12.2. РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ (1-а частина)

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня і
динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати праці,
обсяг випуску продукції тощо. Тому планування трудових показників
починається з планування продуктивності праці.

Для розроблення плану продуктивності праці необхідно мати план
організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робочого
часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу у звітному
періоді на основі фотографій і самофотографій робочого дня, або дані
табельного обліку.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:

• аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому періоді;

• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточному періоді;

• розроблення плану заходів щодо використання виявлених резервів;

• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на підвищення
продуктивності праці;

• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівнюючи середній
виробіток на одного працівника в плановому періоді з аналогічними
показниками базисного періоду.

Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки планових і
фактичних показників, виконання плану з виробітку на одного працюючого і
на одного робітника, а також визначення зміни виробітку порівняно з
попереднім періодом, установлення частки приросту випущеної продукції у
результаті підвищення продуктивності праці тощо.

У процесі аналізу виявляються резерви можливого підвищення
продуктивності праці в плановому періоді. Тому розроблення плану
заходів, спрямованих на використання виявлених резервів, має вирішальне
значення для виконання плану підвищення продуктивності праці. Успіх
залежить від того, наскільки забезпечено його виконання необхідними
ресурсами, які намічені виконавці, строки виконання тощо. Визначаючи
вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва, розраховують
приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

 

де ??пр — частка приросту обсягу продукції в результаті зростання
продуктивності праці,

?? — приріст чисельності працюючих, %;

?Q — приріст обсягу продукції, %.

Наступний етап аналізу — визначення впливу факторів на зростання
продуктивності праці. На підприємствах широко використовуються індексний
і кореляційно-регресійний методи.

Суть першого методу полягає у виявленні впливу кожного фактора на
загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв’язку
величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких
співмножників:

П = г · с · д · у,

 

де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на
одного працівника,

грн.;

г — середній годинний виробіток одного робітника, грн.;

с — середня тривалість робочого дня, год.;

д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника,
дні;

у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників
промислово-

виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього годинного виробітку на середню тривалість
робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на
середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну
(місячну, квартальну) продуктивність праці одного робітника.
Перемноживши останню величину на частку робітників у середньообліковій
чисельності промислово-виробничого персоналу, визначають рівень
продуктивності праці на одного працівника.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами: фактора г:
відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників.

За допомогою кореляційно-регресивного аналізу продуктивності праці
установлюється характер і ступінь залежності між рівнем продуктивності
праці та факторами, що впливають на її величину.

Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у визначенні
впливу одного фактора на продуктивність праці.

Приклад. Визначити взаємозв’язок між коефіцієнтом механізації— факторна
ознака х і рівнем продуктивності праці — результативна ознака по окремих
цехах машинобудівного підприємства за даними табл. 12.1.

 

Таблиця 12.1

Взаємозв’язок між коефіцієнтом механізації та рівнем продуктивності
праці

Номер цеху

Коефіцієнт механізації праці (х), %

Продуктивність праці (у), тис. грн.

ху

х2

у2

1

36

8,0

288

1296

64

2

34

8,4

285,6

1156

70,56

3

41

9,1

373,1

1681

82,81

4

52

10,1

525,2

2704

102,01

5

58

10,8

626,4

3364

116,64

6

61

11,1

677,1

3721

123,21

7

66

11,7

772,2

4356

136,89

8

69

12,6

869,4

4761

158,76

9

????????????????????????????????

п=10

560

107,6

6262,3

33268

1187,78

Для визначення ступеня щільності зв’язку розраховуємо коефіцієнт
лінійної кореляції:

 

 

Коефіцієнт лінійної кореляції свідчить про те, що ступінь щільності
залежності між ознаками високий, характеризується прямолінійним
характером підвищення продуктивності праці і перебуває в прямій
залежності від підвищення рівня механізації праці.

У зв’язку з тим, що коефіцієнт кореляції розрахований на основі
невеликої кількості вихідних даних, перевіряємо його вірогідність за
допомогою t- критерію Стюдента:

 

Оскільки величина t- критерію значно більша від 3, коефіцієнт лінійної
кореляції визнано істотним.

Визначимо, як у середньому зміниться виробіток продукції на одиницю
свого натурального виразу, якщо підвищиться рівень механізації праці.

Оскільки зв’язок ознак, які вивчаються, лінійний, виразимо їхню
залежність рівнянням прямої:

у = а0 + а1х.

 

Щоб знайти невідомі параметри a0 і a1 розв’яжемо систему двох нормальних
рівнянь:

 

 

У нашому прикладі:

 

За допомогою визначників розв’яжемо систему рівнянь:

 

 

Отже, залежність між рівнем продуктивності праці і коефіцієнтом
механізації можна виразити рівнянням прямої лінії регресії:

у = 3,813 +0,124x.

 

Коефіцієнт регресії а1 = 0,124 свідчить про те, що підвищення на 1%
коефіцієнта механізації праці сприяє підвищенню продуктивності праці на
0,241 тис. грн.

Визначаємо коефіцієнт еластичності:

 

Таким чином, якщо коефіцієнт механізації праці збільшиться на 1%,
продуктивність праці підвищиться на 0,59%.

Вивчаючи залежність продуктивності праці від низки факторів х1, х2, х3,
…, хп, розв’язуємо рівняння множинної регресії:

у = а0 + а1х1 + а2х2 + … + апхп.

12.2. РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ (2-а частина)

0, а1, а2.

 

Приклад. Денний виробіток у, кваліфікація х1 стаж роботи на даному
підприємстві х2 (табл. 12.2). Визначити залежність виробітку від цих
факторів.

 

За даними таблиці система нормальних рівнянь буде така:

 

 

Розв’язання цієї системи рівнянь дає такі результати

 

 

Таблиця 12.2

Залежність денного виробітку від кваліфікації робітників і стажу їх
роботи

Табельний номер робітника

Денний виробіток деталей, шт,(у)

Тарифний розряд,

(х)

Стаж роботи, років,

(х2)

х12

х1х2

ух1

х22

ух2

у2

1

13

2

3

4

6

26

9

39

169

2

15

4

2

16

8

60

4

30

225

3

23

5

4

25

20

115

16

92

529

4

18

3

10

9

30

54

100

180

324

5

16

6

18

36

108

96

324

288

256

6

24

4

15

16

60

96

225

360

576

7

20

3

4

9

12

60

16

80

400

8

19

4

6

16

24

76

36

114

361

9

15

2

2

4

4

30

4

30

225

10

15

2

1

4

2

30

1

15

225

Е

178

35

65

139

274

643

735

1228

3290

 

Звідси:

Рівняння множинної регресії:

у =13,9+ 0,997х1+0,0816х2.

 

Визначаємо коефіцієнт множинної кореляції, що характеризує показник
ступеня щільності зв’язку, який вимірює залежність між продуктивністю
праці і сукупністю факторів, що її визначають:

 

де — розрахункова продуктивність праці, одержана підстановкою у
рівняння регресії

дійсних значень факторів по і-й одиниці спостереження.

Коефіцієнт множинної кореляції в нашому прикладі обчислимо за формулою:

 

 

Це свідчить про тісний зв’язок між кваліфікацією робітників стажем
роботи і денним виробітком.

У процесі розроблення плану важливо правильно визначити також очікуваний
рівень продуктивності праці в поточному періоді Це необхідно робити
приблизно за півроку до початку планового періоду.

Якщо фактичний рівень виявиться нижчим очікуваного, то в плановому
періоді необхідно виконати не тільки план підвищення продуктивності
праці, а й невиконану частину завдання попереднього періоду. При
заниженні планового завдання воно не стимулюватиме колектив підприємства
у використанні всіх резервів підвищення продуктивності праці.

Попередня глава   Зміст   Наступна глава

Похожие записи