Курсова робота

з курсу « Економічний аналіз »

на тему:

Аналіз прямих витрат ( матервальних та на оплату праці).

Зміст.

Вступ……………………………………………………………………3

1. Економічний зміст і класифікація витрат………………………….4

2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво……………………10

3. Аналіз матеріальних затрат…………………………………………12

4. Аналіз затрат на оплату праці та на обслуговування

виробництва і управління……………………………………………18

5. Аналіз затрат за елементами і статтями калькуляції……………..22

Висновок……………………………………………………………….25

Список літератури……………………………………………………..26

Додаток .

Вступ

Перш за все , на мою думку, необхідно підкреслити актуальність цієї
теми. Проблема зменшення затрат на підприємстві , відповідно
собівартості, що веде до підвищення прибутку ,завжди була і буде на
першому місці . Самтому я обрала цю цікаву тему «Прямі затрати на
виробництво .» Кінцева мета будь-якої діяльності —одержання прибутку. А
для визначення кінцевого результату прибутку необхідно вести облік і
аналіз затрат.

Управління підприємством неможливе без аналізу затрат ,тому що цей
аналіз висвітлює усі економічні закономірності і механізми , які
відбуваються на підприємстві .

Затрати—це головний фактор , що впливає на пропозицію товарів . Тому ,
перед тим , як прийняти рішення про те , скільки товарів виробляти ,
фірма повиння проаналізувати свої витрати .[1]

Зменшення аналізу затрат на підприємстві можна прослідити у
взаємозв`язку між всіма процесами , що відбуваються на підприємстві .
Підприємство—це система , в якій всі процеси взаємозв`язані . Якщо ,
наприклад , питома вага заробітної плати у виробничих витратах
зменшиться , то збільшиться доля покупних комплектуючих виробів ,
напівфабрикатів .[2]

Управління затратами—важливий елемент управління господарством .[3] А
управління затратами неможливе без їх аналізу . Аналіз затрат
підприємства має виключно важжливе значення . Він дозволяє з`ясувати
тенденції змін затрат, рівень виконання плану , виявити вплив факторів
на зменшення та збільшення затрат , і на цій основі дати оцінку роботи
підприємства по вико ристанню можливостей та встановити резерви
зменшення собівартості продукції .

На основі аналізу затрат роблять обгрунтування рішень про зняття з
виробництва застарілих виробів , визначають ціну продукції ,
рентабельність , будують внутрішньо-господарські відносини ,
обгрунтовують доццілльність організаційно-технічних заходів тощо .

Економічний зміст і класифікація витрат .

Використані у процесі виробництва різні речовини на виготовлення нового
продукту праці формують поняття затрат . Грошовий вираз суми затрат на
виробництво конкретного продукту визначає поняття собівартість .Зміст
термінів затрати і собівартість опоєднується в понятті затрати
виробництва .[3] Так тлумачить термін “затрати” В. Сопко .

У Типовому положенні з планування , обліку і калькулювання собівартості
продукції у промисловості витрати також ототожнюються з собівартістю “
Собівартість промислової продукції (робіт , послуг )—це виражені в
грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво утворюють
виробничу собівартість , а витрати на виробництво і збут — повну
собівартість промислової продукції “ .[4]

Затрати розглядалися різними економістами з різних боків і з різною
метою .

К. Маркс пов`язував дослідження затрат з намаганням дослідити
особливості експлуатації найманої праці , які відображаються у вартості
і , зрозуміло , в затратах . Затрати праці вінтлумачить як затрати
суспільства .

Затрати виробництва , за Марксом , менше за суспільні витрати на
неоплачену додаткову працю, яка є джерело прибутку . Тобто , у Маркса
прибуток знаходиться за межами затрат .[1]

На відміну від К Маркса участі западні економісти включають прибуток
підприємця в затрати ,розцінюючи його як плату за ризик . В їх теорії
затрати виробництва , які включають в себе нормальний середній прибуток
, називаються економічними затратами .

Існує дуже складна класифікація витрат . Виникає питання : « А навіщо
взагалі потрібно класикувати витрати ? » Тому я вважаю за потрібне
навести слідуючий приклад : у підприємства « Амега » є можливість
отримати заказ на велику партію деталей . По розрахункам підприємства «
Амега » повна собівартість деталі—23 грн. , але замовники згодні
заплатити лише 20 грн. За штуку . Підприємство « Амега » відмовляє
замовникам , бо не хоче працювати за збитком . Робота підприємства
зупиняється , але вагома частина затрат підприємства —постійні затрати
, і немає коштів , щоб їх покрити . Вихід з такої ситуації —управління
затратами .

Припустимо що змінні затрати на одну деталь —15 грн. Тоді , при продажі
виробів по 20 грн. , підприємство має з кожноє деталі 5 грн. На покриття
постійних затрат . І , хоча можливо , що усі постійні затрати не вдастся
компенсувати , але покрити якусь їх частину—краще ,ніж нічого . Також
слід подумати про скорочення постійних витрат .[5]

Тобто ,класифіккація затрат на постійні і змінні дозволяє покращити
якість управління затратами ,допомагає приймати вірні управлінські
рішення . Дана інформація грає важливу роль в плануванні і контролі .
Класифікація затрат потрібна для управління ними і перш за все для
здійснення калькуляції собівартості продукції для різних потреб
управління .

Згідно Типовому положенню [4]витрати на виробництво класифікуються за
слідуючими ознаками (див. Таблицю 1 ).

Таблиця 1. Класифікація витрат

Витрати

1.За місцем винекнення витрат Витрати виробництва , цеху,дільниці
,службові витрати на вироби , типові представники виробів ,групи
однорідних виробів ,одноразові замовлення , валову , товарну
,реалізовану продукцію .

2. За видами продукції , робіт , послуг. Витрати на вироби , типові
представники виробів ,групи однорідних виробів ,одноразові замовлення ,
валову , товарну ,реалізовану продукцію .

3. За видами витрат . Витрати за економічними елементамии , витрати за
статтями калькуляції.

4. За способами перенесення вартості на продукцію . Витрати прямі
,непрямі .

5. За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат Витрати
умовно-змінні , умовно-постійні .

6. За календарними періодами . Витрати поточні , одноразові .

Першу ознаку класифікації витрат ( за місцем виникнення ) також
тлумачить ,як поділ затрат за належністю їх до виду діяльності .

В економічній практиці види виробничої діяльності поділяють на : основну
, допоміжну і непромислове господарство .[4]

До основного виробництва належать цехи , дільниці ,що беруть
безпосередньо участь у виготовленні продукції .

Допоміжне виробництво призначене для обслуговування цехів основного
виробництва : виконання робіт по ремонту основних фондів , забезпечення
інструментом , запасними частинами для ремонту устаткування , різними
видами енергії ,транспортними та іншими послугами . До нього належать
ремонтні цехи,експериментальні , енергетичні ,транспортні та інші
підрозділи.

До непромислового господарства належать : незаводський транспорт,
житлово-комунальне господарство та культурно-побутові заклади, інші
культурні підрозділи , які беруть участь у виробництві продукції . Усі
витрати на виробництво включаються до собівартості товарів .

За видами витрати класифікуються за економічними елементами та за
статтями калькуляції .Під елементами витрат розуміють економічно
однорідні види витрат (див. Таблицю 2 ) .

Таблиця 2. Витрати за економічними елементами .

Групування затрат за елементами необхідне для того , щоб вивчити
матеріалоємкість ,енргоємкість ,трудоємкість , фондоємкість та
встановити вплив технічного прогресу на структуру затрат .[2]
Поелементний розріз затрат потрібний для визначення їх структури ,
питомої ваги окремих затрат , визначення розміру національного доходу
тощо.Поелементне групування затрат використовують для складання
кошторисів , утворення нормативної бази виробництва ,аналізу тощо .Цей
план групування затрат є вихідним у формуванні практично всіх вартісних
параметрів економіки , визначенні ефективності виробництва .[5] Кожна
галузь має свої особливості структурної побудови затрат у розрізі
елементів . Наприклад , у добувних галузях висока питома вага на оплату
праці , у машинодобуванні матеріальні затрати майже дорівнюють затратам
на оплату праці .

Витрати за статтями калькуляції – це витрати на окремі види виробів , а
також витрати на основне і допоміжне виробництво. [4] Групування затрат
за статтями калькуляції вказує куди ,на яке ціле та в яких розмірах
використані ресурси . Воне необхідне для розрахунку собіртості окремих
видів виробів у багатономенклатурному виробництві , встановлення центрів
акумулювання затрат та пошуку резервів їх скорочення . Основними
положеннями про склад затрат на виробництво не передбачена система
групуваня статей затрат .Це питання вирішують сьогодні самі підприємства
.Найпоширенішою є слідуюча система групування ( див. Таблицю 3 ).

Таблиця 3. Групування затрат за статтями калькуляції .[3]

Сировина і матеріали ;

Зворотні відходи (відраховуються );

Куповані вироби ,напівфабрикати ;

Паливо та енергія на технологічні потреби ;

Основна зарплата працівників, зайнятих у виробництві ;

Додаткова зарплата працівників, зайнях у виробиві ;

Вірахвання на соціане страхування ;

Відрахування на обов`язкове медичне страхування ;

; Затрати на утримання і експлуатацію машин і

обладнання;

Загальновиробничі затрати ;

Загальногосподарські затрати ;

Втрати від браку ;

Інші виробничі затрати ;

Позавиробничі затрати .

У деяких галузях відхилення від наведеної системи групування затрат у
розрізі статей калькуляції значне . За свом складом статті калькуляції
можутьбути одноелементними або комплексними ,які складаються з кількох
елементів затрат .Таке групування має істотне значення для проведення
економічного аналізу , визначення факторів ,які впливають на
собівартість продукції в системі внутрішньогосподарського обліку .

За способом перенесення вартості на продукцію витрат поділяються на
прямі інепрямі . До прямих витрат належать витрати , пов`язані з
виробництвом окремих видів продукції , які можуть бути безпосередньо
включені дот їх собівартості . Іншими словами , це вартість усього , що
надаються .[3] До них входять:

—матеріальні затрати ,тобто вартість сировини і деталей кінцевого
продукту;

—трудові затрати ,тобто витрати на заробітну плату робітникам
виробникам за час , затрачений ними на виробництво продукції .

До непрямих витрат належать витрати , пов‘язані з виробництвом кількох
видів продукції , вони включають до собівартості шляхом розподілення
пропорційно відповідній базі. Параметри розподілу визначають у галузевих
рекомендаціях , інструкціях . Ними можуть бути : маса сировини або
матеріалів, сума затрат за якоюсь ознакою (оплата праці ,технологічна
собівартість ) . Непрямі витрати називають також накладними , до них
включають оренду приміщень і обладнання ,витрати на електроенергію і
опалення ,виплату зарплати персоналу ,безпосередньо не зайнятому у
виробництві продукції ,витрати на утримання офісу (плата за телефон ,
поштові послуги , канцелярське обладнання ), затрати на реалізацію
продукції , відсоткові ставки по кредитам .Розподіл затрат на прямі і
непрямі дозволяє управляти собівартістю продукції . Знизити собівартість
можна як за рахунок зниження непрямих затрат , так і за рахунок
збільшення обігу виробництва і реалізації продукції .

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат витрати
поділяються на умовно-змінні і умовно-постійні . До умовно-змінних
належать витрати , абсолютна величина яких зростає із збільшенням обігу
виробництва і зменшується із його зниженням . До умовно-змінних витрат
належать витрати на сировину і матеріали , покупні комплектуючі вироби ,
напівфабрикати , технологічне паливо і енергію , на оплату праці
робітникам ,зайнятим у виробництві продукції тощо . Їх “поведінку “ в
залежності від обсягу виробництва можна представити графічно [5] (див.
Графік 1 ) :

Умовно-постійні –це витрати , абсолютна величина яких із збільшенням
(зменшенням )випуском продукції істотно не змінюється . До
умовно-постійних належать витрати , пов‘язані з обслуговуванням і
управлінням виробничої діяльності цехів , а також витрати на
забезпечення господарських потреб виробництва .

На графіку 2 зображені разом крива постійних затрат ( Fixed Cost ) ,
крива змінних затрат VC (variable Cost ) та загальні затрати ТС ( Total
Cost ) [7]

ТС=VС+FС

Графік 2 . “Поведінка” змінних , постійних і загальних затрат .

Слід пам‘ятати , що постійні затрати є незмінними тільки в межах певного
діапазону обсягу виробництва . Тому їх часто називають умовно-постійними
. Діапазон , у межах якого “поведінка “ постійних затрат не змінюється ,
називається областю релевантності . [5] При обсягу виробництва столів ,
наприклад , від 500 до 5000 шт. , постійні затрати – 36000 грн. за рік .
Якщо обсяг виробництва буде більше релевантного діапазону , ( тобто
більше 5000 шт. ) , то будуть потрібні додаткові затрати на оренду і
постійні затрати збільшаться . Тому і у деяких джерелах наведена
класифікація витрат за ступенем залежності від прийняття рішень –
релевантні і нерелевантні .

В ринковій економіці затрати ще класифікують на бухгалтерські (явні ) і
альтернативні (неявні ) [1] , [2] .

Бухгалтерські затрати – це фактичні затрати на виробництво певної
кількості продукції , затрати факторів виробництва за цінами їх
придбання .

Неявні затрати – це альтернативні суми грошей , які можна було б
стримати при іншому використанні ресурсів .

Для виміру затрат на одиницю продукції використовують категорії середніх
загальних затрат (АTC=TC/Q ) ,середніх постіцйних затрат (AFC=TFC/Q)
,середніх змінних затрат (АVC=TVC/Q ) . Середні затрати важливі для
визначення прибутковості фірми : якщо ціна дорівнює середнім затратам ,
то фірма має кульовий ефект , прибуток відсутній . Якщо ціна менше
середніх затрат , то фірма несе збитки і навпаки .[1]

З метою встановити максимальний обсяг виробництва , на який може
розраховувати фірма , розраховують маржінальні затрати . Маржінальні
затрати (МС = ТС/ Q) – це додаткові затрати на виробництво кожної
додаткової одиниці у порівнянні з існуючим обсягом випуску . Вони дуже
важливі для стратегії фірми .

Дуже важливою ознакою класифікації затрат є розмежування їх за
собівартістю. Існують затрати, які включаються до собівартості і які не
включаються до собівартості. Склад затрат, які включаються або не
включаються до собівартості продукції, визначається законодавчо.

2. Аналіз загальної суми затрат на виробництво.

Підприємство, затрати якого аналізуються, називається » Шик». Воно
випускає і реалізує ковдри і подушки з гусиного пуху. Продукція дуже
дорога, бо використовується дорогі матеріали: гусиний пух , атлас ,
шовкові нитки. Закупівля пуху відбувається у трьох , так званих ,
приймальних пунктах у селах, які створима , сама фірма з метою
забезпечення себе матеріалом. Пух приймається у селян за ціною 40
гривен за кілограм.

Основні засоби і технологія виробництва:

У наявності є два вантажних автомобіля для забезпечення рітмічного
постачання виробництва матеріалами і розвозки готових виробів до пунктів
реалізації ( Кожний автомобіль коштує 22 500 гривень. Ці цифри необхідні
для розрахунку суми амортизації):

машина по очистці пуху та вдуванню його в подушки та ковдри (коштує 4
500 грн.) , очищує пух від пилу та під натиском повітря вдуває його в
потрібній кількості в вироби.

електронний ніж для різання тканини (коштує 501 грн.). Закрійщик вимірює
на верхньому слої атласу площу подушки чи ковдри. За допомогою кількох
розрізів цього ножа отримуємо багато готових викройок з атласу.

чотири швейні машини (900 грн. кожна). Три швачки зшивають викройки
ковдр. Одна викройки подушок. Маленький шматочок виробу залишається
незашитим для того , щоб в нього вдувати пух. Після цього швачки
зашивають цей шматочок тканини.

Потрібно розподілити пух рівномірно вздовж ковдри. Це робить руками
закрійщик. В ньго робота набагато легша , тому залишається час.

Три швачки вздовж ковдри прошивають нитками, щоб закріпити пух
рівномірно по площі виробу.

Матеріали ( за планом ) :

На одну ковдру: ниток – 100 метрів ( 20 коп./метр),

пуху — 3 кілограми ( 50 грн./кг після
обробки (чистки)),

атлас — 8 кв. метрів ( 15 грн./кв.метр)

Планові затрати матеріалу на одну ковдру = 290 гривень.

На одну подушку: ниток – 2,5 метрів ( 20 коп./метр),

пуху — 1 кілограм ( 50 грн./кг після
обробки ( чистки)),

атлас — 1,7 кв.метрів ( 15 грн./кв.
метр)).

Планові затрати матеріалів на одну подушку = 80 гривень. Матеріали
(фактичні). Підприємство вирішило змінити на краще дизайн ковдр: вишити
його різноманітним орнаментом. Тому затрати ниток збільшились.
Підприємство збільшило обсяг виробництва продукції. Йому потрібно
більше пуху. Тому на приймальних пунктах вирішили залучити більше селян
які б приносили пух. Тому підвищили ціни за кілограм до 45 гривень.
Після очищення ціна за кілограм становить 55 гривень. Підприємство
вирішило змінити норму витрат пуху на одну ковдру до 2,5 кг і норму
витрат атласу до 7,5 (не за рахунок площі ковдри, а за рахунок залишків
атласу на шви). Це все значно змінило собівартість виробів. Аналіз
матеріальних затрат див. у п. 2.3. Продуктивність праці швачок та обсяги
виробництва:

По плану: передбачалось , що одна швачка шиє 5 ковдр в день , тобто 3
швачки шиють 15 ковдр в день , за місяць – 345 шт. Передбачалось , що у
швачки, яка відповідає за пошиття подушок витрачається 15 хвилин на одну
подушку, тому за 8 годин роботи вона шиє 32 подушки, а за місяць – 736.

Фактично: директор підприємства став наполягати на підвищенні
продуктивності праці і встановив такі норми, що 1 швачка шиє 8 ковдр в
день. Відповідно 3 швачки за місяць шиють 552 штуки. Швачка повинна шити
подушку за 10 хвилин , 48 в день і 1104 за місяць.

Фонд заробітної плати.

За планом на підприємстві працює слідуючий персонал — 20 чоловік:
робочий по машині № 1 (див. осн. Засоби) з окладом 300 грн. , закройщик
– 300 грн. , 4 швачки – по 300 грн. кожна , директор 500 грн. , головний
бухгалтер – 450 грн. , менеджер по забезпеченню матеріалами – 350 грн. ,
менеджер по реалізації – 350 грн. , механік – 300 грн. , електрик – 300
грн. , 2 водія по 300 грн. кожний кладовщик – 200 грн. , 3 прийомщика
пуху на селах – 200 грн. Кожний , грузчик – 200 грн. , прибиральниця –
150 грн.

Фактично: підприємство взяло на роботу художника дизайнера для того ,
щоб він розробив оригінальний орнамент для ковдр. Він працює 1 місяць по
трудовій угоді за 200 грн. На підприємстві залишили 1 менеджера , який
займається і забезпеченням матеріалами і реалізацією готових виробів.
Його зарплата – 420 грн. На підприємстві залишили 1 робітника , який
працює і механіком і електриком . Його заробіток 390 грн.

Детальний аналіз змін , що відбулись , див. у розділі 4 .

Підприємство знімає в оренду приміщення . З прийомних пунктів , 2 склада
(для матеріалів і готової продукції ) , цех та кабінети директора ,
менеджера , головного бухгалтера , кімнату для робочих . Загальня платня
5040 грн.

За енергію підприємство платить 700 грн. , за воду –70 грн. , за топливо
– 1000 грн. , за утримання офісу ( факс , телефон , канцелярія ) – 300
грн. , за послуги банку – 55 грн. Амортизація –2842 грн. (2машини –2
група основних засобів ; машина №1 , 4 швейні машини – 3 група основних
засобів ).

3. Аналізматеріальних затрат .

Як правило , найбільшу питому вагу в собівартості промислової продукції
займають затрати на сировину і матеріали . Тому дуже важливим джерелом
зменшення собівартості продукції є скорочення матеріальним. Загальна
сума затрат залежить від обсягу випуску продукції , її структури та змін
питомих затрат на окремі вироби .

Схема 1. Факторна система прямих матеріальних затрат .[2]

Аналіз матеріальних затрат полягає в порівнянні факторного обсягу їх з
плановим чи базовим і в обчисленні дії окремих факторів на виявленні
відхилення .

На підприємстві випускається два види продукції і матеріальні затрати на
кожний зовсім різні матеріальні затрати на одну ковдру .

Таблиця 4.

матеріали за планом фактично відхилення

норма затрат,м,кг,м^2 ціна, грн. сума,грн. норма затрат,м,кг ціна,грн
сума,грн.

нитки 100 м 20 к 20 грн 120 м 20 к 24 4

пух 3 кг 50 грн 150 грн 2,5 кг 55 грн 137,5 -12,5

атлас 8 м^2 15 грн 120 грн 7,5 кг 15 грн 112,5 -7,5

всього х х 290 х х 274 -16

При загальній економії матеріалів наковдру на 16 грн. Були перевитрати
по одному виду матеріалів – ниткам – 4 грн. Це й є резерв зниження
матеріальних затрат у розрахунку на 1 виріб . Що ж відбулося на
підприємстві ? За видами матеріалів :

Нитки . Підприємство вирішило покращити дизайн , вишивши ковдру гарними
нитками , тому затрати ниток зросли . Ціна не змінилась .

Пух . По-перше змінпилась ціна на нього , бо на приймальних пунктах
потрібно було привернути увагу більшої кількості людей , що бажали б
здати пух . Тому його почали приймати за 45 грн./кг. Після очистки він
вже коштує 55 грн./кг . По-друге , зменьшили норму використання пуху на
одну ковдру до 2,5 кг. Це не змінить якості ковдри . Вона буде така ж
тепла і легка . Пух розподіляється рівномірно вздовж усієї площини
ковдри .

Атлас . Ціна не змінилась . Але “на шви “ тепер залишають менше тканини
. Це дуже прекрасний спосіб зекономити за допомогою майстерності швачки
.

Матеріальні затрати на 1 подушку.

Таблиця 5.

матеріали за планом фактично відхилення

норма ціна,грн. сума,грн. норма ціна,грн. сума,грн.

нитки 2,5 м 20 к 0,5 грн 2,5 м 20 к 0,5 грн

пух 1 кг 50 грн 50 грн 1 кг 55 грн 55 грн 5

атлас 1,7 м 15 грн 25,5 грн 1,7 м 15 грн 25,5 грн

всього х х 80 х х 85 грн 5

За рахунок збільшення ціни на 1 кг пуху збільшили затрати матеріалів на
1 подушку на 5 грн.

При аналізі матеріальних затрат слід виявити вплив таких факторів :

зміни питомих затрат сировини та матеріалів на одиницю продукції –
фактор “ норм “ ;

зміни собівартості заготовлення одиниці сировини та матеріалів – фактор
«цін » .

1.Одіяло .

Нитки : фактор “норм “ (120-20)*коп.=4 грн.

Фактор “цін “ : (20-20)*120 м=0

Всього : +4 грн.

Пух : фактор “ норм “ : (2,5-3)*50 грн.=-2,5 грн

Фактор “цін “ : (55-50)*2,5 кг =12,5 грн.

Всього : -12,5 грн.

Атлас : фактор “ норм “ : (7,5-8)*15=-7,5 грн

Фактор “цін “ : (15-15)*7,5=0

Всього : -7,5 грн.

Резерв економії становить 16,5 грн. (4+12,5) у той час як на першому
етапі деталізації показників цей резерв був лише 4 гривні . Тут можна
більш точно побачити вплив кожного фактору .Якщо , наприклад , на
першому етапі деталізації відхилення видно , що зміна норм цін і пуху
призвела до зменшення затрат на 12,5 гривень , то тут можна побачити ,
що це відбулось завдяки позитивного за змістом впливу зміни “ норм “
пуха на 25 гривень (зі знаком “-“) і негативного впливу зміни “ цін “ на
12,5 ( зі знаком “ + ” , тобто збільшення затрат ) .

Подушка .

1. Нитки : фактор “норм “ =0

фактор “цін “ =0

2.Пух : фактор “норм ”=0

Фактор “цін “=(55-50)*1=5

Атлас : фактор “норм “ : =0

Фактор “цін “ =0

Всього за 3 матеріалами :5 грн.

Ніяких додаткових резервів економії не виявлено .

Це ті ж самі 5 гривень через підвищення цін на пух .

Зменьшити затрати можна було б за допомогою норм використання пуха на 1
подушку, але зменьшення ваги пуху у подушці може привести до зниження
якості виробу бо у подушці такі зміни дуже помітні так як в ній пух
завжди пресується під тиском голови на відміну від ковдри , де такі
зміни вмісту пуха ( якщо вони не дуже значні ) зовсім не помітні для
користувача .

Обов‘язково слід проаналізувати матеріаломісткість виробництва виробів .

Таблиця 6.

Вироби Обсяг випуску Затрати матеріалів на одиницю продукції, грн. Сума
затрат на виробництво виробу

план факт план факт план факт

шт. % шт. %

грн. % грн. %

1. Одіяла 345 32 552 33 290 274 100050 63 151248 62

2.Подушки 736 68 1104 67 80 85 58880 37 93840 38

Всього 1081 100 1656 100 х х 158870 100 245088 100

Дані про зміну затрат матеріалів на одиницю продукції див. Таблиця 4 і 5
. Дані про зміни осягу виробництва через зміну продуктивності праці див.
На сторінці ?? курсової роботи .

Перш за все , слід зазначити , що ковдри дуже матеріалоємкі вироби . За
планом вони займають 32 % випуску продукції , але 63 % загальних затрат
. Облік матеріаломісткості ведеться у натуральній і вартісній оцінці .
Зниження матеріаломісткості одиниці продукції в натуральному вимірнику
приведено у таблиці 4 . Увартісному вимірнику відбулося підвищення
матеріаломісткості (див. Таблиця 4 ). Але в загальному затрати
матеріалів на одиницю продукції зменьшились . Незважаючи на це в
загальному обсягу матеріаломісткість випуску ковдр зменьшилась лише на 1
% (62 — 63) . Що ж до подушок , за рахунок збільшення матеріаломісткості
у вартісній оцінці одинирці продукції , загальна матеріаломісткість
випуску подушок збільшилась на 1% . Проблема зниження матеріаломісткості
і постійний пошук потенційних можливостей такого зниження при
виробництві товарів виступає у якості важливої техніко-економічної
задачі , яка часто потребує залучення спеціалістів – ехніків ,
технологів , економістів .[12 ]

Щодо залежності матеріальних затрат від структури випуску продукції (
схема 1 ) , то на одному підприємстві зміна обсягу випуску не веде до
зміни структури випуску ( тільки на 1 % , таблиця 6 ) , і тому в нашому
випадку це не має значення .

Обов‘язково слід проаналізувати вплив факторів на зміну матеріальних
затрат на випуск продукції .

Фактори впливу на зміну матеріальнимх затрат на випуск ковдр

Таблиця 7.

№ підстано-вки та назва фактору Обсяг виробни-цтва ковдр , шт. Норми
затрат , м, кг, м^2 відповідно Ціни матеріалів , грн. Матеріа-льні
затрати на виробни-цтво ковдр, грн. Величина впливу фактору

По плану: 345

100;3;8 0,2;50;15 10050 _

1. Зміна обсягу виробни-цтва

552 100;3;8 0,2;50;15

160080 60030

2. Зміна норм матеріалів 552 120;2,5;7,5 0,2;50;15 144348 -15732

3. Зміна ціни матеріалів 552 120;2,5;7,5 0,2;55;15 151248 6900

Загальний вплив :
51198

Затрати матеріалів на виробництво ковдр зросли на 51198 грн., в тому
числі :

За рахунок зміни обсягу випуску на +60030.

За рахунок зміни норм матеріалів на одиницю виробу на -15732.

За рахунок зміни цін матеріалів на 6900.

В даному випадку знак “-“ являє собою позитивний вплив фактора , бо це
означає , що затрати зменьшується .

Те , що затрати значно збільшились при підвищенні обсягу випуску (перша
підстановка ) – це природньо . Те , що вплив зміни норм затрат
матеріалів позитивний (зі знаком “-“ )можна пояснити так : змінились
норми використання двох видів матеріалів – норми затрат ниток
збільшується і норми витрат пуха на одиницю виробу зменьшується . Зміна
останніх має більше значення , бо – пух найдорожчий з усіх матеріалів ,
що використовуються .

При зміні цін на матеріали затрати зросли , бо ціна на 1 кг пуха
підвищилась . Затрати зросли незначно , бо одночасово з підвищенням цін
зменьшилась норма затрат пуха .

Фактори впливу на зміну матеріальних затрат на випуск подушок .

Таблиця 8 .

№ підстано-вки та назва фактору Обсяг виробни-цтва подушок , шт. Норми
затрат , м, кг, м^2 відповідно Ціни матеріа-лів , грн. Матеріа-льні
затрати на виробни-цтво подушок, грн. Величина впливу фактору

По плану: 736

2,5;1;1,7 0,2;50;15 58880 _

1. Зміна обсягу виробни-цтва

1104 2,5;1;1,7 0,2;50;15

883320 29440

2. Зміна норм матеріалів 1104 2,5;1;1,7 0,2;50;15 88320 _

3. Зміна ціни матеріалів 1104 2,5;1;1,7 0,2;55;15 93840 5520

Загальний
вплив : 29992

Затрати матеріалів на випуск подушок зросли на 29992 грн. , в тому числі
за рахунок зміни обсягу випуску (збільшується ) на 29440 , за рахунок
зростання цін на матеріали – на 5520.

4. Аналіз затрат на оплату праці та на обслуговування виробництва та
управління .

Затрати на оплату праці мають меньшу притому вагу в собівартості
продукції , ніж матеріальні затрати . Загально відомо , що одним із
найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке
зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці .

На підприємстві ,що аналізується так і відбулось .

Затрати на оплату праці на підприємстві “ Шик “.

Таблиця 9.

Кількість працюю-чих, план Персонал плановий Ставка планова , грн.
Персонал фактичний Кількість працюю-чих , факт Ставка фактична, грн.

1 Робочий на машині 1 300 Робочий на машині 1 1 300

1 Закройщик 300 Закройщик 1 300

4 Швачки

1-подушки

3-ковдри 300 Швачки

1-подушки

3-ковдри 4 300

1 Директор 500 Директор 1 500

1 Головний бухгалтер 450 Головний бухгалтер

1 450

1 Менеджер по забезпе-ченню матеріала-ми 350 Менеджер по забезпе-

ченню матеріала-ми і реалізації готових виробів 1 420

1 Менеджер по реалізації готових виробів 350 Робочий , що виконує
функції механіка і електрика 1 390

1 Механік 300 Водій 2 300

1 Електрик 300 Грузчик 1 200

2 Водій 300 Складов-щик 1 200

1 Грузчик 200 Приймаль-ники на пунктах 3 200

1 Складов-щик 200 Вбираль-ниця 1 150

3 Приймаль-ники на пунктах 200 Художник-дизайнер 1 200

1 Вбираль-ниця 150

Фонд зарплати плановий = 5800 грн.

Кількість працюючих = 20 чоловік.

Загальне відхилення =-290 грн.

Фонд зарплати фактичний = 5510 грн.

Кількість працюючих = 19 чоловік.

Середня зарплата планова ==290 грн. Дорівнює середній зарплаті фактичній
.

Продуктивність праці по пошиттю ковдр зросла в 1,6 рази , по пошиттю
подушок – в 1,5 рази .

Тобто середня зарплата не зростає , а продуктивність праці зростає
великими темпами .

Затрати на оплату праці на підприємстві зменьшились за рахунок того , що
форма зекономила 280 грн., залишивши одного менеджера і підвищив йому
платню ; замість механіка і електрика взяли одну компітентну людину
також з підвищеною платнею (на цьому зекономили ще 210 грн. ) . З метою
майбутніх прибутків взяли на роботу по трудовому договору
художника-дизайнера , який розробляє вишивки для ковдр . На підприємстві
відбулося скорочення трудозатрат в натуральній формі з значним
скороченням передозатрат в вартісній формі , причому темпи скорочення
затрат в грошовій формі відстають від темпів скорочення затрат в
натуральній формі . Це раціоналізація виробництва [12 ] . Кожний
підприємець намагається до скорочення трудомісткості одиниці продукції
шляхом раціоналізації виробництва . В нашому випадку відбулося
скорочення затрат на оплату праці з одночасним ростом випуску продукції
, що призвело до значного зменьшення трудомісткості .

Трудомісткіть виробів .

Таблиця 10.

Продукція Затрати на оплату праці за виробами , грн. Кількість
продукції Затрати на оплату праці на одиницю виробу , грн.

план факт план факт план факт

1. Ковдри

3654 3416,2 345 552 10,5 6,1

2. Подушки 2146 2093,8 736 1104 2,9 1,9

Всього 5800 5510 х х х х

Розподілення комплексних затрат на оплату праці було пропорційно
матеріаломісткості виробів .

Трудомісткість одиниці виробу значно зменьшилась .

При аналізі фонду оплати праці визначають вплив факторів на його зміну.

Вплив зміни середньооблікової чисельності : ( 19-20 ) * 290 = -290

Одночасно з зменьшенням кількості робітників на одного чоловіка ,
відбулося змен6ьшення фонду оплати праці на суму середньої заробітної
плати.

На даному підприємстві ведеться політика заохочення працюючих . Це
необхідно зробити , тим паче , що продуктивність праці за рішенням
керівництва має зростати . Чи доцільно ввести іншу форму оплати праці ?
Почасову оплату на цьому підприємстві не слід вводити , бо це може
погано відбитися на продуктивності випуску продукції . Платити за кожний
готовий виріб теж , я думаю , не слід , бо це може привести до
надмінного випуску продукції , а на ринку стільки не потрібно . Проблема
з реалізацією товарів можуть привести до збиртків , крім того надмірна
пропорція часто приводить до зменьшення ціни товару . Тому я пропоную
залишити робітників на ставці , яку треба підвищити . Чи (другий варіант
) ставку залишити без змін , але ввести у кадрову політику підприємства
таке поняття як “ доплата у зв‘язку зі змінами умов праці “ . Ця доплата
повинна бути дуже значною і давати її слід лише тим робітникам , які
працюють з продуктивністю праці в ковдр за годину (48 подушок за годину
). Слід зауважити , що від затрат на оплату праці залежить обсяг
відрахувань до бюджету в пенсійний фонд , фонд соціального страхування і
фонд безробіття , які також включаються у собівартість продукції.

Відрахування планові = 37,5 % * 5800 = 2175 грн.ї

Відрахування практичні = 37,5 % * 5510 = 2066,25 грн.

Відхилення = 108,75 грн.

Витрати на обслуговування виробництва та управління включають три
комплексні статті :[10]

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування : 2842 грн.

Загальновиробничі витрати : 5040 грн.

Загальногосподарські витрати : 425 грн.

Аналіз цих затрат доцільно проводити лише у розрахунку на 1 грн.
товарної продукції . [11] Показник затрати на гривню товарної продукції
розраховується відношенням загальної суми затрат на виробництво і
реалізацію продукції до вартості продукції в діючих цінах .[2] Так як
об‘єктом досліджень цієї курсової роботи є тільки виробничі затрати , то
такий аналіз можна зробити лише приблизно .

Якщо ціна на ковдру = 502 грн . , а на подушку = 156 грн. , то

на 1 грн. Ковдри по плану припадає : (1790 / ( 502 * 345 ) ) * 100 % =
1,03 % затрат (на утримання і експлуатацію устаткування ) ;

фактично : ( 1762 / (502 * 552 ) ) *
100 % = 0,6% .

на 1 грн подушки по плану : (1080 / ( 156 * 536 ) )*100 % = = 0,9 %
затрат ;

фактично : (1080 / (156 * 1104 ) ) * 100 %
= =0,6 % затрат .

Можна зробити два висновки : по-перше ці затрати зовсім незначні ,
по-друге , так як вони постійні , то в зв‘язку зі збільшенням обсягу
виробництва вони зменшуються .

5. Аналіз затрат за елементами і статтями затрат .

Витрати на виробництво продукції планують і обліковують за двома
напрямками : зап економічними елементами і за статтями калькуляції .
Визначення і класифікацію витрат за цими озноками див. У пункті 1
кутсової роботи . Найбільш корисним для вивчення змін у структурі затрат
на виробництво є аналіз собівартості за елементами затрат .[11] Він
дозволяє вивчити їх склад , визначити питому вагу кожного елементу ,
долю оплати праці у загальних витратах на виробництво . [10] Аналіз
затрат за елементами затрат дозволяє не лише вивчити зміни у структурі
собівартості , але й зрозуміти , якого характеру продукцію випускає
підприємство ( матеріаломістку , енергомістку , фондомістку , тощо ).

Затрати на виробництво .

Таблиця 11.

Показники План Факт Відхиле-ння, %

Тис. Грн. % Тис. Грн. %

1. матерівальні затрати 158870 89,8 245088 93,3 3,5

2. витрати на оплату праці 5800 3,27 5510 2,0 -1,27

3. Відрахування на соціальні заходи 232 0,13

220,4 0,08 -0,05

4. Амортизація основних фондів 2842 1,6 2842 1,08 -0,52

5. Інші витрати

9108 5,2 9010 3,54 -1,66

Всього витрат на виробництво 176852 100 262670,4 100 _

Дані цієї таблиці свідчать , що виробництво дуже матеріаломістке . У
зв‘язку з тим , що зріс обсяг виробництва , матеріальні затрати зросли .
Фонд оплати п а і зменшився і став займати ще меншу питому вагу у
загальних виробничих затратах . Це погано , бо ріст випуску продукції
повинен бути відповідно оплачений робітникам . У пункті 4курсової роботи
я проаналізую це детальніше . Амортизаційні затрати – постійні , тому із
збільшенням загальних затрат , їх питома вага зменшується .

На наступному етапі аналізу вивчається собівартість продукції за
калькуляційними статтями . Уданій роботі повна собівартість не
аналізується , бо об‘єктом досліджень є виробничі затрати ( тобто без
затрат на реалізацію і збут ).

Планування і облік витрат за калькуляційними статтями дозволяє
встановити цільові напрями витрат , зв‘язок з технологічним процесом , а
також обчислити собівартість одиниці окремих видів продукції ,
узагальнити витрати за місцем їх винекнення , забезпечити контроль за
використанням ресурсів на кожному місці виникнення витрат . Для аналізу
за статтями калькуляції необхідно усі непрямі затрати пропорційно
розподілити по видам продукції .

У даній роботі усі комплексні статті витрат я розподіляю пропорційно
матеріальним витратам по видам продукції .

Аналіз собівартості ковдри за статтями калькуляції .

Таблиця 12.

Стаття витрат На одиницю продукції, грн. Відхилення

Сума, грн.

план факт

Сировина і матеріали

290 274 -16

2. Паливо і енергія

3,1 1,9 -1,2

3.Заробітна плата

10,5 6,1 -4,4

4. Відрахування на соціальне страхування 0,45 0,2 -0,25

5. Витрати на утримання і використання устаткування 5,1 3,19 -1,91

6. Загальногосподарські витрати 4,2 2,5 -1,7

7. Загальновиробничі витрати 9,2 5,6 -3,6

Виробнича собівартість 322,5 298,49 -29,01

Аналіз собівартості ковдри свідчить , що загальний розмір економії на
одній ковдрі = 29 грн. Основна економія відбулася за допомогою економії
матеріалів . Питома вага усіх інших статей калькуляції також зменшилась
. За рахунок того , що зменшилась собівартість продукції , підприємство
отримає великий прибуток .

Повна собівартість продукції дорівнює виробнича собівартість плюс
позавиробничі витрати . Як правило , позавиробничі витрати являють собою
дуже маленьку частку собівартості . Повна собівартість плюс прибуток
плюс податок на додану вартість дорівнює ціна . Навіть при незмінній
ціні підприємство збільшить свій прибуток на 29 гривень на кожній ковдрі
( а їх фактично випускають 552 штуки ) . З таким прибутком можна
розширяти виробництво і стимулювати працюючих , збільшуючи платню .

Аналіз собівартості подушки за статтями калькуляції.

Таблиця 13.

Стаття витрат На одиницю продукції, грн. Відхилення

Сума, грн.

план факт

Сировина і матеріали

80 85 5

2. Паливо і енергія

0,85 0,5 -0,35

3.Заробітна плата

2,9 1,89 -1,01

4. Відрахування на соціальне страхування 0,11 0,07 -0,04

5. Витрати на утримання і використання устаткування 1,42 0,97 -0,45

6. Загальногосподарські витрати 1,18 0,77 -0,41

7. Загальновиробничі витрати 2,53 1,73 -0,8

Виробнича собівартість 89 90,93 1,93

Аналіз собівартостіодиниці цього виду продукції показав ,що перевитрати
у розрахунку на одну подушку становлять 1,93 гривні . Хоча по статтям
калькуляції (2-7) всюди була економія (усі затрати на одиницю продукції
зменьшиличь ), але за рахунок того , що ціна на матеріали ( асаме на пух
) збільшилась на 5 гривень , собівартість зросла , бо продукція є дуже
матеріаломісткою , і основну роль у збільшенні чи зменшенні собівартості
грають ціни на матеріали . Але (!) завдяки тому , що на кожній ковдрі
підприємсво має великий прибуток ( на 29 гривень ), незважаючи на ці
збитки (майже 2 гривні на кожній подушці ) , підприємство всерівно дуже
збільшило свої прибутки.

Висновок .

При аналізі затрат на виробництво одного підприємства я намагалася
використовувати усі можливі методи аналізу затрат , бо , як відомо, на
практиці результати аналізу можуть відрізнятися один від одного , в
залежності від методу , який використовувався при аналізуванні . Тому
для того , щоб врахувати усі фактори впливу на затрати , різноманітні
випадки , які можуть трапитись на підприємстві , доцільно аналізувати
затрати за допомогою різ них підходів .

Перш за все слід відмітити , що основні затрати на виробництво на
підприємстві “ Шик “—це матеріальні затрати . Матеріали , які йдуть на
випуск продукції дуже дорогі . Але за рахунок змін факторів “ норм “ і “
цін “ матеріальних затрат , вони зменьшились у розрахунку на 1 ковдру на
16 гривень і підвищились у розрахунку на одну подушку на 5 гривень .
Крім того , дуже підвищилась продуктивність праці і відповідно обсяг
виробництва . Тоді усі постійні затрати у розрахунку на одиницю
продукції зменьшились . Але так як матеріальні затрати – це 93,3 %
загальних виробничих затрат , то їх зміна – це основний критерій зміни
виробничої собівартості виробу .Тому загальновиробничі затрати на ковдру
зменьшились , що привело до підвищення прибутку , а загальні виробничі
затрати на подушку збільшились , що привело до зменьшення прибутку . Але
так як збільшення прибутку за рахунок випуску ковдр значно перекриває
зменьшення прибутку через підвищення матеріаломісткості подушок , то в
цілому підприємство має великий прибуток ( усі цифри наведені утаблицях
).

Слід прийняти до уваги , що змінилися умови кращі на підприємстві
(продуктивність зросла в 1,5 раза , тобто працівники працюють набагато
швидше ), а на заробітній платні це не відобразилося .Тому необхідно
звернути увагу на кадрову політику підприємства щодо робітників
основного виробництва .

Щодо пошуків поточних резервів зниження собівартості , то слід приділити
увагу виявленню так званого прихованого браку . Він може фігурувати як
доброякісні готові вироби і приносити несподівані збитки .

Щодо пошуку перспективних резервів зниження собівартості , то можна
збільшити обсяги виробництва . Але цей раз не за рахунок підвищення
продуктивності праці ( рорбітники і так працюють в повну силу ), а за
рахунок розширення виробництва . Якщо директор і головний бухгалтер
розмістяться в одному кабінеті , то без змін орендної плати з‘явиться
територія для залучення ще 2-3 швачок .

Ще одна пропозиція : щоб знизити показник затрат на 1 гривню , тобто
збільшити прибуток , можна підвищити ціни . Це я вважаю реальним , бо за
таку ціну покупці купують ковдри і подушки з пір‘я , а такі вироби з
пуху мають коштувати набагато більше.

Список літератури:

Гукасьян Г. М . экономическая теория : ключевые вопросы . Учебное
пособие .- М . : инфра –М ., 98 год.

Совицкая Г. В . Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебное
пособие для вузов . – 2-е издание перераб. И дополн. –Минск , М. :
Экоперспектива, 98 год.

Сопко В. Бухгалтерський облік . Навчальний посібник . –2-ге видання ,
перероб. І доп .- К. : КНЕУ , 1999- с 282-329, 408-419.

Типове положення з планування , обліку і калькулювання собівартості
продукції (робіт , повлуг ) у промисловості , затаержене постановою
Кабінету Міністрів України від 26. 04. 96 р. №473.

О. МАксимова . Постоянные и переменные затраты // Баланс . – 1999 — №18
.

О. Максимова. Навчитися правильно рахувати затрати – перший крок до
управління ними // Баланс . – 1999. -№ 14.

Андреев Б. Ф. Системный курс экономической теории.- Л., 98г.

Закон України “ Про оподаткування прибутку підприємств “., від 22. 05.
97 №283/97 – В Р із змінами і доповненнями .

Порядок складання декларації про прибуток підприємства , затверджений
наказом Д П А в Україні від 21. 01. 98 №37 і зареєстрований в Мінюсті
України 11.02 .98 №94

В.І. Іващенко , М.А. БОлюх. Економічний аналіз господарської діяльності
. Навч. Посібник.- К. : ЗАТ “ Нічлава “ , 1999р.

PAGE 1

PAGE 26

Системи групування затрат на будь-яке виробництво за елементами.

Амортизація основних засобів.

Матеріальні затрати ( сировина матеріали , напівфабрикати, комплектуючі
вироби, паливо, електроенергія ) за вийнятком зворотних відходів
виробництва;

Затрати на опту праці ;

Відрахування на соціальне стахування .

Система групування затрат на виробництво за ознаками статей затрат.

Інші затрати ( знос нематеріавльних активів , орендна плата ,
обов`язкові платежі , відсотки по кредитам банка, податки включені у
собівартість продукції ,відрахування у позабюджетні фонди тощо.)

Середня вартість

Одиниці сировини

і матеріалів

Затрати сировини і

Матеріалів на

Одиницю

продукції

Рівень зат-рат на оди-ницю прод .

продукції

Структура

Товарної

продукції

Обсяг вироб-ництва товар-ної продукції

Прямі матеріальні затрати на виробництво продукції

Похожие записи