Реферат на тему:

Міжнародна підприємницька діяльність

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним
розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що
здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та
іншу взаємокорисну співпрацю суб’єктів господарювання двох чи більше
країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації
і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість
збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок
інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових
додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів,
диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

Суб’єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які
спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових
інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність»
суб’єктами такої діяльності визнаються:

1) фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без
громадянства, що мають діє — і правоздатність;

2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на
її території;

3) структурні одиниці суб’єктів господарської діяльності іноземних
держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Теорія і практика міжнародного бізнесу передбачають певні рівні та форми
інтернаціоналізації різних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності
(рис. 2.3).

Рис. 2.3. Рівні інтернаціоналізації та форми міжнародної підприємницької
діяльності.

До першої і найнижчої за рівнем інтернаціоналізації форми
підприємницької діяльності належить виконання окремих
зовнішньоекономічних операцій — експортно-імпортних, лізингових,
посередницьких, а також консультаційних і маркетингових послуг.

Друга форма підприємницької діяльності міжнародного характеру охоплює
різноманітну промислову кооперацію — науково-технічну (науково-дослідні,
проектно-конструкторські й випробувальні роботи), виробничу, збутову,
сервісну (післяпродажне технічне обслуговування і ремонт виробів
тривалого користування). Вона також характеризується порівняно невисоким
рівнем інтернаціоналізації підприємств та організацій.

Відносно високий рівень інтернаціоналізації суб’єктів господарювання
репрезентує спільне підприємництво, що здійснюється через створення і
функціонування спільних підприємств, ліцензування та управління за
контрактом.

Четвертою формою міжнародної підприємницької діяльності з найвищим
рівнем інтернаціоналізації суб’єктів господарювання є комплекси
територіально-виробничих і багатосторонніх економічних зв’язків
(прикордонна та прибережна торгівля, формування консорціумів, реалізація
концесійних договорів тощо).

Практична реалізація окремих форм міжнародної підприємницької діяльності
досягається двома способами: перший — без створення нової юридичної
особи — тільки на підставі економічної угоди (контракту); другий — із
заснуванням нового спільного підприємства чи зарубіжної філії
(представництва) як суб’єкта міжнародного бізнесу.

Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається
організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів
у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання
послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких
ризиків тощо. Мотиваційний механізм заснування МСП створюється на макро-
та мікрорівні національної системи господарювання.

Мотивація формування і функціонування МСП як форми реалізації стратегії
виходу на внутрішній та зовнішній ринки обумовлюється: 1) зниженням
питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику; 2) розвитком
підприємницького потенціалу конкретного суб’єкта господарювання;
3) реалізацією переваг меншої вартості основних чинників виробництва і
насамперед можливістю активізації маркетингу та започаткуванням нових
каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний
сегмент вітчизняного і світового ринків. Мотивація безпосередніх
партнерів базується на узгодженні їхніх виробничо-економічних,
маркетингових, екологічних та іміджевих інтересів.

Попередні переговори щодо створення МСП, як правило, завершуються
підписанням партнерами протоколу про наміри, в якому мають бути
зазначені: а) загальні обсяги виробництва і поставок продукції на
внутрішній та зовнішній ринки; б) розмір статутного фонду з
виокремленням часток партнерів у ньому; співвідношення між власними й
позиченими коштами; можливий банк-кредитор; в) наявність місцевої
кваліфікованої робочої сили та потреба в залученні іноземного персоналу;
г) організація продажу виробів, післяпродажного технічного
обслуговування та тривалість останнього; д) трансферт (репатріація)
прибутку іноземного партнера.

Домовленість партнерів про заснування МСП обов’язково деталізується у
процесі складання техніко-економічного обгрунтування, типову схему якого
наведено у табл. 2.3.

Таблиця 2.3

ТИПОВА СХЕМА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНОГО ОБГРУНТУВАННЯ СТВОРЕННЯ МСП

Назва розділу Обгрунтування можливості співпраці

1 ( Назва МСП

( Назва фірми-партнера Коротка характеристика: іноземного партнера,
досвіду співпраці з ним, основних фірм-конкурентів

2 Номенклатура продукції

( Кількість

( Вартість Кількісна та якісна характеристика продукції, кон’юнктура на
ринку, очікувані ціни, прогноз обсягу продажу

3 Технологія

( Тип

( Сутність Оцінка існуючих у світі технологій виготовлення аналогічних
товарів, вибраної технології для продукції МСП

4 ( Устаткування

( Організація виробництва Вибір і розрахунки вартості необхідного
устаткування, вибір форм і методів організації виробництва

5 Матеріально-технічне

забезпечення Обгрунтування вибору форм матеріально-технічного
забезпечення, постачальників ресурсів, транспортних засобів

6 Персонал:

( кількість

( оплата праці Необхідна кількість місцевих та іноземних працівників,
форми й розмір оплати праці, преміювання, соціальні виплати

7 Статутний фонд:

( загальна величина

( частка партнерів Загальна величина статутного фонду, частки учасників
у ньому, частки власних і позичених коштів

8 Реклама:

( види ( витрати

( канали розповсюдження Аналоги реклами на дану продукцію, вибрані види
і фінансові можливості здійснення реклами МСП

9 Система збуту продукції Практика збуту аналогічної продукції іншими
фірмами, вид і способи доставки, обсяг збуту всередині країни і за
рубежем

10 Очікувані виручка

та прибуток Динаміка рівня цін за стадіями життєвого циклу продукту,
очікувані виручка і прибуток, розподіл прибутку між партнерами

11 Формування фондів МСП Зарубіжний досвід формування фондів МСП,
розрахунки вибраних фондів (технічного й соціального розвитку,
резервного)

12 Ефективність створення і функціонування Розрахунки та оцінка
економічної ефективності створення і функціонування МСП за відповідною
методикою

Основним установчим документом для створення МСП служить його статут, що
має визначати: предмет і цілі діяльності, місцезнаходження, склад
засновників; розмір статутного фонду і часток партнерів у ньому, порядок
його формування; склад і компетенцію органів управління, порядок
прийняття рішень; процедуру припинення діяльності (ліквідації).

\

^

?

o

?

?

A

A

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

Oe

7зразка; 2) згода обласної (міської) держадміністрації і керівного
органу вітчизняного учасника на створення МСП; 3) нотаріально засвідчені
копії установчих документів; 4) обгрунтування ефективності й валютної
окупності діяльності нового МСП; 5) документи, що підтверджують
реєстрацію іноземного партнера як юридичної особи.

В Україні вже намітилися певні тенденції щодо розвитку МСП. Основними з
них треба вважати:

? активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-

профільних спільних підприємств з частковим чи повним іноземним
капіталом;

? переважання партнерів з промислово розвинених країн, що пояснюється
передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю і
мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;

? створення МСП переважно на двосторонній основі і для здійснення
промислової діяльності;

? надто обережне ставлення іноземних партнерів до вкладання великих за
обсягом інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій
їхнього правового захисту;

? відносно активніша участь у заснуванні МСП малих зарубіжних фірм
(компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі невеликих інвестицій
або комерційному зиску від разових операцій;

? зосередження МСП передовсім у науково-технічних і
виробничо-промислових центрах (регіонах) України.

Регулювання міжнародного підприємництва, здійснюване переважно через
належну організацію зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів
господарювання, має таку множинну мету: 1) стимулювання прогресивних
структурних змін в економіці, зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів
підприємницької діяльності; 2) створення сприятливих умов для інтеграції
економіки України в систему світового поділу праці та її максимально
можливе наближення до ринкових структур розвинутих країн; 3) здійснення
захисту економічних інтересів України в цілому і конкретних суб’єктів
зовнішньоекономічної діяльності зокрема; 4) надання однакових
можливостей для ефективного господарювання всім суб’єктам
підприємницької діяльності.

Окремі функції регулювання міжнародної підприємницької діяльності
практично здійснюють державні органи законодавчої та виконавчої влади.
Верховна Рада України ухвалює закони стосовно зовнішньоекономічної
діяльності суб’єктів господарювання, затверджує законодавчо-нормативні
акти щодо регулювання окремих напрямів зовнішньоекономічної діяльності,
ратифікує міжнародні договори України.

Кабінет Міністрів України:

? координує зовнішньоекономічну діяльність відповідних міністерств і
державних комітетів, узгоджує роботу торговельних представництв України
за кордоном;

? проводить переговори та підписує міжурядові договори (угоди) з питань
зовнішньоекономічної і спільної підприємницької діяльності, забезпечує
їхнє виконання;

? організує реєстрацію міжнародних спільних підприємств, складання
платіжного балансу та раціональне використання державного валютного
фонду України.

Національний банк України має повноваження: 1) забезпечувати збереження
та раціональне використання в міжнародній підприємницькій діяльності
золотовалютного резерву України; 2) репрезентувати інтереси України у
відносинах з центральними банками інших держав та укладати відповідні
міжбанківські угоди; 3) продавати облік і розрахунки кредитних ресурсів,
операції з валютними ресурсами, що надаються йому Державним валютним
фондом України. Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі
України виконує функції щодо: проведення єдиної зовнішньоекономічної
політики у процесі виходу суб’єктів господарювання на зовнішній ринок,
координації їхньої діяльності у сфері міжнародного бізнесу; контролю
виконання всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності відповідних
законів і міжнародних договорів України; нетарифного регулювання
діяльності суб’єктів спільного підприємництва.

Процес інтернаціоналізації підприємств і країн відбувається за участю
різних міжнародних організацій. До основних міжнародних організацій
фінансово-економічного спрямування, що здійснюють певну сукупність
функцій стосовно регулювання спільної підприємницької діяльності,
належать:

? Банк міжнародних розрахунків — БМР (сприяння співпраці центральних
банків країн світу і здійснення міжнародних фінансових операцій);

? Міжнародний банк реконструкції та розвитку — МБРР (спеціалізована
установа ООН, основною метою діяльності якої є надання позик і кредитів
країнам-членам ООН);

? Міжнародний валютний фонд — МВФ (сприяння розвитку міжнародної
торгівлі й валютних операцій, надання коштів у іноземній валюті);

? Міжнародна фінансова корпорація — МФК (філія Міжнародного банку
реконструкції і розвитку для інвестування приватного сектора економіки);

? Рада ООН з промислового розвитку — ЮНІДО (сприяння всебічному розвитку
виробничої сфери країн-членів ООН);

? Європейський банк реконструкції та розвитку — ЄБРР (філія МБРР з
обслуговування країн Європи).

Регулювання міжнародної підприємницької діяльності здійснюється на трьох
рівнях: національному, міжнародному і наднаціональному.

Система регулювання міжнародної підприємницької діяльності на
національному рівні охоплює такі складові: 1) форми іноземних інвестицій
(грошові кошти в іноземній валюті, різноманітні майнові та
інтелектуальні цінності, цінні папери, торгові марки тощо); 2) вимоги до
результатів діяльності іноземного партнера (масштаби діяльності, частка
ринку, рівень імпортної технології, професійна підготовка кадрів);
3) трансферт прибутку іноземного інвестора (обов’язкове створення
резервного фонду зі зберіганням його в банку країни, що приймає;
фіксація розміру трансфертного капіталу і прибутку відповідно до правил
валютного регулювання та угод про валютне співробітництво);
4) інвестиційні пільги та обмеження (субсидії, пільгові позики,
звільнення від податків та їхнє часткове повернення, застосування
прискореної амортизації); 5) гарантії дотримання прав іноземного
партнера (залучення у вітчизняне правове поле; збереження існуючих пільг
протягом інвестиційного циклу; відмова від заходів конфіскаційного
характеру).

Зазвичай на міжнародному рівні регулюються: 1) ідентифікація інвестицій
та інвесторів (визначення не тільки усталених форм інвестицій, а й тих,
що можуть з’явитися після укладання угоди або підписання договору;
зазначення тих юридичних осіб, які вважаються національними суб’єктами
господарювання країни-учасниці відповідної угоди); 2) умови імпорту й
заохочення іноземного капіталу (політика «відкритих дверей»
держав-партнерів у спільній підприємницькій діяльності; зобов’язання
країни, що приймає, стосовно стимулювання іноземних інвестицій);
3) переказування коштів (фіксація країною базування достатніх гарантій
щодо безперешкодного переказування коштів у встановлені терміни);
4) розв’язання суперечок господарського та фінансового характеру
(дрібних — компетентним судовим чи адміністративним органам країни, що
приймає; складніших — Міжнародним центром урегулювання інвестиційних
суперечок); 5) норми поведінки іноземних партнерів (загальні поняття,
принципи й норми, яких мають дотримувати іноземні підприємці та які
сприяють створенню позитивного іміджу зарубіжного партнера).

На наднаціональному рівні в рамках інтеграційних утворень регулювання
міжнародної підприємницької діяльності здійснюється відповідно до угод
(договорів), що фіксують взаємовідносини між багатьма країнами. Таке
поточне регулювання відбувається у тім разі, коли забезпечуються вільний
рух капіталів і гармонізація економічної політики країн-учасниць.

PAGE 1

Похожие записи