ЛЕКЦІЙНЕ ЗАНЯТТЯ

Предмет: “Основи економічної діяльності підприємств”

Тема: “Оборотні кошти”

ПЛАН

1. Поняття і структура оборотних коштів

2. Нормування оборотних коштів

3. Ефективність використання оборотних коштів

1. Поняття і структура оборотних коштів.

Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову й вартісну форму. У
практиці планування та обліку господарсько діяльності до складу
оборотних фондів включають: виробничі запаси; незавершене виробництво
та напівфабрикати власного виготовлення; витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. До них
належать запаси сировини, основних і допоміжних матеріалів, покупних
напівфабрикатів, палива й пального, тари, ремонтних деталей і вузлів,
малоцінних інструментів, господарського інвентаря, та інших предметів, а
також аналогічних предметів, що видко зношуються.

Незавершене виробництво – це предмети праці, обробку (переробку) яких не
завершено підприємством. Вони перебувають безпосередньо на робочих
місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до
іншого.

До напівфабрикатів власного виготовлення відносять ті предмети праці, що
їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі
підприємства, але які потребують дальшої обробки в інших підрозділах
(наприклад: паковки, штамповки, відливки та інша продукція заготовочного
виробництва).

Витрати майбутніх періодів – це грошові витрати, які зроблено в даний
період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції
(роботи, послуг) у наступні періоди.

До них належать витрати на підготовку виробництва, освоєння випуску
нових виробів, раціоналізацію та винахідництво, придбання
науково-технічної та економічної інформації, передплату періодичних
видань тощо.

Структура оборотних фондів формується під впливом низки факторів (тип
виробництва, особливості продукції та технології її виготовлення. Умови
забезпечення підприємства матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в
часі повільно, без різких коливань.

Наприклад, на промислових підприємствах України у загальному обсязі
оборотних фондів частка виробничих запасів становить у середньому
протягом останніх років приблизно 70%, незавершеного виробництва – 25%.

Структура оборотних фондів на підприємствах різних галузей має значні
відмінності, зумовлені конкретними технологіями і формами організації
виробництва, умовами забезпечення матеріальними ресурсами, цінами на них
тощо. Та найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів
становлять: виробничі запаси – на електростанціях та підприємствах
легкої промисловості (до 90%); незавершене виробництво – на
підприємствах машинобудування (близько 40%, у зв’язку з великою
тривалістю виробничого циклу), витрати майбутніх періодів – на
підприємствах добувної індустрії (40-50% і більше).

[1 ст. 121-122]

Нормування витрат.

Визначення потреби підприємства в сировині та інших видах матеріальних
ресурсів здійснюється за певними нормами їхніх витрат. Ці норми
розробляються самими підприємствами або на їхнє замовлення галузевими
науково-дослідними організаціями.

Види цих норм виокремлюються за такими класифікаційними ознаками:

а) за призначенням – норми витрат сировин, матеріалів, енергії, палива,
тощо;

б) масштабом дії – групові (на однакові види продукції) та
індивідуальні;

в) періодом дії – річні (для поточного планування) й перспективні;

г) ступенем деталізації об’єктів нормування – для деталі (вузла) й
виробу в цілому;

д) ступенем деталізації нормованих ресурсів – специфіковані (на види
ресурсів з конкретними параметрами) і зведені (на види ресурсів за
звуженою номенклатурою).

Нормування витрат окремих видів матеріальних ресурсів передбачає
дотримання певних наукових принципів.

Найважливішими з цих принципів мають бути: прогресивність, технологічна
та економічна обґрунтованість, динамічність і забезпечення можливості
зниження норм.

Норма витрат того чи іншого виду матеріальних ресурсів це гранично
допустима величина витрат на виготовлення продукції за умов конкретного
виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та
сировини (матеріалів) найвищого ґатунку.

Вона має власну структуру, тобто співвідношення окремих елементів, які у
сукупності становлять загальну величину витрати певного виду
матеріальних ресурсів на одиницю продукції, що виробляється.

Для більшості матеріалів структура норми витрати включає: корисну
(чисту) витрату; технологічні відходи і втрати; інші
організаційно-технічні втрати (під час транспортування, зберігання
тощо).

У практиці господарювання використовують три основні методи нормування
витрат матеріальних ресурсів:

аналітично-розрахунковий, дослідно-лабораторний, звітно-статистичний.

Аналітично-розрахунковий метод є найбільш прогресивним, що базується на
глибокому аналізу та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів
норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології
виробництва.

Користуючись дослідно-лабораторним методом, норми витрат визначають з
допомогою проведення низки дослідів і досліджень; його використовують,
головне, для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.

Суть звітно-статистичного методу нормування полягає у встановленні норм
витрат, виходячи зі звітних даних про фактичн6 витрачання ресурсів за
минулі роки та очікуваного (можливого) певного зниження норм у наступні
роки. Його практичне застосування допускається тільки як виняток – для
орієнтованих розрахунків, а також у процесі нормування витрат
малоцінних і таких, що їх рідко використовують, матеріалів.

[122-123; 1]

Ефективність використання оборотних коштів.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передовсім
розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива,
електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії
матеріальних ресурсів.

Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії
ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна
заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів.

Джерела економії матеріальних ресурсів:

зниження ваги виробів;

зменшення питомої витрати матеріалів;

скорочення втрат і відходів сировини й матеріалів;

використання відходів та побічних продуктів;

утилізація вторинних ресурсів;

заміна натуральних видів сировини та матеріалів штучними їх видами.

Способи економії мат6ріальних ресурсів:

первинна обробка та збагачення сировини;

комплексна переробка сировини;

застосування ресурсо-зберігаючої техніки;

запровадження маловідходної та безвідходної технології;

удосконалення матеріальних нормативів;

поліпшення організації матеріального забезпечення виробництва;

упорядкування системи ціноутворення;

застосування дійової системи економічного стимулювання.

Комплексна переробка сировини – це процес її промислової переробки,
результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних
компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи.

Вторинні матеріальні ресурси – це залишки сировини (матеріалів), відходи
виробництва і споживання. Які можуть бути повторно використані для
виготовлення продукції.

[1. ст. 123-126]

Контрольні запитання

Що включають до складу оборотних фондів?

Що таке виробничі запаси та незавершене виробництво.

Що таке напівфабрикати власного виробництва і витрати майбутніх
періодів?

Коротка характеристика структури оборотних фондів.

Назвіть основні методи нормування витрат, їх суть.

Назвіть джерела економії матеріальних ресурсів.

Назвіть способи економії матеріальних ресурсів.

Похожие записи