КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Економіка підприємства”

на тему: “Обігові кошти підприємства та поліпшення їх використання”

1. Вступ

М’ясо належить до найважливіших продуктів харчування, як джерело
повноцінних білків, а також жирів, мінеральних, екстрактивних речовин і
деяких вітамінів. За допомогою м’яса і м’ясних продуктів світові потреби
в білку тваринного походження задовольняються приблизно на 27,4%.

Харчова цінність м’яса визначається його хімічним складом, енергетичною
цінністю, смаковими властивостями і рівнем засвоюваності. Найбільш
важливою складовою частиною м’яса є білки, тому що основна частка їх
представлена повноцінними, легкозасвоюваними протеїнами, які
використовуються організмом людини для побудови своїх тканин. Для
характеристики біологічної цінності враховують збалансованість
незамінних амінокислот, знаходять коефіцієнт використання білка (КВБ) —
процентне відношення засвоєного білка до прийнятого; коефіцієнт
ефективності білка (КЕБ) — відношення приросту дослідних тварин до 1 г
використаного білка. У порівнянні з «ідеальним білком» КВБ окремих видів
продуктів складає, %: яловичини — 88,3; свинини — 86,2; молока — 69,2;
ізоляту соєвого білка — 62,6; гороху, квасолі — 57,9. Коефіцієнт
ефективності білка вареної ковбаси 1-го сорту складав 4,2, тоді як з
добавкою 3% казеїнату натрію — 3,2. Харчову цінність м’яса
характеризують також по «якісному білковому показнику», який являє собою
відношення триптофану (як індекс повноцінних білків м’язової тканини) до
оксипроліну (показника неповноцінних сполучнотканинних білків).

2. Класифікація, товарна характеристика і маркування м’яса

М’ясо різних тварин характеризується відповідними споживними
властивостями і відрізняється за органолептичними показниками,
морфологічним і хімічним складом. При визначенні споживних властивостей
м’яса важливе значення мають стать, вік тварин, вгодованість, спосіб
вирощування тощо.

М’ясо великої рогатої худоби залежно від віку поділяють на телятину,
віком від двох тижнів до трьох місяців, яловичину молодняку, віком від
трьох місяців до трьох років і яловичину дорослої худоби, старшої трьох
років.

М’ясо телят молочного періоду відносять до 1 категорії і воно
найніжніше, світло-рожевого кольору з сіруватим відтінком і білим цупким
внутрішнім жиром. У телятині остисті відростки спинних і поперекових
хребців не виступають. Від телят, які отримували підкормку, одержують
м’ясо II категорії. Вона має менш задовільно розвинуті м’язи рожевого
кольору, остисті відростки спинних і поперекових хребців трохи
виступають. Телятина характеризується високими кулінарними якостями,
легко засвоюється організмом, а тому її краще використовувати для
дитячого і дієтичного харчування.

Яловичина молодняку характеризується світло-червоним кольором, білим
жиром, м’якою і ніжною м’язовою тканиною. Добре вгодовані молоді тварини
мають підшкірні і внутрішні відкладання жиру, а на розрізі
тазо-стегнової частини туші помітні міжм’язові прошарки жиру—
«мармуровість». До 1 категорії відносять яловичину від відбірного
молодняку з масою туші понад 230 кг, І класу — масою туші від 195 до 230
кг, II класу — масою туші від 168 до 195 кг і III класу — масою туші 168
кг і нижче. У яловичини молодняку І категорії м’язи розвинуті добре,
лопатки без впадин, стегна непідтягнуті, остисті відростки хребців,
сідничні горби і маклоки трохи виступають.

Яловичина молодняку II категорії має задовільно розвинуті м’язи, стегна
—з впадинами, остисті відростки хребців, сідничні горби і маклоки
помітно виступають.

В окрему групу виділяють яловичину від корів-первісток, масою туші від
165 кг і вище. Для І категорії вимоги аналогічні яловичині молодняку І
категорії, але додатково передбачені жирові відкладання в основі хвоста
і на верхній внутрішній стороні стегна.

Яловичину від дорослої худоби поділяють на м’ясо бугаїв і м’ясо корів,
волів, телиць.

М’ясо бугаїв — темно-червоного кольору із синюватим відтінком. Воно
жорстке, грубоволокнисте, липке, крупнозернисте з неприємним запахом,
який зникає після тривалого зберігання. В реалізацію таке м’ясо не
допускається, а використовується в ковбасному виробництві.

М’ясо корів має інтенсивно червоний колір, більш ніжну соковиту
консистенцію, ніж м’ясо волів, свіжий, виражений аромат і
«мармуровість». Особливо ніжне, жирне і смачне м’ясо одержують від
телиць.

М’ясо дуже старих тварин відрізняється темно-червоним кольором і жиром з
жовтуватим відтінком. Тканини такого м’яса крупноволокнисті і грубі.

Яловичина І категорії від бугаїв характеризується добре розвинутими
м’язами, випуклістю лопатково-шийної і тазостегнової частини і
непомітністю остистих відростків хребців. У II категорії м’язи розвинуті
задовільно, лопатки і маклоки виступають.

Яловичина І категорії від корів, волів і телиць старших трьох років має
задовільно розвинуті м’язи; остисті відростки спинних і поперекових
хребців, сідничні горби, маклоки виділяються не різко; підшкіряний жир
покриває тушу від 8-го ребра до сідничних горбів. У II категорії м’язи
розвинуті менш задовільно, остисті відростки хребців, сідничні горби і
маклоки виступають, підшкіряний жир є у вигляді невеликих ділянок в
області сідничних горбів, поперека і останніх ребер.

В реалізацію направляють яловичину у вигляді півтуш або четвертин
(розділена півтуша між 11 і 12 ребрами) без вирізки. М’ясо повинно бути
свіжим, без стороннього запаху і ослизніння. Поверхня допускається від
блідо-рожевого до темно-бордового кольору; жир білий, жовтуватий або
жовтий. На півтушах і четвертинах не повинно бути залишків шкури,
згустків крові, бахромок м’язової і жирової тканини, забруднень,
крововиливів і побитостей.

Не допускається для реалізації, а використовується для промпереробки
яловичина свіжа, але із зміненим забарвленням; із зачищеннями від
побитостей, крововиливів, а також зривами підшкіряного жиру і м’язової
тканини, які перевищують 15% поверхні півтуші і четвертини яловичини і
10% поверхні туші і півтуші телятини; з неправильним розчленуванням по
хребту із залишком цілих або подрібнених хребців; підморожена і
заморожена більше одного разу.

Свинина характеризується рожево-червоним кольором різної інтенсивності,
але окремі м’язи мають різні відтінки. Для свинини характерна м’якша
консистенція порівняно з іншими видами м’яса. Поверхня розрізу тонко-
або щільнозерниста з чітко вираженою «мармуровістю». Сполучна тканина не
така груба, як у яловичини і краще розварюється. Жирова тканина —
молочно-білого кольору; підшкіряний жир — білий, іноді з рожевим
відтінком.

Свинину поділяють за статтю, віком і вгодованістю. Виділяють м’ясо
кнурів і свиноматок; м’ясо поросят-молочників з масою туші у теплому
стані від 3 до 6 кг, підсвинків — масою від 12 до 39 кг у шкурі і від 10
до 34 кг без шкури.

З врахуванням вгодованості і якості свинину ділять на 5 категорій. До І
категорії (беконної) відносять туші беконних свиней з добре розвинутою
м’язовою тканиною, з масою туші у теплому стані від 53 до 72 кг у шкурі,
товщиною сала над остистими відростками між б—7 спинними хребцями від
1,5 до 3,5 см. Воно повинно бути розміщене рівномірним шаром по всій
довжині півтуші, хоч допускається різниця в товщині сала на холці у
найтовщій її частині і на попереку в найтоншій її частині в межах 1,5
см. На поперечному розрізі грудинки на рівні між шостим і сьомим ребрами
повинно бути не менше двох прошарків м’язової тканини. Не допускається
пігментація шкури, наявність кровопідтікань, травматичних пошкоджень,
пухлин.

До II категорії (м’ясна — молодняк) відносять туші м’ясних свиней
(молодняку) масою від 39 до 98 кг у шкурі, від 37 до 91 кг без крупона,
від 34 до 90 кг без шкури з товщиною сала від 1,5 до 4,0 см, а також
туші підсвинків.

До III категорії (жирна) відносять туші жирних свиней різної маси, з
товщиною сала 4,1 см і вище.

До IV категорії (промпереробка) відносять туші свиней масою вище
граничної для II категорії.

До V категорії (м’ясо поросят) відносять туші поросят-молочників масою
від 3 до 6 кг, в яких шкура повинна бути аналогічною свинині І
категорії, а остисті відростки хребців і ребра не повинні виступати.

Випускають також свинину обрізну, в якої знято сало вздовж всієї довжини
хребтової частини півтуші на рівні 1/3 ширини півтуші від хребта, а
також у верхній частині лопатки і стегнової частини, її відносять до II
категорії.

Для реалізації в торговельній мережі випускають свинину І і V категорій,
а також туші підсвинків у шкурі, свинину II і III категорій без шкури
або із знятим крупоном, а також свинину обрізну.

Не допускається для реалізації, а використовується для промислового
перероблення на харчові цілі свинина IV категорії; підсвинки без шкури;
свинина, яка одержана від кнурів; заморожена більше одного разу; з
пожовтілим салом; із зачищеннями від побитостей і кровопідтікань на
площі більше 10% поверхні або зривами підшкіряного жиру на площі більше
15% поверхні; з неправильним розчленуванням туші по хребту; деформовані
півтуші.

Баранина від молодих тварин червонуватого кольору, дорослих— від
світлочервоного до червоного, старих—темно-червоного. Кращим вважається
м’ясо молодих тварин у віці до одного року. Воно відрізняється ніжною
консистенцією тонковолокнистих м’язів і приємним смаком. М’ясо старих
овець грубе, має виражений запах (виділень поту) і більш тугоплавкий
жир. За загальним вмістом незамінних амінокислот баранина мало
поступається яловичині і свинині.

Козлятина відрізняється від баранини цегляно-коричневим кольором з
вираженим характерним запахом, без прошарків жиру. Туші мають вужчі
кістки таза і грудної частини, загострену холку, витягнуту шию і довші
кінцівки.

За діючим стандартом баранину і козлятину поділяють тільки за
вгодованістю, але на практиці прийнято розрізняти м’ясо ягнят у віці від
14 днів до 3 місяців, м’ясо молодняку — від 3 до 8 місяців і дорослих
тварин —більш 8 місяців.

Баранина і козлятина І категорії повинні мати задовільно розвинуті
м’язи, остисті відростки спинних і шийних хребців можуть трохи
виступати, підшкіряний жир має покривати тонким шаром тушу на спині і
трохи — на попереку.

У баранині і козлятині II категорії м’язи розвинуті слабо, кістки
помітно виступають, незначні жирові відкладання є місцями у вигляді
тонкого шару, але їх може і не бути. Якщо м’ясо не відповідає цим
вимогам, то його відносять до худого. Туші не повинні мати зачищень і
зривів більше 10% поверхні.

Конина відрізняється темно-червоним кольором із синюватим відтінком,
грубоволокнистою будовою, м’яким, жовтим жиром. Лошатина і м’ясо молодих
тварин мають приємний, солодкуватий смак і ніжну консистенцію. М’ясо
дорослої робочої худоби відрізняється жорсткою консистенцією,
специфічним смаком і сильним запахом поту. Залежно від вгодованості
конину ділять на І і II категорії.

Кролятина характеризується ніжною, тонковолокнистою будовою,
блідорожевим кольором, дещо солодкуватим смаком. Жир білого кольору,
відкладається переважно в черевній порожнині і на холці. Завдяки
обмеженому вмісту жиру кролятина рекомендується для дитячого і
дієтичного харчування. За вгодованістю її ділять на І і II категорії.

Тушки кроликів І категорії повинні мати добре розвинуту м’язову тканину,
відкладання жиру на холці і в паховій порожнині; нирки до половини
покриті жиром.

У тушок II категорії допускається задовільно розвинута м’язова тканина;
трохи виступають остисті відростки хребців; незначні відкладання жиру.

За термічним станом розрізняють м’ясо тепле, остигле, охолоджене,
підморожене, заморожене і розморожене.

Тепле — це м’ясо, одержане безпосередньо після забою та перероблення
худоби, температура якого в товщі м’язів стегна не нижче 35° С. Воно в
реалізацію не допускається, оскільки при транспортуванні і реалізації в
ньому настає заклякання, при якому м’ясо має низькі кулінарні
властивості.

Остиглим вважають м’ясо з температурою в товщі м’язів стегна не вище
12°С. Поверхня м’яса передбачена з кіркою підсихання.

Охолоджене м’ясо повинно мати температуру від 0 до 4°С, пружні м’язи,
незволожену поверхню, яка покрита кіркою підсихання. Телятина
випускається тільки в охолодженому стані.

Підморожене м’ясо має температуру в стегні на глибині 1 см від — 3 до
—5°С, а в товщині м’язів стегна на глибині 6 см — від 0 до 2°С. Під час
зберігання температура по всьому об’єму півтуші повинна бути від — 2 до
— 3°С.

Заморожене м’ясо випускається з температурою в товщі м’язів стегна не
вище — 8°С, розморожене — з температурою в товщі м’язів стегна не нижче
1° С.

3. М’ясо птиці

Домашня птиця характеризується скоростиглістю, економічністю вирощування
і високим виходом їстівних частин тушок. Основну частку переробленої
птиці складають кури і курчата, які за переважаючою продуктивністю
ділять на м’ясні, яєчні і м’ясо-яєчні.

Качки мають високу стиглість і яйценоскість. Приплід від однієї качки
може дати до 75 кг м’яса на рік.

Всі породи гусей та індиків за їх продуктивністю відносять до м’ясного
типу. М’ясо індиків ніжне, соковите і не дуже жирне.

Морфологічний і хімічний склад м’яса птиці

Тіло птиці відрізняється від тіла забійних тварин будовою скелета,
мускулатури, внутрішніх органів і шкіряним покривом. Кістки тонші,
твердіші і міцніші. Частка кісткової тканини складає 13—16% від живої
маси курей.

Мускульна тканина у птиці щільна і дрібноволокниста. У порівнянні із
забійними тваринами, вона менше пронизана сполучною тканиною, більш
ніжна і пухка, а тому краще засвоюється організмом людини. У молодих і
м’ясних птахів м’язові волокна товстіші, ніж у дорослих і яєчних порід,
м’язова тканина самців товстіша і жорсткіша, ніж у самок. Грудні
(філейні) м’язи курей та індиків білі з рожевим відтінком (біле м’ясо),
а решта червоного кольору. М’ясо гусей і качок має темне (червонувате)
забарвлення. Червоне м’ясо містить менше, ніж біле, азотистих
екстрактивних речовин і більше жиру. Найбільш розвинуті грудні м’язи,
частка яких майже рівна масі інших м’язів.

Жирові відкладення у птиці розміщені під шкірою, на внутрішніх органах і
між м’язовими пучками. В м’ясі птиці «мармуровість» відсутня.

Шкіра у птиці тонка, рухлива, від біло-рожевого до жовтого кольору
різних відтінків.

Співвідношення між окремими складовими частинами тіла залежить від виду,
статі, віку, вгодованості. Наприклад, вихід їстівних частин у
курчатбройлерів 49 днів складав 52—55%, каченят такого ж віку — 49—53,
індичат 120 днів — 60—63, гусят 63 днів — 50—54%.

Хімічний склад м’яса залежить від виду, віку, вгодованості птиці та
інших факторів. Вміст білків коливається від 15,2% (гуси І категорії) до
21,6% (індики II категорії). М’ясо птиці II категорії містить на
1,8—3,2% більше білків, ніж м’ясо і категорії. У ньому в 2—3 рази менше
неповноцінних білків, ніж у яловичині. Для м’яса курей і бройлерів І
категорії лімітованою є амінокислота ізолейцин, амінокислотний скор якої
відповідно 90 і 88%, а м’яса курей II категорії — валін (86%). Метіонін
з цистеїном лімітовані в індичині (79%) і качатині І категорії (90%).

Вміст ліпідів коливається в значних межах у різних видах м’яса птиці.
Найменше їх накопичується у м’ясі курчат-бройлерів II (5,2%) і І
категорій (12,3%). М’ясо курей відповідних категорій містить в 1,5 раза
більше цих сполук. Найбільше ліпідів містять гусятина і качатина як
першої (39 і 38%), так і другої (27,7 і 24,2%) категорій.

М’ясо дорослої птиці багате на екстрактиві речовини, які використовують
у дієтичному і лікувальному харчуванні.

Вітамінний і мінеральний склад м’яса птиці близький до м’яса тварин.

Дозрівання м’яса птиці проходить інтенсивніше, що поліпшує смакові
властивості і засвоюваність цієї продукції. М’ясо качок дозріває
скоріше, ніж м’ясо курей і гусей.

М’ясо птиці має приємний смак і аромат, зумовлені близько 180
компонентами, які являють собою різні кислоти, спирти, складні ефіри,
сірковміщуючі сполуки, ароматичні вуглеводні тощо.

Первинна обробка домашньої птиці проводиться за такою схемою: підготовка
до забою, забій і знекровлення, обскубування, потрошіння, охолодження,
сортування і пакування.

Потрошіння (патрання) — це видалення всіх внутрішніх органів, голови,
шиї (без шкіри), ніг. Допускається випускати тушки з легенями і нирками.
Випускають також потрошені (патрані) тушки з комплектом потрухів
(печінка, серце, м’язовий шлунок) і шиєю, які упаковані в полімерну
плівку, целофан або пергамент і вкладені в порожнину тушки.

Напівпотрошені (напівпатрані) тушки формують для надання їм привабливого
вигляду і округлої форми: у сухопутної птиці крила притискують до тушки,
ноги — до грудей; у водоплаваючої ноги закладають за спину, голову з
шиєю підвертають до спини. Потім тушки охолоджують, сортують за
вгодованістю і якістю обробки, маркують і пакують.

Класифікація м’яса птиці ведеться за рядом ознак. Залежно від виду птиці
розрізняють м’ясо курей, качок, гусей, індичок і цесарок.

За віком виділяють м’ясо молодої і дорослої птиці. У м’ясі молодої птиці
(курчат, курчат-бройлерів, каченят, гусенят, індичат, цесарят)
неокостенілий кіль грудної кістки, неороговілий дзьоб, ніжна еластична
шкіра на тушці. На ногах сухопутної птиці гладка, щільно прилягаюча
луска і нерозвинуті, у вигляді горбиків шпори, каченят і гусенят — ніжна
шкіра.

Тушки дорослої птиці мають окостенілий (твердий) кіль грудноїа качок і
кістки і ороговілий дзьоб. На ногах сухопутної птиці груба луска, а
качок і гусей — груба шкіра, шпори у півнів та індиків тверді.

За способом обробки тушки птиці ділять на напівпатрані, патрані і
патрані з комплектом потрухів і шиєю. Маса остиглої напівпатраної тушки
молодої птиці повинна бути не нижчою: курчат і цесарят — 480 г,
курчат-бройлерів —640 г, каченят — 1040 г, гусенят — 1580 г, індичат —
1620 г.

За вгодованістю і якістю обробки тушки птиці ділять на І і II категорії.

Тушки 1 категорії мають добре розвинуті м’язи, кіль грудної кістки не
виділяється, відкладення підшкіряного жиру на грудях і животі, а в тушок
дорослої птиці і на спині.

Тушки II категорії мають задовільно розвинуті м’язи, кіль грудної кістки
виділяється, незначні відкладення підшкіряного жиру на грудях і животі.
Жирових відкладень може і не бути при задовільно розвинутих м’язах.

Якщо тушки за вгодованістю не відповідають вимогам II категорії, то їх
відносять до худих.

При перевірці якості обробки тушок враховують ступінь зняття оперіння і
стан шкіри. Тушки птиці повинні бути добре обезкровлені, чисті, без
залишків пера, пуху, пеньків і волосоподібного пір’я, воску, без
подряпин, розривів, плям, синців, залишків кишечника. На тушках 1
категорії допускаються одиничні пеньки та невеликі синці, не більше двох
розривів шкіри довжиною до 1 см кожний (тільки не на грудині), незначне
злущування епідермісу шкіри. На тушках II категорії допускається
незначна кількість пеньків і синців, не більше трьох розривів шкіри
довжиною до 2 см кожний, злущування епідермісу шкіри, яке не дуже
погіршує товарний вигляд тушки.

Тушки І категорії вгодованості, які за якістю обробки відповідають II
категорії, відносять до II категорії.

За термічним станом тушки птиці ділять на остиглі (температура в товщі
грудних м’язів не вище 25°С), охолоджені (0—4°С) і морожені (не вище—
8°С).

Вимоги до якості м’яса птиці. При прийманні битої птиці звертають увагу
на свіжість тушок, відповідність вимогам стандарту за вгодованістю і
якістю обробки.

У свіжих тушок поверхня суха, білувато-жовтого кольору з рожевим
відтінком, у нежирних — жовтувато-сірого кольору з червоним відтінком, у
худих —сірого кольору із синюшним відтінком. Підшкіряний і внутрішний
жир блідожовтого або жовтого кольору. Серозна оболонка грудочеревної
порожнини волога, блискуча, без слизу і плісені. М’язи на розрізі трохи
вологі, не залишають вологої плями на фільтрувальному папері,
блідо-рожевого кольору у курей і індиків, червоного — у качок і гусей.
Консистенція, запах і якість бульйону аналогічні стравам з м’яса рогатої
худоби і свиней.

Тушки сумнівної свіжості виділяються початковими ознаками
мікробіологічного псування і незначним окисленням жиру, які
відображаються на органолептичних, хімічних і мікробіологічних даних. В
таких тушках поверхня місцями волога, липка під крилами, в пахах і
складках шкіри, білувато-жовтого кольору із сіруватим відтінком.Тушки
сумнівної свіжості в реалізацію не допускаються, а їх використання для
харчових цілей дозволяється органами саннагляду.

Не допускаються в реалізацію, а використовуються у промисловій переробці
для харчових цілей тушки худі, які не відповідають за обробкою вимогам
II категорії, погано обезкровлені, заморожені більше одного разу, з
викривленнями спини та грудної кістки, з подряпинами на спині, із
саднами, кров’яними плямами, з наминами, що потребують видалення, з
переломами гомілки та крил при наявності оголених кісток, які мають
темну пігментацію, за винятком індиків і цесарок.

Пакування і маркування. Тушки птиці можуть випускати упакованими в
полімерні пакети (з вакуумуванням чи без нього) або без упаковки.

Пакують тушки у дощані ящики і ящики з гофрованого картону. Дно і стінки
застеляють обгортковим папером, кінцями, що виступають, накривають
зверху тушки, їх пакують у ящики в один ряд окремо за видами,
категоріями, вгодованістю і способом обробки. Маса нетто продукції,
запакованої в дерев’яні ящики, не повинна бути більша ніж 25 кг, в
полімерні — не більша ніж 20 кг, в картонні — не більша ніж 15 кг.

Маркування тушок птиці, крім індивідуально упакованих у пакети з
полімерних матеріалів, проводять електроклеймом або наклеюванням
етикеток. Електроклеймо, для І категорії цифру І, для II — цифру 2,
наносять на зовнішню поверхню гомілки: у тушок курчат, курчат-бройлерів,
курей, цесарят, цесарок, каченят—на одну ногу; у тушок качок, гусенят,
гусей, індичат, індиків — на обидві ноги.

Паперову етикетку рожевого кольору для І категорії і зеленого — для II
категорії наклеюють на ногу тушки.

Маркування тари на трафареті або ярлику наносять із зазначенням, крім
підприємства, умовних позначень виду птиці, категорії і способу її
обробки, кількості, маси нетто, дати виготовлення. Ярлик повинен мати
смужку по діагоналі: рожеву — для І і зелену — для II категорії. Умовно
позначають вид птиці: кури — К, гуси — Г, гусенята — ГМ; спосіб обробки:
напівпатрані — Е, патрані — ЕЕ, патрані з комплектом потруху і шиєю — Р;
категорії тушок — цифрою 1, 2 або Т (нестандартні). Ящики з м’ясом
птиці, яке відправляють на промислову переробку, додатково маркують
буквою П.

4. М’ясні напівфабрикати

М’ясні напівфабрикати — це вироби, попередньо підготовлені до теплової
обробки. Залежно від способу приготування їх ділять на натуральні,
паніровані, січені, пельмені. Натуральні з врахуванням способу випуску
бувають: крупношматкові, порційні і дрібношматкові.

Натуральні напівфабрикати

Крупношматкові напівфабрикати з яловичини ділять на три групи. До 1-ї
групи відносять вирізку (попереково-повздовжній м’яз), довгий м’яз спини
і тазостегнову частину (верхній, внутрішній, боковий, зовнішній шматки).
До 2-ї групи включають лопатку і підлопаткову частини, грудинку і крайку
з яловичини 1-ї категорії вгодованості. Крайка — це пласт м’якоті,
знятий з реберної частини (з 4-го до 13-го ребра), який залишився після
відділення довгого м’яза спини, підлопаткової частини і грудинки. До 3-ї
групи відносять котлетне м’ясо і крайку з яловичини 2-ї категорії. У
котлетному м’ясі допускається вміст жирової і сполучної тканин до 20%.

Крупношматкові напівфабрикати із свинини ділять на такі групи: 1-а
—корейка, вирізка, 2-а — тазостегнова, лопаткова, шийно-підлопаткова;
3-я—грудинка; 4-а котлетне м’ясо, в якому допускається до 30% жирової
тканини і до 5% сполучної тканини.

Порційні напівфабрикати — це один або два шматки приблизно рівних за
масою шматки м’яса. Готують їх з найбільш ніжних частин туші.

З яловичини виробляють кілька видів напівфабрикатів.

Біфштекс натуральний нарізають з вирізки, він має неправильну круглу
форму товщиною 2—3 см.

Лангет—це два шматки м’якоті продовгуватої як язички форми товщиною
1—1,2 см.

Антрекот— шматок м’якоті з довгого мускула спини товщиною 1,5—2 см з
жиром до 1 см. Форма у нього передбачена овально-продовгувата.

Ромштекс без паніровки — шматок м’якоті верхньої і внутрішньої частин
тазостегнового відрубу товщиною до 1 см.

Зрази натуральні — це один або два шматки м’якоті неправильної круглої
форми товщиною 1—1,5 см, нарізані із тазостегнової частини.

Із свинини і баранини готують котлети натуральні, ескалоп, шніцель,
свинину і баранину духову.

Котлета натуральна — це шматок м’якоті овально-плескатої форми з
реберною кісточкою довжиною до 8 см, зачищеною і підрізаною від м’якоті
на 2—3 см.

Ескалоп — це два приблизно рівних за масою овально-плескатих шматки
товщиною 1—1,5 см, нарізаних із спинної або поперекової частини.

Шніцель без паніровки — один або два шматки м’якоті однакової маси,
овально-продовгуватої форми, товщиною 2—3 см, нарізані з м’якоті
задньотазової частини.

Маса всіх видів порційних напівфабрикатів повинна бути 125 г.

Дрібношматкові напівфабрикати. З яловичини виготовляють бефстроганов,
азу, м’ясо для шашлика, гуляш, піджарку.

Бефстроганов — це брусочки м’яса масою 5—7 г, довжиною 3—4 см, нарізані
з різних частин.

. Азу — це брусочки масою 10—15 г, довжиною 3—4 см, нарізають із задньо
тазової частини.

М’ясо для шашлика — нарізають поперек волокон з вирізки шматочками масою
ЗО—40 г.

Гуляш — нарізають з м’якоті лопаткової і підлопаткової частин і крайки,
яка містить не більше 10% жиру, шматочками масою 20—ЗО г.

Піджарка — це шматочки м’якоті по 10—15 г із тазостегнової частини і
довгого мускула спини.

З баранини випускають м’ясо для плову, яке має масу 10—15 г, воно
нарізається з лопаткової частини, що містить не більше 15% жиру.

М’ясо для шашлика готують із задньотазової, спинної і поперекової частин
свиної і баранячої туш. Маса шматків відповідно 15—20 і ЗО—40 г, а вміст
жиру в них не більше 20 і 15%.

З м’яса птиці виробляють напівфабрикати: курчата «Табака», набір для
бульйону, набір суповий, набір для холодцю, набір для рагу.

Паніроваш напівфабрикати

Паніровані напівфабрикати—це вироби із відбитих шматків м’яса, які
змазують збитою яєчною масою і обвалюють у панірувальних сухарях. При
відбиванні розпушується сполучна тканина, вирівнюється товщина шматка,
згладжується поверхня, що сприяє рівномірній тепловій обробці.
Панірування утворює на поверхні шматка м’яса кірочку, яка при смаженні
сприяє збереженню м’ясного соку. Тому після смаження ці напівфабрикати
мають ніжну консистенцію, соковитість, високі смакові властивості.

В порції напівфабрикату масою 125 г м’ясо складає 110 г. Ромштекс із
яловичини в сухарях має колір від світло-жовтого до золотистого.

Котлету відбивну і шніцель готують із свинини і баранини з м’якоті тих
же частин, що і відповідні натуральні порційні напівфабрикати.

Котлети курячі відбивні випускають з білого м’яса (філею без шкіри), яке
нарізають шматками по 90 г (маса порції 100 г).

Січені напівфабрикати

Із січеного (подрібненого) м’яса готують напівфабрикати натуральні (без
додавання хліба) і з хлібом (котлетна маса). Для приготування
натуральних січених напівфабрикатів м’ясо лопатки і крайки туш яловичини
1-ї категорії і лопатки туш дрібної худоби, зачищають, ріжуть на дрібні
шматки, поєднують із жиром-сирцем (10—12%) і подрібнюють на вовчку. В
одержаний фарш додають воду або молоко (6,5%), сіль, спеції і все
ретельно перемішують. З одержаної маси формують різні січені натуральні
вироби.

Біфштекс січений — має приплюснуту-круглу форму товщиною 1,5—2 см, масу
100 г.

Ромштекс січений — має овальну форму, панірований в сухарях.

Філе січене — відрізняється циліндричною формою.

Купати — це вироби із січеного м’яса свинини в оболонці. Окремі ковбаски
перев’язують нитками і передають для теплової обробки.

При виробництві січених напівфабрикатів з хлібом котлетне м’ясо
зачищають від сухожиль і подрібнюють на вовчку. Подрібнене м’ясо
з’єднують із шматками черствого пшеничного хліба, замоченого в молоці
або воді, додають перець та інші спеції і ретельно вимішують. Потім
котлетну масу збивають до утворення однорідної пишної консистенції і з
неї формують вироби.

Котлети Київські готують із свинини (53%), пшеничного хліба (14%),
жирусирцю (4%), цибулі, панірувальних сухарів.

Котлети Подільські виробляють із м’яса котлетного яловичого (22%) і
свиного (19%), білкового стабілізатора з яловичих рубців (23%),
пшеничного хліба (13%), цибулі, меланжу, сухарів.

Котлети Домашні готують з м’яса котлетного яловичого (28%), свинини
жирної (29,7%), пшеничного хліба (13%), цибулі, меланжу, сухарів.

Котлети Селянські виробляють із свинини з шкуркою односортної (53,7%),
пшеничного хліба (11,2%), цибулі (11,3%), меланжу, сухарів.

Випускають також котлети м’ясорослинні, м’ясокапустяні, м’ясокартопляні.

В замороженому вигляді випускають фрикадельки Київські і Дитячі,
фрикадельки Київські готують з яловичини жилованої 1-ого сорту (38%),
свинини напівжирної і свиної щоковини або обрізків (42%), цибулі (6%),
сухого молока і яєць. фрикадельки Дитячі виробляють з м’яса котлетного
яловичого (54%), свиного (30%), крупи манної (10%), молока сухого і
цибулі.

Список використаної літератури:

Товарознавство продовольчих товарів. Підручник / За ред. Сирах мана І.В.
– К., 2000.

Основи товарознавства / За ред. Задорожного І.М. – Харків, 1999.

PAGE

PAGE 13

Похожие записи