Реферат на тему:

Особливості сталого розвитку торгівлі

Роль торгівлі в економіці слід розглядати в процесі кругообороту всього
суспільного продукту, де стадії виробництва, розподілу, обміну та
споживання тісно пов’язані між собою. У цьому ж аспекті необхідно
розглядати й зміст категорії ефективності торгівлі, покладеної в основу
моделювання сталого розвитку торгівлі в регіоні. Ефективність цієї сфери
економіки проявляється в межах динамічно збалансованої системи зростання
ефективності всього суспільного виробництва, в єдності економічних
соціальних завдань.

Таким чином, необхідно констатувати важливу роль торгівлі як галузі
господарства в його глобальній трансформації до ринкової економіки. У
цьому русі торгівля виконує роль випереджувального структурного
елемента, який не тільки сам найбільш підготовлений до реформування, але
і виступає стимулюючим чинником у реформуванні інших, більш інерційних
структурних елементів економіки. Виходячи з цього, є можливість розгляду
механізму управління сталим розвитком торгівлі на основі концепції
сталого розвитку суспільства, прийнятої провідними вченими світу, як
перспективний напрям суспільного розвитку.

Процес розвитку становить основу життєдіяльності суспільства, будучи
закономірною якісною, незворотною і спрямованою зміною об’єктів.
Сукупність цих властивостей відрізняє розвиток від інших змін.

Діалектика вже довела, що кожна окрема матеріальна система має свої
особливості розвитку. Розвиток і вдосконалення господарських і
суспільних систем, включаючи економіку, на відміну від природних систем,
являють собою складний і суперечливий процес. Саме ці системи виявилися
відповідальними не тільки за навколишнє середовище, але й за саму
людину. І якщо розвиток природних систем майже завжди відбувається за
об’єктивними законами, то суспільні системи через суб’єктивізм їх
творців не завжди розвиваються в точній із ними відповідності.

Суспільний розвиток у широкому розумінні включає в себе такі
взаємозв’язані поняття, як надання рівних можливостей для населення
політичних і громадянських прав. Загальною метою розвитку є підвищення
економічних, політичних і громадянських прав незалежно від статі,
етнічної приналежності, країни або регіону. Економічний розвиток є
однією з найважливіших проблем у сучасній науці. Особлива увага при
цьому приділяється процесу руху економіки від аграрної до індустріальної
та постіндустріальної стадій і зміни поглядів, що супроводжують цей
процес.

Основним критерієм економічного розвитку найчастіше називають підвищення
життєвого рівня, що включає матеріальний добробут, освіту, охорону
здоров’я та охорону навколишнього середовища.

Підвищення валового прибутку на душу населення деякі економісти
традиційно розглядають як умову для зростання добробуту населення.
Недолік такого підходу полягає в тому, що він може приховувати реальні
зміни рівня життя найбідніших верств населення. Поліпшення забезпечення
потреб у харчуванні, освіті, охороні здоров’я, навколишнього середовища
не відбивається в показникові зростання прибутку.

Не можна погодитися з міркуванням, що найкращим показником економічного
добробуту суспільства є валовий національний продукт, що економічний
розвиток включає в себе тільки збільшення національного доходу. Багато
показників, які використовуються для характеристики прогресу, пов’язані
з прибутком на душу населення, але такий зв’язок не є безпосереднім. Усі
ці показники необхідно враховувати окремо, визначаючи рівень
економічного розвитку в цілому.

Збільшення окремих показників неприпустимо розглядати як безперечну мету
розвитку економіки. У концепції „зростання заради зростання” уже не
існує перспективи, на зміну цілям, спрямованим на чисто матеріальне
зростання, приходять нові, більш широкі і всеосяжні концепції та
орієнтири. Нова якість зростання – це не просто зростання, а економічне
зростання, яке забезпечується реальним поліпшенням якісних показників
економіки, освоєнням науково-технічних досягнень, послідовним
ресурсозбереженням.

У кінці 80-х рр. у зарубіжній літературі в галузі економіки, соціології,
політології, екології, права та інших гуманітарних наук значного
поширення набув термін „сталий розвиток”, яким позначається
соціально-економічний та екологічний розвиток, спрямований на розумне
задоволення потреб людей при одночасному поліпшенні якості життя, на
бережливе використання ресурсів. За дорученням ООН групою учених була
розроблена концепція сталого розвитку суспільства, рекомендована в
подальшому всім країнам світу.

Мету сталого розвитку суспільства можна визначити як прогрес, який
поєднується з об’єктивними законами суспільства і реалізується, з одного
боку, на основі зростання матеріального багатства, з іншого – на основі
зростання якості. Сталість розвитку визначає конкретний характер
поведінки якоїсь системи в необмежений період часу. Така поведінка буде
сталою, якщо система в процесі свого розвитку залишається в обмеженому
просторі. У повсякденній практиці будь-яку систему – фізичну, екологічну
або економічну, можна вважати сталою, якщо вона має властивості в тому
чи іншому розумінні мало відхилятися від свого первісного положення або
траєкторії руху під впливом невеликих коливань.

Нині у багатьох країнах, у тому числі і в Україні, затверджена Концепція
сталого розвитку. Тому актуальною проблемою є реалізація її на практиці
як на рівні господарського комплексу всієї країни, так і на рівні
окремих галузей.

Сталий розвиток можна аналізувати з погляду економічного,
політико-правового, екологічного, соціального, міжнародного змісту. Щодо
нашого дослідження, розглянемо складові елементи економічного змісту
сталого розвитку:

– оптимальне поєднання державної, суспільної і приватної власності,
цивілізована товарно-ринкова економіка;

– демонополізація та вільна конкуренція виробників і продавців;

– виробництво сільськогосподарської і промислової продукції в достатній
кількості для задоволення основних життєвих потреб населення;

– ефективні й гуманні засоби стимулювання корисної діяльності людей.

Трактуючи концепцію сталого розвитку з погляду підприємства, доцільно
зазначити, що тут, зміщуючи пріоритети від прибутку до задоволення
інтересів споживачів, підприємство повинно враховувати не тільки власні
інтереси, але й інтереси покупців, замовників, постачальників,
службовців, акціонерів і окремих товариств.

Особливості сталого розвитку в економіці ґрунтуються як на законах
функціонування ринкової економіки, так і на законах сталого розвитку
суспільства, адже економіка як частина господарського комплексу країни є
предметом дослідження й економічних, і суспільних наук. Економіку не
можна розглядати безвідносно до того суспільства, в якому вона
формується і діє, у відриві від конкретних соціально-економічних,
виробничо-технічних, історичних, соціально-культурних умов. Однак у ній
виявляються також і специфічні особливості, які багато в чому визначають
принципи та методи управління такою системою.

Торгівля, орієнтуючись у своїй діяльності на інтереси споживача і
вирішуючи завдання формування й стабілізації споживчого ринку для
задоволення потреб населення та зниження соціального напруження в
суспільстві, залишається життєздатною і розвивається в динамічних
економічних і політико-правових умовах. З цього випливає сутність
сталого розвитку торгівлі, що можна визначити як форму гармонізації
використання економічних, трудових і матеріальних ресурсів з орієнтацією
на безперервне підвищення соціальної ефективності. Досягнення сталого
розвитку торговельного підприємства залежить від удосконалення методів
керівництва та організаційної структури управління у взаємозв’язку зі
стратегічними цілями управління ресурсами.

Методологічною основою економічного управління сталим розвитком торгівлі
є пізнання і свідоме використання економічних законів, специфічних
закономірностей ринкової трансформації, а також особливостей сталого
розвитку.

Механізм чинності економічних законів виражає найзагальніші риси
сполучення об’єктивного і суб’єктивного, бо об’єктивні за своєю суттю
економічні закони завжди проявляються через суб’єктивні дії людей. Дія
економічних законів проявляється через систему прямих і зворотних
зв’язків, які об’єктивно існують у виробництві, розподілі, обміні та
споживанні матеріальних благ на певному рівні розвитку суспільства, який
включає причинно-наслідкові зв’язки, що виражаються законами економічної
формації взаємодії, притаманної економічним відносинам.

Розуміння суперечностей сучасного стану економіки, пізнання характеру й
особливостей їх розв’язання випливають з дій економічних законів і
закономірностей. Постійне розв’язування цих суперечностей служить
стимулом розвитку економіки. Створення таких економічних умов, які
сприяли б розвитку виробництва та споживання й посилювали зворотну дію
споживання на виробництво, є необхідною передумовою боротьби із цими
суперечностями.

dhgdAeG/

dha$gdAeG/

акономірностей з метою забезпечення оптимального поєднання інтересів
всього народного господарства країни, кожної галузі із задоволенням
потреб суспільства.

Сутність явища відбивають як закони, так і особливості та
закономірності, і хоча вони можуть не виявляти першопричин, але служать
базою висування гіпотез для знаходження таких першопричин.

Процес управління сталим розвитком торгівлі прямо або непрямо допускає
зв’язок із більшістю законів суспільного розвитку – законом
організованості, законом розвитку і вдосконалення, природно-екологічними
законами та ін.

Особливості сталого розвитку торгівлі, зумовлені дією економічних
законів і закономірностей, являють собою досить стійку
причинно-наслідкову повторюваність у соціально-економічних явищах. Як
зазначалося вище, торгівля розвивається і характеризується відносно
стабільними показниками в різноманітних економічних умовах, а нині, в
умовах перехідної економіки, відіграє провідну роль у розвитку
підприємництва, є стимулюючим чинником у реформуванні інших галузей і
видів господарської діяльності. Отже, особливістю сталого розвитку
торгівлі виступає спроможність залишатися життєздатною у динамічних
економічних і політико-правових умовах. Іншими словами, спроможність
виживати при будь-яких кризових явищах в економіці та суспільстві. Тут
важливе значення має привабливість торгівлі.

Необхідно зазначити, що сьогодні в Україні на інвестиційному ринку існує
досить великий розрив між попитом на інвестиції та їхнім пропонуванням.
Інвестори передусім мають намір отримати зиск. Отже, фінансові ресурси
направляються здебільшого туди, де працюють стабільно і з високою
оборотністю капіталу. Торгівля є найбільш привабливою для інвестицій
галуззю господарства, і це виступає умовою сталого розвитку. Але, з
іншого боку, можна стверджувати, що торговельні підприємства, які
прагнуть до сталого розвитку і забезпечують стабільне фінансове
становище, є привабливими для інвесторів. Отже, підвищення інвестиційної
привабливості та зростання інвестицій можна охарактеризувати як важливу
особливість сталого розвитку торгівлі.

Певні особливості сталого розвитку торгівлі були встановлені при
порівняльному аналізі динаміки темпів зростання грошових доходів
населення „з товарооборотом” (табл. 1). Позначимо темпи зростання
прибутків як Д (%), а темпи зростання товарообороту через Т (%).
Становище, коли ці показники розвивалися б майже однаковими темпами,
можна показати так:

Таблиця 1

Зміна грошових доходів населення і реалізація товарів народного
споживання в Україні в 1995–2002 рр.

(у фактичних цінах)

Джерело: Розраховано на підставі даних „Статистичний щорічник України за
2002 р.”. – К., 2003. – С. 31, 451.

Як бачимо з наведених даних таблиці 1, темпи росту роздрібного
товарообороту нижчі від темпів росту грошових доходів у 2001 році на
69,4 %, у 2002 – 47,1%.

При такому становищі торгівля ще зберігає своє пріоритетне значення
серед галузей народного господарства, але тривале продовження такого
становища призводить до втрати торгівлею своїх функцій.

Особливістю сталого розвитку торгівлі є також прагнення галузі до
самоврядування шляхом вчасного отримання інформації і швидкого
реагування на ринкові зміни. Швидке реагування на ринкову ситуацію
припускає інноваційні зміни в торговельній діяльності для збереження
життєздатності підприємств і галузі в цілому. Кошти для впровадження
новинок переважатимуть у тих підприємств, які не тільки стабільно
розвиваються, але й прагнуть до сталого розвитку в майбутньому, з
орієнтацією на прогресивні технології, нові товари й послуги, з новими
ринками збуту і маркетинговою діяльністю в орієнтації торговельного
підприємства на майбутнє. Таким чином, інновації є важливою особливістю
сталого розвитку торгівлі.

Для торгівлі перехідного періоду характерними є швидкі темпи зростання
кількісних показників – площі торговельних підприємств, кількість
працівників, зайнятих у цій сфері. Показники якості торгівлі певною
мірою відстають від кількісних, що викликає обґрунтовані претензії і
нарікання з боку споживачів.

В умовах недостатнього пропонування суперечності між кількістю і якістю
продукції менш помітні і не проявляються так очевидно, оскільки навіть
підприємства з явно низькою якістю товарів знаходять своїх покупців.
Коли ж кількість торговельних підприємств цілком достатня і покупець має
можливість вибору, виникає ситуація, при якій на перший план серед
економічних завдань висувається завдання підвищення якості товарів і
торговельних послуг.

Звідси кількісне зростання підприємств сприяє більш повному задоволенню
попиту, а якість торговельних послуг є важливою передумовою сталого
розвитку торгівлі. Виходячи з цього, можна стверджувати, що особливістю
сталого розвитку торгівлі стає поліпшення якості торговельних послуг в
міру задоволення попиту в них.

Сталий розвиток торгівлі припускає гармонізацію використання
економічних, трудових і матеріальних ресурсів. Це призводить не тільки
до підвищення соціально-економічної ефективності торгівлі в поточному
періоді та можливості підтримувати стабільність динаміки цього показника
в майбутньому. Таким чином, підвищення соціально-економічної
ефективності торгівлі також виступає особливістю сталого розвитку.
Навіть у період становлення ринкових відносин у торгівлі є всі необхідні
передумови для досягнення сталого розвитку. Однак несприятливі внутрішні
та зовнішні чинники гальмують цей процес. Тому дуже важливо, знаючи
особливості сталого розвитку торгівлі, активізувати процеси, за
допомогою яких ці особливості зможуть проявитися і дати практичні
результати.

Досягненню сталого розвитку торгівлі в умовах перехідної економіки буде
сприяти впровадження прогресивних форм торгівлі. Особливу увагу слід
спрямувати на:

– пряму інтеграцію виробничої і торговельної діяльності через мережу
„фірмових” крамниць;

– диверсифікацію різноманітних видів підприємницької діяльності, яка
включає посередницьку діяльність в лізингових операціях, технічне
обслуговування реалізованих товарів, страхування, організацію
майстерень, ательє, культурно-освітні послуги;

– розповсюдження позамагазинних методів обслуговування, до складу яких
входить використання персональних комп’ютерів, телебачення, телефонного
зв’язку, пошти, торговельних автоматів, розвізної торгівлі;

– непряму інтеграцію промислової і торговельної діяльності на
контрактній основі.

На наш думку, заслуговує уваги зарубіжний досвід і щодо застосування
нових методів роздрібної торгівлі. Зокрема, у Франції модернізація
торгівлі стала можливою лише завдяки розвитку та розповсюдженню певних
методів продажу (в основному системи самообслуговування).

У Швеції протягом останніх тридцяти років у торгівлі відбувалися значні
структурні та організаційні зміни з метою більшого пристосування до
споживачів і їхніх звичок. Так, значно поширилася система
самообслуговування в торгівлі готовими товарами, з’явилися нові форми
продажу, зріс оборот посилочної торгівлі.

Можливість покупця вибирати підприємство з більш високим рівнем якості
товарів і торговельних послуг служить важливим економічним стимулом у
підвищенні відповідальності галузі за якість кінцевих результатів праці.
Цим досягається оптимальне поєднання трьох суперечливих видів
економічних інтересів – особистих, колективних і. суспільних, які
водночас і однаковою мірою задовольнити практично неможливо, але це
також служить способом просування до сталого розвитку торгівлі.

Враховуючи, що торгівля виконує не тільки економічні, але й важливі
соціальні функції, постає питання про освоєння малоефективних
торговельних зон, торгівлі екологічно чистими і видами продукції, що
швидко псуються та торговельне обслуговування малозабезпечених і
соціально незахищених верств населення. Потреба в економічно
непривабливих, але соціально важливих об’єктах з реалізації товарів
першої необхідності та масового попиту повинна визначатися виходячи з
принципу „мінімально допустимої достатності”, а розміщення таких
підприємств повинно забезпечувати їхню доступність. Розвиток цього
напряму обумовлює гармонізацію використання економічних трудових і
матеріальних ресурсів як принципу сталого розвитку торгівлі.

Література:

1. Губерная Г.К. Социально-экономическая роль торговли и закономерности
повышения ее эффективности. – К.: Вища школа, 1996 . – 192с.

2. Дияконова О.В. Внешнеэкономические связи региона и экономическое
развитие рынка // Регіон: Збірник наукових праць КП. – 1998.– 326 с.:

3. Звіт про світовий розвиток: важке завдання розвитку: Пер. з анг. –
К.: Абрис,1996. – 270 с.

4. Орлов Я.Л. Торговля в системе рыночных отношений. – М., 1996. – 236с.

5. Шелегшеда Б.С., Садеков А.М. Концепція життєздатної економіки в
системі економічної освіти України // Проблеми економічної інтеграції
України в ЄС: теорія і стратегія: Науковий збірник. – Львів: Діло,1 96.
– 346 с.

Похожие записи