.

Нематеріальні активи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
4 5961
Скачать документ

Реферат на тему:

Нематеріальні активи

Нематеріальні ресурси, як і решта ресурсів, що застосовуються в
діяльності підприємства, мають бути створені або придбані підприємством.
Водночас нематеріальні ресурси відрізняються від матеріальних певними
характеристиками, пов’язаними з їхньою природою і способами практичного
використання. Наприклад, нові знання як результат творчої діяльності
людини по суті є суспільним благом і ними може користуватися не лише
якийсь один суб’єкт господарювання, а й решта. Виникає небезпека
імітації, копіювання та використання цих знань безкоштовно. За таких
обставин ніхто не наважиться вкладати кошти першим у створення нових
знань. Тому й виникає необхідність захистити права власності автора.
Отже, доступ до таких знань захищено правами, що самі по собі і є
нематеріальними активами.

Якщо йдеться про нематеріальні активи рідкісні за своєю природою, то
вони утворюються не в результаті вкладення коштів, а завдяки
привласненню рідкісності (наприклад, права на користування природними
ресурсами). Але і в цьому разі доступ до обмежених дефіцитних ресурсів
також захищено відповідними правами.

Нематеріальні активи — це категорія, яка виникає внаслідок володіння
правами на об’єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та
їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

1) права, що з’являються внаслідок володіння підприємством:

– патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

– свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця
походження товару, фірмове найменування;

2) права, що виникають унаслідок володіння підприємством об’єктами
авторського права (твори науки, літератури, мистецтва, комп’ютерні
програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем) та суміжних прав
(права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення);

3) права на використання створених на підприємстві нетрадиційних
об’єктів інтелектуальної власності (раціоналізаторських пропозицій,
ноу-хау, комерційних таємниць тощо);

4) права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

5) монопольні права та привілеї на використання рідкісних ресурсів,
включаючи ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

6) організаційні витрати на створення підприємства;

7) права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими
організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної
власності.

Принцип юридичного захисту об’єктів інтелектуальної власності досить
простий: забороняється використання нематеріальних активів без дозволу
їхнього власника, або їхня підборка. Проте форми правового захисту дуже
різняться між собою залежно від типу активів.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки
засвідчується патентами. Патентом називається виданий державним органом
(патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його
власника на відповідний об’єкт промислової власності. Патент забезпечує
його власнику:

– виключне право використовувати винахід (корисну модель, промисловий
зразок) на свій розсуд;

– право забороняти третім особам використовувати винахід (корисну
модель, промисловий зразок) без дозволу власника;

– можливість передавати на підставі договору право власності на винахід
(корисну модель, промисловий зразок) будь-якій особі, яка стає
правонаступником власника патенту;

– право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання
винаходу (корисної моделі, промислового зразка) на підставі ліцензійного
договору;

– право подати до патентного відомства для офіційної публікації заяву
про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого
винаходу (корисної моделі, промислового зразка).

У разі порушення прав патентовласника він може через суд примусово
стягувати компенсацію збитків. Порушенням виключного права вважається
несанкціоноване виготовлення, використання, пропозиція продажу, продаж
або інше введення в господарський обіг товарів або їхніх компонентів,
створених за технічним рішенням, на яке поширюється дія патенту.
Виключне право, яке випливає з патенту, існує лише на території тієї
країни, що видала патент, і не може виходити за межі її кордонів.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, зазначення походження
товару та фірмового найменування здійснюється на підставі їхньої
державної реєстрації. На зареєстрований знак для товарів і послуг
(зазначення походження товару, фірмове найменування) видається
свідоцтво, яке засвідчує його пріоритет.

Свідоцтво на знак для товарів і послуг та на фірмове найменування
забезпечує його власнику: виключне право користуватися і розпоряджатися
знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати
знак без дозволу власника; право дати будь-якій особі дозвіл (видати
ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору.
Власник такого свідоцтва має також право проставляти поряд зі знаком
попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак зареєстровано
в Україні.

Правова охорона зазначення походження товару має певні особливості, які
полягають у її колективному характері. Це означає, що власник свідоцтва
на зазначення походження товару не має виключного права на його
використання і не може давати дозволу іншим особам на його використання.
Такий дозвіл будь-якій іншій фізичній або юридичній особі, яка
господарює на тій самій території і виробляє товари з тотожними
властивостями, надає патентне відомство.

Виникнення і здійснення авторського права не потребує виконання
будь-яких формальностей. Особа, яка має авторське право:

1) для сповіщення про свої права на твори у галузі науки, літератури,
мистецтва, на комп’ютерні програми та бази даних може використовувати
знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику
твору і складається з латинської літери ( у колі, імені (найменування )
особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.
Сповіщення про право на топологію інтегральної мікросхеми складається з
літери      у колі, дати початку терміну дії виключного права на
використання цієї топології та інформації, яка дає змогу ідентифікувати
право власника топології;

L

N

Ue

TH

Bреєструвати своє право та інші зазначені відомості в офіційних
державних реєстрах. Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво.

Автору належать як особисті (немайнові) права, так і виключні майнові
права на використання твору в будь-якій формі і будь-яким способом.
Автор також має право дозволяти (на підставі авторського договору) або
забороняти використовувати свій твір іншим особам.

Охорона суміжних прав виконавців, виробників фонограм і організацій
мовлення має здійснюватися без порушення авторських прав. При цьому
виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авторів
виконуваних творів. Виробники фонограм повинні дотримуватися прав
авторів і виконавців, а організації мовлення — прав виробників фонограм,
авторів і виконавців.

Виникнення та здійснення суміжних прав також не потребують виконання
будь-яких формальностей. Виробники фонограм і виконавці для сповіщення
про свої права можуть на всіх примірниках фонограм або їхніх упаковках
використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з
латинської літери ® у колі, імені (найменування) особи, що має суміжні
права, і року першої публікації фонограми.

Виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне
повідомлення про їхнє виконання, фіксацію виконання на матеріальному
носії, відтворювання, розповсюджування фонограм, на яких зафіксовано
їхнє виконання тощо.

Виробники фонограм мають виключне право дозволяти або забороняти
відтворення, розповсюдження різними способами, переробку, імпорт
фонограм.

Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти
публічне оприлюднення своїх програм у місцях з платним входом з
допомогою їхньої ретрансляції, фіксації на матеріальному носії,
відтворення в ефірі і по дротах.

Виключні права виконавців та виробників фонограм можуть передаватися
іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб
використання виконань та фонограм, розмір і порядок виплати винагороди,
термін дії договору.

«Ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю
підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього
захисту визначається керівництвом підприємства. За розголошення
інформації про «ноу-хау» та комерційні таємниці передбачається сувора
(аж до кримінальної) відповідальність.

Реалізація права власності на нематеріальні ресурси можлива або через
їхнє використання самим власником, або наданням з його дозволу такого
права іншій заінтересованій стороні. Така передача права використання
здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або
інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену
винагороду. Ліцензійна угода — це договір, згідно з яким власник
винаходу, промислового зразка, корисної моделі тощо (ліцензіар) передає
іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх
прав на патенти, «ноу-хау», товарні знаки тощо.

Передача права власності може бути застережена різними умовами щодо
терміну та обсягу використання, повноти інформації, котра передається,
тощо. Відповідно до цього існують кілька видів ліцензій

Залежно від підстави видачі дозволу використовувати технічне досягнення,
ліцензії поділяють на добровільні та примусові. За добровільною
ліцензією ліцензіар передає дозвіл використати об’єкт права ліцензіату
на підставі договору, в якому регламентуються обов’язки кожної сторони,
обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати винагороди.
Примусова ліцензія видається на підставі рішення компетентного
державного органу проти волі патентовласника. У цьому разі розміри
винагороди встановлює цей державний орган. На практиці примусові
ліцензії видають дуже рідко.

Залежно від обсягу прав на використання розрізняють звичайні, виключні й
повні ліцензії. Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої
експлуатації технічного рішення і можливість укладати аналогічні
ліцензійні угоди з іншими ліцензіатами. Виключна ліцензія передає
ліцензіатові права виключного користування об’єктом ліцензії, але
зберігає за ліцензіаром право користування технічним рішенням. Повна
ліцензія передбачає перехід до ліцензіата всіх прав, які випливають з
патенту. Унаслідок такої угоди ліцензіар сам позбавляється права
користування об’єктом ліцензії протягом зазначеного в договорі періоду.

Залежно від характеру об’єкта, який передається за договором, ліцензії
поділяються на патентні та безпатентні. Об’єктом патентної ліцензії є
технічне досягнення, захищене патентом. Умови ліцензійної угоди відносно
обсягу прав і строку дії в цьому разі визначаються правилами, які
регулюють експлуатацію патенту. Нині все більшого поширення набувають
безпатентні ліцензії, об’єктом яких є не захищені патентами технічні
досягнення, «ноу-хау», виробничий досвід тощо.

Ліцензійні угоди можуть передбачати комплексну передачу кількох патентів
та пов’язаних з ними «ноу-хау». Така угода включає, як правило, надання
ліцензіаром інженерно-консультаційних послуг щодо організації
ліцензійного виробництва, а також супровідні поставки сировини,
обладнання, комплектуючих. Нині до ліцензійної угоди все частіше
включають зобов’язання ліцензіара надавати ліцензіату інформацію щодо
вдосконалення ліцензійної технології протягом терміну дії угоди.

За використання об’єкта ліцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару
певну винагороду. На практиці використовують кілька видів розрахунків за
ліцензії. Найбільш поширено періодичні відрахування протягом дії
ліцензійної угоди та одноразові виплати. Періодичні відрахування
(роялті) встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого
продажу, до собівартості виробництва або в розрахунку на одиницю
ліцензійної продукції. Одноразова винагорода за право користування
об’єктом ліцензійної угоди називається пашуальною виплатою. Пашуальний
платіж є, по суті, фактичною ціною ліцензії. Він здійснюється одноразово
та не залежить від майбутніх обсягів виробництва або збуту ліцензійної
продукції.

Розрахунки за ліцензії можуть також провадитись передачею ліцензіару
частки цінних паперів (акцій, облігацій) ліцензіата. Має місце і такий
вид розрахунків як зустрічна передача технічної документації, яка
передбачає взаємний обмін ліцензіями, технологічними знаннями, досвідом.
На практиці часто трапляються різні комбінації названих форм винагороди
(наприклад за реалізації франчайзингових угод).

Т

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020