РЕФЕРАТ

на тему:

Аналіз ефективного використання виробничих ресурсів ПЛАН

Вступ

1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

2. Аналіз стану, структури та ефективності використання основних фондів
підприємства

3. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

Висновок

Вступ

Виробництво в економічному розумінні – це спосіб поєднання виробничих
ресурсів: землі, праці, капіталу (будов, устаткування, обладнання) – та
їх узгодженого, цілеспрямованого використання, а також поєднання різних
сфер, галузей, видів виробництва, що ґрунтується на суспільному поділі
праці.

В економічному плані виробничі ресурси – це природні, людські і створені
людиною чинники виробництва життєвих благ. Вони включають безліч
об’єктів: обладнання і інструменти, машини і механізми, будівлі і
споруди виробничого призначення, сировину і матеріали, паливо і енергію,
засоби транспорту і зв’язку, землю і дороги, трубопроводи і лінії
електропередач, нарешті, незліченні види праці та інше, словом, все, що
застосовується у виробництві. Науковий аналіз ресурсів виробництва,
виходячи із їх незліченності, вимагає класифікації цих чинників.

Передусім виробничі ресурси можна поділити на дві категорії:

матеріальні ресурси (природні та інші матеріальні об’єкти, що
застосовуються у виробництві);

людські ресурси (чинники виробництва, пов’язані із властивостями
людини).

Матеріальні ресурси включають землю, або природні ресурси, і капітал, а
людські ресурси – працю і підприємницькі здібності людини. Отже, можна
виділити чотири види виробничих ресурсів: земля (природні ресурси),
капітал, праця і підприємницькі здібності.

Земля в економічній теорії об’єднує усю сукупність природних ресурсів.
Це і корисні копалини, і багатство ґрунтів, вод, атмосфери і клімату, і
власне земельні ділянки, на яких розташовується виробництво, їх можна
згрупувати таким чином: земля, сировинні матеріали, паливо і енергія.

Капітал, або інвестиційні ресурси – це матеріальні чинники виробництва,
створені людиною, тобто інструменти і обладнання, машини і механізми,
виробничі будівлі і споруди, транспорт і комунікації тощо. Процес
виробництва нагромадження названих чинників називають інвестуванням.

Варто наголосити, що капітал у грошовій формі не є виробничим ресурсом.
Гроші, як такі, нічого не виробляють, вони стають реальним капіталом –
інструментами, устаткуванням, технікою та іншим – лише коли інвестуються
у виробництво.

Виробничі ресурси (земля, праця людей, обладнання, устаткування) у
кожний конкретний момент часу обмежені за кількістю, а також за
виробничими потужностями. Бажання ж людей задовольняти свої потреби
якомога повніше необмежені. Проте як би ми не бажали забезпечити вищий
рівень споживання, це наше бажання наштовхується на межу наявних
ресурсів.

1. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів

Економічний аналіз має велике значення у вирішенні проблем
використання трудових ресурсів на сучасному етапі розвитку економіки. До
цих проблем передовсім відносяться наступні: приховане безробіття.
неефективне використання робочого часу; спад продуктивності праці,
низький ступінь зайнятості у виробництві, плинність кадрів на
підприємстві тощо.

Основний об’єкт аналізу – трудові ресурси. Використовуючи існуючі
теоретичні підходи та беручи за основу власні дослідження, можна дати
наступні визначення поняття трудових ресурсів:

— трудові ресурси — промислово-виробничий персонал суб’єкта
господарювання, який володіє певною освітою та кваліфікацією, і вагомою
складовою якого є робітники;

— трудові ресурси беруть участь у процесі виробництва шляхом взаємодії
з основними засобами і матеріальними ресурсами, створюючи при цьому
продукт, вартість, додаткову вартість.

— трудові ресурси – це складова виробничих ресурсів, що уявляє собою
промислово-виробничий персонал суб’єкта господарювання, чисельність
якого може змінюватись в разі потреб виробництва.

На мікрорівні трудовими ресурсами є персонал підприємства. Від
забезпеченості господарюючих суб’єктів персоналом, його раціонального
використання залежать обсяг виробництва, ефективність використання
основних засобів, собівартість, прибуток.

Мета аналізу ефективності використання трудових ресурсів – визначення
резервів, їх більш ефективного використання, а також обчислення резервів
збільшення обсягу продукції внаслідок зростання ефективності праці на
підприємстві.

Завдання аналізу наступні:

· вивчення складу, структури, інтенсивності руху персоналу на
підприємстві;

· оцінка забезпеченості підприємства персоналом;

· аналіз використання робочого часу і визначення впливу втрат робочого
часу на результати виробництва;

· аналіз продуктивності праці;

· визначення впливу факторів, пов’язаних з використанням трудових
ресурсів, на обсяг виробництва.

Аналіз здійснюється на основі наступних джерел інформації: “Звіту з
праці” (форма № 2-ПВ), “Звіту підприємства по продукції” (форма № 1-П),
звіту, “Чисельність окремих категорій працівників підприємства та
підготовка кадрів” (форма № 6-ПВ), даних облікового складу, інших
оперативних даних, первинних документів: наказів та розпоряджень про
приймання, переведення, звільнення, надання відпусток, а також іншої
планово-нормативної, облікової та оперативної інформації ).

Ефективність господарської діяльності досягається за умови поєднання
засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та
якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів
зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі
це стосується трудових ресурсів.

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень
кваліфікації і працездатності працівників, продуктивність праці,
збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує
матеріалоємність продукції, призводить до значного підвищення
собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

Аналіз впливу трудових факторів на господарську діяльність починається з
вивчення забезпеченості підприємства робітниками за складом, структурою,
кваліфікацією і культурно –освітнім рівнем та характеристики руху
робочої сили.

Забезпеченість робочою силою визначається як відхилення фактичної
чисельності працюючих від планової. Оцінка забезпеченості здійснюється
по всьому персоналу і основних його групах та категоріях.

Для оцінки забезпеченості підприємства робочою силою визначаються як
абсолютні так і відносні відхилення від планової потреби в ній.

Абсолютне відхилення розраховується шляхом порівняння фактичних
показників за звітний період з відповідними показниками за планом.
Відносне відхилення визначається як різниця між фактичною чисельністю
робітників та плановою, скорегованою на процент виконання плану з обсягу
випуску продукції (в разі потреби у вартісному або трудовому вимірнику).

Розрахунок відносного відхилення дозволяє зробити висновки щодо
забезпеченості підприємства робочою силою відповідно до виконання плану
з обсягу випуску продукції та зміни її структури за трудомісткістю.
Важливо відзначити, що відносне відхилення розраховується по категорії
робітників, оскільки вони безпосередньо зайняті випуском продукції.

Велике значення має аналіз динаміки чисельності персоналу за 2-3 роки.
Він дає змогу оцінити як підприємство вписується в ринкові умови
господарювання і наскільки успішно витримує конкурентну боротьбу на
ринку продукції і трудових ресурсів.

Порівняння чисельності з минулими періодами слід здійснити в ув’язці з
динамікою виробничих потужностей підприємства та їх використання,
динамікою продуктивності праці..

Якщо за незмінності виробничих потужностей на підприємстві скорочується
чисельність персоналу і це скорочення не супроводжується зростанням
продуктивності праці, то можна говорити про недоліки в організації
виробництва, а також про неспроможність власників і керівників зберегти
свій трудовий колектив.

Вивчаючи структуру персоналу здійснюють оцінку:

· співвідношення персоналу основної та неосновної діяльності в загальній
чисельності;

· зміни питомої ваги окремих категорій в складі персоналу основної
діяльності;

· зміни постатевої структури колективу;

· співвідношення основних та допоміжних робітників в загальній їх
кількості.

Особливу увагу приділяють вивченню зміни питомої ваги робітників в
чисельності персоналу, так як від цього залежить продуктивність праці
одного працюючого.

Рух робочої сили характеризують коефіцієнти частоти прийому на роботу,
звільнення, плинності кадрів.

Коефіцієнти обороту по прийому на роботу та звільненню, визначаються
співвідношенням кількості прийнятих (звільнених) робітників і
середньоспискової чисельності.

Коефіцієнт плинності кадрів обчислюється шляхом ділення чисельності
працівників, звільнених за власним бажанням, за порушення трудової
дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним бажанням, до
середньооблікової чисельності.

Обсяг випуску продукції залежить не тільки від чисельності працюючих, а
й від кількості затраченої на виробництво праці, тобто від величини
робочого часу.

В процесі проведення аналізу важливо проаналізувати відхилення
фактичного фонду робочого часу від планового. Якщо фактичний фонд часу
менший, ніж плановий, це свідчить про наявність втрат робочого часу.
Втрати робочого часу поділяються на цілодобові та внутрішньозмінні.

Найважливішим показником ефективності трудових ресурсів є продуктивність
праці. Продуктивність праці вимірюється виробітком продукції за одиницю
часу і витратами часу на одиницю продукції. Звідси маємо два показники:

середній виробіток і трудомісткість.

В економічних розрахунках використовують такі показники виробітку:

1) середньорічний виробіток одного працюючого;

2) середньорічний виробіток одного робітника;

3) середньоденний виробіток одного робітника;

4) середньогодинний виробіток одного робітника.

Трудомісткість визначається на одиницю продукції в натуральному
вираженні по всій номенклатурі виробів. Показник трудомісткості можна
розрахувати і по загальному випуску продукції, як відношення загальної
кількості людино-годин, відпрацьованих усіма робітниками, до обсягу
продукції. Цей показник обернено пропорційний показнику годинного
виробітку одного робітника.

Показники продуктивності праці можуть відображатися в різних вимірниках
(натуральному, трудовому, вартісному).

2. Аналіз стану, структури та ефективності використання основних фондів
підприємства

Основні засоби підприємства відносяться до необоротних активів.
Важливими характеристиками основних засобів є такі:

— основні засоби беруть участь у діяльності підприємства тривалий період
часу, який перевищує один рік, або операційний цикл, якщо він більший за
один рік;

— основні засоби функціонують у процесі діяльності підприємства в
незмінній натуральній формі, втрачаючи при цьому свою вартість у зв’язку
з фізичним та моральним зносом;

— основні засоби зменшують свою вартість і переносять її на витрати
підприємства за частинами у вигляді амортизаційних відрахувань.

Отже, основні засоби — це складова виробничих ресурсів, які
використовуються в процесі господарської діяльності суб’єкта
господарювання в незмінній натуральній формі тривалий період часу, який
більший за один рік (або протягом операційного циклу, якщо він більший
за рік) та внаслідок зносу розподіляють свою вартість на витрати
підприємства у вигляді амортизаційних відрахувань.

Проблема ефективного використання основних засобів в умовах ринкових
перетворень в Україні дуже актуальна. Повніше використання засобів
праці веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових
виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та
підвищення рівня її якості (а значить і прибутку), прискорює їх
оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення
розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи
оновлення основних фондів.

Економічний основних засобів здійснюється з метою визначення резервів
підвищення ефективності їх використання і резервів збільшення обсягу
продукції внаслідок більш ефективного використання засобів прац.

Завдання аналізу наступні:

· оцінка складу, структури та інтенсивності руху основних фондів;

· аналіз технічного стану засобів праці;

· аналіз ефективності використання усіх основних фондів;

· аналіз використання окремих видів засобів праці;

· визначення впливу ефективності використання основних фондів на обсяг
продукції.

Перелік даних завдань визначають зміст і порядок проведення аналізу
основних засобів.

Джерелами інформації для аналізу основних засобів суб’єкта
господарювання є: паспорт підприємства; форма № 1 “Баланс”, форма № 4
“Звіт про власний капітал”; форма № 1-П “Звіт підприємства по
продукції”; форма № 11-ОЗ “Звіт про наявність та рух основних фондів,
амортизацію (знос)”, звіт “Основні показники діяльності підприємства”
(форма № 1 – підприємництво), “Примітки до фінансової звітності”, баланс
виробничих потужностей, дані бухгалтерського обліку необоротних активів;
планові дані.

Зміст економічного аналізу основних фондів, в першу чергу, вимагає
вивчення їх наявності, складу, структури і руху.

Наявність засобів праці вивчається на початок та кінець звітного періоду
за відповідними даними першого розділу звіту форми № 11 -ОЗ. В основі
аналізу складу основних фондів лежить їх групування за відповідним
ознаками (за галузевою належністю, за функціональним призначенням
тощо).

Різноманітний склад основних засобів зумовлює вивчення їх структури,
тобто співвідношення окремих груп в загальному обсязі). Особливу увагу в
процесі аналізу слід звертати на співвідношення активної та пасивної
частини у вартості

Зміна обсягу та структури основних фондів обумовлена їх рухом –
надходженням та вибуттям. Для аналізу інтенсивності руху основних
засобів використовують такі показники:

1.Коефіцієнт оновлення, який розраховується відношенням вартості
основних фондів, що надійшли на підприємство за звітний період, до
первісної вартості засобів праці на кінець періоду.

2.Коефіцієнт вибуття, який розраховується відношенням вартості основних
фондів, що вибули за звітний період, до первісної вартості засобів праці
на початку звітного періоду.

3.Коефіцієнт приросту (коли надходження перевищує вибуття), який
розраховується відношенням різниці надходження і вибуття основних
засобів до первісної вартості основних фондів на початку періоду.

Дані показники обчислюються по основних групах основних фондів і
вивчаються у динаміці.

Наступним етапом аналізу є оцінка технічного стану засобів праці. До
показників, що характеризують технічний стан основних фондів, відносять:
коефіцієнт оновлення, коефіцієнт зносу, коефіцієнт придатності.

Коефіцієнт зносу визначається за даними першого розділу активу балансу
на початок і кінець звітного періоду як відношення величини зносу до
первісної вартості основних фондів.

Коефіцієнт придатності визначається, як різниця між одиницею та
коефіцієнтом зносу або як відношення залишкової вартості основних фондів
до первісної вартості основних фондів.

Зменшення коефіцієнта зносу і відповідне збільшення коефіцієнту
придатності свідчить про покращення технічного стану основних фондів.

Технічний рівень виробництва залежить від строків функціонування
основних фондів, в першу чергу машин та обладнання. Аналіз вікового
складу виробничого обладнання передбачає його групування по таких
інтервалах: до 5 років, від 5 до 10 років, від 10 до 20 років, понад 20
років.

Узагальненим показником, що характеризує віковий склад виробничого
обладнання, є середній строк його експлуатації, який визначається за
середньою арифметичною зваженою. Оптимальним строком експлуатації
вважається термін до 7 років.

Наступним етапом аналізу є оцінка технічного стану засобів праці. До

Рівень фізичного стану обладнання, ступінь його зносу визначається не
тільки строком експлуатації, але і своєчасним та якісним проведенням
ремонтних робіт. Аналіз ремонту передбачає оцінку виконання завдань по
здійсненню ремонту згідно з обсягом робіт, по сумі витрат, по кількості
відремонтованих робіт.

Забезпеченість підприємства основними засобами можна аналізувати по
окремих групах, співставляючи фактичну наявність засобів праці з
плановою потребою в них.

Узагальненими показниками забезпеченості основними засобами є
фондоозброєність і технічна озброєність. Вони характеризують відповідно
розмір усіх основних засобів та їх активної частини в розрахунку на
одного працівника. Показники технічної озброєності та фондоозброєності
можна розрахувати по відношенню до чисельності робітників в найбільшу
зміну.

Між показниками фондовіддачі (Ф в), продуктивності праці (ПП) та
фондоозброєності (ФО) існує така залежність:

Основні засоби ефективно використовуються за умови підвищення
продуктивності праці і зростання фондоозброєності, але темпи зростання
продуктивності праці повинні бути вищі, ніж темпи зростання
фондоозброєності.

Показники, що характеризують ефективність використання основних засобів,
поділяються на загальні та індивідуальні. Загальні показники
характеризують використання всіх основних фондів, індивідуальні –
окремих їх груп.

До загальних показників відносяться:

1.Фондовіддача (відношення вартості продукції до середньорічної вартості
основних засобів).

2.Фондомісткість (показник, обернено пропорційний до першого).

3. Рентабельність (відношення чистого прибутку до середньої вартості
основних засобів).

Фондовіддача є одним з основних показників ефективності використання
основних засобів. Даний показник характеризує величину обсягу продукції
в розрахунку на 1 грн. обсягу основних фондів. Фондовіддача активної
частини основних фондів називається машиновіддачею.

Аналіз фондовіддачі передбачає вирішення наступних завдань:

— вивчення динаміки фондовіддачі;

— визначення впливу зміни фондовіддачі на обсяг продукції;

Аналіз рівня використання виробничого обладнання передбачає наступне:

— оцінку показників, що характеризують використання виробничого
обладнання.

— визначення резервів підвищення ефективності використання обладнання.

— визначення впливу використання виробничого обладнання на обсяг
продукції.

Рівень використання виробничого обладнання характеризується такими
показниками, як:

1.Коефіцієнт використання наявного обладнання.

2.Коефіцієнт використання встановленого обладнання.

3.Коефіцієнт змінності роботи обладнання.

4.Коефіцієнт екстенсивного навантаження.

5.Коефіцієнт інтенсивного навантаження.

6.Інтегральний коефіцієнт.

Необхідно здійснювати аналіз використання не тільки активної частини
засобів праці, але й пасивної, до якої, зокрема, відносяться виробничі
будівлі та площі, які вони займають.

Аналіз виробничих площ здійснюється в такій послідовності:

1.Аналізується динаміка показників, що характеризують використання
виробничих площ.

2.Визначається вплив використання виробничих площ на обсяг продукції.

3.Розробляються заходи по більш ефективному використанню виробничих
площ.

До показників, що характеризують використання виробничої площі, можна
віднести:

1.Обсяг продукції на одиницю виробничої площі (на 1 кв. м).

2.Співвідношення площ основного та допоміжного призначення в загальній
виробничій площі.

3.Середня виробнича площа на одиницю обладнання.

4.Кількість виробничого обладнання на одиницю виробничої площі.

5.Забезпеченість виробничою площею (відношення фактичної виробничої
площі до виробничої площі за нормою).

6.Обсяг продукції на 1 робоче місце.

7.Коефіцієнт використання виробничої площі ( відношення кількості
робочих місць за звітом до кількості робочих місць за нормою).

3. Аналіз матеріальних ресурсів та ефективності їх використання

Відповідно до П(С)БО 9 “Запаси” (п. 6) матеріальні ресурси (виробничі
запаси) уявляють собою запаси предметів праці, що призначені для
виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування
виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною
умовою ритмічної роботи підприємства.

Основні характеристики матеріальних ресурсів такі:

— беруть участь у процесі господарської діяльності протягом одного
виробничого циклу та повністю змінюють свою форму;

— повністю переносять свою вартість на витрати підприємства на протязі
одного виробничого циклу.

Використовуючи характеристики матеріальних ресурсів, які відповідають
визначенню фінансово-виробничих ресурсів та можуть бути використані при
оцінці ефективності їх витрачання, а також термінологію, що відповідає
П(С)БО, можна запропонувати таке визначення матеріальних ресурсів на
рівні суб’єкта господарювання:

Матеріальні ресурси – це складова виробничих ресурсів, які беруть участь
у процесі господарської діяльності протягом одного виробничого циклу,
при цьому повністю змінюють свою форму та переносять свою вартість на
витрати підприємства.

Матеріальні ресурси — це об’єктивно необхідні умови функціонування
виробництва. Вони все більше впливають на зростання його ефективності та
якість роботи. Здебільшого від рівня управління ресурсами, його
координації з процесом виробництва залежать основні показники діяльності
підприємств — виконання плану реалізації, зростання продуктивності
праці, зниження собівартості продукції, прискорення оборотності
оборотних засобів. Це обумовлено такими факторами значимості
матеріальних ресурсів у виробництві:

• виробничі запаси складаються в основному з сум власних оборотних
засобів, тому прискорення їх оборотності — великий резерв підвищення
ефективності;

• витрати на матеріальні ресурси — основна частина собівартості
продукції;

• правильна організація управління матеріальними ресурсами — умова
ритмічності виробництва;

• більш жорстке нормування витрат матеріальних ресурсів та лімітування
вимагають посилення режиму економії.

Конкретний склад матеріальних запасів кожного підприємства визначається
характером його виробничої діяльності, належністю до певної галузевої
групи, видами продукції, що випускається, Але при всій різноманітності
матеріалів, що використовуються, вони складають основу виробничого
процесу, в них вкладена більша частина оборотних засобів.

У вирішенні питання про повноцінне забезпечення підприємства необхідними
матеріальними ресурсами та ефективне їх використання, яких вимагає
нормальний хід виробничого процесу, велике значення має економічний
аналіз

Мета аналізу ефективного використання матеріальних ресурсів полягає в
одержанні найбільш інформативних ключових параметрів, які дають
об’єктивну й точну оцінку наявності в підприємства різних видів
матеріальних ресурсів з погляду забезпечення його
конкурентоспроможності, уможливлюють оцінку ефективності управлінських
рішень щодо формування портфеля замовлень на матеріальні ресурси,
виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів,
розробку заходів для їх мобілізації.

Завдання аналізу наступні:

· оцінка забезпеченості виробництва матеріалами та аналіз
матеріально-технічного постачання;

· аналіз використання матеріалів у виробництві;

· визначення впливу забезпеченості матеріалами та ефективності їх
використання на обсяг виробництва.

Перелік даних завдань визначають зміст і порядок проведення аналізу
основних засобів.

Джерелами аналізу матеріальних ресурсів є наступні: ”Звіт про основні
показники діяльності підприємства” (форма № 1 – підприємництво), “Звіт
промислового підприємства по продукції (форма № 1-П), “Примітки до
фінансової звітності”, оперативні дані відділу матеріально-технічного
постачання, інформація складських і транспортних служб, відомості
аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрачання та
залишки матеріальних ресурсів; плани матеріально-технічного постачання,
нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність.

Зміст економічного аналізу матеріальних ресурсів в першу чергу вимагає
вивчення забезпеченості підприємства матеріалами.

В процесі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу
чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання.
Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, що
покладені в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних
ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам
виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з
прогресивних норм витрати матеріалів.

Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість
потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути
зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні
ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених
договорів. Внутрішні джерела — це скорочення відходів сировини,
використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і
напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень
науково-технічного прогресу.

Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів з боку — це різниця
між загальною потребою у визначеному виді матеріалу і сумою власних
внутрішніх джерел її покриття.

В процесі аналізу забезпеченості підприємства матеріалами вирішуються
такі завдання:

1) перевіряється правильність розрахунку реальної потреби в матеріалах;

2) здійснюється оцінка забезпеченості планової потреби договорами,
укладеними з постачальниками;

3) здійснюється оцінка ступеня виконання договорів;

4) аналізується відповідність фактичного надходження матеріалів з
реальною потребою в них;

5) визначається вплив забезпеченості підприємства матеріалами на обсяг
продукції.

Аналіз ефективності використання матеріалів здійснюється за допомогою
системи загальних та індивідуальних показників .

Основні показники ефективності використання матеріальних ресурсів
наступні:

— матеріаловіддача, яка розраховується як відношення вартості товарної
продукції до суми матеріальних витрат і характеризує вихід продукції з
кожної гривні витрачених матеріальних ресурсів;

— матеріаломісткість продукції (розраховується як відношення суми всіх
матеріальних витрат до вартості товарної продукції).

— рівень використання матеріальних ресурсів за структурою випуску
продукції (розраховується як відношення суми матеріальних витрат до
собівартості продукції і характеризує питому вазу матеріальних витрат у
собівартості продукції).

— коефіцієнт споживання матеріалів (розраховується як відношення
фактичних матеріальних витрат до планових, перерахованих на фактичний
обсяг випуску та асортимент продукції, і характеризує рівень
ефективності фактичного витрачання матеріальних ресурсів.

— часткові показники матеріаломісткості — металомісткість,
паливомісткість, сировинномісткість, енергомісткість, питома
матеріаломісткість — характеризують рівень використання окремих груп чи
видів матеріальних ресурсів.

Аналіз цих показників необхідно здійснюється в такій послідовності :

1) вивчається динаміка показників;

2) визначається сума економії матеріалів внаслідок зниження
матеріаломісткості або сума перевитрат в результаті підвищення
матеріаломісткості.

3) розраховується вплив зміни ефективності використання матеріалів на
обсяг продукції;

4) визначаються резерви підвищення ефективності використання матеріалів
і резерви можливого збільшення обсягу продукції, внаслідок більш
ефективного використання матеріалів.

Висновок

Отже, обсяг продукції і фінансові результати від її реалізації значною
мірою залежать від ефективності використання трудових ресурсів. В
процесі аналізу трудових ресурсів здійснюється оцінка чисельного складу
персоналу, ефективності використання робочого часу і продуктивності
праці. На забезпеченість робочою силою справляє вплив плинність кадрів.
Структурний склад персоналу вивчається визначенням співвідношення
окремих груп і категорій персоналу в загальній чисельності працюючих.
Основними показниками використання робочого часу є середня тривалість
робочого дня, середня тривалість робочого року, загальна кількість
відпрацьованих персоналом людино-днів і людино-годин.

В процесі аналізу визначаються втрати робочого часу, які негативно
впливають на продуктивність праці і кінцеві результати виробництва.
Найбільш повну характеристик ефективності використання трудових ресурсів
дають показники продуктивності праці — середнього виробітку і
трудомісткості. Для факторного аналізу показників продуктивності праці
будуються відповідні факторні моделі. На приріст річного виробітку
одного працюючого впливають зміна структури персоналу, ступінь
використання робочого часу і приріст годинного виробітку робітника.
Обсяг виробництва продукції змінюється під впливом зміни чисельності
персоналу та продуктивності праці одного працюючого.

Від забезпеченості підприємства основними засобами та ефективності їх
використання значною мірою залежать кінцеві результати виробництва. В
процесі аналізу основних засобів здійснюється оцінка їх складу,
структури, досліджується динаміка засобів праці, інтенсивність їх руху
протягом досліджуваного періоду, вивчається забезпеченість персоналу
основним засобами, їх технічний стан, рівень використання у виробництві.
Показники, що характеризують відповідні операції, вивчаються у динаміці.
Узагальнююча оцінка використання усіх основних засобів здійснюється за
показниками фондовіддачі та фондомісткості. Досягнення позитивного
приросту обсягу продукції за рахунок підвищення ефективності
використання основних засобів свідчить про інтенсивний шлях розвитку
підприємства. Ефективність використання усіх засобів раці залежить від
рівня використання їх активної та пасивної частини.

Одним з головних факторів, що впливає на величину прибутку, є рівень
матеріальних запасів. Виручка від реалізації та прибуток з’являться лише
тоді, коли предмети праці, використані в процесі виробництва, перенесуть
свою вартість на вартість виготовленого продукту та знайдуть кінцевого
споживача. Тому стабільна забезпеченість матеріальними ресурсами та
ефективне їх використання є необхідною умовою функціонування та розвитку
будь-якого підприємства. Здійснюючи аналіз матеріальних ресурсів,
визначають резерви підвищення ефективності їх використання на
підприємстві. Основними завданнями аналізу є вивчення забезпеченості
підприємства матеріальними ресурсами та оцінка ступеня їх використання у
виробництві. Загальними показниками використання матеріальних ресурсів є
матеріаловіддача та матеріаломісткість. За їх допомогою аналізується
ефективність використання усіх матеріальних ресурсів. Окремі показники
матеріаломісткості дають змогу вивчити рівень використання окремих
матеріалів.

Список використаної літератури

Економічний аналіз: Навч. посібник / М.А. Болюх, В.З. Бурчевський, М.І.
Горбатюк; За ред. акад.. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка.- К.: КНЕУ, 2001.-
540 с.

Івахненко В.М. Курс економічного аналізу. – Навч. посіб..- 3тє вид.,
перероб. і доп.К: ”Знання-Прес”, 2002.- 190 с.

Коробов М.Я. Фінансовоекономічний аналіз діяльності підприємств. Навч.
посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.

Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану
підприємства.: КНЕУ, 1999. – 132 с.

Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві.- Вид. 3-є,
перероблене і доповнене. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 209 с.

PAGE

PAGE 14

Похожие записи