11.3. ОРГАНІЗАЦІЯ Й ОБСЛУГОВУВАННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ

Важливим елементом організації праці на підприємстві є вдосконалення
планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення
на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

Робоче місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи
робітників, оснащена всім необхідним для успішного здійснення роботи.
Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може
функціонувати відносно самостійно.

Організація робочого місця — це система заходів щодо його планування,
оснащення засобами і предметами праці, розміщення в певному порядку,
обслуговування й атестації.

Планування робочого місця передбачає раціональне розміщення у просторі
матеріальних елементів виробництва, зокрема устаткування, технологічного
та організаційного оснащення, а також робітника. Робоче місце має
робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена
досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах,
розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У
допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

Велике значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення
робочих місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним
устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом,
пристроями, допоміжними матеріалами, запасними частинами та
устаткуванням для їх зберігання і розміщення, а також засобами
сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою тощо).

Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими
проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і
планування робочих місць даного виду. Використання типових проектів
сприяє впровадженню досягнень науки і передового досвіду в процесі
організації робочих місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє
підвищити рівень організації трудових процесів.

Робочі місця класифікують за такими параметрами, як професія та
кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації,
кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

Залежно від кількості виконавців розрізняють індивідуальні та колективні
робочі місця. Індивідуальне робоче місце призначене для роботи одного
працівника протягом зміни. Колективне робоче місце призначене для
здійснення процесу праці одночасно кількома робітниками (бригадою).

Залежно від кількості устаткування розрізняють одноверстатні та
багатоверстатні робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник
у певній послідовності здійснює виробничий процес на кількох одиницях
технологічного устаткування.

За ступенем спеціалізації розрізняють універсальні та спеціалізовані
робочі місця, а за ступенем механізації — робочі місця з ручними,
машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими
процесами.

Робочі місця за характером розміщення в просторі бувають стаціонарними
(робоче місце токаря, коваля, вагранника) і рухомі (робоче місце водія,
машиніста крана).

Велике значення в організації праці має обслуговування робочих місць,
тобто забезпечення їх протягом робочої зміни сировиною, матеріалами,
заготівками, транспортними засобами, послугами ремонтного характеру
тощо.

Обслуговування робочих місць здійснюється за такими функціями:

• енергетична — забезпечення робочих місць електроенергією, стисненим
повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

• транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця,
вивезення готової продукції і відходів виробництва, зберігання, облік і
видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

• підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями;
комплектування технічної документації; підготовка інструменту та
допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових методів
праці;

• інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на
робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного
оснащення;

• налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного
устаткування;

• міжремонтна — профілактичне обслуговування; • контрольна — контроль
якості сировини, напівфабрикатів і готових виробів;

• облікова — облік бракованої продукції та аналіз причин браку,
профілактичні заходи для підвищення якості продукції та ін.

Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних
формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове
обслуговування робочих місць.

Для забезпечення збалансованості між кількістю робочих місць і наявними
трудовими ресурсами, раціональнішого використання резервів виробничого
потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і
паспортизацію робочих місць.

11.4. УМОВИ ПРАЦІ ТА ФАКТОРИ ЇХ ФОРМУВАННЯ

Умови праці — це сукупність взаємозв’язаних виробничих,
санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних і соціальних
факторів конкретної праці, обумовлених рівнем розвитку продуктивних сил
суспільства, які визначають стан виробничого середовища та впливають на
здоров’я і працездатність людини (рис. 11.1).

Рис. 11.1. Класифікація умов праці.

Працездатність визначається здатністю людини виконувати певну роботу
протягом заданого часу і залежить від чинників як суб’єктивного, так і
об’єктивного характеру (статі, віку, стану здоров’я, рівня кваліфікації,
умов, за яких відбувається праця тощо).

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори
виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі
виробництва:

• фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні,
зусилля, пов’язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці
або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють
такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

• нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості
продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям,
небезпека для життя і здоров’я людей під час виконання робіт, особлива
точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє,
підвищене;

• робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно
засобів виробництва). Розрізняють робоче положення обмежене, незручне,
незручно-стиснене і дуже незручне;

• монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних,
короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна,
середня, підвищена;

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси
за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см2 за хвилину). Стадії
впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або
знижені, середні, високі, дуже високі;

• забруднення повітря (вміст домішок в 1м3 або літрі повітря і їх вплив
на організм людини). Ступінь забруднення повітря може бути незначний,
середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

• виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах).
Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум;

• вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда на хвилину, градуси і
кількість обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень
указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

• освітленість у робочій зоні (в люксах). Освітленість може бути
нормальна, недостатня або осліплююча.

 

На працездатність людини також впливають особистісні фактори: її
настрій, ставлення до праці, стан здоров’я та ін.

Фактори виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі.

Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких
викликає у працюючих відчуття дискомфорту.

Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких
потребує припинення роботи.

Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його
вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого
місця.

На підприємствах і в організаціях (незалежно від форм власності і
господарювання), де технологічний процес, використовуване обладнання,
сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних
виробничих факторів, проводиться атестація робочих місць. Основна мета
атестації полягає в урегулюванні відносин між власником або
уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на
здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги
та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої
визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені
колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років.

Атестація робочих місць передбачає: .

• виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці;

• санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища,
визначення ступеня важкості і напруженості трудового процесу на робочому
місці;

• комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці та
відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним
та санітарним нормам і правилам;

• установлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру
за гігієнічною класифікацією;

• обгрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими
(особливо шкідливими) умовами праці;

• визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне
забезпечення;

• аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на
оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Робоче місце за умовами праці оцінюється з урахуванням впливу всіх
факторів виробничого середовища і трудового процесу на працюючих. На
підставі комплексної оцінки робочі місця відносяться до одного із видів
умов праці:

• з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці;

• зі шкідливими і важкими умовами праці;

• зі шкідливими умовами праці.

Ці дані заносяться до Карти умов праці.

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких
підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких
пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів
підприємства;

• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно
здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Умови праці визначаються певними критеріями факторів виробничого
середовища і трудового процесу (додаток).

На кожному робочому місці на працездатність впливають, здебільшого,
декілька факторів, а не всі, і їх вплив можна подати через інтегральну
оцінку умов праці. Крім особистих факторів, вплив яких неможливо
врахувати прямими показниками, а лише через показники приросту виробітку
за одиницю часу в разі незмінних умов виробничого середовища і якісного
стану робочої сили.

Практика підприємств свідчить про те, що оцінка поліпшення умов праці
може бути здійснена шляхом зіставлення фактичних умов праці з
нормативними, прийнятими для базового періоду.

В сучасних умовах господарювання все більшого значення набуває проблема
поліпшення умов праці не за рахунок компенсаційних виплат, а шляхом
впровадження нової техніки, технологій, оздоровлення виробничого
середовища, врахування вимог естетики праці.

 

 Контрольні запитання та завдання

1. Визначте поняття “організація праці”.

2. Які основні завдання постають на всіх рівнях управління в процесі
організації праці?

3. Назвіть складові процесу організації праці на підприємстві.

4. Яке місце посідає поділ праці в системі елементів організації праці і
які є основні види поділу праці?

5. Назвіть форми кооперації праці. Які передумови визначають їх
розвиток?

6. У чому полягає значення колективних форм організації праці і які їх
характерні ознаки і переваги?

7. Що являє собою робоче місце? За якими параметрами класифікуються
робочі місця?

8. За якими функціями здійснюється обслуговування робочих місць?

9. Визначте поняття “умови праці”.

10. Які фактори виробничого середовища впливають на працездатність
людини?

Попередня глава   Зміст   Наступна глава

Похожие записи