Розвиток інноваційної діяльності в Україні в сучасних умовах
На сучасному етапі розвитку суспільства стає більш значущим підвищення
ролі нововведень, і це викликано, в першу чергу, підвищенням та більш
жорсткою конкуренцією. Для багатьох керівників які бажають ефективно
керувати підприємством поняття інноваційно розвинутого підприємства є
досить актуальним в повсякчасному житті організацій.
На даний час в умовах жорсткої конкуренції на ринку національні
підприємства втрачають свої позиції на ринку оскільки не мають змоги
завойовувати нові ринки збуту продукції. Несприятлива ринкова
кон’юнктура, застаріле обладнання, відсутність фінансування все це
змушує багато підприємств скорочувати своє виробництво.
Активізація інноваційної діяльності має дуже важливе значення як на
рівні підприємства, так і на рівні держави. Оскільки тільки при розвитку
науки, техніки, технологій можливий випуск конкурентоспроможної
продукції та послуг. Коли підприємство випереджає конкурентів в освоєнні
досягнень науково-технічного прогресу, тільки тоді воно має змогу
отримувати прибуток [1].
Розвиток інноваційної діяльності має велике значення не тільки для
окремого підприємства, але і для збільшення економічного потенціалу
держави, за допомогою збільшення обсягів випуску наукомісткої продукції.
Інноваційний процес займає весь період розвитку інновації від зародження
ідеї, розробки та реалізації інновації у вигляді нового продукту,
техніки та технології. Розробка інновації або зародження ідеї до
розвитку інновації виникає тоді, коли створюються умови та виникає
необхідність створити щось кардинально нове, для отримання більшого
прибутку для підприємства. Використання в своїй діяльності інновацій дає
значно підвищити рівень конкурентоспроможності, що на даний час є
необхідною умовою для ефективного функціонування будь якого підприємства
[2].
Інновація це впровадження досягнень науки та техніки у виробництво з
метою отримання максимального прибутку, завоювання нових ринків збуту за
допомогою підвищення конкурентоспроможності продукції.
Досить важливою проблемою є також недостатній рівень фінансування та
економічного стимулювання науково-технічної та інноваційної діяльності
збоку держави.
В інших країнах бере на себе від 5 до 50% національних наукових витрат.
Впроваджені пільги для підприємств які в своїй діяльності використовують
розвиток науково-технічного прогресу.
Згідно з законом України „Про наукову і науково-технічну діяльність”
обсяги бюджетного фінансування науки повинні становити не менш ніж 1,7%
ВВП. Однак з кожним роком питома вага бюджетних асигнувань на наукові
дослідження значно знижується [4]. Так в 2002 році витрати на
фундаментальні дослідження становили 424,9 млн. грн., а питома вага
обсягу виконаних наукових і науково-технічних робіт у ВВП становив –
1,11%, у 2003 році відповідно 491,2 млн. грн. та 1,24%, у 2004 році
629,7млн. грн. та 1,19%, 2005 році 902,1млн. грн.. та 1,09%, 2006 році
1141,0 млн. грн. та 0,98%, 2007 році 1504,0 млн. грн.. та 0,93%, в 2008
році 1927,4 млн.грн. та 0,90%. Вище перераховані цифри свідчать про
збільшення фінансових відрахувань, але це пов’язане з підняттям цін на
витрати при розробці інновації, а відсоток виконаних наукових та
науково-технічних робіт у ВВП з кожним роком падає. Впровадження
інновацій на промислових підприємствах України ми відображено в табл. 1.
’
”
”
gdgn› великих підприємств (понад 250 осіб) становить від 23% до 49%.
Серед середніх (50-249осіб) – 11-29%, серед малих підприємств (10-49
осіб) 7-23 %. Найвищий показник – серед великих підприємств м. Києва та
Дніпропетровської області, найнижчий – серед малих підприємств
Чернівецької області.
Таблиця 1. Впровадження інновацій на промислових підприємствах
Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. % Впроваджено
нових технологічних процесів у т.ч. маловідходні, ресурсозберігаючі
Освоєно виробництво нових видів продукції,
найменувань з них нові види техніки Питома вага реалізованої
інноваційної продукції в обсязі промислової, %
2000 14,8 1403 430 15323 631
2001 14,3 1421 469 19484 610 6,8
2002 14,6 1142 430 22847 520 7,0
2003 11,5 1482 606 7416 710 5,6
2004 10,0 1727 645 3978 769 5,8
2005 8,2 1808 690 3152 657 6,5
2006 10,0 1145 424 2408 786 6,7
2007 11,5 1419 634 2526 881 6,7
2008 10,8 1647 680 2446 758 5,9
У кожному з досліджених регіонів України частка підприємств які в своїй
діяльності використовували декілька видів інновацій(технологія, техніка,
продукція) вища ніж частка підприємств, які використовували лише один з
видів інновації. Реалізовують інноваційні продукти та послуги переважно
на місцевому (регіональному) ринку, це пов’язано з законодавчою та
економічною діяльністю країни. Основний напрям інноваційної діяльності
полягає в придбанні машин, обладнання та програмного забезпечення, що
дає змогу випускати більш конкурентоспроможну продукцію або послуги.
Досить велика частка підприємств проводила навчання персоналу та
підготовку до впровадження удосконалених продуктів та процесів.
Підприємства даних регіонів отримали результати від впровадження
інновацій, такі як розширення асортименту товарів та послуг (від 19%
інноваційних підприємств Чернівецької області до 25% – м. Києва,
Дніпропетровської області, Запорізької області та АР Крим), покращення
якості товарів і послуг (від 13% Чернівецької області до25% м. Києва та
Дніпропетровської області), відповідність правовим вимогам (від 7% –
Чернівецької області до 28% – м. Києва), підвищення можливості
виробництва товарів або надання послуг (від 13% – АР Крим і Чернівецької
області, 19% – Запорізької області до 22% – м. Києва). [3]
Висновки. На наш погляд, держава повинна бути основним джерелом
фінансування розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності.
Важливим чинником для підвищення інноваційного рівня України є освоєння
та застосування прогресивних технологій та наукомісткої продукції.
В процесі дослідження було виявлено, що порівняно з країнами Європи в
Україні частка підприємств, які використовують в своїй діяльності
інформацію від державних науково-дослідних інститутів і університетів
вища. Але відсоток інноваційних підприємств, що користуються власними
або приватними джерелами інформації(консультанти та консультаційні
об’єднання) вище ніж відсоток тих, що використовують інформацію
державного сектору, це свідчить про те, що зв’язок між державним та
підприємницьким сектором досить обмежений.
Окрім фінансових перешкод підприємства, які здійснюють інноваційну
діяльність (недостатність коштів в середині організації та посиленої
конкуренції на ринках) мають проблеми в знаходженні партнерів для
співпраці.
Відповідно, можна зробити висновки, що необхідно розвивати законодавчу
базу для більш тісного співробітництва державного та підприємницького
сектору, оскільки тільки при ефективному, стимулюючому розвитку
підприємств Україна буде економічно стабільною та розвиненою.
Список використаних джерел:
1. Андросова О.Ф., Череп А.В. Трансфер технологій як інструмент
реалізації інноваційної діяльності. Монографія. – К.: Кондор,2007.-356с.
2. Резнік Н.П. Способи активізації інноваційних процесів на
промислових підприємствах //Формування ринкових відносин в Україні. –
2006. – №10. – С.80-82
3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні // Статистичний
збірник. – К.: Держкомстат України, 2007. – 526с.
4. Юркевич О.М. Фінансове забезпечення науково-технічної
інноваційної діяльності // Фінанси України. – 2004. – №6. – С.106-111
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
