Реферат на тему:

Проблеми фінансового планування та бюджетування

Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення
господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб’єкта, є його
візитною карткою. Тому однією з найважливіших проблем на підприємствах є
недостатня ефективність та організація управління фінансовими ресурсами,
що, в першу чергу, пов’язано з недостатнім розвитком та впровадженням
фінансового планування.

В сучасних умовах підприємства самостійно формують мету та завдання,
розробляють стратегію і політику свого розвитку, вишукують необхідні для
їх реалізації засоби як матеріальні, так і фінансові, вирішують безліч
структурних питань, у тому числі і такі, як створення, ліквідація,
злиття чи навпаки поділ на структурні підрозділи та філії, здійснюють
реорганізацію та перебудову організаційної структури управління тощо.
Тому розуміння сучасних концепцій управління та уміння використовувати
їх у реальній практиці є основою формування управлінської культури та
заставою стабільного існування підприємства. При цьому головними
показниками поліпшення стабільності підприємства стають скорочення
нераціональних витрат та зростання прибутку.

За таких умов гостро зростає необхідність розробки нових підходів в
системі планування, що в першу чергу проявляється в розробці системи
бюджетування на підприємствах. Фінансовому плануванню та бюджетуванню
відводиться особлива роль, оскільки воно пов’язане з ресурсним чинником
– формуванням, розміщенням і використанням фінансових ресурсів та
отриманням прибутку на вкладений у господарську діяльність капітал [1].

Відомо, що за радянських часів до планування і прогнозування
застосовувався жорсткий централізований підхід та мала місце добре
відпрацьована система виробничих планів. Разом з тим, планування
виробництва це лише складова більш значного планування – фінансового.
Оскільки в сучасних умовах кожне підприємство, незалежно від
оргагнізаційно-правової форми та форми власності, має керуватися у своїй
діяльності принципами самоокупності та самофінансування, обґрунтованість
формування фінансових планів та ефективність використання фінансових
ресурсів стає все більш актуальною проблемою.

При цьому основною метою фінансового планування стає забезпечення
фінансових та матеріальних можливостей для успішної господарської
діяльності, і в кінцевому підсумку – досягнення прибутковості всіх видів
діяльності підприємства [2].

Питання фінансового планування досліджувалися багатьма економістами та
науковцями, серед яких Р.А. Славюк, Г.О. Партін, А.Г. Загородній, А.М.
Ковальова, М.Г. Лапуста, Л.Г. Скамай, В.М. Гриньова, В.О. Каюда та інші
[6].

Трансформація народногосподарського комплексу України відповідно до
вимог ринкової економіки викликала серйозні зміни усієї фінансової
системи і, головне, її основних ланок – фінансів підприємств.

Але наслідки реформ в Україні спричинили неоднозначний вплив на стан
промислових підприємств. Окремим із них удалося адаптуватися до
ринкового середовища, для інших нові методи господарювання виявилися
настільки складними, що призвели до їх збитковості й навіть банкрутства.
Статистика свідчить, що від 35 до 80 % підприємств виявилися нездатними
нормально функціонувати і знайти своє місце на ринку.

Найбільше впливають на погіршення фінансового стану вітчизняних
підприємств ті обставини, що більшість з них надлишково енергомісткі та
утримують складну виробничу та соціальну інфраструктуру. Виробництво
традиційно орієнтується на досягнення обсягів, а не якості продукції,
відсоток відходів значний, а схем їхньої переробки немає. Але головним
недоліком у діяльності підприємств є відсутність орієнтації на кінцевий
результат, що повинно забезпечуватися впровадженням фінансового
планування і контролю.

Проблеми, пов’язані з організацією системи фінансового планування на
сучасних українських підприємствах, можна згрупувати за ступенем
важливості:

— нереальність фінансових планів;

— оперативність складання планів;

— прозорість планів для керівництва;

— відрив довгострокових планів від короткострокових;

— реалізація планів;

— комплексність.

Майже третина проблем пов’язана з нереальністю фінансових планів, що
викликано, як правило, необґрунтованими даними щодо збуту, великої
питомої ваги коштів у розрахунках, заниженими термінами погашення
дебіторської заборгованості, надмірними потребами у фінансуванні.

Іншою проблемою є оперативність складання планів. Економічні служби й
досі готують значну кількість непридатних для фінансового аналізу
документів, а відсутність чіткої системи підготовки і передачі планової
інформації з відділу до відділу, недостовірність інформації призводять
до того, що навіть добре опрацьований план стає непотрібним, бо
спізнюється до планового терміну.

Дві попередні проблеми неминуче викликають третю – «непрозорість» планів
для керівництва. Це природний наслідок відсутності чітких внутрішніх
стандартів формування фінансових планів. Дуже важливо, щоб укладачі
бюджету брали участь у прийнятті його остаточного варіанта, а керівник
не переглядав бюджету без ретельного аналізу міркувань підлеглого.

Порушення послідовності операцій планування може призвести до відриву
довгострокових фінансових планів від короткострокових. Останні
формуються за своїми законами і потребують розділу дефіцитних оборотних
коштів підприємства за напрямками і проектами. Звичайно, зараз є
підприємства, де ця проблема значною мірою розв’язана, але для більшості
з них вона й надалі залишається актуальною.

Існує ще дві проблеми – реалізація планів та їх комплексність. Під
реалізацією планів маємо на увазі ступінь їх виконання з точки зору
забезпечення необхідними фінансовими і матеріальними ресурсами,
відсутність дефіцитів. Комплексність планів означає, що крім фінансових
розділів плану за доходами і витратами, необхідні також реальні плани за
прибутками та збитками, рухом заборгованості, плановим балансом. Усі
вони повинні складатися у формі, зручній для керівників.

Крім того, доцільно використовувати інструменти факторного аналізу, щоб
оцінити можливі варіанти розвитку подій при зміні ключових планових
показників. Для більшості українських підприємств такими показниками під
час складання річного плану є виручка, собівартість і прибуток. Водночас
не аналізуються такі показники, як рентабельність власного капіталу,
рентабельність активів, оборотність активів, запас фінансової міцності,
темпи економічного зростання компанії.

Дуже часто на підприємствах не формується плановий баланс і не
аналізується його структура, не прогнозується динаміка зміни фінансової
стійкості й ліквідності. Відсутність такого аналізу на етапі
довгострокового планування істотно знижує його ефективність як
інструменту управління підприємством. Фінансовий план лише тоді стане
реальним інструментом управління компанією, коли його виконання можна
буде оперативно контролювати.

|

~

~

a

Створення надійної і гнучкої системи управління фінансами, спрямованої
на вирішення питань бюджетної, кредитної та інвестиційної політики дасть
змогу підприємствам суттєво підвищити ефективність діяльності [3].

Найважливішим елементом забезпечення фінансової стійкості підприємства у
короткостроковому періоді є його система бюджетування. Бюджетування на
підприємстві виражає основний зміст сучасної технології фінансового
планування. Воно забезпечує можливість в єдиному інформаційному форматі
розробляти і контролювати виконання плану, оперативно оцінювати
відхилення фактичних показників від планових. Цей процес оперативного
прийняття управлінських рішень і коригування поточних дій виражає
основну вимогу до ефективності системи управління фінансами у
динамічному економічному середовищі.

Отже, процес бюджетування – це цикл із прямим (від розробки стратегії до
складання планів і контролю за їх виконанням) і зворотним (від оцінки
результатів виконання до коригування планів) зв’язками. Кінцевим
результатом процесу планування є розроблена система довгострокових,
поточних і оперативних планів. План включає основні параметри діяльності
підприємства в цілому, його підрозділів і філій, які мають бути
забезпечені фінансовими ресурсами до кінця планового періоду.

Фінансове планування у формі бюджетів забезпечує такі переваги:

— за умов щомісячної розробки бюджетів структурних підрозділів
підприємства більш реальним стає визначення обсягів та структури доходів
і витрат;

— зменшуються витрати робочого часу персоналу економічних служб
підприємства за рахунок мінімізації кількості показників бюджету;

— значну самостійність отримують структурні підрозділи у витратах коштів
на оплату праці в межах затверджених бюджетів;

— раціонально використовуються фінансові ресурси підприємства.

При складанні бюджетів структурних підрозділів і служб підприємства
доцільно дотримуватися принципу декомпозиції. Цей принцип полягає в тім,
що кожен бюджет більш низького рівня є деталізацією бюджетів більш
високого рівня, тобто бюджети цехів і відділів входять у зведений
(консолідований) бюджет підприємства [4].

За сферами діяльності бюджети поділяються на оперативні та фінансові.
Оперативні бюджети – це сукупність бюджетів затрат і доходів, які
забезпечують складання бюджету прибутку. Фінансові бюджети – це
сукупність бюджетів, які відображають заплановані кошти та фінансовий
стан підприємства.

За строком виконання розрізняють довгострокові і короткострокові
бюджети. На вітчизняних підприємствах короткостроковими доцільно вважати
бюджети на квартал та менше, а довгостроковими – від півроку до року.

За змістом показників бюджети поділяються на бюджети за витратами,
доходами та прибутком.

Застосування бюджетної системи дасть можливість підприємствам досягти:

— поліпшення оперативного управління, зокрема збалансованості надходжень
і витрачання коштів підприємства;

— зростання продажу та оптимізації витрат за рахунок маневрування
ресурсами підприємства;

— поліпшення управління борговими зобов’язаннями та інвестиціями;

— оптимізації структури дебіторської та кредиторської заборгованості;

— створення надійної бази для оцінки ефективності роботи кожного з
підрозділів підприємства, а також його фінансового стану в цілому;

— швидкого реагування на зміни у зовнішньому середовищі.

Впровадження системи бюджетування достатньо довготривалий процес, який
включає ряд елементів, а саме: встановлення цілей розвитку, прогноз та
обґрунтування обсягів продажів, визначення обмежуючих факторів,
підготовка бюджетів підрозділів, генерального бюджету, контроль, аналіз,
коригування бюджетів та ін.

Важливість фінансового планування не викликає сумніву, особливо для
великих підприємств.

Слід відзначити, що упровадження бюджетування на українських
підприємствах практично завжди зіштовхується з методичними та
організаційними проблемами. Трудомісткий процес упровадження системи
бюджетування може тривати місяцями і навіть роками. Крім тимчасових
витрат він вимагає наявності висококваліфікованих фахівців в області
бюджетування та комп’ютерних технологій, без яких цей процес здійснити
неможливо. Як правило, українські підприємства залучають фахівців
консалтингових фірм, адже це обходиться їм дешевше і значно надійніше.
Крім того, консалтингові фірми не тільки можуть здійснювати фінансове
планування, фінансовий аналіз та розробляти необхідні прогнозні
фінансові моделі для конкретного підприємства, а і надалі супроводжувати
його та проводити консультації.

Водночас, складнішим завданням залишається розробка фінансових планів
для малих і середніх підприємств, де всі завдання щодо фінансового
аналізу вирішує бухгалтер чи директор відповідно до їх компетенції.

Дослідження проблем фінансового планування свідчить, що разом із
зростанням розміру малих підприємств і переходом їх у статус середніх
зростає потреба у фінансовому аналізі і обґрунтованому фінансовому
плануванні. Для малих підприємств значною потребою є прогнозування
грошових потоків, оскільки тільки стабільність надходження виручки та
правильність визначення витрат виступають гарантом їх безперервної
діяльності.

Важливою проблемою фінансового планування є забезпечення обґрунтованості
фінансового плану, його реальності. Це залежить значною мірою від
достовірності даних щодо збуту, дебіторської заборгованості та строків
її погашення, потреб у фінансуванні, налагодженої роботи підрозділів,
задіяних у складанні фінансового плану та оперативності його розробки
[5].

Отже, для забезпечення обґрунтованого фінансового планування та
виконання фінансового плану необхідною є підготовка регламенту його
складання залежно від розміру підприємства (велике, середнє, мале) та
специфіки діяльності, організаційно-правової форми, належним чином
опрацьованої та достовірної інформації. А приділяючи більше уваги
фінансовому плануванню можна досягти зміцнення фінансової стабільності
підприємства за умови виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів
операційної та інвестиційної діяльності на засадах фінансової стійкості,
створення передумов для отримання чистого прибутку, достатнього для
самоокупності та самофінансування підприємства.

Література:

Біла О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств /
Фінанси України. – 2007. — № 4. – С. 112-118.

Білик М.Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах /
Фінанси України. – 2006. — № 4. – С. 133-141.

Жовновач Р.І. Планування діяльності підприємства / Фінанси України. –
2004. — № 1. – С. 21-27.

Кислов Д. Заповіді та мудрощі фінансового планування / Менеджмент та
менеджер. – 2007. — № 1. – С. 42-47.

Равенков А. Фінансове планування на підприємстві / Проблеми теорії та
практики управління. – 2006. — № 4. – С. 72-78.

Гриньова В.М. Фінанси підприємств: Навч. посібник. К.: Знання – Прес,
2004. – 175 с.

Похожие записи