю
лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням
з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати
лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Об’єктом (предметом) лізингу може бути будь-яке майно, що
належить до основних фондів (засобів) і яке не заборонене до вільного
обігу на ринку, а також нематеріальні активи. З урахуванням цього можна
виділити наступні групи об’єктів лізингу:

а) рухоме майно:

– обладнання промислового призначення ( верстати, устаткування,
технологічні лінії, енергетичне обладнання, складське обладнання і
майно);

– транспортне обладнання: повітряні, наземні та водні транспортні
засоби, обладнання для їх експлуатації ( судна, літаки, вертоліти,
автомобілі, в тому числі спеціальні, залізничі вагони, контейнери і таке
інше);

– будівельна техніка;

– засоби телевізійного і дистанційного зв’язку;

– оргтехніка, конторське обладнання;

– ліцензії, ноу-хау, комп’ютерні програми тощо;

б) нерухоме майно:

– будівельні споруди і споруди виробничого, торгівельного або
комунально- побутового призначення;

– споруди ( нафтові та газові свердловини, гідротехнічні та
транспортні споруди).

На даному етапі в Україні оренда нерухомості набула
великих розмірів. Однак її конкретні форми не мають повної тотожності (
за умовами угод, розподілу відповідальності між сторонами, обсягами
здобутих ними прав та іншими параметрами ) з лізингом нерухомості, який
отримав поширення за кордоном.

Суб’єктами лізингу можуть бути:

а) лізингодавець – власник майна, який надає його у використання на
умовах лізингової угоди. В його особі можуть виступати:

– установа банку, в складі якого передбачений цей вид
діяльності;

– фінансова лізингова компанія, що створюється спеціально для
здійснення лізингових операцій, основою і фактично єдиною функцією якої
є оплата майна, тобто фінансування угоди;

– спеціалізована лізингова компанія, яка в додаток до фінансового
забезпечення угоди бере на себе комплекс послуг нефінансового характеру
(утримання і ремонт майна, заміна зношених частин, консультації по його
використанню );

– будь-яка фірма або підприємство, для яких лізинг непрофілююча,
але і не заборонена статутом сфера діяльності і які мають фінансові
джерела для проведення лізингових операцій.

б) лізингоодержувач – юридична особа в будь-якій організаційно-правовій
формі, що здійснює підприємницьку діяльність, або громадянин, котрий
займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і
зареєстрований як індивідуальний підприємець.

в) продавець лізингового майна ( постачальник) –
підприємство-виробник, торгівельна організація або інші суб’єкти
підприємницької діяльності, які продають майно, що передається згідно з
договором лізингу.

Класифікація видів лізингу отримала достатньо серйозне обгрунтування
як в закордонній, так і у вітчизняній теорії і практиці. При виділені
видів лізингу виходять перш за все із ознак класифікації.

У залежності від складу учасників ( суб’єктів) угоди розрізняють:

– прямий лізинг ( двосторонній ), при якому власник майна ( виробник )
самостійно здає об’єкт в лізинг. Тим самим постачальник і лізингодавець
поєднані в одній особі. В такому вигляді двосторонні лізингові угоди не
знайшли широкого розповсюдження, оскільки при збільшенні лізингових
операцій виробник, як правило, створює свою лізингову компанію.
Різновидністю прямого лізингу є зворотній лізинг – майно здається в
лізинг тій же особі, у якої воно було куплено. Підприємство ( майбутній
лізингоодержувач) має обладнання, але йому не вистачає засобів для
виробничої діяльності. Тоді воно знаходить лізингову компанію і продає
їй своє майно, але остання, в свою чергу, здає його в лізинг цьому ж
підприємству. Таким чином, у підприємства з’являються грошові засоби,
які воно може направити на налагодження виробництва, на
поповнення оборотних засобів.

– Непрямий лізинг – коли передача майна відбувається через
посередників. У даному випадку можна говорити про класичну тристоронню
угоду ( постачальник – лізингодавець – лізингоотримувач ) або про
багатосторонню угоду з кількома учасниками і повним набором послуг. В
якості посередників можуть виступати брокерські компанії, які займаються
пошуком і зведенням суб’єктів лізингової угоди і безпосередньої участі в
здійсненні угоди не беруть.

У залежності від типу майна розрізняють:

– лізинг рухомого майна – лізинг транспортних засобів, що не мають
жорсткої прив’язки до нерухомих об’єкиів ( автомобілів, тракторів,
комбайнів, літаків тощо), і майна, що легко переміщується;

– лізинг нерухомості – лізинг будівель, споруд, залізничного транспорту
та іншого майна, що має жорстку теріторіальну прив’язку;

– лізинг “секондхенд” – лізинг машин і обладнання, що уже були у
використанні або морально застаріли за час зберігання. Лізинг
обладнання, що вже було в експлуатації, на внутрішньому ринку країни
може мати перспективу у зв’язку із скороченням платоспроможного попиту
на певні товарно-матеріальні цінності, із розбалансованістю оптової
торгівлі засобами виробництва, з відносно невеликими масштабами
діяльності товарних бірж. У цьому випадку об’єкт лізингу передається у
використання не по первісній, а по оціночній вартості. Підприємство –
постачальник самостійно або через лізингову компанію надає в лізинг
майно, що було в експлуатації і яке на даний час простоює. Таким чином
воно компенсує свої збитки від вимушених простоїв. Передбачивши в
договорі лізингу термін, коли може знадобитися майно,
підприємство-постачальник отримує його назад і знову зможе
використовувати. Користувача лізингу в даному випадку може приваблювати
відносно невисока вартість майна.

– Груповий ( великомасштабний ) лізинг, або “біг-тікет-лізинг”
застосовується при оренді майнових комплексів або дорогого майна (
заводів, бурових платформ, літаків, суден) і є різновидом лізингу
нерухомості.

Відповідно до рівня окупності майна розрізняють фінансовий
(капітальний) і оперативний лізинг. Це найбільш поширені види лізингу.
На рівні закону вперше визначення фінансового та оперативного лізингу в
Україні дано в законі “Про оподаткування прибутку підприємств”, де
сказано, що фінансовий лізинг ( оренда) – господарча операція суб’єкта
підприємницької діяльності, що передбачає придбання з орендодавцем
матеріальних цінностей за замовленням орендаря з наступною передачею
орендарю права користування такими матеріальними цінностями на строк, не
менший від строку їх повної амортизації ї обов’язковою наступною
передачею права власності на такі матеріальні цінності орендарю.

Оперативний лізинг (оренда) – господарча операція суб’єкта
підприємницької діяльності, що передбачає передачу орендарю права
користування матеріальними цінностями, які належать орендодавцю на
строк, не більший строку їх повної амортизації з обов’язковим
поверненням таких матеріальних цінностей орендодавцю.

В законі України “Про лізинг” такі визначення :
фінансовий лізинг – це договір лізингу, в результаті укладення якого
лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який
амортизується 60 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в день
укладання договору.

Оперативний лізинг – це договір лізингу, в результаті
укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне
користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за
який амортизується 90 відсотків вартості об’єкта лізингу, визначеної в
день укладення договору.

У залежності від обсягу майна, що передається в лізинг, розрізняють:

– чистий лізинг – це лізинг, при реалізації якого основні зобов’язання
по обслуговуванню майна бере на себе лізингоодержувач. Передбачається,
що він сплачує всі податки і збори, здійснює страхування і несе всі інші
витрати, пов’язані з використанням обладнання. Лізингоодержувач
зобов’язаний утримувати об’єкт лізингу в робочому стані, обслуговувати
його і після закінчення строку лізингу повернути лізингодавцю в хорошому
стані з урахуванням нормального зносу. Даний вид лізингу характерний для
фінансового лізингу.

В Україні ще не склалася інфраструктура лізингових
послуг і практично немає таких лізингових компаній, які могли б
забезпечити належне технічне обслуговування об’єктів лізингу. Основні
учасники лізингового бізнесу – банки – також неспроможні справитися з
таким завданням. Відсутність можливості надати сервісні послуги за
лізингом – одна з найслабших сторін вітчизняного лізингового
підприємництва в порівнянні з практикою інших країн. Тому на етапі
становлення лізингового бізнесу в нашій країні лізингоодержувачам
пропонується в основному, чистий лізинг.

– “мокрий лізинг” – це лізинг з повним набором послуг, угоди за яким
передбачають обов’язкове повне технічне обслуговування обладнання, його
ремонт, страхування та інші операції, які бере на себе лізингодавець.
Крім цього, можуть бути запропоновані послуги по підготовці
кваліфікованого персоналу, по маркетингу і рекламі готової продукції,
доставці сировини, необхідної для роботи обладнання.

“Мокрий лізинг” притаманний в основному для оперативного лізингу.
За вартістю це один з найдорожчих видів лізингу. В нашій країні технічна
база для застосування “мокрого лізингу” практично повністю відсутня. В
той же час у ряді випадків лізингодавці ( головним чином іноземні
лізингові фірми) беруть на себе виконання окремих послуг. Це так званий
лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються
лише окремі функції з обслуговування майна.

В залежності від сектора ринку, де здійснюються лізингові операції,
розрізняють:

– внутрінаціональний лізинг, коли всі учасники угоди знаходяться в
одній країні;

– зовнішній (міжнародний) лізинг, коли в лізинговій угоді хоча б одна із
сторін одночасно належить різним країнам. Цей вид лізингу включає також
угоди, що укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї
країни, якщо хоча б одна із сторін здійснює свою діяльність і має
капітал спільно із зарубіжною фірмою ( є спільним підприємством).
Міжнародний лізинг можна розділити на такі види:

– експортний лізинг, коли виробник майна або посередницька фірма продає
його лізинговій компанії, а та, в свою чергу, укладає угоду з
лізигоодержувачем майна, що знаходиться за кордоном;

– імпортний лізинг – це угоди, в яких лізингодавець купує об’єкт лізингу
в іноземної фірми , а потім надає його вітчизняному лізингоодержувачеві;

– транзитний лізинг, при якому майно продається лізинговій компанії з
іншої країни, а вона, в свою чергу,

– укладає угоду з орендарем, що знаходиться в третій країні;

– спеціальний лізинг, пов’язаний із здійсненням великого промислового
будівництва.

За цільовим призначенням лізинг може бути:

– дійсний, якщо при проведенні угоди отримання податкових і
амортизаційних пільг не є головною і визначальною метою. Цей вид лізингу
називають ще нормативним лізингом;

– фіктивний (спекулятивний) лізинг полягає в тому, що угода переслідує
мету одержати високий прибуток за рахунок отримання необгрунтованих
податкових і амортизаційних пільг.

У залежності від способу фінансування розрізняють такі види лізингу:

– лізинг за рахунок власних коштів передбачає використання власного
капіталу для фінансування лізингових програм. Слід вімітити, що придбати
предмет лізингу на власні кошти можуть дозволити собі тільки банки,
великі промислові або спеціалізовані лізингові компанії, що мають
солідний капітал за умови економічної стабільності країни. Число таких
компаній незначне.

Тому найбільш поширеною схемою фінансування є лізинг за рахунок
залучених коштів. Це означає, що лізингові компанії для фінансування
великих і дорогих лізингових проектів змушені вдаватися до позичок.

У країнах з розвиненою економікою при здійсненні угод
такого лізингу лізингодавець, крім доходу у вигляді процентів і швидкого
відшкодування капіталовкладень за рахунок звільнення від оподаткування
амортизаційних відрахувань і процентних платежів у перші роки лізингу,
отримує також винагороду за організацію фінансування.

– роздільний лізинг, або лізинг з частковим фінансуванням
лізингодавцем. Це найскладніший різновид лізингу, оскільки пов’язаний із
залученням різних каналів фінансування і використовується, як правило,
для реалізації дорогих проектів. Особливістю цього лізингу є те, що
лізингодавець, купуючи предмет лізингу, сплачує із своїх коштів не всю
суму, а близько 75-80%. Решту суми він бере як позику в одного або
кількох кредиторів, або дольову участь може мати постачальник.
Виплачується борг по мірі отримання від кількох клієнтів лізингових
платежів протягом усього строку лізингу.

На Заході понад 85% всіх лізингових угод
побудовані на основі роздільного лізингу.* У зв’язку з тим, що в нашій
країні лізинг робить лише перші кроки і лізингові компанії ще фінансово
слабкі, є всі підстави для застосування роздільного лізингу. Крім того,
тут можуть бути вигоди і для банків, оскільки можна скоротити базу
оподаткування за рахунок віднесення відсотків за надану позику на
витрати своєї діяльності.

За характером лізингових платежів розрізняють:

– лізинг з грошовим платежем, якщо всі платежі здійснюються в грошовій
формі;

– лізинг із компенсаційним платежем, коли платежі здійснюються у вигляді
поставки товарів, вироблених на лізингованому обладнанні або у вигляді
надання зустрічних послуг;

– лізинг із змішаним платежем, коли поєднуються нерераховані в перших
двох випадках форми сплати.

У нашій країні лізингіз компенсаційними платежами
використовується в сільському господарстві.

У залежності від наміру учасників лізинг може бути терміновий
(одноразовий, на один строк) і поновлювальний (револьверний) –
продовжується по закінченні першого строку контракту.

Потреба в револьверному лізингу може виникнути тоді,
коли лізингоодержувачеві за технологією послідовно необхідне різне
обладнання. В таких випадках, відповідно до вимог лізингової угоди,
лізингоодержувач по закінченні визначеного терміну отримує право
обміняти орендоване майно на інший об’єкт лізингу.

У залежності від тривалості розрізняють такі види лізингу:

– короткостроковий – до 1 року;

– середньостроковий – від 1 до 3 років;

– довгостроковий – більше 3 років.

Виділяють також внутрішній та міжнародний лізинг.
Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває
внутрішньо- або загальнодержавним. Його суб’єктами є українські
підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські
суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний
та пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем
майна у власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому
власнику. За пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох
суб’єктів лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому
сума інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків
вартості набутого для лізингу майна.

Чинне законодавство України дозволяє здійснювати
міжнародний лізинг. Останній реалізується суб’єктами лізингу, які
перебувають під юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове
майно чи платежі перетинають державні кордони. Інакше кажучи, суб’єктами
міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн. Це дає змогу
вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати свою технічну базу
за рахунок конкурентоспроможного устаткування, транспортних та інших
засобів праці зарубіжного походження.

Лізинг також класифікується як сервісний і зворотній.
Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на
лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого
техніко-економічного старіння (наприклад, комп’ютерно-обчислювальна та
розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо). Суть зворотного
лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного законодавства (Закон
України «Про лізинг») його було названо формою внутрішнього лізингу.
Проте з наукового погляду ( за характером лізингових операцій) його
коректніше буде вважати одним із видів лізингу.

На перший погляд, система лізингових операцій може
здатися досить складною, але вона є відображенням сучасного лізингу,
який спромігся за короткий період пройти від примітивних форм оренди
обладнання до гігантської галузі світового господарства, без якої уже
неможливе існування ринкової економіки.

2.Організаційно-правові основи лізингових угод

Організаційно-правові основи здійснення лізингових
операцій базуються на чинному законодавстві ( Законі України “Про
лізинг” та інших нормативно-правових актах України), а також на
укладених відповідно до цих актів договорах про лізинг ( крім відносин,
урегульованих нормативно-правовими актами про аренду та приватизацію
державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин
між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

Договір лізингу – це угода про встановлення, зміну або припинення
прав і обов’язків двох або декількох осіб. Він визначає найважливіші
умови функціонування сіб’єктів лізингових угод, додержання ними діючих в
країні законів і прийнятих на себе зобов’язань.

Лізингові договірні зв’язки можуть бути двох видів:

прості – коли укладається один договір між двома сторонами;

складні – якщо укладається декілька договорів при участі трьох і більше
суб’єктів.

В залежності від конкретних умов лізингова угода може забезпечуватися
цілим комплексом господарських взаємопов’язаних і взаємообумовлених
договорів (рис. 2.1, додаток 1).

Лізингова угода, як і будь-який господарський договір, виконує ряд
важливих функцій, які можна об’єднати в дві основні групи: загальні і
специфічні. До загальних відносяться такі:

а) ініціативна; д) волевиявлення;

б) координаційна; е) критерії оцінки бізнесу;

в) гарантійна; є) інформаційна;

г) захисна; ж) забезпечення зобов’язень.

Серед специфічних функцій основними є :

а) реалізація лізингового проекту;

б) отримання податкових і амортизаційних пільг;

в) забезпечення свободи вибору сфери бізнесу;

г) узгодження інтересів і дій сторін;

д) закріплення відносин сторін в формі зобов’язань;

е) введення санкцій, що передбачені сторонами.

В загальному вигляді лізингові угоди можуть бути
охарактеризовані за допомогою загальноприйнятої системи ознак (рис.2.2,
додаток 2). Приймаючи до уваги необхідність створення однаково
сприятливих умов для розповсюдження лізингових відносин в різних галузях
виробництва, при розробці і заключені лізингових угод доцільно
керуватися певними принципами:

рівноправність сторін;

автономія волі;

стабільність відносин;

добровільність, свобода договіру;

відповідність сутності лізингу;

зацікавленість сторін;

майнова відповідальність за невиконання;

обов’язковість виконання;

захист слабкої сторони.

В залежності від виду лізингу структура договіру може змінюватися, однак
будь-який лізинговий контракт має включати в себе наступні пункти:

преамбула;

предмет договіру;

права і обов’язки сторін;

умови поставки об’єкту використання і розрахунків;

ризики, гарантії і відповідальність сторін;

право власності і право використання майна;

страхування майна;

форс-мажорні обставини;

загальні положення;

строк дії договіру;

реквізити сторін;

підписи і місцезнаходження сторін;

додатки.

Лізинговий договір вступає в силу з дати підписання
акту прийому обладнання як об’єкта угоди в експлуатацію і діє протягом
встановленого в ньому строку. Після підписання акту прийняття обладнання
в експлуатацію і отримання від постачальника лізингодавцем рахунків за
поставлену продукцію, останній зобов’язується виконати одну із основних
своїх функцій в лізингових відносинах – провести оплату загальної
вартості поставки.

Якщо під час приймання обладнання виявлено дефекти, які можна
усунути, то лізингоодержувач повинен їх перелічити в акті прийняття в
експлуатацію. При цьому в акті вказується термін, не пізніше якого
постачальник повинен усунути перелічені дефекти. Якщо він цього не
зробить, то лізингодавець може вимагати заміни об’єкта лізингу.
Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу рстанньому
розірвати договір купівлі-продажу обладнання. У разі наявності дефектів,
що не підлягають усуненню, лізингоодержувач має право відмовитися
приймати обладнання і повинен у письмовій формі сповістити про це
лізингодавця. Якщо лізингоодержувач незалежно від можливих чинників не
прийняв у зазначені в договорі строки майно і не заявив, що
відмовляється його прийняти через наявні недоліки, які не можна усунути,
майно вважається прийнятим.

Таким чином, підписання акту є важливим моментом лізингової угоди,
тому що з цього моменту розпочинається дія лізингового договору і на
лізингоодержувача переходять деякі права і обов’язки, а саме:

– лізингодавець звільняється від відповідальності перед
лізингоодержувачем за якість і придатність майна, за гарантійні
зовов’язання постачальника, за втрати, що виникають в результаті
використання майна;

– ризик випадкової втрати, псування, крадіжки майна тощо переходить на
лізингоодержувача;

– всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, що дають
можливість прямо пред’явити претензії щодо якості майна, ремонту і його
гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.

У випадку, коли постачальник може запропонувати лізингоодержувачеві
сервісні послуги, між ними окремо укладається договір про технічне
обслуговування переданого в лізинг майна. Передача лізингоодержувачем
своїх прав та обов’язків третій стороні дозволяється лише при згоді
лізингодавця.

В лізинговому договорі вказуються умови доставки
обладнання і порядок відшкодування витрат, пов’язаних із його
транспортуванням до місця доставки, монтажем, пуском і налагодженням.
Спеціальний розділ договору має бути присвячений лізинговим платежам. У
ньому вказується загальна сума лізигових платежів, порядок сплати,
строки, спосіб, санкції при затримці платежів.

У договорі лізингу має бути зазначено, що право
власності на майно протягом дії договору належить лізингодавцеві.
Лізингоодержувач має виключне право користувача об’єктом лізингу і
доходи, отримані в результаті використання майна, належать йому.

Лізингова угода має обов’язково містити розділ ( чи
підрозділ) про страхування. При цьому лізингоодержувач виступає як
страхувальник, а власник ( лізингодавець) – як застрахований, або
правонаступник. Контроль за виконанням умов як лізингової угоди, так і
договору страхування, лізингодавець повинен здійснювати постійно разом
із страхувальником. Це дає змогу аналізувати хід виконання лізингової
угоди, вчасно вносити корективи у дії лізингоодержувача, допомагаючи
йому за непередбачуваних обставин уникати суттєвого збільшення ризику.

Крім того, в договорі вказується характер лізингових ризиків, які
можуть виникнути при експлуатації об’єкта лізингу, і дії сторін при
відшкодуванні можливих втрат. Договором можуть бути передбачені також
домовленості про подання лізингодавцеві фінансової звітності та іншої
інформації, можливість інспекторських перевірок у будь-який слушний час
і таке інше.

Усі суперечності між суб’єктами лізингової угоди, що не
можуть бути розв’язані на основі взаємного погодження, розглядаються
арбітражним судом.

Лізинговий договір вважається припиненням по
закінченню строку його дії, тоді лізингоодержувач має право:

повернути обладнання лізингодавцеві;

поновити лізингову угоду на колишніх умовах;

укласти нову лізингову угоду на інших умовах;

придбати обладнання у власність.

Лізингоотримувач не може відмовитись від лізингу до
закінчення строку угоди за виключенням тих випадків, коли при отриманні
обладнання виявляються недоліки, які не підлягають усуненню. В інших
випадках при скасуванні угоди за ініціативою лізингоодержувача він
зобов’язаний надати лізингодавцеві компенсацію у розмірі всієї суми
закриття угоди.

Лізинговий договір складається у двох ідентичних
примірниках, кожен з яких має однакову юридичну силу. Чим детальніше в
договорі будуть сформульовані проблеми, що викликають сумнів на
початковій стадії його укладання, тим з меншими проблемами доведеться
зіткнутися під час його виконання.

Організацію лізингових операцій схематично зображено
на рис.2.3, додаток 3. У цих операціях беруть участь, як пправило,
п’ять суб’єктів: 1)виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець;
3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа.

3. Методика оцінки ефективності застосування лізингу в процесі
оновлення технічної бази підприємства

Лізинг як особлива форма господарювання здійснює комплексний
вплив на основні складові елементи виробничого процесу: на засоби праці
і на живу працю людини, на ступінь використання техніки і робочої сили.

На поверхні господарського життя ефект лізингу складається з
об’єктивної переваги оперативного використання досягнень
науково-технічного прогресу, збільшення масштабів діяльності, зниження
питомих витрат та інтенсифікації всього виробничого процесу.

В найбільш загальному методологічному відношенні власний
ефект лізингу має щонайменше три особливості.

Перша — мультиплікативність. Виникнувши в результаті застосування
новітньої техніки та перетворення робітника в самостійного
підприємця-власника в момент доцільної діяльності, ефект лізингу
разповсюджується по ланцюгу на всі стадії виробництва, наростає та
примножується по мірі переходу до розподілу, обміну та споживання.

Друга — емерджентність, якісна новизна ефекту лізингової діяльності, в
силу чого величина його значно переважає арифметичну суму результату
звичайної діяльності без залучення додаткових технічних засобів. Такий
ефект є інтегративним ефектом і проявляється не лише локально, але і в
масштабі всієї виробничої системи, збільшуючи її виробничу силу.

Третя — ефект, що отримується, проявляється не лише в процесі
виробництва, але і в соціальній сфері життя і діяльності людей, тобто
він має як економічні критерії, так і соціальні цінності, які
виражаються в підвищенні змістовності праці, усвідомленні робітником
своїх творчих можливостей, зростанні особистих доходів, незалежності
тощо.

В сукупності всі перераховані особливості розкривають
ефект лізингу як своєрідного економічного мультиплікатора, який надає
імпульс розвитку всіх ланок підприємницької діяльності. Якщо перша
особливість відображає динаміку ефекту лізингу, механізм його реалізації
(шляхом помноження), а друга розкриває економічну сутність ефекту як
виявлення нових емерджентних якостей лізингової форми підприємництва, то
третя показує його соціальну спрямованість і тісний зв’язок із
задоволенням особистих, колективних та суспільних інтересів. При цьому
лізингову діяльність можна вважати ефективною: з точки зору особистих
інтересів – якщо вона покращує можливості задоволення матеріальних і
духовних потреб підприємців; з позиції колективних інтересів організації
– якщо забезпечує умови для розширеного відтворення; з точки зору
суспільства – якщо ринок насичується необхідними товарами і від
збільшення масштабів виробництва товарів зростають надходження до
бюджету.

Аналізуючи сильні і слабкі сторони лізингу, можна
зазначити, що він, як форма інвестицій, дає можливість підприємцям
швидше оновлювати матеріально-технічну базу, користуватися новою
технікою та передовою технологією, випробувати нову техніку, покрити
сезонні потреби в спеціальних технічних засобах на час фактичної їх
експлуатації, вона не потребує і обов’язковому порядку негайного початку
платежів за таку форму кредиту. При цьому лізингове майно не
зараховується на баланс лізингоодержувача, тобто не збільшує його
активів і, відповідно, податків. Воно також не включається у
кредиторську заборгованість, тобто його можна вважати позабалансовим
фінансуванням .

Усі витрати на утримання лізингового майна несуть
лізингодавець (за оперативного лізингу) або лізингоодержувач (за
фінансового лізингу). Основні витрати лізингоодержувача складаються із
лізингових платежів за користування об’єктом лізингу. Лізингові платежі
включають:

• амортизаційні відрахування, тобто суму, яка відшкодовує під час
кожного платежу частину вартості об’єкта лізингу, що амортизується
протягом строку, за котрий вноситься лізинговий платіж;

• плату за користування кредитними ресурсами (суму, що сплачується
лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за
договором лізингу);

• комісійну винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно у
відсотках від його балансової або середньорічної вартості;

• відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта
лізингу, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем;

• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. В операціях
міжнародного лізингу сплачуються державне мито, податок на додану
вартість та акцизний збір за ввезення об’єктів лізингу на митну
територію України.

У процесі підготовки та реалізації договору
лізингу можуть застосовуватися (за згодою сторін) кілька методів
обчислення абсолютної величини лізингових платежів, а саме:

• метод фіксованої загальної суми, коли загальна сума лізингових
платежів нараховується однаковими частинами протягом усього строку дії
договору;

• метод авансу, що передбачає попередню виплату авансової суми в
погодженому зі всіма сторонами розмірі, і розподіл решти суми лізингових
платежів (рівномірно або іншим способом) на весь термін чинності
договору лізингу;

• метод мінімальних платежів, за застосування якого загальна сума
лізингового платежу включає такі складові: амортизаційні нарахування від
вартості об’єкта лізингу; плату за позикові кошти; комісійну винагороду;
плату за додаткові послуги лізингодавця; вартість лізингового майна.

Дуже важливим є усвідомлення сутності та дії
економічного механізму лізингових операцій. Ефективність лізингової
діяльності для економіки країни виявляється на багатьох напрямках. У
першу чергу це ефект розширення виробничих потужностей. Лізингове
фінансування придбання машин і обладнання здійснюється в рамках
сукупного інвестиційного попиту, який, в свою чергу, визначається
загальною господарською ситуацією. Але за інших рівних умов він створює
додаткові стимули до накопичення, прискорює процес трансформації
капіталу із позичкового у функціонуючий.

Другий напрямок — сприяння науково-технічному прогресу. Завдяки
лізинговим операціям виробники отримали додатковий канал реалізації
своєї продукції, ефективний засіб прискорення оновлення виробництва, що
особливо важливо для розвитку наукоємних галузей. У той же час лізинг
робить доступнішими багато які види дорогого обладнання. Розширюється
коло їх споживачів за рахунок малого і середнього бізнесу. Досягнення
науки і техніки швидше проникають у господарські структури.

Важливе значення має і підвищення ефективності інвестицій. Як уже
зазначалося, лізинг, сприяючи модернізації виробництва, забезпечує ріст
продуктивності машин і обладнання, а тому відпадає необхідність у
заморожуванні великих коштів. Підприємства можуть придбати обладнання,
орієнтуючись на середню, а не максимальну потребу в ньому.

У зв’язку з тим, що інвестиції, які плануються і реалізуються на основі
лізингу, набувають форми лізингового проекту, його, як і будь-який
інвестиційний проект, потрібно розробляти. Особливо важливо при цьому
правильно оцінити його ефективність.

Для здійснення оцінки лізингового проекту в цілому, використовують
таку нерівність:

Сліз
Список використаної літератури Закон України “Про лізинг” – із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” – від 28 грудня 1994 року. Горемыкин В.А. Основы технологий лизинговых операций. – М: Ось-89, 2000. 46 с. Данилова Л.І. Лізинг як фактор інвестиційного розвитку. – Фінанси України. - №11, 1998. 13-15 с. Зоренко А.С., Резниченко В.Н. Лизинг: возможности и перспективы. // Экономика предприятия. - №4-5, 1999. Карп М.В. Финансовый лизинг на предприятии. – М.: Финансы, Юнити 2000. 56 с. Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України. - №2.-1999. 43 с. Кисіль С. Деякі правові аспекти лізингу в Україні // Український промисловець.-№1, 2000.21 с. Лещенко М.И. Основы лизинг: Учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 2001.- 336 с. – ISBN. Маслов С. Технології фінансування лізингу в Україні // фондовий ринок.- №28, 1999. 26 с. Міщенко В.І.Основи лізингу.- К.: Знання, 1997. 33-36 с. Орлов О.О., Рясних Є.Г. Що заважає розвитку лізингу в Україні // Фінанси України. - №7, 1999.18 с. Додаток 3. Рис. 2.3. Схема організації лізингових операцій. Цифрові позначення на рисунку: 1 – Укладення лізингової угоди. 2 – Подання замовлення на устаткування або інший об’єкт лізингу. 3 – Одержання банківської позики. 4 – Оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу. 5 – Поставка виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу. 6 – Складання акта приймання об’єкта лізингу. 7 – Оплата поставки об’єкта лізингу лізингодавцем. 8 – Укладення договору страхування об’єкта лізингу. 9 – Сплата лізингових платежів. 10 – Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування нею. Додаток 1. Рис.2.1. Система господарчих договорів за лізинговою угодою. Додаток 2. Рис.2.2. Загальна характеристика лізингових угод. ОЗНАКИ КЛАСИФІКАЦІЯ Д * Міщенко В.І. Основи лізингу.-К.: Знання, 1997,с.33, 36. *Калитка Г.Б. Лізинг: реалії, проблеми, перспективи // Фінанси України.- №2. – 1999, с.43. PAGE PAGE 43 Підприємницькі договори Надання оплачувальних послуг Виконання робіт Сукупні Обов’язкові – ті, що опосередковують передачу майна. -залучення коштів -застави -гарантії -доручення -обміну -інші -консульту вання -транспорту вання -доручення -страхування -комплексно го сервісного обслуговування -інші -підряду -технічного обслуговування -капітального ремонту -будівництва -купівлі-продажу -поставки -лізингу Дійсні (породжують бажані наслідки) ЗАКОННІСТЬ Недійсні Каузальні ПІДСТАВА УГОДИ Комутативні – відносини сторін встановлені конкретно ВИЗНАЧЕНІСТЬ ВЗАЄМНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ Консенсуальні – достатньо згоди сторін Формальні – заключені в особливій формі Реальні – після передачі майна, якщо передбачено в угоді МОМЕНТ ВИНИКНЕННЯ ПРАВ Безперечно компенсовані ЗАДОВОЛЕН НЯ СТОРІН Держрегістрація Нотаріальнозавірені Прості Письмові: ФОРМА ЗДІЙСНЕННЯ Довгострокові Середньострокові Короткострокові СТРОК УГОДИ Багатосторонні Двосторонні КІЛЬКІСТЬ СТОРІН 5 8 Страхова установа 9 7 4 Виробник (продавець) 6 1 2 3 Лізингоодержувач 10 Лізингодавець Комерційний банк

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020