КУРСОВА РОБОТА

Лізингові операції підприємства при функціонуванні на зовнішньому ринку
та шляхи їх удосконалення

План

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. CУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ

1.1.Історія виникнення лізингу…………………………………………..…4

1.2.Поняття міжнародного лізингу………………………………………….5

1.3.Види лізингу та класифікація угод………………………………………6

1.4.Переваги та недоліки лізингу……………………………………….…11

1.5.Форми та функції лізингу……….……………………………….….…16

РОЗДІЛ 2. СВІТОВА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ

2.1.Роль лізингових операцій в економіці країн Європи………………..21

2.2.Лизинг в різних країнах. ………………………………………………22

РОЗДІЛ 3. Проблеми та перспективи розвитку проведення лізингових
операцій комерційними банками в
Україні…………………………………..28

Висновки……………………………………………………….
……………………………33

Список використаної
літератури………………………………………………….34

Вступ

Сьогодні в Україні існує велика потреба у оновленні матеріальної бази та
модернізації, розширенні основних фондів вітчизняних підприємств. У
зв’язку з цим набуває особливого значення пошук методів, що сприяли б
цьому процесові. Одним з найбільш ефективних таких методів в Україні
може стати лізинг, зокрема банковський.

Пояснюється це тим, що на сьогодні саме банки є найбільш реальними
господарюючими суб’єктами, обсяг кредитних ресурсів яких дозволяв би
здійснювати успішне проведення лізингових операцій. Крім того, для банку
існує ряд переваг форми лізингового кредитування від звичайного,
наприклад, зменшення ризиків по цих операціях, розширення клієнтури
банку і т.д.

При активному втіленні в практику лізинг внаслідок властивих йому
можливостей може стати потужним імпульсом технічного переозброєння
виробництва та структурної перебудови української економіки.

Ефективність лізингових угод полягає у інтенсифікації інвестиційного
процесу, покращенні фінансового стану підприємств-лізингоодержувачів,
прискоренні розвитку малого та середнього бізнесу.

Таке зміцнення виробничої бази, у свою чергу, стало б додатковим
джерелом прибутків банківської сфери, слугуючи базою для розширення цих
операцій та формуючи позитивну практику співробітництва
фінансово-кредитних установ і підприємств. Крім того, операції лізингу
могли б стати важливим джерелом надходження коштів на
підприємства-виробники об’єктів лізингу, що теж мало б позитивний вплив
на розвиток економіки, формування доходів бюджету, покращення загальної
соціально-економічної ситуації в країні.

РОЗДІЛ 1.

CУТНІСТЬ ЛІЗИНГУ

1.1. Історія виникнення

Як свідчать історики, перша згадка (документальне) про лізингову
операцію відноситься до 1066 року, коли Вільгельм Завойовник орендував у
нормандських судновласників кораблі для вторгнення на Британські
острови. Цей досвід не був забутий, і всього через двоє століття, в 1248
році, була зареєстрована перша офіційна лізингова операція —
хрестоносці, готуючись до чергового походу, отримали таким чином
амуніцію.

Введення в економічний лексикон терміну “лізинг” (від англ. “to lease”),
що означає “орендувати” або “брати в оренду”, пов’язують з операціями
телефонної компанії “Белл”, керівництво якої в 1877 році ухвалило
рішення не продавати свої телефонні апарати, а здавати їх в оренду.
Проте перше суспільство, для якого лізингові операції сталі основою його
діяльності, було створено тільки в 1952 році в Сан-Франциско
американською компанією “Юнайтед стейтс лізинг корпорейшн”, і, таким
чином, США сталі батьківщиною нового бізнесу

Досвід лізингової діяльності США і Англії в СРСР не використовувався.
Тільки під час II-й Світової війни радянські громадяни познайомилися з
поняттям лізингу (lend-lease). США поставляло своїм союзникам по блоку
зброю, продовольство, автомобільну техніку, медикаменти і т.д. Проте
відразу після війни слово “лізинг” зникло з українського лексикона більш
ніж на чотири десятиріччя.

І лише на початку 90-х років український уряд звернув увагу на лізинг,
використовуючи його для стимулювання інвестиційної діяльності.

1.2. Поняття лізингу

Як у будь-якого складного економічного поняття у лізингу є безліч
визначень. Перш за все, лізинг, — слово англійського походження, похідне
від дієслова to lease — брати і здавати майно в тимчасове користування.
Найбільш точно відображає єство терміну “лізинг”, на мій погляд, є
наступне визначення: Лізинг є інвестуванням тимчасово вільних або
привернутих фінансових коштів, при якому лізингодавець зобов’язується
набути у власність обумовлене договором майно у певного продавця і
надати це майно лізингоотримувачу за платню в тимчасове користування з
правом подальшого викупу. Міжнародний лізинг — договір між орендарем і
орендодавцем, що знаходиться в різних країнах.

Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм
вияву цього нового кредитного інструменту, але все-таки можна привести
ще одне — визначення Європейської федерації національних асоціацій по
лізингу устаткування (Leaseurope): “Лізинг — це договір оренди заводу,
промислових товарів, устаткування, нерухомості для використовування їх у
виробничих цілях орендарем, тоді як товари купують орендодавцем, і він
зберігає за собою право власності”.

Предметом лізингу можуть бути будь-які не споживані речі, у тому числі
підприємства і інші майнові комплекси, будівлі, споруди, устаткування,
транспортні засоби і інше рухоме і нерухоме майно, яке може
використовуватися для підприємницької діяльності. Предметом лізингових
угоду не можуть бути земельні ділянки і інші природні об’єкти, а також
майно, яке законом заборонене для вільного обігу.

Чіткої класифікації видів лізингових угод немає, її і не може бути,
оскільки за різними критеріями класифікації одна й та сама угода може
бути «зарахована» до різних категорій, а самі такі категорії взаємно
перетинаються та «накладаються» одна на одну.

Лізингова операція, у свою чергу, є сукупністю договорів, необхідних для
реалізації договору лізингу між лізингодавцем, лізингополучателем і
продавцем (постачальником) предмету лізингу.

Типова лізингова операція виглядає наступним чином.

1. Користувач (після вступу до лізингових відносин лізингоотримувач)
повідомляє лізингову компанію, яке устаткування йому необхідно.

2. Лізингова компанія, переконавшись в ліквідності проекту, купує це
устаткування у фірма-виготовлювача, або іншого юридичного, або фізичної
особи, що продає майно, що є об’єктом лізингу.

3. Лізингова компанія (лізингодавець), ставши власником устаткування,
передає його в тимчасове користування з правом подальшого викупу
(визначається договором) лізингоотримувач, одержуючи замість лізингові
платежі.

Лізингова

Договір купівлі-продажу компанія
Договір лізингу

Виробник Лізингоотримувач

Складна схема трибічної лізингової операції знаходиться на схемі
(додаток № 1).

1.3. Види лізингу та класифікація лізингових угод

Лізинг це угода між власником майна (орендодавцем) і орендарем про
передачу майна в користування на обумовлений період по встановленій
ренті, виплачуваній щорічно, щокварталу або щомісячно.

Лізинг розрізняють оперативний і фінансовий.

Оперативний лізинг має на увазі передачу в користування майна
багаторазового використовування на термін за часом коротше за його
економічний термін служби. Він характеризується невеликою тривалістю
контракту (до 3 — 5 років) і неповною амортизацією устаткування за час
оренди. Після закінчення терміну устаткування може стати об’єктом нового
лізингового контракту або повертається орендодавцю. Звичайно в
оперативний лізинг здається будівельна техніка (крани, екскаватори і т.
д.), транспорт, ЕОМ і т.д.

Фінансовий лізинг характеризується тривалим терміном контракту (від 5
до 10 років) і амортизацією всій або більшої частини вартості
устаткування. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового
кредитування покупки. Після закінчення терміну дії фінансового
лізингового контракту орендар може повернути об’єкт оренди, продовжити
угоду або укласти нове, а також купити об’єкт лізингу по залишковій
вартості (звичайно вона носить чисто символічний характер).

По об’єктах операцій лізинг підрозділяється на лізинг рухомого і
нерухомого майна. При лізингу нерухомості орендодавець будує або купує
нерухомість за дорученням орендаря і надає йому використовування в
комерційних і виробничих цілях. Так само, як і в операціях з рухомим
майном, контракт полягає звичайно на термін менший або рівний
амортизаційному періоду об’єкту; орендар несе всі ризики, витрати і
податки під час дії контракту.

По відношенню до майна, що орендується, можна виділити договір чистого
лізингу, коли додаткові витрати по обслуговуванню майна, що орендується,
бере на себе орендар, і договір повного лізингу, по якому орендодавець
бере на себе технічне обслуговування і інші витрати, пов’язані з
використовуванням об’єкту операції.

Виходячи з особливостей організації відносин між позичальником і здаючим
в наймання виділяється прямий лізинг, коли виробник або власник майна
виступає як особи, що здає його в оренду, і непрямий, при якому здача в
оренду ведеться через третю особу.

По методу фінансування розрізняється терміновий лізинг, при якому
здійснюється одноразова оренда, і відновлюваний (револьверний), при
якому договір лізингу продовжується після закінчення першого терміну
контракту.

На практиці застосовуються і інші види лізингу.

Поворотний лізинг (lease-back). Полягає у продажу промисловим
підприємством частини його власного майна лізингової компанії з
одночасним підписанням договору про його оренду. В такій операції тільки
два учасники: орендар майна (колишній власник) і лізингова компанія
(новий власник). Така операція дає можливість підприємству отримати
грошові кошти за рахунок продажу засобів виробництва, не припиняючи їх
експлуатацію, і використовувати їх для нових капітальних вкладень.
Рентабельність даної операції буде тим вище, ніж доходи від нових
інвестицій більше суми орендних платежів. Операції поворотного лізингу
викликають зменшення балансу підприємства, оскільки вони ведуть до зміни
власника майна.

До такої операції можна вдаватися і тоді, коли у підприємства досить
низький рівень доходів, і, отже, воно не може повністю скористатися
пільгами по прискореній амортизації і оподаткуванню прибутку. Воно скоює
операцію, і лізингова компанія одержує його податкові пільги. У
відповідь вона знижує ставку орендної платні.

Оскільки часто лізингову компанію не вистачає власних засобів для
здійснення лізингових операцій, то вона може привертати їх. Така
операція отримала назву лізингу з додатковим залученням засобів.
Підраховано, що понад 85% всіх лізингових операцій є лізингом із
залученням засобів. Орендодавець бере довгострокову позику у одного або
декількох кредиторів на суму до 80% вартості здаються в оренду активів
(без права регресу на орендаря), причому орендні платежі і устаткування
служить забезпеченням позики.

Часто лізинг здійснюється не напряму, а через посередника. Основний
орендодавець одержує переважне право на отримання орендних платежів. В
договорі звичайно зумовлюється, що у разі банкрутства третьої ланки
(посередника) орендна платня буде поступати основному орендодавцю
безпосередньо. Подібні операції отримали назву “сублізинг”.

Різновидом лізингу сталі операції “дабл дин”, вживані в міжнародній
сфері. Їх значення полягає в комбінації податкових вигод в двох і більш
країнах. Наприклад, на початку 80-х років придбання ряду літаків було
кредитовано через “дабл дин” між США і Великобританією. Вигоди від
податкових пільг у Великобританії більше, якщо орендодавець має право
власності, а в США — якщо орендодавець має тільки право володіння.
Лізингова компанія у Великобританії купує літак, віддає його в оренду
американської лізингової компанії, а та, у свою чергу — місцевим
авіакомпаніям. Такого роду операції можуть здійснюватися між Францією і
ФРН, Францією і США, Японією і США і т.д.

Останнім часом отримала розповсюдження практика висновку угоди між
виробниками устаткування і лізинговими компаніями. Відповідно до цих
угод виробник від імені лізингової компанії пропонує клієнтам
фінансування поставок своєї продукції за допомогою лізингу. Таким чином,
лізингова компанія використовує торгову сіть постачальника, а
постачальник розширює межі збуту продукції. Ці операції, що отримали
назву “допомога у продажу” (sales-aid).

При постійній і тісній співпраці підприємств з лізинговими компаніями
можливо висновок угод за поданням “лізингової лінії” (lease-line). Ці
угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволяють орендарю
брати додаткове устаткування в лізинг без укладення кожного разу нового
контракту.

Функціонально лізинг поєднується з різними формами міжнародної
економічної діяльності. Формально він належить до сфери послуг, але на
відміну від звичайних операцій послуг у лізингових операціях можуть
брати доля не два, а більша кількість суб’єктів. Так, крім того, хто
надає послуги (лізингодавця) та того, хто їх отримує
(лізингоотримувача); суб’єктами операції виступають ще й виробник
обладнання, яку потрапляє в лізинговий обіг, банк чи інша кредитна
установа, яка надає кошти майбутньому лізингодавцеві для купівлі
обладнання та наступної її лізингової експлуатації, а також страхувальна
компанія, яка здійснює страхувальне забезпечення лізингових операцій.

За своєю природою лізинг хоча і може бути формально ідентифікованим як
оренда, є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним
явищем. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато
спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого
кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні
риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами,
так і торгівлі послугами), зокрема з великомасштабною міжнародною
торгівлею на компенсаційній основі, яка пов’язана з будівництвом або
монтажем об’єктів за кордоном.

Закон України «Про лізинг» так трактує специфіку обох класифікаційних
елементів, які розглядаються.

Стаття 15. Витрати на утримання лізингового майна.

При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об’єкта лізингу,
пов’язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням
та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором
лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання об’єкта лізингу, крім
витрат, пов’язаних з його експлуатацією та поновленням використаних
матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором
лізингу.

Зважаючи на важливість саме останнього класифікаційного підходу,
докладніше зупинимося на характеристиці та функціональному зіставленні
його структурних елементів.

Основним критерієм розмежування фінансового та оперативного лізингу є
співвідношення терміну оренди та амортизаційного періоду, а також
залишкове право власності на об’єкт лізингу. Тоді к фінансовий лізинг є
базовою формою залучення до виробництва об’єктів на тривалий термін, для
оперативного лізингу більш характерною є коротко чи середньострокова
оренда, а сама ця форма є найпридатнішою для використання високих
технологій, комп’ютерної та оргтехніки. За фінансового лізингу ставка
платежів с відчутно нижчою, ніж за лізингу операційного. Водночас
поточні виграти (не враховуючи ті, що пов’язані з експлуатацією об’єкта
лізингу та поновленням використаних матеріалів) і ризики за умов
операційного лізингу припадають, як правило, на лізингодавця, тоді як за
умов лізингу фінансового — на лізингоотримувача. Якщо фінансовий лізинг
є найбільш придатним тоді, коли лізингоодержувач потребує технічного
переозброєння та бажає отримати у користування комплексні технологічні
лінії, обладнання для повних технологічних циклів тощо, оперативний
лізинг більш зручний тоді, коли йдеться про залучення техніки для
сільського господарства, транспортної галузі, будівництва тощо.

1.4. Переваги і недоліки лізингу

Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг перед
звичайною позикою:

* Лізинг припускає 100%-ное кредитування і не вимагає негайного початку
платежів. При використовуванні звичайного кредиту для покупки майна
підприємство повинне близько 15% вартості покупки оплачувати з власних
засобів. При лізингу контракт полягає на повну вартість майна. Орендні
платежі звичайно починаються після поставки майна орендарю або пізніше.

* Дрібним і середнім підприємствам простіше отримати контракт по
лізингу, чим позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від
орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що
забезпеченням операції є саме устаткування. При невиконанні орендарем
своїх зобов’язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно.

* Лізингова угода більш гнучко, чим позика, оскільки надає можливість
виробити зручну для покупця схему фінансування. Позика завжди припускає
обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю
сторін можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.д., а суми платежів —
відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою і плаваючою.
Іноді погашення може здійснюватися після отримання виручки від
реалізації товарів, проведених на устаткуванні, узятому в лізинг, або
може бути прокомпенсировано стрічною послугою, що дозволяє підприємствам
без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фундації. Орендна
платня відноситься на витрати виробництва і знижує у лізингоодержувача
оподаткований прибуток.

* Ризик устаріння устаткування цілком лягає на орендодавця. Орендар має
нагоду поступового оновлення свого парку устаткування.

* Достатньо простий облік майна, що орендується. Основними принципами
Евроліза (Європейське об’єднання національних лізингових союзів з
штаб-квартирою в Брюсселі) по обліку лізингових операцій є публікація
орендарем своїх фінансових зобов’язань, витікаючих з лізингових
відносин, і проведення обліку і амортизації лізингуємого майна по
балансу підприємства. Цифрова інформація за зобов’язаннями на дату
складання балансу може бути представлена у формі додатку до балансу. При
цьому слід відобразити: суму орендних платежів в даному фінансовому
році; загальну суму орендних платежів за період контракту і їх поточну
вартість. В багато яких країнах законодавство встановлює для підприємств
обов’язкове співвідношення власного і позикового капіталів. Оскільки
майно за лізинговою угодою ураховується по балансу орендодавця, то
орендар може розширити свої виробничі потужності, не торкнувшись цього
співвідношення.

* Платежі по лізингу ведуться з суми прибутку від устаткування, що
використовується, і не підлягають оподаткування, оскільки є орендною
платнею. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити
використовування фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів по лізингу
фіксується при підписанні договору і не залежить від коливань валютного
курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню.

* При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги
країни орендодавця, що виявляється в зниженні виплат, а також додаткові
послуги (в основному при оперативному лізингу) орендодавця або його
представників (технічне обслуговування і ремонт устаткування, що
орендується, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау,
поставка запчастин і ін.).

* Міжнародна Валютна Фундація не ураховує суму лізингових операцій в
підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість
перевищити ліміти кредитної заборгованості, встановлюваної Фундацією по
окремих країнах .

Але лізинговим операціям властиві і недоліки:

* орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування
(зокрема через інфляцію);

* якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить виріб
застарілим, проте орендні платежі не припиняються до кінця контракту;

* складність організації;

* вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик
застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере велику
комісію для компенсації.

Якщо підприємець має вибір — або купити устаткування за допомогою
позики, або узяти його в лізинг, — те йому необхідно порівняти витрати
за кожним способом кредитування. В таких випадках неминуче виникає
питання про принцип, виходячи з якого проводиться це порівняння,
оскільки платежі однакових розмірів, але розрізняються в часі, зовсім не
однозначні. Таким принципом стає фінансова еквівалентність платежів.
Еквівалентними вважають такі платежі, які, будучи приведеними до одного
і того ж моменту часу, рівні. Процес приведення називають
дисконтуванням, а отриману суму чистою поточною вартістю.

В світовій практиці при визначенні чистої поточної вартості платежів
використовується наступна форма дисконтування:

ТС = БС * Кt

де ТС — поточна вартість;

БС — майбутня вартість;

Кt — коефіцієнт дисконтування;

де Е — норматив приведення до часу (відсоток дисконтування);

t — номер року розрахункового періоду.

Щоб порівняти два варіанти фінансування, треба в кожному підрахувати
чисту поточну вартість і врахувати при цьому:

* податкові пільги в кожному випадку;

* якщо об’єкт не є власністю, то не можна використовувати амортизаційні
пільги;

* якщо об’єкт купує, то фірма повинна оплачувати витрати по
техобслуговуванню (в багато яких країнах ці витрати віднімаються з
оподаткованого прибутку), а якщо об’єкт лізингується, то це залежить від
конкретної угоди;

* оскільки об’єкт не належить орендарю, то він втрачає право на
залишкову вартість .

Розглянемо приклад. Хай одній з компаній США потрібне устаткування
вартістю 100 000 долл. Воно буде використовуватися 5 років. Після цього
залишкова вартість буде рівна приблизно 15000 долл. Виробник пропонує
комісію за техобслуговування у розмірі 5000 долл. в рік. Компанія США
відноситься до 40%-ний категорії платника податків. Якщо фінансовий
директор купить устаткування, то банк позичить корпорації 85000 долл. на
умовах 15% (річний платіж протягом 5 років). Орендодавець бере на себе
техобслуговування.

Для порівняльного аналізу (додаток №3) необхідно скласти два графіки:

— графік платежів по позиці (щоб відняти суму процентного оподаткованого
прибутку);

— графік амортизаційних відрахувань (щоб відняти їх з оподаткованого
прибутку).

В даному прикладі лізинг набагато вигідніше, ніж позика:

73947 — 60677 = 13270.

Розрахунок, а отже, і ухвалене рішення залежать значною мірою від того,
який відсоток дисконтування вибере фінансовий директор. Взагалі
фінансові директори прагнуть пов’язати відсоток дисконтування з рівнем
ризиком і руху готівки. У всіх практичних випадках при виборі “лізинг
або покупка” ризик приблизно однаковий. Це пояснюється тим, що весь рух
грошової готівки заснований на договорах. Наприклад, платня за технічне
обслуговування здійснюється на основі договору з виробником, платня по
позиці — на основі договору з банком. Процентний і амортизаційний
податкові щити існують, поки є прибуток для “захисту”. Платежі по
лізингу базуються на основі договору з орендодавцем. Оскільки всі ці
потоки готівки засновані на договорах, то розумно розглядати їх
настільки ризикованими, наскільки банк ураховує ризик неплатежу по
корпораціях. Єдиний потік готівки, який може відрізнятися по ризику, —
це ліквідаційна вартість. Та ж після оподаткована процентна ставка була
використана тому, що фінансовий директор розглядав залишкову вартість
(при виборі покупки) по лізингу як оцінку ліквідаційної вартості.
Тривалий час при рішенні задачі “лізинг або покупка” використовувався
інший відсоток дисконтування, наприклад норма витрат на капітал (норма,
яка звичайно застосовується для оцінки планованих капіталовкладень), що
використовується, при дисконтуванні ліквідаційної вартості устаткування.
В даний час проте звичайно застосовується один і той же відсоток
дисконтування для всіх грошових потоків.

Щоб прослідити залежність рівня витрат від вибору відсотка
дисконтування, розглянемо графік (Рис 1)

Рис.1. Порівняння на базі чистої поточної вартості

Як бачимо, на проміжку АБ якнайменші витрати будуть при покупці
устаткування за готівку гроші; на проміжку БВ вигідніше купити
устаткування з використанням позики, а на проміжку ВГ розумніше вдатися
до фінансування за допомогою лізингу.

1.5. Форми та функції лізингу.

При розгляді видів лізингу ми будемо виходити з таких класифікаційних
ознак: склад учасників угоди; тип переданого до експлуатації обладнання;
ступінь його окупності; умови амортизації; об’єм обслуговування; сектор
ринку, де проводяться операції; відношення до податкових та
амортизаційних пільг; характер лізингових платежів.

В залежності від складу учасників розрізняють: прямий лізинг, прия кому
власник майна самостійно здає об’єкт у лізинг (двостороння угода); та
непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника. У
даному випадку може мати місце класична трьохстороння угода або при дуже
складних угодах- багатостороння з числом учасників від 4 до 6-7.

Частинним випадком прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг, коли
власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю
на умовах купівлі-продажу, тобто продає, і одночасно вступає з ним у
відносини у якості користувача цього майна. До цього виду лізингу
звертаються передусім підприємства із складним фінансовим станом: коли
вони потребують цього майна, але відчувають гостру потребу у фінансових
ресурсах, вони можуть продати це майно лізинговій компанії та, уклавши
лізинговий договір, продовжувати користуватися ним. Це не виключає
можливості наступного викупу цього майна.

За типом майна виділяють лізинг нерухомості та лізинг рухомості
(машинно- технічний лізинг).

За ступенем окупності майна виділяють: лізинг з повною окупністю, при
якому впродовж строку дії одного договору відбувається повна виплата
лізингодавцеві вартості майна, що здається в лізинг; та лізинг з
неповною окупністю, коли впродовж строку дії одного договору окупається
тільки частина вартості майна.

В залежності від умов амортизації розрізняють:

лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості
об’єкта; лізинг з неповною амортизацією, що означає з частковою виплатою
вартості.

У відповідності до наведених вище двох ознак класифікації, що нерозривно
поєднані одна з одною, виділяють такі форми лізингу, як фінансовий та
оперативний лізинг.

Фінансовий лізинг- представляє собою лізинг майна з повною виплатою його
вартості і строком передачі майна у користування, що співпадає із
строком його повної амортизації. За законом України “Про лізинг”
фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті
укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне
користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку,
за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в день
угоди.

Оперативний лізинг- при ньому строк договору коротший за строк
амортизації об’єкта лізингу; відбувається часткова виплата вартості
орендованого майна, тобто лізингодавець відшкодовує тільки частину
вартості обладнання і тому він вимушений передавати його у тимчасове
користування декілька разів, як правило, різним користувачам. За законом
України “Про лізинг” оперативний лізинг визначається як договір лізингу,
в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує
у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший
строку, за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в
день угоди.

При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню
залишкової вартості об’єкта лізингу при відсутності попиту на нього.

За обсягом обслуговування переданого у лізинг майна виділяють:

чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого майна бере на себе
лізингоодержувач; лізинг з повним набором послуг, коли повне
обслуговування майна бере на себе лізингодавець; лізинг з частковим
набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції по
обслуговуванню майна; мокрий лізинг- при якому технічне обслуговування
обладнання, його ремонт, страхування, навіть забазпечення робочою силою
та інші операції виконуються лізингодавцем.

В залежності від сектору ринку, на якому проводяться лізингові операції,
виділяють:

внутрішній лізинг- коли всі учасники угоди представляють одну країну;
зовнішній (міжнародний) лізинг- до таких угод відносяться ті, де хоча б
одна сторона належть іншій країні. Зовнішній лізинг у свою чергу
поділяють на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу
закордонною стороною є лізингоодержувач, а при імпортному-
лізингодавець.

По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють:

фіктивний лізинг- коли угода носить спекулятивний характер і укладається
лише задля отримання найбільшого прибутку шляхом отримання
необгрунтованих податкових та амортизаційних пільг;

справжній лізинг- коли при укладанні угоди наведена вище мета не є
основною та визначаючою.

За характером лізингових платежів виділяють: лізинг з грошовими
виплатами- коли всі платеж відбкваються у грошовій формі; лізинг з
компенсаційними платежами, коли платежі відбуваються у формі поставок
продукції, виробленої на даному обладнанні, або у формі здійснення
зустрічної послуги; лізинг із змішаними платежами- коли виплати
відбуваються обома вищезгаданими способами.

Треба відмітити, що у законі України “Про лізинг” також дається
визначення такого виду лізингу, як пайовий: це здійснення лізингу за
участю суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору
та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у
здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих
кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для
лізингу майна. Цей вид лізингу застосовується у досить крупних та
дорогих угодах, що охоплюють багато сторін. Для нього властивим є
складне багатоканальне фінансування.

Лізинг виконує такі основні народногосподарські функції:

Фінансова функція лізингу- виражається у тому, що лізинг є формою
вкладення коштів у основні фонди, і у сьогоднішніх умовах лізинг стає
доповненням до традиційних джерел коштів (бюджетні, власні кошти
підприємств, довгостороковий банківський кредит та ін.) для задоволення
інвестиційних потреб підприємств. У сучасних умовах господарювання
фінансовій функції належить у лізингу провідна роль.
Підприємство-лізингоодержувач, звертаючись до лізингу за фінансовими
мотивами, одержує можливість користуватися необхідним йому майном без
єдиномоментної мобілізації для цього власних коштів чи кредиту банку.
Тому лізинг може бути доброю альтернативою звичайній купівлі-продажу або
залучення для цього позичених коштів.

Виробнича функція лізингу полягає у оперативному та гнучкому розв’язку
лізингоодержувачем своїх виробничих задач шляхом тимчасового
використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Він є
найбільш ефективним при використанні дорогоцінної, з найбільшим ризиком
морального старіння техніки. Лізинг є одним з найбільш прогресивних
методів матеріально-технічного обладнання виробництва, що відкриває
доступ виробникам до найбільш передової техніки та розв’язує проблему
використання такої техніки поряд з швидким її моральним старінням. Крім
того, лізинг дає можливість лізингоотримувачеві використовувати у своїй
виробничій діяльності не тільки яке-небудь окреме обладнання, а цілі
укомплектовані виробництва (наприклад, це можливе при “мокрому”
лізингу).

Якщо значення фінансової та виробничої функції лізингу для вітчизняної
економіки не викликає сумнівів, то його збутова функція поки що не може
бути реалізованою до кінця, що обумовлюється загальним падінням рівня
виробництва та розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутова
функція лізингу має значення лише тоді, коли до нього вдаються задля
розширення кола споживачів та завоювання нових ринків збуту.

РОЗДІЛ 2.

СВІТОВА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ

2.1. Роль лізингових операцій в економіці країн Європи

За даними асоціації європейських лізингових компаній Leaseurope
загальний об’єм лізингових операцій в 25 країнах — членах асоціації в
1994 році склав 85,3 млрд. ЕКЮ (ці цифри поки що не підтверджені
офіційною статистикою). Цей рік став першим після трьохлітнього періоду
безперервного падіння роком пожвавлення на ринку лізингових послуг. З
95, 2 млрд. ЕКЮ в 1990 році до 1993 року об’єми операцій скоротилися
майже на 16 %.

В 1994 році промислове виробництво в 12 країнах ЄС виросло на 5,2 %.
Тому підвищення економічної активності негайно ж викликало і 7-процентне
зростання об’єму лізингових операцій.

Переважна частина лізингових операцій в країнах — членах Leaseurope
складають операції з рухомим майном. Проте статистика за останні 9 років
показує, що має місце слаба, але цілком виразна тенденція до збільшення
частки лізингу нерухомого майна. Цікаво, що ця тенденція зберігається і
в період економічного підйому, і в період спаду: в 1986 році частка
рухомого майна в загальному об’ємі лізингових операцій складала 87 %,
а в 1990 році — 83,1 %, в 1994 році — 81,3 %. Не дивлячись на значний
об’єм лізингових операцій в цілому по країнах Leaseurope, показники
окремих країн можуть відрізнятися буквально на порядок. Примітно, що
якого-небудь зв’язку між наявністю спеціального законодавства про лізинг
і об’ємом операцій не існує. Наприклад, в Німеччині, де лізингова
діяльність регулюється спеціальним законодавством, питома вага лізингу в
загальному об’ємі інвестицій знаходилася на середньому рівні — 15,8 % в
1994 році. Правда, в абсолютному виразі Германія є загальноєвропейським
лідером за об’ємом лізингових операцій: минулого року об’їм лізингу
рухомого майна склав 19,2 млрд. ЕКЮ, а нерухомого 5,7 млрд. ЕКЮ. Франція
і Португалія, що має присвячені лізингу закони, демонструють відносно
скромні показники об’ємів лізингових операцій — 8,9 млрд. ЕКЮ і 1,1
млрд. ЕКЮ відповідно. В той же час шведський уряд, зіткнувшись з
трьохлітнім падінням об’ємів лізингу (з 2,7 млрд. ЕКЮ в 1992 році до 1,8
млрд. ЕКЮ в 1994 році), прийнявся активно розробляти лізингове
законодавство.

Лідером по питомій вазі лізингу в загальнонаціональних інвестиціях є дві
основні держави — Ірландія (46 %) і Англія (35,8 %). При цьому
номінальна сума лізингових операцій в Англії майже не поступається
німецькій — 18,853 млрд. ЕКЮ. В Ірландії цей показник несумірно менше —
1,05 млрд. ЕКЮ. До третьої групи можна віднести країни Східної Європи,
де із очевидних причин лізингові операції тільки-тільки почали
розвиватися. Їх абсолютні об’єми і питомі частки украй низькі, але в
наявності очевидна тенденція до зростання. Єдиним виключенням є Чехія, в
якій минулого року об’їм лізингових операцій досяг 817 млн. ЕКЮ, що
більш ніж, скажімо, в Норвегії або Греції. А по показниках питомої ваги
Чехія вийшла на четверте місце серед всіх країн Leaseurope. Очевидно,
так широке в порівнянні з рештою були соцстранами розповсюдження лізингу
в Чехії пов’язано з тим, що в її економіці домінуюче положення займає
приватний сектор.

2.2. Особливості лізингу в окремих країнах

а) Великобританія

У Великобританії лізинг отримав значний розвиток тільки після 1970 року,
тобто після введення податкових пільг. Компанії могли віднімати 100 %
інвестицій з оподаткованого прибутку в року, в якому вони проводилися.
Ці пільги були істотні тільки для підприємств з великою прибутковістю,
але побічно вони були доступні і орендарям. Компанія могла скористатися
податковими пільгами тільки в кінці звітного року. Тому, якщо вона
проводила інвестиції на початку року, то їй доводилося чекати якийсь час
до отримання вигод від цих пільг. Але якщо вона продавала устаткування
лізингової компанії і потім брала його в оренду (за умови, що у
лізингової компанії кінець фінансового року наступав раніше), то непрямі
вигоди були отримані швидше. Тому лізингові компанії відкривають філіали
з різними кінцями фінансового року. Податкова інвестиційна пільга
безвідплатна, вона повертається назад через податки на орендні платежі,
але проте вона надає безпроцентну позику, рівну 52 % вартості майна, що
відображалося і на вартості лізингу для орендаря.

В 1984 році уряд оголосив, що корпоративний податок понизить з 52 % до
35 % до квітня 1986 року, а 100-процентна пільга першого року буде
замінена 25-процентною регресивною (writing down) пільгою (25 % — в
перший рік, 25 % від залишку — в другий рік і т. д.). Зміни відбувалися
поступово. Це добре видно з наступної таблиці:

Таблиця 1

Фінансовий рік Податкова ставка % Пільга першого року %

До 1983/84

1983/84

1984/85

1985/86

1986/87

і далі 52

50

45

40

35 100

100

75

50

25

Оскільки корпоративний податок скорочувався поступово, то зміни не
відразу позначалися на розвитку лізингу. Частина податкових пільг
збереглася. Це дуже вигідно для лізингу в області електронної
промисловості. Так, протягом 1 року орендні платежі не оподатковуються.

В майбутньому об’їм лізингу буде залежати від того, яким буде об’єм
інвестицій, скільки буде компаній з низьким рівнем доходів, і як багато
компаній вирішать продовжувати використовувати лізинг для фінансування
своїх інвестицій.

б) Франція

Лізинг тут отримав велике розповсюдження, особливо його вигляд під
назвою “креди-бай”. В квітні 1967 року була створена перша французька
компанія “Локафранс”. В даний час у Франції розвивається лізинг літаків
і вертольотів, судів і барж, підйомно-транспортного устаткування,
контейнерів, обчислювальної техніки, медичного устаткування,
поліграфічного, крупного промислового устаткування.

Розглянемо лізинг у Франції на прикладі групи “BNP/Bail”. В неї входять
компанії “Natio Equipment, “Natio Location”, “Natio Energie”,
“Locafinance”, “Natiofail”, “Natiocredifail”. Лізинг рухомого майна у
Франції почався в 1960 році, а Закон про лізинг був прийнятий в 1966
році. Закон ввів податок на поступку прав на устаткування при
перепродажі орендарю (він обчислюється з вартості устаткування у момент
поступки), податок на поступки прав третій особі, податок на додану
вартість (на різницю між вартістю по балансу і ціною поступки). “Natio
Equipment” надає орендарю право на вибір.

Таблиця 2

Термін амортизації Мінімальна тривалість контракту

3 року

4 року

5 років

6-7 років

8 років

10 років 3 року

3 року

4 року

5 років

6 років

7 років

Залишкова вартість складає від 1% до 7% первинної вартості. Орендні
платежі вносяться 1 разів на місяць, 3 місяці, 6 місяців, 1 рік. Вони
можуть бути лінійними, регресивними, з найбільшим першим внеском.

Лізинг нерухомості також визначається законом 1966 року. В 1967 році у
Франції були створені Суспільства по операціях з нерухомістю у сфері
промисловості і торгівлі (СИКОМІ). СИКОМІ мають форму акціонерних
компаній з капіталом не менше 10 млн. франків, які повинні бути повністю
внесені до моменту створення суспільства. Лізинговим компаніям СИКОМІ
надаються істотні податкові пільги: на 85% прибули звільнення від
податку, прискорена амортизація і т.д.

Таблиця показує розділення лізингових операцій між СИКОМІ і не членами
цієї системи.

Таблиця 3

Кількість операцій

1985 р. 1986 р. 6 перших місяців 1987 р.

СИКОМІ

Організації не є членами СИКОМІ 1135

312 1465

555 894

275

Звичайно угода по лізингу нерухомості триває 15-20 років. Об’єктами
можуть бути: земля, будови, обробні роботи, система шляхів сполучення,
устаткування, що розглядається як нерухомість по своєму призначенню
(ліфти і т. д.). Оплата звичайно проводиться прямим регресивним або
змішаним способом. Крім “BNP” інші банки також створили компанії: “Креді
Ліоне” — “Смебай”, “Сосьете Женераль” — “Софінбай”.

в) Австрія

В Австрії середній термін оренди складає від 2 до 15 років відповідно до
економічно доцільного терміну служби предмету лізингу. Опціон на покупку
або продовження не допускається, після закінчення терміну дії контракту
орендар може укласти новий контракт на оренду предмету лізингу протягом
періоду експлуатації, що залишився або вступити в переговори про
покупку.

Як і у ФРН, в Австрії основою для розвитку лізингу став закон про наїм.
Лізинг в Австрії розвивається вже 25 років. В лізинг здаються навіть
дитячі сади і школи. Для використовування податкових пільг за законом
1984 року необхідно, щоб термін договору по лізингу не перевищував 40% —
90% загального періоду використовування устаткування, і щоб об’єкт
лізингу був самостійною одиницею.

Однією з провідних лізингових фірм є “Райфайзен лізинг” з участю в її
капіталі “Донау банку”.

г) Італія

Перша лізингова компанія в Італії з’явилася в 1963 році. В даний час
Італійська лізингова асоціація налічує 50 компаній.

Найбільша італійська (компанія) лізингова група “Локафіт” віддає в
лізинг робочий інструмент, землерийні машини, сільськогосподарські
машини, устаткування для офісів, комп’ютери, нерухомість, транспорт
(автомобілі, літаки, судна і т. д.)

Одним із засновників є “Банк Насиональ де Лаворо”. Група створила
сумісні фірми у ФРН, Франції, США, Іспанії, Китаї, здійснює операції з
Угорщиною і Югославією.

д) Японія

В Японії найбільшою лізинговою компанією є “Gentury Leasing System”,
створена в 1969 році. Її сплачений капітал 1,6 млн. доларів. Вона має
філіали в Гонконзі, Сінгапурі, Великобританії. Акціонери: один
комерційний банк, одна торгова і дві страхові компанії.

ж) Швеція

В Швеції лізинг почав розвиватися на початку 60-х років Спочатку
складалися угоди про повторну покупку устаткування, згідно яким
постачальник брав на себе зобов’язання купити назад устаткування, якщо
клієнт не виконає свої зобов’язання по лізингу. У міру зростання
конкуренції між лізинговими компаніями ці зобов’язання (по зворотній
покупці) стали зустрічатися все рідше і рідше. Основний термін оренди
складає звичайно 3-5 років, у виняткових випадках до 9 років.

Узагальнюючи країни Західної Європи, і Японії можна зробити наступні
висновки:

— в основному лізинговими операціями займаються не комерційні банки, а
спеціалізовані компанії;

— розвинений ринок лізингових послуг укріплює виробничий сектор
економіки, створюючи умови для прискореного розвитку стратегічно
важливих галузей, стимулює притоку капіталів у виробничу сферу;

— наявність певних податкових пільг, направлених на розвиток лізингових
відносин.

РОЗДІЛ 3

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПРОВЕДЕННЯ ЛІЗИНГОВИХ ОПЕРАЦІЙ
КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ В УКРАЇНІ

Розглядаючи проблеми проведення лізингових операцій комерційними банками
України, треба виділити два їх аспекти: правовий та економічний.

Як уже відзначалось, прийняття у 1997 році закону “Про лізинг” було
значним проривом у формуванні правової бази проведення лізингових
операцій. Але разом з тим цей закон має ряд явних “білих плям” у цьому
законі, головними із яких є такі:

обмеження об’єктів лізингу, зокрема можливість передачі в лізинг лише
майна, що належить до основних фондів, що не відповідає світовій
практиці лізингу, згідно з якою об’єктами лізингу є і майнові комплекси
підприємств, і майнові права та інші нематервальні активи;

визначення у ст.4 закону лише двох видів (фінансовий та оперативний) та
трьох форм (пайовий, зворотний, міжнародний) лізингу є недостатнім з
огляду на вимоги практики;

“незадовільне розмежування понять фінансового та оперативного лізингу.
За кількісним критерієм, що подано як основний, договори лізингу зі
строком дії 69-90% від терміну повної амортизації об’єкта лізингу
підпадають під обидва визначення. Інший критерій- можливість викупу
майна- є якісним і тому мав би бути головним”;

зі статті 18 “Амортизаційні відрахування” в процесі доопрацювання закону
було вилучено конкретний розмір максимально можливого коефіцієнта
прискорення амортизації (у сусідніх державах дозволяється прискорена
амортизація з коефіцієнтом до 3), а регулювання її прискорення сьогодні
відбувається за законом “Про оподаткування прибутку підприємств” у
спосіб, який не відповідає потребам амортизації об’єктів лізингу;

у процесі роботи над проектом зхакону з нього було вилучено статті, що
надавали пільги суб’єктам лізингу з оподаткування прибутку та доданої
вартості.

Крім того, на нашу думку невиправданим є обмеження проведення лізингових
операцій банками, що відбувається внаслідок дотримання закону “Про банки
і банківську діяльність”, в якому сказано, що банки можуть здійснювати
операції придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в
оренду (лізинг), тобто фактично забороняється проведення банками
операцій суборенди та сублізингу.

Виходячи з вищесказаного, можна сказати, що нагальними завданнями
вдосконалення правового регулювання лізингу є прийняття змін і доповнень
до Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Податок
на додану вартість” з метою приведення їх положень у відповідність із
прийнятим Законом України “Про лізинг” і забезпечення економічного
стимулювання розвитку лізингу; розроблення передбачених Законом України
“Про лізинг” підзаконних актів та інших нормативно-методичних
документів.

Переходячи до економічного аспекту проблем та перспектив розвитку
проведення лізингових операцій банками України, почнемо з засад тих
переваг, що спонукають та спонукатимуть у майбутньому економічних
суб’єктів (підприємств, банків, лізингових компаній) до розширення
обсягів проведення саме лізингових операцій. Для лізингоодержувача це:

можливість уникнути залучення кредитів для придбання техніки із інших
джерел фінансування (у тому числі власних), що дасть можливість
використовувати ці джерела для інших потреб;

достатня гнучкість лізингових платежів (можливість зростаючих, спадаючих
виплат, можливість компенсаційних виплат та ін.);

відсутність витрат, пов’язаних з володінням майном та веденням
бухобліку, особливо при оперативному лізингу);

спрощення доступу до використання різноманітної, у т.ч. імпортної
техніки, забезпечення її сервісного обслуговування;

скорочення строків організації виробництва нової продукції;

зменшення ризику у випадку введення виробництва нової продукції через
можливість повернення обладнання за договором оперативного лізингу.

Для банку-лізингодавця сутність лізингових операцій обумовлює наступні
їх вигоди:

зменшення порівняно із кредитуванням ризику неплатоспроможності
споживача техніки: у випадку припинення платежів лізингодавець має
можливість вилучити обладнання та знов здати його в лізинг або продати;

отримання лізингового відшкодування (відсотків);

розширення кола партнерів та встановлення з ними довгострокових тісних
взаємовідносин;

зменшення видатків на страхування об’єкту лізингу, бо операції лізингу
вважаються менш ризикованими.

Необхідно відмітити, що у своїй сутності проблеми розвитку лізингових
операцій в Україні взагалі, і банковського лізингу зокрема, виростають
ще з початку 90-х років, а саме з 1992 року, коли повна дерегуляція цін
та нестримна інфляція, що почалась в Україні, дестабілізували всю
фінансову та кредитно-грошову систему країни. Економічна криза, що
згодом переросла у депресію, спричинила величезний спад виробництва та
інвестиційну кризу. Невигідність інвестування в умовах гіперінфляції,
недостатня розробка правових аспектів лізингових послуг та відсутність
цільових пільг по лізингу (що розглянуто вище) зменшувала ефективність
лізингу, що призводить до заміни лізингу звичайною орендою. Власне тому
підвищення ефективності лізингу для інтенсифікації інвестиційного
процесу в Україні напряму залежить від загального “одужання”
господарського організму.

До сих пір лізингова форма кредитування банками не одержала належного
розповсюдження. Серед однієї з голвних причин те, що в умовах високої
інфляції та загальної нестабільності великий попит на кредитні ресурси
робив для банків більш привабливим короткострокове кредитування за
високими процентними ставками з отриманням великого рівня прибутку у
короткостроковому періоді. Підприємства та організації, за старою
схемою, розв’язували тактичні завдання, мало турбуючись про реальність
повернення отриманих позик у надії списання їхніх боргів державою, що
проводило політику дешевих грошей. Але із ходом приватизації, зниженням
темпів інфляції, “дорожчанням” грошей відбулося значне зниження попиту
на банковські кредити, що викликає потребу у пошуку нових форм
співробітництва банків із своїми клієнтами. Тут значну роль можуть
відіграти лізингові операції.

Нині в Україні утримується тенденція короткострокового кредитування. За
висновками головного експерта групи фінансового лізингу компанії
Укрексімлізинг Смоляра А.Ю., серед лізингових операцій нині в Україні
переважають операції оперативного лізингу з правом наступного викупу
майна. Пояснюється це тим, що операції фінансового лізингу є як правило,
більш довгостроковими. Загальноекономічна ситуація в Україні ж є
важкопрогнозованою, тому ризик по цим операціям є надто великим, до того
ж встановити адекватні комісійні ставки, обумовлені у договорі
фінансового лізингу заздалегідь, стає майже неможливо.

Оскільки лізинг вимагає від банка-орендодавця вкладень на довгостроковий
період, то для підтримання ліквідності балансу сукупний обсяг лізингових
операцій повинен бути обмежений обсягом довгострокових ресурсів, що є у
розпорядженні банку. Проблема ресурсів є особливо актуальною на
початковій стадії здійснення лізингових операцій, коли відбуваються
головним чином вкладення коштів у операції лізингу.

Одним з можливих рішень продовження строку лізингу- це встановлення
надійних відносин між декількома банками, з якими можна було б укласти
угоду про гарантований кредит (за строками і сумою). Це дало б
можливість перекрити довгостроковий лізинговий договір декількома
короткостроковими банківськими кредитами.

Оцінюючи перспективи розвитку лізингових операцій комерційними банками
України, необхідно відмітити, що на перших порах комерційним банкам не
до снаги надавати весь комплекс послуг по лізингу (вивчення ринку тих чи
інших засобів, що здаються в оренду, проведення технічного
обслуговування і консультацій, і т ін.). Тому є сенс говорити про
створення на цьому етапі банками спеціальних лізингових фірм за
аналогією розвинених країн.

Такі лізингові фірми, крім оренди техніки та обладнання, могли б взяти
на себе вивчення ринку збуту випущеного на підприємствах обладнання та
надавати лізингові кредити його покупцям. Також поряд з фінансовим
лізингом може застосовуватись лізинг- повне обслуговування, у
відповідності з яким відбувається поставка та надання додаткових послуг
у доповнення до чисто фінансового аспекту традиційного лізингу.
Спеціалізовані лізингові фірми можуть проводити оперативне лізингове
кредитування (прокат).

Комерційний банк як засновник компанії підтримуватиме її своїми
кредитами. Володіючи всебічною інформацією про своїх клієнтів, банк може
надавати фірмі інформацію про платоспроможність майбутніх
лізингоодержувачів, що відіграє велику роль у заключенні лізингової
угоди.

Певний досвід України на цьому шляху вже є: як вже зазначалось, вже
існує ряд подібних спеціалізованих лізингових компаній, засновником яких
є банк, це Фінансово-лізинговий Дім банку «Україна», Укрексімлізинг,
Аваль-лізинг та ін.

При поширенні застосування комерційними банками на практиці лізингового
кредитування в нашій країні треба розглянути проблему лізингових
ризиків. В умовах економічного спаду та інфляції головну роль повинні
відігравати операції фінансового лізингу, засновані на збереженні права
власності на об’єкт лізингу напротязі всього терміну дії угоди.

Україна за допомогою лізингу могла б підняти ряд важливих та потенційно
прибуткових галузей економіки. До них можна віднести, враховуючи
природні, географічні, кліматичні, загальнополітичні та інші фактори
такі галузі як агропромисловий комплекс, авіаційнобудівну промисловість,
легку промисловість, машинобудування та ряд інших.

Висновки

У даній роботі було розглянуто теоретичні аспекти лізингу, його види,
форми, функції, особливості банковського лізингу в Україні. Аналіз
існуючої практики та проблем та перспектив проведення лізингових
операцій комерційними банками України дозволяє зробити певні висновки:

лізинг за участю комерційних банків як метод стимулювання оновлення
основних фондів підприємств є одним з найпер-спективніших шляхів
подолання Україною інвестиційної кризи та поновлення процесу активного
фінансування капіталовкладень- з огляду перш за все на фінансові
можливості банків порівняно з іншими господарюючими суб’єктами, та
існування певної законодавчої бази проведення відповідних операцій
(зокрема, закон України “Про лізинг”).

серед методів стимулювання розвитку лізингових операцій найдоцільнішими
пропонуються введення порядку прискореної амортизації засобів, що
виступають об’єктом лізингу, та введення податкових пільг для при
проведенні лізингових операцій.

головними проблемами розвитку цих операцій комерційними банками є їх
довгостроковий характер, що в умовах нестабільної економічної ситуації,
досить високої інфляції та обмеженості вільних довгострокових ресурсів
комерційних банків обумовлює неможливість їх (операцій) достатнього
поширення.

складність завдань, що стоять перед банком-лізингодавцем і полягають у
необхідності глибокого вивчення ринку лізингових послуг, комплексному
аналізу потенційних лізингоодержувачів, поста-чальників, проведенні
рекламних заходів, забазпеченні максимально можливого обсягу додаткових
послуг та ін. роблять доцільним на даному етапі створення банками
власних спеціалізованих дочірніх лізингових компаній, які б займалися
відповідними операціями за фінансової підтримки з боку банку-засновника.

Список літератури

Закон України “Про банки і банківську діяльність” \\ Бизнес- приложение
1998р. №37

Закон України “Про лізинг” \\ Бизнес- документы, комментарии,
консультации 1999р. №3, с.48

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» \\ спец. додаток
до «Галицьких контраетів», №47, 1998р.

«Вопросы правового регулирования лизинга в Украине» \\ Бизнес-
приложение 1998р., №12, с.34

“О некоторых особенностях лизинговых операций” \\ Бизнес- приложение
1998р., №38, с.44

“Роль банків у розвитку лізингового бізнесу” \\ Закон і бізнес 1998р,
№37 с.4

Андриасова И.В. “Практические аспекты финансирования лизинга в условиях
рынка” \\ Финансы, 1997г. №12, с.23 1998г. №1. с.18

Малышенко К. “К вопросу об эффективности лизинга в Украине”\\ Економіка
фінанси право 1998р. №3, с.43

Матюшко В.И, Внукова Н.Н. “Планирование и анализ лизинговой деятельности
банков с использованием ИКТ Project expert” \\Банковские технологии,
1998р. №1, с.56

Міщенко В.І. та ін. “Основи лізингу” \\ К: Земля, 1997.

Кочетков В.Н. и др. “Организация лизинговых операций” \\ К:1998
Украинско-финский институт менеджмента и бизнеса.

Хоменко Е.И. “Проблемы лизинга в деятельности банков” \\ Економіка
Фінанси Право 1996р., №4, с.43

Усоскин В.М. “Современный коммерческий банк: управление и операции” \\
М: Все для Вас, 1993г.

PAGE 1

PAGE 34

Г

В

Б

300

Покупка за готівку та 80% ссуды

20%

500

400

Покупка за готівку

600

Лізинг

Kt =

1

t-1

(1+Е)

Витрати,

тыс.долл.

700

А

15%

10%

5%

Відсоток дісконтуваня

Похожие записи