Курсова робота з економіки підприємства

На тему:

Наукова організація праці її зміст та завдання

Зміст.

Вступ.

Ieai.

I?aoey ye i?aaeiao iaoeiaiai aeiiii?/iiai aeine?aeaeaiiy.

Iiiyooy ci?no наукової i?aai?caoe?? i?aoe?.

Класифікація організаційних затрат робочого часу .

Планування робіт по вдосконаленню організації і

нормуванню праці.

Висновки.

Література.

Вступ.

Праця-це складне і багатоаспектне явище, яке вфідіграє в житті
суспільства і кожної окремої людини таку важливу роль, що саме це
поняття в широкому розумінні є невідємним від людського життя. Праця-
це свідома доцільність людей,спрямована на створення матеріальних і
духовних цінностей

Як самостійній економічній науці праці притаманні кількісні і якісні
характеристики .Кількісна полягає втому, що вона є витратою певного
обсягу енергії.З економічної точки зору кількісна характеристика праці
проявляється в таких поняттях ,як чисельність зайнятих , тривалість
робочого дня, трудомісткість, інтенсивність праці тощо.

Норми праці є технічною основою раціональної організації виробництва.
Організувати працю на підприємстві – це перш за все правильно розставити
людей, зайняті виконанням єдиного завдання. Для цього необхідно знати,
скільки праці і якої якості потрібно для виконання тієї чи іншої
операції або іншої частини виробничого процесу. Правильна організація
праці передбачає в першу чергу встановлення кількості пропорцій між
окремими видами праці з врахуванням їх якісних відмінностей. Це можливо
при умові, якщо у розпорядженні підприємства є науково обгрунтовані
норми праці на всі види виконуваних робіт. Розділення і кооперація праці
мають велике значення при розвитку технічного процесу.

Між нормуванням і організацією праці існує тісний взаємозв’язок. Науково
обгрунтовані норми розраховуються і впроваджуються, виходячи з найбільш
раціональної організації праці в певних умовах. В той же час сама норма
праці може бути використана для оцінки раціональності трудового процесу
і вибору того чи іншого її варіанту.

1.1I?aoey ye i?aaeiao iaoeiaiai aeiiii?/iiai aeine?aeaeaiiy.

??ciiiai?oi? i?iaeaie o?oaeiai? ae?yeueiino? ethaeae noaee ia?eoii
aeine?aeaeaiiy aaaaoueio iaoeiaeo aeenoeeie?i.Iaae? oeeo iaoe ,ye
i?aaeei,ua iaiathoue iiaii?, iaeiicia/iino?, oiio ca?ac ie ei?ioei
?icaeyiaii iniiai? i?iaeaie:

-Ethaenuee? ?ano?ne yaeythoue niaith iaeaaaeeea?oee oaeoi? aoaeue-yeiai
ae?iaieoeoaa,iniiaiee aeaiaio nioe?aeueii-o?oaeiaeo a?aeiinei.

-“?eiie i?aoe?”oa “Caeiyoo?noue ianaeaiiy ? aac?ia?ooy” i?enay/ai?
aiae?co ?eie?a i?aoe? oa iaoiae?a ?o ?aaoethaaiiy, oaeoi??a aeeiai?ee
caeiyoino? ianaeaiiy , iiee?oeoe? aea?aeaae a aaeoc? caeiyoino?
,nioe?aeueiiio caoenoo aac?ia?oi?o oiui. A /anoei? i?aaiaiai
caaacia/aiiy ?eieo i?aoe? oe? i?iaeaie? ia?aie?oathoueny c ii?iaie
o?oaeiaiai i?aaa, a a /anoei? ?aaoethaaiiy ?eieo i?aoe? – c i?aaeiaoii
eo?no “oi?aae?iiy o?oaeiaeie ?ano?naie”.

-Ethaenueeee eai?oae aeocia/a?oueny noeoii?noth yeinoae oa oa?aeoa?enoee
ethaeeie (cae?aiino?,ina?oa,caei?ia’я,професіоналізм тощо),що впливають
на результати її трудової діяльності ?, a?aeiia?aeii,ia ?ici?? ??
o?oaeiaeo aeioiae?a .

Iaoeiai-oaoi?/iee i?ioean ye iniiaiiieiaeiee oaeoi? no/aniiai
aeiiii?/iiai ?icaeoeo ia6?aaeaa/a? nai?th iaeaaaeeea?oith oiiaith
ea?aeeiaeueia aaeineiiaeaiiy ?iai/i? neee , iie?auaiiy ??
oa?aeoa?enoeee ia ?eieo i?aoe?.Aeae?eaiiy iaie i?iaeai yeino? ?iai/i?
neee ,ina?oe oa i?oan?eii? i?aeaioiaee a ie?aio aeaao aeeeaaeaia
c?inoaiiyi cia/aiiy oeeo aniaeo?a oi?ioaaiiy oa aeei?enoaiiy
ethaenueeeo ?ano?n?a a aeiiii?/iiio ?icaeoeo ye ie?aii? ethaeeie , oae
? eiaeiiai i?aei??inoaa ? e?a?ie aoe?eiio

Iaoeiaa i?aai?caoe?y i?aoe? a?aeae?eeeany a?ae aeiiii?ee i?aoe? a
naiino?eio iaoeo .Iie?auaiiy oiia i?aoe? ni?ey? c?inoaiith ??
i?iaeoeoeaiino? ,i?ioa iio?aao? a?aeiia?aeieo ?iaanoeoe?e .

I?iaeaiith aeiiii?ee i?aoe? ? iioei?caoe?y oiia i?aoe? c a?aooaaiiyi
aca?iiae?? nioe?aeueieo oa aeiiii?/ieo oaeoi??a. Aea oiiae oa aaciaea
i?aoe? ? i?aaeiaoii aea/aiiy iaoeiai? i?aai?caoe?? i?aoe?.

Aeine?aeaeaiiy i?iaeai aoaeoeaiino? i?aoe? iieyaa? ia?aaeon?i o
inai?ii? oa a?aiioiiio canoinoaaii? iaoiae?a : c?noaaeaiiy
?acoeueoao?a oa aeo?ao i?aoe?,aeioiae?a a? o?oaeiai? ae?yeueiino? oa
cao?ao ia oo?eiaiiy ia?niiaeo;ioe?iee aianeo ie?aieo ni?a?ia?oiee?a oa
eieaeoea?a o caaaeuei? i?aenoiee ae?yeueiino? i?aei?e?inoaa; aecia/aiiy
oaeoi??a oa aeei?enoaiiy ?aca?a?a ? ciaioaiiy oa iie?auaiiy
?acoeueoao?a ? ciaioaiiy ae

1.2Поняття ,зміст і завдання організації праці

В умовах ринкової конкуренції ефе5ктивність діяльності стає вирішальною
передумовою не лише розвитку,але і вживання підприємства. Тому суттєво
зростає значення всіх факторів , на результативність виробництва. Огдним
із найсуттєвіших факторів ефективності є науково обгрунтована
організація праці.В зв`язку з цим організація проаці на підприємствах
уже більше 100 років є предметом дослідження науки і практики.Теорія
оганізації праці в своєму розвитку пройшли шлях від тейлоризму до
сучасних концепцій “збагачення змісту праці”,”гуманізації праці
“,”наукової організації праці”, тощо.Разом зти конкретне
соціально-економічне завдання оптимизації організації праці є предметом
щоденної практичної діяльності керівників і спеціалістів підприємств і
організацій всіх форм власності та сфер діяльності.

Термін”організація”має декілька значень.

Перше значення – це внутрішня впорядкованість,узгодженість взаємодії
відповідно окремих частин цілого. В цьому розумінні організація праці
на підприємстві – це система виробничих взаємозвязків працівникі із
засобами виробництва та між собою .що утворює певний порядок
здійснення трудового процесу.Суттєвою ознакою організації праці є
порядок трудового процесу на відміну від безпорядку як ознаки
відсутності організації праці .

Друге значення терміну “організація “-це сукупність процесів чи
дій,що призводять до утворення і вдосконалення зв`язків між частинами
цілого.Логічніше було б вживати в цьому розумінні слово
“організування”,але воно непоширене в українській мові . Тобто це дія
функції управління.В цьому значенні організація праці на підприємстві
–це сукупність процісів і дій по встановленню чи вдосконаленню порядку
здійснення трудового процесу і зв`язаних з ним взаємозв`язків
працівників між собою та засобами виробництва.

Отже організація праці повинна розглядатися з двох боків:по-перше ,як
стан системи ,що складається з конкретних взаємоповязаних елементів
івідповідає цілям виробництва;по-друге ,як система тична діяльність
людей по впровадженню нововведень у існуючу організацію праці для
приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки,техніки і
технології.

Праця людей в прцесі виробництва організовується під впливом розвитку
продуктивних сил і виробничих відносин.Тому організація праці завжди має
дві сторони :природно-технічну і соціально_економічну.Ці сторони тісно
повязані між собою і визначають зміст організації праці.

У змісті організації праці,виходячи з особливостей вирішуваних
завдань,виділяють такі елементи:

поділ і кооперування праці,що передбачає науково обгрунтований розподіл
працівників за систематизованими трудовими функціями
,машинами,механізмами,робочими місцями ,а також відповідне групування і
комбінування працівників у виробничі колективи;

— нормування прі що передбачає ретельний розрахунок норми витрат
праці на виробництво продікції і послуг як основу для організації
праці та визначення ефективності виробництва.

-організація і обслуговування робочих місць,що включає їх раціональне
планування і оснащення у відповідності з антропометричними і
фізіологічними даними та естетичними смаками людини.

-покращення умов праці ,що передбачає усунення шкідливості
виробництва,надлишкових фізичних ,психологічнихі емоційних
навантажень,естетику виробництва ,формування системи охорони і безпеки
праці ;

-ефективне використання робочого часу ,оптимізація режимів прці і
відпочинку ;

-планування і облдік праці ;

-мотивація праці;

-зміцнення дисципліни праці.

Організація праці тісно в-заємопов`язана з організацією виробництва.Як
складова частина організації виробництва організація праці включає
проведення заходів,спрямованих на раціональне використання робочої сили.

1.3Класифікація організаційних затрат робочого часу .

Під робочим часом розуміють встановлену тривалість робочої зміни.
Робочий час ділиться на час роботи і на час перерв, або час нероботи.

Час роботи витрачається робітником на здійснення дій, пов’язаних з
виконанням виробничих завдань. Він поділяється на час продуктивної
роботи і час роботи, непередбаченим виконанням виробничого завдання.

Час виробничої роботи включає в себе час підготовчо-заключної роботи,
оперативної роботи, обслуговування робочого місця.

Час підготовчо-заключної роботи витрачається робітником на підготовку до
роботи, на першочергове ознайомлення з роботою і на виконання дій,
пов’язаних з її закріпленням, отримання наряду, технічної документації,
ознайомлення з кресленням, отримання інструктажу майстра, наладка
верстату, встановлення і зняття приспосіблення, здача роботи і ін.

Особливістю підготовчо-заключного часу є те, що він повторюється не з
кожною штукою виробу, а витрачається один раз на зміну або на партію
виготовлюваних деталей і від розміру партії не залежить. Тому, коли
тривалий час виконується одна і таж робота, наприклад у масовому
виробництві виробів при обробці і переробці однієї і тієї ж сировини,
підготовчо-заключний час в розрахунку на одиницю продукції буває
незначним. В цих випадках при встановленні норм часу він, як правило, не
враховується.

Партія – це визначена кількість однотипних деталей, що одночасно
запускаються у виробництво, тобто обробляються з однієї наладки
верстата.

Час оперативної роботи витрачається на здійснення основної мети операції
і повторюється з кожною штукою виробу (обточування, свердління,
штампування, обпилювання). В умовах виконання технологічних процесів
обробки оперативний час складається з основного і допоміжного.

Протягом часу основної (технологічної) роботи здійснюється зміна форми,
розмірів, зовнішнього виду, взаємного розміщення частин, структури і
властивостей предмета праці, яка передбачена технологічним процесом.
Прикладом основного часу маже бути час, що витрачається безпосередньо на
різанні металів, на штампування, зварювання, збирання, закалювання,
відпуск, плавлення, травлення, фарбування і т.п. Основний час може бути
машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.

На протязі машинно-автоматичного основного часу зміна предмету праці
здійснюється робочою частиною обладнання без безпосередньої участі
робітника: наприклад, робота верстата автомата, зняття стружки на
верстаті з автоматичною подачею.

На протязі машинно-ручного основного часу зміна предмета праці
здійснюється робітником механізмом машини при прямій участі робітника:
наприклад, зняття стружки на верстаті ручною подачею, свердління
електродреллю.

На протязі виконання ручного основного часу зміна предмету праці
здійснюється безпосередньо робітником без застосування якого-небудь
механізму: наприклад, ручна формовка, ручна ковка, обпилювання,
фарбування виробу вручну, ручне збирання.

Час допоміжної роботи витрачається на різні прийоми, що забезпечують
виконання основної роботи і повторюється або з кожним предметом праці,
або через визначену їх кількість: наприклад, встановлення і зняття
деталі з верстата або декількох деталей на оправку, управління верстатом
(пуск і зупинка верстата, підвід інструменту, включення і виключення
подачі), проміри деталі.

Допоміжний час може бути машинно-автоматичним, машинно-ручним і ручним.
Машинно-автоматичний допоміжний час витрачається при роботі на верстатах
автоматах з автоматичним завантаженням деталі при механічному
переміщенні частин верстата в вихідне положення. На протязі
машинно-ручного допоміжного часу робота виконується робітником за участі
механізму: наприклад, встановлення і зняття деталі за допомогою
підйомного крану. На протязі ручного допоміжного часу робота виконується
безпосередньо робітником без застосування якого-небудь механізму:
наприклад, встановлення деталі вручну, вимірювання деталей, переміщення
частин деталей вручну.

Час обслуговування робочого місця витрачається на догляд за робочим
місцем і на підтримку його в робочому стані на протязі зміни.

Час обслуговування робочого місця і технологічних процесів обробки
поділяється на час технологічного і організаційного обслуговування
робочого місця.

Час технологічного обслуговування витрачається на догляд за робочим
місцем при виконанні основної роботи: наприклад, час на заміну
інструменту, що затупився, на регулювання і підналадку верстату в
процесі роботи, на правку інструменту, змітання стружки в процесі
роботи.

Час організаційного обслуговування витрачається на догляд за робочим
місцем на протязі всієї робочої зміни, але переважно на початку і в
кінці робочого дня: наприклад, час розкладання і збирання інструменту на
початку і в кінці зміни, на чистку і змащування верстату, на огляд
обладнання.

Часом роботи, не передбаченим виконанням виробничого завдання, рахується
час виконання випадкових і невиробничих робіт, тобто непередбачених
виробничим завданням, але викликаних виробничою необхідністю: наприклад,
розмотування розбракованих бобін на мотальних машинах або зняття з
заготовки зайвого припуску при механічній обробці і т.д.

Час перерв (час нероботи) – це період, на протязі якого робітник з
різних причин не бере участі у роботі. Він поділяється на час
регламентованих перерв, тобто перерв, які передбачені правилами
внутрішнього порядку і існуючим законодавством, що регулює працю і
відпочинок працюючих (час перерв на відпочинок і особисті потреби,
виробничу гімнастику, час перерв). Враховуються також перерви,
встановлені технологією і організацією виробництва: наприклад,
технологічні перерви між стадіями фарбування і сушіння при
багатослойовому покритті деталі барвниками; для провітрювання забоїв у
шахті, перерви в роботі монтажників при підйомі блоку краном і т.д.

Тривалість перерв на регламентований відпочинок встановлюється в
залежності від факторів, що враховують втомлюваність працівника: його
фізичних зусиль, темпу роботи, забрудненості, вологості і температури
повітря, шуму, вібрацій, теплових випромінювань і ін.

До часу нерегламентованих (усувних) перерв відносяться різні простої з
технічних (ламання механізмів, відсутність різного виду енергії) і з
організаційних причин (несвоєчасна подача матеріалу, інструменту,
відсутність роботи), а також перерви, викликані порушенням трудової
дисципліни робітником.

Затрати робочого часу виконавця можуть бути нормовані, ті, що
включаються в склад норми часу, і ненормовані, які не включаються до
складу норм часу. До нормованих належать затрати підготовчо-заключного
часу, часу обслуговування робочого місця, а також затрати часу на
регламентовані перерви. Всі інші затрати робочого часу виконавця
вважаються втратами, усунення яких забезпечує підвищення продуктивності
праці.

1.4 Планування робіт по вдосконаленню

організації і нормування праці.

Ефективність роботи по організації і нормуванню праці на підприємстві
багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх
виконання. Для оцінки рівня організації і нормування праці на
підприємстві слід планувати і аналізувати наступні показники:

Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по
міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;

Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;

Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього
об’єму затрат праці) за рахунок покращення нормування, підвищення якості
норм;

Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт
використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;

Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності
праці;

Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм
виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.

Для забезпечення систематичного вдосконалення організації і нормування
праці на підприємстві необхідно здійснювати планомірну роботу і
планувати на п’ятирічку і по рокам наступні напрямки:
нормативно-дослідну роботу по розробці нормативів праці; зниження
трудомісткості продукції і робіт по розробці і обслуговуванню
виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх перегляд; вивчення
використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж і
ін.); вивчення передового досвіду і поширення найбільш раціональних форм
і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів по
організації і нормуванню праці.

На підприємствах постійно ведеться робота по забезпеченню росту
продуктивності праці як головного джерела підвищення ефективності
виробництва і важливого показника всієї системи трудових показників.
Велике значення надається вивченню і розрахункам трудомісткості
виробництва продукції. Для планування на підприємстві встановлюють
планову нормативну, фактичну трудомісткість. Співставлення фактичної і
нормативної трудомісткості дозволяє виявити резерви її зниження.
Показник нормативної трудомісткості застосовується для розрахунків
заробітної плати, собівартості і оптової ціни.

В залежності від категорії персоналу, праця котрого враховується при
визначенні трудомісткості, розрізняють технологічні, комплексну,
виробничу і повну заводську трудомісткість.

Технологічна трудомісткість визначається по кожній виробничій операції,
деталі, вузлу і виробу по нормам часу робітників відрядників основного
виробництва.

Комплексна трудомісткість розраховується як сума технологічної
трудомісткості і затрат праці робітників-відрядників допоміжного
виробництва і всіх робітників-погодонників основних і допоміжних цехів,
які визначаються прямо або не прямо пропорційно технологічній
трудомісткості кожного виду продукції.

Виробнича трудомісткість включає комплексну трудомісткість з додаванням
затрат праці, пов’язаних з обслуговуванням процесу виробництва і
створенням необхідних умов для його нормального функціонування. Ці
затрати праці визначаються на кожну одиницю продукції за принципом
пропорційного розподілу з врахуванням комплексної трудомісткості і
об’ємів виробництва на одиницю продукції.

По підприємству, цехам, ділянкам і бригадам розраховують, планують,
аналізують зниження трудомісткості Тр в результаті впровадження
відповідних оргтехміроприємств:

а) зниження норми часу

Тр=(Нб-Нплп)QКд,

де Нб і Нпл – норми часу до і після впровадження міроприємства,
нормо-год; Q – об’єм виробництва продукції, шт.; Кд – коефіцієнт терміну
дії міроприємства;

б) збільшення норм обслуговування

Тр=(1/Ноб-1/Нопл)ФплКд,

де Ноб і Нопл – норми часу до і після впровадження міроприємства; Фпл –
плановий фонд робочого часу, год.;

в) зменшення нормативної чисельності робітників

Тр=(Чб-Чпл)ФплКд,

де Чб і Чпл – нормативна чисельність робітників до і після впровадження
міроприємств.

Планова технологічна трудомісткість Тр.пл визначається за формулою:

Тр.пл=(Т’р.пл.Q-Тр)/Q

де Т’р.пл – технологічна трудомісткість виробу на початок планового
періоду, нормо-год.

Планова трудомісткість обслуговування Тобс по кожному виду робіт на
одиницю основної продукції встановлюється, виходячи з трудомісткості
обслуговування на одиницю основної продукції – в базисному і плановому
періодах з врахуванням коефіцієнта зміни трудомісткості Кт по даному
виду робіт:

Тобс=QбТр.плКт/Qпл,

де Qб і Qпл – об’єм одиниці основної продукції; Тр.пл – технологічна
трудомісткість виробу на початок планового періоду, нормо-год.

Науково обгрунтовані розрахунки трудомісткості продукції дають
можливість виявити, врахувати і аналізувати динаміку продуктивності
праці, виявити резерви її підвищення як по підприємству в цілому, так і
по окремим видам продукції, технологічним станом її виробництва.
Показник трудомісткості продукції прямо пов’язаний з якісним рівнем
нормування праці. Як трудомісткість, так і виробіток залежать від одних
і тих же факторів – підвищення технічного рівня виробництва, росту
фондоозброєності і енергоозброєності праці, її раціоналізації,
скорочення простоїв і інших витрат робочого часу, підвищення
кваліфікації кадрів.

Для виявлення шляхів зниження трудомісткості виготовлення виробів
доцільно використовувати функціонально-вартісний аналіз (ФВА),
мікроелементні нормативи і методи математичного моделювання з метою
оптимальної організації трудових процесів. ФВА дозволяє мінімізувати
трудові затрати на виготовлення виробів. Використання
економіко-математичних методів і ЕОМ розкриває можливості вирішувати
такі задачі, як оптимізація варіантів розподілу і кооперації праці,
організація і обслуговування робочих місць, розрахунок норм часу і норм
обслуговування.

Висновок

Праця –це свідома доцільна діяльність людей спрямована на створення
матеріальних і духовних цінностей ,вона є першоосновою і необхідною
умовою життя людини і супільства .

Предметом економіки прнаці є доцільність діяльності людей пристворенні
матеріальних благ тьа сукупність відносин що складаються між носіями
праці об`єктами .суб`єктами праці.

Праця обєднує економічні, соціальні,політичні,культурні
елементи.Практичною функцією є формування системи соціально трудових
відносин.

Праця – є сукупністю відносин що склалися на різних рівнях економічної
системи.вона регулюється організаційними,
правовими,психологічними,культурними,таіншими чинниками.Важливим
елементом організації раці на підприємстві є організація робочих місць
з метою створення на кожному з необхідних умов для високо продуктивної і
високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному
нервовому напруженні працівника.

Основним недоліком з раціоналізації робочих місць ,що регулярно
проводилися в радянський час ,був їх формальний характер.Слід
врахувати ,що в повних умовах немає зайвих коштів для формальних
заходів . Основною метою атестації і раціоналізації робочих місць ,як і
всіх заходів з їх органіації ,має бути підвищення ефективності праці
та дотримання вимог щодо охорони і безпеки прці.

Похожие записи