Міністерство освіти України

Київський державний лінгвістичний університет

Гуманітарний інститут

(кафедра соціально-економічних наук)

спеціальність 6050200 Допущено до захисту

Решетнік Н.І.

“__” _____ 2000 р.

Курсова работа

з економіки підприємтсва

на тему:

“Основні напрямки розвитку

науково-технічного прогресу”.

Студента II курсу

206 групи

Масюкова Павла Сергійовича

Науковий керівник:

к.ек.н., доц. Решетнік Н.І.

Київ – 2000 р.

Зміст:

TOC \o «1-3″

1.Вступ. PAGEREF _Toc481401461 \h 3

2.Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу. PAGEREF
_Toc481401463 \h 6

2.1.Механізація виробництва. PAGEREF _Toc481401464 \h 6

2.2. Автоматизація виробництва. PAGEREF _Toc481401466 \h 12

2.3. Комп’ютерізація виробництва. PAGEREF _Toc481401467 \h 13

2.4. Електрифікація та енергозбережувальні технології. PAGEREF
_Toc481401468 \h 18

2.5. Хімізація виробництва. PAGEREF _Toc481401469 \h 21

3.Показники ефективності НТП PAGEREF _Toc481401470 \h 22

4. Висновки: PAGEREF _Toc481401471 \h 24

5.Resume. PAGEREF _Toc481401472 \h 27

6.Cписок використанної літератури. PAGEREF _Toc481401473 \h 28

1.Вступ.

Науково технічний пргрес — це поступовий рух науки і техніки,
еволюційний розвиток усіх елементів продуктивних сил суспільного
виробництва на оснві широкого пізнання і освоєння зовнішніх сил природи,
це об’єктивна, постійнодіюча законмірність розвитку матеріального
виробництва, результатом якої є послідовне вдосконалення техніки,
технології та організації виробництва, підвищення його ефективності.

Методологічною основою дослідження сутності НТП. Може бути такий підхід
до розвитку науки і техніки, коли в процесі аналізу їхньої ролі та
значення у виробництві і взагалі в житті суспільства в центрі уваги
ставитися трудова людська діяльність. При цьому розвиток техніки слід
розглядати не як самостійний, сам по собі, а через призму людської
активності, тобто як процес послідовної передачі виробничих функцій від
виробника до техніки, як “заміну природніх виробничих інструментів»
штучними. У результаті прогресу техніки дедалі більше функцій
передається техніці, машині. Можливий такий стан, коли людина в
кінцевому рахунку вийде з безпосереднього процесу виробництва і замість
того, щоб бути головним елементом процесу виробництва, стані поряд із
цим процесом. Отже, розглядаючи сутність НТП, необхідно врахувати цей
бік явища, а саме заміну місця та ролі людини, в процесі
виробництва, що відбувається в результаті технічного прогресу.

Слід звернути увагу на органічну єдність науки та техніки в процесі
їхнього розвитку. Сучасна техніка та технологія немислемі без втілення в
них наукових досягнень. Якщо в минулі часи наука виступала як самостійна
сфера діяльності, незалежно від інших чинників суспільного життя, то з
певного годині вона починає входити в тісний зв’язок з іншими сферами
діяльності людини. Особливо зростає її зв’язок з виробництвом,
технікою. Здійснюючи на них суттєвий вплив вона сама не може існувати
без них.

Правда наукові відкриття не завжди стають оперативними надбаннями
виробництва. Іллюстрацією можуть послужити такі дані. Відомо, що
практична реалізація ідеї одержання фотографічного знімка відбувалась
лише через 100 років (1727-1839), ідея телефону через 56 років, радіо
через 35 років, радара 15 років, телебачення 14 років, атомна бомба
була створена через 6 років після теоритичного обгрунтування можливостей
її створення. транзистор пробивши собі дорогу протягом долі. Але, як
бачимо спостерігається тенденція до скорочення годині реалізації
наукових відкриттів.

У сучасних умовах процес здійснється з двох взаємопов’язаних напрямках.
По-перше, результати наукових досліджень втілюються в техніці,
технології, у матеріальному виробництві взагалі, тобто науки виконує
так звану матеріально-технічну функцію. Подруге, наукові знання
втілюються в самих виробниках, у людях, їхніх світоглядах, творчих
здібностях, тобто шляхом особистої орієнтації науки. У ході розгортання
науково-технічного прогресу все читкіше проявляється ця тенденція, все
наочніше стає об’єктивна необхідність вдосконалення творчих здібностей
особистості, все більше зростає значення духовного розвитку трудящих як
вирішального чиннику матеріального виробництва. Без інтелектуального
розвитку людини-робітника, інженера, техніка, організатора виробництва
неможливий і успішний розвиток техніки, технології, їхнє використання у
виробництві.

Таким чином, наука шляхом втілення її досягнень в техніці, в
технологічних процесах, а також розвитку творчих здібностей, духовного
вдосконалення учасників виробництва безпосередньо підсилює виробничі
можливості людини і суспільства, а також, є безпосередньо продуктивною
силою.

На підставі сказаного можна дати таке визначення сутності
науково-технічного прогресу. НТП докорінне перетворення продуктивних
сил на базі перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, зміна
місця та ролі людини у виробництві.

На думку вчених, НТП бере початок у середині 50-х років XX ст. з
впровадженням комплексної механізації, з космізацією, оволодіння
ядерною енергією, винайдення електронно-обчислювальної

машини.

Основні напрямки науково-технічного процесу. Сучасний етап НТП все
більше пов’язується з такими її пріоритетними напрямками як:
автоматизація, роботизація, розвиток мікроелектроники, інформатики,
комплексна механізація виробництва, електризування виробництва та
збереження електроенергії, хімізація виробництва.

Одним з найважливіших напрямків НТП на сучасному етапі служить комплесна
механізація і автоматизація виробництва.

2.Основні напрямки розвитку науково-технічного прогресу.

2.1.Механізація виробництва.

Це широке впровадження взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих систем
машин, апаратів, приладів, обладнання на всіх учатках виробництва,
операціях і видах робіт. Вона сприяє інтенсифікації виробництва,
зростанню продуктивності праці, скороченню частки праці у виробництві,
полегшенню і поліпшенню умов праці, зниженню трудомісткості продукції.

Під терміном механізація розуміється головним чином витіснення ручного
труда і заміна його машинним у тих ланках, де він ще досі залишається (
і в основних технологічних операціях, і у допоміжних, підсобних,
транпортировочних, переміщувальних і інших трудових операціях).

У процесі розвитку механізація проходила декілька етапів: від
механізації основних технологічних процесів, відмінних найбільшою
трудомісткістю, до механізації практично всіх основних технологічних
процесів і частково допоміжних робіт. При цьому склалася певна
диспропорція, яка призвела до того, що тільки в машинобудуванні і
металообробці більше за половину робочих місць зайнято на підсобних і
допоміжних роботах.

Наступний етап розвитку комплексна механізація, при якому ручний труд
замінюється машинним комплексно на всіх операціях технологічного процесу
не тільки основних, але і допоміжних. Впровадження комплексності різко
підвищує ефективність механізації, оскільки навіть при високому рівні
механізації більшості операцій їх високу продуктивність може практично
нейтралізувати наявність на підприємстві декількох немеханізованих
допоміжних операцій. Тому комплексна механізація в більшій мірі, ніж
некомплексна, сприяє інтенсифікації виробництва. Але і при комплексній
механізації залишається ручна праця.

Рівень механізації виробництва оцінюється декількома показниками.

Коефіцієнт механізації виробництва величина, що вимірюється
відношенням обсягу продукції, виробленої за допомогою машин, до
загального обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації робіт величина, що вимірюється відношенням
праці, виконаного механізованим шляхом, до загальної суми витрат праці
на виробництво даного обсягу продукції.

Коефіцієнт механізації труда величина, що вимірюється відношенням
кількості робітників, зайнятих на механізованих роботах, до загальної
чисельності робітників на даній дільниці, підприємств.

Візьмемо наприклад компанію «Кока Кола», розташовану в Україні в
Броварах. Ця компанія використовує механізовану конвейнерну лінію для
виробництва своїх напоїв, причому технічне забезпечення компанії
дозволяє їй на територїї свого підприємства виробляти не тільки напій,
але і тару для нього. Використання системи нових (поліпшених) фільтрів
дозволило компанії досягнути такої чистоти стічних вод, що в ній
водиться риба — вугірь. На підприємстві використовуються механізовані
крани, машини-прибиральники, транспортери і інші машини, що
безпосередньо полегшують виробничий процес.

Автоматизація виробництва — застосування технічних засобів з метою
повної або часткової заміни участі людини в процесах отримання,
перетворення, передачі і використання енергії, матеріалів і інформації.
Розрізнюють автоматизацію часткову, що охоплює окремі операції і
процеси, і комплексну, автоматизуючий весь цикл робіт. У тому випадку,
коли автоматизований процес реалізовується без безпосередньої участі
людини, кажуть про повну автоматизацію цього процесу.

У промисловості перші автоматичні присторої стали використовуватися в
XVIII в., наприклад, автоматичний супорт А.К. Нестерова для
токарно-копіювальних станків (1720 м.); плавункові регулювальник рівня
води в казані І.І. Ползунова (1765 м.); відцентовий регулювальник Дж.
Уатта (G.Watt) (1784 м.).

XIX вік ознаменований появою автоматичних пристроїв, діючих завдяки
електрисиці — це і магнитноелектричне реле П.Шиллінга (P.Shelleng) (1830
м.). Список цей довгий і плавно переходить у вік XX, коли всемогутня
електроніка дозволила створити принципово нові електронні автоматичні
пристрої.

Уперше слово «робот» прозвучало в 1920 р. У знаменитій п’єсі чеського
письменника Карела Чапека « R.U.R.». Сьогодні існують три різновиди
роботів: з жорсткою програмою дії, керовані операторами і діючі
цілеспрямовано без втручання людини.

Широке застосування роботів з жорсткою програмою дії і роботів,
керованих операторами знайшли своє застосування в машинобудуванні,
виробництві электронники, і інших виробництвах з використанням різного
роду конвеєрного виробництва.

До таких компаній можна віднести гіганта машинобудування компанію
«Тойота». У її виробництві застосовуються перших два типи роботів на
виробництві і третій тип в організації виробництва автомобілів, танкерів
і т.д. Використання даних технологій дозволило скоротити час на
виробництво одиниці продукції, а також заощадити фінансові кошти.

Пересвідчившись в тому, що досягати зовнішньої схожості робота з людиною
абсолютно безглуздно, інженри перестали створювати роботів, схожих на
людей. Технічно більш цікаво і складно «навчити» робота рухатися. Так,
наприклад, така проста на перший погляд деталь, як крокуючі ноги,
обертається надто складною технічною задачею. «Примусити» робота ходити
на двох ногах справа складновиконуваєма, куди простіше навчити робота
пересуватися на чотирьох (як тварини), шести (як комахи) або восьми
ногах, тоді рівновагу тримати значно простіше. Наприклад, однією з
останніх розробок двох великих американських компаній Rockwell
International і US Robotics з’явився робот, названий ALUV (Autonomius
Legged Underwater Vehicle), що дослівно означає «автономний крокуючий
підводний транспортний засіб», а точніше робот-тральщик. Зовні він
нагадує морського краба з шістьма ногами. Висота робота трохи більше
півметра, а важить він біля 10,5 кг. «Гуляючи» по морському дну, «краб»
досліджує все, до чого торкається. Його коренасті суглобисті ноги усіяні
датчиками аналогами всіляких рецепторів. Віртуозно чіпляючись за грунт
при великій хвилі, робот навіть в шторм може виконувати свої «службові»
обов’язки — шукати міни. Якщо хвилювання дуже сильне, кінцівки робота
починають вібрувати і він занурюється в грунт. Роботи-краби можуть
працювати і не поодинці — десант розповзається по мілководдю і прочісує
дно. До кінця розвідки загін металевих крабів значно зменьшується.
Підірвавшись на знайдених мінах, електронні сапери розчищають шлях
людям. Щоб підвищити ефективність роботи роботів, разробники збираються
вдосконалювати їх. Роботы чергової моделі будуть підтримувати зв’язок
не тільки з оператором, але і між собою.

Існує ще одна проблема стійкість робота. Падіння — досить велика
проблема, що чекає робота щокроку. Іноді творцям роботів необхідно
вчити своїх «вихованців» самостійно підійматися на ноги, добре якщо
хто-небудь може підняти апарат, що звалився, а що робити якщо робот
проводить дослідження і роботи на Марсі? Легко встояти, якщо маєш форму,
наприклад, багатогранника, а замість двох нижніх кінцівок-пристрів
можуть забезпечити більша кількість щупаловидних кінцівок. «Biper 3» —
механізм японського інженера-конструктора Ісао Шимоями (Esao Shemoyama)
з Токкийського університету рухається за допомогою деякої подібності
ходуль, а якщо зупинився, вмить втрачає рівновагу. Легше дається ходьба
його «співвітчизнику» — роботу „Leg-12″ він навчається мистецтву
втриманню рівноваги при ходьбі під керівництвом людини. Його винахідник
Ациу Таканіси (Atsue Takanese) сподівається, що, закінчивши курс
тренування, робот зможе ходити самостійно.

Рідні Брукс, завідуючий лабораторією штучного інтелекту
Массачусетського технологічного інституту, вирішив власноручно виправити
існуюче становище, який почав роботи по створенню робота, подібному Homo
sapiens не тільки зовні, але і здатного мислити. Правда, поки що GOS, а
саме так названий новий робот, віддалено нагадує андроїда, який має
всього лише голову на плечах та верхню частину торса. Жоден витвір рук
людських ще не був такий близький до створення гуманоїдних роботов.
Могутній мозок GOSа, сконструйований з чипів Motorola 68332 (кожнен з
низ рівноцінний по продуктивності сучасному процесору, розташованому в
окремій кімнаті). Робот може задіяти до 256 чипів одночасно, але частина
з низ Брукс планує замінити цифровими процесорами. Хоча структура
штучного мозку відмінна від людського, він здатний управляти безліччю
різних функцій. Коли ця штучна дитина оволодіє зором, Брукс забезпечить
його органами слуху, а умінню спілкуватися зі своїми творцями він буде
вчитися тим же методом, що і людина по схемі «дія реакція батьків».
Брукс сподівається навчити GOS відчувати втому і навіть біль, які
одягають робота в обладнану сенсорами шкіру.

Спроби створення довершеного розумного робота напевно в майбутньому
увінчаються успіхом. А поки ми можемо використовувати ці три типи
роботів у виробництві, які все більш і більш замінюють людину.

2.2. Автоматизація виробництва.

Рівень автоматизації характеризують ті ж показники, що і рівень
механізації. Це коефіцієнт автоматизації виробництва, коефіцієнт
автоматизації робіт і коефіцієнт автоматизації труда. Розрахунок
аналогічний, але виконується для автоматизованих роботах.

Підвищення ефективності автоматизації виробництва здійснюється у
наступних напрямах:

вдосконалення методик техніко-економічного аналізу варіантів
автоматизації певного об’єкту, обгрунтований вибір найбільш ефективного
проекту і конкретних коштів автоматизації;

забезпечення умов для інтенсивного використання коштів автоматизації,
вдосконалення їх обслуговування;

підвищення техніко-економічних характеристик обладнання, що
випускається, та що використовується для автоматизації виробництва.

Автоматизація виробництва і управління виробництвом дозволяє заощадити
фінансові, фізичні і людські ресурси для фірм, які застосовують
роботизовану техніку в своєму виробництві і в допоміжних функціях.

Ядром, основою самої ж автоматизації виступає комп’ютерна техніка.

2.3. Комп’ютерізація виробництва.

Обчислювальна техніка все більш широко використовується не тільки для
автоматизації виробництва, але і в самих різних його сферах. Подібне
залучення обчислювальної і мікроелектронної техніки в діяльності різних
виробничих систем називається комп’ютеризацією виробництва.

Комп’ютеризація це основа технічного переозброєння виробництва,
необхідна умова підвищення його ефективності. На базі ЕОМ і
мікропроцесорів створюються технологічні комплекси, машини і обладнання,
вимірювальні, регулюючі і інформаційні системи, ведуться
проектно-конструкторські роботи і наукові дослідження, здійснюється
інформаційне обслуговування, навчання і багато іншого, що забезпечує
підвищення суспільної і індивідуальної продуктивності праці, створення
умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості.

Водночас дедалі більшу роль у житті суспільства відіграє інформатика.
Термін, що поєднав у собі два слова “інформація» і “автоматики». Тому
сучасний етап науково-технічного прогресу можна назвати
комп’ютерно-інформаційним.

Комп’ютерізація має статі звичайним, повсякденним явищем: персональна
електронно-обчислювальна машина (ПЕОМ) ввійде у побут та на виробництво,
подібно до холодильника, пральної машини, телефону у побуті. Це стає
можливим завдяки мініатюрізації обчислювальних пристроїв, коли,
наприклад у сучасному мікропроцесорі центральний обчислювальної системи
розміщується на одному кристалі кремнію розміром кілька міліметрів.
Подібній мікропроцесор виконує 40 тисяч операцій за секунду, що можна
порівняти з продуктивністю величезних електро-обчислювальних машин 60-х
років, а ціна його на світовому ринку становить лише кілька доларів. За
прогнозами, протягом найближчих 5-6 років світовий випуск ПЕОМ досягне
35 млн. штук на рік.

Революційні зміни найважливіших параметрів електро-обчислювальної
техніки за останні десятиріччя призвели до кардинальних змін у галузі
інформаційної техніки та технології, які можна визначити як перехід до
так званої безпаперової інформації.

(

,

P

2 4 H J ~ ? ‚ „ † u ue 0

:

P

¬

ae

ae

6 ? :

?

?0

2

4

6

8

t

v

?

¬

®

°

?

o

oe

&

Wноміки, насамперед шляхом забезпечення оптимальних зв’язків між
галузями промисловості, окремими підприємствами, а також шляхом
вдосконалення управління, що спирається на інформатику. Від чітко
поставленної оперативної інформації значною мірою залежить дотримання
виробничої дисципліни.

Звичайно, у суспільстві все ще існує так званна паперова інформація,
але головним носієм інформації все більше стає пам’ять комп’ютера,
тобто безпаперова інформація.

Хоч навіть і у використанні персонального комп’ютера у виробництві
комп’ютерні виробники убачили недоліки. Саме в самод0000 персонального
комп’ютера убачили розробники його сильні і слабкі сторони. Робота з ПК
передбачає постійне прийняття різних по складності рішень: регулярне
архівування даних, антивірусний контроль, востановлення даних після
збоїв, захист від несанкціонованого доступу та інших, що вимагає
належної кваліфікації знань. У цьому відношенні мережевий комп’ютер для
виробництва просто незамінний, оскільки він володіє безперечними
перевагами для організації з великою кількістю співробітників, які
потребуют обчислювальні машин: економія коштів починається з моменту
купівлі пари мережевих комп’ютерів замість персональних і продовжується
в ході їх експлуатації, як наслідок простоти обслуговування, так і через
відсутність необхідності ліквідувати наслідки безграмотного або
необережного використання. З іншого боку виникає необхідність в
наявності висококваліфікованих мережевих адміністраторів, здатних
підтримувати локальну і зовнішню мережу в зразковому стані.

Яке б враження не складалося, насправді мережевий комп’ютер — щось
більше, ніж просто засіб зв’язку і інформаційного доступу. Мережевий
комп’ютер був задуманий як пристрій з великою обчислювальною потужністю,
і все-таки його основними функціями повинні були стати саме зв’язок і
інформаційний доступ: електронна пошта, відеоконференції, організація
виробництва через використання бази даних зовнішніх серверів,
моделювання структурних схем. Для нормального розвитку і функціонування
складного народногосподарського механізму необхідні постійний обмін
інформацією між його ланками, сучасна обробка великого обсягу даних на
різних рівнях управління, що також неможливо без використання ЕОМ. Тому
від рівня комп’ютеризації значною мірою залежить розвиток економіки.

Повертаючись до ідеї, що знаходиться в основі створення мережевого
комп’ютера, Ларі Еллісон провів паралель між комп’ютерними і будь-якими
іншими мережами, якими ми щодня користуємося. Практично всі вони
розроблені за наступним принципом: складна технічна інфраструктура з
виключно простими кінцевими пристроями, які призначені для експлуатації
споживачами цієї мережі. Самими простими прикладами таких мереж можуть
бути телефонна мережа і телерадіосповіщання. Безліч обладнання і
висококваліфікованого персоналу щогодини виконують свої функції для
підтримки працездатності системи і надання послуг кінцевим користувачам.
У умовах зростаючої, нехай навіть і повільно, інформатизації
виробництва мережевий комп’ютер був задуманий як засіб максимально
простої і ефективної взаємодії між користувачами і інформаційними
ресурсами.

З точки зору апаратного забезпечення — мережевий комп’ютер являє собою
материнську плату з інтегрованими відео-, мережевою і звуковою картами,
контроллерами і багато чим іншим. У ході розвитку комп’ютеризації має
бути створені національні та міжнаціональні комунікаційно-обчислювальні
мережі, бази даних, нове покоління супутникових систем космічного
зв’язку, що дозволить полегшити доступ до інформаційних ресурсів.

Насправді, сучасному виробництву ще довго не іменуватися виробництвом
тотальних інформаційних технлогій, що підкреслюю повне злиття
комп’ютерної техніки і комунікації.

Підприємств-користувачів системою Інтернет у виробничих цілях не так уже
і багато, хоча ця система дає практично необмежені можливості в
свободному обміні даними, або використанні бази даних мережевого
сервера, для обміну технологій. Використання комп’ютерних мереж
дозволить виробникам знизити трансакційні, поштові, часові витрати. Нові
технології, що зберігаються в базі даних серверів, стають доступні для
простого виробника, що володіє хоча б одним мережевим комп’ютером.

Потрібно відмітити і такий важливий елемент комп’ютеризації виробництва,
як широке поширення власне мікропроцесорів, кожний з яких орієнтований
на виконання однієї або декількох спеціальних задач. Вбудування таких
мікропроцесорів у вузли промислового обладнання дозволяє забезпечити
рішення поставлених задач з мінімальними витратами і в оптимальному
вигляді. Використання мікропроцесорної техніки для збору інформації,
реєстрації даних або локального управління значно розширює функціональні
можливості промислового обладнання.

Розвиток комп’ютеризації викликає потребу в розробці і створенні нових
засобів обчислювальної техніки. Їх характерними особливостями є:
формування елементної бази на сверхвеликих інтегральних схемах;
забезпечення продуктивності до 10 мільярдів операцій в секунду;
наявність штучного інтелекту, що значно розширює можливості ЕОМ в
обробці поступаючої інформації; можливість спілкування людини з ЕОМ на
природній мові шляхом мовного і графічного обміну інформацією.

2.4. Електрифікація та енергозбережувальні технології.

Найважливішим напрямком науково-технічного прогресу, базою для всіх
інших напрямів є електрифікація. Електрифікація промисловості являє
собою процес широкого впровадження електроенергії як джерела живлення
виробничого силового апарату в технологічні процеси, засобу управління і
контролю ходу виробництва.

На основі електрифікації виробництва здійснюється комплексна механізація
і автоматизація виробництва, впровадження прогресивної технології.
Електрифікація забезпечує в промисловості заміну труда машинним,
розширює вплив електроенергії на предмети праці. Особливо велика
ефективність застосування електричної енергії в технологічних процесах,
технічні засобах автоматизації виробництва і управління, інженерних
розрахунках, обробці інформації, в рахунково-обчислювальних машинах. Рад
важливих переваг перед традиційними механічними засобів обробки металів
і інших матеріалів має електрофізичні і електромеханичні методи. Вони
дають можливість отримувати вироби складних геометричних форм, точні по
розмірах, відмінність до відповідних параметрів шорсткості поверхні і
зміцнені в місцях обробки. Не залишається секретом, що використання
енергії становить велику частину від собівартості продукції, особливо це
стосюється енергоємних виробництв. Який же залишається вихід, щоб
знизити собівартість продукції за рахунок електроенергії, якщо просте
скорочення її споживання призведе просто до зниження обсягів
виробництва, а ніяк не до зниження собівартості продукції? Вихід —
отримання більш дешевої енергії, отриманної за допомогою альтернативних,
нових видів виробництва енергії.

Найбільш універсальна форма енергії — електрика. Вона виробляється на
електростанціях і розподіляється між споживачами за допомогою
електричних мереж комунальними службами. Припинення подачі
електроенергії паралізує всі види діяльності, включаючи виробництво. Для
того щоб цього не сталося — використовуються системи безперебійного
живлення і автономні джерела енергії.

Потреба в енергії продовжує рости. Наша цивілізація динамічна. Розвиток
будь-якого виробництва вимагає, передусім, енергетичних витрат і при
існуючих формах національних економік багатьох держав можна чекати
виникнення серйозних енергетичних проблем. Більш того в деяких країнах
вони вже існують, включаючи і Україну.

Навіть якщо енергетичної кризи вдасться уникнути, світ, рано чи пізно,
неминуче зіткнеться з тим, що основні види традиційного палива будуть
вичерпані. Запаси нафти, газу, вугілля не нескінченні. Чим більше ми
використовуємо ці види енергетичної сировини, тим менше іх залишається і
тим дорожче з кожним днем вони нам обходяться.

Хоча кількість розвіданих запасів деяких енергетичних ресурсів,
наприклад нафти, зростає, перед людством вже сьогодні встає задача
освоєння невичерпних джерел енергії.

У течії наступного віку почнеться перехід до інших джерел енергії, після
чого людство міцно встане на шлях створення невичерпної системи
постачання енергією. Оскільки, ще існує можливість вибору між різними
джерелами енергії, то вирішальне значення при цьому має вартість
енергії. На відміну від нафти сьогодні в світі немає якихсь єдиних цін
на вугілля. Вартість вугілля коливається в залежності від вмісту в
ньому тих або інших компонентів, можливостей використання для певної
мети, умовах транспортування і т.д.

До цього дня універсальним автономним джерелом, безумовно, є
дизель-генератор. Він знаходить широке застосування завдяки високій
надійності. Крім того, він забезпечує не тільки електроенергією, але і
теплом.

Більшість джерел енергії так чи інакше забруднюють або змінюють
навколишнє середовище. Лише сонце і вітер — два постачальники енергії,
правда досить капризні, не вносять практично ніяких порушень в природу.
Використання сонячної енергії дозволяє розширити енергетичні ресурси і
заощадити значну кількість палива від екватора до 60-ої широти. Джерела
енергії, що відновляються — вітрогенератори і геліостанції, роблять
перші кроки в енергетиці.

Вітроенергетика, яка використовує вітроколеса і вітрокаруселі зараз
перероджується. У США вже побудовані і експлуатуються комерційні
установки. Проекти наполовину фінансуються з державного бюджету. Другу
половину інвестують майбутні споживачі екологічно чистої енергії.

Вітроагрегати діляться на дві групи:

вітродвигуни з горизонтальною віссю обертання (крильчаті);

вітродвигуни з вертикальною віссю обертання (карусільні: лопатеві і
ортогональні).

Ніяка людська діяльність неможлива без використання енергії.
Продуктивність і, зрештою, прибуток значною мірою залежать від
стабільності подачі енергії. Наявність енергії — одна з необхідних умов
для рішення практично будь-якої задачі.

2.5. Хімізація виробництва.

Хімізація виробництва — інший найважливіший напрямок науково-технічного
прогресу, який передбачає вдосконалення виробництва за рахунок
впровадження хімічних технологій, сировини, матеріалів, виробів з метою
інтенсифікації, отриманню нових видів продукції і підвищення їх якості,
підвищення ефективності і змістовності труда, полегшення його умов.

Серед основних напрямків розвитку хімизації виробництва можна відмітити
такі, як впровадження нових матеріалів, розширення споживання
синтетичних смол і пластмас, реалізація прогресивних
хіміко-технологічних процесів, розширення випуску і повсюдного
застосування різноманітних хімічних матеріалів, що володіють
спеціальними властивостями (лаків, інгибритів корозії, хімічних добавок
для модифікації властивостей промислових матеріалів і вдосконалення
технологічних процесів). Кожний з цих напрямків ефективний саме по собі,
але найбільший ефект дає комплексне впровадження.

3.Показники ефективності НТП

Деякі показники ефективності науково-технічного прогресу:

1. Сумарний по роках розрахункового періоду економічний ефект
розраховується за формулою:

Эт = Рт- Зт,

де, Ет — економічний ефект заходу НТП за розрахунковий період;

Рт — вартісна оцінка результатів заходу НТП за розрахунковий період;

Зт — вартісна оцінка витрат на заходи НТП за розрахунковий період.

2. Вартісна оцінка результатів за розрахунковий період здійснюється
таким чином:

tk

Pt =( Pt at,

t=tн

де Pt — вартісна оцінка результатів в t-м році розрахункового періоду;

tн і tk — початковий і кінцевий роки розрахункового періоду.

3. Вартісна оцінка оснвних результатів заходу визначається:

а) для нових предметів праці

Р0t = АtЦt

Уt

де Аt — обсяг застосування нових предметів праці в t році;

Уt — витрата предметів праці на одиницю продукції, що виробляється з їх
використанням в році t;

Цt — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її
застосування), що випускається з використанням нового предмета праці в t
році;

б) для засобів праці тривалого користування

Р0t = Цt •Аt • Bt

де Цt — ціна одиниці продукції (з урахуванням ефективності її
застосування), що виробляється за допомогою нових засобів праці в році
t;

Аt — обсяги застосування нових засобів праці в t році;

Bt — продуктивність засобів праці в t році.

4. Висновки:

З данної курсової ми бачимо, що НТП хоча і повільними темпами, в деяких
його напрямках, але має чітку тенденцію просування вперед.

Застосування нових технологій дозволяє виробникові заощадити кошти на
сировину, електроенергію, робочу силу, організацію виробничого процеса
та інше.

Нажаль, Україна не є країною, яка найшвидше зназодить застосування та
впроваджує нові технології, хоча задля цього був своренний спеціальний
Фонд Розробки та впровадження нових технологій.

Економічній розвиток України має забезпечити нова інноваційна політика,
яка грунтується на реалізації кращих вітчиязняних розробок.

На яких принципах Державній інноваційний фонд здійснює відбір та
фінансування проектів?

Державний інноваційний фонд прагне забезпечити загальнодержавні та
регіональні пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки. Зокрема
технології з переробки та збереження продукції сільского господарства,
ресурсо- та енергозберігаючі, виробництво нових матеріалів і речовин з
високими властивостями тощо.

З початку діяльності Фонду (1993 р.) профінансовано 1852 проекти на
загальну суму 698 мільйонів гривень. Прикладами деяких з них можуть
послугувати наступні:

Інноваційні проекти з будування літаків Ан-140, Ан-70, створення нового
покоління авіадвигунів на АТ “Мотор-Січ» (м. Запоріжжя), виробництво
вітчизняних зернозбиральних комбайнів (“Славутич», м.Херсон та “Лан» м.
Кіровоград) технологічне переоснащення Вінницької швейної фабрики
“Володарка», впровадження технології виробництва нового покоління суден
для потреб рибопромислового флоту на Чорноморському судномеханічному
заводі (м. Миколаїв), відновлення виробництва телевізійних приймачів на
Львівському концерні “Електрон», створення виробництва субстанції
інсуліну АТ “Біохімфарма-Основа» (м. Львів) та інші.

На сьогодні вже завершенно 610 інноваційних проектів. Виробленно
інноваційної продукції на суму 478 млн. грн. Створенно та збережено 22,5
тис. робочих місць. Крім того, тільки у вигляді різних податків (без
урахування суми повернених позик) від підприємств, які здійснюють
реалізацію інноваційних проектів, вже надійшло до Державного бюджету
близько 362 млн. грн.

Крім того, є й непрямий ефект.

Впровадження вітчизняних науково-технічних розробок та технологій через
Інноваційний фонд стримує відтік інтелекту з України, надає перспективу
вченим, припиняє втрату Україною наукових ідей, на які держава вже
витратила великі кошти.

Залучення іноземних інвестицій є однією з найголовніших проблем Україні.
Практика показує, що інветор активніше вкладає гроші в ті виробництва,
в яких держава вже взяла частку ризику на себе.

За словами голови Державного інноваційного фонду Україні, доктори
технічних наук, Володіміра Новіцького, «… для активізації інноваційної
діяльності в державі треба сконцентруватися на наступних пріоритетах:
літакобудування, суднобудування, створення нових зразків військової
зброї, ракетобудування, біотехнології, інформаційні технології,
виробництво енергетичного устаткування, створення нових видів
матеріалів, впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій тощо.
На підставі визначених пріоритетів потрібно вдосконалити програми
інноваційного розвитку регіонів та розробки програми інноваційного
розвитку України.»

5.Resume.

The main subject of the term paper concerns its attention to the
utilization of the new techlogies in the managemnt of the productional
process.

However the information above states that the process is not rapidly
applied in the productional process, but the tendancy towards its
application is constantly moving forward.

The main direction of its application are: the utilization of computer
technologies (both personal and network computers), mechanization and
automatization of the productional process, the application of the
computer’s intellectual abilities, utilization of chemical advantages in
the means of production, the overall usage of electric appliancies and
energysaving technologies.

The process of the application of the newly developed technologies is
constantly moving forward in Ukraine as well. The obstacles to its
promotion: lack of sufficient material funds, poor investment, wrong
priorities.

6.Cписок використанної літератури.

1. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми: підручник – М.: Висша школа,
1994.

2.Горфінкель В.Я. Економіка підприємств, Москва «Банки і біржі», 1996 –
с.155-175.

3. Економіка України – 1998 — №10 – с.29-37.

4. Економіка і бізнес/ Под ред. В.В. Кашаева – М.:МГТУ ім. Баумана,
1993.

5. Купряков Е.М. Стандартизація та якість виробничої продукції – М.:
Висшая школа, 1993.

6.Надольний Ф. Філософіяя, Київ «Вікар», 1997 – с.124-127

7. Організаційно-економічні проблеми приватизації/Кол. авт. под. ред.
В.Я Горфінкеля, В.А. Швандра – М.: Економічне виховання.

8. Розбудова держави – 1998 — №1-2, с. 5-15.

9. Світ – 2000 — №4 (січень) – с.2.

10. Світова економіка і міжнародні відносини – 1998 — №7 – с.90-101.

11. Техніка, «Енергія вітра», квітень-травень, 1999 — с. 12-14

12. Техніка, «Термінатор жив, живе і буде жити», березень-квітень, 1999
– с. 16-17.

13. Урядовий кур’єр – 1999 – 2 грудня – с.4.

Голова компанії Oracle, що виробила перший мережевий комп’ютер,

Володимир Новицький. Держава повинна підтримувати інноваційну
діяльність. / Урядовий кур’єр. 1999. – с.4.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи