Реферат на тему:

Аналіз стану основних фондів підприємства

Одержання прибутку сьогодні — це результат правильних рішень про
пропорції вкладення капіталу в основні і поточні (оборотні) засобу,
прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства. Тому
ефективне керування основним капіталом припускає ясне уявлення про
специфіку їхнього функціонування і відтворення.

При оцінці ефективності вкладень в основні засоби, аналізу їх
експлуатації і відтворення необхідно виходити з наступних принципових
положень:

функціональна корисність основних засобів зберігається протягом ряду
років, тому витрати по їхньому придбанню й експлуатації розподілені в
часі;

момент фізичної заміни (відновлення)основних засобів не збігається з
моментом їхнього вартісного заміщення, у результаті чого можуть
виникнути втрати і збитки, що занижують фінансові результати діяльності
підприємства;

ефективність використання основних засобів оцінюється по-різному в
залежності від їхнього виду, приналежності, характеру участі у
виробничому процесі, а також призначення.

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу
діяльності підприємства, але і соціально-побутову, ефективність їхнього
використання визначається не тільки економічними, але і соціальними,
екологічними й другими факторами.

Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять
багатоплановий і різнобічний вплив на фінансові результати діяльності
підприємства.

Фінансові показники використання основних засобів можуть бути об’єднані
у слідуючи групи:

1. Показники обсягу, структури і динаміки основних засобів.

2. Показники відтворення й обертає мості основних засобів.

3. Показники ефективності використання основних засобів.

4.Показники ефективності витрат на утримання й експлуатацію основних
засобів.

5. Показники ефективності інвестицій в основні засоби.

Системообразуючим принципом формування фінансових показників
використання основних засобів є конкретні потреби керування і зміст
прийнятих управлінських рішень.

Повнота і вірогідність розрахунку й аналізу показників використання
основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського
обліку, налагодженості систем реєстрації операцій з об’єктами основних
засобів, повноти заповнення облікових документів, точності віднесення
об’єктів до облікових класифікаційних груп, вірності інвентаризаційних
описів, глибини розробки і ведення регістрів аналітичного обліку.

Як джерела інформації для аналізу основних засобів використовуються
рахунки «Основні засоби», «Знос основних засобів”, «Капітальні
інвестиції», та ін., дані аналітичного обліку по відповідним рахунках,
по видах і окремих об’єктах основних засобів (відомості і картки
аналітичного обліку), форма N 1, форма N 2, річної і квартальної
бухгалтерської звітності підприємства, паспорт будівництва.

Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності функціонування
основних засобів на підприємствах обмежені низьким рівнем організації
оперативно-технічного обліку часу роботи і простоїв устаткування, їх
продуктивності і ступеня завантаження.

На підприємствах найчастіше не проводиться порівняльний аналіз даних по
аналогічних об’єктах основних засобів інших підприємств і господарських
одиниць. Практично відсутній аналітичний облік фінансових результатів по
операціях з об’єктами основних засобів. Аналітичний облік основних
засобів на підприємствах обмежений поділом об’єктів на класифікаційні
групи, а усередині груп — по інвентарних об’єктах і місцях знаходження
(експлуатації) об’єктів та відповідальних за їхнє збереження.

Аналітичний облік капітального будівництва об’єктів і потужностей
обмежений інформацією паспорта будівництва, що до того ж у більшості
випадків за повною формою не заповнюється.

Перераховані особливості інформаційного забезпечення стримують
можливості використання повноцінного факторного моделювання й аналізу
основних засобів для цілей оперативного керівництва.

Аналіз структури і динаміки основних фондів

У ході цього аналізу необхідно оцінити розміри, динаміку і структури
вкладень капіталу

підприємства в основні засоби, виявити головні функціональні особливості
виробничої

діяльності (бізнесу) аналізованого господарюючого суб’єкта.

З цією метою виробляється зіставлення даних на початок і кінець
звітного періоду по

всіх елементах основних засобів.

Оцінка змін розраховується по первинній вартості основних засобів.

З очевидного балансу виробничих фондів можна вивести взаємозалежний
набір показників для обліку, аналізу й оцінки процесу відновлення
виробничих фондів (ВВФ):

Fвп к.р. = Fвп п.р. + Fвп нов. + Fвп. виб.

де Fвп к.р — виробничі фонди на кінець року;

Fвп.п.р — виробничі фонди на початок року;

Fвп.нов. — виробничі фонди, введені в звітному періоді (році);

Fвп.выб. — виробничі фонди, що вибули в звітному періоді (року).

Показники, що розраховуються на основі наведеної рівності:

1) індекс росту основних виробничих фондів:

K 1 = Fвп.к.р. / Fвп.п.р.

К1 = 114852 / 8739 = 13,14

Призначення даного показника очевидно;

2) коефіцієнт відновлення основних виробничих фондів:

К2 = Fвп.нов. / Fоп.к.р.

К2 = 107310 / 114852 = 0,93

Однак цей показник варто було б скоріше назвати коефіцієнтом новизни
основних виробничих фондів, тому що він характеризує частку нових
основних засобів у складі усіх фондів на кінець року.

Для характеристики відновлення основних фондів вірніше обчислювати
відношення:

К3 = Fвп.нов / Fвп.виб.

К3 = 107310 / 526 = 204

3) коефіцієнт інтенсивності оновлення основних виробничих фондів:

К4 = Fвп.виб. / Fвп.нов

К4 = 526 / 107310 = 0,005

Це важливий показник для характеристики темпів технічного прогресу.
Відомо, що темпи введення основних фондів і виробничих потужностей
набагато вище темпів їхнього вибуття. Це веде до «старіння»
застосовуваної техніки, до збільшення термінів експлуатації машин і
устаткування за економічно доцільні межі;

4) коефіцієнт масштабності оновлення основних виробничих фондів:

K5 = Fвп.нов. / Fоп.н.р.

К5 = 107310 / 8274 = 12,97

Показник характеризує частку нових фондів стосовно початкового рівня.
Можлива деталізація аналізу по формах відновлення (технічне
переозброєння, реконструкція, розширення і т.п.):

Аналіз фондовіддачі основних засобів

Кінцева ефективність використання основних фондів характеризується
показниками фондовіддачі, фондоємкости, рентабельності, відносної
економії фондів, підвищення обсягу продукції, підвищення продуктивності
праці працюючих, зниження собівартості продукції і

витрат на відтворення основних фондів, підвищення термінів служби
засобів праці й ін.

На промислових підприємствах фондовіддача визначається по обсягу
випуску продукції на 1грн. середньорічної вартості основних фондів.

Фондовіддача — узагальнюючий показник використання виробничих основних
фондів. На величину і динаміку фондовіддачі впливають багато факторів,
що залежать і не залежні від підприємства. Разом з тим резерви
підвищення фондовіддачі, кращого використання техніки є на кожному
підприємстві, ділянці, робітничому місці. Інтенсивний шлях ведення
господарства припускає систематичний ріст фондовіддачі за рахунок росту
продуктивності машин, механізмів і устаткування, скорочення їхніх
простоїв, оптимального завантаження техніки, технічного удосконалення
виробничих основних фондів. Для виявлення не використовуваних резервів
важливо знати основні напрямки факторного аналізу фондовіддачі, що
випливають з розходжень у підходах до моделювання даного показника.

Найбільш простою є двуфакторна модель аналізу:

f = N / Fоп. = Fвп.а / Fвп. * N / Fвп.а

де f — фондовіддача;

Fвп.а — активна частина основних фондів;

N — обсяг продукції, прийнятий для обчислення фондовіддачі.

При аналізі фондовіддачі застосування даної моделі дозволяє відповісти
на запитання, як зміни в структурі основних фондів, тобто в
співвідношенні активної і пасивний їхніх частин, вплинули на зміну
фондовіддачі.

При розрахунку загального показника фондовіддачі у вартості основних
фондів враховуються власні й орендовані фонди. Не враховуються фонди, що
знаходяться на консервації і резервні, а також здані в оренду іншим
підприємствам.

Використання основних фондів визнається ефективним, якщо відносний
приріст фізичного обсягу продукції чи прибутку перевищує відносний
приріст вартості основних фондів за аналізований період.

Ріст фондовіддачі веде до відносної економії виробничих основних фондів
і до збільшення обсягу продукції, що випускається. Розмір відносної
економії ресурсів і частка приросту продукції в результаті росту
фондовіддачі визначаються спеціальним розрахунком.

Так, відносна економія основних фондів визначається як різниця між
величиною середньорічної вартості основних фондів звітного періоду і
середньорічною вартістю основних фондів базового року (попереднього
року), скоректованої на ріст обсягу виробництва продукції.Частка
приросту продукції за рахунок росту фондовіддачі визначається по методу
ланцюгових підстановок: приріст фондовіддачі за аналізований період
збільшується на середньорічну фактичну вартість основних виробничих
фондів.

При проведенні аналізу забезпеченості підприємства основними засобами та
їх технічного рівня, темпів оновлення необхідно вивчити, чи достатньо у
підприємства основних фондів, які їх динаміка, склад, структура,
технічний стан, а також рівень виробництва та його організація. Для
аналізу використовуються дані по формах Ф.1, Ф.11 (див. табл. 1).

Підвищення питомої ваги активної частини фондів сприяє зростанню
технічної оснащеності, підвищенню виробничої потужності підприємства,
збільшенню фондовіддачі.

Оцінку забезпеченості підприємства основними, в тому числі активними,
фондами можна провести також за даними таблиці (див. табл. 2).

При аналізі показників у таблиці №15 замість середньорічної вартості
основних фондів можна порівнювати їх вартість на кінець попереднього та
звітного періодів. При відсутності даних по плану ця графа не
заповнюється.

Узагальнюючими показниками технічного стану основних фондів є
коефіцієнти зносу та придатності.

Коефіцієнт зносу:

Кзн = ряд.011 (Ф.1) / ряд. 012 (Ф.1)

Табл. 1. Наявність, склад та структура основних фондів

Найменування основних фондів На початок періоду На кінець періоду
Відхилення за період, (+,-)

сума, тис.грн питома вага, % сума, тис.грн питома вага, % сума, тис.грн
питома вага, %

1 2 3 4 5 6 7

1. Виробничі основні фонди

1.1. Будівлі

1.2. Споруди

1.3. Передавальні пристрої

1.4. Машини та обладнання

1.4.1. Силові машини та обладнання

1.4.2. Робочі машини та обладнання

1.4.3. Вантажно-розвантажувальні механізми

1.4.4. Вимірювальні та регулюючі прилади, устаткування та лабораторне
обладнання

1.4.5. Обчислювальна техніка

1.5. Транспортні засоби

1.6. Інструмент, виробничий, господарський інвентар та інші види
основних фондів

2. Виробничі основні фонди інших галузей

3. Невиробничі основні фонди

Всього основних фондів, у тому числі:

— здані в оперативну оренду; (ф. 11, ряд.124)

— взяті у фінансову оренду; (ф. 11, ряд.125)

Законсервовані основні фонди (ф. 11, ряд.126)

Залишкова вартість основних фондів (ф.1, ряд.010)

Табл. 2. Оцінка забезпеченості підприємства основними фондами

Назва показника За попередній За звітний період Фактичні темпи
зростання, %

період по плану фак-тично до попереднього плану до плану

1 2 3 4 5 6

1. Середньорічна вартість виробничих основних фондів, тис. грн

1.1. У тому числі середньорічна вартість актив- ної частини виробничих
основних фондів, тис. грн

2. Питома вага активної частини виробничих основних фондів, %

Табл. 3. Аналіз зносу основних фондів

Показники Одиниця вимірювання На початок періоду На кінець періоду Зміни
за період, (+,-)

1 2 3 4 5

1. Початкова вартість основних засобів тис. грн

2. Зношення основних засобів під час їх експлуатації тис. грн

3. Ступінь зносу основних засобів %

4. Ступінь придатності основних засобів %

5. Середній ступінь зносу в галузі %

Коефіцієнт придатності:

Кпр = ряд. 010 (Ф.1) / ряд. 012 (Ф.1)

Коефіцієнти зносу та придатності розраховуються як на початок періоду,
так і на кінець. Чим менший коефіцієнт зносу (або більший коефіцієнт
придатності), тим кращий технічний стан, в якому знаходяться основні
фонди.

При аналізі основних фондів насамперед треба визначити їхню
середньорічну вартість і динаміку зміни за ряд років. При цьому слід
зіставляти темпи їх зміни з динамікою зростання вартості продукції або
обсягів виробництва в натуральному вираженні. Останній показник повинен
мати більш високі темпи зростання порівняно з основними фондами. Однак
економічні труднощі, які мають місце в нашій країні, можуть показати і
зворотні тенденції.

Основні фонди підприємства поділяють на виробничі й невиробничі основні
засоби. Перші включають основні засоби основного виду діяльності
(промисловості) та інших галузей народного господарства. Основні засоби
основної діяльності складаються з будівель і споруд, устаткування,
інструменту та інших основних фондів.

Аналізуючи склад основних виробничих фондів, їх слід поділити на активні
й пасивні, визначивши частку кожної групи. Треба ретельно вивчити, як
змінюється співвідношення цих груп упродовж останніх років. При цьому
невпинне збільшення частки активних фондів у вигляді робочих і силових
машин – нагальна мета кожного підприємства.

У сучасних ринкових умовах дуже важливо звернути увагу на те, яка частка
основних фондів здана або взята в оренду, яку земельну площу займає
підприємство і наскільки доцільно її використовує.

Інвестиційну діяльність підприємства можна оцінити, вивчивши суми
залишків незавершених капітальних вкладень і устаткування, які числяться
на бухгалтерському балансі (форма № 1), можна також поцікавитись, за
рахунок яких коштів вони здійснюються (форма № 3, розділ 4 річного
звіту), нарешті, чи є у підприємства довгобуд, якої він давності тощо.

Аналізуючи стан основних фондів, насамперед на підставі даних розділу І
активу бухгалтерського балансу, розраховують коефіцієнт спрацювання
(зносу) основних фондів і вивчають його динаміку за ряд років. Як
допоміжні можна застосовувати коефіцієнти вибуття, оновлення основних
засобів, показники вікового складу устаткування. Повсюдне погіршення цих
показників свідчить про серйозні проблеми з оновленням устаткування на
підприємствах країни, відсутністю коштів для фінансування цих потреб. До
того ж спрацьовані основні засоби зумовлюють застосування застарілих
технологічних процесів, що спричиняє неконкурентоздатність продукції
більшості підприємств.

Розглядаючи рівень спрацювання основних засобів, мають на увазі
насамперед їх фізичний знос. Проте не слід забувати ще й про моральне
старіння фондів, яке набагато погіршує становище.

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої
потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим)
випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло,
виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди,
поліпшують стан діючих або ліквідують старе і непотрібне устаткування.
Все це неважко передбачити при плануванні виробництва продукції.

Однак виробнича потужність залежить і від таких факторів:

якості й складу сировини;

трудової дисципліни та кваліфікації працівників;

інструментів і пристосувань, які використовують на виробництві;

асортиментно-структурних зрушень у випуску продукції;

кількості та якості ремонтів устаткування;

рівня організації праці й управління;

інших причин.

При аналізі використання виробничих потужностей треба розрізняти
проектну (планову) і фактично діючу потужність. Остання може бути вищою
за проектну у зв’язку з обставинами, названими вище, однак фактичний
обсяг виробництва ніколи не може перевищити фактичну потужність
підприємства.

У процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності.
Якщо коефіцієнт завантаження менший як 0,5 – 0,6, ретельно досліджують
причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення.
Проте не слід вимагати і повного використання основних фондів, оскільки
підприємство повинно мати резервні потужності, які забезпечують його
стійку роботу і можливість швидко задовольнити короткострокові додаткові
потреби ринку. Більш того, резервні потужності в деяких галузях
народного господарства конче необхідні як засіб забезпечення надійності
та безперервності роботи багатьох інших підприємств і навіть регіонів.
Насамперед це стосується підприємств енергопостачання, зв’язку,
транспорту.

Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей – особливо важлива
справа. При цьому вивчають не тільки ступінь освоєння відповідних
виробничих потужностей, а й темпи і терміни згідно з планом або
проектом. Основні причини негараздів такі:

неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт;

конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж;

некомплексний пуск (за тимчасовими схемами);

недостача кваліфікованої робочої сили;

недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними
ресурсами;

відсутність належного обсягу попиту на ринку;

інші неузгодження й помилки в організації та управлінні.

Недовикористання діючих виробничих потужностей значною мірою зумовлене
незбалансованістю окремих ланок підприємства, які перебувають у єдиному
технологічному ланцюгу. Тому реальна виробнича потужність підприємства
визначається величиною найбільш “вузького” місця на виробництві (рис.
1). Виявлення та усунення таких місць – важливе завдання аналізу.

Резерви, пов’язані з недовантаженням виробничих потужностей, лише
частково можна використати завдяки зусиллям колективу самого
підприємства, щодо інших потрібні злагоджені дії та співробітництво
багатьох підприємств і навіть галузей господарства країни. Розшивка
“вузьких” місць на підприємстві, як правило, потребує значних
капітальних вкладень і часу.

1. Підприємство із збалансованими потужностями окремих виробництв

2. Підприємство з окремими виробництвами різної потужності

Рис. 1. Визначення виробничої потужності підприємства (Пп)

ВИСНОВОК

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво
змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування
підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Дослідивши питання аналізу основних фондів підприємства можна зробити
слідуючи висновки :

повнота і вірогідність розрахунку й аналізу показників використання
основних засобів залежить від ступеня досконалості бухгалтерського
обліку;

основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять
багатоплановий і різнобічний вплив на фінансові результати діяльності
підприємства;

Оскільки основні засоби обслуговують не тільки виробничу сферу
діяльності підприємства, але і соціально-побутову, ефективність їхнього
використання визначається не тільки економічними, але і соціальними,
екологічними й другими факторами;

більш інтенсивне використання виробничих потужностей і основних фондів
досягається насамперед за рахунок технічного удосконалювання останніх;

від досконалості системи морального і матеріального стимулювання в
значній мірі залежить рівень використання виробничих потужностей і
основних фондів.

Список використаної літератури

Белолипецкий В.Г. Финансы фирмы. – М., 1998

Грачова Р. Аналіз фінансового стану підприємства. // Дебет-Кредит. Нова
бухгалтерія.- С.212-224.

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібн. -К.: МАУП, 2000.-152с.

Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.
посібн. – К.: КОО “Знання”,2000. – 378с.

Лисенко М.А. Финансы предприятий. – Минск, 1995

Фінанси підприємств. Підручник / за ред. А.М.Подерьогіна. – К.: КНЕУ,
2001.

Финансовый менеджмент / Авт.кол.под рук. Е.С.Стояновой. –
М.:Перспектива, 1996

Финансы / Под ред. А.М.Ковалёвой. – М.:Финансы и статистика, 1996

PAGE

Пп

Пп

Пп

Незавантажені виробничі потужності

“Вузьке” місце

Пп

Похожие записи