ОРГАНІЗАЦІЙНО — ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
ПІДПРИЄМСТВА

План

ВСТУП

1 Теоретична сутність економічної безпеки підприємства.

2 Дослідження взаємозв`язку структурних елементів економічної безпеки.

ВИСНОВКИ

ЛИТЕРАТУРА

ВСТУП

Економічна безпека являє собою універсальну категорію, що відбиває
захищеність суб’єктів соціально-економічних відношень на всіх рівнях,
починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Економічна
безпека підприємства — це захищеність його діяльності від негативних
впливів зовнішнього середовища, а також спроможність швидко усунути
різноманітні погрози або пристосуватися до існуючих умов, що не
позначаються негативно на його діяльності. Зміст даного поняття містить
у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну
стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту
робітників

1 Теоретична сутність економічної безпеки підприємства.

За ринкових умов господарювання дуже важливого (якщо не вирішального)
значення набуває економічна безпека всіх суб’єктів підприємницької та
інших видів діяльності.

Економічна безпека підприємства — це такий стан корпоративних ресурсів
(ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та
устаткування, прав) і підприємницьких можливостей, за якого гарантується
найбільш ефективне їхнє використання для стабільного функціонування та
динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання
внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється
об’єктивно наявним для кожного суб’єкта господарювання завданням
забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей
своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того,
наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть
спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки
окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища.

Джерелами негативних впливів на економічну безпеку можуть бути:

1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб і суб’єктів
господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій,
підприємств-конкурентів);

2) збіг об’єктивних обставин (стан фінансової кон’юнктури на ринках
даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс
мажорні обставини тощо). Залежно від суб’єктної обумовленості негативні
впливи на еконо-мічну безпеку можуть мати об’єктивний і суб’єктивний
характер. Об’єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають
не з волі конкретного підприємства, або його окремих працівників.
Суб’єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи
підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім
керівників і функціональних менеджерів).

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гаранту
вати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і
високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних
цілей економічної безпеки належать:

* забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової
стійкості та незалежності підприємства;

* забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої
конкуренто спроможності технічного потенціалу того чи того суб’єкта
господарювання;

* досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної
організаційної структури управління підприємством;

* досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його
інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних НДДкР;

* мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської
діяльності на стан навколишнього середовища;

* якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства;

* забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і
досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх
підрозділів підприємства та відділів організації;

*ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та
майна, а також комерційних інтересів.

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних
структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної
безпеки.

Загальна схема процесу організації економічної безпеки включає такі дії
(заходи), що здійснюються послідовно або одночасно:

1) формування необхідних корпоративних ресурсів (капіталу, персоналу,
прав інформації, технології та устаткування);

2) загальностратегічне прогнозування та планування економічної безпеки
за функціональними складовими;

3) стратегічне планування фінансово-господарської діяльності
підприємства;

4) загально-тактичне планування економічної безпеки за функціональними
складовими;

5) тактичне планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

6) оперативне управління фінансово-господарською діяльністю підприємства

7) здійснення функціонального аналізу рівня економічної безпеки;

8) загальна оцінка досягнутого рівня економічної безпеки.

Тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій (заходів) можна
буде досягти належного рівня економічної безпеки підприємства.

2 Дослідження взаємозв`язку структурних елементів економічної безпеки.

Основними напрямами організації економічної безпеки підприємства за
окремими функціональними складовими є:

1) Фінансова складова, яка вважається провідною й вирішальною, оскільки
за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь-якої
економічної системи.

Спочатку оцінюються загрози економічній безпеці, що мають
політико-правовий характер і включають:

• внутрішні негативні дії;

• зовнішні негативні дії;

• форс мажорні обставини;

У процесі оцінки поточного рівня забезпечення фінансової складової
економічної безпеки підлягають аналізу:

• фінансова звітність і результати роботи підприємства—
платоспроможність, фінансова незалежність, структура й використання
капіталу та прибутку;

• конкурентний стан підприємства на ринку — частка ринку, якою володіє
суб’єкт господарювання; рівень застосовуваних технологій і менеджменту;

* ринок цінних паперів підприємство — оператори та інвестори цінних
паперів, курс акцій і лістинг.

Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки є
планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та
оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим
суб`єктом господарювання фінансово-економічної діяльності.

2) Інтелектуальна й кадрова складова — належний рівень економічної
безпеки у великій мірі залежить від складу кадрів, їхнього інтелекту та
професіоналізму.

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки
охоплює взаємозв’язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи
того суб’єкта господарювання.

На першій стадії процесу охорони цієї складової економічної безпеки
здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких
дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку
підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих
структурних підрозділів, Їхнє небажання або нездатність приносити
максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем
управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій
персоналу підприємства чи нераціональним їх витрачанням.

Процес планування та управління персоналом, спрямований на охорону
належного рівня економічної безпеки, має охоплювати організацію системи
підбору, найму, навчання й мотивації праці необхідних працівників,
включаючи матеріальні та моральні стимули, престижність професії, волю
до творчості, забезпечення соціальними благами.

3) Техніко-технологічна складова — процес охорони техніко-технологічної
складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення
кількох, послідовних етапів.

Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва
продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації
проектувальника. Другий етап — це аналіз конкретних технологічних
процесів і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних
технологій.

На третьому етапі здійснюється:

а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється
підприємством, та ринків товарів-замінників;

б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства;

в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів
для випуску конкурентноспроможних товарів.

Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії
розвитку підприємства.

На п’ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку
підприємства в процесі здійснення ним виробничо – господарської
діяльності.

Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної
реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової
економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків
ефективності таких заходів.

Формалізована оцінка рівня техніко-технологічної складової економічної
безпеки підприємства «за окремим функціональним критерієм (коефіцієнтом)
здійснюється на підставі аналізу розрахунку останнього (ОФК) за
формулою.

(1.1)

Де 3відв. — сумарний відвернений збиток від реалізації комплексу заходів
для охорони техніко-технологічної безпеки підприємства;

Вркз — загальна сума витрат підприємства на реалізацію зазначеного
комплексу заходів;

3завд. — сумарний завданий підприємству збиток за техніко-технологічною
складовою його економічної безпеки.

Як додаток до плану охорони техніко-технологічної складової економічної
безпеки треба розробити планову карту розрахунку ефективності заходів з
виокремлюванням прогнозованих необхідних показників.

4) Політико – правова складова — загальний процес охорони
політико-правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою
схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного
спрямування:

1) аналіз загроз негативних впливів;

2) оцінка поточного рівня забезпечення;

3) планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня;

4) здійснення ресурсного планування;

5) планування роботи відповідних функціональних підрозділів
підприємства;

6) оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо
організації належного рівня безпеки.

Основними причинами виникнення внутрішніх негативних впливів можуть
бути:

а) низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного
суб’єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби;

б) недостатнє фінансування юридичного забезпечення підприємницької або
іншої діяльності;

Причини виникнення зовнішніх негативних впливів здебільшого мають
подвійний характер: в) небажання чи нездатність підприємства активно
впливати на зовнішнє політико-правове середовище його (її) діяльності.

1) політичний;

2) законодавчо-правовий.

До першої групи причин можна віднести:

а) зіткнення інтересів суспільних груп (верств) населення з економічних,
національних, релігійних та інших мотивів;

б) військові конфлікти (дії);

в) економічна й політична блокада, ембарго;

г) фінансові та політичні кризи світового (міжнародного) характеру.

5) Інформаційна складова — належні служби підприємства виконують певні
функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту
інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать:

1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того
чи того суб’єкта господарювання;

2) аналіз одержуваної інформації з обов’язковим дотриманням
загально-прийнятих принципів і методів;

3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних і
політичних процесів;

4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому,
розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб’єкті
господарювання;

5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної
безпеки;

На підприємство постійно надходять потоки інформації, що розрізняються
за джерелами їхнього формування (виникнення). Заведено видокремлювати:

• відкриту офіційну інформацію;

• вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти
працівників фірми з носіями такої інформації;

• вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти
працівників фірми з носіями такої інформації;

Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони інформаційної
складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням
певного комплексу робіт, а саме:

А. Збирання різних видів необхідної інформації;

Б. Обробка та систематизація одержаної інформації;

В. Аналіз одержаної інформації;

Г. Захист інформаційного середовища підприємства , що традиційно
охоплює:

• заходи для захисту суб’єкта господарювання від промислового шпіонажу з
боку конкурентів або інших юридичних і фізичних осіб;

• технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів,
різної документації від несанкціонованого доступу заінтересованих
юридичних і фізичних осіб до закритої інформації;

• збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпіонажу
та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб.

Д. Зовнішня інформаційна діяльність.

6) Екологічна складова — проблему охорони екологічної безпеки
суспільства від суб’єктів господарювання, що здійснюють
виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і
ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально
допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє
середовище, а також дотримання екологічних па-раметрів продукції, що
виготовляється.

Сутність процесу забезпечення екологічної безпеки підприємства можна
виразити у вигляді функції такого типу:

F(Z,Q,m) min, (2.1)

Де Z — витрати на заходи для дотримання екологічних норм;

Q — втрати від штрафних санкцій за порушення екологічних норм;

m— втрати від закриття для продукції підприємства ринків інших держав з
більш жорсткими нормами екологічної чистоти товарів.

При цьому індикаторами екологічної складової економічної безпеки є, з
одного боку, нормативи гранично допустимої концентрації шкідливих
речовин, установлені національним законодавством, а з іншого — аналіз
ефективності за-ходів для забезпечення такої екологічної складової.

Алгоритм процесу охорони екологічної складової економічної безпеки
по-лягає в проведенні таких послідовних дій:

1) розрахунок карти ефективності здійснюваних заходів для охорони
екологічної складової економічної безпеки на підставі звітних даних про
фінансово-господарську діяльність підприємства;

2) аналіз виконаних розрахунків і розробка рекомендацій для підвищення
ефективності здійснюваних заходів,

3) розробка альтернативних сценаріїв реалізації запланованих заходів;

4) вибір пріоритетного сценарію на засаді порівняння розрахунків
ефективності запланованих заходів;

5) передача вибраного планового сценарію в складі загального плану
охорони економічної безпеки в підрозділи, які здійснюють функціональне
планування фінансово-господарської діяльності підприємства;

6) практичне здійснення запланованих заходів у процесі діяльності
відповідного суб’єкта господарювання.

ВИСНОВКИ

З усього вишеозначенного можна зробити висновок що для українських
підприємств самими значимими проблемами сучасного етапу реформ є:
відсутність засобів на технічне переоснащення і здійснення НДДкР;
неритмічність роботи; відсутність контрактів, замовлення; безробіття;
велика дебіторська заборгованість. Можна запропонувати наступні кроки на
шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств: у рамках
технологічної безпеки — закриття низькорентабельних і збиткових
підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових
організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна участь
у міжнародних виставках, семінарах; у рамках ресурсної безпеки —
удосконалювання системи розрахунків; підвищення продуктивності праці;
збільшення капіталовкладень у ресурсозбереження; стимулювання
«ресурсного» напрямку НДДкР; у рамках фінансової безпеки — застосування
принципу дотримання критичних термінів кредитування; створення
інформаційного центру, щоб постійно мати зведення про борги підприємства
і перекрити канали витоку інформації: створення в структурі
інформаційного центру спеціальної групи фінансових робітників, що
перевіряла б податкові та інші обов’язкові платежі для виявлення
можливої переплати і надавала зведення про мало використуємих основних
виробничих фондах із метою їхнього можливого продажу; використання нових
форм партнерських зв’язків; у рамках соціальної безпеки — наближення
рівня оплати праці до показників розвитих країн, притягнення робітників
до управлінських функцій; підвищення кваліфікації робітників;
зацікавленість адміністрації підприємства в працевлаштуванні
безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення
матеріальної відповідальності робітників за результати своєї праці. У
сучасних умовах складовою частиною комплексу мір повинна стати програма
конкретних дій, спрямованих на створення надійної економічної безпеки
підприємства.

ЛИТЕРАТУРА

1. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. Ред. С. Ф. Покропивного, —
Вид. 2-е, перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 528с., іл.

2. Д. Ковалев, Т. Сухорукова — Экономическая безопасность предприятия //
Экономика Украины, 1998г, №5.- с. 48-52.

3. Т. Сухорукова — Проблема экономической безопасности предприятия //
Бизнес-информ,1998г., №19.- с. 43-46.

Похожие записи