.

Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
6 10711
Скачать документ

Реферат на тему:

Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій

Ефективність виробничих інвестицій (капітальних вкладень) характеризує
економічні, соціальні або інші результати і господарську доцільність
їхнього здійснення. Основою оцінки доцільності капітальних витрат
служить порівнювання вигідності того чи того проекту за умови
обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків
через реалізацію найліпшого з кількох варіантів (проектів) інвестицій.

Офіційна методика оцінювання ефективності (доцільності) капітальних
вкладень передовсім визначає загальні положення. Найбільш суттєвими з
них є такі.

? По-перше, розрахунки економічної ефективності капітальних вкладень
застосовуються за: розробки різних проектних і планових (прогнозних)
документів; оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами
відтворення основних фондів; оцінювання ефективності витрачання власних
фінансових коштів підприємства.

? По-друге, у розрахунках визначають загальну економічну ефективність як
відношення ефекту (результату) до суми капітальних витрат, що зумовили
цей ефект. Витрати та результати обчислюють з урахуванням чинника часу.
На підприємствах економічним ефектом капітальних вкладень служить
приріст прибутку (госпрозрахункового доходу).

? По-третє, з метою всебічного обгрунтування та аналізу економічної
ефективності капітальних вкладень, виявлення резервів її підвищення
використовують систему показників — узагальнених і поодиноких. До
узагальнених показників належать період окупності капітальних витрат
(кількість років або місяців, за які відшкодовуються початкові
інвестиції) та питомі капітальні вкладення (у розрахунку на одиницю
приросту виробничої потужності або продукції) — капіталомісткість. Окрім
узагальнених до системи входять такі поодинокі показники, що підлягають
спільному комплексному аналізу: продуктивність праці; фондовіддача;
матеріаломісткість (енергоємність), собівартість, якість і технічний
рівень продукції; тривалість інвестиційного циклу; величина соціального
ефекту (як порівняти із соціальними нормативами); показники, що
характеризують поліпшення стану навколишнього середовища.

? По-четверте, за визначення ефективності капітальних вкладень має бути
виключений вплив на сумарний ефект так званих неінвестиційних чинників,
тобто заходів, здійснення яких не потребує капітальних вкладень. Це
означає, що з одержаного підприємством загального ефекту (прибутку)
треба вилучати ефект від повнішого використання введених раніше
виробничих потужностей, збільшення коефіцієнта змінності роботи
устаткування, запровадження прогресивних форм організації виробництва,
праці та управління, підвищення професійної підготовки й майстерності
персоналу тощо.

У практиці господарювання підприємств приймаються різноманітні рішення,
зв’язані з інвестуванням виробництва й соціальної інфраструктури. З
огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну
(оцінку доцільності) ефективність капітальних вкладень. Абсолютна
ефективність капітальних витрат показує загальну величину їхньої віддачі
(їхню результативність) на тому чи тому підприємстві. Її розрахунки
потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних
інвестицій за певний період часу. Порівняльна ефективність капітальних
вкладень визначається лише тоді, коли є кілька інвестиційних проектів
(варіантів вирішення господарського завдання). Вона характеризує
переваги (економічні, соціальні та інші) якогось одного проекту
капітальних витрат проти іншого або інших. Розрахунки порівняльної
ефективності здійснюють з метою визначення ліпшого з можливих проектів
(варіантів) інвестування виробництва. Абсолютна й порівняльна
ефективність реальних інвестицій взаємозв’язані. Визначення найбільш
доцільного проекту (варіанта капітальних вкладень) базується на
зіставленні показників абсолютної їхньої ефективності, а аналіз
останньої здійснюється порівнянням нормативних, запланованих чи фактично
досягнутих показників, їхньої динаміки за певний період.

Застосовують два взаємозв’язані показники, за якими визначають абсолютну
ефективність інвестицій перший (прямий) — коефіцієнт економічної
ефективності (прибутковості) капітальних витрат Ер; другий (зворотний
йому), — період (строк) окупності капітальних вкладень (Тр = 1/Ер).
Коефіцієнт економічної ефективності (прибутковості) обчислюють за
співвідношеннями:

для окремих проектів або форм відтворення основних фондів діючих
підприємств

;

для підприємств (окремих цехів і виробничих об’єктів), що додаються

.

Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за останній
рік попереднього та розрахункового періодів (на сільськогосподарських
підприємствах — як середньорічний приріст прибутку), а капітальні
вкладення враховуються сумарно за порівнянними цінами без будь-яких
вирахувань.

Розрахункові значення коефіцієнтів Ер треба порівняти з нормативним
коефіцієнтом Ен, що встановлюється централізовано Міністерством
економіки України на певний період (його тривалість звичайно дорівнює
так званому горизонту прогнозування чи індикативного планування). Проект
(варіант) капітальних вкладень визнають доцільним (ефективним) за умови

Визначення порівняльної ефективності реальних інвестицій, основу якої
становить вибір економічно найдоцільнішого проекту капітальних вкладень,
здійснюється через обчислення показника так званих зведених витрат Z за
формулою

, (8.1)

де Сі — поточні витрати (собівартість) за і-м проектом (варіантом);

Кі — капітальні вкладення за і -м проектом (варіантом).

Проект (варіант) капітальних вкладень із найменшими зведеними витратами
і буде найліпшим з економічного погляду. Однак треба враховувати, що
порівнянню підлягають лише проекти, які відповідають вимогам соціальних
і техніко-економічних нормативів, охорони навколишнього середовища та
техніки безпеки.

Цей метод визначення порівняльної ефективності капітальних вкладень
базується на припущенні, що вони (вкладення) здійснюються одноразово в
повному обсязі. Насправді порівнювані проекти часто відрізняються один
від одного саме розподілом інвестицій за термінами їхнього здійснення
або тривалістю створення виробничих об’єктів. Тому економічну
ефективність капітальних вкладень визначають з урахуванням чинника часу,
тобто проводять розрахунок впливу неодночасності капітальних витрат на
їхню ефективність. З цією метою інвестиції більш пізніх років приводять
до одного розрахункового року (як правило, це перший рік інвестування)
множенням їх на спеціальний коефіцієнт (, який обчислюється за формулою

, (8.2)

де hn -норматив приведення різночасних витрат, що дорівнює 0,08;

t — період приведення (t-й рік).

Розраховані за формулою (8.2) коефіцієнти ( мають такі значення для
відповідних років: першого — 1,0; другого — 0,926; третього — 0,857;
четвертого — 0,793; п’ятого — 0,734; шостого — 0,680; сьомого — 0,630;
восьмого — 0,583; дев’ятого — 0,540; десятого — 0,5.

Вплив різночасності капітальних вкладень на їхню ефективність можна
показати на такому прикладі (дані умовні).

Розроблено два проекти спорудження виробничого об’єкта. Обсяг
капітальних вкладень за першим проектом становить 260 млн грош. од., за
другим — 250 млн грош. од. Тривалість спорудження — 5 років. Капітальні
витрати за роками інвестування об’єкта розподілено неоднаково (табл.
8.2). Проектна собівартість річного випуску продукції за першим проектом
дорівнює 140 млн грош. од., за другим — 142 млн грош. од. Коефіцієнт Ен
= 0,16.

Користуючись формулою (8.1), можна розрахувати зведені витрати без
урахування чинника часу. За першим проектом вони становитимуть 181,6 млн
грош. од. (140 + 0,16 · 260), за другим — 182 млн грош. од. (142 + 0,16
· 250). Отже, без урахування чинника часу перший проект спорудження
виробничого об’єкта є нібито більш ефективним. Якщо ж для розрахунків
узяти капітальні витрати, приведені за допомогою коефіцієнта ( до
першого року інвестування (табл. 8.2), то перевагу слід віддати другому
проекту, зведені витрати по якому становлять 175,81 млн грош. од. (142 +
0,16 · 211,32) проти 177,86 млн грош. од. за першим проектом (140 + 0,16
· 236,63). На підставі цього можна зробити такий висновок: перший проект
витрат може бути схвалений тільки за умови поліпшення розподілу
капітальних вкладень за роками спорудження об’єкта.

Таблиця 8.2

РОЗРАХУНОК КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ, ПРИВЕДЕНИХ ЗА ДОПОМОГОЮ КОЕФІЦІЄНТА (
ДО ПЕРШОГО РОКУ ІНВЕСТУВАННЯ, млн. грош. одиниць

Рік інвестування Капітальні вкладення за проектами ( Капітальні
вкладення, приведені до першого року інвестування, за проектами

1 2

1 2

1-й 80 30 1,000 80,00 30,00

2-й 80 40 0,926 74,08 37,04

3-й 60 70 0,857 51,42 60,00

4-й 30 60 0,793 23,79 47,58

5-й 10 50 0,734 7,34 36,70

Усього 260 250 — 236,63 211,32

Існують певні особливості визначення ефективності капітальних вкладень
на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

? За здійснення проектно-кошторисних робіт ефективність капітальних
вкладень має визначатись з урахуванням кінцевого їхнього результату —
якості проектних рішень. Для досягнення належного рівня ефективності
реальних інвестицій проводяться вибір та економічне обгрунтування
найліпших варіантів проектних рішень. За реалізованими проектами
розраховують питомі капітальні витрати на проектування, порівнюють
останні з нормативами або аналогами з урахуванням періоду їхньої
окупності.

? За розрахунків ефективності інвестування технічного переозброєння або
реконструкції підприємства використовують додаткові показники — умовне
вивільнення працівників та економія матеріальних і паливно-енергетичних
ресурсів. Якщо метою технічного переозброєння (реконструкції) є
поліпшення якості продукції, то економічним результатом інвестицій може
бути збільшення прибутку виробника та споживчого попиту. За проведення
цієї форми відтворення основних фондів з метою організації виробництва
продукції оновленої номенклатури економічні показники інвестування
технічного переозброєння (реконструкції) мають бути зіставлені з
аналогічними показниками ефективності спорудження нового підприємства.

? Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розбудови
діючих підприємств треба проводити з обов’язковим порівнянням
економічної результативності технічного переозброєння (реконструкції)
відповідних виробничих об’єктів. У процесі порівнювання показників
ефективності необхідно враховувати весь обсяг капітальних вкладень,
включаючи витрати на створення об’єктів соціальної інфраструктури, а
також витрати від «заморожування» інвестицій.

? Економічну ефективність капітальних вкладень у природоохоронні об’єкти
визначають порівнянням досягнутого ефекту від збереження чи поліпшення
екологічного стану довкілля або зменшення його забруднення і капітальних
витрат на створення (розвиток) таких об’єктів. За проектування таких
об’єктів вибір найліпшого технічного рішення з кількох можливих
здійснюється з урахуванням чинника часу. Для визначення повного ефекту
від здійснення природоохоронних заходів необхідно враховувати можливе
поліпшення стану довкілля на всій території, де мають місце негативні
наслідки порушення екологічної рівноваги.

Викладена методика визначення ефективності капітальних вкладень дає
змогу відібрати найліпші проекти (варіанти) за мінімальною величиною
зведених витрат (собівартість обсягу товарної продукції плюс середні
щорічні капітальні вкладення в межах періоду їхньої нормативної
окупності) та визначити загальну економічну ефективність здійснюваного
проекту через обчислення очікуваного (фактичного) коефіцієнта
прибутковості інвестування. Проте широке застосування такої методики
істотно ускладнює чи навіть унеможливлює об’єктивну оцінку доцільності
капіталовкладень за умов розвинутих ринкових відносин. Це зумовлюється
тим, що вона: 1) грунтується на показнику зведених витрат, який є штучно
сконструйованим і реально не існує в практиці господарювання; 2) лише
частково враховує чинник часу (зміну вартості грошей з часом); 3)
ігнорує амортизаційні відрахування як джерело коштів і тим самим обмежує
грошові потоки лише чистими доходами; 4) не враховує існуючі в ринковій
економіці господарський ризик та інфляцію.

З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо
інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі
методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній
методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових
відносин між суб’єктами господарювання.

Передовсім треба домовитись про однозначне розуміння і тлумачення нових
(раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові
інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість
майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський
ризик.

I

I

O

??H?H????

K?K?Kiii*Akds

????????????????>?півлі; додаткові витрати, що зв’язані з
транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним
наглядом за ним; податки з продажу старого обладнання, якщо такі
передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної
реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати
включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження
нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу
виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв’язку із
започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний
початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування;
податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові
пільги на інвестиції тощо.

Грошовий потік — це фінансовий показник, що характеризує ступінь так
званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того,
як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник
складається з чистого доходу підприємства і безготівкових витрат
(зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела
фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні
відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і
використанням за призначенням.

Оцінюючи доцільність інвестицій, обов’язково встановлюють (розраховують)
ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що
характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального
щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою
дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт, в
основу обчислення котрого покладено формулу складних процентів та який
застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні
роки до порівнянного в часі виду (інакше: визначення теперішньої
вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).

Під теперішньою вартістю розуміють вартість майбутніх доходів нині, яка
обчислюється множенням грошового потоку за кожний рік на так званий
процентний чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт
приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо з
загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції,
то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що його покладають в
основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності
капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якої теперішня
вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими.
Інакше кажучи: внутрішня ставка доходу — це дисконтна ставка, за якої
чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник
також можна достатньо широко використовувати у практиці господарювання
підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований
показник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчим за граничну
(необхідну) ставку, яку підприємства (фірми, компанії) мають
встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту
капітальних витрат.

Господарський ризик звичайно означає непевність і нестабільність
гарантування та одержання сподіваних доходів від капітальних вкладень.
Оцінка доцільності інвестицій — це майже завжди оцінка проектів
(альтернативних варіантів) з ризиком. Майбутні доходи від реалізації
того чи того проекту вкладення капіталу можуть несподівано зменшитись
або збільшитись. Існує багато чинників, які зумовлюють зменшення
сподіваних грошових потоків підприємства: втрата підприємством своїх
позицій на зовнішньому чи внутрішньому ринках; збільшення собівартості
товарної продукції (послуг); зростання вартості фінансування; більш
жорсткі вимоги захисту довкілля тощо.

Основні методичні положення щодо визначення доцільності інвестицій того
чи того суб’єкта господарювання відображуються в узгодженій системі
розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній
послідовності.

• Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних
цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових
капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

? Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових потоків за
кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів
підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента
певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

? Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових
потоків із використанням її процентного чинника (коефіцієнта приведення
(), що обчислюється за формулою (8.2), де hn позначає ставку дисконту
(капіталізації).

? Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових
потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з
урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки
доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про
доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.

Наведемо приклад визначення доцільності капітальних вкладень (дані
умовні). Вихідні дані та послідовність розрахунків відповідних
показників для оцінки доцільності інвестицій будь-якого суб’єкта
господарювання наведено в табл. 8.3. За розрахунками чиста теперішня
вартість цього проекту становить 651 тис. грош. од. (п. 10 табл. 8.3).
Це означає, що оцінюваний проект капітальних вкладень є прийнятним,
оскільки показник ЧТВ має позитивне абсолютне значення і свідчить про
прибутковість інвестицій взагалі.

Водночас підприємство (інвестор) майже завжди хоче знати також міру
прибутковості проекту капітальних вкладень. Тому (як доповнення або
паралельно) слід визначити очікуваний рівень ВСД, за якого ЧТВ = 0. За
розрахунками, наведеними в табл. 8.3, має бути зрозуміло, що ця умова
задовольняється тоді, коли дисконтну ставку підняти з 12 до 14%, тобто
взяти більш реальну її величину. Саме 14% і є реальною внутрішньою
ставкою доходу підприємства, яка перевищує граничну ставку (13%) і
повніше оцінює доцільність інвестування.

Таблиця 8.3

Вихідні дані ТА послідовність розрахунків показників для оцінки
доцільності капітальних вкладень

Показник Рік Усього

1-й 2-й 3-й 4-й 5-й

1.Початкові інвестиції, тис. грош. од. ( ( ( ( ( 15300

2.Здогадні грошові потоки, тис. грош. од. 7000 6000 5000 4000 3000 25000

3.Фактор еквівалента певності, частка одиниці 0,95 0,80 0,70 0,60 0,40 (

4.Безпечні грошові потоки, тис. грош. од. (п. 2 ( п.3) 6650 4800 3500
2400 1200 18550

5.Дисконтна ставка, % ( ( ( ( ( 12; 14

6. Щорічна інфляція, % ( ( ( ( ( 5

7.Реальна ставка дисконту (п.5 — п.6) ( ( ( ( ( 7; 9

8. Процентний чинник теперішньої вартості (у частках одиниці) за
реальної ставки дисконту

а) 7% . 0,935 0,873 0,8ї6 0,763 0,713 (

б) 9% 0,917 0,840 0,769 0,709 0,649 (

9.Теперішня вартість грошових потоків, тис. грош. од.

а) п.4 ( п.8, а 6218 4190 2856 1831 856 1595І

б) п.4 ( п.8, б 6098 4032 2692 1702 779 15303

10.Чиста теперішня вартість, тис.грош.од. (п.9а — п.1) ( ( ( ( ( 651

11.Гранична ставка доходу, % ( ( ( ( ( 13

12.Розрахункова внутрішня ставка доходу, % ( ( ( ( ( 14

У процесі оцінки ефективності застосування цінних паперів у вітчизняній
системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні (операційні)
витрати, зв’язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних
паперів; номінальну і ринкові вартість одиниці певного виду цінних
паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в
загальній величині фінансових ресурсів підприємства (організації) та
інших суб’єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і
власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих
показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску,
розміщення й обігу цінних паперів на вітчизняному та міжнародному
фондовому ринках.

У загальному обсязі цінних паперів за кількістю й вартістю найбільшу
частку в Україні становлять різноманітні акції підприємств
(організацій). Тому правильній оцінці ефективності саме цього виду
цінних паперів приділяється найбільша увага з боку емітентів і
власників. Загальноприйняту систему основних показників ефективності
випуску та використання акцій, яка відображає певні особливості їхньої
аналітичної оцінки, зображено на рис. 8.4.

Рис. 8.4. Основні показники оцінки ефективності випуску

та обігу акцій в Україні.

Капіталізована вартість акцій (Ква) визначає ринкову вартість акцій
акціонерного товариства, тобто

Ква = Q · Ар, (8.3)

де Q — кількість емітованих акцій;

Ар — ринкова вартість однієї акції.

Балансова вартість однієї акції (Аб) є бухгалтерським підтвердженням
забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного
товариства. Вона обчислюється за допомогою формули

Аб = (Ка + Р)/Q , (8.4)

де Ка — балансова вартість акціонерного капіталу;

Р — розмір страхового (резервного) фонду.

Співвідношення ринкової і балансової вартості акцій (Са) — це
узагальнюючий індикатор, що свідчить про успіх (невдачу) акціонерного
товариства, тобто

Са = Ар/Аб. (8.5)

Прибуток на акцію (Па) уможливлює оцінку величини доходів, що
спрямовуються на споживання й нагромадження і припадають на одну акцію.
Для цього використовується формула

Па = (Пч – Впк) / Q, (8.6)

де Пч — сума чистого прибутку;

Впк — абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.

Дивідендна віддача акції (Да) характеризує розмір доходу, що
спрямовується на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів
у розрахунку на одну акцію за ринковою вартістю:

Да = d / Ар, (8.7)

де d — розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (Кз) дає змогу оцінити
забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а відтак
— розрахувати ступінь захищеності капіталу інвестора. Його величину
обчислюють за формулою

Кз = Чак / Qпр, (8.8)

де Чак — вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства);

Qпр — кількість емітованих привілейованих акцій.

Коефіцієнт ліквідності акцій (Кл) характеризує реальну можливість
продажу (розміщення) акцій того чи того емітента (акціонерного
товариства). Його розраховують як співвідношення загального обсягу
пропонування акцій (Vпроп) і реального обсягу продажу акцій (Vпрод),
тобто

Кл = Vпроп / Vпрод. (8.9)

Коефіцієнт «пропонування-попиту» (Кп.п) — це співвідношення цін
пропонування і попиту стосовно акцій; обчислюється за формулою

Кп.п. = Цпроп / Цпоп, (8.10)

де Цпроп, Цпоп — відповідно ціна пропонування акцій і попиту на акції.

Коефіцієнт обігу акцій (Коб) дає змогу визначити обсяг обігу акцій
конкретного емітента і є різновидом показника ліквідності. Його можна
розрахувати за формулою

Коб = Vпрод / Ква. (8.11)

Крім названих показників, економічну ефективність використання акцій,
випущених емітентом, опосередковано можуть характеризувати відносні
обсяги зростання продажу продукції, що виготовляється та отриманого
чистого прибутку стосовно операційних витрат на випуск і розміщення всіх
видів акцій за певний проміжок часу. До того ж емітовані і придбані
акції для їхніх власників служать добрим спонукальним мотивом до ліпшої
праці, оскільки розмір періодично нараховуваних дивідендів на акції
прямо залежить від загальної суми отриманого чистого прибутку.

Кілька показників характеризують ефективність випуску і придбання
облігацій підприємств та інших суб’єктів господарювання. Основні з них
такі: 1) прямий дохід на облігацію; 2) конверсійна премія; 3) коефіцієнт
конверсії.

Прямий дохід на облігацію (До) визначає залежність відносної величини
доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації.
Цей показник обчислюється за формулою

, (8.12)

де Нпр — норма відсотка прямого доходу на облігацію;

Он, Оп —відповідно номінальна й ринкова вартість облігації.

Конверсійна премія (Пк) характеризує величину вигод (збитків) інвестора
від конвертації облігацій в акції та обчислюється відповідно за формулою

Пк = Арк – Ок, (8.13)

де Арк — ринкова вартість акції на момент випуску конвертованих
облігацій;

Ок — ціна конверсії, тобто ціна, за яку облігація може бути
конвертованою в акцію.

Коефіцієнт конверсії (Ккон) показує кількість акцій, що їх можна
одержати в обмін на конвертовану облігацію. Для його обчислення
використовується формула

Ккон = Онк / Ок, (8.14)

де Онк — номінальна вартість конвертованої облігації.

За визначення ефективності випуску (реалізації) і використання у системі
господарювання інших видів цінних паперів (казначейських зобов’язань,
ощадних сертифікатів, векселів, приватизаційних майнових сертифікатів)
застосовуються подібні методичні засади, тобто зіставляються операційні
витрати (ціни) та результати (економічні наслідки) для емітентів і
власників. Основним показником рівня ефективності таких цінних паперів
служить фінансовий дохід їхніх власників у вигляді певного річного
відсотка від загальної суми внесених (депонованих) власних грошових
коштів або матеріальних цінностей згідно з чинним законодавством
України. Приватизаційні майнові сертифікати, отримані дорослим
населенням в установах Ощадного банку України, мають забезпечити
відповідний дохід їхнім власникам лише у майбутньому (внаслідок обміну
їх на акції підприємств, котрі перетворюються на відкриті акціонерні
товариства).

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020