Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства

Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і
розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним
капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на
різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники:
вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та
організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання
необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

Залежно від розміщення, умов організації виробництва й реалізації
продукції, оборотні кошти мають різний рівень ліквідності, а отже, і
ризику використання.

Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з
найменшим ризиком вкладення є кошти в касі, кошти на розрахункових і
валютних рахунках в установах банку та цінні папери.

Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається
відвантажена продукція і дебіторська заборгованість. Остання, у свою
чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і
простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є матеріальні
оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх
періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не
відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів
найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін
кон’юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних
активів с головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання
оборотних коштів.

Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи
визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до
короткострокових зобов’язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

— коефіцієнт забезпечення власними коштами (К3.к) (коефіцієнт автономії
Ка);

— коефіцієнт покриття (Кп);

— коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабс л )•

Перший показник (Кзк) визначається як відношення різниці між обсягами
власних та прирівняних до них коштів (підсумок розділу І пасиву балансу)
і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів
(підсумок розділу І активу балансу) до фактичної вартості наявних у
підприємства оборотних засобів — виробничих запасів, незавершеного
виробництва, готової продукції, грошей, дебіторської заборгованості та
інших оборотних активів (підсумок II і III розділів активу балансу).

де К3.к — коефіцієнт забезпечення власними коштами; Вк — власні кошти,
грн.;

Е0 к — загальна сума вартості оборотних коштів, грн.

Коефіцієнт характеризує наявність власних оборотних коштів, необхідних
для фінансової стабільності підприємства, його незалежності від
позикових коштів. Якщо значення коефіцієнта спадає нижче за 0,1,
підприємство е неплатоспроможним. Зростання коефіцієнта проти минулого
періоду свідчить про підвищення фінансової незалежності та зниження
ризику фінансових вкладень.

Коефіцієнт покриття (Кп) — це найбільш узагальнюючий показник
ліквідності балансу. Визначається як відношення всіх поточних активів
підприємства (підсумки II і III розділів активу балансу) до суми
короткострокових зобов’язань (підсумки II і III розділів пасиву
балансу).

де Кп — коефіцієнт покриття;

еп а — сума усіх поточних активів, грн.;

екз — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства
для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у
межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць
активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань.
Коли Кп стає меншим за 1, 0, структура балансу вважається незадовільною,
а підприємство — неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кабсл) визначається як відношення
суми грошових засобів та короткострокових фінансових вкладень
підприємства (III розділ активу балансу) до короткострокових зобов’язань
(підсумки II і III розділів пасиву балансу).

де Кабсл — коефіцієнт абсолютної ліквідності;

Г3 — грошові засоби, грн.;

Кв — короткострокові вкладення, грн.;

Екз — сума короткострокових зобов’язань, грн.

Показник характеризує негайну готовність підприємства погасити свою
заборгованість. Достатнім є значення коефіцієнта в межах 0,25 — 0,35. За
значення меншого, ніж 0,2 підприємство вважається неплатоспроможним.

Отже, фінансове стійким є такий суб’єкт господарювання, який за рахунок
власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає
невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, своєчасно
розраховується за своїми зобов’язаннями. Основою фінансової стійкості є
виважена, раціональна організація й ефективне використання оборотних
коштів. Але це не означає, що підприємство має вкладати оборотний
капітал лише у високоліквідні активи з метою зниження ймовірного ризику
та отримання найвищого прибутку. Головною метою діяльності підприємства
є створення конкурентоспроможної продукції з високими споживчими
якостями.

Похожие записи