.

Оперативне планування, його суть, завдання і система (контрольна)

Язык: украинский
Формат: контрольна
Тип документа: Word Doc
2 18377
Скачать документ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: “Економіка підприємства”

«Оперативне планування, його суть, завдання і система»

З м і с т

1. Вступ
………………………………………………………………
………………………………….. 3

2. Принципи та види планування….………….………………………………….. 4

3. Система оперативного планування
………………………………………………………. 5

4. Суть оперативного планування
……………………………………………………………. 6

5. Література
………………………………………………………………
…………………………… 9

Вступ

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його
діяльності. Планування є, власне, процесом визначення цілей, що їх
підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів
досягнення таких цілей.

Планування об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою,
надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу
найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно,
якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

За нових умов господарювання й переходу до ринкового регулювання
підприємство самостійно здійснює весь комплекс планової роботи. Надання
самостійності підприємству означає не тільки відмову від повної
регламентації «зверху» всієї його діяльності і надання підприємству
широких прав щодо визначення та реалізації виробничої програми, шляхів
розвитку виробництва, мотивації праці, а й усвідомлення важливості
безперервного вивчення ринку та готовності нести відповідальність за
кінцеві результати господарювання. Усе це має відбитися в планах
діяльності підприємства. Відкрита система підприємства як його нова
якість за ринкових умов і пряма залежність від взаємодії попиту та
пропонування зумовлюють необхідність створення системи планування та
управління підприємством, здатної швидко й ефективно реагувати на
ринкові потреби.

Поряд із загальними принципами управління та планування (оскільки
останнє є функцією першого) існують і специфічні принципи планування, а
саме: цільова напрямленість (цілепокладання), системність,
безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів,
адекватність об’єкта та предмета планування.

Принципи та види планування

Найважливішим принципом планування є вибір та обґрунтування цілей
(цілепокладання), кінцевої мети, результатів діяльності підприємства.
Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. Беручи
загалом, виокремлюють п’ять основних цілей (або груп цілей)
підприємства:

господарсько-економічну, зумовлену вимогами забезпечення високої
ефективності виробничої системи, випуску суспільне необхідної конкретної
продукції;

виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення
підприємства — випуск певної продукції належної якості;

науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного
прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції та
оновленні технічної бази виробництва;

соціальну — якомога більш повне забезпечення матеріальних і духовних
потреб працівників підприємства;

— екологічну — забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та
виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.

Ефективність і реальність планів значною мірою залежить від ступеня
реалізації принципу системності. Цей принцип передбачає, щоб планування
охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та
зворотні зв’язки в його системі.

Важливою проблемою та вагомою передумовою реалістичності планування є
забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає:

підтримування безперервної планової перспективи, формування й періодичну
зміну горизонту планування, що залежить від загальних
соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного
прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, вірогідності
передбачення майбутнього;

взаємо погодження довго-, середньо- та короткострокових планів;

своєчасне коригування перспективних і поточних планів, виходячи із
держаних сигналів щодо зовнішніх (регіон, економіка в цілому) та
внутрішніх усередині самого підприємства) зміну мов господарювання.

Однією із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення
оптимальності використання застосовуваних ресурсів.

Використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потреби, умови
та кон’юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження
досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію
наявних резервів як суто виробничих, так і організаційних тощо.

Важливою якісною характеристикою плану є його збалансованість, тобто
необхідна та достатня кількісна відповідність між взаємозв’язаними
розділами й показниками плану. Збалансованість — це визначальна умова
обґрунтованості планів, реальності їхнього виконання. Головним її
проявом є відповідність між потребами в ресурсах та наявністю таких.

За ринкових умов, коли постійно змінюється зовнішнє й внутрішнє
середовище діяльності підприємства, украй важливо створити передумови
для адекватної динамічної збалансованості та мобільності виробництва.
Навіть ідеально збалансований за його складання план не гарантує, що в
процесі виконання не виникне диспропорцій під впливом різноманітних
чинників. Принцип збалансованості потребує також планування ресурсного
забезпечення можливості швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах
господарювання.

Система оперативного планування

Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі
планування діяльності підприємства, а з іншого — засобом виконання
довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного
управління виробництвом.

У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів
підприємства та його підрозділів — окремих виробництв, цехів, виробничих
дільниць, бригад, навіть робочих місць — на короткі проміжки часу
(місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка
планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього
виконання та поточного регулювання виробництва.

Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у
рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й
випуску продукції, називається календарним плануванням.

Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного
оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних
планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

У процесі оперативного планування треба розв’язувати такі головні
завдання:

забезпечення виконання плану виробничої діяльності (випуск планової
продукції в заплановані строки) за ритмічної роботи всіх підрозділів
підприємства;

установлення оптимального режиму роботи підприємства, що сприятиме
найбільш ефективному й повному використанню устаткування та робочої
сили;

максимальне скорочення тривалості виробничого циклу та обсягів
незавершеного виробництва.

4. Суть оперативного планування

Оперативне планування здійснюється в масштабі всього підприємства як
цехове (міжцехове), а для окремих цехів — у розрізі дільниць і робочих
місць (внутрішньоцехове).

Міжцехове оперативне планування має на меті забезпечити скоординовану
діяльність і необхідні виробничі пропорції між цехами підприємства
згідно з послідовністю технологічних процесів (заготівельних, обробних,
складальних) та з урахуванням цехових функцій — основні, допоміжні,
обслуговуючі, побічні. Але головним завданням міжцехового оперативного
планування має бути погодження номенклатури заготовок, деталей, вузлів
та строків їхнього пересування між цехами (виробництвами).

Внутрішньоцехове оперативне планування включає розробку календарних
планів виробництва для дільниць та контроль їхнього виконання, розподіл
робіт за дільницями, доведення до робочих місць, оперативне регулювання
виробничих процесів.

У практиці господарювання розрізняють три основні системи оперативного
планування: подетальну, комплектну та на замовлення. Вибір системи
оперативно-виробничого планування залежить від типу виробництва, складу
й особливостей продукції тощо. Перевагу віддають тій системі, яка дає
змогу найбільш ефективно вирішувати завдання оперативного планування.

Подетальна система за планово-облікову одиницю бере деталь певного
найменування. Залежно від особливостей інших елементів та організації
самого процесу оперативного регулювання найпоширенішими різновидами
подетальної системи є:

складська система, коли рівень завантаження та рівномірність випуску
продукції визначаються через наявність складських запасів певних
розмірів. Ця система корисна за великої кількості застосовуваних для
виготовлення продукції стандартних (уніфікованих) вузлів та деталей;

система планування за нормами технологічних запасів, яка передбачає
встановлення постійної насиченості всіх стадій виробничого процесу
необхідними запасами напівфабрикатів (деталей, вузлів) і суворе
дотримання розрахункового рівня цих запасів для кожного цеху. Ця система
застосовується за серійного та великосерійного виробництва;

система планування за строками подачі, в основу якої покладаються
встановлені строки запуску та випуску партій деталей з урахуванням
технологічних запасів і строків міжцехових подач. За умов серійного та
великоссрійного виробництва строки можна переглядати щоразу за розробки
оперативних планів. У масовому виробництві встановлюються стандартні
строки;

система планування за тактом потоку базується на синхронізації
діяльності всіх виробничих підрозділів і встановленні єдиного такту
випуску готової продукції. Така система застосовується в масовому
виробництві з широким використанням поточних методів організації
виробничих процесів.

Комплектна система відрізняється від інших тим, що в ній

за планово-облікову одиницю беруть об’єднаний за певними оз

наками комплект деталей (вузлів). Найбільш поширеними її

підсистемами є комплектно-вузлова, комплектно-групова, маши-

нокомплектна.

Комплектно-вузлова підсистема за планово-облікову одиницю бере вузловий
комплект, до якого входять деталі одного складального вузла. Ця система
характерна для виробництва складної продукції з тривалим виробничим
циклом.

Комплектно-групова підсистема може застосовуватись тоді, коли
виготовляються деталі (вузли), що обробляються за такою самою
технологією, мають таку саму періодичність запуску-випуску та ті самі
строки подачі на наступну стадію.

Машинокомплектна підсистема — є найпростішою, тому що її
планово-обліковою одиницею є машинокомплект, тобто повний комплект
деталей, що їх виробляє той або той цех для певного виробу (машини). Ця
система може застосовуватись у виробництві нескладних виробів, із
невеликою кількістю деталей.

Система оперативного планування на замовлення характеризується
встановленням конкретних строків запуску-випуску виробів за кожним
замовленням. Замовлення і є планово-обліковою одиницею для підприємства
в цілому.

Для окремих цехів такими є комплекти деталей, вузлів для певних
замовлень. Застосовується ця система в одиничному та дрібно-серійному
виробництвах, де практикуються дрібні й різноманітні замовлення, її
особливість полягає в тім, що охоплюється весь процес виконання
замовлення: від підготовки виробництва до випуску готового виробу.

Розробку та реалізацію оперативного плану здійснює диспетчерська служба
(виробничо-диспетчерський відділ) підприємства. На неї (нього) покладено
завдання: забезпечити виконання графіків виробництва в усіх підрозділах;
контролювати ритмічне й достатнє завантаження всіх робочих місць;
запобігати простоям або принаймні своєчасно їх виявляти та швидко
усувати; використовувати технологічні та страхові запаси в разі
виникнення перебоїв у виробництві.

Література:

Бирман Л. Экономика фирмы. Учебное пособие: – М., 2001

Глущенко Е.В., Капцов А.И., Тихонравов Ю.В. Основы предпринимательтва. –
М., 1996

Петрович І.М., Будіщева І.О., Усчінова І.Г. Економіка виробничого
підприємства. Навчальний посібник – Львів, 1996.

Стеченк Д.М. Державне регулювання економіки: навчальний посібник.
К.:2003.

Економіка підприємництва. Підручник/ за ред. С.Ф.Покропивного, К.:2001.

PAGE

PAGE 9

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020