РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі

План

Особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі

Юридичне обслуговування с/г підприємств. Права та обов’язки юридичної
служби.

Задача

Особливості приватизації державного майна в агропромисловому комплексі.

Агропромисловий комплекс України представлений широким колом
різноманітних державних підприємств, до яких належать: радгоспи;
рибгоспи; інкубаторно-птахівницькі підприємства; ремонтні підприємства;
підприємства з матеріально-технічного та агрохімічного забезпечення;
підсобні господарства промислових підприємств; будівельні підприємства;
підприємства і організації харчової та переробної промисловості;
підприємства і організації із заготівлі та зберігання
сільськогосподарської продукції; підприємства з виробництву тари і
пакувальних матеріалів; торговельні та комунально-побутові підприємства
системи агропромислового комплексу та інші, приватизація яких
здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію майна
державних підприємств».

Водночас визначено, що особливо важливі об’єкти АПК приватизуються за
погодженням з Кабінетом Міністрів України. До них віднесено:
елітно-насінницькі та насінницькі господарства; господарства з
вирощування ефіроолійних та лікарських рослин; підприємства і установи
державної ветеринарної медицини і «Зооветпостачу»; державні тваринницькі
комплекси, племінні та кінні заводи, птахофабрики; селекційно-гібридні
центри; плодорозсадники; організації системи сортовипробування і
сорторайонування; підприємства цукрової й масложирової промисловості:
хлібокомбінати, хлібозаводи, макаронні фабрики та державні комбікормові
заводи; тютюново-ферментаційні підприємства.

При визначенні способу приватизації керуються загально визначеною
класифікацією об’єктів за їх балансовою вартістю. Приватизація
підприємства здійснюється шляхом викупу його товариствами покупців за
кількома варіантами: за альтернативним планом приватизації; продаж з
відстрочкою платежу; за конкурсом чи на аукціоні; викуп державного
майна, зданого в оренду з викупом. При цьому способі власником об’єкта
стає товариство покупців, створене його працівниками. Такий спосіб
приватизації (оренда з викупом) не передбачає конкуренції покупців.

Методика проведення приватизації. Робота щодо приватизації майна
державних підприємств розпочинається зі створення товариства покупців,
яке здійснюється за ініціативою членів трудового колективу на
добровільних засадах. Рішення про створення товариства покупців
приймається на загальних зборах трудового колективу, на яких присутні не
менше 50 % працівників підприємства, що бажають створити таке
товариство. До його складу повинно входити не менше трьох осіб. Рішення
зборів оформляється протоколом, а також укладанням угоди про спільну
діяльність.

Угода про спільну діяльність підписується всіма членами трудового
колективу, які виявили бажання створити товариство покупців, їх підписи
засвідчуються нотаріально та печаткою підприємства.

Товариство має право одержувати кредити при наявності укладеного ним та
нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу державного майна і
виступає як юридична особа.

Члени товариства покупців мають право на частину придбаного майна,
беруть участь в управлінні справами товариства і зобов’язані робити
грошові внески для викупу державного майна та виконувати рішення зборів
і обов’язки, передбачені спільною угодою.

Товариство покупців припиняє свою діяльність після створення та
реєстрації приватизованого підприємства, про що у 3-денний строк
повідомляється органу, який його зареєстрував.

Після прийняття рішення Фондом державного майна (ФДМ) про приватизацію
об’єкта протягом 1 міс. ним створюється комісія з приватизації, про що в
3-денний строк повідомляється місцевій та районній Радам, на території
яких знаходиться об’єкт приватизації, органу державного управління та
держадміністрації міста чи області.

До складу комісії входять: представники товариства покупців, інші особи,
що подали заяву на приватизацію, представники державного органу
приватизації, органу державного управління, місцевої ради народних
депутатів, фінансових органів.

Склад комісії та її голова розробляє план приватизації об’єкта та подає
його на затвердження в орган приватизації. План складається з 11
розділів.

Діяльність комісії з приватизації припиняється за рішенням органу
приватизації після затвердження плану останньої. Після цього товариство
покупців за встановленою формою укладає з Фондом державного майна
договір викупу державного майна, розробляє установчий договір про
заснування і діяльність створеного підприємства (акціонерного
товариства) чи іншого виду формування (об’єднання) та статут обраного
виду підприємства, які подає при реєстрації приватизованого підприємства
районній (міській) державній адміністрації та місцевій раді.

У статуті відображується вся організаційно-правова та економічна
діяльність підприємства. Орієнтовний статут акціонерного товариства
складається з таких розділів:

утворення та правовий статус підприємства (товариства, об’єднання);
статутний фонд та акції; внески у резервний та інші фонди; керівні
органи; загальні збори акціонерів; правління підприємства (товариства);
спостережна рада; ревізійна комісія; персонал;

річний план діяльності, фінансові облікові документи, бухгалтерська й
аудиторська діяльність, розпуск та ліквідація підприємства.

При організації акціонерного товариства підприємство випускає акції
(бланки акцій, як і інші цінні папери, випускає Національний банк).
Випуск акцій в обіг обов’язково реєструється у фінансових органах.

Загальна кількість акцій не може перевищувати розмір статутного фонду
підприємства. Додатково вони можуть бути випущені після викупу всіх
акцій, випущених на суму статутного фонду, як засіб мобілізації
додаткових фінансових ресурсів. Додаткові акції мають ринкову ціну
(більшу за їх номінальну вартість) і реалізуються на фондових біржах.

Акції, підписані та оплачені колективом, належать до класу «А», акції ж,
підписані й оплачені Фондом державного майна, до класу «Б». Ці акції
також можуть бути викуплені у Фонду державного майна шляхом відкритої
передплати за рахунок приватизаційних паперів.

Особливості приватизації радгоспів. Радгоспи, як відомо, належать до
державних сільськогосподарських підприємств, основні засоби та вироблена
продукція яких належать державі. Радгоспи, як і колгоспи, перебували на
повному господарському розрахунку, а розширене відтворення здійснювали,
як правило, за рахунок прибутку. Так само в них діяли загальні занадто
низькі закупівельні ціни на продукцію, однаковими були принципи оплати
праці і матеріального стимулювання та інші взаємовідносини держави і
господарства.

Отже, є всі підстави вважати, що робітники радгоспу мають право на
володіння майном, як і колгоспники, і його приватизація в значному
обсязі повинна здійснюватись на безоплатній основі.

У прийнятій 19 січня 1994 р. Кабінетом Міністрів України постанові «Про
особливості приватизації в агропромисловому комплексі майна, що
перебуває в загальнодержавній та комунальній власності» передбачено
перетворення радгоспів та інших державних сільськогосподарських
підприємств і організацій на колективні, а також порядок визначення
частки майна, яка передається безоплатно працівникам радгоспів та
прирівняних до них осіб на принципах, близьких до паювання майна в
колгоспах. Відповідно до розробленого на виконання даної постанови
положення в господарстві одночасно з розробкою плану приватизації на
базі трудового колективу радгоспу створюють товариство покупців, готують
і проводять установчі загальні збори з питання створення колективного
сільськогосподарського підприємства, розробляють та приймають статут,
після чого подають для реєстрації цього підприємства необхідні
документи. Одночасно приймається рішення щодо порядку розподілу між
членами трудового колективу безплатно переданого їм майна, який доцільно
провести з урахуванням трудового внеску кожного робітника радгоспу та
прирівняних до них осіб за методикою, що застосовується при паюванні
майна в колгоспах.

Визначення безоплатної частини майна радгоспу, що приватизується і
реформується в колективне сільськогосподарське підприємство,
здійснюється комісією з приватизації. При цьому вона використовує
відомості про вартість майна, що припадає в середньому на одного члена
колективного сільськогосподарського підприємства (колгоспу) по області,
в якій розташований радгосп. Ці дані комісії подає відповідний орган
управління сільського господарства і продовольства області разом з
органом статистики протягом 20 календарних днів з моменту повідомлення
державним органам з приватизації про прийняте рішення щодо приватизації
радгоспу.

Розрахунок загальної вартості майна колективних сільськогосподарських
підприємств, куди входять основні і допоміжні засоби виробництва, цінні
папери, акції, грошові суми, відповідна частка від участі в діяльності
інших підприємств, здійснюється станом на кінець року, що передує
приватизації радгоспу, за даними бухгалтерської звітності.

Чисельність членів колективних сільськогосподарських підприємств та
прирівняних до них осіб по області визначається на цю ж дату за даними
бухгалтерської звітності та даними органів соцзабезпечення щодо колишніх
колгоспників-пенсіонерів. Діленням суми вартості майна всіх колективних
сільськогосподарських підприємств області на кількість їх членів
визначають середню частку вартості майна, яка припадає на одного члена
колективного сільськогосподарського підприємства області. Множенням
визначеної середньої частки майна, що припадає на одного члена
колективного сільськогосподарського підприємства області, на кількість
працівників радгоспу, який приватизується, та прирівняних до них осіб
встановлюють розмір вартості майна радгоспу, що передається їм
безплатно.

Решта майна приватизується за плату. Ця сума визначається як різниця між
загальною вартістю майна радгоспу, яка обчислюється за Методикою оцінки
вартості об’єктів приватизації.

2. Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств. Права та
обов’язки юридичної служби.

Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств — це засіб, за
допомогою якого збираються необхідні докази для підтвердження юридичних
фактів та інших аргументів, на підставі яких провадиться застосування
норм права. Завдяки цьому досягаються цілі та завдання щодо охорони прав
і захисту інтересів сільськогосподарських утворень, а саме реально
використовуються норми аграрного права в процесі
виробничо-підприємницької діяльності сільськогосподарського
підприємства.

Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств спрямоване на
зміцнення законності в сільському господарстві. Його забезпечення
досягається, по-перше, шляхом забезпечення виконання і додержання вимог
норм аграрного права, по-друге, практичною правовою роботою
юрисконсультів, спрямованою на належне правозастосування, тобто завдяки
їхній роботі загальні і арбітражні суди мають можливість належним чином
розібратися у конкретній справі, дати оцінку юридичним фактам, врахувати
певні особливості в суб’єктних правомочностях сторін і прийняти
правильне рішення. Додержання законності полягає у виконанні цих рішень,
що також входить до кола обов’язків юрисконсульта сільськогосподарського
підприємства.

Сучасне юридичне обслуговування цих суб’єктів усіх форм власності є, з
одного боку, важливим елементом організаційно-управлінської діяльності
органів управління КСГП, СпС, ВСГК, АСГТ, ТОВ і ДСГП, а з іншого, —
формою надання юридичної допомоги суб’єктові підприємництва фахівцем,
який володіє спеціальними знаннями. Характер і зміст юридичного
обслуговування випливає з правоздатності аграрних товаровиробників як
юридичних осіб — суб’єктів аграрного, цивільного, фінансового та інших
галузей права України, а також спеціальної правоздатності осіб (фізичних
та юридичних), які надають такі послуги. Таке обслуговування, по-перше,
полягає у веденні певної правової роботи і, по-друге, здійснюється в
різних організаційно-правових формах.

Головними напрямами, які визначають характер і зміст юридичного
обслуговування, є: правильне застосування і додержання чинних правових
норм у процесі виробничо-господарської й підприємницької діяльності;
забезпечення правовими засобами схоронності власності підприємця;
відстоювання інтересів останнього як при укладенні, так і при виконанні
договорів (контрактів) із заготівельними, переробними, агросервісними,
постачальницькими підприємствами, захист його інтересів у разі порушення
цих договорів тощо; запобігання порушенням законодавства при трудових
відносинах із найманими працівниками з боку господарства-працедавця.
Конкретний зміст і види правової роботи, залежно від організаційної
форми юридичного обслуговування, визначаються чинним законодавством,
посадовими інструкціями про функції осіб, які здійснюють обслуговування,
чи умовами договору (контракту) з юридичною або фізичною особою на
виконання роботи з правового обслуговування.

Юридична служба і здійснюване нею юридичне обслуговування є обов’язковою
умовою для забезпечення належної діяльності правоохоронних органів і, в
першу чергу, загальних і арбітражних судів при здійсненні
правозастосування.

Визначальне призначення юридичного обслуговування суб’єкта аграрного
підприємництва полягає в організаційно-управлінському забезпеченні
ефективного застосування правових норм у процесі повсякденної його
(суб’єкта) діяльності. Юридичне обслуговування служить також
забезпеченню виробничо-господарської самостійності кожного суб’єкта
підприємництва, юридичне грамотного і економічно обґрунтованого
оформлення та виконання ним своїх договірних зобов’язань, виконання
договору кожним із його контрагентів, застосування майнових санкцій в
разі невиконання: або неналежного виконання зобов’язань кожної зі сторін
за договором.

Юридичне обслуговування покликане забезпечити правовий захист майнових,
земельних, фінансових та інших прав та інтересів кожного суб’єкта
аграрного підприємництва через систему правоохоронних органів і, в першу
чергу, в арбітражному, а також у міжнародному арбітражному суді чи
загальному суді. Юридична служба зобов’язана найактивнішим чином сприяти
схоронності майна і здійснювати правовий захист майнових інтересів
суб’єктів аграрного підприємництва.

Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств охоплює
правомочності щодо застосування процедурно-процесуальних правил. Високий
професіоналізм є необхідним при підготовці ділових паперів — листів
підприємства у різні інстанції в справах підприємства, позовних заяв до
загального або до арбітражного судів, відповідей та пояснень щодо
претензій тих же позовних заяв, пояснень до комісії з трудових спорів та
ін. Знання процесуального права є необхідним в разі участі юрисконсульта
підприємства в засіданнях загального або арбітражного судів при
зверненні в касаційні інстанції або ж до місцевої адміністрації.

Юридичне обслуговування сільськогосподарського підприємства становить
собою складову частину (елемент) управлінської діяльності підприємства,
а суттєві відносини, які виникають при цьому є управлінськими. Суб’єктом
цих відносин може бути член КСГП, ВСГК, АСГГ. У державному
сільськогосподарському підприємстві і тих же КСГП, ВСГК, АСГТ функції
юрисконсульта може виконувати громадянин, який має вищу юридичну освіту
і працює в цьому підприємстві за трудовим договором (контрактом).
Нарешті, юридичне обслуговування сільськогосподарського підприємства
може здійснювати працівник відповідної статутної організації
(міжгосподарської юридичної групи).

Юрисконсульт сільськогосподарського підприємства за своїм правовим
статусом е лише радником органів управління, керівника та інших
посадових осіб цього підприємства, як такого, що має права юридичної
особи, свій Статут, підпадає під чинність аграрного законодавства.
Юрисконсульт зобов’язаний неодмінно додержуватись вимог аграрного
законодавства і не допускати відхилень від його вимог з боку
сільськогосподарського підприємства, його органів управління, керівника
і посадових осіб. В разі прийняття вищим органом управління юридичної
особи рішення (ухвали), яке за своїм змістом, спрямоване на порушення
закону і Статуту, що призведе до ущемлення членських, майнових,
управлінських, трудових прав громадян (членів КСГП, ВСГК, АСГТ чи
працівників ДСГК) юрисконсульт доводить до відому керівника (посадових
осіб) підприємства про таке відхилення від вимог закону і Статуту
підприємства.

За своїм змістом діяльність сільськогосподарських підприємств
розмежовується на внутрішньогосподарську і зовнішню позагосподарську.
Цим об’єктивним фактором зумовлюється потреба відповідно розмежовувати
(поділяти) систему юридичного обслуговування цих підприємств на
внутрішньогосподарські питання, що потребують юридичного обслуговування,
і юридичні питання, що регулюються нормами права і також потребують
вирішення з допомогою юриста, тобто вирішення питань у сфері аграрних
зовнішніх правовідносин.

У сфері внутрішньогосподарських правовідносин юридичне обслуговування
полягає у вирішенні внутрішніх господарських організаційно-правових
питань, відносин членства в КСГП, ВСГК, АСГТ, системи трудових
правовідносин, правомірного вирішення питань майнових прав, зокрема,
стосовно паювання і одержання дивідендів, схоронності майнових фондів,
забезпечення належного їх правового захисту і охорони.

Юридичне обслуговування в сфері аграрних зовнішніх правовідносин в першу
чергу полягає у забезпеченні належної договірної дисципліни між цими
підприємствами та їхніми контрагентами, своєчасному і належному
вирішенні їхніх спорів у загальних і арбітражних судах. Ефективність
юридичного обслуговування — це забезпечення своєчасного і повного
відшкодування збитків і сплати майнових санкцій в разі порушення
аграрно-договірних зобов’язань. Юридична служба бере саму активну участь
у захисті майнових прав та інших інтересів сільськогосподарських
підприємств у разі виникнення питання про їхнє банкрутство та ін. Такі ж
питання виникають і при юридичному обслуговуванні селянського
(фермерського) господарства. Зокрема, при порушенні зобов’язань щодо
придбання сільськогосподарської техніки, при реалізації товарної
сільськогосподарської продукції, одержанні коштів у кредит або ж
несвоєчасному розрахунку за цей кредит та в інших випадках.

Загальне положення про юридичну службу визначає засади юридичного
обслуговування державних підприємств. Згідно з цим актом юридична служба
підприємства має такі повноваження:

організовує і забезпечує правильне виконання нормативно-правових актів,
подає керівництву підприємства пропозиції щодо вирішення правових питань
виробничої, економічної і соціальної діяльності підприємства;

координує роботу і бере безпосередню участь у підготовці наказів та
інших актів підприємства, які регулюють відносини структурних
підрозділів і майнову відповідальність;

.3) перевіряє відповідність законодавству проектів наказів та інших
актів, які подаються на підпис керівникові підприємства, візує їх при
наявності погодження цих проектів із заінтересованими підрозділами.
Прийняття рішення керівником підприємства без попередньої перевірки
юридичною службою не допускається.

На юридичну службу державного підприємства покладаються обов’язки
стосовно її участі у підготовці, проведенні контролю за виконанням
господарських договорів (контрактів) з іншими підприємствами, установами
і організаціями; вона дає правову оцінку проектам таких договорів,
організовує претензійну роботу, веде позовну роботу; представляє в
установленому законодавством порядку інтереси підприємства в судах
(загальних і арбітражних), інших органах під час розгляду правових
питань і спорів; дає правову оцінку претензіям, які пред’являються до
підприємства, або ж висуває вимоги у зв’язку з порушенням майнових прав
і законних інтересів підприємства. Юридична служба контролює додержання
структурними підрозділами встановленого на підприємстві порядку
висунення і вирішення претензій. На основі проведеного аналізу
результатів вирішення претензій, позовів та інших справ, практики
укладання і виконання договорів (контрактів) подає керівникові
підприємства відповідні пропозиції щодо поліпшення правового
забезпечення господарсько-договірної діяльності.

Істотну правомочність юридичної служби становить необхідність збереження
майна і захист майнових прав підприємства. Ця служба дає юридичні
висновки щодо правомірності списання матеріальних цінностей,
дебіторської заборгованості, нераціональних витрат, а також правову
оцінку фактам недостач, розкрадання, безгосподарності, випуску
недоброякісної продукції, псування майна і продукції. Юристи зобов’язані
розглядати матеріали щодо відшкодування шкоди за рахунок винних.
Юридична служба готує такі матеріали спільно з відповідними підрозділами
підприємства на основі економі-ко-правового аналізу даних
бухгалтерського звіту і статистичної звітності, інших документів
фінансово-господарської діяльності підприємств і матеріалів, поданих
правоохоронними і контролюючими органами.

Загальне положення про юридичну службу містить в собі правову норму
стосовно юридичної відповідальності її працівників (п. 12). Працівник
юридичної служби, який не виконав передбачених цим актом заходів по
усуненню порушень законодавства, які призвели до негативних економічних
наслідків, ущемлення прав і законних інтересів працівників підприємства
несе відповідальність в установленому законодавством порядку.

Задача.

Механізатору Стеценко П.А. була нарахована додаткова зарплата. За
самовільний перехід в будівельну бригаду без відповідно оформлення
правління с/г підприємства відмовило Стеценку у видачі додаткової
зарплати. Стеценко звернувся із позовом до суду. Суд повернув йому
позовну заяву і пояснив, що дана категорія скарг суду не підвідомча.

Як вирішити справу?

Згідно із ст. 224 КЗпП України, комісія по трудових спорах є
обов’язковим первинним органом по розгляду трудових спорів, що виникають
на підприємствах, за винятком спорів, передбачених у статтях 222, 232
КЗпП. Це означає, що без розгляду спору у КТС працівник позбавляється
права на звернення безпосередньо до суду за захистом своїх прав.

При вирішенні спорів про одержання винагороди мають бути застосовані
прийняті в господарствах локальні правові акти – Статут колективного с/г
підприємства, Положення про оплату праці, трудовий контракт, колективний
договір, у частині визначення конкретних розмірів тарифних ставок і
окладів.

Похожие записи