Реферат на тему:

“Аналіз робочої сили на підприємстві”

ПЛАН

1. Значення, зміст, завдання та інформаційне забезпечення аналізу
робочої сили

2. Аналіз чисельного складу персоналу підприємства.

3. Аналіз обороту та плинності робочої сили

4. Аналіз використання трудових ресурсів

5. Аналіз продуктивності праці

6. Аналіз трудомісткості продукції

Висновки

Список використаної літератури

1. Значення, зміст, завдання

та інформаційне забезпечення аналізу робочої сили

Економічний аналіз має велике значення у вирішенні проблем  
використання трудових ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки. До
цих  проблем передовсім відносяться наступні: приховане безробіття.
неефективне використання робочого часу; спад продуктивності праці,
низький ступінь зайнятості у виробництві, плинність кадрів на
підприємстві тощо.

Основний об’єкт аналізу – трудові ресурси. Використовуючи існуючі
теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна дати
наступні визначення поняття трудових ресурсів:

— трудові ресурси — промислово-виробничий персонал суб’єкта
господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою
складовою якого є робітники;

— трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії 
з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому
продукт, вартість, додаткову вартість.

— трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою
промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність
якого може змінюватись в разі потреб виробництва.

На мікрорівні трудовими ресурсами є персонал підприємства. Від
забезпеченості господарюючих суб’єктів персоналом, його раціонального
використання залежать обсяг виробництва, ефективність використання
основних засобів, собівартість, прибуток.

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів – визначення
резервів, їх більш ефективного використання, а також обчислення резервів
збільшення обсягу продукції внаслідок зростання ефективності праці на
підприємстві.

Завдання аналізу наступні:

· вивчення складу, структури, інтенсивності руху персоналу на
підприємстві;

· оцінка забезпеченості підприємства персоналом;

· аналіз використання робочого часу і визначення впливу втрат робочого
часу на результати виробництва;

· аналіз продуктивності праці;

· визначення впливу факторів, пов’язаних з використанням трудових
ресурсів, на обсяг виробництва.

Аналіз здійснюється на основі наступних джерел інформації: “Звіту з
праці” (форма № 2-ПВ), “Звіту підприємства по продукції” (форма № 1-П),
звіту, “Чисельність окремих категорій працівників підприємства та
підготовка кадрів” (форма № 6-ПВ), даних облікового складу, інших
оперативних даних, первинних документів: наказів та розпоряджень про
приймання, переведення, звільнення, надання відпусток, а також  іншої
планово-нормативної, облікової та оперативної інформації ).

2. Аналіз чисельного складу персоналу підприємства.

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання
засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та
якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів
зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі
це стосується трудових ресурсів.

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень
кваліфікації і працездатності працівників, продуктивність праці,
збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує
матеріалоємність продукції, призводить до значного підвищення
собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з
вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою,
кваліфікацією і культурно –освітнім рівнем та характеристики руху
робочої сили.

Забезпеченість робочою силою визначається як відхилення фактичної
чисельності працюючих від планової. Оцінка забезпеченості здійснюється
по всьому персоналу і основних його групах та категоріях.

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою визначаються як
абсолютні так і відносні відхилення від планової потреби в ній.

 Абсолютне відхилення розраховується шляхом порівняння фактичних
показників за звітний період з відповідними показниками за планом.
Відносне відхилення визначається як різниця між фактичною чисельністю
робітників та плановою, скорегованою на процент виконання плану з обсягу
випуску продукції (в разі потреби у вартісному або трудовому вимірнику).

Розрахунок відносного відхилення дозволяє зробити висновки щодо
забезпеченості підприємства робочою силою відповідно до виконання плану
з обсягу випуску продукції та зміни її структури за трудомісткістю.
Важливо відзначити, що відносне відхилення розраховується по категорії
робітників, оскільки вони  безпосередньо зайняті випуском продукції.

Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки. 
Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови
господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на
ринку продукції і трудових ресурсів.

Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з
динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання,
динамікою продуктивності праці..

Якщо за незмінності виробничих потужностей на підприємстві скорочується
чисельність персоналу і це скорочення не супроводжується зростанням
продуктивності праці, то можна говорити про недоліки в організації
виробництва, а також про неспроможність власників і керівників зберегти
свій трудовий колектив.

Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:

· співвідношення персоналу основної та неосновної діяльності в загальній
чисельності;

· зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу основної
діяльності;

· зміни постатевої структури колективу;

· співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній їх
кількості.

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в
чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці
одного працюючого.

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами – одна з найважливіших
умов його успішної роботи.

Завдання аналізу зображено на рис.1.

Рис.1. Завдання аналізу використання трудових ресурсів.

Джерела інформації: Ф. 2-пв, Ф. 22, данні табельного обліку і відділу
кадрів.

Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою передбачає оцінку
виконання плану щодо чисельності і складу працюючих.

Показники, що характеризують забезпеченість підприємства робочою силою,
зображені на рис.2.

Рис. 2.. Показники, що характеризують забезпеченість

підприємства робочою силою

Увесь персонал підприємства поділяється на 2 групи (рис.3.)

Рис. 3. Класифікація персоналу промислового підприємства

При аналізі забезпеченості підприємства робочою силою спочатку
аналізуємо виконання плану по чисельності і складу працюючих.

Для цього потрібно: проаналізувати загальну забезпеченість підприємства
робочою силою. Для цього:

а) визначаємо виконання плану по чисельності по групам і категоріям
працюючих;

б) визначаємо питому вагу ПВП і непромислового персоналу до загальної
чисельності. При цьому більш висока забезпеченість підприємства ПВП,
являється позитивним фактором, бо ПВП виробляє продукцію, а
непромисловий персонал лише допомагає її випуску;

в) визначаємо абсолютний і відносний залишок чи недостачу робочої сили
по групам і категоріям працюючих.

Абсолютне відхилення – це різниця між факт. і плановою чисельністю по
кожній категорії ПВП.

Підприємство планує свою чисельність з певного обсягу випуску ТП. Зміна
в обсязі випуску продукції призводить до зміни чисельності працюючих.
Тому необхідно обчислити і відносне відхилення.

Відносне відхилення повинно бути скориговане на % виконання плану по
обсягу продукції. Відносне відхилення обчислюється лише по категорії
робітників, бо лише вони приймають участь в виробництві. Обчислюється:
фактична чисельність мінус скоригована планова чисельність.

Абсолютне відхилення достовірно відображає виконання плану по
чисельності в тому випадку, коли план по випуску ТП виконаний на 100%.

Після встановлення загальної забезпеченості підприємства робочою силою,
потрібно забезпечити робочою силою цехи, дільниці. 

Потім проаналізують забезпеченість підприємства робочою силою окремих
професій, особливо тих, від яких залежить виконання плану, виробничої
програми.

Аналіз виконується порівнянням фактичної чисельності з плановою
проблемою по кожній професії працюючих окремо. Для цього використовуємо
дані відділу кадрів, пояснювальної записки до річного звіту. При цьому
важливо встановити забезпеченість підприємства кваліфікованими
робітниками.

Кваліфікація робітників характеризується середнім тарифним розрядом
(Стр), який визначається як середньозважена арифметична величина. 

В процесі аналізу вивчають і структуру кадрів по віку та стажу роботи.
Це означає, що потрібно встановити стабільність кадрів, яка визначається
питомою вагою по стажу неприривної роботи в загальній чисельності
працюючих.

3. Аналіз обороту та плинності робочої сили

При аналізі забезпеченості підприємства робочої силою необхідно
проаналізувати також оборот і плинність кадрів, бо рух робочої сили
впливає на продуктивність праці, використання робочого часу і т.д.

Оборотом робочої сили називається зміна складу кадрів в результаті
прийому на постійну роботу і звільнення працівників.

Аналіз обороту і плинності кадрів здійснюють за допомогою розрахунку
спеціальних коефіцієнтів (коефіцієнти обороту по прийому, вибуттю,
коефіцієнти плинності кадрів і постійності персоналу). Методика
розрахунку зображено на рис.2.

При визначенні коефіцієнта плинності не включають: вибулих на пенсію, в
армію на навчання, оформлення по переводу на інші підприємства.

4. Аналіз використання трудових ресурсів

Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю
відпрацьованих днів і годин 1 працівника за період, що аналізується, а
також за ступенем використання робочого часу.

Такий аналіз проводиться по кожній категорії робітників, по кожному
виробничому підрозділі і у цілому по підприємству.

Раціональне використання робочого часу, тобто зменшення і ліквідація
цілоденних та внутрізмінних простоїв — важлива умова збільшення
виробництва продукції, підвищення продуктивності праці, зниження
собівартості продукції без додаткових капітальних витрат.

Аналіз використання робочого часу здійснюється за двома напрямами:

1) виявлення витрат робочого часу (простоїв);

2) виявлення невиробничого витрачення робочого часу.

Джерела інформації: ф.-2пв, дані табельного обліку, відділу кадрів.

Дані про фактично відпрацьованих людино-годинах, людино-днях отримують
по даним табличного обліку. Дані про різні види фонду зарплати і
методика їх розрахунку на рис.5.4.1.

Рис 4. Види фонду робочого часу та методика їх розрахунку

Для визначення фонду робочого часу використовуємо формулу:

Якщо фактично одним робітником відпрацьовано менше днів і годин, ніж за
планом, то можна визначити позапланові втрати робочого часу: цілоденні
та внутрізмінні.

Цілоденні втрати робочого часу = (кількість днів, відпрацьованих одним
робітником — кількість днів відпрацьованих 1 робітником за планом) х
чисельність фактична х середня тривалість робочого дня за планом.

Внітрішньозмінні втрати робочого часу = (середня тривалість робочого дня
фактично-середня тривалість робочого дня планова) х кількість днів,
відпрацьованих 1 робітником фактично х чисельність фактична.

Після визначення позапланових втрат робочого часу необхідно вивчити
причини їх утворення.

Основні причини втрат робочого часу:

1) недоліки в організації виробництва (збої, аварії і т.д.);

2) нерегулярне постачання сировини і матеріалів;

3) недоліки в організації праці і зарплати;

4) низька трудова дисципліна (запізнення, простої);

5) погана організація допоміжних служб.

Вивчивши втрати робочого часу, необхідно визначити невиробничі затрати
праці, які складаються із затрат робочого часу в результаті виготовлення
забракованої продукції та виправлення браку, а також у зв’язку з
відхиленням від технологічного процесу. Це приховані втрати. Розрахувати
їх кількість можна за допомогою додаткових розрахунків.

Потрібно мати на увазі, що втрати робочого часу не завжди приводять до
зменшення обсягу виробництва продукції, бо вони можуть бути компенсовані
підвищенням продуктивності праці.

5. Аналіз продуктивності праці

Продуктивність праці — це кількість продукції, виготовленої за одиницю
робочого часу або кількість часу, витраченого та виготовлення одного
виробу.

Продуктивність праці визначаємо у натуральних та грошових одиницях.

Натуральні — використовуються при визначенні рівня продуктивності праці
окремих робітників та їх груп, що випускають однакову продукцію.

Грошові — при оцінці використання плану продуктивності праці на
підприємстві, у галузі.

Загальна схема аналізу продуктивності праці складається з 2-х етапів:

1) оцінка використання плану та динаміки продуктивності праці за даними
про виробіток на 1 робітника / за рік, квартал, місяць, день/
(рис.5.5.1.);

2) аналіз використання плану продуктивності праці та резерви її
зростання (рис.5.)

Рис. 5. Перший етап — оцінка виконання плану та динаміки продуктивності
праці за даними про виробіток на одного працюючого

(за рік, квартал, місяць, день)

Розклад формул середнього виробутку

Рис. 6. Другий етап — аналіз виконання плану продуктивності праці та
резервів її зростання.

Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система
узагальнюючих, часткових і додаткових показників.

Рис. 7. Показники оцінки рівня продуктивності праці

6. Аналіз трудомісткості продукції

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному
вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна
розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної
кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу
продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного
виробітку одного робітника.

Рис.8. Порядок обчислення показників трудомісткості продукції

Зниження трудомісткості продукції — важливий фактор підвищення
продуктивності праці. Зростання продуктивності праці здійснюється, у
першу чергу, за рахунок зниження трудомісткості продукції, а точніше —
за рахунок виконання плану оргтехзаходів (упровадження досягнень науки і
техніки, механізація і автоматизація виробничих процесів, удосконалення
організації виробництва і праці), збільшення питомої ваги покупних
напівфабрикатів, комплектуючих виробів, перегляду норм виробітку тощо.

Знизити трудомісткість — значить зменшити витрати на виготовлення
продукції. Чим менше витрат при тому ж результаті, тим ефективніша
праця, тим вища її продуктивність.

Ступінь зростання продуктивності праці (у %) за рахунок зниження
трудомісткості виготовленої продукції визначається:

,

де

Пn-% росту продуктивності праці;

А-% зниження трудомісткості виготовленої продукції

Між трудомісткістю і продуктивністю праці існує зворотна залежність, яка
виражається наступною формулою:

(5.6.1.)

Висновки

Отже, обсяг продукції і фінансові результати від її реалізації значною
мірою залежать від ефективності використання трудових ресурсів. В
процесі аналізу трудових ресурсів здійснюється оцінка чисельного складу
персоналу, ефективності використання робочого часу і продуктивності
праці. На забезпеченість робочою силою справляє вплив  плинність кадрів.
Структурний склад персоналу вивчається визначенням співвідношення
окремих груп і категорій персоналу в загальній чисельності працюючих.
Основними показниками використання робочого часу є середня тривалість
робочого дня, середня тривалість робочого року, загальна кількість
відпрацьованих персоналом людино-днів і людино-годин.

В процесі аналізу визначаються втрати робочого часу, які негативно
впливають на продуктивність праці і кінцеві результати виробництва.
Найбільш повну характеристик ефективності використання трудових ресурсів
дають показники продуктивності праці — середнього виробітку і
трудомісткості. Для факторного аналізу показників продуктивності праці
будуються відповідні факторні моделі.

На приріст річного виробітку одного працюючого впливають зміна структури
персоналу, ступінь використання робочого часу і приріст годинного
виробітку робітника. Обсяг виробництва продукції змінюється під впливом
зміни чисельності персоналу та продуктивності праці одного працюючого.

Список використаної літератури

Бутинець Ф.Ф., Мних Е.В., Олійник О.В. Економічнй аналіз. Практикум,
Навчальний посібник для студентів вузів, — Житомир: ЖІТІ, 2000. –416 с.

Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.
Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.-
540 с.

Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської діяльності.
–К.: ЗАТ “Нічлава”, 1999.- 204 с.

Житна У. П., Нескреба А.М. Еконономічний аналіз госп. діяльності
підприємств. Навчал. посібник: Пер. з рос. – Віща шк.,1992 — С. 77 – 97.

Мец В.О. Економічний аналіз (Збірник практичних завдань і тестів за
даними П(С)БО): навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001.- 236 с.

Навчально – методичні картки з аналізу госп. діяльності промислових
підприємств (Укл.С.І. Шкарабан, І.В. Спільник). – Тернопиль: ТАНГ, 1995
– С.84.

PAGE

PAGE 16

Похожие записи