Розвиток інформайційної системи підприємства
Традиційне використання інформаційних технологій (ІТ) з метою
автоматизації трудомістких процесів обробки даних фінансового характеру
сформувало стереотип у сприйнятті ІТ як додаткового засобу, що підвищує
зручність і швидкість виконання деяких другорядних функцій. В сучасних
умовах трансформації бізнесуі усвідомлення цінності накопичених знань
роль інформаційних технологій кардинально змінюється. Виникає потреба в
інформаційних технологіях у таких сферах, що не належать до фінансової:
взаємодія з клієнтами, управління матеріальними запасами, виконання
замовлень, управління людськими ресурсами, маркетинг, оперативне
управління підприємством, продажі, а також багато інших. Інформаційні
системи перетворюються на інструмент підвищення ефективності управління
і створення нових конкурентних переваг.
При очевидності позитивних тенденцій в розумінні можливостей
інформаційних технологій накопичений досвід їх втілення і використання у
діяльності підприємств свідчить, що далеко не всі проекти автоматизації
є успішними в плані відповідності термінам, бюджетам і початковій меті.
Більшість сучасних інформаційних систем залишаються дорогими в
проектуванні і реалізації, вимагають більше часу в розробці, ніж це
необхідно, часто не задовольняють повністю потреби підприємства, і,
отже, через певний час потребують модернізації у зв’язку з моральним і
фізичним старінням окремих компонентів.
Досягнення ефекту від інформатизації з метою подальшого успішного
розвитку підприємства потребує чіткого уявлення перспективних напрямків
розвитку як бізнесу, так і інформаційних систем.
Найпоширенішим підходом до розвитку ІТ на українських підприємствах є
планування збільшення потужностей програмних і технічних засобів без
чіткого визначення мети інформатизації щодо бізнесу підприємства.
Вживання такого підходу призводить до незадоволення користувачів і
керівництва підприємства наявним станом інформаційного забезпечення. З
метою випередити своїх конкурентів деякі підприємства впроваджують у
свою діяльність самі останні досягнення в галузі ІТ. Такий підхід може
виявитися досить ризикованим і дорогим в реалізації, оскільки не
враховує реальної потреби у нових технологіях. В деяких західних країнах
на початку і середині 90-х років набув широкого розповсюдження ще один
підхід, сутність якого полягає у виявленні тих сфер діяльності
підприємства, які потребують першочергової автоматизації. Бажаний ефект
при даному підході досягається лише при урахуванні вимог і перспектив
розвитку бізнесу. Розгляд виявлених проблем доводить необхідність
забезпечення постійної відповідності рівня розвитку інформаційних систем
підприємства і вимог бізнесу. Розв’язання цих проблем потребує розробки
або актуалізації ІТ-стратегії.
Через розбіжності у визначенні ІТ-стратегії існують значні варіації щодо
змісту документа, який описує ІТ-стратегію. Одні автори пропонують
включити до складу документа низку архітектурних питань, включаючи
устаткування, комунікації і операційні системи. Альтернативна думка
полягає в тому, що для підприємств зі стабільним бізнесом ІТ-стратегія
цілком може уміщатися на одній сторінці тексту. Але, безумовно,
загальновизнаною є визначальна роль бізнес-стратегії підприємства, та
необхідність удосконалення процесів розробки ІТ-стратегії [9].
У найбільш широкому розумінні, IT-стратегія – це частина загальної
стратегії розвитку підприємства. В ІТ-стратегії надаються засоби
поліпшення бізнес-процесів підприємства і одержання додаткового прибутку
на основі найактуальніших технологій на даний момент для даного бізнесу.
З позицій сучасного менеджменту стратегія визначається як управлінський
план, спрямований на зміцнення позицій підприємства, задоволення потреб
його клієнтів і досягнення певних результатів діяльності [1]. Головною
задачею розробки стратегії підприємства є досягнення конкурентних
переваг і рентабельності. В найзагальнішому вигляді стратегія припускає
наявність бачення, мети і визначення обмеженого набору шляхів і засобів
її досягнення. Відповідно ІТ-стратегія визначає загальний напрям змін
стану інформаційної системи, засоби підтримки і розвитку інформаційних
технологій, які сприятимуть реалізації його загальної стратегії,
відповідні допустимі межі (зокрема, фінансові або ресурсні обмеження) і
принципи вибору оптимального маршруту перетворень.
Стратегія розвитку інформаційної системи визначається цілями її
функціонування, існуючими можливостями і обмеженнями підприємства. Це
підтверджує, що стратегія бізнесу і стратегія розвитку інформаційної
системи є взаємозалежними та взаємодоповнюючими інструментами управління
підприємством [2].
В сучасній літературі надається огляд зарубіжної практики формування
ІТ-стратегії як засобу переміщення підприємства (включаючи інформаційні
системи, ІТ-інфраструктуру і ІТ-підрозділи управління нею) з поточного в
необхідний майбутній стан. При цьому цей досвід намагаються співвіднести
з вітчизняною практикою розробки автоматизованих інформаційних систем
згідно державним стандартам [3_ 10].
Проблеми розробки і впровадження інформаційних систем у діяльність
підприємств мають віддзеркалення також у наукових працях в галузі
прикладних інформаційних технологій.
Традиційно питаннями проектування та розробки інформаційних систем
займаються фахівці в галузі інформаційних технологій. Тому до недавнього
часу задача сприймалася з технічної і технологічної точки зору. Існуюча
теорія проектування автоматизованих інформаційних систем хоча і
підкреслює важливість фази виявлення вимог до автоматизованої
інформаційної системи, виходить з припущення, що цілі, бажаний стан
об’єкта автоматизації, а, значить, і вимоги до майбутньої інформаційної
системи відомі замовнику до початку проекту [11]. Розробнику необхідно
сформулювати, зафіксувати і схвалити їх у замовника у ході
системно-аналітичного обстеження підприємства. Це положення
закріплюється як базове у всіх навчальних програмах підготовки
фахівців-проектувальників. Замовник не наполягає на включенні в проект
стратегічних бізнес-вимог, а проектувальник не формулює постановку
задачі як стратегічне бізнес-рішення. Тому при проектуванні
автоматизованої інформаційної системи учасники проекту, як правило,
орієнтуються на вирішення операційних проблем бізнесу. Як наслідок,
підприємства одержують низку несумісних систем, які неможливо привести у
відповідність, інтегрувати або оптимізувати. Рішення виникаючих проблем
можливе тільки на основі інтеграції знань в галузі прикладних
інформаційних технологій і підходів та засобів менеджменту.
Постановка проблеми. В сучасних умовах у вітчизняних підприємствах немає
надійного і разом з цим простого і доступного методичного інструментарію
щодо розвитку інформаційних систем. Метою статті є пошук шляхів та
засобів, які сприятимуть гармонійному розвитку як інформаційних систем,
так і всього підприємства.
Викладеня основного матеріалу. Стратегія розвитку інформаційних систем
ґрунтується на загальній стратегії розвитку підприємства, яка визначає
справжні і майбутні види діяльності, типи продукції, що випускається,
обсяги випуску, ринки, на яких працює підприємство, його частки на цих
ринках, організаційну і територіальну структуру і конкретизує положення
загальної стратегії з погляду інформаційних технологій. У свою чергу,
ІТ-стратегія містить основні положення використання ІТ в бізнесі
підприємства. Вона визначає, яким чином буде підтримана задана стратегія
розвитку підприємства засобами ІТ.
ІТ-стратегія є складовою частиною корпоративної стратегії підприємства
поряд з комерційною, логістичною, маркетинговою і виробничою
стратегіями. її відмінність від решти стратегій полягає в тому, що
ІТ-стратегія є більшою мірою наслідком формування вимог бізнесу,
уявленням про шляхи їх реалізації з погляду управлінської і
інформаційної підтримки.
У визначенні місця і ролі ІТ-стратегії існують розходження, тому до іі
складу висуваються різні вимоги. З позицій окреслених вище вимог
найбільш обґрунтованою є запропонована Gartner схема, відповідно до якої
у ІТ-стратегії розглядається розвиток таких п’яти компонент
інформаційної системи: інфраструктури, сервісів, додатків, інтеграції
бізнес-процесів і сорсингу. Ці п’ять складових можуть бути
«спроектовані» в дві компоненти ІТ-стратегії – прикладні системи і
сервісні операції. Перша з цих компонент пов’язана з розробкою і
функціонуванням додатків, тому до її складу слід віднести портфель
додатків, інтеграцію бізнес-процесів і сорсинг. Друга компонента
пов’язана з виконанням операцій і містить такі складові: інфраструктура,
сервіс і знову-таки сорсинг. При цьому область сорсинга є спільною,
оскільки вона визначає компетентність і доступність внутрішнього і
зовнішнього персоналу, що бере участь у виконанні обох компонент [3].
Акцентуючи увагу саме на розвитку інформаційної системи підприємства,
складові ІТ-стратегії слід перегрупувати таким чином: інформаційні
системи (прикладне програмне забезпечення), ІТ-інфраструктура
(комп’ютери, телекомунікації, системне програмне забезпечення),
ІТ-підрозділ і управління ним (цілі і задачі підрозділу, оргструктура,
методи управління персоналом і інше).
Окрім того ІТ-стратегія повинна відображати поточний стан інформаційних
систем підприємства з урахуванням сильних і слабких сторін, їх майбутній
стан, кошти, необхідні для реалізації стратегії і досягнення
стратегічних цілей розвитку бізнесу, план переходу із поточного стану в
майбутній.
о упровадження інформаційних систем і організаційних перетворень
ІТ-підрозділу, які необхідні для переходу з поточного стану в майбутній:
цілі і терміни реалізації цих проектів і заходів, необхідні людські і
матеріальні ресурси, бюджети. З метою зменшення формальності в
ІТ-стратегії слід позначити внутрішні і зовнішні чинники, що впливають
на реалізацію ІТ-стратегії. Це дозволить оцінити ризики, пов’язані з
досягненням стратегічних цілей підприємства у сфері ІТ, та передбачити
сукупність контрзаходів щодо їх зменшення, позначити проміжні терміни
проведення аналізу ходу реалізації стратегії і її коректування.
Для того, щоб ІТ-стратегія відповідала бізнес-стратегії з урахуванням
висунутих вимог, в ній мають бути визначені:
стратегічні цілі підприємства;
опис і аналіз поточного стану інформаційних систем і технологій
підприємства; оцінка ролі інформаційних технологій в діяльності
підприємства;
прийнята архітектура всіх бізнес-процесів підприємства (бізнес-модель
верхнього рівня);
розриви в інформаційній підтримці бізнес-процесів;
високорівневі вимоги до цільової інформаційної системи, структуровані за
функціональними напрямками;
вибраний шлях побудови цільової інформаційної системи; модель
бізнес-процесів підприємства, яка має бути;
концептуальна архітектура цільової інформаційної системи: архітектура
даних та додатків, інформаційно-технологічної інфраструктури,
ІТ-підрозділу і управління ним;
узагальнений опис набору стратегічних проектів переходу щодо цільової
інформаційної системи з оцінкою етапів, потрібних ресурсів і результатів
етапів; можливі ризики і альтернативні варіанти розвитку ІТ.
Дослідженнями виявлено, що в сучасних умовах при проектуванні
інформаційних систем все більшу увагу привертає архітектурний підхід
[6].
Архітектурний підхід – це відносно нова концепція розробки складних
систем, що визначається як підхід до розробки архітектури інформаційних
систем, підтримуючих життєдіяльність підприємства, який передбачає
спільний взаємозв’язаний і злагоджений розгляд функцій підприємства,
середовища його діяльності, інформаційно-комунікаційної інфраструктури,
а також різних аспектів створюваної системи, що характеризують її
подання як сукупність додатків і інформаційних ресурсів, втілених
технологічними рішеннями [5, 6].
Існує ряд стандартів в області моделювання архітектури інформаційних
систем (ISO, IEEE, Open Group і т.д.). Одним з таких підходів є модель
Захмана, яка вперше була розроблена саме щодо проектування інформаційних
систем. Розробка архітектури інформаційної системи за Захманом є
сукупністю процедур, що складаються з відповідей на запитання: що, як,
де, хто, коли і навіщо на шести рівнях, кожному з яких відповідає рядок:
намір (scope), модель підприємства (Enterprise Model), розробка моделі
системи (system model), розробка технологічної моделі (technology
model), компоненти (components), оцінка функціонування (functioning
system) [4].
Аналіз принципів побудови моделі Захмана дозволяє зробити висновок, що
проект роботи над створенням архітектури інформаційної системи включає
рішення таких задач:
визначення і обґрунтовування мети проекту;
виконання кроків, пов’язаних з ініціацією процесу розробки архітектури
інформаційної системи;
визначення існуючого стану архітектури (“as is”) для кожної вибраної
області (домена);
визначення цільової архітектури;
аналіз розбіжностей між поточним і бажаним станом;
розробка плану переходу;
підтвердження (перевірка) досяжності – чи можна насправді досягти
кінцевого стану з даного початкового стану з урахуванням існуючих
обмежень; виконання наміченого плану.
Співставлення архітектурної моделі Захмана та змісту ІТ-стратегії
доводить, що стратегія нерозривно пов’язана з архітектурою, оскільки, з
одного боку, стратегія визначає загальні напрями розвитку архітектури, а
з іншого – архітектура існуючої системи неявно визначає множину
стратегій розвитку ІТ.
Стратегія має більш загальний характер, не так детально розглядає окремі
аспекти, як архітектура. На відміну від архітектури, стратегія триває в
часі. На осі часу архітектура відображає якийсь конкретний момент, а
стратегія – період. Можна сказати, що стратегія окреслює послідовність
перетворення архітектури в часі. При тому кожна конкретна архітектура в
цій послідовності розглядається не детально, а тільки у загальних рисах.
Однак, ІТ-стратегія не зводиться тільки до визначення послідовності
перетворень архітектури інформаційної системи. Опис в ІТ-стратегії
процесу розвитку архітектури інформаційної системи в часі потребує
подання загального напрямку цього розвитку, розробки принципів розвитку,
визначення критеріїв досягнення заданої мети і необхідних ресурсів.
Аналіз і формалізація зв’язків дає змогу визначити залежні компоненти і
сформувати ІТ-стратегію підприємства, грунтуючись на бізнес-стратегії і
архітектурі інформаційної системи .
Одним із важливих питань при формуванні стратегії розвитку інформаційної
системи є виявлення проблемних зон в області існуючих ІТ. З цією метою
розглянемо три верхніх рядки таблиці моделі Захмана, які відповідають
самим загальним уявленням і надають достатньо широке бачення існуючого
оточення, планів та цілей. Верхній рядок відповідає рівню інтересів
вищого керівництва. Документи, що складаються на цьому рівні, є якомога
менш технічними, від них не потрібна повнота. Другий рівень відповідає
інтересам бізнес-менеджерів і власників процесів. На цьому рівні
надається опис функціональності в розумінні замовника. Третій рівень –
той, на якому бізнес-менеджери, бізнес-аналітики і менеджери, що
відповідають за ІТ, повинні працювати разом. На даному рівні поєднуються
уявлення замовника і глобальне бачення проблеми.
Оцінимо кожний елемент із зазначених рядків таблиці в трьох аспектах:
рівень існуючої підтримки ІТ, задоволеність, критичність підтримки.
Оцінку рівня підтримки ІТ слід здійсняти як за рівнем автоматизації, так
і за рівнем інфраструктурної підтримки системи автоматизації. Оцінку
задоволеності існуючою підтримкою пропонується розглядати як з погляду
учасників бізнес-процесів, так і їх власників. Оцінку критичності слід
розглядати як за часовим аспектом (наприклад, в рамках існуючого
положення справ і в рамках стратегії розвитку підприємства), так і за
ступенем критичності для бізнесу (наприклад, критично важливі або
важливі, але не критичні).
Формалізовані оцінки слід звести до таблиці, аналіз якої дозволить
виявити проблемні зони в сфері існуючих інформаційних систем, охоплюючи
всі аспекти управління і використання ІТ, а також визначити
пріоритетність задач, які потребують зміни стану інформаційної системи.
Висновки.Аналіз існуючих інформаційних систем управління підприємствами
підтвердив, що їх використання за традиційними методиками призводить до
низки проблем. ІТ-стратегія – це альтернатива стихійної, безсистемної
автоматизації. ІТ-стратегія дає керівникам підприємств відповідь на
питання, яким чином можна використовувати інформаційні технології для
розвитку бізнесу підприємства, які ресурси для цього потрібні, що і в
якій послідовності потрібно зробити. Наявність такого цілісного
довгострокового плану дозволяє оптимізувати витрати на розробку,
впровадження і експлуатацію інформаційних систем, звести до мінімуму
ризик закриття тих або інших проектів через внутрішні зміни на
підприємстві, а також оптимізувати чисельність і структуру
ІТ-підрозділу.
Ефективне планування і реалізацію ІТ-стратегії сьогодні доцільно
зв’язувати з використанням архітектурного підходу, який дозволяє
узгодити різні точки зору на систему відповідно до стратегії розвитку
підприємства. Архітектура інформаційної системи, побудована за моделлю
Захмана, є основою для розробки ІТ-стратегії. Технічні інструменти, яки
використовуються проектувальникам при моделюванні інформаційної системи,
можуть бути застосовані як інструментарій розробки ІТ-стратегії
бізнес-аналітиками.
Інтеграція стратегічного підходу в управлінні підприємством і
архітектурного підходу щодо проектування інформаційних систем дозволяють
сформувати особливий світогляд, інтегруючий в єдине ціле всі аспекти
інформаційних технологій і бізнесу. Такий підхід буде сприяти
гармонійному розвитку як інформаційних систем, так і всього
підприємства.
Послідовність етапів розробки ІТ-стратегії включає збір
бізнес-інформації, інформації про стан справ в області ІТ, формулювання
і виконання списку ІТ-проектів, оновлення стратегії з урахуванням нової
інформації. Більш детальна картина процесу розробки і реалізації
стратегії з використанням моделі Захмана заслуговує подальшого
дослідження.
Література:
1. Томпсон А., Стрикленд А. Стратегический менеджмент – М.: ИНФРА-М,
2000. – 412 с.
2. Бузмаков В.И, Мартынович А.М. Стратегия развития информационной
системы управления //Корпоративные системы. – 2004. – №1. – С. 12-18.
3. Данилин А., Слюсаренко А. Архитектура и стратегия. «Инь» и «Янь»
информационных технологий предприятия. – М.: Интернет-Университет
информационных технологий, 2005. – 504 с.
4. Sowa J. F, Zachman J. A. Extending and Formalizing the Framework for
Information System Architecture //IBM System Journal, 1992. – vol. 31, №
3. – P. 590-616.
5. Калянов Г.Н. Построение архитектуры предприятия // Корпоративные
системы. – 2005. – №3. – С. 9-12.
6. Степанова О.М., Велігура А.В. Використання архітектурного підходу для
проектування інформаційних систем.//Вісник Східноукраїнського
національного університету імені В. Даля.-2008. – №3(121). – С.86-92.
7. Аналитический отчёт “Стратегические цели предприятий и ИТ” //
raexpert.ru/researches/strategy/
8. Бизнес-стратегии и ИТ-стратегии в Украине //
supremum.com.ua/content-16.html
9. Некрасова Е. Стратегический документ //
cio-world.ru/analytics/comments/25096
10. Михайлов А.Г. Семь подходов к разработке ИТ-стратегии
//osp.ru/cio/2004/02.html
11. Вендров А.М. Проектирование программного обеспечения экономических
информационных систем. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 352 с.
12. Економіка. Менеджмент. Підприємництво: Збірник наукових праць. № 20,
2008 рік, с.23-28
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
