Політика фінансової безпеки на макрорівні

 

Аналізуючи роботи провідних західних економістів, зокрема Г. Вуда та
В.Аллена, можна зазначити, що в них фінансова безпека фактично
ототожнюється з фінансовою стабільністю на макроекономічному рівні [6,
с.54], тобто основою фінансової безпеки є в цілому стабільність
фінансової системи. Для сучасної російської економічної думки, зокрема у
працях В.Бурцева, характерним є широке розуміння поняття фінансової
безпеки з акцентом на націленість фінансової системи на економічний
розвиток [7].

В основі визначення А.Сухорукова покладено взаємозв’язок фінансової
безпеки та економічного розвитку, згідно з яким фінансова безпека – це
захищеність держави у фінансовій сфері або такий стан бюджетної,
податкової та грошово-кредитної систем, який гарантує спроможність
держави ефективно формувати, зберігати від надмірного знецінення та
раціонально використовувати фінансові ресурси країни для забезпечення її
соціально-економічного розвитку та обслуговування фінансових зобов’язань
[2, с.12].  За визначенням О.Василика, у вузькому розумінні фінансова
безпека визначається як «надійна захищеність фінансової  системи від
внутрішніх та зовнішніх загроз» [8, с.807]. Так, С.Козлов пропонує під
фінансовою безпекою держави розуміти такий стан фінансової,
грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем,
що характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх
негативних чинників, здатністю забезпечити ефективне функціонування
національної економічної системи та економічне зростання [9, с.47].

Аналізуючи категорію фінансової безпеки, слід завважити, що подекуди
вона не розглядається як окрема складова економічної безпеки через
складність розмежування критеріїв оцінки та показників економічної та
фінансової безпеки. Зокрема в підході російського економіста Г.Вечканова
розглядається вплив фінансової системи, до якої він відносить податкову,
бюджетну та грошово-кредитну систему, на економічну безпеку в цілому
[10].

В концепції економічної безпеки академіка В.Гейця, під фінансовою
безпекою розуміється стабільний розвиток фінансової системи країни та її
стійкість до потенційно негативного впливу зовнішніх і внутрішніх шоків.
А основним критерієм фінансової безпеки є стабільний розвиток фінансової
системи країни та усіх її ланок [1, с.29].

Фінансова безпека є ключовою ланкою системи економічної безпеки країни,
що безпосередньо впливає на інші її складові – промислову, енергетичну,
продовольчу тощо. Тому запобігання негативному впливу фінансових
чинників на економічний розвиток власне і є предметом політики у сфері
фінансової безпеки. Йдеться про проведення таких заходів: податкової
бюджетної, монетарної політик та політики  регулювання фінансових
ринків, які б сприяли нарощуванню фінансових ресурсів країни і не
порушували фінансової стабільності. Вже в сутність поняття «фінансова
безпека» закладено її взаємозв’язок з національною безпекою країни в
цілому, оскільки дефіцит фінансових ресурсів може призводити до
недофінансування базових потреб у різних сферах життєдіяльності
суспільства та уповільнення економічного розвитку [12, с.261].

Для країн із трансформаційною економікою, зокрема для України,
характерною рисою є недостатність внутрішніх фінансових ресурсів для
економічного розвитку та необхідність залучення цих ресурсів на
зовнішніх ринках. Внутрішні загрози для фінансової безпеки – дефіцит
бюджету, високі темпи інфляції і знецінення реальної купівельної
спроможності фінансових ресурсів, доповнюються зовнішніми – зростання
залежності держави та корпоративного сектора від зовнішніх джерел
фінансування.

Говорячи про конкретні значення індикаторів фінансової безпеки держави,
то їх граничні значення можна визначити, як певний граничний рівень,
вихід за встановлені межі яких свідчить про зростання внутрішніх та
зовнішніх загроз порушення стабільності та розвитку фінансової системи.
Для обґрунтування рівня таких граничних значень можуть застосовуватися:
1) метод аналогій (граничне значення індикатора встановлюється на рівні
його значення у країнах, найбільш близьких за рівнем економічного
розвитку); 2) нормативний метод (граничне значення індикатора
встановлюється на рівні, що відповідає цілям макроекономічної політики);
3) експертний метод (граничне значення визначається на підставі
узагальненої точки зору й методів групи експертів) [11, с.340].

У Концепції економічної безпеки України пропонується широкий перелік
показників щодо спроможності держави виконувати зовнішні і внутрішні
зобов’язання [1, с.35-36]. А. Сухоруков відносить до індикаторів
фінансової безпеки дефіцит державного бюджету, обсяги боргів держави,
рівень інфляції, рівень монетизації економіки, обсяг міжнародних
резервів НБУ [2, с.50]. Російський економіст С. Глазьєв пропонує такі
показники фінансової безпеки: поточна потреба в обслуговуванні й
погашенні внутрішнього боргу як процент від податкових надходжень,
частка зовнішніх запозичень у покритті дефіциту бюджету, рівень
монетизації, рівень доларизації (частка іноземної валюти у грошовій
масі) [3, с.164-165].

 

Таб.1 Граничні значення індикаторів фінансової безпеки

Індикатор фінансової безпеки Сухоруков А. Глазьєв С. Безуглова М.
Концепція ек.безпеки України Україна,

факт, кін. 2007 р.

Рівень монетизації економіки, не нижче, % 50,0 50,0 50,0 – 68,4

Обсяги зовнішнього державного боргу, % від ВВП 30,0 – 30,0 25,0 23,7

Обсяги внутрішнього державного боргу, % від ВВП 10,0 – 30,0 30,0 10,8

Рівень інфляції, % на рік 5,0 – 25,0 20,0 15.9

Обсяг міжнародних резервів центрального банку, місяців імпорту 3,0 – –
3,0 5.7

Дефіцит зведеного бюджету, % від ВВП 1,0 – 3,0 3,0 5.06

Вартість банківських кредитів у національній валюті, % річних 10,0 – – –
15.0

Рівень доларизації, частка іноз. валюти у грош. масі, % – 10,0 – 10,0
29.5

Джерело: [21, 22, 23] та дані Держкомстату України за 2009 р.

 

Згідно з даними Таб.1 можна порівняти граничні значення індикаторів
фінансової безпеки, запропоновані різними авторами. Подаючи аналогічні
показники по Україні з граничним рівнем індикаторів, можна стверджувати,
що існують загрози фінансовій безпеці країни на сучасному етапі
розвитку, зумовлені індикаторами фінансового сектора та фінансової
стабільності. Йдеться про темпи інфляції, процентні ставки, рівень
доларизації тощо. Все ж слід зазначити, що макроекономічні показники
рівня 2009 р. мають певну специфіку в сенсі того, що вони відображають
кризовий стан економіки в зоні рецесії, тобто за значного рівня
циклічного безробіття. 

При розробці аналітичного інструментарію оцінки стану фінансової безпеки
можна застосовувати методики міжнародних рейтингових агенцій для
визначення суверенних кредитних рейтингів країн. Міжнародна агенція Фітч
враховує при визначенні рейтингів велику кількість показників, у тому
числі:

1)       частку боргу в іноземній валюті в загальному обсязі державного
боргу. Вищий рівень цього показника може призводити до підвищення
боргового навантаження на державу в разі знецінення національної валюти
і впливає на зниження рейтингу;

a &?Fn

a &Fn

a &Fn

a &Fn

a &Fn

a &Fn

a &Fn

a &Fn

a &Fn

?

Pобслуговувати його на основі реалістичних оцінок економічного
зростання. Вища частка державного боргу впливає на зниження рейтингу;

3)       значимість фінансового сектора в економіці (обсяги грошової
маси та їх відношення до ВВП), вищий рівень монетизації свідчить про
вищу стабільність фінансової системи і впливає на підвищення рейтингу;

4)       рівень доходів на одну особу, оскільки вважається, що багатші
країни мають вищий припустимий рівень заборгованості і здатність її
обслуговувати  [4].   

Рейтингова агенція Мудіс для визначення суверенного рейтингу застосовує
велику кількість макроекономічних індикаторів. Аналіз показників
доповнюється середньостроковим прогнозом на основі оцінки можливих
сценаріїв впливу на економіку з боку внутрішніх та зовнішніх шоків з
урахуванням історичних, політичних і культурних чинників. Індикатори
поділяються на чотири групи – загальноекономічні показники; показники
державних фінансів, зовнішніх платежів і боргу; індикатори монетарної і
зовнішньої вразливості та ліквідності [5].

До важливих індикаторів фінансової безпеки країни відносяться також
показники фінансового стану реального сектора, серед яких: відношення
обсягів кредиторської заборгованості до капіталу в реальному секторі;
відношення обсягів дебіторської заборгованості реального сектора до
активів; сальдовий фінансовий результат реального сектора в розрізі
видів економічної діяльності; кількість і частку збиткових підприємств,
а також сукупний обсяг збитків; обсяг оборотних коштів підприємств і
організацій та його відношення до кредиторської заборгованості
(ліквідність фінансового сектора); обсяг інвестицій підприємств в
основний капітал і в інновації. Зокрема внутрішня стійкість фінансової
системи та її здатність своєчасно реагувати на кризові тенденції тісно
пов’язана з показником платоспроможності такої системи, тобто
достатністю власного капіталу для покриття збитків, зумовлених проявом
системних та специфічних ризиків. Для фінансової системи європейського
типу, якою є українська, важливе значення має рівень капіталізації
банківського сектора. Сумарний балансовий капітал усіх банків України
станом на кінець 2009 р. за даними НБУ становив 115,2 млрд грн або 12,6
% до ВВП при безпечному значенні цього показника не менше 20% [15].

В Україні частка ресурсів, залучена в іноземній валюті, має тенденцію до
зростання з 43,3% на кінець 2005 р. до 59,1 % на кінець 2008 р. та до
50,8 % на кінець 2009 р (Таб.2). Це зумовлено недовірою до національної
валюти як форми заощаджень, а також нижчими процентними ставками по
кредитах в іноземній валюті. Високий же рівень доларизації економіки
України несе в собі істотні валютні ризики, зумовлені коливаннями
валютного курсу гривні, причому як його девальвації, так і ревальвації,
та вірогідним відпливом портфельних інвестицій. Певне зниження
доларизації на кінець 2009 р. є наслідком відповідних заходів НБУ щодо
регуляторного обмеження обсягів валютного кредитування.

 

Таб.2 Динаміка кредитних вкладень банків України за 2005-2009 рр. в
розрізі валют

роки Усього Нац.валюта Іноз.валюта

млн.грн млн.грн % млн.грн %

2005 143 423 81 279    56,7 62 144 43,3

2006 245 230 123 787 50,5 121 443 49,5

2007 426 867 213 802 50,1 213 065 49,9

2008 734 022 300 220 40,9 433 801 59,1

2009 723 295 355 521 49,2 367 774 50,8

Джерело: дані  НБУ [16].

 

 

Висновки та пропозиції. Як економічна теорія так і практика свідчать про
те, що фінансовий ринок, з одного боку є невід’ємною складовою будь-якої
ринкової економічної системи, а з другого, за певних умов, – може
виступати фактором поширення кризових тенденцій у економіці, створюючи
постійну загрозу стабільності як національних, так і світової
економічних систем. Усе це вказує на необхідність ефективного
регулювання фінансового ринку державою, й передусім дієвого контролю
діяльності його професійних учасників – фінансових інститутів.

Загалом же державна політика у сфері фінансової безпеки України повинна
включати єдиний збалансований комплекс заходів, спрямованих на
забезпечення стабільності фінансової системи, запобігання відпливу
капіталів, раціональне використання фінансових ресурсів. Закон України
“Про основи національної безпеки України” до основних завдань у сфері
фінансової безпеки відносить подолання “тінізації” економіки через
реформування податкової системи, оздоровлення фінансово-кредитної сфери
та припинення відпливу капіталів за кордон, зменшення позабанківського
обігу грошової маси; забезпечення збалансованого розвитку бюджетної
сфери, внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її
стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку;
здійснення виваженої політики внутрішніх та зовнішніх запозичень.

Основною метою політики у сфері фінансової безпеки має бути стабільний
розвиток фінансової системи країни в напрямі нагромадження фінансових
ресурсів для економічного розвитку та забезпечення її стійкості до
потенційно негативного впливу вищенаведених зовнішніх і внутрішніх
ризиків  і загроз. Завдання державної політики у сфері фінансової
безпеки полягають у своєчасній оцінці та реагуванні на існуючі та
потенційні загрози.

 

Список використаних джерел:

 

1.      Концепція економічної безпеки України // Ін-т екон.
прогнозування; кер.проекту В.М.Геєць. – К.: Логос, 1999. – 56 с.

2.      Сухоруков А. Сучасні проблеми фінансової безпеки України. – К.:
НІПМБ, 2004. – 117 с.

3.      Глазьев С. Геноцид. Россия и новый мировой порядок. Стратегия
экономического роста на пороге XX? века. – М., 1997.

4.      Суверенные рейтинги дефолта эмитента и рейтинги возвратности
активов. – www.fitchratings.com

5.      Moody’s Statistical Handbook. – Country Credit. – May 2007. –
366 p.

6.      Allen W. and Wood G. Defining and achieving financial stability
// Journal of Financial Stability. – 2006. – Vol.2(2). – P.52-72.

7.      Бурцев В.В. Факторы финансовой безопасности России // Менеджмент
в России и за рубежом. – №1. – 2001.

8.      Василик О. Фінансова безпека // Економічна енциклопедія: У 3 т.
– Т.3 /  О.  Василик , С. Мочерний С. – К.: Вид.центр «Академія», 2002 –
952 с.

9.      Козлов С. Банківська система: стан, особливості та взаємозв’язок
із фінансовою безпекою // Юридична газета. – 2005. – №10. – с.43-54.

10.  Вечканов Г. Экономическая безопасность. – СПБ: Питер, 2007. – 384
с.

11.  Даниленко А. Т.1: Фінансова політика та податкково-бюджетні важелі
її реалізації / ред..А.І.Даниленко. – К.: Фенікс, 2008

12.  Сапачук Ю.М. Фінансова безпека – складова сучасної фінансової
політики / Ю.М. Сапачук // Теоретичні та прикладні питання економіки.
Збірник наукових праць. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2010. –
Випуск 23. – С.257-265.

13.  Weintraub S. Keynes, Keynesians and Monetarists. – University of
Pennsylvania Press, 1978. – 368 p.; Beyond microfoundations: Post
Walrasion economics / Ed. by Devid Colander. – Cambridge University
Press, 1996. – 284 p.

14.  Базилевич В.Д. Розвиток фінансового ринку в сучасних умовах / В.Д.
Базилевич // Фінанси України. – 2009. – №12. – С.5-12.

15.  http://www.bank.gov.ua/FSI/Table%20F2.xls

16. 
http://www.bank.gov.ua/Statist/Electronic%20bulletin/data/3.3-Loans.xls

Похожие записи