Реферат на тему:
“Фінанси господарських суб’єктів”
ЗМІСТ
1. Джерела формування фінансових ресурсів підприємницьких структур.
2. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної
особи.
3. Список використаної літератури
1. Фінансові ресурси підприємства – це грошові кошти, які є в його
розпорядженні і призначені для здійснення поточних затрат і затрат по
розширеному відтворенню, платежів по усіх забов’язаннях та стимулювання
працівників.
Формування фінансових ресурсів підприємства здійснюється за рахунок
власних та запозичених коштів. Загальна сума фінансових ресурсів
складається у кожного окремого підприємства з таких елементів:
· Власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений
капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток
тощо;
· Забезпечення наступних витрат та платежів;
· Довгострокові зобов’язання;
· Поточні зобов’язання.
Так, власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається
після вирахування його зобов’язань.. Величина власного капіталу
визначається як алгебраїчна сума його складових елементів:
– статутного капіталу, який відображає зафіксовану в установчих
документах загальну вартість активів, які є внеском власників
(учасників) до капіталу підприємства, або пайового капіталу, який
відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що
передбачена установчими документами.
– додаткового капіталу, який відображає суму, на яку вартість
реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.
– іншого додаткового капіталу, що представляє суму дооцінки необоротних
активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших
юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.
– резервного капіталу, який відображає сума резервів, створених
відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок
нерозподіленого прибутку підприємства.
– нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) – суми прибутку, яка
реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.
– неоплаченого капіталу, який відображає суму заборгованості власників
(учасників) за внесками до капіталу.
– вилученого капіталу, який показує фактичну собівартість акцій власної
емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.
Внутрішнім називається фінансування, якщо воно здійснюється за рахунок
коштів, одержаних від діяльності підприємства (прибуток, амортизаційні
суми, грошові кошти, одержані від продажу майна, стійкі пасиви).
Початкове формування фінансових ресурсів відбувається в момент створення
підприємства за рахунок статутного капіталу. Статутний капітал – це
майно підприємства, створене за рахунок внесків засновників і величина
якого регулюється законодавством.
Зовнішнє фінансування – це кошти, не пов’язані з діяльністю
підприємства. До них належать:
1) кошти, які мобілізуються на фінансовому ринку:
· продаж акцій, облігацій;
· кредит;
· операції з валютою та дорогоцінними металами;
· проценти і дивіденди за цінними паперами інших емітентів.
2) кошти, які підприємство одержує в порядку перерозподілу:
· державні бюджетні субсидії;
· страхові відшкодування;
· фінансові ресурси, що поступають від галузевих структур, асоціацій,
концернів.
Кредит – це надання відповідних грошових сум в борг на певний час за
відповідну плату (проценти).
Майновий кредит – передача в борг нерухомості або інших матеріальних
цінностей. Тому такі форми фінансування як оренда і лізинг є спільними
формами довгострокового фінансування.
Оренда – засноване на договорі строкове і відшкодоване володіння та
користування майном.
В оренду можуть бути передані:
· земля та інші природні ресурси;
· структурні підрозділи або підприємство в цілому;
· окремі будівлі, транспортні засоби, обладнання;
· інші матеріальні цінності.
Розрізняють оперативний і фінансовий лізинг.
Оперативний лізинг передбачає надання лізеру права користування
матеріальними цінностями лессора на термін їх повної амортизації з
обов’язковим збереженням права власності лессора на арендоване майно та
його обов’язкове повернення.
Фінансовий лізинг передбачає придбання лессором майна на замовлення
лізера і передачу його лізеру в користування на термін, не менший, ніж
термін повної амортизації, з обов ‘язковою наступною передачею права
власності на майно лізеру.
Амортизаційні відрахування в разі оперативного лізингу нараховуються
ліссером, а в разі фінансового лізингу – лізером і використовуються ними
на повне відновлення наданих в аренду основних фондів.
Важливою формою фінансування підприємства є випуск цінних паперів –
акцій та облігацій.
Акція – це цінний папір, який засвідчує право його власника на частку
майна і прибутку акціонерного товариства.
Облігація – кредитний цінний папір, який підтверджує внесення грошової
суми і забов’язання повернути номінальну вартість цього паперу в
передбачений термін з виплатою фіксованого проценту. Виручка від продажу
облігацій не належить до власного капіталу підприємства.
У деяких випадках в момент виникнення зобов’язання його сума
визначається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних
оцінок. Такі зобов’язання називають забезпеченнями наступних витрат та
платежів. Наприклад, підприємство, яке реалізує продукцію з гарантією,
бере на себе зобов’язання забезпечувати її ремонт або заміну протягом
гарантійного терміну. Оскільки конкретна сума витрат та час їх
виникнення залежать від майбутніх подій, у звітному періоді, коли була
реалізована продукція, підприємство змушене створити відповідний резерв,
виходячи з попереднього досвіду та прогнозних оцінок фахівців.
Довгострокові зобов’язання включають до свого складу: довгострокові
кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені
податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.
До поточних зобов’язань звичайно належать:
O заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших
платежах;
O кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані
від них товари, роботи, послуги;
O заборгованість з оплати праці;
O заборгованість зі страхування;
O авансові платежі замовників;
O короткострокові кредити банку;
O нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.
До складу останнього розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів»
включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх
звітних періодів, які будуть визнані у наступних звітних періодах.
Наприклад, нарахований дохід за відсотками по одержаному довгостроковому
безвідсотковому векселю.
Здобути уявлення про те, яка сума фінансових ресурсів (власних та
запозичених) є у розпорядженні підприємства на певну дату, можна,
підрахувавши їх сальдовим балансом.
Фінансова діяльність суб’єктів господарювання
без створення юридичної особи
В умовах ринкової економіки громадяни мають два основних способи
заробити на прожиття: працювати за наймом або самому займатися
підприємницькою діяльністю. Зараз, коли Україна знаходиться на шляху до
ринкової економіки, який супроводжується зростанням безробіття,
невиплатою зарплати на ряді підприємств, усе більше людей замислюються
над можливістю організувати свій власний бізнес, самостійно зайнятися
підприємницькою діяльністю.
Громадянин, що бажає зареєструватися як підприємець, повинен представити
в органи реєстрації: * документ, що засвідчує його особистість; * копію
довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; * дві фотокартки; *
квитанцію про сплату реєстраційного збору; * заповнити реєстраційну
картку, яка водночас є заявою про державну реєстрацію. Плата за
реєстрацію складає 25 гривень (1,5 неоподатковуваних мінімуми).
Якщо всі документи оформлені правильно, то орган реєстрації повинен
протягом 5 робочих днів видати громадянину свідоцтво про державну
реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи. У такий
спосіб громадянин одержує статус підприємця, але він у даному випадку
займається підприємництвом без створення підприємства (для простоти
будемо називати такого підприємця індивідуальним підприємцем). Це
найпростіша форма підприємництва.
Її перевага полягає в тому, що не треба утворювати підприємство,
розробляти статут, створювати статутний фонд, вести бухоблік, звітність
та іншу документацію, пов’язану з діяльністю підприємства. Індивідуальні
підприємці можуть використовувати спрощену систему оподатковування, про
що мова йтиме нижче. Оподатковування індивідуальних підприємців
здійснюється, в основному, відповідно до Декрету КМУ “Про прибутковий
податок із громадян” від 26.12.92 р. (із змінами від 13.02.98 р.) Але
така підприємницька діяльність, на жаль, має й свої недоліки.
Головний з них полягає в тому, що індивідуальний підприємець відповідає
за борги від підприємницької діяльності усім своїм майном, включаючи
частку сім’ї в майні (див. Закон “Про банкрутство” у ред. від 30 червня
1999 р.). Інший недолік полягає в тому, що податкові органи мають право
обстежити житлові помешкання таких індивідуальних підприємців, оскільки
вважається, що вони використовують свої житлові помешкання для одержання
прибутків. Таким чином, перед нами виникла фігура підприємця.
У зв’язку з цим закономірне питання: “А чи усі громадяни мають право
бути підприємцями?” Суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути
громадяни України та іноземці, не обмежені законом у дієздатності.
(Нагадаємо, що повна дієздатність наступає з 18 років, а також при
вступі в шлюб до досягнення цього віку).
Не мають права займатися підприємницькою діяльністю: військовослужбовці,
посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх
справ, арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади
і управління, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств; особи,
котрим суд заборонив займатися визначеними видами діяльності,
пов’язаними з підприємництвом, а також особи, що мають непогашену
судимість за корисливі злочини.
Але всі перераховані вище особи можуть бути акціонерами й одержувати
дивіденди по акціях. Говорячи про підприємництво, необхідно зупинитися
на принципах підприємницької діяльності, що визначені в Законі “Про
підприємництво”.
Справа в тому, що багато громадян, що мають намір стати або вже стали
підприємцями, звично оглядаються на органи влади, виходять з того, що з
ними треба погоджувати будь-який свій крок, будь-яку дію. Проте це не
так, оскільки Закон проголошує свободу підприємницької діяльності. Це
означає, що підприємець може без обмежень приймати рішення та
здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному
законодавству.
Свобода підприємництва означає також право будь-якої особи залучати на
добровільних засадах майно і кошти юридичних осіб і громадян,
використовувати працю найманих робітників, вільно розпоряджатися
прибутком, що залишається після виплати всіх передбачених законодавством
податків і зборів. Безумовно, свобода підприємницької діяльності не може
бути безмежною.
Інтереси охорони навколишнього середовища, національної безпеки,
здоров’я громадян потребують введення визначених обмежень у сфері
підприємництва. Так, Закон забороняє підприємництво в сфері обороту
наркотичних засобів, виготовлення і реалізації бойової зброї і
боєприпасів та інші обмеження. Крім цього, для близько 50-и видів
підприємницької діяльності потрібно одержати спеціальний дозвіл
(ліцензії), на цьому ми детальніше зупинимося в інших розділах книги.
Закон особливо підкреслює, що підприємець зобов’язаний не завдавати
шкоди навколишньому середовищу, не порушувати прав та інтересів
громадян, підприємств, установ і держави, що охороняються законом. За
заподіяний збиток і шкоду підприємець несе майнову та іншу, встановлену
законом, відповідальність. Але, передбачаючи юридичну відповідальність
підприємця, держава, зі свого боку, бере визначені зобов’язання й на
себе.
Так, держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними
організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює
однакові можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових,
трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Держава гарантує
недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.
Вилучення державою в підприємця його основних і оборотних коштів та
іншого, належного йому, майна не припускається, за винятком випадків,
передбачених законодавством. Державні органи і посадові особи можуть
давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції. У
випадку видання цими органами актів, що перевищують їхню компетенцію,
підприємець може звернутися в суд із заявою про визнання таких актів
недійсними.
Збитки, заподіяні підприємцю внаслідок виконання незаконних указівок
державних або інших органів, або їхніх посадових осіб, а також внаслідок
неналежного здійснення такими органами або їхніми посадовими особами
своїх обов’язків стосовно підприємця, підлягають відшкодуванню цими
органами. Збитки, заподіяні підприємцю внаслідок порушення громадянами
або юридичними особами його майнових прав, що охороняються законом,
також відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.
Такими є основні принципи підприємницької діяльності, про які необхідно
знати тим, хто займається або має намір зайнятися підприємницькою
діяльністю.
Отже, ми розглянули найпростішу форму підприємництва – підприємництво
фізичних осіб без створення юридичної особи.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчин М.І., Піча Ю.В. Економіка
підприємства – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”, 2001. – 298
с.
2. Грузинов В.П., Грибов В.Д. Экономика предприятия: Учебное пособие. –
М.: Финансы и статистика, 1998.
3. Економіка підприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного –
Вид 2-ге. – К.: КНЕУ, 2000.
4. Економіка підприємства. Збірник практичних задачі і конкретних
ситуацій: Навч. Посібник. / За ред. С.Ф.Покропивного. – К.: КНЕУ, 1999.
5. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного
вивчення дисциплін / О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.
6. Економіка підприємства: Структурно-логічний навч. посібник/ За ред.
С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2001. – 457 с.
PAGE
PAGE 8
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
