Реферат на тему:

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства (організації)

Сутність

та інформаційна

база оцінки

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується
ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової
стійкості й динаміки структури джерел фінансування, здатності
розраховуватися за борговими зобов’язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та
фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов
господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників,
так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.
Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його
(її) конкурентів, але вже в іншому аспекті — негативному; вони
заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації)
необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт про
фінансові результати діяльності і баланс — підсумковий синтетичний
документ про склад засобів діяльності підприємства (організації) та
джерела їхнього формування у грошовій формі на певну дату (кінець
кварталу, року). Спрощену форму балансу показано в табл. 17.2.

Баланс має дві рівновеликі частини: актив, де подається склад засобів
підприємства (активів), і пасив, що характеризує джерела їхнього
формування. Активи за своєю суттю поділяються на матеріальні,
нематеріальні та фінансові, які мають таку характерну ознаку, як
ліквідність, тобто більшу чи меншу здатність перетворюватися на платіжні
засоби — гроші. За цією ознакою активи групують у три розділи в порядку
зростання рівня ліквідності. Найбільшу (абсолютну) ліквідність мають
гроші та цінні папери, які можуть бути платіжними засобами або швидко
реалізовуватися на ринку (короткострокові фінансові вкладення).

У пасиві балансу кошти підприємства (організації) складаються з двох
частин — власного й залученого капіталу в різних формах заборгованості.
Власний капітал утворюється з двох основних джерел. Перше джерело —
внески власника підприємства (організації) або номінальна вартість
проданих акцій акціонерного товариства. Цю складову власного капіталу
вітчизняних суб’єктів господарювання називають статутним капіталом
(фондом). Другим основним джерелом є акумульований (нерозподілений між
власниками і найманими працівниками) прибуток від
виробничо-господарської діяльності підприємства (організації).

Боргові зобов’язання (пасиви) у балансі поділяються на довго- і
короткострокові. Довгострокові — це ті зобов’язання, які погашаються не
раніше ніж через рік від дати складання балансу, короткострокові — у
межах року. Короткострокові боргові зобов’язання включають не тільки
кредити, а й різні форми кредиторської заборгованості: за одержані
товари, аванси, видані векселі, за розрахунками щодо оплати праці,
виплати податків, обов’язкових відрахувань на соціальні заходи тощо.
Сума пасивів балансу завжди дорівнює сумі активів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають
важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики
фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату
здійснюється на підставі аналізу системи розрахункових показників.
Загальновживані групи таких показників наведено на рис. 17.2.

Оцінка

прибутковості та активності

Прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і
рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування
використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником
рентабельності.

Рентабельність — це відносний показник ефективності роботи підприємства,
який у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат
(ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від
того, які саме прибуток і ресурси (витрати)використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і
рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів
(капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів,
рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рис. 17.2. Групи розрахункових показників для оцінки

фінансово-економічного стану підприємства.

Рентабельність активів (Ра) характеризує ефективність використання
всього наявного майна підприємства та обчислюється за формулою

, (17.5)

— середня сума активів за річним балансом.

Обчислюючи цей показник виходять як із загального (до оподаткування),
так і з чистого (після оподаткування). Єдиного методичного підходу тут
не існує. Тому треба обов’язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагрегований, якщо
підприємство здійснює різні види діяльності (за умов диверсифікації). У
цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається їхня
рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність
виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок
власних коштів:

, (17.6)

— власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства. Вона
дорівнює сумі активів за мінусом усіх боргових зобов’язань.

) свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

, (17.7)

— статутний капітал (номінальна вартість проданих акцій).

віднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного
капіталу — їхню номінальну вартість.

) характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона
визначається за формулою

, (17.8)

— прибуток від реалізації продукції за певний період;

— повна собівартість реалізованої продукції.

Рентабельність продукції можна обчислювати також як відношення прибутку
до обсягу реалізованої продукції. Саме в такому вигляді цей показник
використовується в зарубіжній практиці.

) розраховується формулою:

, (17.9)

— відповідно ціна й повна собівартість і-го виробу.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає
практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут служать
оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини
дебіторської та кредиторської заборгованості.

) — це показник кількості оборотів активів підприємства за певний
період (переважно за рік), тобто

, (17.10)

— середня величина активів за той самий період.

) становитиме

, (17.11)

— кількість календарних днів у періоді.

t

v

) виражається кількістю оборотів за певний період:

, (17.12)

— середня величина запасів у грошовому виразі.

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами
характеризується середніми термінами оплати дебіторської і кредиторської
заборгованості.

) обчислюється за формулою

, (17.13)

— обсяг продажу продукції за розрахунковий період.

платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші.
Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а
провадження (проти встановленого терміну або проти минулого року) —
небажаним і потребує з’ясування причин.

) визначається співвідношенням:

, (17.14)

— обсяг закупівлі сировини і матеріалів за розрахунковий період у
грошовому вимірі.

за інших однакових умов не визначається позитивним для підприємства,
оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати
заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для
підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою
використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

Оцінка

фінансової

стійкості та платоспроможності

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням
власного й залученого капіталу. Для цього використовуються різні
показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш
поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу
підприємства:

, (17.15)

— підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування).

За даними табл. 17.2, наприклад,

.

, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів.
Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової
незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості
підприємства.

) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення
власного та залученого капіталу, тобто

, (17.16)

— боргові зобов’язання підприємства (залучений капітал).

Так, згідно з даними балансу підприємства (табл. 17.2)

.

.

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких
коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів
у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте
водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення
ефективності його діяльності.

) веде до зростання рентабельності власного капіталу. Отже, залучення
кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем (лівериджем) підвищення
ефективності діяльності підприємства.

Платоспроможність підприємства, тобто його здатність вчасно
розраховуватися з боргами, визначається за допомогою коефіцієнтів
ліквідності. Вони показують, наскільки короткострокові зобов’язання
покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи мають різну
ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності —
загальної, термінової та абсолютної.

) — це відношення оборотних активів (розділи ІІ і ІІІ активу балансу)
до короткострокових пасивів (розділ ІІІ пасиву):

, (17.17)

— короткострокова заборгованість підприємства.

За даними балансу підприємства (табл. 17.2).

.

Це означає, що оборотний капітал підприємства перевищує короткострокову
заборгованість приблизно у 2,5 рази.

) і, навпаки, на підприємствах, в оборотних активах яких велика частка
належить товарно-матеріальним запасам, це співвідношення треба
підтримувати на більш високому рівні.

) обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової)
ліквідності до короткострокових пасивів, тобто

, (17.18)

— оборотні активи високої (термінової) ліквідності, до яких відносять
оборотні активи за мінусом товарно-матеріальних запасів (запасів і
витрат).

У нашому прикладі (табл. 17.2)

.

, то платоспроможність підприємства невисока.

) — це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових
пасивів:

, (17.19)

— абсолютно ліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та
короткострокові фінансові вкладення (ліквідні цінні папери).

За даними табл. 17.2

.

.

Рівень ліквідності підприємства залежить від його прибутковості, але
однозначний зв’язок між цими показниками простежується тільки в
перспективному періоді. У перспективі висока прибутковість є передумовою
належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв’язку
немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку
ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів
тощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних
управлінських зусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.

Похожие записи