Реферат на тему:

Основні властивості ринку в Україні

План

Ринок і його економічна суть.

Політико-економічна природа ринку.

Види ринку.

Функції ринку.

Механізм дії ринку.

Умови формування і розвитку ринку.

Інфраструктура ринку.

Ринок і його економічна суть

Незважаючи на те, що ринок як один із інститутів товарного виробництва
існує уже близько 7 тисяч років, перші спроби дати його наукове
визначення були зроблені менш двох століть тому. Навіть у працях А.Сміта
і Д.Рікардо ринок розглядався як одне з поверхневих явищ економіки, тому
це поняття вживалося здебільшого для характеристики ринкового попиту.

Спочатку домінувало переважно побутове розуміння ринку як синоніму
терміну „базар”, тобто як певна ринкова площа, на якій велась роздрібна
торгівля. Це зумовлене його появою в період розпаду первіснообщинного
ладу, коли обмін залишками продуктів між общинами здійснювався
регулярно, а отже, в період існування розгорненої форми вартості.
Незважаючи на це, таке початкове надто спрощене розуміння сутності ринку
збереглося і до наших днів.

Із розвитком суспільного поділу праці постійно розширювалась територія,
на якій велася торгівля. Зокрема, у ХІІ столітті починає розвиватись
обмін між містами, а у містах відбуваються численні регулярні ярмарки.
Тому місце торгівлі розширюється і замість ринкової площі стає все
частіше вживатися термін „район торгівлі”. Тому невипадково французький
економіст А.Курно в перше в науковій літературі визначення поняття
„ринок” починає з терміну „район”. „Ринок – це всякий район, на якому
відносини покупців і продавців один з одним на стільки вільні, що ціни
на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися.”
Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини
суб’єктів ринку.

Ця сторона визначення відтворювалась у працях західних економістів у
наступний період. Так, А.Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу
людей, які вступають у тісні ділові відносини й укладають крупні угоди
щодо будь-якого товару. Проте у цьому визначенні, які і в дефініції
А.Курно, немає чіткої класифікації самих відносин: Курно називає їх
просто відносинами, Маршалл – діловими. Крім того, недоцільно серед
суб’єктів ринку виділяти лише різних осіб (групу людей), оскільки до них
належать і юридичні особи. Водночас визначення А.Курно є досконалішим,
оскільки у ньому акцент початково робиться на відносини, а в Маршалла –
на групу людей. Такий же недолік властивий характеристиці ринку як
сукупності покупців.

У підручнику „Економікс”, підготовленому К.Р.Макконнеллом і С.Л.Брю,
ринок розглядається як „інститут або механізм, який зводить разом
покупців (представників попиту) і продавців(постачальників) окремих
товарів і послуг”. Американський економіст П.Хейне стверджує, що ринок
– „це просто набір взаємозв’язків або конкурентних товарів”. Названі
визначення об’єднує те, що всі вони зумовлені тлумачення західними
науковцями предмета економічної науки, тобто без наголосу на вивченні
виробничих або економічних відносин. Крім того у визначеннях, А.Курно й
А.Маршалла наголошується на тенденції до вирівнювання цін тобто
називається важлива функція ринку. У дефініціях „економікса ” І П.Хейне
зроблено крок назад порівняно з попередніми визначеннями, оскільки
оминається така властивість ринку, як відносини, між людьми і не
подаються сутнісні ознаки даного інституту.

У сучасні економічні теорії або політичній економії відповідно до
предмета цих наук на перший план при визначенні сутності ринку
висувається система або парна сукупність економічних відносин, а також
робиться спроба пов’язати його з певними функціями (формування попиту і
пропозиції та цін на товари). Так, російський економіст Ю.Яковець
розглядає ринок як „сукупність економічних відносин, за допомогою яких
здійснюється обіг суспільного продукту у товарно-грошовій формі”.
Недоліком такого трактування ринку є відсутність суб’єктно-об’єктного
підходу.

Важливою умовою визначення сутності будь-якої економічної категорії є
дотримання принципу історизму. У наведених визначеннях такий принцип
ігнорується. В наслідок цього всі визначення сутності ринку відображають
реалії не сьогодення, а , скоріше, двохсотрічної давнини, коли панувала
вільна конкуренція.

Сутність ринку, на нашу думку, полягає у тому, що це певна сукупність
економічних відносин між різними типами фірм (промисловими,
торговельними компаніями, корпораціями, державними фірмами, банками
тощо), а також державою та держав між собою і наднаціональними органами
та іншими суб’єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг
відповідно до законів сучасного товарного виробництва.

2. Політико-економічна природа ринку

Якщо дане визначення може бути конструктивним із погляду економічної
теорії, то воно є недостатнім для характеристики політико-економічного
аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності. Адже в межах
економічних відносин, крім останніх, виділяються також
техніко-економічні та організаційно-економічні відносини.

Слід зазначити, що в одному з нещодавно виданих російських підручників з
політичної економії робиться спроба з’ясувати ринок у контексті
суспільної форми. Так, у ньому стверджується, що ринок – „це суспільна
форма організації та функціонування економіки, при якій забезпечується
взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів”…

Проте таке тлумачення ринку розширює його зміст до системи виробничих
відносин (відносини економічної власності) у всіх сферах суспільного
відтворення, що є науково некоректними. Доцільніше говорити про ринок як
форму організації товарно-грошових відносин.

Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, слід насамперед,
перейти від категорії „економічна власність” до „привласнення”, що є
формою реалізації власності. Крім того привласнення у сфері обміну, де
відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним привласненням порівняно
з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення
частини неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві
відбувається шляхом подовження тривалості робочого дня, підвищення
інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення
здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, яке за сучасних умов
фіксується, здебільшого у колективних договорах, зокрема при
встановленні заробітної плати, нижчої за вартість товару „робоча сила”,
а отже, відсутності еквівалентності у сфері обміну. Крім того, таке
привласнення має місце під час перевищення темпів зростання цін на
товари та послуги широкого вжитку темпів збільшення заробітної плати
тощо.

Нееквівалентність у сфері обміну щодо товару „робоча сила” полягає й у
тому, що капіталіст частину створених найманих працівником товарів (або
уречевленої праці), привласненої без еквівалента, знову обмінює на
більшу кількість його (робітника) живої праці у формі заробітної плати.
Такий процес обміну відбувається періодично, а тому нееквівалентність
поступово наростає.

Щодо інших товарів нееквівалентність у процесі їх купівлі-продажу
найбільшою мірою втілюється у ціні загалом, окремих видах цін, зокрема
монопольно високих і монопольно низьких, про які йтиметься в одній із
наступних тем. Значний вплив на ці процеси здійснює сучасна держава.

Органічний зв’язок ринку з відносинами економічної власності, а отже, й
привласненням, виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і
послуг означає водночас наявність відносин відчуження і привласнення
(відчуження товаровиробником і привласнення споживачем; відчуження
грошей споживачем і привласнення виробником).

Опосередковано відносини економічної власності у сфері обміну виражають
такі ключові категорії даної сфери, як попит, пропозиція та відповідні
закони, а також окремі сторони закону вартості, грошового обміну.

З урахуванням сказаного ринок у політ економічному аспекті можна
визначити як певну сукупність відносин економічної власності з приводу
вторинного привласнення через механізм різноманітних цін на товари і
послуги (передусім, на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також
державного регулювання цін, попиту і пропозиції. Повніше, тобто
системно, економічна сутність ринку та його політ економічний аспект
розкривається у виконуваних ринком функціях.

3. Види ринку

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих
ринків, їх підрозділяють на різні види залежно від умов діяльності
суб’єктів ринкових відносин, відповідності чинному законодавству, за
ознакою простору дії, об’єктів купівлі-продажу. Залежно від умов, у яких
діють суб’єкти господарського життя, вирізняють вільний, монополізований
і регульований ринки.

Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної
продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного.
Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна
кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація,
існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів,
погоджуються дії учасників ринкових відносин.

Регульований ринок – це ринок, що контролюється і регулюється державою
за допомогою заходів економічного та адміністративного характеру.

За ознакою простору дії вирізняють:

місцевий – у межах міста чи села;

регіональний ринок – певна територія якоїсь країни;

світовий ринок.

А з точки зору відповідності чинному законодавству: легальний,
офіційний, тіньовий.

Залежно від об’єктів купівлі-продажу розрізняють такі види ринків:

товарів широкого вжитку;

товарів промислового призначення;

цінних паперів;

науково-технічних знань.

Споживчий ринок – окремі особи і господарства, які купують товари для
особистого споживання

Ринок виробників – це організації, що купують товари для використання їх
у процесі виробництва.

Ринок проміжних продавців – організації, що купують товари для
наступного перепродажу їх з прибутком для себе.

Ринок державних установ – державні організації, що купують товари або
для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для
передачі цих товарів тим, кому вони потрібні.

Міжнародний ринок – це покупці за межами країни, включаючи закордонних
споживачів, виробників, проміжних продавців, держав і установ.

Кожний вид ринку має свою інфраструктуру, свій набір інструментів, які
забезпечують його життєдіяльність.

4. Функції ринку

До основних функцій ринку, передусім позитивних, тобто впливу ринку,
змін, які відбуваються з ним, на зміни інших явищ і процесів, а отже,
взаємозалежностей між ними, належать:

Здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг, їхніх
ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці
на товар, втіленої у продукті цінності – на вартість. Ця функція може
бути названа ціноутворюючою. У політико-економічному аспекті ця функція
означає встановлення вартісної оцінки власності на продукт
товаровиробника, відчуження такої власності у процесі продажу товару та
можливої втрати або приросту через механізм цін (внаслідок коливання
попиту і пропозиції та інших причин) і привласнення певної суми грошей,
відчуження останніх покупцем і привласнення ним товару або послуги.

Остаточне узгодження (початкове узгодження відбулося при здійсненні
маркетингової діяльності підприємств) обсягів виробництва і споживання,
а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу,
так і стосовно асортименту товарів і послуг. Це – регулююча функція, у
політико-економічному аспекті дана функція означає узгодженість між
економічною власністю в її кількісному аспекті у сферах безпосереднього
виробництва і споживання. Таку ж роль виконує ринок в узгодженні
пропорцій між нагромадженням і споживанням та інших.

Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні затрати
виробництва (тобто витрати на окремому підприємстві) порівняно з
суспільно необхідними витратами, підвищувати суспільну корисність
товарів і послуг, їхніх якостей та споживних властивостей, що на
макрорівні виявляється у стимулюванні науково-технічного прогресу,
ефективності суспільного виробництва. Це – спонукальна функція. У
політ-економічному аспекті ця функція при капіталізмі означає зниження
індивідуальних витрат капіталу, покращення споживчих властивостей різних
об’єктів власності, зростання ефективності капіталістичного виробництва,
що виражається у збільшенні маси прибутків.

Забезпечення безперервності всіх сфер суспільного відтворення (зокрема
прямого та опосередкованого зв’язку між виробництвом і споживанням) і
внаслідок цього – сприяння формуванню цілісності національної
економічної системи, а також її взаємозв’язку з іншими національними
економіками у масштабі світового ринку. Особливо важливу роль у
забезпеченні такої цілісності відіграють зворотні економічні зв’язки, що
йдуть від споживача через ринок до підприємств-товаровиробників. Прямі
економічні зв’язки за умов національної економічної системи та світового
господарства встановлюються у процесі суспільного поділу праці в різних
формах на національному та інтернаціональному рівнях, а також під час
руху товарів і послуг від підприємств через ринок до споживачів. Ця
функція може бути названа інтегруючою.

У політичному аспекті інтегруюча функція ринку означає
функціонування механізму реалізації товарно-грошових відносин, а отже, й
органічно пов’язаних із ними відносин економічної власності у всіх
сферах суспільного відтворення, реалізації процесів привласнення різними
суб’єктами власності в межах національних країн та на наднаціональному
рівні, досягненню основної мети господарської діяльності.

5. Сприяння контролю споживачів над виробництвом, посиленню
економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами.
Це контролююча функція ринку. У політекономічному аспекті ця функція
означає частковий і опосередкований контроль споживачів над процесом
привласнення, що розглядається з боку речового змісту, певного
скорочення витрат покупців на придбання необхідних товарів і послуг.

6. Посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг і в межах
окремих країн світового господарства, а отже, рушійних сил розвитку
економіки. Дана функція разом із спонукальною є функцією розвитку. У
політекономічному аспекті ця функція означає посилення конкуренції між
різними типами і формами власності, рушійних сил розвитку економічної
власності.

7. Функція санації, тобто очищення економічної системи від неефективних
і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює
або значно послаблює виробництво заради виробництва, а отже, витратний
характер економіки.

8. Інформаційна функція, тобто постійна наявність таких ринкових
сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна
оперативно вносити зміни у плани господарської діяльності.

RAR‚S`TIUUV®WoccccUeUeUe??AAAA??????

gdE9X

&

gdE9X

gdqt

&

gdqt

gdn

gdn

З погляду наслідків частина функцій ринку здійснює негативний вплив на
зміну окремих сторін економічної системи, тобто є дискфункціональними.
До негативних функцій ринку належать, по-першу, посилення диференціації
товаровиробників, неминучість банкрутства частини із них. Це функція
провокування та здійснення банкрутства.

По-друге, посилення процесу концентрації виробництва і власності, а
також централізації власності, що на певному етапі призводить до
виникнення монополій, передусім, у сфері обміну, до яких належать
синдикати і трести, про що конкретніше буде вказано в наступній темі. Це
функції породження монополістичних тенденцій в економіці.

По-третє, ринок посилює нерівномірність розвитку окремих галузей,
регіонів, у т.ч. у межах світового господарства, а отже, виконує функцію
диспропорціональності. У політекономічному аспекті ця функція ринку
посилює дію закону нерівномірності економічного розвитку, диференціацію
капіталістичного відтворення, а отже, нерівномірність у відтворенні
робочої сили, відносин економічної власності, сутність яких буде
розкрита у одній з наступних тем.

По-четверте, ринок посилює нерівномірність у розвитку різних елементів
продуктивних сил. Так, він неспроможний розвивати фундаментально наукові
дослідження (внаслідок чого гальмується прогрес
дослідно-конструкторських розробок і на рівні окремих підприємств),
підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі своєї країни
(внаслідок чого відстає розвиток основної продуктивної сили). Це функція
нерівномірного розвитку. У політекономічному аспекті дана функція
здійснює негативний вплив на формування вартості робочої сили, а отже,
власності на цей специфічний товар, оскільки зменшує її, деструктивно
впливає на прогрес інтелектуальної власності.

По-п’яте, ринок стимулює нерівномірний розподіл власності в суспільстві,
соціальну незахищеність окремих соціальних верств і груп населення. Це
антисоціальна функція ринку.

По-шосте, ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці,
поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню армії безробітних. Ці
процеси мають, водночас, і політ економічну спрямованість. Додатково
можна зазначити, що інфляція сприяє збагаченню класу капіталістів,
особливо вищих прошарків цього класу. У цьому напрямі діє зростання
безробіття та економічні кризи. Водночас кризи посилюють банкрутство
частини капіталістів. Ця функція ринку може бути названа анти
економічною.

По-сьоме, ринок позбавлений внутрішніх чинників, які б стимулювали
капіталістів оберігати природу. Внаслідок цього на певному етапі
розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза.
Це анти екологічна функція ринку. У політекономічному аспекті така криза
призводить до зростання витрат на відтворення робочої сили (зокрема,
посилює захворюваність, передусім, найманих працівників), а отже, знижує
їхній життєвий рівень.

По-восьме, знижує платоспроможний попит споживачів шляхом штучного
підвищення цін підприємствами–монополістами, гіпертрофованої реклами
тощо. Це платіжозвужуюча функція ринку.

Крім цих дисфункцій, ринок неспроможний вирішити й ряд інших
соціально-економічних проблем сучасності.

Відомі американські економісти Е.Долан та Д.Ліндсей, узагальнивши різні
дефекти ринку, навіть вжили термін „фіаско ринку”, яким, зокрема,
пояснюють необхідність втручання держави в економіку. Про це буде
сказано в іншій темі.

Ті вітчизняні реформатори, які впродовж 90-х рр.. ХХ століття закликали
до переходу від адміністративно-командної економіки до ринку, а деякі з
них продовжують це робити й сьогодні, не усвідомлювали, що ринок має не
лише позитивні сторони але й низку негативних ознак, а отже, не вони не
виявили системного економічного мислення. Навіть якщо вважати науковим
визначення ринку без урахування негативних сторін, то заклик рухатися у
бік ринку означає необхідність формування сучасних ефективних
економічних відносин лише у одній із сфер суспільного відтворення – у
сфері обміну, яка відіграє другорядну роль порівняно зі сферою
безпосереднього виробництва, оскільки в останній виготовляються товари і
послуги, виконуються роботи, створюються матеріальні та духовні блага.

Таке розумінні сфери обміну і ринку не збігається з тлумаченням обміну
як передумови існування людства, що має певне поширення в західній
науковій літературі. При цьому йдеться, передусім, про обмін діяльністю
між людьми, який виникає на основі суспільного поділу праці.

Виходячи з функцій ринку, держава має проводити таку економічну
політику, щоб посилити позитивні функції ринку і послабити або
нейтралізувати частину негативних функцій. Водночас повне усунення
негативних функцій ринку за умов своєчасно соціально орієнтованої або
змішаної економіки об’єктивно неможливе і недоцільне з погляду на ту
конструктивну роль, яку він виконує у названих типах економіки, втілену
в позитивних і частині негативних функцій.

Щодо негативних функцій конструктивна роль ринку полягає у банкрутстві
частини конкурентноспроможних підприємств внаслідок використання на них
застарілої техніки, форм і методів конструктивної організації
виробництва, найманих працівників із недостатнім рівнем освіти,
кваліфікації тощо; тією мірою, якою монополіям притаманні окремі
позитивні сторони, про це буде вказано у наступній темі.

Для того, щоб ринок повною мірою виконував свою конструктивну роль, він
має відповідати таким основним критеріям:

Бути передусім ринком цивілізованих покупців, тобто наслідувати ситуацію
на ринках багатьох розвинених країн світу, за якої покупець завжди
правий. Вона передбачає, що пропозиція товарів дещо перевищує попит, і
підприємці намагаються реалізувати свої товари і послуги шляхом
підвищення якості, подовження гарантійного терміну товарів, зниження
ціни тощо, тобто через удосконалення виробництва. Такий ринок виконує
щодо виробництва стимулюючу роль.

Сучасний ринок значною мірою має виконувати регулюючу роль в економіці,
тобто поряд із державою та наддержавними органами сприяти встановленню
оптимальних пропорцій між попитом і пропозицією, між сферами та галузями
економіки. Таку роль він виконує за умови досконалої маркетингової
діяльності (тобто вивчення ринку) не лише торговельних підприємств, що
функціонують у сфері обігу, але й підприємств-товаровиробників, а також
із урахуванням державних прогнозів розвитку народного господарства,
державних п’ятирічних та поточних планів тощо.

Виконує інтегруючу роль, тобто об’єднує в єдине ціле (поряд із державою
та наднаціональними органами) виробництво і споживання, а значною мірою
– і сферу розподілу шляхом посилення горизонтальних зв’язків між
підприємствами різних видів, сфері галузей, а також частково і
вертикальних зв’язків на основі ринкових відносин між підприємствами.

5.Механізм дії ринку

Складові елементи ринку (ринкового механізму):

попит

пропонування

ринкова ціна

конкуренція

У загальному вигляду попит являю собою потребу у певному товарі, що
забезпечено грошима. Розмір попиту визначається кількістю товарів, яка
може бути реалізована на ринку за існуючими цінами.

Пропонування – це сукупність товарів, які представлені на ринку його
розмір „визначається кількістю товарів, що пропонуються для продажу в
певний період часу за існуючими цінами”.

Ринкова ціна – це ціна, що встановлюється на ринках. Розрізняють ціни
попиту, пропонування рівноваги. Під ціною попиту розуміють граничну
максимальну, ціну за якою покупці ще згодні брати товар, а під ціною
пропонування – граничну мінімальну ціну за яку продавці ще готові
пропонувати свій товар.

Ціна рівноваги – це ціна за якою розмір попиту дорівнює попиту
пропонування, конкуренція являє собою процес суперництва між окремими
продуцентами постачальниками і покупцями товарів за найвигідніші умови
їх виробництва та реалізації.

6.Умови формування і розвитку ринку

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку потрібні відповідні
умови:

По-перше, реальний плюралізм типів і форм власності та форм
господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинених країн Заходу, то для
забезпечення такого плюралізму мають існувати індивідуальна (приватна)
власність (заснована як на власній, так і чужій праці), колективна
власність (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власність
трудових колективів), державна власність, змішані форми власності як
наслідок різних комбінацій названих типів і форм.

По-друге, ефективність функціонування ринку залежить від здатності
суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін. Наявність
такого впливу, що передбачає існування монополії (у тому числі
олігополій як колективних монополій), знижує ефективність функціонування
ринку.

По-третє, розвинене антимонопольне законодавство та наявність достатніх
механізмів його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні
тенденції в економіці та сприяють ефективному функціонуванню сучасного
ринку.

По-четверте, добре розвинена система економічного та адміністративного
регулювання економіки державою (за переважання економічних методів)
створює передумови для існування регульованого ринку.

По-п’яте, надійність і доступність всебічної інформації про ринок,
розвинена маркетингова діяльність.

По-шосте, конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької
діяльності, кількість яких у виробництві однотипної продукції має
становити більш як 7 – 8, оскільки 1 – 2 суб’єкти – це монополія, а 3 –
5 – олігополія.

По-сьоме, розвинений і розгалужений комплекс об’єктів власності, що
можуть стати об’єктом купівлі-продажу (засоби виробництва, в тому числі
земля, робоча сила, інтелектуальна власність у формі патентів, ліцензій
тощо, послуги, різні види цінних паперів – акції, облігації,
сертифікатів тощо, гроші, нерухомість, предмети споживання та ін.).

По-восьме, наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу
інститутів, підприємств, служб та установ, що забезпечують
обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об’єктів власності.

По-дев’яте, свобода господарської діяльності, що передбачає здатність
суб’єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і укладати з ними
контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатися
частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами,
незалежність в ухваленні інших господарських рішень, що поєднується з
відповідальністю за економічно необґрунтовані рішення, господарювання на
принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування та
ін.) тощо.

По-десяте, поступова і наростаюча інтегрованість національної
економічної системи у світове господарство, передусім, через механізм
міжнародного поділу праці.

По-одинадцяте, наявність економічно доцільного доступу до джерел
фінансування – низьких ставок за банківські кредити, сприятливого
інвестиційного клімату в країні тощо.

Наявність таких умов дає можливість сучасному ринку виконувати більшість
конструктивних функцій, інтегрованих у комплекс основних ролей.
Відсутність комплексу таких умов в Україні зумовлює особливості
функціонування ринку.

7. Інфраструктура ринку

Під інфраструктурою розуміють систему держави приватний і громадських
інститутів (організацій і установ). У технічних засобів, що обслуговують
інтереси клієнтів ринкових відносин забезпечують їхню ефективну
взаємодію, розрізняють організаційну, технічну, фінансово-кредитну та
науково-дослідницьку інфраструктури ринку.

До організаційно-технічної інфраструктури ринку належать товарні біржі і
аукціони, торгові палати, холдингові й брокерські компанії,
інформаційні центри та ярмарки, сервісні центи, державні інспекції
різного роду асоціацій підприємств споживачів, транспортні комунікації і
засоби оперативного зв’язку.

Одні з цих установ покликані сприяти ділових контактів між підприємцями,
надавати їм формаційні консультативні розрахункові та інші послуги
(ярмарки, біржі, виставки), інші беруть на себе функцію загальної
координації ринкових зв’язків представляють інтереси своїх чинів на
регіональному, державному та міжнародному рівнях (асоціації торгової
господарські палати), треті – являють собою спеціальні державні органи
регулювання ринкових відносин.

Фінансово-кредитну інфраструктуру ринку утворюють банки, фондові валютні
біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших
громадських організацій.

8. Особливості ринку в Україні

До таких особливостей належать :

а) значна частина бартерних операцій, внаслідок яких звужується сфера
ринкових відносин;

б) засилля імпортних дешевих товарів (нерідко сумнівної якості),
надмірна питома вага, яких не дозволяє вітчизняному ринку виконувати
стимулюючу, регулюючу, інтегруючу роль, низку конструктивних функцій;

в) наявність низки монополістичних підприємств і компаній, що деформують
ринок, відсутність дієвого державного регулювання цін на товари цих
структур, внаслідок чого звужується платоспроможний попит населення,
місткість внутрішнього ринку. Така ситуація склалася на ринку
енергоносіїв, на транспорті (передусім, залізничному), ринку
хлібопродуктів та ін.;

г) мізерна частка заощаджень населення (частина з яких знаходиться, до
того ж на руках ), що звужує джерела кредитних ресурсів, сприяє
існуванню високих відсоткових ставок на кредит (такі кредити надавалися
наприкінці 2000 року за ставкою 40 %, що залишається руйнівною для
виробників);

д) доступ до інформації мають представники кланово-номенклатурної еліти,
наближенні до влади;

е) наявність незначної кількості малих підприємств, а отже, відсутність
вільної конкуренції ринкового середовища та існування немонополістичного
сектора економіки;

є) надмірний податковий прес, який значною мірою унеможливлює
господарювання на основі принципів самоокупності, самофінансування,
рентабельності, а тому формує потужну тіньову економіку, в межах якої
цивілізований ринок неможливий;

з) наявність неефективної системи економічного, правового та
адміністративного регулювання, зокрема відсутність надійної та
стабільної правової бази ринкових реформ, виваженої економічної
політики, що робить ринок стихійним, руйнівним щодо народного
господарства;

и) майже повна відсутність інтегрованості у міжнародний поділ праці;

і) незначна розвиненість ринку робочої сили, свідченням цього є
надзвичайно низька ціна на цей специфічний товар, що за умови значного
відриву цін на товари широкого вжитку стимулює значний відтік
кваліфікованої робочої сили за кордон і робить неповноцінним даний вид
ринку, який є одним із найважливіших, що негативно впливає на розвиток
ринку товарів широкого вжитку і послуг та інших ринків;

ї) формуванню цивілізованого ринку в Україні перешкоджає несприятливий
інвестиційний клімат, на низьку якість якого впливає, передусім, висока,
корумпованість (за цим показником Україна займала у 2000 році третє
місце у світі).

Основними структурними елементами ринку є попит, пропозиція і ціна,
взаємодія яких втілює у механізм досягнення ринкової рівноваги.

Література

С.В.Мочерний „Політична економія” Навчальний посібник Київ „Знання —
Прес” 2002 р.

Б.Ф. Заболоцький „Перехідна економіка”Видавництво центр „Академія” Київ
2004 р.

Похожие записи