Реферат на тему:

Особливості митного регулювання при здійсненні експортно-імпортних
операцій

Одним із найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично
всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання:
від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за
рахунок коштів, вилучених на кордоні.

Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно
визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне
регулювання на своїй території.

Регулювання митною справою здійснюють найвищі органи влади та управління
України. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі
митної справи є Державний митний комітет України, який приймає
нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

Митне регулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів
України та міжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з
іншими державами.

У міжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких чотирьох
рівнях:

1. Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці скасовують
між собою торгові бар’єри, зберігаючи їх при цьому відносно третіх
країн. Прикладом зони вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної
торгівлі (ЄАВТ), яку засновано в 1960 р.

2. Митний союз. У межах митного союзу країни-учасниці не тільки
скасовують всі обмеження в торгівлі між собою, але й засновують єдину
систему зовнішніх торговельних обмежень, що усуває тим самим
необхідність існування митної служби на внутрішніх кордонах. Відносно
торгівлі прикладом митного союзу є Європейська спільнота.

3. Спільний ринок, у рамках якого учасники крім свободи торгівлі
користуються свободою переміщення всіх факторів виробництва (міграція
робочої сили і капіталу).

4. Повний економічний союз, в якому країни учасниці уніфікують свою
економічну політику стосовно торгівлі, міграції робочої сили і переливу
капіталу.

Територія України, в тому числі території штучних островів, установок та
споруд, що створюються в економічній (морській) зоні , над якими Україна
має виняткову юрисдикцію щодо митної справи, становить єдину митну
територію. Митний кордон України співпадає з державним кордоном, за
винятком меж спеціальних митних зон, які є складовою митного кордону
України. Митний кордон України становить 7190 кілометрів. На території
України діє 65 митниць, 260 митних постів, 8 територіальних управлінь.
Кордон з Росією складає 2063 км., з Молдовою -П91 км., з Білорусією —
975 км, з Румунією — 625,4 км, з Польщею — 543 км, з Угорщиною — 135,1
км, з Словакією — 98,5.

1. Митний контроль

Товари та інші предмети перемішуються через митний кордон України під
митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання
державними органами, підприємствами та їх службовими особами
законодавчого порядку.

Контроль здійснюється під час:

• ввезення на митну територію України товарів з метою їх вільного
використання з моменту ввезення і до пропуску через митний кордон;

• вивезення за межі території України товарів з метою вільного
використання — з моменту ввезення товарів у зону митного контролю і
подання необхідних для митного контролю документів на дані товари і до
вивезення їх за межі митної території;

• тимчасового ввезення товарів на митну територію України — з моменту
ввезення і до вивезення за межі митної території;

• тимчасового вивезення товарів за межі митної території України — з
моменту пред’явлення митниці товарів та інших предметів і необхідних для
митного контролю документів на такі товари та інші предмети і до
пропуску через митний кордон України під час зворотного ввезення через
територію України;

• транзиту через територію України — ввезення в Україну і до вивезення з
України.

Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують такі
функції:

• фіскальну (справляють мито, митні збори, акциз, податок на добавлену
вартість при імпорті товарів);

• правову (проводять самостійно слідство у справах контрабанди);

• економічну (є органом економічної політики держави);

• статистичну (облік і контроль за товарами, капіталами, послугами, що
перетинають кордон);

• виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням
валютної виручки).

У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням
з прикордонними військами встановлюють зони митного контролю. Зоною
митного контролю вважається частина пункту пропускання на митному
кордоні України або в інших місцях території, у межах якої митниця
здійснює митний контроль. Порядок доступу та перебування у таких зонах
(за винятком посадових осіб, які безпосередньо забезпечують процес
митного контролю, і громадян, які проходять митний контроль або
уповноважені пред‘явити такому контролю товари та інші предмети), а
також порядок переміщення товарів за межі зони митного контролю
називають режимом зони митного контролю .

Зони митного контролю створюються з метою уникнення намагань з боку
юридичних та фізичних осіб перемістити через митний кордон товари та
інші предмети з порушенням законодавства України.

Межі зони митного контролю встановлюються відповідними положеннями для
кожного пункту пропускання у місцях митного контролю пасажирів,
транспортних засобів, вантажів, а саме:

• в автомобільних пунктах пропускання — на смугах легкового .та
вантажного автотранспорту, у залах митного огляду та інших приміщеннях
митних органів;

• у залізничних пунктах пропускання:

а) пасажирських — у залах митного огляду, на перонах та в пасажирських
поїздах зарубіжного прямування;

б) вантажних — на оглядових майданчиках, контейнерних терміналах та в
інших місцях, які відведено на території залізничних станцій для
оформлення вантажів;

• у авіаційних пунктах пропускання — у залах митного огляду, на стоянках
і у літаках з початком митного оформлення до відправлення , та в інших
місцях, передбачених в аеропортах для оформлення вантажів і багажу;

• у морських і річкових пунктах пропускання — у залах митного огляду, на
суднах під час їх контролю, на контейнерних терміналах та в інших
місцях, які визначено у портах для оформлення вантажів та пасажирів.

У пунктах на митному кордоні, які є кордонами спеціальних митних зон,
митниця самостійно визначає території зон митного контролю.

За умов здійснення контролю на об‘єктах можуть встановлюватися тимчасові
зони митного контролю. Такі зони встановлюються на строк, необхідний для
проведення митного контролю в повному обсязі.

При організації спільного митного контролю з митними органами сусідніх
країн зони митного контролю можуть бути розташовані у пунктах
пропускання на території суміжних держав відповідно до укладених угод.

2. Митне оформлення

Митне оформлення — це сукупність дій, пов’язаних з пропуском в Україну
чи за її межі (в тому числі за умов тимчасового ввезення чи тимчасового
вивезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через
митний кордон України. Воно здійснюється службовими особами митниці з
метою забезпечення митного контролю та із застосуванням засобів
державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів.

При цьому під товарами розуміють будь-яку переміщувану через митний
кордон України продукцію, в тому числі продукцію, на яку поширюються
права інтелектуальної власності, послуги, роботи , які ?

об’єктом купівлі-продажу або обміну. Майном вважаються будь-які
переміщувані через митний кордон предмети, продукція, що належать
суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності і не призначені, для
купівлі-продажу.

Обов’язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування.
Декларування — це заява за встановленою формою точних даних про мету
переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі
товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для
митного контролю та митного оформлення. Декларування здійснюється
безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами,
що допущені митницею до декларування. Підприємства допускаються митницею
до декларування на підставі свідоцтва про визнання їх як декларантів.

В СРСР вантажну, митну декларацію (ВМД) вперше почали застосовувати з 1
вересня 1989 р. З 1 січня 1993 р. ВМД використовується для декларування
і митного оформлення товарів та інших предметів, які переміщують через
митний кордон України.

Для отримання або відправлення вантажів за кордон суб’єкт ЗЕД повинен
пройти на митниці процедуру акредитації. На митницю, що обслуговує район
реєстрації підприємства, подаються такі документи:

• облікова картка суб’єкта ЗЕД;

• свідоцтво про державну реєстрацію;

• свідоцтво облстатуправління Мінстатистики про надання підприємству
статистичних кодів;

• статут підприємства та його нотаріально завірену копію;

• довідку обслуговуючого банку про відкриття рахунків;

• довідку про декларування валютних цінностей, завірену
печатками податкової інспекції та уповноваженого відділення
Національного банку.

Після отримання облікової картки суб’єкта ЗЕД підприємства можуть
декларувати вантажі. Товари або майно, вартість яких перевищує 100 дол.
СІЛА, декларуються митницею за умови наявності відомостей’Про нього у
вантажній митній декларації. На товари, вартість яких нижча 100 дол.
США, ВМД не заповнюється. Такий товар декларується на підставі
відомостей про них в супровідних та інших документах.

Вантажна митна декларація є уніфікованим документом, сформованим у
відповідності до міжнародних стандартів аналогічних документів інших
країн. Вона містить точні дані про мету переміщення через митний кордон
товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, прЬ
відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок
переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші
відомості, необхідні для митного оформлення, в тому числі і про
нарахування митних та інших обов’язкових платежів. Декларація виконує
також обліково-статистичну та правоохоронну функції.

Крім класичної ВМД існує два різновиди ВМД: попередня і загальна. Якщо
на момент надходження транспортних засобів, товарів та інших предметів
подання належним чином оформленої ВМД з об’єктивних причин неможливе,
оформлюється попередня ВМД і здійснюється випуск вантажів у вільне
використання під зобов’язання керівника підприємства про подання ВМД,
оформленої за правилами, у термін до 10 днів. При регулярному
переміщенні через митний кордон тією самою особою однорідних товарів за
одним контрактом в незмінному режимі видається загальна ВМД, що діє
впродовж місяця. Після закінчення термінів подається ВМД, оформлена в
повному обсязі, на вантаж, випущений у вільне використання за повний
період або в рахунок цих ВМД.

Вантажна митна декларація складається з 4-х однотипних зброшурованих
аркушів встановленої форми (дод, 2). У необхідних випадках
використовують додаткові аркуші, що дає можливість декларувати одночасно
до 100 найменувань товарів та інших предметів однієї партії і щодо яких
встановлено єдиний митний режим. Митний орган залишає собі два аркуші
декларації і відповідні додаткові аркуші до неї для державного митного
контролю. Один аркуш використовують для державної статистики, а другий
повертають декларанту. Бланк вантажної митної декларації має 4 розділи,
позначені літерами А, Б, С, Д, і 56 граф, позначених арабськими цифрами
або цифрою і буквою (наприклад, 15а, І7а). Частина граф містить
підрозділи. Розділи і графи (за незначним винятком) супроводжуються
текстовими позначеннями, що вказують на відомості, про які має заявити
декларант.

У відповідності до вимог заповнення певних типів вантажної митної
декларації декларант самостійно вписує відомості у необхідні графи
декларації. Графу 47 і розділ В (йдеться про нарахування обов’язкових
платежів) декларант може не заповнювати з метою прискорення проходження
вантажів через митний кордон. Якщо ця графа і розділ декларантом не
заповнені, це робить митний орган. Розділи А, С, Д, заповнюються
виключно митним органом після декларування товарів та інших предметів і
пред’явлення їх декларантом до митного оформлення.

Якщо для зазначення необхідних відомостей, що вимагаються у відповідній
графі, не вистачає місця, їх можна подавати на зворотному боці
декларації. Такий запис засвідчується декларантом, а у графі роблять
позначку “див. на звороті”. На зворотному боці документа допускається
прославлення відміток і штампів інших контролюючих органів: санітарного,
ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного, екологічного тощо. ВМД і
додаткові аркуші до неї заповнюють українською (російською) мовою на
друкарській машинці або комп’ютері.

Існують також певні правила заповнення вантажної митної декларації для
різних випадків переміщення товарів та інших предметів через митний
кордон України: експорт товарів, експорт майна, експорт комплектного
об’єкта, ордерні поставки, транзит Іноземних товарів через територію
України , імпорт товарів майна комплектного об’єкта тощо. 7 В окремих
випадках при розмитненні вантажів по експортно-імпортних
операціях мають пред‘являтися такі документи:

• ліцензія на експорт або імпорт товарів, що підпадають під режим
ліцензування, квотування. Вимагається з метою встановлення раціональної
структури експорту та захисту внутрішнього ринку України;

• дозвіл на переміщення через митний кордон зброї, боєприпасів,
вибухових, сильнодіючих та отруйних речовин, який видається урядовою
комісією з експортного контролю;

• дозвіл на імпорт радіоелектронних засобів та високочастотних пристоїв.
Видається органами Міністерства зв‘язку України;

• дозвіл на вивезення за кордон історико-культурних цінностей. Видається
закладами Міністерства культури України;

• дозвіл на переміщення через митний кордон України ліків, медичних
препаратів та джерел іонізуючого випромінювання. Видається закладами
Міністерства охорони здоров‘я України;

• сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання іноземного
сертифіката на продукцію, що піддягає обов‘язковій сертифікації.
Видається органами Державного комітету України із стандартизації,
метрології та сертифікації;

• документ, що підтверджує повноваження суб‘єкта зовнішньоекономічної
діяльності при експорті окремих видів товарів. Вимагається з метою
захисту державних економічних інтересів;

• документ, що підтверджує реєстрацію контракту на експорт окремих видів
товарів у Міністерстві зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі
України;

• довідка про надходження попередньої оплати за продукцію, що
відвантажується в країни СНД. Мета — контроль за надходженням на
територію України коштів за зовнішньоекономічними контрактами. Видається
банками, уповноваженими Національним банком України;

• довідка про декларування валютних цінностей, доходів та майна, що
належать резиденту України і перебувають за її межами (дод. 3).
Необхідна з метою контролю за вчасним надходженням на територію України
валютних коштів за експортними контрактами. Видається регіональними
управліннями Національного банку України та органами податкової
інспекції;

• лист-підтвердження галузевого міністерства чи комітету про призначення
товарів, що постачаються за держзамовленням чи держконтрактом. Таке
підтвердження необхідне, оскільки товари, що надходять в Україну за
держзамовленням чи держконтрактами, звільняються від обкладення митом;

• довідка обласного управління сільського господарства і продовольства.
Необхідна для товарів, що імпортуються сільськогосподарськими
товаровиробниками і звільняються від обкладення митом.

• підтвердження Кабінету Міністрів України про те, що товар надходить як
гуманітарна чи технічна допомога, оскільки такі товари за поданням
Кабінету Міністрів можуть звільнятися від обкладення митом;

• підтвердження про закупівлю товару за рахунок коштів Державного
валютного фонду України, республіканського (Республіки Крим), місцевих
валютних фондів, іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету
Міністрів, оскільки ці товари, звільняються від обкладення митом.
Надасться Кабінетом Міністрів України або Міністерством фінансів.

• підтвердження Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій про
надходження товарів та обладнання з країн ЄС для виконання проектів за
програмою ТАСІS. Такі товари за поданням Агентства звільняються від
обкладення митом;

• дозвіл Державного комітету з науки і техніки про звільнення від
обкладення митом приладів, обладнання, науково-технічної літератури
тощо;

• сертифікат походження товару (дод. 4). Необхідний для визначення
країни походження товару, що імпортується та відповідного надання пільг,
якщо в конкретному випадку такі пільги передбачені;

• інвестиційне повідомлення, необхідне для підтвердження факту, що товар
надходить в Україну в рахунок іноземних інвестицій. Видасться місцевими
органами влади;

• рахунок-фактура: виписується продавцем на партію товарів, що
відправляються, у ньому містяться відомості про кількість товару, ціну
за одиницю товару і загальну суму партії товару (дод. 5);

• транспортні документи. Перш за все, це товарно-транспортяі накладні,
коносамент (дод. 6), якщо вантаж доставляється морем; міжнародна
транспортна накладна (СМR) або корнет — ТІR, якщо вантаж доставляється
автотранзитом через декілька країн Західної Європи (дод. 7,8).

Для розмитнення вантажу по експортно-імпортних операціях обов’язково
потрібно пред’явити документи, що підтверджують проведення платежів по
отриманому або відправпюваному вантажу. До митних платежів, які
справляються митними органами, належать:

• мито;

• плата за проведення митних процедур;

• утримання акцизу при перетинанні кордону;

• нарахування та сплата податку на добавлену вартість при імпорті
товарів, майна та інших предметів.

3. Суть та особливості застосування мита

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші
предмети, які переміщуються через митний кордон. За способом нарахування
застосовується такі види мита:

• адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та
інших предметів, які обкладаються митом;

• специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на
одиницю товарів та інших предметів, що обкладаються митом;

• комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення. ^
Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон
України, застосовують три види ставок мита:

• преференційні;

• пільгові;

• повні.

Преференційні — це особливі пільгові ставки, які включають звільнення
від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що
разом з Україною входять до митних союзів або створюють з нею спеціальні
митні зони, а також при встановленні якогось спеціального
преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю
України, їх застосовують в основному до товарів країн, що розвиваються
(за винятком товарів, які входять у товарні групи від 25 до 97 позиції).

Особливість України стосовно Загальної системи преференцій полягає в
тому, що вона виступає і як країна-донор. За резолюціями 21 та 24 другої
сесії ЮНКТАД, а також резолюцією 96 четвертої сесії цієї Конференції,
Україна надає тарифні преференції країнам, що розвиваються. Тарифний
преференційний режим встановлено щодо 149 країн. Преференції
застосовуються до товарів від 1-ї до 24-ї товарної групи.

Преференції — це встановлення преференційних ставок, розмір яких для
зазначених товарів — нульовий, за винятком товарів товарних груп 22 та
24 на пиво (код за ТН ЗEД 22.03), різноманітні вина (22.04-22.06), на
які встановлено преференційну ставку в розмірі 10 % від митної вартості,
а на спирт етиловий (22.07-22.08), тютюн (22.01), сигарети (24.02) та
тютюн оброблений (24.03)-ЗО %. По товарних групах 22 та 24 преференційні
ставки встановлено на рівні,

Пільгові ставки застосовуються до товарів, які мають походження з держав
або, економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого
сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються (у межах товарних
груп позицій 25-97).

Повні ставки — по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари
із,Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії.

За характером угоди застосовують вивізне і ввізне мито. На окремі товари
та інші предмети може встановлюватись сезонне ввізне і вивізне мито на
строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні
за межі території України. Застосовується воно в Україні з 1992 р.
Спочатку вивізне мито нараховувалось на всі потенційно експортні товари.
На сьогоднішній день експортне (вивізне) мито застосовується стосовно
декількох товарних груп (металобрухт, жива худоба, шкіряна сировина).

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на
митну територію країни. На сьогоднішній день вчені — економісти не
дійшли однозначного висновку щодо ефективності методів політики
протекціонізму. Більшість з них віддають перевагу лібералізації
зовнішньої торгівлі як для кожної з торгуючих країн, так і для світового
господарства в цілому. Безумовно, застосування методів політики
лібералізації має свої переваги і ефективне в країнах з високим рівнем
розвитку техніки кваліфікації населення, стабільності валютної системи і
т. ін.

У даний час у міжнародному товарообміні беруть участь і країни з
перехідною економікою, і країни, що розвиваються, які залежні від участі
в такому обміні. Не маючи нормального внутрішнього ринку, конвертованої
валюти, неможливо стати повноцінним учасником світового, а отже, й
досягти ефективності зовнішньоекономічних зв’язків. Тому для цих країн
більш прийнятною є політика протекціонізму. Західні економісти велику
увагу приділяють дослідженню доцільності застосування імпортного мита,
оскільки воно як інструмент державного регулювання використовується
практично в усіх країнах світу.

Зокрема Ліндерт П.Х. детально проаналізував вигоди та недоліки
застосування ввізного мита. Основні висновки викладено у його базисній
теорії митних тарифів. Згідно з цією теорією:

• митні тарифи майже завжди знижують рівень добробуту в країнах, що
торгують;

• митні тарифи частіше всього понижують добробут як країн, що ввозять,
так і країн, які експортують товар;

• митні тарифи не є універсальним інструментом політики протекціонізму;

• відхилення від політики вільної торгівлі і використання оптимального
тарифу виправдані у випадку:

а) коли країна спроможна вплинути на світові ціни, можна знайти такий
рівень ставки тарифу, який принесе їй чистий виграш;

б) коли в економіці країни існують внутрішні нерозв‘язані проблеми
(введення тарифу може бути іноді більш корисним, ніж економічна
пасивність);

в) при вирішенні окремих чисто зовнішньоторгових проблем (введення
митних тарифів іноді стає ефективнішим, ніж інші економічні заходи);

г) митний тариф завжди вигідний виробникам товарів, конкуруючих з
імпортом, навіть якщо добробут нації при цьому знижується.

І як підсумок Ліндерт П.Х. зазначує, що тарифи можуть бути повністю
виправдані, коли вони є життєво важливим джерелом коштів для
фінансування соціальних програм та інвестиційної діяльності.

Світовий досвід свідчить, що у країнах з перехідним типом економіки
митні органи здатні забезпечувати від 10 до ЗО відсотків всіх надходжень
до державного бюджету. Україна досить активно використовує митні тарифи
як інструмент економічної політики. Близько 65 відсотків надходжень до
державного бюджету від зовнішньоекономічної діяльності забезпечують
митні органи. Левова частина цих надходжень — мито. До 1992 р. імпортне
мито надходило у відповідності до нормативних документів СРСР. З 1993 р.
діють законодавчі акти України. Середня ставка імпортного мита — 30
відсотків.

Ввізне мито є диференційованим:

• до товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом
з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і
в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного
режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, а також до
товарів та інших предметів, що надходять з країн, що розвиваються і
застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним
митним тарифом України;

• до товарів та інших предметів , що походять з країн або економічних
союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, тобто .
іноземні суб‘єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають
пільги щодо мита, за винятком випадків, коли зазначене мито та пільги
щодо нього встановлюються в рамках спеціального преференційного митного
режиму, згідно з яким застосовуються пільгові ставки ввізного мита,
передбачені Єдиним митним тарифом України;

• до решти товарів та інших предметів застосовуються повні загальні
ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Треба мати на увазі, що країною походження товарів вважається та, де
товари було повністю виготовлено або піддано достатній обробці чи
переробці.

Повністю виготовленими у даній країні вважаються такі товари та
сировина:

• корисні копалини, видобуті в межах її території або економічної зони;

• рослинна продукція, вирощена на її території;

• продукція, одержана в ній від живої худоби;

• жива худоба, вирощена на її території;

• продукція морського промислу, видобута або перероблена у Світовому
океані суднами даної країні, а також орендованими суднами
(зафрахтованими) нею;

• вторинна сировина і відходи, які є результатом виробничих та інших
операцій, здійснюваних у даній країні;

• товари, вироблені в даній країні виключно з продукції, зазначеної в
попередніх пунктах. Переробка або обробка товарів у даній країні
вважається достатньою, якщо:

• декларовані товари класифікуються в тарифній позиції іншій, ніж
матеріали або вироби, що походять з ‘третіх країн’ і були використані
для їх виготовлення;

• у вартості декларованих товарів частка добавленої вартості становить

не менш як 50 відсотків.

Не можуть визначатися як достатня переробка товарів такі технологічні
операції:

• щодо збереження товарів під час їх перебування на складах та
транспортування;

• підготовка товарів до продажу і транспортування (подрібнення партії,
формування відправлень, сортування та переупакування);

• прості складальні операції:

• зміщування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції
характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових.

Визначення країни походження у разі ввезення товарів з країн, що
розвиваються, які користуються преференціями, відбувається на підставі
угоди ‘Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із
країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій у рамках
Загальної системи преференцій’, 1980р.

Перехід до нових принципів регулювання зовнішньоекономічної діяльності
(тарифне регулювання, ліцензування, квотування і под.) відповідно до
світової практики потребує змін організації митного контролю за
товарами, що знаходяться у вантажному обороті.

Якщо раніше режим і процедура пропуску товарів визначалась , виходячи з
того, хто є суб’єктом зовнішньоторговельної угоди, то у даний час
головний критерій — об’єкт такої угоди, тобто конкретний товар.

Товарну номенклатуру зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД),
розроблено на базі Гармонізованої системи описання і кодування товарів
(ГС) та комбінованої тарифно-статистичної номенклатури Європейського
економічного співтовариства (КНЄЕС), яка є основою системи заходів
державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності країни.

Дев‘ятизначний цифровий код ТН ЗЕД складається з таких елементів: перші
шість цифр означають код товару по ГС, ті самі шість цифр плюс сьомий і
восьмий знаки утворюють код товару по КНЄЕС, дев’ята цифра (поки що в
усіх випадках ‘0’), призначена для можливої деталізації в майбутньому
тих чи інших товарних позицій з урахуванням інтересів України. (див.
дод.1)

Правильне визначення позицій товару в номенклатурі (його класифікація)
має вирішальне значення для встановлення, якому з режимів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності цей товар підлягає.

Відхилення від встановленого порядку переміщення через кордон
конкретного товару шляхом його невірної класифікації і (або) вказаних
невірно даних у митній декларації розглядаються митними органами як
порушення, що тягнуть за собою відповідальність згідно з діючим
законодавством.

В ТН ЗЕД суворо дотримується принцип однозначного віднесення товарів до
класифікаційних групувань у відповідності до приміток розділів, груп,
конкретних товарних позицій, а також обумовлених правил інтерпретації ТН
ЗЕД, що мають юридичну силу.

Однозначне розуміння класифікаційних групувань є не тільки перевагою ТН
ЗЕД, а і необхідною умовою при визначенні ставок мита та інших платежів,
визначення режимів експорту-імпорту тих чи інших товарів, порівняння
даних щодо зовнішньої торгівлі різних країн і проведення
еко-номіко-статистичного аналізу.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні
за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть
застосуватися:

• спеціальне мито;

• антидемпінгове мито;

• компенсаційне мито.

Спеціальне мито застосовується:

• як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України у
таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують
завдавати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо
конкуруючих товарів;

• як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності,
які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, а також як захід
для припинення недобросовісної конкуренції у випадках, що визначаються
законами України;

• як захід у відповідь на дискримінаційні дії та (чи) недружні дії з
боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн
та їх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів
суб’єкгів зовнішньоекономічної діяльності України.

Ставка спеціального мита встановлюється в кожному окремому ви^ падку.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою
за їх конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо
таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам
подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджує
організації чи розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

• вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно
нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих
товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи
загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між
конкурентною оптовою ціною об’єкта демпінгу в країні експорту на момент
цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію
України або різниці між ціною об’єкта демпінгу з України і середньою
ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих
товарів на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

• ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або
експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке
ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробником
подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає
організації та розширенню виробництва подібних товарів в Україні;

• вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві
або експорті яких, прямо або побічно використовувалась субсидія, якщо
таке вивезення завдає або загрожує завдати шкоди державним інтересам
України.

Ставка компенсаційного мита не може перевищувати виявленого розміру
субсидій.

Разом з тим існує ціла група товарів, які не обкладаються митом. До них
належать:

• товари, які ввозяться з країн, що розвиваються, у межах товарних груп
1 -24;

• валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

• товари та інші предмети, що внаслідок пошкодження до пропуску їх через
митний кордон України стали непридатними до використання як вироби або
матеріали;

• транспортні засоби, що здійснюють регулярні міжнародні перевезення
вантажів, багажу та пасажирів. Предмети матеріально-технічного
постачання, пальне, продукти харчування та інше майно, необхідне для їх
нормальної експлуатації під час перебування у дорозі, у пунктах
проміжних зупинок або придбані за кордоном у зв‘язку із ліквідацією
аварії (поломки) даних транспортних засобів;

• предмети, що ввозяться в Україну для офіційного або особистого
використання організаціями або особами, що відповідно до міжнародних
угод України та законів України користуються правом безмитного ввезення
(вивезення) з України;

• товари та інші предмети, що походять з митної території України (а
також товари, що походять з території країн колишнього СРСР та були
вивезені за їх межі);

• товари та інші предмети, що знову ввозяться на митну територію України
та походять з іншої території, за які було сплачено мито при первинному
ввезенні на митну територію України та тимчасово вивозились за її межі;

• товари та інші предмети, що підлягають поверненню у власність держави
та у випадках, передбачених законами України;

• наукове, навчальне обладнання, що надходить на адресу наукових,
навчальних закладів;

• предмети матеріально-технічного забезпечення та спорядження, лальнє,
сировина для промислової переробки, продукти харчування та інше майно,
що вивозиться за межі митної території України для забезпечення
виробничої діяльності українських та орендних (зафрахтованих)
українськими підприємствами та організаціями суден, що здійснюють
морський промисел, а також продукція їх промислу, що ввозиться на митну
територію України;

• обладнання, матеріали та майно в рахунок внеску іноземного інвестора у
статутний фонд підприємства з іноземними інвестиціями;

• інші товари на предмети, що визначаються законами України, постановами
(розпорядженнями) Кабінету Міністрів.

При ввозі предметів дитячого асортименту відповідні ставки мита
зменшуються на 50 %.

Мито нараховується відповідно до ставок Єдиного митного тарифу України і
сплачується в національній валюті України за поточним курсом
Національного банку України, діючим на день подання вантажної митної
декларації.

Допускається зниження ставок мита при ввезенні на митну територію
України та вивезенні за межі цієї території товарів та інших предметів:

• відремонтованих та раніше ввезених на митну територію України або
вивезених за межі цієї території;

• пошкоджених до пропуску їх через митний кордон України, але придатних
для використання як вироби або матеріали.

4. Митні збори

Крім сплати мита обов‘язковим платежем при переміщенні вантажів через
митний кордон є митні збори. Вони нараховуються за вантажною митною
декларацією.

Це платежі за:

• митне оформлення товарів; .

• митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів;

• митне оформлення у разі ввезення на митний ліцензійний склад;

• митне оформлення майна (крім майна іноземних фірм);

• митне оформлення майна (крім майна іноземних фірм), тимчасово
вивезеного з України;

• митне оформлення ввезеного в Україну чи вивезеного з України майна
іноземних фірм;

щ перебування товарів та інших предметів під митним контролем.

Приклади нарахування зборів за митне оформлення. Для всіх прикладів курс
долара СТА на день подання ВМД становить 1.50 гривні за 1 долар СТА.

Приклад 1. Заповнення графи 47 при нарахуванні митних зборів за митне
оформлення товару:

1. Загальна митна вартість, вказана в графі 22 ВМД, становить один
мільйон гривень.

Вид

Основа нарахування Ставка

Сума

СП (спосіб платежу)

10

1000000 $20

3000

бг

2. Загальна митна вартість, вказана в графі 22 ВМД, становить десять
мільйонів гривень.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

10

10000000

0,15%

15000

бг

Приклад 2. Заповнення графи 47 ВМД при нарахуванні митних зборів за
митне оформлення у разі транзиту іноземних товарів.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

11

$20

3000

бг

Приклад 3. Заповнення графи 47 ВМД при нарахуванні митних зборів за
митне оформлення на митний ліцензійний склад.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

12

$20

3000

бг

Приклад 4. Заповнення графи 47 ВМД при нарахуванні митних зборів за
митне оформлення майна (крім майна іноземної фірми).

(.Загальна митна вартість, вказана в графі 22 ВМД, становить п’ятсот
мільйонів гривень.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

13

500000

$10

1500

2. Загальна митна вартість, вказана в графі 22 ВМД, становить десять
мільярдів гривень.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

10000000

0,15%

1500

бг

Приклад 5. Заповнення графи 47 ВМД при нарахуванні митних зборів за
митне оформлення (крім майна іноземних фірм), тимчасово ввезеного чи
тимчасово вивезеного з України.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

14

$10

1500

бг

Приклад б. Заповнення графи 47 ВМД при нарахуванні митних зборів за
митне оформлення ввезеного в Україну, вивезеного з України майна
іноземних фірм.

1. Тимчасове ввезення/вивезення.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

15

$30

4500

бг

2. Постійне ввезення/вивезення.

2.(.Загальна митна вартість, вказана в графі 22 ВМД, становить один
мільярд гривень.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

15

1000000

$30

4500

бг

2.2. Загальна митна вартість, вказана в графі 22 ВМД, становить десять
мільярдів гривень.

Вид Основа нарахування

Ставка Сума

СП

15

10000000

0,15%

4500

бг

5. Акцизний збір

Важливим інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності є
акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні товари
(продукцію).

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір, затверджується
Кабінетом Міністрів. Платниками акцизного збору при експорті чи імпорті
товарів є суб’єкти ЗЕД.

Ставка акцизного збору визначається, виходячи з митної вартості товарів,
що ввозяться на територію України з урахуванням митних зборів та мита і
розраховується за формулою;

а)(В + 3) ( А/100 ( по товарах, що не підлягають обкладенню митом);

б)(В + 3 + М)/100 (по товарах, що підлягають обкладенню митом)

де В — митна вартість; 3 — митні збори; М — мито; А — ставка акцизного
збору.

Крім акцизного збору товари, що ввозяться на територію України,
оподатковуються податками на добавлену вартість. Податок на добавлену
вартість стягується з митної вартості імпортних товарів з урахуванням
фактично сплачених сум митних зборів та мита (а по підакцизних товарах з
урахуванням сум акцизного збору).

Сума податку на добавлену вартість нараховується за формулою:

а) (В + 3 + М + Аз)/100

(на товари, що обкладаються митом та акцизним збором);

б) (В + 3 + М)хППОО

(на товари, їдо обкладаються тільки митом);

в) (В + 3 + Аз)хП/100

(на товари, що обкладаються тільки акцизним збором);

г) (В-І-З)хППОО

(по інших товарах (що не підлягають обкладенню митом та акцизним
збором))

де В — митна вартість товару; 3 — митні збори; М — мито; Аз — ставка
податку на добавлену вартість.

Усі платежі, що здійснюються на митниці розраховуються на базі митної
вартості.

Митна вартість — ціна, яка фактично сплачена або піддягає сплаті за
товар на момент перетину митного кордону України, тобто, коли виконано
всі необхідні формальності щодо ввезення товару в Україну чи вивезення
його з України. До митної вартості включають ціну товару, зазначену в
ра-хунку-фактурі іноземного контрагента, а також такі фактичні витрати
(якщо їх не враховано у рахунку-фактурі):

1) витрати на транспортування, навантаження, розвантаження, переміщення
та страхування до пункту перетину митного кордону України;

2) комісійні та брокерські витрати під час проведення митного та інших
видів оформлення в іноземних державах на шляху перевезення товару;

3) плата за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать
до цих товарів та інших предметів, яка має бути сплачена імпортерам або
експортерам прямо або опосередковано як умова їх ввезення (вивезення)
(див. табл. 1,2, с. 32,33).

При визначенні митної вартості керуються такими актами:

1. Закон України ‘Про єдиний митний тариф’ від 18.02.92 р. (статті
16,17);

2. Митний кодекс України від 12.12І91 р. (розд. 2 і 3);

3. Положення про індикативні ціни на товари при здійсненні суб’єктами
зовнішньоекономічної діяльності України експортно-імпортних операцій від
18.11.94р.;

4. Закон України ‘Про зовнішньоекономічну діяльність’ від 16.04.91 р.

Складовою частиною митної вартості товару є мито та збори. На підставі
цій вартості проводиться стягнення податку на добавлену вартість, а по
підакцизних товарах і акцизний збір. Митні органи в разі явного
заниження митної вартості (наприклад, вартість автомобіля — 50 дол.
СІЛА) або у разі неможливості перевірки її обчислення (наприклад, на
зношені або пошкоджені товари) мають право самостійно визначати митну
вартість на підставі ціни на ідентичні або подібні товари, що діють у
провідних країнах-експортерах.

Похожие записи